Словацький волонтер, Martin Pavelka, після року роботи з внутрішньо переміщеними особами в Грузії цього разу вирушив до Туреччини. Там він займається діяльністю, покликаною допомогти спільноті біженців (переважно сирійській) інтегруватися в суспільство. У націоналістичній Туреччині налічується до чотирьох мільйонів біженців і біженок, але кількість організацій, які з ними працюють, є жалюгідно низькою, а їхня ефективність — сумнівною. Приймаюча організація Мартіна, Small projects Istanbul, є світлим винятком. Унаслідок коронакризи вона, однак, змушена перевести освітню діяльність в онлайн-формат, стикаючись при цьому з низкою викликів.
Уже під час роботи в грузинському поселенні Tserovani словацький волонтер, Martin Pavelka, зрозумів, що й надалі хоче працювати у сфері міжнародного розвитку. Програма «EU Aid Volunteers» дає змогу відрядженим фахівцям провести рік у гуманітарному контексті, що стало для нього великою можливістю та новим досвідом. Його було направлено на посаду старшого координатора волонтерів і волонтерок до організації «Small projects Istanbul» (SPI).
Small Projects Istanbul (SPI) прагне допомогти сім'ям біженців із регіону Близького Сходу та Північної Африки, створюючи для них безпечне місце для навчання та можливості забезпечення засобів до існування. Йдеться не лише про роботу з дітьми та молоддю, а й із жінками. Сорок сирійських біженок працюють у приєднаному соціальному підприємстві Muhra, де після проходження тренінгів (із шиття, 3D-друку чи комп'ютерної грамотності) створюють прикраси та одяг, забезпечуючи собі стабільний заробіток.
Рушійною силою організації SPI є місцеві, а також іноземні волонтери й волонтерки. За управління ними відповідає Martin, і водночас він устигає щотижня впроваджувати та моніторити двадцять заходів для спільноти.
Martin Pavelka щодня спілкувався з дітьми та молоддю з родин біженців, які «не живуть у наметах чи переповнених таборах. Наша спільнота вже облаштувалася в Стамбулі: батьки працюють, а дітей відправляють до шкіл. До їхніх найбільших проблем належать: соціальна стигма, безробіття (відповідно, питання працевлаштування) та брак фінансів», — описує своїх підопічних словацький волонтер.
Загалом у проєктах SPI зареєстровано понад двісті п'ятдесят сімей, причому в кожній із них у середньому по четверо дітей. Вони походять з Іраку, Єгипту, Марокко та Палестини, але близько двохсот сімей прибули безпосередньо із Сирії. Утім, ці біженці та біженки мають статус «Біженець із тимчасовим дозволом на проживання». Це означає, що турецька держава може будь-якої миті відправити їх назад до Сирії, що, за словами Мартіна, і відбувається.
Історії біженців та біженок як фрагменти бойовика
Члени та членкині сирійської спільноти пройшли нелегкий шлях утечі з батьківщини від війни та переслідувань. А тепер вони знову стикаються з проблемами інтеграції в турецьке суспільство. Вони неохоче говорять про своє минуле, оскільки воно все ще живе всередині них. «Коли друзі із Сирії іноді описують мені свої історії, вони звучать майже як фрагменти бойовика, хоча це була жорстока реальність. Попри це, вони вміють радіти навіть дрібницям, про що ми із "західної цивілізації" часто забуваємо. Підопічні запрошують мене до себе додому, пригощають традиційною їжею, чаєм і щиро радіють взаємодії та зацікавленості», — розповідає про побудовані стосунки Martin Pavelka.
Часто ізольовані біженці та біженки без зв'язків і, головне, без знання мови мають труднощі з доступом до важливої інформації. Вони не знають, куди звертатися в разі потреби, якими є їхні права чи де шукати допомогу. «Турецька бюрократія неймовірна. Оформлення однієї довідки про проживання або реєстрація іноземного мобільного телефону може тривати до шести місяців. Це закономірно означає значні витрати та постійні поїздки до установ, розташованих на відстані кількох годин їзди одна від одної», — описує адміністративні бар'єри словацький волонтер. Тому одним із завдань організації «Small projects Istanbul» є консультування та надання актуальної інформації цій спільноті.
Вони мають величезний потенціал, проте релігійні, культурні чи гендерні норми не дозволяють реалізувати його сповна. Вони перешкоджають спілкуванню між хлопчиками та дівчатками з раннього віку. Відтак діти не здатні комунікувати між собою, що лише поглиблює розбіжності між ними.
Наслідки та вплив коронакризи на людські життя
Martin Pavelka, попри надзвичайну ситуацію, вирішив залишитися в Стамбулі, який «зараз є місцем моєї діяльності та моїм домом. Загалом життя в мегаполісі стихло, але ще не зупинилося повністю», — обґрунтовує своє рішення словацький волонтер. Неурядові організації часто функціонують завдяки грантам західних донорів. Однак те, як працюватиме вся сфера допомоги з метою розвитку чи співпраці під час пандемії (і особливо після її завершення), — це тема для довгої дискусії з незрозумілим результатом.
Коронавірус ударив не лише по його приймаючій організації, але й по отримувачах та отримувачках допомоги, тобто по спільноті біженців. «Багато сімей втратили роботу й дохід. Тому як організація ми намагаємося знайти способи надати їм бодай якусь фінансову допомогу від держави або приватних донорів. Водночас ми почали роздавати нашій спільноті рятівні продуктові набори», — описує поточну діяльність SPI Martin Pavelka.
Наразі він відповідає за запуск онлайн-занять для дітей і молоді. SPI допомагає у вивченні турецької мови, з домашніми завданнями та творчими активностями. «Онлайн-комунікація, щоправда, має свої обмеження й ліміти, але ми не здаємося. Я бачу, що навіть це є величезною підтримкою для батьків і суттєво знижує рівень стресу в сім'ях під час домашнього навчання», — стверджує рішуче налаштований словак у Стамбулі.
Волонтерство збагачує людину як професійно, так і особистісно
Martin Pavelka працює в дуже різноманітній міжнародній команді. Тому він намагається пояснювати свої думки просто й не піддаватися усталеним нормам та упередженням. Він завжди вважає за краще уважно вислухати те, що говорять люди, без потреби переконувати їх у «своїй правді». «Завдяки міжкультурній чутливості та комунікації я можу будувати стосунки — як робочі, так і особисті. Окрім витривалості та внутрішньої сили, я відкрив у собі винахідливість і вміння працювати з обмеженими ресурсами», — перелічує набуті навички волонтер EU Aid.
Працювати з людьми, які мають абсолютно інший спосіб мислення, — це завжди великий виклик. «Жити в контексті інших культур — чудовий спосіб усвідомити, як багато ми ще не знаємо, скільки у світі є культур, а також те, що всі ми пов'язані між собою», — пояснює переваги глобального волонтерства в країнах із низьким рівнем доходу Martin Pavelka. Водночас він застерігає: «Потрібно навчитися виходити із зони комфорту й не прагнути врятувати весь світ за короткий час. Ілюзії та завищені очікування від волонтерського перебування слід відкинути. Інакше може настати велике розчарування».
Словацький волонтер також обличчя міграції
Поняття як: мігрант, біженець чи особа, яка шукає притулку, ми чуємо звідусіль, навіть не розуміючи їх належним чином. Мігрант здебільшого добровільно перетинає кордони власної держави заради роботи, навчання чи волонтерства (як зараз Martin). Біженці та біженки тікають з дому від війни, втрати свободи, інакше їм загрожували б смерть, катування, ув’язнення (як його клієнтам і клієнткам).
«Медіа та освітні заклади мали б нести відповідальність за подання неспотвореної інформації на тему міграції. На жаль, часто все навпаки, і лише надзвичайно екстремальні ситуації потрапляють на шпальти бульварних газет», — застерігає словацький волонтер. Водночас він нагадує, що дедалі більший вплив на наше життя має феномен зміни клімату. «Саме він у певний момент сприятиме й міграції людей зі Словаччини всередині країни або до інших держав. Тоді міграцію (на власній шкурі) ми, мабуть, зрозуміємо», — додає Martin Pavelka, який цілком міг би бути одним з облич міграції в рамках кампанії Платформи організацій розвитку Ambrela. Саме кампанією ‘Tváre migrácie‘ вона намагається пояснити словацькій громадськості тему міграції крізь призму Глобальних цілей.
«Коли особисто знайомишся з кількома біженцями та біженками, які приїхали до Європи, наприклад, з Близького Сходу, сам розумієш, що на людському рівні ми рівні. Але упередження вкорінені глибоко в усіх нас», — нагадує Martin Pavelka. Якщо громадянське суспільство, медіа та органи місцевого самоврядування не почнуть ініціювати просвіту та навчання в напрямку руйнування міфів, змін, за його словами, не відбудеться.
Останніми роками завдяки подорожам, навчальним поїздкам та глобалізації багато чого змінилося і в нашому регіоні. «Наприклад, дідусі й бабусі через досвід своїх онуків та онучок поволі знайомляться з темою різноманітності, інакшості, чуйності до інших культур. Я дуже сподіваюся, що глобальна пандемія коронавірусу не сповільнить це вдало розпочате перетворення», — оптимістично підсумовує словацький працівник із сирійською молоддю в Туреччині.
Текст: Boba Markovič Baluchová, фото: Martin Pavelka та Small projects Istanbul Стаття підготовлена в рамках проєкту SDGs and Migration – Multipliers and Journalists Addressing Decision Makers and Citizens in the EU’, що фінансується за програмою Європейського Союзу з освіти та підвищення обізнаності (DEAR). За зміст статті виключну відповідальність несе Ambrela, і він не обов'язково відображає погляди ЄС.