До Беніну — держави, яка розташована поруч із Нігерією в регіоні Західної Африки, я потрапила через програму GLEN. У січні 2017 року я надіслала заявку, після чого відбувся конкурсний відбір у Празі та якісні підготовчі семінари із закордонними колегами у Франції та Німеччині. В організації CREDI-ONG я потім провела 4 місяці, сповнені незабутніх вражень та важливого досвіду.

Організація CREDI-ONG розташована в селі Zinvié у південній частині Беніну. Вона має приблизно 25 найманих працівників і щороку приймає сотні стажерів із бенінських вищих навчальних закладів, які приїжджають сюди перейняти передові практики розведення риби, вирощування сільськогосподарських культур, тваринництва, екотуризму та охорони навколишнього середовища.

Самодопомогова ощадна група

Нестале надмірне використання природних ресурсів через бідність

Охорона навколишнього середовища тут справді необхідна. Первісний ландшафт велетенських дерев і водно-болотних угідь поступився місцем плантаціям бананів, ананасів та пальми raphia, з горіхів якої виготовляють червону олію. Внаслідок цього, а також через надмірне полювання, з місцевої природи майже зникли деякі види тварин, наприклад, водна антилопа ситатунга або тупорилий крокодил.

Тому CREDI-ONG ініціювала створення Громадського природного парку Долина Сітатунга. Простіше кажучи, йдеться про проєкт збереження місцевої видово багатої природи шляхом подолання бідності та розвитку території. Організація усвідомила, що саме бідність значною мірою стоїть за несталим надмірним використанням природних ресурсів. Самі лише заборони нічого не дадуть: людина, яка не має достатньо засобів, попри заборону рубатиме дерева на паливо або полюватиме на антилоп заради їжі. Мета організації полягає в тому, щоб допомагати людям розвивати екологічно безпечну діяльність, завдяки якій вони зможуть заробляти достатньо коштів для гідного життя, і водночас навчати людей важливості захисту довкілля.

Чи справді це працює? Я б сказала, що успіхи з'являються повільно, але впевнено. Завдяки освітнім заходам та допомозі організації багато місцевих фермерів відмовилися від використання хімічних добрив і тепер займаються органічним землеробством. Інші вирішили заліснити свої ділянки. Таким чином вони матимуть дохід від продажу деревини, а до дорослого лісу повернеться місцева фауна.

На проєкт ми приїжджаємо разом з Ida, моєю колегою з Німеччини. В організації ми співпрацюємо з місцевими стажерами. Ми не знаємо місцевого контексту, і без них ми б не впоралися. Наше головне завдання — створити інтерактивну виставку про Долину Сітатунга для відвідувачів організації. «Головне, щоб це було привабливо і для дітей, і для дорослих», — отримуємо ми інструкції.

Крім того, ми опікуємося реабілітаційним центром для тварин. Люди приносять сюди знайдених поранених тварин, яких після одужання випускають назад у дику природу. «Що це у відрі?», — питаю я. «Чотири маленькі крокодили. Їх приніс один чоловік, який знайшов їх у калюжі — там, де будують нову дорогу», — повідомляє мені стажер Rinos.

Час від часу проводяться спостереження в дикій природі. На світанку ми вирушаємо в поле, озброївшись біноклями та блокнотом, рахувати чисельність птахів у Долині. Помітним видом є, наприклад, жовтий ткачик, який будує на гілках висячі круглі гнізда. Інвентаризація місцевої флори та фауни ще не завершена. Часто трапляється новий вид, про існування якого тут раніше не знали.

Зустрічі з місцевими жителями

На польову екскурсію ми вирушаємо також до річки Sô. Наше завдання — зафіксувати тварин, які живуть під її поверхнею. За кілька кілометрів від русла річки водій каже: «Далі проїхати не вийде, виходимо». Тож ми знімаємо взуття і йдемо вбрід тим, що ще кілька тижнів тому було дорогою. Поясню: рівнина навколо річки Sô, утворена переважно болотами та численними рукавами річки, зазнає періодичних повеней, які пов'язані з сезоном дощів на півночі країни. З серпня вода піднімається, досягаючи максимуму в жовтні, коли вся широка рівнина опиняється під водою. До повеней пристосована й місцева архітектура — наприклад, будинки тут будують на палях.

Під час візиту до села Lokpo ми беремо участь у зустрічі організації з місцевими жителями. Наше завдання — поспілкуватися з мисливцями та отримати від них інформацію для нашої інтерактивної виставки. Розмовами я приємно здивована. Nounaignon James розповідає, як мисливці в селі колективно вирішили припинити полювання на кілька років. «Тепер ми знову можемо бачити в природі види, які раніше тут зникли», — каже він і згадує антилоп, мавп, варанів та очеретяних щурів. Полювання сьогодні підлягає суворому плануванню з боку самих мисливців, аби природні багатства збереглися й для наступних поколінь. У схожому ключі висловлюється й Houssouacha Noël. Він так і не повернувся до полювання, натомість почав займатися землеробством. Екологічно та органічно.

Спостереження за діяльністю жіночої групи самодопомоги

Інша польова екскурсія привела мене до села Anagbo, де я натрапила на групи самодопомоги. Це ощадні клуби, що складаються виключно з жінок. Протягом року вони щотижня вносять до каси певну суму і з утвореного фонду можуть у разі потреби позичати гроші. Ініціатива мене зацікавила, і я захотіла дізнатися про неї більше. Так само і CREDI-ONG потребувала певних даних про ці групи та підтримала мою ідею провести дослідження. У супроводі двох перекладачів я вирушила на місцевість, щоб відвідати вісім груп самодопомоги. Так я зібрала дані для своєї дипломної роботи, а організація отримала необхідну інформацію про групи.

Жінки в селі Anagbo заробляють на життя передусім виробництвом маніокового борошна gari та червоної олії з пальми raphia. Ощадна група надає їм позики, які вони використовують для закупівлі маніоку, пальмових горіхів та оплати праці робітників під час виробництва. Додатковий дохід від цієї діяльності вони спрямовують головним чином на оплату навчання дітей у школі, медичне обслуговування та розширення свого бізнесу. «Тепер, коли є ця група, ми почуваємося спокійніше», — ділиться зі мною одна з жінок. «Ми можемо розвивати нашу справу, а коли хтось захворіє або потрібно заплатити за навчання, ми знаходимо гроші». У розмовах багато жінок також зазначають, що тепер вони відчувають себе більш незалежними та користуються більшою повагою в родині.

З Беніну я привезла незабутні враження, важливий досвід та дані для дипломної роботи. Хочу порекомендувати волонтерську програму GLEN (http://glen-europe.org — розраховану на молодь до 30 років), яка підготувала мене перед самою поїздкою, а на підсумковому семінарі в Угорщині допомогла осмислити все пережите.

Текст: Tereza Suchánková Студентка MRS у Katedře rozvojových a environmentálních studií PřF UP v Olomouci Фото: Tereza Suchánková та CREDI-ONG http://www.credi-ong.org