Annotation: The paper focuses on Direct democracy as a concept. It is divided into two relatively separate parts. The paper aims to acquaint the reader with the very concept of direct democracy, especially with the emphasis on forms of direct democracy prevailing in territorial conditions of countries with a democratic system of government.
Анотація: Стаття зосереджується на темі прямої демократії як концепції. Вона поділена на дві відносно окремі частини. Метою статті є насамперед ознайомити читача із самим концептом прямої демократії, зокрема з акцентом на форми прямої демократії, що переважають у територіальних умовах країн із демократичним державним устроєм.
ВСТУП
Тема прямої демократії вже давно є актуальною і часто обговорюваною в суспільстві. Тим не менш, багато авторів не приділяють їй достатньої уваги у своїх працях з кількох причин. Таким чином, пряма демократія залишається часто згадуваною темою, але за своєю суттю — все ще відносно невідомою для громадськості. Це головні причини, чому ми звертаємося до цієї теми в статті. Стаття задумана як теоретико-аналітична і складається з цілісного тексту, поділеного на дві відносно окремі, послідовні частини.
Метою статті є ознайомити читача із самим концептом «прямої демократії», особливо з акцентом на форми прямої демократії, що переважають у територіальних умовах країн із демократичним державним устроєм.
ПРЯМА ДЕМОКРАТІЯ ЯК КОНЦЕПЦІЯ
Сам концепт демократії складається з двох підпорядкованих термінів. Це пряма та непряма (представницька) демократія. Двосторонній поділ згаданого концепту виник з теоретичної та практичної перспективи на межі XVIII та XIX століть.
Пряма демократія застосовується в тих ситуаціях, коли народ як носій влади бере участь в управлінні державними справами безпосередньо, особисто. Протилежністю прямої демократії логічно є вже згадана представницька демократія. Ця форма демократії також переважає в територіальних умовах Словацької Республіки. Цей висновок також прямо підтверджується статтею 2 ч. 1 Конституції Словаччини, яка передбачає, що: «Державна влада походить від громадян, які здійснюють її через своїх обраних представників або безпосередньо».
Використовуючи метод дедукції до цитованого положення, ми можемо зробити висновок, що в законодавстві Словацької Республіки представницька демократія є вищим концептом і тим, що використовується ширше.
З глобальної перспективи, однак, давнішою історичною формою правління є пряма демократія. Вона розвивалася в умовах грецьких міст-держав. Проте тодішня форма демократії базувалася на інших цінностях і стовпах, ніж сьогодні. Тим не менш, ми вважаємо важливим більш ґрунтовно розглянути цю тему в нашій статті. Важливо зазначити, що в часи розквіту прямої демократії в грецькому полісі вона передбачала участь відносно невеликих груп громадян, які були безпосередньо залучені до процесу демократії.1
Для того, щоб стаття виконала поставлену мету, ми вважаємо важливим визначити, яким аспектам мав відповідати демократичний державний устрій у часи розвитку прямої демократії. За Robert A. Dahl, це такі 6 умов: (a) Громадяни повинні погоджуватися у своїх інтересах, щоб розділяти та діяти відповідно до спільного блага. (b) Другою вимогою є високий ступінь гомогенності спільноти. Відмінності в економічних ресурсах, релігії, культурі, расі чи мові призвели б до політичних розбіжностей і, як наслідок, до дисфункції системи. (c) Кількість громадян, що беруть участь у процесі, має бути відносно низькою. Це стосується, зокрема, виконання вже згаданої умови гомогенності громадян. По-друге, громадяни в менших групах краще усвідомлюють свій внесок у спільне благо. (d) Ще однією умовою була здатність громадян збиратися і приймати політичні рішення безпосередньо. (e) Активність громадян включала не лише відвідування зборів, а й участь в управлінні. (f) Останньою вимогою було те, що місто-держава мало залишатися автономним. Це означає, що кожна муніципальна одиниця мала залишатися політично, військово та економічно незалежною.2
Навіть дивлячись на зазначені вимоги, стає зрозуміло, що вони суперечать сучасному розумінню демократії. Однак основа самого концепту залишається незмінною навіть сьогодні. Таким чином, влада народу здійснюється шляхом особистої участі громадян у прийнятті політичних рішень.
Як уже згадувалося, сьогодні ми є свідками переваги представницької демократії над прямою. Існує кілька причин, чому ця зміна відбулася протягом історії. Однією з найважливіших є той факт, що через зростання населення громадяни вже не можуть збиратися і приймати власні рішення особисто. Інша причина полягає в тому, що національні держави є набагато більшими одиницями, ніж були грецькі поліси. Таким чином, сьогодні народ уже не в змозі здійснювати свої політичні повноваження самостійно, а робить це через своїх обраних представників. Обираючи своїх представників, народ автоматично передає їм джерело влади. У такий спосіб обрані представники згодом отримують легітимність здійснювати владу в державі.3
Представницька демократія також має завдання впоратися з низьким інтересом громадян до управління державними справами, а також вирішити проблему «політичного невігластва» більшості населення.
Всеосяжна пряма демократія та пов'язане з нею пряме прийняття рішень громадянами з усіх актуальних питань більше не є здійсненними з причин, зазначених вище. Таким чином, у сучасному розумінні пряму демократію не можна розглядати як одну цілісну систему, а лише як набір заходів, за допомогою яких громадяни її реалізують. Ці заходи потім доповнюють процес прийняття рішень представницької демократії.
ФОРМИ ПРЯМОЇ ДЕМОКРАТІЇ
Як уже згадувалося, непряма участь громадян у виконанні державних справ доповнюється заходами та формами прямої демократії. Це робиться насамперед для виправлення та вирішення недоліків представницької демократії. Цими недоліками є, перш за все, виникнення конфліктних ситуацій та розбіжностей у думках населення як всередині, так і поза політичною ареною. Ще одним недоліком є нездатність досягти компромісу з певних питань у представницьких органах у певних ситуаціях. Саме для таких випадків форми прямої демократії також впроваджуються в представницьку демократію.4
У сучасному розумінні демократії двома основними формами прямої демократії є референдум і плебісцит.
Референдум є найбільш вживаною формою прямої демократії. Це постійний конституційний інститут, який ініціюється або громадянами, або їхніми обраними представниками. Через референдум громадянам ставиться серйозне суспільне питання, на яке вони відповідають під час прямого голосування.5
Плебісцит або народне голосування також є інструментом прямої демократії. Усі громадяни, які мають право голосу, можуть голосувати з серйозного політичного питання, що стосується територіальної організації, наприклад, кордонів (державних, муніципальних), змін території тощо.
На відміну від референдуму, плебісцит оголошується не у випадках, визначених заздалегідь конституцією, а відповідно до потреб або вимог громадян (петиції). У різних країнах, окрім громадянської ініціативи, плебісцит може ініціювати глава держави, уряд або парламент.6
ВИСНОВОК
У статті розглядалася тема прямої демократії. Вона була поділена на дві відносно окремі, послідовні частини. Перша частина присвячена прямій демократії, насамперед як концепції, і знайомить читача з основними елементами її історичного походження та подальшого розвитку. У другому розділі автор представляє дві найбільш фундаментальні форми прямої демократії, що переважають у країнах з демократичною системою правління. Це референдум і плебісцит. Що це за два поняття і в чому полягає різниця між ними — це основні питання, на які мала відповісти ця частина статті.
Щодо підготовленої статті, ми можемо констатувати, що пряма демократія зазнала значних змін у своєму історичному розвитку і трансформувалася у свою сучасну форму, яка відповідає вимогам громадськості. Однак пряма демократія та її форми також мають свої недоліки. Тим не менш, розгляд цієї теми вийшов би за межі цієї роботи.
Автор статті базував свою роботу на кількох джерелах відомих авторів, які є висококваліфікованими у цій темі. Для підготовки статті було використано кілька наукових методів, зокрема метод аналізу, синтезу, порівняння, історичний метод та описовий метод.
Автор: JUDr. Samuel Csóka Зовнішній докторант – Кафедра кримінального права та кримінології, Юридичний факультет Trnavská univerzita v Trnave
ЛІТЕРАТУРА
ALTMAN, D. Direct Democracy Worldwide. 2011. Cambridge University Press. ISBN: 978-1107427099 DAHL, R.A. 1989. Democracy and its critics. New Haven and London: Yale University Press. 397 p. ISBN 0-300-04938-2 GRYGOVÁ, E. 1990. Plebiscit a referendum v modernej demokracii. In Právny obzor. ISSN 0032-6984 MCGANN, A.: The logic of Democracy: Reconciling Equality, Deliberation, and Minority Protection. Ann Arbor: University of Michigan Press. 2006. 243 p. ISBN 0-472-06949-7 SPÁČ, P. Priama a zastupiteľská demokracia na Slovensku. Brno: Centrum pro studium demokracie a kultury. 2010. 278 p. ISBN 978-80-7325-238-0 VERHULST, J., NIJEBOER, A. Direct Democracy - Facts and Arguments about the Introduction of Initiative and Referendum. Democracy International Brussels 2007. Available at: https://www.democracy-international.org/sites/default/files/144ed1a868b3089fb6bd3a8db4e73b10
1 DAHL, R.A. 1989. Democracy and its critics. New Haven and London: Yale University Press., p. 44 2 DAHL, R.A. 1989. Democracy and its critics. New Haven and London: Yale University Press., p. 46 3 ALTMAN, D. Direct Democracy Worldwide. 2011. Cambridge University Press 4 MCGANN, A.: The logic of Democracy: Reconciling Equality, Deliberation, and Minority Protection. Ann Arbor: University of Michigan Press. 2006., p. 141 5 VERHULST, J., NIJEBOER, A. Direct Democracy - Facts and Arguments about the Introduction of Initiative and Referendum. Democracy International Brussels 2007. 6 GRYGOVÁ, E. 1990. Plebiscit a referendum v modernej demokracii. In Právny obzor. p. 24-27