Фото: Rudolf Baranovič - fotoobrázky života okolo nás (2024)

Вступ

Метою статті є ідентифікація прав людини в історичному контексті етичних віх соціальної роботи, зокрема в деонтологічних кодексах, які є невід'ємною частиною процесу її професіоналізації. При цьому ми спираємося на дослідження «Етичні віхи професіоналізації соціальної роботи (американська та словацько-чеська перспектива)», опубліковане в журналі Sociální práce / Sociálna práca (Mátel, 2021).

1. Професіоналізація соціальної роботи та етика

Термін «професія» етимологічно походить від латинського professio, що означає фаховість, професійну підготовку до заняття (роботи) або вияв чи публічне визнання себе в ній. Досить довго професія ототожнювалася з вільними професіями (наприклад, лікар, юрист, митець). Таке розуміння професії можна вважати «традиційним». У сучасному словацькому та чеському соціокультурному контексті стираються відмінності між професією, заняттям або трудовою діяльністю. На практиці вони часто сприймаються як синоніми. За французьким соціологом Гресле (In Boudon, 2004), у більшості характеристик професії з'являються три критерії:

  1. спеціалізація знань, яка веде до точного і самостійного встановлення правил діяльності;
  2. інтелектуальна освіта університетського рівня, яка передбачає існування шкіл, що надають таку освіту;
  3. ідеал служіння, який викликає створення деонтологічного кодексу та контроль з боку власних членів.

Моралес і Шифор (1998 In Göppner, Hämäläinen, 2008) наводять критерії професії наступним чином:

  1. систематичний запас теорій;
  2. професійна влада (монополія у власній фаховій практиці);
  3. визнання суспільством;
  4. регулятивний етичний кодекс;
  5. професійна культура. З наведеного очевидно, що етика та її формальне регулювання є важливою і незамінною складовою професії.

Пейн (2005) ідентифікував шість важливих аспектів конструкції соціальної роботи, які допомагають ідентифікувати її як професію:

  1. характеристика людей, яким вона служить, їхні проблеми в суспільстві, а також відповідь суспільства на ці проблеми;
  2. цінності та філософія, які є центральними для практики;
  3. організаційний, законодавчий та інституційний контекст практики (сюди можуть належати і формальні етичні кодекси, прим. авт.);
  4. професійні об'єднання та покликання;
  5. база знань та дослідження;
  6. професійна освіта (невід'ємною частиною є етика соціальної роботи, прим. авт.).

Сьогодні соціальну роботу ми можемо визначити як прикладну наукову та академічну дисципліну, а також як професійну діяльність соціальних працівників, що базується на цінностях, які своєю цілеспрямованою дією допомагають, супроводжують, підтримують та уповноважують індивідів і соціальні системи (сім'ї, групи, спільноти) набути оптимального рівня соціального функціонування та створюють сприятливі суспільні умови для досягнення цієї мети (Mátel, 2019). Соціальна робота є професією, що ґрунтується на етиці та моральних цінностях. Без моральних цінностей вона втратила б щось зі своєї суті або взагалі не існувала б. Серед її ключових цінностей вже кілька десятиліть належать права людини, які є вужчим предметом цієї статті.

1.1 Етичні етапи професіоналізації соціальної роботи

З історичної точки зору етичними віхами професіоналізації соціальної роботи займалися лише кілька авторів. В англомовній літературі це насамперед американський фахівець з професійної етики Фредерік Ф. Рімер, якого ми можемо справедливо вважати автором періодизації етичних періодів цієї професії. Цей автор спочатку у розвитку етики соціальної роботи розрізняв чотири ключові етапи, пізніше додав до них п'ятий (Reamer, 1998; 2013; 2014):

  1. моралістичний період (кінець XIX — початок XX ст. — початок 30-х років XX ст.),
  2. період етичних цінностей (кінець 30-х — початок 40-х років XX ст. — 60-ті роки XX ст.),
  3. період етичних теорій та етичного прийняття рішень (70-ті роки XX ст. — 80-ті роки XX ст.),
  4. період етичних стандартів та управління ризиками (90-ті роки XX ст. — до середини першого десятиліття XXI ст.),
  5. цифровий період (з середини першого десятиліття XXI ст. — до сьогодні).

До його періодизації ми повинні, однак, ставитися критично, оскільки вона відображає насамперед етику американської соціальної роботи, хоча вона мала і досі має сильний вплив на її глобальні тренди. З огляду на перспективу чехословацької, пізніше чеської та словацької соціальної роботи, яка історично була принципово зумовлена іншою політичною та культурно-суспільною ситуацією, автор статті запропонував наступну періодизацію в нашому соціокультурному контексті (Mátel, 2021):

  1. моралістичний період (з 20-х років XX ст. з переходом аж до 40-х років XX ст.),
  2. період ідентифікації етичних цінностей та принципів (30-40-ві роки XX ст. до 1948 року),
  3. період прикладної етики та етичного прийняття рішень (з 90-х років XX ст. до середини другого десятиліття XXI ст.),
  4. період обов'язкових етичних стандартів та управління ризиками (з середини другого десятиліття XXI ст. до 20-х років XXI ст.),
  5. цифровий період (з 20-х років XXI ст. до сьогодні).

При подальшому обговоренні буде важливо розрізняти, у якому соціально-політичному контексті ми перебуваємо: міжнародному (зумовленому насамперед американською соціальною роботою) чи в чеському та словацькому середовищі.

1.2 Етичні кодекси соціальної роботи

Формулювання етичного кодексу належить сьогодні до основних вимог професійності і є однією з характеристик самостійних допоміжних професій. З етимологічної точки зору латинське слово codex означало книгу. Залежно від вигляду це був папірусний сувій, запис, пергаментний рукопис або дерев'яна дошка. У ширшому значенні codex означав збірник або список кількох творів. Етичний кодекс тоді означає збірник письмово сформульованих цінностей, етичних принципів та стандартів поведінки, нормативних і обов'язкових для конкретної професії, фахівців або організації в глобальному, національному чи інституційному просторі. Хоча етичні кодекси ніколи повністю не усунуть неетичну поведінку, вони сприяють етичному сенсибілізуванню професійних працівників, професії та її довіри з боку користувачів послуг і в суспільстві. Хоча вони не є панацеєю від усіх етичних проблем, конфліктів та дилем, вони можуть допомогти в етично виваженому прийнятті рішень (Mátel, Mališková, 2016). З точки зору сфери (території) дії етичного кодексу ми розрізняємо міжнародні етичні кодекси, національні етичні кодекси та етичні кодекси організацій, фірм чи закладів соціальних послуг. У межах соціальної роботи існує розрізнення між ширше концептуалізованим етичним кодексом соціальної роботи, який займається етичними аспектами професії та дисципліни в усьому її обсязі (включаючи дослідження, освіту тощо), і вужче сформульованим етичним кодексом соціальних працівників (та асистентів соціальної роботи), який концептуалізований з перспективи професійних працівників.

1.3 Права людини

Згадки про права людини можна простежити ще в античній філософії (натяки є, наприклад, у стоїчній філософії) чи в середньовіччі (Jean Gerson, Johannes Althusius тощо), проте концептуально про універсальні права людини почали говорити лише у XVII та XVIII століттях у межах так званої новочасної школи природних прав. Теорії природних прав ми знаходимо в цей період у працях таких філософів, як Hugo Grotius, Thomas Hobbes, John Locke чи Jean-Jacques Rousseau. Важливими віхами розвитку концепції прав людини в новий час є американська Декларація незалежності (1776) та французька Декларація прав людини і громадянина (1789).

Захист прав людини аж до середини XX століття був внутрішньодержавною справою. Демократія та права людини є основою правової держави. Найважливішим завданням держави у сфері прав людини є їх захист та створення умов для їх реалізації. Однак недостатньо лише того, щоб держава не втручалася в права людини негативно, необхідна активна інгеренція держави (Svák, 2011).

Ера прав людини досягла свого піку після Другої світової війни. Захист прав людини переходить із суверенітету держави на міжнародний рівень. Тим найважливішим міжнародним правозахисним документом у XX столітті є, безумовно, Загальна декларація прав людини, яку в 1948 році прийняла Організація Об'єднаних Націй. Її 30 статей зазвичай поділяють на три основні групи, так звані покоління прав людини. У першому поколінні ми знаходимо громадянські права (на життя, на недоторканність особи та її приватного життя, на особисту свободу, на захист особистої честі, на власність, на справедливий процес, на вільне мислення, релігійне віросповідання, на вільне пересування та проживання тощо) та політичні права (свобода вираження поглядів, право на інформацію, право на петиції, право на зібрання, право на об'єднання, виборче право, право на опір). У другому поколінні знаходяться економічні права (на працю, на підприємництво, на страйк, на особливі умови праці та на посилений захист здоров'я під час роботи для жінок, неповнолітніх та для осіб з інвалідністю тощо), соціальні права (право на медичне обслуговування, право на пенсійне забезпечення, право на захист сім'ї тощо) та культурні права (право на освіту, на вільні наукові дослідження тощо). Нарешті, у третьому поколінні Загальної декларації прав людини можна знайти так звані права солідарності, або постмодерні права, як-от право на мир, право на сприятливе довкілля, права національних та етнічних меншин, право на доступ до культурної спадщини тощо. Окремі права детальніше розкриті в інших правозахисних деклараціях та конвенціях ООН, а також інших міжнародних інституцій, у європейському просторі — передусім Ради Європи та Європейського Союзу.

2. Етичні віхи соціальної роботи та права людини

2.1 Період ідентифікації етичних цінностей та принципів

З огляду на права людини в соціальній роботі, важливим етапом є період ідентифікації етичних цінностей та принципів. «Професійні цінності соціальної роботи — це переконання професійної спільноти щодо бажаних цілей та бажаної поведінки соціальних працівників, які ведуть до цих цілей» (Mátel, in Balogová, Žiaková et al., 2017, с. 32). Якщо в професійній спільноті досягається згода щодо їх вибору, вони стають стрижнем професійного етичного кодексу для етичних принципів та конкретних правил (норм, стандартів) поведінки. Етичні принципи потім можуть слугувати також як інтерпретаційний інструмент для з'ясування значення, змісту та обсягу цінностей (Mátel, 2018).

Серед перших, хто зробив спробу ідентифікувати ключові цінності кейс-менеджменту в соціальній роботі, був Felix Biestek у праці The Casework Relationship (1957). З термінологічного погляду він використав при цьому означення «загальні принципи стосунків між соціальним працівником та клієнтом». До представлених Biestek семи ключових принципів належать індивідуалізація, цілеспрямоване (доцільне) вираження почуттів, контрольована емоційна залученість, прийняття (незасудження), самовизначення та дискретність. Щонайменше чотири з них можна вважати цінностями. У 60-х роках XX ст. фахівці із соціальної роботи спрямували увагу на етичні конструкти соціальної справедливості, прав людини та реформ. Політичний настрій того турбулентного періоду вніс у соціальну роботу набір цінностей, спрямованих на соціальну рівність, право на соціальне забезпечення, права людини, антидискримінацію та зусилля проти гноблення (Reamer, 2014).

Професійні організації соціальної роботи починають у період ідентифікації етичних цінностей та принципів приймати та видавати етичні кодекси або етичні путівники практики, засновані на етичних цінностях. Перші етичні кодекси були стислими. Канадська асоціація соціальних працівників прийняла простий етичний кодекс у 1938 році, Американська асоціація соціальних працівників — у 1947 році. Більш комплексний етичний кодекс прийняла американська Національна асоціація соціальних працівників (скор. NASW) у 1960 році. Соціальна робота в ньому представлена як професія, «заснована на гуманітарних та демократичних ідеалах. Від виконавців професії вона вимагає цілісності, співчуття, віри в цінність та гідність людських істот, поваги до індивідуальних розмаїть, зобов'язання до служіння та відданості правді» (NASW, 1960). Ядром кодексу були стандарти поведінки соціальних працівників щодо тих, кому вони служать (тобто клієнтів), колег, організацій-роботодавців, інших професій та спільноти. Вони містили 14 тверджень, представлених від першої особи, наприклад: «Я віддаю перевагу своїй професійній відповідальності перед своїми особистими інтересами» або «Я поважаю приватність людей, яким служу». Саме захист приватності досить часто з'являється як одне з найбільш часто представлених прав, що належать до концепції прав людини. Вже в цьому кодексі згадувалося, що соціальна робота має бути без дискримінації, але лише ревізія кодексу через сім років зазначила експліцитно: «Я не буду дискримінувати через расу, колір шкіри, релігію, вік, сексуальну орієнтацію або національне походження, але у своїй роботі буду працювати на запобігання та усунення дискримінаційної практики...» (NASW, 1967).

2.2 Період прикладної етики та етичного прийняття рішень

Перший міжнародний етичний кодекс опублікувала Міжнародна федерація соціальних працівників (скор. IFSW) у 1976 році, тобто вже в період прикладної етики та етичного прийняття рішень. Міжнародний етичний кодекс для соціальних працівників містив п'ять основних принципів, за якими йшли стандарти етичної поведінки. З огляду на тему нашого допису наводимо перші два принципи:

  1. принцип: Кожна людська істота має унікальну цінність незалежно від її походження, етнічної приналежності, статі, віку, переконань, соціального або економічного статусу чи внеску в суспільство.
  2. принцип: Кожен індивід має право на самореалізацію тією мірою, якою він не втручається в рівні права інших.

Саме період прикладної етики та етичного прийняття рішень приніс рефлексії, де професійні соціальні працівники змушені приймати важкі рішення з огляду на проблемні та етично дилематичні ситуації. Етичні дилеми включали комплексний аналіз «етичних загадок», різноманітних ситуацій виконання професійної практики, у яких етичні цінності, обов’язки та завдання соціальної роботи перебувають у взаємному конфлікті (Mátel, 2021).

2.3 Період обов’язкових етичних стандартів та управління ризиками

Міжнародна федерація соціальних працівників разом із Міжнародною асоціацією шкіл соціальної роботи опублікували у 1994 році новий міжнародний кодекс, позначений під назвою Етика соціальної роботи, принципи та стандарти (NASW, 1994). Документ складався з двох частин:

  1. Міжнародна декларація етичних принципів соціальної роботи – були наведені основні принципи, проблемні сфери, у яких може виникнути конфлікт інтересів, та методи, що допомагають у їх вирішенні;
  2. Міжнародні етичні стандарти для соціальних працівників. Вони, окрім загальних принципів етичної поведінки, присвячувалися чотирьом конкретним сферам – стосункам із клієнтами, роботодавцями (агенціями та організаціями), колегами та професією. У цьому документі на глобальному рівні вперше експліцитно зазначається повага до прав людини з боку соціальних працівників:

Соціальні працівники поважають основні права людини окремих осіб та груп осіб, виражені у Загальній декларації прав людини Організації Об’єднаних Націй та інших міжнародних конвенціях, що випливають із цієї декларації (ст. 2.2.7)

Водночас передбачається, що ці права можуть перебувати у взаємному конфлікті з огляду на права інших осіб: Допоможіть клієнту – окремій особі, групі, спільноті чи суспільству – досягти самореалізації та максимального потенціалу в межах поваги до відповідних прав інших (ст. 3.3.4).

Міжнародний етичний кодекс 1994 року відігравав важливу роль у процесі професіоналізації як чеської, так і словацької соціальної роботи після падіння комунізму в 1989 році. У 1994 році була заснована Асоціація соціальних працівників у Словаччині, яка стала членською організацією IFSW. У Жиліні в 1997 році вона декларувала Етичний кодекс соціальних працівників Словацької Республіки. Він вважається першим словацьким етичним кодексом соціальної роботи, хоча йшлося про документ професійної асоціації, членство в якій було добровільним. У першому реченні кодексу прямо зазначається, що «соціальна робота є професією, заснованою на цінностях демократії та прав людини». З погляду окремих прав наголошується насамперед на повазі до права на приватність у контексті конфіденційності та нерозголошення: Соціальний працівник поважає приватність клієнта та зберігає конфіденційність інформації, отриманої під час своєї роботи.

У Чеській Республіці з історичного погляду важливе значення мала Společnost sociálních pracovníků ČR, яка вже з 1990 року діяла як громадське об’єднання. Членство в ній було добровільним, і вона стала членською організацією IFSW. У 1995 році набув чинності створений цією організацією Etický kodex sociálních pracovníků ČR. За зразком міжнародного етичного кодексу він містив загальні етичні принципи (у документі позначені як засади) та конкретні правила етичної поведінки у п’яти сферах – у стосунках із клієнтом, роботодавцем, колегами, своєю професією та фаховістю, а також суспільством. З тексту цього кодексу наводимо положення щодо прав людини: Соціальна робота заснована на цінностях демократії та прав людини. Соціальні працівники тому дбають про дотримання прав людини у груп та окремих осіб, так як вони виражені в Хартії прав людини Організації Об’єднаних Націй та в Конвенції про права дитини. Соціальний працівник поважає унікальність кожної людини незалежно від її походження, етнічної приналежності, раси чи кольору шкіри, рідної мови, віку, стану здоров’я, сексуальної орієнтації, економічної ситуації, релігійних та політичних переконань і незалежно від того, як вона бере участь у житті всього суспільства. Соціальний працівник діє так, щоб захищати гідність та права людини своїх клієнтів. Соціальний працівник допомагає з однаковими зусиллями та без будь-якої форми дискримінації всім клієнтам. При жодній формі дискримінації не співпрацює і не бере в ній участі. Захищає право клієнта на приватність та конфіденційність його повідомлень.

Наступна ревізія міжнародного етичного кодексу відбулася у 2004 році, її результатом став документ Етика в соціальній роботі: Оголошені принципи. Кодекс спирається на глобальне визначення соціальної роботи, яке схвалили IFSW та IASSW у Монреалі у 2000 році (IFSW, 2004):

Професія соціальна робота сприяє соціальним змінам, вирішенню проблем у людських стосунках, а також зміцненню та звільненню людей для покращення їхнього добробуту. Використовуючи теорії людської поведінки та соціальних систем, соціальна робота втручається у сферах, де відбувається взаємодія людей із їхнім середовищем. Принципи прав людини та соціальної справедливості є для соціальної роботи засадничими (ст. 2).

Принципи (або цінності) прав людини є ціннісною вихідною базою для конкретних етичних стандартів. Соціальна робота заснована на повазі до цінності та гідності всіх людей і на правах, які з цього випливають. Соціальні працівники повинні підтримувати та захищати фізичну, психічну, емоційну та духовну цілісність і добробут кожної людини (ст. 4.1).

Документ експліцитно посилається на чинні на той час міжнародні декларації та конвенції про права людини, причому завжди йшлося про документи ООН (IFSW, 2004):

  • Загальна декларація прав людини (1948);
  • Міжнародний пакт про громадянські та політичні права (1966);
  • Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права (1966);
  • Конвенція про ліквідацію всіх форм расової дискримінації (1966);
  • Конвенція про ліквідацію всіх форм дискримінації щодо жінок (1979);
  • Конвенція про права дитини (1989);
  • Конвенція про корінні народи та народи, що ведуть племінний спосіб життя в незалежних країнах (конвенція МОП 169, 1989);

З огляду на сучасність до цих документів ООН слід додати:

  • Міжнародна конвенція про захист прав усіх трудящих-мігрантів та членів їхніх сімей (2004);
  • Міжнародна конвенція про захист усіх осіб від насильницьких зникнень (2006);
  • Конвенція про права осіб з інвалідністю (2006).

У європейському соціально-політичному контексті важливим є також документ Ради Європи Європейська конвенція з прав людини (у редакції протоколів № 11 та 14, 2010) та Хартія основних прав Європейського Союзу (2012).

З огляду на потенційні конфлікти та дилеми між окремими правами, у тексті кодексу зазначається (IFSW, 2004): «Соціальні працівники повинні поважати та підтримувати право людини на здійснення власного вибору та рішень незалежно від їхніх цінностей та життєвих рішень, за умови, що це не загрожує правам та законним інтересам інших». «Соціальні працівники вимагають визнання того, що вони відповідальні за свою поведінку стосовно користувачів послуг, а також людей, з якими вони працюють, колег, роботодавців, професійної асоціації та законів, і що ці обов’язки можуть перебувати у взаємному конфлікті».

З огляду на зміну міжнародного етичного кодексу Společnost sociálních pracovníků ČR у 2006 році переглянула кодекс 1995 року і створила Etický kodex Společnosti sociálních pracovníků ČR (SSP ČR, 2006), який зазвичай розуміють і іноді навіть наводять як Etický kodex sociálních pracovníků České republiky. З його тексту наводимо (крапками позначені зміни порівняно зі старішою версією кодексу): Sociální práce je založena na hodnotách demokracie, lidských práv a sociální spravedlnosti. Sociální pracovníci proto dbají na dodržování lidských práv u skupin a jednotlivců tak, jak jsou vyjádřeny v dokumentech relevantních pro praxi sociálního pracovníka, a to především ve Všeobecné deklaraci lidských práv, Chartě lidských práv Spojených národů a v Úmluvě o právech dítěte a dalších mezinárodních deklaracích a úmluvách. Dále se řídí Ústavou, Listinou základních práv a svobod a dalšími zákony tohoto státu, které se od těchto dokumentů odvíjejí (čl. 1.1). Sociální pracovník požaduje uznání toho, že je zodpovědný za své jednání vůči osobám, se kterými pracuje, vůči kolegům, zaměstnavatelům, profesní organizaci a vzhledem k zákonným ustanovením, a že tyto odpovědnosti mohou být ve vzájemném konfliktu (čl. 2.5.6).

2.4 Цифрова ера

Останнім і на сьогодні чинним міжнародним етичним кодексом соціальної роботи є документ «Декларація етичних принципів (соціальної роботи)» 2018 року (далі — «Декларація»). Його ідейною основою стала нова глобальна дефініція соціальної роботи, яку затвердила IFSW у Мельбурні 2014 року (IFSW, 2018): «Соціальна робота — це професія, що ґрунтується на практиці, та академічна дисципліна, яка сприяє соціальним змінам, соціальному розвитку, соціальній згуртованості, а також розширенню можливостей і звільненню людей. Принципи соціальної справедливості, прав людини, спільної відповідальності та поваги до розмаїття є центральними для соціальної роботи. Спираючись на теорії соціальної роботи, суспільних наук, гуманітарні та місцеві знання, соціальна робота взаємодіє з людьми та структурами, щоб стимулювати життєві зміни та покращувати добробут».

У коментарях IFSW до цієї дефініції наголошується, зокрема, на тому факті, що соціальна робота є взаємопов’язаною системою цінностей, теорії та практики. Як і в старішій версії глобальної дефініції 2000 року в Монреалі, першочергово підкреслюються два фундаментальні принципи — права людини та соціальна справедливість, але наведені у зворотному порядку. «Соціальні працівники визнають і поважають природну гідність і цінність людей у ставленні, словах і вчинках» (ст. 1). Підкреслено тісний зв’язок між ставленням, вербальним та поведінковим рівнями. «Соціальні працівники приймають і підтримують основні та невід’ємні права всіх людей» (ст. 2). На відміну від старішого кодексу, Декларація вже не наводить вичерпний перелік міжнародних декларацій та конвенцій з прав людини.

З огляду на нові теми, актуальний міжнародний етичний кодекс робить акцент на створенні балансу перед суб’єктивною та однобічною інтерпретацією прав (Mátel, 2018). Ще в межах підготовчої роботи над документом було звернуто увагу на потребу теоретичного та етичного зсуву в розумінні людської гідності в контексті автономії до визнання інтерсуб’єктивності людської гідності та прав людини, тобто права «між» індивідами (Feder, 2014). У принципі, йдеться про дуже важливий принцип інтерпретації прав людини, заснований на тому, що «моє право закінчується там, де починаються права інших». У тексті Декларації ми можемо знайти кілька статей, де цей баланс прямо зазначено, наприклад (IFSW, 2018): «Ми поважаємо всіх осіб, але ставимо під сумнів переконання та дії тих осіб, які знецінюють або стигматизують себе чи інших осіб» (ст. 1). «Соціальні працівники поважають і відстоюють права людей робити власний вибір і приймати рішення за умови, що це не загрожує правам та законним інтересам інших» (ст. 4). Завданням соціальних працівників тому є також «співпрацювати з людьми у пошуку належної рівноваги між правами людини, які суперечать одне одному» (ст. 2). «Права людини повинні існувати разом із колективною відповідальністю, і необхідно розуміти, що індивідуальні права людини можуть реалізовуватися лише на щоденній основі, якщо люди взяли на себе відповідальність за себе та за довкілля, і якщо вони прагнуть до створення взаємних стосунків у межах спільноти» (Ethics Taskforce, 2017, In Mátel, 2018).

Оскільки актуальний міжнародний етичний кодекс був проголошений у цифрову еру, однією з його важливих тем є етичне використання цифрових технологій. Декларація попереджає, що «використання цифрових технологій та соціальних медіа може становити загрозу для дотримання багатьох етичних норм, включаючи, але не обмежуючись цим, приватність і конфіденційність, конфлікти інтересів, компетенції та документацію...» (ст. 8.2).

Глобальна дефініція соціальної роботи з Мельбурна стала ідейною основою також нового Etického kódexu sociálneho pracovníka a asistenta sociálnej práce Slovenskej republiky, який затвердила Slovenská komora sociálnych pracovníkov a asistentov sociálnej práce у 2015 році. Його проголошенню передував новий законодавчий рамковий документ для соціальної роботи у Словаччині, а саме Закон № 219/2014 Зб. про соціальну роботу та про умови виконання деяких видів діяльності у сфері соціальних справ і сім’ї та про зміну і доповнення деяких законів. Його головною метою була підтримка професіоналізації виконання соціальної роботи, а саме шляхом встановлення необхідних кваліфікаційних вимог та створення Slovenskej komory sociálnych pracovníkov a asistentov sociálnej práce. Саме ця професійна організація несе відповідальність за затвердження та перегляд етичного кодексу професії, а також за надання висновків щодо етичних питань виконання соціальної роботи. До трьох ключових цінностей словацької соціальної роботи належать, згідно з цим кодексом, соціальна справедливість, людська гідність та важливість міжособистісних стосунків. З цінністю людської гідності тісно пов’язаний принцип поваги до прав людини. З тексту кодексу наводимо (Slovenská komora, 2015): Соціальна робота ґрунтується на повазі до гідності всіх людей без винятку та на дотриманні прав людини, як вони зазначені в міжнародних документах.

Словацький етичний кодекс був двічі переглянутий. Ревізія 2019 року була реакцією на новий міжнародний етичний кодекс 2018 року. У частині про цінність людської гідності, за зразком міжнародного етичного кодексу, було додано формулювання про те, що соціальний працівник та асистент соціальної роботи «співпрацює з іншими особами у пошуку належного балансу між правами людини, які суперечать одне одному». Принцип підтримки права на самовизначення сформульовано так, щоб він містив баланс між правами окремих клієнтів: «Соціальний працівник та асистент соціальної роботи поважає та відстоює права людей робити власний вибір і приймати рішення за умови, що це не загрожує правам та законним інтересам інших». Аналогічним чином діяли і при формулюванні права на конфіденційність та приватність: «Соціальний працівник та асистент соціальної роботи відповідно до прав людини поважає право клієнта на конфіденційність та приватність, якщо не існує ризику самоушкодження або заподіяння шкоди іншим особам, або не існують законні обмеження... інформує осіб, з якими працює, про межі конфіденційності та приватності» (Slovenská komora, 2019).

Друга ревізія словацького етичного кодексу була реалізована у 2021 році. Вона була реакцією на три суттєві чинники: 1. пандемію коронавірусу; 2. цифрову комунікацію, яка внаслідок пандемії стала звичною частиною багатьох послуг соціальної роботи; 3. пропозиції членів палати щодо етичних питань виконання соціальної роботи. У зв'язку з викликами цифрової ери, початок якої у Словаччині суттєво прискорила пандемія, у Становищі наголошується на тому, щоб соціальні працівники (та асистенти соціальної роботи) ставали компетентними у використанні новітніх технологій, включаючи етичну чутливість при захисті приватності та конфіденційної інформації під час електронної комунікації (Slovenská komora, 2021, Mátel, 2021).

Висновок

З 1994 року права людини є частиною міжнародних та національних етичних кодексів соціальної роботи. У 2000 році у глобальному визначенні соціальної роботи вони були означені як її фундаментальні принципи. У наш час їх дотримання та повага до них є центральними для соціальної роботи, що підтвердило глобальне визначення 2014 року, а також актуальний міжнародний етичний кодекс 2018 року. Концепт прав людини тісно пов'язаний із цінністю людської гідності та недискримінаційною поведінкою. Актуальним трендом експертів з етики, а також міжнародних та національних етичних кодексів, є звернення уваги на інтерсуб'єктивність людської гідності та прав людини, права «між» індивідами та створення балансу перед суб'єктивною та однобічною інтерпретацією прав на шкоду іншим. У принципі, йдеться про дуже важливий принцип інтерпретації прав людини, заснований на тому, що «моє право закінчується там, де починаються права інших». Тому до проблемних та дилематичних ситуацій, у яких може виникнути взаємний конфлікт прав окремих осіб, соціальні працівники повинні бути ретельно підготовлені під час преградуарної, градуарної та подальшої освіти.

Автор: prof. PhDr. ThDr. Andrej Mátel, PhD. Матеріал підготовлено в межах реалізації проєкту VEGA 1/0234/20 „Dilemy rešpektovania ľudskej dôstojnosti a ľudských práv v sociálnej práci a v sociálnych službách.“

Матеріал було представлено на конференції Сенату парламенту České republiky у Празі Sociální práce a lidská práva 20. 5. 2022

Список використаної літератури

BALOGOVÁ, B., ŽIAKOVÁ, E. (Eds.) 2017. Vademecum sociálnej práce. Košice: FFUPJŠ.

BIESTEK, F. P. 1957. The casework relationship. London: Allen & Unwin.

BOUDON, R. et al. 2004. Sociologický slovník. Olomouc: Univerzita Palackého.

GÖPPNER, H. J., HÄMÄLÄINEN, J. 2008. Rozprava o vede o sociálnej práci. Hľadanie prvkov pre programatiku. Bratislava: VŠZaSP sv. Alžbety.

International Federation of Social Workers. 2004. Ethics in Social Work: Statement of Principles [online]. Geneva: IFSW. [15. 8. 2017]. Dostupné z: http://www.ifsw.org/p38000398.html

International Federation of Social Workers. 2018. Statement of Ethical Principles [online]. [10. 8. 2018]. Rheinfelden: IFSW. Dostupné z: https://www.ifsw.org/statement-of-ethical-principles/

MÁTEL, A. 2015. Slovensko má nový etický kódex sociálneho pracovníka a asistenta sociálnej práce [online]. Sociální práce / Sociálna práca, 15(5). [10. 12. 2015]. Dostupné z: http://www.socialniprace.cz/zpravy.php?oblast=2&clanek=810

MÁTEL, A. 2018. Aktuálne trendy nového medzinárodného etického kódexu [online]. Sociální práce / Sociálna práca. 18(3). [30.6. 2018] Dostupné on-line: https://socialniprace.cz/aktualne-trendy-noveho-medzinarodneho-etickeho-kodexu/

MÁTEL, A. 2019. Teorie sociálná práce I. Praha: Grada.

MÁTEL, A. 2021. Etické míľniky profesionalizácia sociálnej práce (americká a slovensko-česká perspektíva). Sociální práce / Sociálna práca, 21(5), 43-61.

MÁTEL, A, MALIŠKOVÁ, Z. 2016. Etické kódexy sociálnej práce. Příbram: Ústav sv. Jana N. Neumanna, VŠZaSP sv. Alžbety.

National Association of Social Workers. 1960. NASW Code of Ethics [online]. Washington: NASW. [10. 1. 2020]. Dostupné z: https://www.socialworkers.org/About/Ethics/Code-of-Ethics/g/LinkClick.aspx?fileticket=lPpjxmAsCTs%3d&portalid=0

National Association of Social Workers. 1967. Code of Ethics [online]. Washington: NASW. [10. 1. 2020]. Dostupné z: https://www.socialworkers.org/LinkClick.aspx?fileticket=9PxSwiQrItA%3d&portalid=0

PAYNE, M. 2005. The Origins of Social Work. Basingstoke: Palgrav Macmillan.

REAMER, F. G. 1998. The Evolution of Social Work Ethics. Social Work, 46(6), 488–500.

REAMER, F. G. 2013. Social work in a digital age: Ethical and risk management challenges. Social Work, 58(2), 163–172.

REAMER, F. G. 2014. The Evolution of Social Work Ethics: Bearing Witness. Advances in Social Work 15(1), 163–181.

SLOVENSKÁ KOMORA SOCIÁLNYCH PRACOVNÍK A ASISTENTOV SOCIÁLNEJ PRÁCE. 2015. Etický kódex sociálneho pracovníka a asistenta sociálnej práce [online]. Bratislava: SKSPaASP [18. 9. 2015]. Dostupné z: http://socialnapraca.sk/wp-content/uploads/2015/10/Etick%C3%BD-k%C3%B3dex_final.pdf

SLOVENSKÁ KOMORA SOCIÁLNYCH PRACOVNÍKOV A ASISTENTOV SOCIÁLNEJ PRÁCE. 2019. Etický kódex sociálneho pracovníka a asistenta sociálnej práce v SR [online]. Bratislava: SKSPaASP [25. 1. 2019]. Dostupné z: http://socialnapraca.sk/wp-content/uploads/2018/11/Etick%C3%BD-k%C3%B3dex-1.pdf

SLOVENSKÁ KOMORA SOCIÁLNYCH PRACOVNÍKOV A ASISTENTOV SOCIÁLNEJ PRÁCE. 2021. Etický kódex sociálneho pracovníka a asistenta sociálnej práce v SR [online]. Bratislava: SKSPaASP [27. 7. 2021]. Dostupné z: http://socialnapraca.sk/wp-content/uploads/2021/07/Eticky-kodex_2-revizia_2021_FINAL_snem-27_4_2021-1-1.pdf

SPOLEČNOSTI SOCIÁLNÍCH PRACOVNÍKŮ ČR. 2006. Etický kodex Společnosti sociálních pracovníků ČR [online]. Praha: SSP ČR. [10. 1. 2021]. Dostupné z: http://socialnipracovnici.cz/public/upload/image/stanovy_ssp_cr_20161.pdf

SVÁK, J. 2011. Ochrana ľudských práv. Bratislava: Eurokodex.

Закон № 219/2014 Зб. з. про соціальну роботу та про умови здійснення деяких видів діяльності у сфері соціальних питань і сім'ї, а також про внесення змін і доповнень до деяких законів.