Вступ
Батьки є найважливішими людьми в житті дитини. Проте деякі з них не справляються з цією складною й відповідальною роллю. У таких випадках необхідно забезпечити дитині безпечне середовище, і одним із рішень може бути влаштування дитини до дитячого будинку. Деякі діти, які живуть у дитячому будинку, мають батьків із досвідом відбування покарання. Головна мета цієї статті — з'ясувати, чи впливає відбування покарання батьками на дітей. Ми спробуємо визначити ті сфери життя досліджуваних дітей та молодих дорослих, які зазнали впливу. Спочатку ми опишемо застосовану методологію та теоретичні засади. Далі буде представлено перебіг дослідження та важливі результати. Результати дослідження показують, що вплив ув'язнення одного з батьків на дитину є відверто руйнівним. На завершення ми обговоримо необхідність більш інтенсивної міждисциплінарної співпраці та запропонуємо можливі модифікації освітнього процесу.
Сучасний стан наукових знань
Питанню наслідків ув'язнення батьків для дитини присвячена розлога зарубіжна література, також доступна низка інтернет-джерел. У Чеській Республіці багато матеріалів пропонує Mezinárodní vězeňské společenství, проблематикою займаються, наприклад, Fojtů або Punová. До розв'язання проблеми впливу ув'язнення батьків на дитину долучається і сама Vězeňská služba České republiky, яка реалізує низку заходів, зокрема проєкт Očima dítěte. Цікавими є результати проєкту Dětské centrum Přerov «Děti jsou bez viny – jak pracovat s pěstouny a dětmi v náhradní rodinné péči, jejichž rodič je ve vězení».
Проблематиці дитячих будинків у Чеській Республіці ми інтенсивно приділяємо увагу в наших дослідженнях уже майже впродовж десятиліття. Нині ми готуємо монографію, присвячену виключно темі дитячих будинків. Наявна література є або застарілою, або розглядає питання дитячих будинків лише як другорядну тему. З огляду на різні системи захисту дітей із групи ризику ми мало працюємо із зарубіжними працями; винятком є словацькі роботи, зокрема праці Škoviera.
Методологія
Ми працюємо з якісним дослідницьким дизайном, який добре зарекомендував себе в наших попередніх дослідженнях (Daněk, 2021, 2022). Цей дизайн дослідження базується на інтерв'ю, довготривалому спостереженні та аналізі педагогічної документації. Ми використовуємо неструктуровані інтерв'ю, оскільки вони забезпечують нам більшу свободу. Спостереження відбуваються в умовах стандартного функціонування Dětský domov Klánovice. Отриману інформацію ми надалі опрацьовуємо за допомогою обґрунтованої теорії та інтерпретативного феноменологічного аналізу. В останніх дослідженнях добре зарекомендували себе елементи наративного аналізу, який ми можемо розуміти як нашу інтерпретацію історій, отриманих від осіб, присутніх у досліджуваному середовищі, тобто реконструкцію конструкції, переповідання оповіді (Řiháček et al., 2013, s.75). Дослідницький дизайн ми постійно переглядаємо і за потреби вносимо корективи.
Ми отримуємо перевагу від присутності дослідника в досліджуваному середовищі: автор працює в Dětský domov Klánovice вихователем і методистом із профілактики. Діти та молоді дорослі сприймають автора як члена їхніх соціальних структур, що є вирішальним фактором. У кількох проведених дослідницьких експериментах ми з'ясували, що діти та молоді дорослі модифікують свої відповіді відповідно до очікувань дослідників. Перебуваючи безпосередньо в досліджуваному середовищі, ми маємо більшу можливість зафіксувати реальність. Проте ми усвідомлюємо небезпеку упередження підтвердження, яке могло б виникнути внаслідок необ'єктивного підходу. Тому результати наших досліджень ми передаємо на рецензування фахівцям, які не пов'язані з досліджуваним середовищем. Хоча якісне дослідження дає змогу глибше зрозуміти досліджувану проблему, його результати не можна представляти як загальнозначущі. Вони дійсні лише для досліджуваного середовища, для досліджуваної групи та для чітко визначеного часопростору.
Ми досліджували середовище Dětský domov Klánovice, де проводимо якісні дослідження ще з 2014 року. Було проведено пілотне дослідження з метою виявлення дітей та молодих дорослих, які мають досвід перебування батьків у місцях позбавлення волі. Згодом було отримано відповідну педагогічну документацію. Ми зібрали масив окремих казуїстик, які стали основою для нашого кейс-стаді (Chrastina, 2021, s. 136). Первинний збір інформації тривав із січня до квітня 2022 року. Проміжні результати ми представили на конференції «Problémy a otázky resocializace v současné penitenciární praxi», а наприкінці 2022 року провели перегляд наших результатів. Для цього дослідження ми сформулювали два дослідницьких питання:
- У яких сферах життя ув'язнення одного з батьків впливає на дитину?
- Як діти сприймають ув'язнення своїх батьків?
Досліджуване середовище
Dětský domov Klánovice — це навчально-виховний заклад для здійснення інституційного виховання. Інституційне виховання призначається цивільним судом у випадках, коли сім'я дитини не здатна виконувати свої функції. Дитячий будинок призначений для дітей та молодих дорослих без серйозних розладів поведінки. Але це не означає, що вихованці дитячих будинків не мають проблем. Діти приходять виключно з родин, які можна охарактеризувати як патологічні. Насильство, занедбаність, алкоголь, наркотики, жорстоке поводження — це лише частина з усього спектра негативних впливів, яких діти зазнавали протягом тривалого часу. За нашою інформацією, типова тривалість патологічного впливу до втручання OSPOD становить близько п'яти років. Крім того, слід зазначити, що переважна більшість наших дітей має досвід щонайменше одного перебування в закладі для дітей, які потребують негайної допомоги (ZDVOP, у загальному вжитку відомі як Klokánky), або іншої форми сімейного влаштування. Таким чином, інституційне виховання призначалося лише тоді, коли системі соціально-правового захисту дітей не вдалося оздоровити дисфункційні сім'ї і для дитини не було жодної можливості сімейного влаштування. Очевидно, що всі діти прибули до Dětský domov Klánovice із сильною емоційною депривацією. У значної частини з них спостерігаються прояви синдрому CAN. Дітей
Проблематика ув'язненого батька чи матері або члена сім'ї, згідно з фаховими джерелами, стосується від 30 000 до 40 000 дітей у ČR, що відповідає приблизно 2 % усіх дітей та молодих дорослих (Fojtů, 2020). Після аналізу педагогічної документації Dětský domov Klánovice ми з'ясували, що за останній рік 9 дітей із загальної кількості 54 мали батьків або піклувальника у місцях відбування покарання. Очевидно, що в середовищі Dětský domov Klánovice частка дітей і молодих дорослих з батьками у місцях відбування покарання є значно вищою, ніж у загальній популяції. Під час повторних бесід із дітьми та молодими дорослими ми встановили, що досвід наявності члена розширеної сім'ї, який відбував покарання, має значно більше дітей, ніж ми очікували. З огляду на відсутність обліку в педагогічній документації ми не маємо змоги надати точні цифри. За нашими оцінками, у досліджуваному нами середовищі це може стосуватися до 30 % дітей.
Під час інтерв'ю ми зафіксували суттєву релятивізацію злочинів, через які батьки респондентів опинилися у місцях відбування покарання. Усі респонденти говорили про незначні проступки, за які до того ж батьки не несли відповідальності. Ми щоразу спостерігали прагнення перекласти причину ув'язнення батьків на зовнішні фактори, як-от соціальна несправедливість або ж соціальна дискримінація.
Цінний матеріал нам надав аналіз кореспонденції, написаної ув'язненими батьками, до якої дослідники зазвичай не мають доступу. Ми мали у своєму розпорядженні листи, написані батьками. Найвиразнішими кодами були низький рівень грамотності та повна відсутність саморефлексії. Батьки хоч і осипали дітей зізнаннями в любові, проте в жодному разі не були готові визнати власну частку провини в поточній ситуації. Відбування покарання в їхній інтерпретації було виключно наслідком несправедливого суду, упередженості Policie ČR чи невизначеного втручання вищої сили. Що згодом відобразилося й у поглядах дітей. Під час аналізу кореспонденції ми фіксували психічну незрілість, по-хлопчачому легковажний менталітет, що проявлявся у нездатності відкласти задоволення власних потреб і схильності до ухиляння від відповідальності, обов'язків та зобов'язань, що вказує на кризу чоловічих взірців у сучасному суспільстві (Kuchařová, 2020, s. 152).
У всіх хлопців, чиї батьки відбувають покарання, ми виявили прояви розладів поведінки. Хлопці тяжіли до насильницького вирішення проблем. Ще однією спільною рисою було негативне ставлення до представників сил правопорядку. Для всіх учасників нашої досліджуваної групи спільною була низька самооцінка та труднощі у встановленні глибших стосунків.
Найбільше уваги ми приділили двом молодим дівчатам із сімейної групи, в якій працює автор. Їхні батьки — рецидивісти з тривалими термінами покарання. Обидва стверджують, як сильно вони переймаються майбутнім своїх дочок. Часто пишуть листи, телефонують і користуються можливістю побачень. До досягнення повноліття було необхідно забезпечувати вихователя, присутнього під час побачення, нині ж дитячий будинок організовує для дівчат доїзд до пенітенціарних установ. Дівчата сприймають відвідини у в'язниці як обов'язок перед батьком. Крім того, обидві надсилають своїм батькам дозволені посилки, які фінансують із кишенькових грошей та доходів від підробітків. Дівчата розповідають про те, як після звільнення житимуть разом із батьками та створять нові сім'ї. І тут ми вбачаємо велику проблему на майбутнє. Сім'я є найважливішим соціальним чинником, у якому дитина формує моделі поведінки. І саме сім'я може стати фактором ризику для розвитку розладів поведінки у разі, якщо в ній наявні різні патологічні явища. Йдеться насамперед про випадки, коли у членів родини присутні моделі асоціальної або антисоціальної поведінки (Blažek et al., 1019, s.30). Сім'я також традиційно вважається головним чинником, який через власну неспроможність уможливлює кримінальну поведінку дітей (Sychrová, 2014, s.121). Очевидно, що діти ув'язнених батьків зазнають підвищеного ризику формування небажаних моделей поведінки (Davis et al, 2011, s.177). Також слід звернути увагу на економічну сферу. Батьки в місцях позбавлення волі не можуть бути економічно активними, водночас у них накопичуються штрафи та пеня за борговими зобов'язаннями. Після повернення з місць відбування покарання судимість ускладнює їхнє повернення на ринок праці (Turney, 2018, s 149). Одна з респонденток перебуває під наглядом у психіатра. Як одну з причин своїх психологічних проблем вона чітко визначила той факт, що її батько неспроможний виконувати батьківські обов'язки. Дівчина також розповідала про травматичний досвід відвідин ув'язнених у в'язницях і вказала на свої проблеми в партнерських стосунках. Хоча ми й зафіксували спроби релятивізувати ув'язнення батьків, обидві респондентки сприймають цю обставину як відчутну суспільну стигму.
Висновки та рекомендації для практики
Можна стверджувати, що ув'язнення батьків має серйозний вплив на дитину й негативно позначається на цілій низці сфер її життя (Martin, 2017). Ми зафіксували насамперед вплив на психічний стан і на соціальні компетентності досліджуваних дітей. Слід усвідомлювати, що досліджена нами група дітей і молодих дорослих перебуває під загрозою не лише через негативний вплив ув'язнення батьків, але й через те, що їхнім життєвим середовищем є інституційний заклад (Drahý et al, 2018, s.86).
Значною проблемою для нашого дослідження була відсутність детальної інформації про злочинну діяльність батьків. Спеціально-педагогічна інтервенція потребує точних даних, інакше вона не матиме очікуваного ефекту. Проте окремі відомства не мають встановленого законом обов'язку ділитися інформацією; ми також стикаємося з проблематикою законних представників. Призначення інституційного виховання не означає автоматичного позбавлення батьківських прав. Ми переконані, що конче необхідно посилити міждисциплінарну співпрацю. Відомства юстиції, освіти, соціального захисту, охорони здоров'я повинні об'єднати зусилля та спільно розпочати синергійну співпрацю. У командній роботі важливо, щоб ми були здатні приймати індивідуальні відмінності, вчилися розуміти та поважати інших і будували особисті взаємини з іншими членами команди у взаємній співпраці. Кожен член команди є унікальним внеском (Stárek, 2021, s. 29). Саме міжвідомчі команди могли б стати інструментом підвищення ефективності роботи з дітьми та молодими дорослими, які мають досвід перебування батьків у місцях відбування покарання.
Нині в дитячих будинках проживають 4247 дітей і молодих дорослих (MŠMT, 2022). Частина з них має батьків у місцях відбування покарання, проте кожен із цих вихованців одного дня залишить заклад. І ми мусимо запитати себе, куди попрямують їхні кроки. Подальший супровід не є доступним у достатньому обсязі навіть для «звичайних» випускників, не кажучи вже про спеціалізовану постінституційну опіку для молодих дорослих з ув'язненими батьками. На основі наших висновків необхідно висунути вимогу щодо розбудови якісної системи подальшого супроводу, яка пропонувала б фахову консультативну та психотерапевтичну допомогу, зокрема у формі сімейних терапевтичних програм. Тут ми вбачаємо великі можливості для залучення громадського сектору.
Ми переконані, що досліджувана нами група дітей та молодих дорослих належить до найбільш постраждалої, найбільш уразливої категорії, яка потребує максимальної підтримки та професійного підходу. Соціальна депривація негативно впливає на весь спектр сфер життя дитини (Stárek, 2021b). Коморбідність травми від ув’язнення одного з батьків та впливу інституційного середовища вимагає фахового підходу. Це потребуватиме збагачення освітніх програм підготовки вихователів у закладах освіти для здійснення інституційного виховання знаннями з ресоціалізаційної та пенітенціарної проблематики (Allard, 2011, s 8). Тільки так можна задовольнити потреби цієї специфічної групи дітей та молодих дорослих!
Автор: PhDr. Alois Daněk, Ph.D. Katedra speciální pedagogiky, Univerzita Jana Amose Komenského Praha s.r.o.
Автор веде педагогічну діяльність в Univerzita Jana Amose Komenského Praha і водночас є вихователем та методистом із профілактики в Dětský domov Klánovice. Це дає йому змогу поєднувати теорію та практику. У своїх дослідженнях він приділяє увагу питанням, пов’язаним із проблематикою дитячих будинків та можливостями музичного виховання для сучасної спеціальної педагогіки. Наразі автор готує міжнародний дослідницький проєкт, до якого будуть залучені чеські дитячі будинки та словацькі дитячі центри.
Подяка
Ця стаття є результатом внутрішнього дослідницького проєкту IGSO 7/2022 під назвою «Uplatnění mladých dospělých opouštějících dětský domov na současném trhu práce», реалізованого у 2022 та 2023 роках. Проєкт профінансовано за рахунок субсидії на довгостроковий концептуальний розвиток дослідницької організації, яку для Univerzita Jana Amose Komenského Praha надало Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy.
Список використаних скорочень
CAN. Child abuse and neglect. Синдром скривдженої, зневаженої та занедбаної дитини.
MŠMT. Ministerstvo školství, mládeže a tělovýchovy České republiky.
OSPOD. Orgán sociálně-právní ochrany dětí (Орган соціально-правового захисту дітей).
ZDVOP. Zařízení pro děti vyžadující okamžitou pomoc (Заклад для дітей, які потребують негайної допомоги).
Література
ALLARD, Patricia – GREENE, Judith. 2011. Children on the Outside: Voicing the Pain and Human Costs of Parental Incarceration. Justice strategies. 2011 [online]. Доступно за посиланням: https://www.justicestrategies.org/publications/2011/children-outside-voicing-pain-and-human-costs-parental-incarceration.
BLAŽEK, Petr – FISCHER, Slavomil – ŠKODA, Jiří. 2019. Delikvence: analýza produktů činnosti delikventní subkultury jako diagnostický a resocializační nástroj. Praha: Grada. Psyché (Grada), 2019. ISBN 978-80-271-2013-0.
CENTRUM PRO RODINU A DĚTI PŘEROV. Děti jsou bez viny. [online], 2018. Доступно за посиланням: https://centrum-prerov.webnode.cz/_/files/28e42e2141d4e201d6c491187747844e
DANĚK, Alois. 2022. Social Integration of Young Adults Leaving Institutional Care: Personal Experiences. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research [online]. Hradec Králové: Magnanimitas, 12(2), 32-34 [цит. 2023-01-13]. ISSN 2464-6733. Доступно за посиланням: https://doi.org/10.33543/12023234.
DANĚK, Alois. Možnosti kvalitativního výzkumu pro speciální pedagogiku. 2021. In: RAJSKÝ, Andrej. JUVENILIA PAEDAGOGICA 2021: Aktuálne teoretické a výskumné otázky pedagogiky v konceptoch dizertačných prác doktorandov. Trnava: Trnavská univerzita, 2021, s. 26-29. ISBN 978-80-568-0248-9.
DAVIS, Lois M., et al. 2011. The Impact of Incarceration on Families: Key Findings. Understanding the Public Health Implications of Prisoner Reentry in California: State-of-the-State Report, RAND Corporation, 2011, с. 117–42, [online] Доступно за посиланням: http://www.jstor.org/stable/10.7249/mg1165tce.13.
DRAHÝ, František – HŮRKA, Jindřich – M PETRAS, Milan. 2018. SARPO: charakteristiky odsouzených v českých věznicích: deskriptivní studie. Praha: Vězeňská služba České republiky, 2018. ISBN 978-80-270-5197-7.
FOJTŮ, Martina. Na děti a děti vězněných rodičů se zapomnělo. Odborníci to chtějí změnit [online]. Brno : MUNI [цит. 2023-03-14]. Доступно за посиланням: https://www.em.muni.cz/veda-a-vyzkum/13144-na-deti-veznenych-rodicu-se-zapomnelo-odbornici-to-chteji-zmenit.
CHRASTINA, Jiří. 2021. Jak (správně) zpracovat a publikovat kazuistiku z klinické praxe? Praktický lékař. Praha: Česká lékařská společnost J. E. Purkyně, 2021. 101(3): 135-141 ISSN 0032-6.
KUCHAŘOVÁ, Věra, et al. 2020. Zpráva o rodině 2020. Praha: VÚPSV, 2020. ISBN 978-80-7416-379-1.
MARTIN, Eric. 2017. Hidden Consequences: The Impact of Incarceration on Dependent Children, NIJ Journal, 2017. Доступно за посиланням: https://nij.gov/journals/278/Pages/impact-ofincarceration-on-dependent-children.aspx
MEZINÁRODNÍ VĚZEŇSKÉ SPOLEČENSTVÍ. Aby z dětí vězňů rostli dobří lidé. [online] 2021. Доступно за посиланням: https://mvs.cz/aby-z-deti-veznu-rostli-dobri-lide/.
MŠMT, Statistická ročenka školství – výkonové ukazatele školního roku 2021/2022. [online]. Доступно за посиланням: https://statis.msmt.cz/rocenka/rocenka.asp
PUNOVÁ, Monika. 2020. Odolnost dítěte s rodičem ve výkonu trestu odnětí svobody. In Martin Smutek. Sociální práce jako nástroj prosazování lidských práv a zkušenosti z oblasti sociální práce v období koronavirové krize: Sborník textů z XVII. ročníku mezinárodní vědecké konference Hradecké dny sociální práce. Hradec Králové: Gaudeamus, 2020. с. 122-126. ISBN 978-80-7435-802-9.
ŘIHÁČEK, Tomáš – ČERMÁK, Ivo – HYTYCH, Roman. 2013. Kvalitativní analýza textů: čtyři přístupy. Brno: Masarykova univerzita, 2013. ISBN 978-80-210-6382-2.
STÁREK, Lukáš, ed. 2021a. Speciálně pedagogická praxe jako významný komponent pregraduální přípravy studentů – Student – Praxe – Profese. Praha: UJAK, 2021. ISBN 978-80-7452-208-6.
STÁREK, Lukáš. 2021b. Social disadvantage from the perspective of a teacher in preschool education. Perspectives of Science and Education, 49(1), 338–356. https://doi.org/10.32744/pse.2021.1.24
SYCHROVÁ, Adriana – HALÍŘOVÁ, Martina. 2014. Ústavní péče v resocializačním kontextu. Pardubice: Univerzita Pardubice, 2014. ISBN 978-80-7395-756-8.
ŠKOVIERA, Albín. 2007. Dilemata náhradní výchovy: teorie a praxe výchovné péče o děti v rodině a v dětských domovech. Praha: Portál, 2007. ISBN 978-80-7367-318-5.
TURNEY, Kristin – GOODSELL, Rebecca. 2018. Parental Incarceration and Children’s Wellbeing. The Future of Children, vol. 28, no. 1, 2018, с. 147–64, https://www.jstor.org/stable/26641551. Accessed 6 May 2022.
VĚZEŇSKÁ SLUŽBA ČESKÉ REPUBLIKY – VOLONTE. Očima dítěte. [online] 2022 Доступно за посиланням: https://www.volonte.cz/projekty.
VOCILKA, Miroslav. 1999. Dětské domovy v České republice: (charakteristika jednotlivých dětských domovů). Praha: Aula, 1999. ISBN 80-902667-6-2.