Вступ

Етична поведінка стосується не лише теорії та практики тієї чи іншої професії, але й дуже тісно пов'язана з академічним середовищем. Створення будь-якого письмового тексту, чи то монографії, навчальні тексти, наукові студії, конференційні доповіді або випускні роботи, є складним інтелектуальним процесом, який вимагає багато часу, зусиль і зосередженості автора.

Випускними роботами студенти доводять науковому керівнику, опоненту, членам комісії державних іспитів, а також самим собі, що здатні створити цілісний фаховий текст. Успішний захист випускної роботи є водночас однією з умов здобуття вищої освіти та виходу в професійну практику.

Публікаційна етика

Як зазначає J. Průcha (2011), етичні принципи має поважати кожен, хто реалізує будь-яке дослідження – чи то студент, докторант або науковий працівник, і це стосується кожного етапу дослідження – під час його підготовки, реалізації та публікування.

З останньою фазою дослідження безпосередньо пов'язана публікаційна етика. Можна підсумувати, що це моральний обов'язок автора письмового тексту навести в ньому посилання на всі праці, які він вивчав під час написання або з яких безпосередньо черпав інформацію. Також він зобов'язаний чітко розрізняти в тексті власні думки та думки інших авторів у формі цитат (дослівно перейнятий текст іншого автора) і парафраз (вільний виклад думок іншого автора, який, однак, може призвести до дезінтерпретації, неточності початкових думок), а також наводити всі джерела наприкінці своєї роботи у списку бібліографічних посилань.

Над питанням, чому слід дотримуватися публікаційної етики, замислювалися також чеські автори P. Knecht та D. Dvořák (2013, пор. с. 558-559). Якщо трансформувати ці причини на сферу студентських випускних робіт, то до них можна віднести:

  • на результати у випускних роботах можуть спиратися інші дослідники – викривлені результати призводять до марнування їхнього часу та ресурсів під час спроб повторення або розвитку дослідження. Якщо автор вдається до плагіату, своїми діями він прямо порушує права інших;
  • результати дослідження в педагогіці та андрагогіці (навіть у випускних роботах) можуть мати вплив на теорію та практику, оскільки в них, крім іншого, наводяться рекомендації для практики. Неправильні чи неповні результати опитувань та досліджень, які були б впроваджені в практику, могли б призвести до її пошкодження;
  • недотриманням етичних стандартів у роботах автор наражає на небезпеку і самого себе – він ризикує розглядом справи перед етичною комісією чи іншим органом своєї Alma mater, висновки яких можуть бути різними (недопуск до державних іспитів, незахист випускної роботи, обов'язок її повністю переробити або виключення з навчання), через що, безумовно, постраждає і його добра репутація.

В академічному середовищі, а також у відгуках на дослідницькі роботи ми можемо зустрітися з поняттями плагіат чи компілят. Яка ж між ними різниця? Плагіат можна охарактеризувати як акт запозичення тексту (слів, думок, а також таблиць, зображень, графіків...) інших авторів і видавання їх за власні без зазначення джерел, через що відбувається порушення авторських прав. Таке написання також прийнято називати за клавіатурними скороченнями як CtrlC – CtrlV написання, тобто просто копіювання та вставлення тексту. Натомість компілят – це текст, який виник шляхом зіставлення думок з інших творів, причому автор компіляту у своїй роботі чітко і коректно посилається на використані джерела. Проте, як зазначає D. Meško та кол. (2005), поняття компілят не завжди має лише негативну конотацію. Від простої нетворчої компіляції відрізняється творча компіляція, під час якої автор у тексті доходить власних висновків та позицій.

Кілька рекомендацій щодо написання випускних робіт

На основі методологічної літератури, а також наявного досвіду написання фахових текстів, ми формулюємо кілька рекомендацій щодо написання випускних робіт.

P. Knecht та D. Dvořák (2013) опублікували натхненну студію, що стосується публікування для середнього рівня підготовки. Частиною студії є так званий Декалог публікаційних гріхів дослідника. До грубих порушень публікаційної етики автори відносять вигадування та викривлення даних, плагіат, приписування співавторів, дублююче/симультанне публікування, а до спірних наукових практик відносять поділ публікацій на кілька статей, рециклювання текстів, взаємне (реципрокне) цитування споріднених колег, викривлене цитування, невизнаний конфлікт інтересів та порушення майнових авторських прав.

Оскільки це студія, спрямована на публікування для середнього рівня підготовки, не з усіма цими гріхами можна зустрітися під час написання студентських випускних робіт. Проте деякі з них, безперечно, можна застосувати і до цієї сфери. Надихаючись зазначеними авторами, ми обираємо шість гріхів, доповнених власними коментарями.

  1. Вигадування та викривлення/фальсифікація даних – цей гріх можна вважати найсерйознішим. Викриття вигаданих досліджень відбувається досить часто – робоче місце, де реалізовувалося дослідження, наприклад, не володіє зазначеним обладнанням, або установа чи респонденти підтверджують, що збір даних відбувся на меншій дослідницькій вибірці, або ж не відбувся взагалі (Knecht – Dvořák, 2013). Цій ситуації, на нашу думку, можна запобігти вимогою наукового керівника щодо підтвердження реалізації дослідження в полі, яке може, але не обов'язково має бути додане до додатків самої випускної роботи. Іншим способом є прохання до студента надати науковому керівнику «сирі» дані у вигляді звукових матеріалів, транскриптів чи анкет.

  2. Плагіат – це грубе порушення публікаційної етики, свавільне запозичення та використання чужих думок і видавання їх за власні. Плагіат можна вважати крадіжкою інтелектуальної власності. Деякі студенти використовують думки своїх наукових керівників чи інших викладачів, які були висловлені на лекціях чи семінарах. Навіть у цьому випадку необхідно належним чином зазначати джерела та авторів (Knecht – Dvořák, 2013). Такі джерела ми можемо вказувати у списку бібліографічних посилань, наприклад, як «неопубліковані лекції». З власного досвіду можемо констатувати, що вже після прочитання першого конспекту випускної кваліфікаційної роботи керівник бачить, який стиль письма є притаманним студенту. Фактом є те, що керівники формулюють теми випускних робіт з галузей, якими самі фахово займаються. Отже, літературу вони опрацювали і добре її знають. У випадку, якщо у керівника виникають сумніви щодо авторства тексту, який студент видає за свій, у наш час інтернету, ще до того, як студент завантажить свою роботу до Центрального реєстру випускних робіт, існує простий спосіб її перевірити. Часто достатньо ввести частину тексту в інтернет-пошуковик, завдяки чому плагіат можна безпечно виявити. Специфічною формою обману є випадок, коли робота не є вашою власною. Добре відомо, що у Словаччині вже кілька років існують компанії, які пропонують написання текстів для випускних робіт, проголошуючи їх «матеріалами». Окрім того, що така послуга є досить дорогою, правдою є те, що тут знову ж таки існує висока ймовірність того, що через те, що керівник (на заняттях і на консультаціях) вас знає, ви будете викриті. Так само це працює і у випадку, якщо вам із написанням випускної роботи «допомагає» друг чи родич. Окрім того, що такий спосіб створення є неетичним, ви позбавляєте себе приємного відчуття, що робота, яку ви тримаєте в руках у твердій палітурці, є лише вашим власним творінням, і що ваш бакалаврський чи магістерський ступінь є результатом лише вашої власної праці. Звісно, інші можуть допомагати вам при написанні випускних робіт – проте дозвольте їм залишатися щонайбільше в ролі порадників, збирачів даних, статистиків чи мовних коректорів (ми, однак, дотримуємося думки, що коректно вказувати імена цих «помічників» принаймні в частині випускної роботи Подяка). Більше того, «...необхідно відрізняти спільну творчу діяльність від так званої допоміжної діяльності... Ця діяльність сама по собі зазвичай не має ознак творчої діяльності і не дає права на співавторство.» (Knecht – Dvořák, 2013, с. 564-565). Ці особи, таким чином, не є співавторами вашої випускної роботи, що, проте, не стосується керівника випускної роботи. Тут, навпаки, «безсумнівно йдеться про співавторство, оскільки тему сформулював керівник роботи, затверджував план, цілі, методику, оцінював опрацювання окремих частин, затвердив завершення, висновки. Це означає, що обох це уповноважує також самостійно опублікувати частини або всю роботу як співавтора.» (Višňovský – Brincková – Zólyomiová, 2013, с. 143)

  3. Рециклювання власних текстів – це гріх, що виникає передусім тоді, коли автор відтворює власні тексти в різних статтях, повторно публікуючи їх без позначення за допомогою автоцитувань або іншого релевантного посилання (Knecht – Dvořák, 2013). Посилайтеся на кожну власну думку чи текст, який ви вже колись десь написали – наприклад, у бакалаврській роботі. Інакше такі дії справляють враження, що ви написали текст вперше, хоча насправді ви його лише переробили, тобто використали знову в іншій роботі. «Певна кількість автоцитувань є нормальною, оскільки автори зазвичай обґрунтовано посилаються на деякі свої попередні роботи (автоцитування становлять, як правило, менше ніж 30 % позицій у списку літератури).» (Hořejší, 2000, in Krecht – Dvořák, 2013, с. 568). Проте необхідно зазначити, що автоцитування не зараховуються до цитат.

  4. Взаємне цитування споріднених колег – цей гріх має інше значення у наукових працях, тому при створенні випускних робіт ми б скоріше говорили про гріх цитування лише місцевих авторитетів. Природно, що у своїх випускних роботах студенти цитують насамперед викладачів своєї Alma mater, своїх наукових шкіл, звідки вони походять, викладачів, з якими протягом кількох років регулярно зустрічалися на заняттях і чиї публікації та фахові праці знають найближче. Ми, проте, переконані, що у випускних роботах, де ви, серед іншого, маєте продемонструвати свою здатність працювати з релевантною літературою, ніколи не завадить звернутися і до фахової літератури, авторами якої є працівники інших університетських установ у вашій галузі, що, безумовно, розширить ваш погляд на дослідницьку тему.

  5. Викривлене цитування – лише коректне і змістовно точне запозичення текстів дозволяє зберегти ключові думки та сенс оригінального твору і продовжувати з ними працювати (Knecht – Dvořák, 2013). В іншому випадку авторам, до яких ви звертаєтеся, приписуються висловлювання, яких вони ніколи не робили, що, природно, призводить до викривлення. Не варто нагадувати, що третинні цитування (джерело, in джерело, in джерело) є неприпустимими.

  6. Невизнаний конфлікт інтересів – у випадку випускних робіт, як правило, не йдеться про економічні інтереси, проте може виникнути ситуація, коли студент як дослідник не буде достатньо неупередженим, наприклад, через те, що вже тривалий час особисто знає своїх респондентів або має до них ближчі стосунки, або, наприклад, знає директора установи чи закладу, і тому не хоче негативними результатами дослідження кинути тінь на установу чи заклад. У такому середовищі через можливу необ'єктивність ми б не рекомендували проводити опитування чи дослідження.

Якби ми мали підсумувати наведені порушення, до наших Трьох золотих правил створення випускної роботи ми б включили:

  • не обманювати – це неетично і не виправдовує себе,
  • коректно вказувати всі джерела, з яких автор черпає інформацію,
  • звертатися до первинних джерел – якщо у своїй роботі ви хочете використати думку іншого автора, якого цитує автор тексту, що у вас у руках, спробуйте спиратися безпосередньо на його думки – на первинне джерело. Не завжди це можливо, особливо якщо вторинна цитата зі старого джерела чи з джерела, до якого важко дістатися. Проте пам'ятайте, що навіть автор, який парафразував думку, змінив її, що може призвести до неточностей та дезінтерпретацій. Навіть в інтернеті часто можна знайти відповідні джерела, які можна використати у вашій роботі. Існує безліч збірників, досліджень чи статей, які доступні лише онлайн. Важливо, однак, щоб це були реноміновані, тобто довірені та фахові джерела.

Випускна робота, якого б типу вона не була, не має бути лише збіркою цитат і парафраз інших авторів. На нашу думку, метою випускної роботи є не створення нових теорій у вигляді визначень чи класифікацій, а демонстрація того, що ви вмієте працювати з фаховою літературою – шукати спільні та відмінні елементи в думках інших і висловлювати власні позиції, чим ви доводите свою здатність створювати фахові тексти (так звана творча компіляція, про яку ми писали). Не бійтеся цього.

З власного досвіду ми знаємо ситуацію, яку можна назвати «пересиченість текстом». Якщо ви регулярно і тривалий час створюєте якийсь текст, він може поглинути вас настільки, що ви перестанете сприймати мовний та змістовий аспекти. У такому разі ми рекомендуємо відкласти текст принаймні на день і перечитати його пізніше. Так ви створите простір для виправлення фінальної версії ще до того, як подасте її науковому керівнику або завантажите в електронну систему.

Ще одне зауваження, яке ми хотіли б зробити на основі власного досвіду, полягає в тому, що особистість автора (дослідника) природно розвивається. Це нормально, якщо з плином часу, перечитуючи свої тексти, ви не будете погоджуватися з тим, що написали кілька років тому, наприклад, у бакалаврській роботі, і тепер, коли пишете дипломну роботу, ви сформулювали б свої думки інакше або взагалі не формулювали б їх. Це не тому, що ви тоді помилялися, а навпаки – це свідчить про те, що порівняно з минулим ви тепер маєте глибші знання та кругозір у своїй галузі, що, звісно, можна вважати позитивом.

І останнє зауваження стосується мови роботи. Часто обговорюваним питанням є те, як висловлюватися у випускній кваліфікаційній роботі – в однині чи множині? Рекомендується використовувати так званий «плюраліс модестіе» (у деяких джерелах можна зустріти назву авторська або наукова множина), тобто першу особу множини (ми вважаємо, ми переконані тощо). Ця форма рекомендована студентам і авторам-початківцям. Використання першої особи однини (я вважаю, я переконаний тощо) є доречним для більш досвідчених авторів, які представляють певну наукову авторитетність. (Gonda, 2001 in Višňovský – Brincková – Zólyomiová, 2013)

Висновок

Кожне наукове дослідження, незалежно від мети, з якою воно проводиться, є цікавим шляхом пізнання дійсності. Проте дуже важливо, щоб наукове дослідження на всіх його етапах, зокрема й на етапі публікації, здійснювалося з урахуванням етичних аспектів, інакше воно втрачає своє значення. Авторка бажає всім студентам багато натхнення та радості під час написання своєї випускної роботи.

Стаття є результатом проєкту № V/6/2016 під назвою Etika v andragogickej teórii a praxi Університетського грантового агентства Університету Костянтина Філософа в Нітрі.

Автор: PhDr. Dominika Kadlubeková, PhD. Авторка належить до наймолодшого покоління словацьких андрагогів. З 2015/2016 навчального року працює на посаді асистента на Кафедрі педагогіки Педагогічного факультету Університету Костянтина Філософа в Нітрі. Вона спеціалізується переважно на сфері освіти засуджених та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, пробації, професійної андрагогіки та кадрової справи, методики освіти дорослих та методології андрагогічного дослідження. У 2015 році видала свою першу монографію під назвою Penitenciárna a postpenitenciárna edukácia dospelých.

Список бібліографічних посилань

KNECHT, Petr – DVOŘÁK, Dominik. 2013. Etika vědecké práce a publikování pro mírně pokročilé. In Pedagogická orientace, roč. 23, č. 4, s. 554-578. [cit. 2016-09-05]. Dostupné na internete: http://dx.doi.org/10.5817/PedOr2013-4-554

MEŠKO, Dušan a kol. 2005. Akademická príručka. 2., upravené a doplnené vydanie. Martin : Osveta, 2005. 500 s. ISBN 8080632006.

PRŮCHA, Jan. 2011. Etické principy v pedagogickém výzkumu. In SKUTIL, M. a kol. Základy pedagogicko-psychologického výzkumu pro studenty učitelství. Praha : Portál, 2011, s. 23-44. ISBN 9788073677787.

VIŠŇOVSKÝ, Ľudovít – BRINCKOVÁ, Jaroslava – ZOLYOMIOVÁ, Patrícia. 2013. Pedagogická metodológia a jej využitie pri tvorbe záverečných prác. Banská Bystrica : Belianum, 2013. 198 s. ISBN 9788055705330.