Етика штучного інтелекту очима респондентів у Словаччині

Можна стверджувати, що у XXI столітті інформаційні технології продовжують розвиватися семимильними кроками та вплітаються в кожну сферу людського життя. Велика кількість інновацій, нових додатків та програмного забезпечення базується на штучному інтелекті (ШІ). Розвиток машин, які є ефективними учнями та особами, що приймають рішення, продовжує прогресувати; проте це також породжує певні етичні занепокоєння.

Людина — це унікальна істота (не лише з філософської точки зору), яка усвідомлює себе, а також своє оточення. Через мову люди можуть ділитися своїми думками та виражати себе за допомогою творчості, що відображається в культурі. Усвідомлюючи своє існування, людина вступає у відносини зі своїм оточенням, яке одночасно формує та визначає її. Вони є самими собою, але вони також є своїм оточенням. Вони постійно шукають своє існування і прагнуть змінити його, щоб надати йому сенсу. Ключовим є те, що, визначаючи себе, людина усвідомлює свою унікальну особистість, визначену відносно свого оточення. Визначення свого «Я» відбувається в діалозі з «Ти» або «Вони» (пор. Buber, 2016). Розуміння себе під час зустрічі з іншими та формування стосунків з ними — це діалогічна подія, через яку людина проявляє своє існування, унікальність та індивідуальність стосовно інших. Це може статися лише в присутності інших людей, які також визначають себе відносно одне одного. Міжособистісні стосунки, розміщені у сфері контакту між людиною та штучним інтелектом, можна розуміти як діалог між «Ми» та «Вони». Коли ми перебуваємо в компанії людей, існують правила, на основі яких ми представляємо власну особистість і приймаємо особистості інших. Однак стосовно сутності, що базується на штучному інтелекті, можливо, доведеться визначити ці стосунки іншим способом, щоб були встановлені чіткі правила для співпраці та, можливо, у майбутньому, також взаємного симбіозу. Це базується на припущенні, що люди мислять у контексті людського суспільства та його благ. Мешканці Землі ще не зустрічали більш розумних істот, ніж вони самі; отже, не було потреби мати справу зі стосунками до інших інтелектів. Тим не менш, розгляд людини та її ставлення до штучного інтелекту таким чином здається застарілим. Якщо розглядати кількість блага у формі «найбільшого можливого блага для якомога більшої кількості людей» (пор. Mill, 2001, 15-25 для отримання додаткової інформації), слід однозначно стати на бік людини як біо-психо-, а особливо соціальної істоти, яка усвідомлює якість та інтенсивність власних стосунків.

Теоретичне підґрунтя

Загальна концепція цього дослідження базувалася на роботі Bostrom (2014), а Pokol (2010, 2016, 2017, 2018) був використаний як філософське та етичне підґрунтя для дослідницьких питань. Ще одним джерелом став Handbook of Algorithm Ethics (Pikus – Podroužek, 2019), а також інформація, отримана з вебсайту KinIT- Kempelen Institute of Intelligent Technologies. На основі існуючих досліджень етики штучного інтелекту можна стверджувати, що існує велика кількість авторів та установ, які вивчають вищезгадану сферу з різних точок зору. Проте проблематичною видається відсутність загальносуспільного дискурсу, особливо в таких країнах, як Китай або Гонконг. Природно, соціальна система у вищезгаданих країнах відіграє значну роль, що може стати перешкодою для глобальної згоди. Ще однією проблемою є швидкість, з якою розвивається ШІ, причому приватний сектор є найшвидшим, що може спричинити труднощі у сфері таких цінностей, як прозорість, справедливість, конфіденційність, відповідальність, надійність та сталість навколишнього середовища, якщо етичні правила їх використання є розмитими або взагалі відсутні. У Європі (і не тільки там) зусилля щодо стандартизації етичних правил у цій сфері є пріоритетними. Про це свідчать такі зусилля, як публікація «A white paper on artificial intelligence – European Approach to Excellence and Trust» (2020), яка у 2021 році була доповнена Регламентом Європейського Парламенту та Ради щодо машинної продукції (2021), замінивши оригінальні директиви щодо машин, з метою спрощення адміністративного навантаження на компанії. Водночас це зусилля щодо завершення та спрощення адміністративних процесів для компаній, які використовують машини та впровадили ШІ. Документ детально описує ризики, пов'язані з ШІ, і оцінює їх від мінімальних, обмежених до високого ризику та неприйнятного ризику. У Чеській Республіці було розроблено самостійну правову базу для штучного інтелекту під назвою «Research into the potential development of artificial intelligence in the Czech Republic: An analysis of legal and ethical aspects of the development of artificial intelligence and their applications in the Czech Republic» (2018), яка розглядає «суперінтелект», а також питання електронної особи та систем, що використовують подібні основи. Ці документи були використані як основа для Розділу 1 цього дослідження. У Словаччині було засновано Kempelen Institute of Intelligent Technologies (що вивчає штучні технології), який поєднує академічний та приватний сектори. Його робоча група займається етичними питаннями штучного інтелекту.

Сферами ШІ, етики ШІ, стосунками між людиною та машиною займається велика кількість авторів, їхні дослідження та результати мають вузьку спрямованість, що, враховуючи сферу, є зрозумілим. Етику алгоритмів досліджують Vieth та Wagner (2017), сферу прав людини та штучного інтелекту вивчає Marda (2014, 2018). Ienca (2019) займається етикою та адмініструванням біомедичних даних, а також етично налаштованим ШІ та відповідальними інноваціями для новітніх технологій, де людина і машина взаємодіють, співпрацюючи, серед інших, з Anna Jobin (2016, 2019), яка вивчає взаємодію з системами та етичний ШІ. Такими цінностями, як конфіденційність, справедливість та прозорість, займаються Hustedt та Fetic (2020), тоді як Hui (2018) зосереджується на нових медіа та науковій комунікації, науково-технічних революціях, а також промислових трансформаціях та соціальному впливі й регулюванні ШІ. Mann (2018) досліджує транснаціональну злочинність, технології, що використовуються поліцією, моніторинг та транснаціональні онлайн-поліцейські сили. З наведеного короткого огляду тем та питань, що вивчаються в межах етики штучного інтелекту, стає зрозуміло, що досить важко охопити таку широку сферу, якою насправді є штучний інтелект, в одному дослідженні. Вищезгадані автори надихнули Розділи 3 та 5 цього дослідження.

Дослідження Lima et al. (2020) стосується тем, що є предметом цього огляду, як-от громадянські права людиноподібних роботів на основі штучного інтелекту. Дослідження Lima намагалося з’ясувати думку респондентів щодо надання людиноподібним роботам громадянства, як це було у випадку з людиноподібним роботом Sophia. Це питання також було порушено в цій роботі. У дослідженні також спостерігалася зміна ставлення респондентів до штучного інтелекту за допомогою заздалегідь підготовлених інформаційних карток та часу, який вони витрачали на їх перегляд.

Fong, Nourbakhsh та Dautenhahn (2003, 150) також працюють у цій галузі, і вони класифікують зовнішній вигляд соціальних роботів за їхньою формою на зооморфні, антропоморфні, карикатурні та функціональні. У стосунках людини з роботом, чия основна функція полягає в соціальній взаємодії, зовнішній вигляд може відігравати значну роль. Тому в контексті соціальної взаємодії автори статті дотримуються вищезазначеної класифікації. В анкеті запитувалося про вплив антропоморфного зображення та реалізації робота, а також про рівень згоди з його зовнішнім виглядом на різних етапах розвитку та соціальних стадіях (дитина, дорослий, партнер). Ми також хотіли з’ясувати, чи можуть люди уявити різні типи стосунків між людиною та людиноподібним роботом. Це базувалося на дослідженні Samani (2011, 2013) у галузі lovotics (любов + робототехніка) з використанням нелюдиноподібних роботів. Він вивчав їхні емоційні прояви щодо людини за допомогою штучної ендокринної системи та штучних гормонів, що викликають різні типи настроїв щодо людини. Складність стосунків між людьми свідчить про величезну кількість проблем у стосунках між людьми та людиноподібними роботами на основі штучного інтелекту. Newton Fernando, Nakatsu та Tzu Kwan Valino Koh (2013) також вивчають соціальних роботів, тоді як етика та взаємозв’язок між роботами та штучним інтелектом детально розглядаються Bartneck, Lütge, Wagner та Welsh (2021) у їхній публікації ‘An introduction to ethics in robotics and AI’.

Неантропоморфні типи соціальних роботів розглядаються Hoffman та Ju (2014), які досліджують можливості цих типів роботів у взаємодії з людьми. У контексті lovotics соціальними роботами займаються Cooney, Nishio та Ishiguro (2014), які працюють над теорією, що могла б допомогти у підвищенні людського щастя та соціального благополуччя, тобто почуття щастя, задоволеності здоров’ям та інших форм добробуту. Lovotics можна вважати сферою, яка в майбутньому може пояснити та допомогти у стосунках між соціальними роботами та людьми шляхом вивчення людської любові та здатності людини будувати стосунки. Деякі аспекти цієї теми також були окреслені в цьому огляді.

Емоції у роботів порушують багато етичних питань щодо їхнього існування, прав, обов’язків тощо. Оскільки етичний аспект емоційної системи роботів розглядається Nitsch та Popp (2014), їхнє дослідження було використано як основа для вищезгаданого Розділу 4.

Основна парадигмальна база

Це дослідження базувалося на соціальному конструктивізмі людської сексуальності, що проявляється не лише в приватному житті, а й переплітається в усіх сферах діяльності людини. Саме визначена таким чином парадигма допомагає нам зрозуміти ставлення до штучного інтелекту, людиноподібних роботів та їхніх прав. Ще однією відправною точкою була конструкція морального розвитку відповідно до концепції Kohlberg та Gilligan. Третім аспектом було розуміння етичної освіти за Adler. Ми вважаємо етичну компетентність важливою основою для загального устрою людини, особливо в підході до штучного інтелекту.

Marková зазначає, що «[с]оціоконструктивістські підходи асоціюються з такими іменами, як Gergen (1974) – який вказав на те, що соціально-психологічне є по суті історичним, а також на роль соціального конструктивізму у формуванні моральних ресурсів для майбутнього (Gergen, 2001); Berger та Luckmann (1966/1999), Shotter та Gergen (1989) та багато інших, об’єднаних тезою про соціальний конструкт реальності. Як зазначає Nightingale (1997), соціальний конструктивізм вимагає визнати, що пізнання не є істинним відображенням об’єктивно існуючих явищ, а створюється та підтримується в соціальній взаємодії» (Marková, 2012, с. 27). Marková розуміє соціальний конструктивізм як «розуміння сексуальності як соціально сконструйованої. На передньому плані знаходиться культурний контекст, у якому вкорінені сексуальності, де про них дізнаються і де вони створюються, організовуються та переживаються. [...] Хоча сексологія, подібно до інших систем пізнання, не є нейтральною, критика ідеології та наукове пояснення завжди є першими кроками до змін. Таким чином, деконструкція допомагає викрити ідеологічні упередження і може змінити баланс сил та сприяти соціальним змінам. Ідеологія, наприклад, у вищезгаданій інстинктивній (чоловічій) сексуальності та її необхідних наслідках, має бути деконструйована на користь вільних гендерних сексуальних стосунків» (Marková, 2012, 31-32).

З огляду на вищевикладене, ми розуміємо соціальний конструктивізм як створення реальності на основі мови, яку використовує індивід, та групи, в якій він перебуває. Це пояснює різницю між розумінням реальності та пов’язаними з нею правами і свободами, необхідними для етичного штучного інтелекту в різних культурних та соціальних контекстах. Вони повинні застосовуватися не лише до сутнісного розуміння людських чоловіків і жінок, а як конструкт у світі багатьох реальностей. Чоловіки та жінки, включені в дослідження, таким чином, розумілися не як носії сутності біологічної статі, а скоріше як конструкти. У цій роботі штучний інтелект розуміється подібним чином; при розгляді інтелектуального програмного забезпечення воно може бути або не бути різних гендерів.

З точки зору людського морального розвитку, робота базується на теоріях Kohlberg та Gilligan (1963). Однак їхня класифікація не розглядалася з чоловічо-жіночої точки зору; скоріше, люди розглядаються як конструкти з можливістю розвитку в просоціальну особистість, яка зазнає змін і розвивається певним чином, будь то в жіночому чи чоловічому тілі. Попри це, спостерігалися певні відмінності в моралі чоловіків і жінок, через що шукали можливі причини для їх пояснення. Саме опис морального розвитку жінок за Gilligan (у Kakkori та Huttunen, 2010) ми брали до уваги, розглядаючи спостережувані відмінності. Очевидно, обидві теорії мають свої недоліки; проте автори цієї роботи спиралися на них при інтерпретації результатів.

Щодо цілей етичної освіти в Словаччині, виховання просоціальної особистості як конструкту — це виховання такої особистості, яка може бути корисною для себе та суспільства. Спираючись на концепцію етичної освіти Adler, Marková зазначає, що «[н]а індивідуальному рівні етична освіта повинна стимулювати самоусвідомлення людини та певною мірою сприяти розумінню нею свого суб’єктивного погляду на себе, світ та інших людей, а також розумінню морального вибору та поведінки. Етична освіта має й надалі заохочувати людину на шляху до її морального самоконструювання. Вона також має сприяти формуванню таких ставлень, які сприяють повазі до себе [та] відповідальності за власні рішення […]. Таким чином, етична освіта повинна дати можливість творчій особистості бути на корисній стороні життя […]. Етична освіта за Adler керується ідеєю ідеальної людської спільноти, яка виникає з вимог соціального співіснування […]. Ці два виміри — індивідуальний і соціальний — пов’язані не лише почуттям приналежності, а й почуттям демократичних цінностей» (Marková, 2016, 8-9).

Мета дослідження та методи

Метою опитування було з’ясувати, якою мірою сучасне населення усвідомлює важливість, можливості та ризики штучного інтелекту; його завдання відображають погляди респондентів у таких сферах:

1. Штучний інтелект загалом;
2. Соціальні стосунки щодо штучного інтелекту;
3. Відповідальність і безпека;
4. Право та громадянська свобода;
5. Комфорт проти втрати автономного прийняття рішень.

У цій статті аналізуються вищезазначені сфери з погляду чоловіків і жінок, які брали участь у цьому дослідженні.

Методом збору даних була анкета, розповсюджена в електронному вигляді словацькою, угорською та англійською мовами. Вищезазначені мовні версії відповідали національному складу Словацької Республіки, де проживає численна угорська етнічна група, для якої зручніше і природніше заповнювати анкету рідною мовою. Англійська версія була надана через глобальну міграцію, виходячи з припущення, що в Словаччині також проживають люди, для яких словацька мова не є рідною, і яким було б легше зрозуміти англійську. Також було залучено респондентів із Чеської Республіки, головним чином через мовну спорідненість, а також спільну державну історію. Потенційне географічне розширення розглядається як перевага та збагачення цільової групи. Тим не менш, основна увага була зосереджена на населенні Словаччини або словацькомовних особах, що проживають за кордоном.

Анкетування є одним із найбільш часто використовуваних методів у педагогічних науках. Це метод, який дозволяє досліднику відносно швидко отримати колективну інформацію про знання, думки або ставлення респондентів до тем, які є актуальними або потенційно актуальними. Враховуючи, що метою цього опитування було перевірити, якою мірою сучасне населення усвідомлює важливість, можливості та ризики штучного інтелекту, цей метод був визнаний доречним. Дослідники усвідомлювали його слабкі сторони; у цьому випадку не було можливості надати відкриті відповіді, тобто висловити власні думки респондентів; були надані лише варіанти можливостей. Щоб хоча б частково усунути цю проблему, останній пункт (подяка за час, витрачений на заповнення анкети) надав респондентам простір для запису своїх суб’єктивних поглядів. Водночас це слугувало зворотним зв’язком щодо етики штучного інтелекту як такої, а не лише питань, порушених в анкеті. Ще одним недоліком використаного методу був той факт, що неможливо було вплинути на кількість респондентів, оскільки анкета розповсюджувалася в електронному вигляді. З іншого боку, було охоплено респондентів широкого вікового діапазону, що сприймалося як перевага. Час, необхідний для заповнення анкети (приблизно 15 хвилин), також розглядався як потенційно проблемний, що могло демотивувати потенційних респондентів. Через невелику кількість отриманих відповідей це опитування не можна вважати репрезентативним, і тому висновки та узагальнення стосуються лише цільової групи, а не всього населення.

Отримані результати були статистично оброблені та розрахована залежність між якісними ознаками. Для перевірки залежності ознак A та B були використані такі методи:

1. Статистичний тест χ2 для асоціації, застосований до таблиць 2 x 2;
2. Точний тест Фішера, застосований до таблиць 2 x 2 з малими числами;
3. Тест χ2, застосований до таблиць спряженості k x m як метод, що використовується для непараметричного тестування.

З погляду рівня статистичної залежності, він був розподілений відповідно до коефіцієнта спряженості залежності від 0 до 1 таким чином: 0,0 – 0,2 – низька залежність 0,3 – 0,6 – середня залежність 0,7 – 0,9 – висока залежність

Таблиця 1: Розрахунки Хі-квадрат та коефіцієнта спряженості залежності

Були статистично оброблені погляди 79 чоловіків (31%) та 176 (69%) жінок (загалом 255 респондентів).

Шляхом статистичної обробки дослідники прагнули знайти відповідь на таке дослідницьке питання: чи впливає стать респондентів на їхні погляди щодо етики штучного інтелекту?

Щоб отримати відповідь на дослідницьке питання, було сформульовано та перевірено дві гіпотези для кожного пункту анкети щодо статі (у цьому випадку чоловічої та жіночої). Інша стать не була включена до статистичної оцінки, оскільки лише один респондент вказав, що він не є ні чоловіком, ні жінкою.

Були сформульовані такі гіпотези: H0: Стать респондентів не впливає на їхні погляди щодо етики штучного інтелекту. H1: Стать респондентів впливає на їхні погляди щодо етики штучного інтелекту. Анкета містила закриті та відкриті запитання, які використовувалися для з’ясування демографічних даних та інших даних, що визначають характеристики цільової групи (перші дев’ять запитань). За ними йшли закриті запитання з множинним вибором, кожне з п’ятьма можливими варіантами, а саме: 1. Безумовно, 2. Думаю, що так, 3. Не впевнений(а), 4. Не думаю, що так, 5. Безумовно, ні. Вони були розділені на п’ять розділів, кожен з яких містив вісім запитань:

1. Штучний інтелект загалом;
2. Соціальні стосунки щодо штучного інтелекту;
3. Відповідальність і безпека;
4. Право та громадянська свобода;
5. Комфорт проти втрати автономного прийняття рішень.

Цільова група

У дослідженні взяли участь загалом 256 дорослих респондентів. Хоча учасники заповнювали різні мовні версії анкети (словацьку, угорську та англійську), їх розглядали як єдину цільову групу, а досліджуваною змінною була стать, яку вони вказували, оскільки спостерігалися потенційні відмінності у поглядах опитаних чоловіків і жінок. Переважною статтю із загальної кількості 256 респондентів була жіноча, що становило 69% (176) респондентів, тоді як чоловіки складали 31% (79 чоловіків) учасників. Вік респондентів варіювався від 18 до 50 років, а рівень освіти — від повної загальної середньої до третього рівня вищої освіти, причому більшість респондентів закінчили середню школу або здобули вищу освіту.

Результати та обговорення

Питання, включені до Розділу 1, були зосереджені на загальній обізнаності респондентів щодо штучного інтелекту. Їм було поставлено такі запитання:

1. Чи стикалися ви коли-небудь із терміном «штучний інтелект»?
2. Чи змогли б ви дати визначення терміну «штучний інтелект»?
3. Чи згодні ви з тим, що штучний інтелект є частиною нашого життя?
4. Чи згодні ви з твердженням, що «штучний інтелект впливає на наше життя»?
5. Чи користуєтеся ви інтелектуальними пристроями?
6. Чи згодні ви з твердженням, що «штучний інтелект — це наше неминуче майбутнє»?
7. Чи чули ви коли-небудь про «машинне навчання»?
8. Чи чули ви коли-небудь термін «алгоритм»?

Нульова гіпотеза (H0) була підтверджена для питань 1–6 та 8, тоді як питання 7 узгоджувалося з альтернативною гіпотезою (H1). Таким чином, стать респондентів, які брали участь у цьому опитуванні, вплинула на їхні погляди щодо етики штучного інтелекту (див. Таблицю 2).

Таблиця 2: Результати розрахунків критерію Хі-квадрат для Розділу 1, питання 7 — обізнаність про машинне навчання

Цілих 50% чоловіків обрали варіант «Безумовно» на запитання, чи чули вони про «машинне навчання», тоді як 19% зазначили, що вважають, що чули. 10% чоловіків-учасників не були впевнені, 18% вважали, що не чули, а 3% опитаних чоловіків вважали, що точно не чули. Натомість 32% жінок-респонденток заявили, що, можливо, чули про це, тоді як 26% — що точно чули. 14% жінок не були впевнені, 18% вважали, що не чули, а 9% були впевнені, що ніколи не чули про таке поняття. Різниця у відсотках між чоловіками та жінками-респондентами є очевидною.

Розділ 2 «Соціальні стосунки зі штучним інтелектом» містив запитання про таке:

1. Чи змогли б ви уявити людей, які живуть самі (і почуваються самотніми), маючи робота/гуманоїда як компаньйона?
2. Чи змогли б ви поговорити з роботом/гуманоїдом про свої почуття?
3. Якби ви могли придбати персонального робота, чи хотіли б ви, щоб він був максимально схожим на людину?
4. Чи змогли б ви уявити робота як свого партнера?
5. Чи змогли б ви уявити робота як свою дитину?
6. Чи змогли б ви уявити роботів (гуманоїдів) як свою сім'ю?
7. Чи змогли б ви уявити, що робот (гуманоїд) має почуття?
8. Чи змогли б ви поділитися своїми почуттями з людиноподібним роботом?

Нульова гіпотеза (H0) була підтверджена для питань 2–8, тоді як H1 була підтверджена для питання 1. Це свідчить про те, що стать учасників дослідження вплинула на їхні погляди щодо етики штучного інтелекту. Питання 1 стосувалося здатності респондентів уявити людей, які живуть самі (і почуваються самотніми), маючи робота/гуманоїда як компаньйона.

Таблиця 3: Розділ 2, питання 1 — здатність уявити самотніх людей, які мають людиноподібного робота як компаньйона

Результати показали, що з 79 опитаних чоловіків 32% обрали варіант «Безумовно», тоді як 24% заявили, що вважають, що можуть уявити людей, які живуть самі, маючи робота-компаньйона. 15% опитаних чоловіків не були впевнені. Досить негативними були відповіді 14% чоловіків-респондентів, які обрали варіант «Не думаю», і такий самий відсоток (14%) заявили, що точно не можуть уявити таку ідею. При порівнянні наведених результатів із результатами, наданими жінками-учасницями, відмінності є очевидними. З 176 опитаних жінок лише 15% обрали «Безумовно», тоді як 34% заявили, що вважають, що могли б це зробити. 16% жінок-учасниць заявили, що не знають, що відчувають, 13% заявили, що не вважають, що можуть уявити таку ситуацію, а 22% заявили, що точно не можуть. У сумі варіанти «Безумовно» та «Думаю, що так» обрали 56% чоловіків і лише 49% опитаних жінок. З цього випливає, що в питанні догляду та сімейних зв'язків або перекладання їх на штучний інтелект чоловіки були більш готові прийняти цю ідею, ніж жінки. Виникає питання, чому це так. Як припускає Gilligan (2001), рівень емпатії та соціальних почуттів у жінок, як правило, розвинений краще, що могло спричинити різницю між відповідями чоловіків та жінок-респондентів.

Згідно з кривою чисельності населення у Slovenská republika, населення старіє, і очікується збільшення кількості літніх людей у поєднанні з дуже низькою народжуваністю. Це означатиме, що при низькому рівні відтворення старіння населення у Slovenská republika буде дуже значним, що також призведе до підвищення вимог до догляду за людьми похилого віку. Як припускають Bleha, Šprocha та Vaňo (2013, 63), «ситуація у 2060 році суттєво відрізнятиметься від року, коли було зроблено прогноз. Найбільше зміниться становище населення постпродуктивного віку, перетворившись із найменш чисельної на найбільш чисельну основну вікову групу менш ніж за чотири десятиліття. Чисельність двох наймолодших вікових груп продовжуватиме скорочуватися протягом усього періоду, якого стосується прогноз. При порівнянні початкового та кінцевого співвідношення населення найменше зміниться кількість жителів віком від 45 до 64 років. Цікавою особливістю очікуваного розвитку є той факт, що в період близько 2045 року до трьох із чотирьох основних вікових груп матимуть однакову чисельність населення. Це всі основні вікові групи, за винятком наймолодшої. Це також період, коли найстарша вікова група населення стане найчисельнішою серед усіх основних вікових груп». У 2020 році, коли загальна чисельність населення Slovenská republika становила 5 459 781 особу, природний приріст склав 2439 дітей (Slovenská republika v číslach, 2021, 19).

Йдеться не лише про охорону здоров’я, а й про соціальну опіку над людиною. У цьому контексті може виникнути проблема, оскільки цілком імовірно, що працездатна частина населення не зможе проводити час із людьми похилого віку. Як джерело натхнення може бути цікавим досвід Японії, де стикаються з тією ж проблемою і, найімовірніше, зіткнуться з нею ще більшою мірою (пор. Ekonomická informácia o teritóriu: Japonsko – všeobecné informácie o krajine, 2020). Щоправда, технологічний рівень Японії неможливо порівняти з рівнем Словаччини. Тим не менш, фахівці у відповідній галузі можуть стежити за появою використання соціальних роботів у Японії та розглянути можливість їх впровадження у майбутній розвиток Словаччини. Проблемою також може стати культурна (і релігійна) відмінність між двома країнами, яка може суттєво вплинути на погляди людей щодо проникнення передових людиноподібних технологій у їхнє повсякденне життя. Крім того, згідно з Gluchman (2018, 22), «ми маємо обов’язок сприяти добру, але цей обов’язок обмежений доцільністю та прийнятністю засобів, за допомогою яких це можна зробити». Тому варто запитати, чи є надання людям похилого віку штучного компаньйона найкращим, що може зробити суспільство, і необхідно розглянути етичну природу стосунків «людина-гуманоїд». Постає кілька запитань: чи морально надавати самотнім людям штучного компаньйона замість людини? Чи будуть збіднені стосунки між поколіннями? Чи морально прийнятно просто використовувати штучні інтелектуальні сутності як засіб людського мислення та зусиль? Чи зможуть люди відповідати взаємністю на почуття до штучного інтелекту людиноподібних роботів?

У розділі 3 «Відповідальність і безпека» анкети, яку просили заповнити респондентів, були поставлені такі запитання:

1. Чи дозволили б ви штучному інтелекту збирати ваші персональні дані з метою вашої безпеки?
2. Чи погодилися б ви на те, щоб безпілотний автомобіль возив вас у різні місця без можливості вашого втручання?
3. Етична природа означає, що штучний інтелект повинен дотримуватися певних правил, таких як повага до вашої безпеки, захист ваших персональних даних, невтручання у ваше прийняття рішень тощо. Виходячи з цих атрибутів, чи згодні ви з тим, що програми, які використовують штучний інтелект, повинні мати маркування етичного характеру, яке інформувало б вас про те, якою мірою ви захищені?
4. Чи могли б ви уявити, що штучний інтелект забезпечує ваш захист?
5. Чи могли б ви уявити, що штучний інтелект приймає рішення щодо вашого захисту?
6. Чи дозволили б ви штучному інтелекту порушувати вашу приватність за допомогою інтернет-додатків, щоб захистити вас?
7. Чи дозволили б ви використання технологій розпізнавання облич, що забезпечують безпеку в громадських місцях?
8. Чи дозволили б ви штучному інтелекту відстежувати та записувати ваші дії без вашого схвалення (наприклад, відстеження ваших пересувань і дозвілля за допомогою відеокамер, дронів, GPS, телефонних додатків, пошукових систем)?

H0 було підтверджено для запитань 1–4 та 6–8, тоді як H1 було підтверджено для запитання 5. Це свідчить про те, що етика штучного інтелекту розглядалася цільовою групою крізь призму їхньої статі (пор. Таблиця 4).

Таблиця 4: Розділ 3, запитання 5 – штучний інтелект приймає рішення щодо захисту особи

У запитанні 5 спостерігалися значні відмінності між відповідями чоловіків і жінок. Цілих 27% опитаних чоловіків заявили, що вони впевнені, що можуть уявити, як штучний інтелект приймає рішення щодо їхнього захисту, тоді як 2% з них сказали, що вважають, що могли б. 27% не змогли визначитися, 15% чоловіків не вважали, що змогли б осягнути цю ідею, а цілих 29% заявили, що точно не змогли б. З іншого боку, лише 1% респонденток заявили, що точно можуть уявити, як штучний інтелект може бути корисним, коли йдеться про їхній захист, тоді як 14% заявили, що, можливо, змогли б це зробити. Подібно до чоловічої частини цільової групи, 27% жінок не змогли визначитися, тоді як 25% заявили, що не вважають, що змогли б, а 33% точно не довірили б штучному інтелекту свою безпеку. Іншими словами, більшість опитаних чоловіків почувалися б у безпеці або не змогли б визначитися, тоді як більшість опитаних жінок не почувалися б достатньо захищеними рішеннями, прийнятими штучним інтелектом. Знову ж таки, можна припустити, що ці розбіжності в думках у межах цільової групи цього дослідження могли бути спричинені розвитком моральної свідомості, яка, згідно з Gilligan (2001), відрізняється у чоловіків і жінок, головним чином у соціальній сфері та емпатії. Водночас можливо, що жінки враховували ризики людської помилки при роботі з інтелектуальними системами.

Розділ 4 «Право і громадянська свобода», що розуміється як можливий нарис стосунків між «Ми» і «Вони», містив такі запитання:

1. Якби роботи/гуманоїди мали власну свідомість, чи мали б ми моральне право позбутися їх, повернути або знищити у разі їхньої несправності чи втрати повної функціональності?
2. Чи погодилися б ви на те, щоб штучний інтелект мав власну свідомість?
3. Чи чули ви коли-небудь про робота-гуманоїда жіночої статі Sophia?
4. Чи знали ви, що гуманоїду Sophia було надано почесне громадянство Саудівської Аравії?
5. Чи погодилися б ви на те, щоб подібним гуманоїдам надали громадянські права?
6. Якби роботи/гуманоїди мали громадянські права, чи повинні вони також мати право голосу?
7. Чи повинні гуманоїди мати етичний кодекс у своєму програмному забезпеченні?
8. Якби роботи/гуманоїди мали власну свідомість, чи повинні вони також мати власні права та обов’язки перед громадянським суспільством?

H0 було підтверджено для всіх запитань, включених до розділу 4. Стать учасників дослідження не вплинула на їхні погляди на етику штучного інтелекту.

У розділі 5 «Комфорт проти втрати автономного прийняття рішень» були поставлені такі запитання:

1. Під час введення ключових слів, чи були б ви не проти, щоб штучний інтелект здійснював пошук вебсторінок на основі інформації, зібраної файлами cookie? (Файли cookie — це файли, які збирають інформацію про вас, на основі якої вони створюють певний профіль і пропонують послуги, продукти та рекламу, що могли б полегшити ваше життя та процес прийняття рішень.) - Бачення проєкту Neuralink (який наразі розробляється) полягає в тому, щоб допомогти людям, які пересуваються на інвалідних візках, знову почати ходити за допомогою мозкового чипа. Інше бачення полягає в тому, щоб з’єднати людський мозок із комп’ютером та штучним інтелектом, на основі чого можна було б висловлювати ідеї за допомогою телепатії. Чи були б ви не проти мати чип у своєму мозку, який дозволяв би вам спілкуватися за допомогою телепатії, швидше вивчати мови, записувати спогади, забезпечувати інфрачервоний або рентгенівський зір тощо ціною певної втрати приватності під час передачі думок, які можуть відстежуватися? - Чи згодні ви з тим, щоб штучний інтелект без вашої згоди створював порядок ваших улюблених вебсторінок і водночас змінював цей порядок на основі власної статистики відвідування вами вебсайтів? - Чи згодні ви з твердженням, що через частий пошук інформації певного типу, наприклад, введення ключових слів, пошукові системи переважно пропонуватимуть таку однобічну інформацію, яка може вплинути на вашу точку зору та прийняття рішень? - Чи згодні ви з тим, що таким чином створюється конкретна інформація про вас, ваші потреби та вподобання без можливості вашого втручання? Чи відчуваєте ви, що створення специфічного профілю ваших особистих потреб, вподобань та контактів підвищує ваш комфорт? - Чи згодні ви з тим, що, приймаючи файли cookie під час використання інтернету, штучний інтелект може використовувати рекламу для впливу на ваші потреби, інтереси та вподобання? - Чи згодні ви з тим, що штучний інтелект підвищує ваш комфорт?

Нульова гіпотеза (H0) була підтверджена для питань 1–7, тоді як альтернативна гіпотеза (H1) була підтверджена для питання 8, що означає, що стать респондентів мала вплив на їхні погляди щодо етики штучного інтелекту.

Таблиця 5: Розділ 5, питання 8 – штучний інтелект як засіб забезпечення комфорту

Коли цільову групу запитали, чи згодні вони з думкою, що штучний інтелект підвищує їхній комфорт, 25% опитаних чоловіків заявили, що однозначно так, тоді як 39% зазначили, що вважають так. 19% чоловіків-респондентів не змогли визначитися, а 13% опитаних чоловіків сказали, що не вважають так, тоді як 4% заявили, що це однозначно не так. З іншого боку, лише 10% жінок-учасниць обрали варіант «Однозначно», хоча 43% зазначили, що вважають так. 26% не були впевнені, тоді як такий самий відсоток опитаних жінок заявив, що це може не підвищувати або однозначно не підвищує їхній комфорт (по 10% на кожну відповідь). Як бачимо, значно більше чоловіків у цій цільовій групі (64%) погодилися з тим, що штучний інтелект забезпечує підвищений рівень комфорту, ніж це було у випадку з жінками (53%).

Висновки

На основі проведеного дослідження етики штучного інтелекту (з даними, застосовними до цільової групи, опитаної для цілей опитування), було встановлено наступне. Стать учасників, здається, не мала значного впливу на їхні погляди щодо етики штучного інтелекту в жодній із досліджуваних сфер (штучний інтелект загалом, соціальні стосунки зі штучним інтелектом, відповідальність і безпека, право та громадянська свобода, комфорт проти втрати автономного прийняття рішень).

Тим не менш, певний рівень впливу статі спостерігався в окремих аспектах, про які запитували учасників. Найбільш суттєві відмінності були виявлені в обізнаності про існування машинного навчання, оскільки 69% опитаних чоловіків порівняно з 58% опитаних жінок знали про його існування. Ще однією сферою, де було зафіксовано суттєву різницю, була здатність уявити людей, які живуть самі (і відчувають самотність), маючи людиноподібного робота як компаньйона. У цьому контексті більше чоловіків (56%) заявили, що вони однозначно або принаймні можливо можуть уявити використання таких компаньйонів, тоді як лише 49% залучених жінок заявили те саме. Тут можуть відігравати роль різні рівні емпатії, а також соціальні почуття. Аналогічно, вищий відсоток чоловіків (29%) довірив би штучному інтелекту свою безпеку, тоді як значно менша частка жінок-респонденток (15%) була б рада це зробити. Останнім питанням, яке, як виявилося, сприймається по-різному двома статями, залученими до цього опитування, було підвищення комфорту, яке забезпечує штучний інтелект. 64% чоловіків-учасників порівняно з 53% опитаних жінок заявили, що відчувають, що інтелектуальні машини роблять це.

Здається, існують сфери, на які чоловіки та жінки, залучені до цього дослідження, реагували по-різному. Хоча результати стосуються лише відповідної цільової групи, етичні компетенції є надзвичайно важливим фактором у розвитку людського суспільства. Таким чином, можна зробити висновок, що самої лише здатності відтворювати інформацію недостатньо, її також потрібно помістити в загальносуспільні рамки. Без здатності відкрито спілкуватися, співпереживати, бути відповідальними та просоціальними люди можуть вважати штучні інтелектуальні системи великою небезпекою. Це можна вирішити шляхом постійного вдосконалення етичних компетенцій людей за допомогою курсів етики в усіх сферах людського суспільства. Ключовим видається створення обов’язкових етичних кодексів як для виробників і розробників інтелектуальних систем для бізнесу, так і для їхніх користувачів.

З погляду суспільства в цілому, необхідний етичний кодекс на рівні урядів та їхніх підлеглих органів, який гарантував би дотримання людської гідності, приватності та безпеки в публічній сфері. Етика є важливою частиною системи освіти, особливо в галузі виховання відповідальності, ширшого розуміння загального впливу інтелектуальних систем на мораль індивіда, а також на суспільство та його моральний розвиток.

Автори: PhDr. Jana Bartal, PhD. Szlovák Tanítasi Nyelvü Óvoda (Угорщина) Mgr. Eva Eddy, PhD. Пряшівський університет (Словаччина)

Список літератури

A White Paper on Artificial Intelligence – European Approach to Excellence and Trust [Лютий 2020] pdf. [онлайн] [Отримано 10 вересня 2021]. Доступно за адресою: https://ec.europa.eu/info/publications/white-paper-artificial-intelligence-european-approach-excellence-and-trust_en

BARTNECK, CH. – LÜTGE, CH. – WAGNER, A. – WELSH, S. (2021). An Introduction to Ethics in Robotics and AI. Springer, ISBN 978-3-030-51110-4 (електронна книга)

BLEHA, B. – ŠPROCHA, B. – VAŇO, B. (2013). Prognóza populačného vývoja Slovenskej republiky do roku 2060. Infostat Inštitút informatiky a štatistiky Bratislava, доступно у форматі pdf за адресою: Prognoza2060.pdf

BOSTROM, N. (2014). Superintelligence. Oxford university Press, ISBN 978–0–19–967811–2

BUBER, M. (2016). Já a Ty. Praha: Portál, 2016. 128 с. ISBN 978-80-2621-0931

COONEY M. D. – NISHIO, S. – ISHIGURO, H. (2014). Designing Robots for Well-being: Theoretical Background and Visual Scenes of Affectionate Play with a Small Humanoid Robot. Lovotics 2014, 1:1 http://dx.doi.org/10.4172/2090-9888.1000101

FERNANDO, O. N. N – NAKATSU, R. – KOH, J. T. K. V. (2013). Cultural Robotics: The Culture of Robotics and Robotics in Culture. In: International Journal of Advanced Robotic Systems, Volume 10, 400. Доступно за адресою: www.intechopen.com

FONG, T. – NOURBAKSHS, I. – DAUTENHAHN, K. (2003). A survey of socially interactive robots. In: Robotics and Autonomous Systems 42 (2003) с. 143–166, ISSN 0921-889

GILLIGANOVÁ. C. (2001). Jiným hlasem: O rozdílné psychologii žen a mužů. Praha: Portál. ISBN 80-7178-402-8.

GLUCHMAN, V. (2018). Kant and Consequentialism (Reflections on Cummiskey's Kantian Consequentialism). In: Studia Philosophica Kantiana. 1/2018, с. 18 – 29 [онлайн] [Дата звернення: 5 січня 2022 р.]. Доступно за адресою: https://philarchive.org/archive/GLUKAC

HOFFMAN, G. – JU, W. (2014). Designing Robots with Movement in Mind, Journal of Human-Robot Interaction, Vol. 3, No. 1, с. 89-122, doi: 10.5898/JHRI.3.1

IENCA, M. (2019). Intelligenza². Per un'unione di intelligenza naturale e artificiale. Rosenberg & Sellier, Tourin, Italy

JOBIN, A. – IENCA, M. – VAYENA, E. (2019). Artificial Intelligence: the global landscape of ethics guidelines 2019, [онлайн] [Дата звернення: 10 вересня 2021 р.]. Доступно за адресою: https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1906/1906.11668.pdf

JOBIN, A. – BILAT, L. (2016). Les services numériques grand public et leurs utilisateurs: Trois approaches sociotechniques contemporaines. A contrario. Lausanne: BNS Press. 22(1)

HUI, L. (2018). Industrial Innovation and Competition Map (third series), Доступно за адресою: http://eng.siss.sh.cn/c/2018-10-25/555968.shtml

HUSTEDT, C. – FETIC, L. (2020), From principles to practice: How can we make AI ethics measurable? доступно: https://ethicsofalgorithms.org/category/publications/2. Квітень 2020 р.

KAKKORI, L. – HUTTUNEN, R. (2010). The Gilligan-Kohlberg Controversy and Its Philosophico-Historical Roots. In: BESLEY, T., GIBBONS, A., ed. The Encyclopaedia of Educational Philosophy and Theory. 2010. Доступно за адресою: http://eepat.net/doku.php?id=the_gilligan_kohlberg_controversy_and_its_philos ophicohistorical_roots

Kempelen Institute of Intelligent Technologies, Доступно за адресою: https://kinit.sk

KOHLBERG, L. (1963). The Development of Children’s Orientations Toward a Moral Order I. Sequence in the Development of Moral Thought. Vita Humana, 6, 1963 с. 11-33 Доступно за адресою: https://www.jstor.org/stable/26762149

LENGDEN, B. (2021). New Study Finds 40 Percent of People Would Have Sex with A Robot 2021, [онлайн] [Дата звернення: 13 грудня 2021 р.]. Доступно за адресою: https://www.ladbible.com/entertainment/weird-study-claims-40-of-people-would-have-sex-with-a-robot-20210916

LIMA, G. – KIM, CH. – RYU, S. – JEON, CH. – CHA, M. (2020). Proceedings of the ACM on Human-Computer Interaction Volume. Volume 4, Issue CSCW2 October 2020, Article No.: 135с. 1–24 https://doi.org/10.1145/3415206

LOCKWOOD, G. – MARDA, V. (2014). Harassment in the Workplace: The Legal Context, “Jurisprudence”, The International Association of Law and Politics, Вересень 2014. ISSN 1392-6195 (інформація про автора та її публікації) [онлайн] [Дата звернення: 13 грудня 2021 р.]. Доступно за адресою: http://vidushimarda.com/writing/

MARDA, V. (2018). Artificial Intelligence Policy in India: A framework for engaging the limits of data-driven decision making, Philosophical Transactions A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences, Жовтень 2018, doi: 10.1098/rsta.2018.0087, Доступно за адресою: http://vidushimarda.com/writing/

MARKOVÁ, D. (2012). O sexualite, sexuálnej morálke a súčasných partnerských vzťahoch. Nitra: Garmond, ISBN 978-80-89148-76-9

MARKOVÁ, D. (2016). Etická výchova v Adlerovskom prístupe. Nitra: Garmond, ISBN 978-80-89703-27-2

MILL, J. S. (2001). O politickej slobode. Bratislava: Kalligram, 2001. 175 с. ISBN 80-7149-405-4

Ministerstvo zahraničných vecí a európskych záležitostí Slovenskej republiky: Ekonomická informácia o teritóriu Japonsko všeobecné informácie o krajine, 2020 [онлайн] [Дата звернення: 13 грудня 2021 р.]. Доступно за адресою: www.mzv.sk/tokio, emb.tokyo@mzv.sk

NITSCH, V. – POPP, M. (2014). Emotion in robot psychology, Biologial Cybernetics, doi: 10.1007/s00422-014-0594-6; Також доступно за адресою: www.researchgate.net/publication/260298491_Emotions_in_Robot_Psychology

PIKUS, M. – PODROUŽEK, J. (2019). Príručka etiky algoritmov. Bratislava, Доступно за адресою: http://www.e-tika.sk/

POKOL, B. (2010). Morálelméleti vizugalódások. Budapest: Kairosz POKOL, B. (2016). A kollektív szuperintelligencia elmélete. Jogeleméleti Szemle, XVII. évf. 3 szám, с. 122-132

POKOL, B. (2017). Mesterséges intelligencia: egy új létréteg kialakulása? Információs Társadalom 2017/1.sz.

POKOL, B. (2018). A mesterséges intelligencia társadalma. Budapest: Kairosz

RAJNEROWICZ, K. (2021). Will AI Take Your Job? Fear of AI and AI Trends for 2021, [онлайн] [Дата звернення: 13 вересня 2021 р.]. Доступно за адресою: https://www.tidio.com/blog/ai-trends/

SAMANI, H. A. – CHEOK, A. D. – THARAKAN, M. J., et al. (2011a). A Design Process for Lovotics. In: Springer, Human – Robot Personal Relationships, Springer LNICST series, Volume 59, 118-125, 2011.

SAMANI, H. A. – CHEOK, A. D. (2011b). From Human – Robot Relationship to Robot – Based Leadership. In: 2011 IEEE International Conference on Human System Interaction, HSI 2011.

SAMANI, H. – SAADATIAN, E. – PANG, N., et al. (2013). Cultural Robotics: The Culture of Robotics and Robotics in Culture. International Journal of Advanced Robotic Systems, Volume 10: 400. doi: 10.5772/57260.

SMITH, M. – MANN, M. – URBAS, G. (2018). Biometrics, Crime and Security. Routledge, 2018. 134 с. ISBN: 978-1138742802, eBook ISBN: 9781315182056

Štatistický úrad Slovenskej republiky: Slovenská republika v číslach (2021), Доступно за адресою: SR_v_cislach_2021.pdf

VIETH, K. – WAGNER, B. (2017). How algorithmic processes impact opportunities to be part of society Discussion paper Ethics of Algorithms, Доступно за адресою: https://ethicsofalgorithms.org/2017/06/02/calculating-participation-how-algorithmic

Výzkum potenciálu rozvoje umělé inteligence v České republice Analýza právně-etických aspektů rozvoje umělé inteligence a jejích aplikací v ČR, Доступно за адресою: AI-pravne-eticka-zprava-2018_final.pdf