Вступ

Базовою методичною передумовою для опрацювання цього оглядового дослідження була підготовка ключових слів, необхідних для пошуку в інтернеті, на основі яких я сортувала сторінки, PDF-документи, статті, презентації та профілі. У моєму випадку йшлося про слова «штучний інтелект» та «етика» словацькою та англійською мовами. На основі так підготовленої та зібраної інформації я згодом сортувала її за створеними категоріями: наука, дослідження, політика, приватний сектор. Надалі я аналізувала звіти, інтернет-статті, монографії, профільні та вебсторінки, причому сортувала документи на ті, що є основою всього дослідження, ті, що є доповнювальними, і ті, що є другорядними. Окрім аналізу, я використовувала синтез, яким хотіла поєднати окремі частини, інформацію через посилання на окремі документи, які, крім іншого, надають додаткову інформацію або про обраного автора, його публікації та діяльність, або про організації та їхню діяльність, або компанії та їхню діяльність, чи, можливо, членів цих компаній та їхню наукову, розробницьку практику і роботу. Це дослідження є частиною підготовки масштабнішого дослідження на тему етики штучного інтелекту.

Етика штучного інтелекту – огляд стану у світі

У червні 2019 року виник попередній зведений звіт (який був пізніше опублікований як окрема монографія) під назвою Artificial Intelligence Governance and Ethics: Global Perspectives авторів Angela Daly, Thilo Hagendorff, Li Hui, Monique Mann, Vidushi Marda, Ben Wagner, Wei Wang та Saskia Witteborn, який на 34 сторінках розглядає потребу впровадження етики, етичних стандартів у світову систему штучного інтелекту, чи то в державному, чи в приватному секторі. Окремі автори розглядають різні кути зору на тему штучного інтелекту. Зі світового погляду ми можемо сказати, що очевидним є намагання запровадити етичні стандарти у використання штучного інтелекту в межах приватних компаній, політичних та громадських сфер. Проблемою, як виявляється, є неузгодженість у цих стандартах, але бракує також загальносуспільного дискурсу, особливо в таких країнах, як Китай, Гонконг. Природно, свою роль тут відіграє і суспільна система в даних країнах, що може бути перешкодою в межах глобальної угоди. Наступною проблемою є швидкість розвитку в галузі штучного інтелекту та повільна реакція політичних і академічних дискурсів у цій галузі. Природно, найшвидшим є приватний сектор, що може бути проблемою з погляду вже згаданих цінностей прозорості, справедливості, приватності, відповідальності, надійності та сталості довкілля у випадку відсутності етичних правил їх використання або їхньої розмитості. Звісно, лідером розвитку в галузі штучного інтелекту поки що є США, які мають дуже сильно підкріплені також етичні стандарти щодо захисту приватності, громадянських свобод та американських цінностей, проте щодо американського народу, що вже не надає абсолютного громадянського захисту всім істотам на планеті Земля. Також незрозуміло, до якої міри просунулося впровадження цих етичних стандартів у практику і чи не відбулося змін. Публічну дискусію стимулював уряд Австралії, який розробив етичну рамку, що мала б містити набір стратегій і процедур для впровадження в практику етичних принципів на високому рівні. Йдеться про принципи оцінки впливу; внутрішній/зовнішній перегляд; оцінку ризику; настанови щодо найкращих практик; промислові норми; співпрацю; механізми моніторингу та покращення; механізми оскарження та етичну рамку Австралії і пов'язаний «набір інструментів». Попри наведене, автори констатують, що з погляду розробки етичних стандартів найпрогресивнішими є Європейський Союз та Китай, проте США також на цьому полі намагаються наздогнати свій втрачений час. Найбільш проблемною видається Індія, яка поки що не має розробленого етичного плану. З погляду конкурентоспроможності в лідерах поки що США та Китай. В ЄС проблема конкуренції в етичних стандартах стає помітною особливо з виходом Великої Британії, яка ставить собі пріоритет бути лідером в етичному ШІ. Автори звертають увагу на надмірність етичних стандартів, які хоч і дають інструкцію, як поводитися в межах роботи над ШІ, проблемою, однак, є те, як поводитися при розробці нових технологій ШІ, якщо розробка виходить за межі або понад рамки наданих етичних стандартів. Наступною проблемою є юридична обов'язковість, яка поки що ніде не досягла форми закону. Найбільш просунутими в цьому напрямку є США, хоча і тут не йдеться про закон. З цього погляду виникає справді серйозна проблема певного «етичного відмивання рук», що з огляду на постійний прогрес у цій галузі не є бажаним. Наступною проблемою, на яку звертають увагу автори, є саме дослідження ШІ, коли дослідники у випадку нової розробки, яка не обов'язково є стандартною, тобто не збігається з етичними стандартами даної країни, можуть перенести розробку разом із науковими потужностями в іншу країну, яка в цьому напрямку є менш етичною. Такі переміщення можуть призвести до серйозних, не лише безпекових загроз. (більше можна прочитати на: 10.1098/rsta.2018.0087) У межах ЄС виникає Біла книга про штучний інтелект – європейський підхід до досконалості та довіри (лютий 2020), щодо якої подаватимуть свою думку, крім іншого, також SlovakAI, і яка займається етикою, правом та принципами для виникнення надійного етичного штучного інтелекту. (доступно на: ISBN80-7254-477-2)

У межах цього оглядового дослідження я хотіла б звернути увагу на авторів згаданого зведеного звіту та наблизити їхню профільну, а також публікаційну діяльність.

Angela Daly займається соціально-правовим аспектом штучного інтелекту. Вона є автором праць, таких як: Socio-Legal Aspects of the 3D Printing Revolution (Palgrave 2016), Private Power, Online Information Flows and EU Law: Mind the Gap (Hart 2016) (доступно онлайн на: 10.1098/rsta.2018.0087).

У праці Socio-Legal Aspect of the 3D Printing Revolution авторка Angela Daly займається правовим аспектом впровадження 3D-принтерів у повсякденну практику. У праці вона досліджує траєкторію 3D-друку на практиці та її взаємодію з різними галузями права, включаючи інтелектуальну власність, відповідальність за вироби, закони про зброю, приватність даних та основні/конституційні права. Окремо вона також зосереджується на зв'язку між 3D-друком та інтернетом. Йдеться про перший фаховий аналіз 3D-принтерів з правового погляду.

У своїй другій публікації Private Power, Online Information Flows and EU Law: Mind the Gap (2016) вона пише про проблему приватного поширення інформації в ЄС у сильних приватних економічних сил. Ці економічні сили запобігають вільному поширенню інформації, чим перешкоджають вільному ринку та ставлять у невигідне становище автономію самих користувачів інтернету. У праці вона вказує на правову прогалину між сильними економічними силами в межах економічної конкуренції.

Thilo Hagendorff (Німеччина) з 2013 року є науковим співробітником Міжнародного центру етики в науці та гуманітарних дослідженнях (IZEW) при Тюбінгенському університеті. Він є фахівцем з етики медіа та технологій. Займається машинним навчанням та штучним інтелектом, цифровізацією, віртуальною реальністю, соціальними мережами, моніторингом, захистом персональних даних, етикою медіа, технологій та інформації. Він є автором трьох монографій та численних досліджень, окремих публікацій. Він є автором трьох монографій. (доступно за адресою: https://uni-tuebingen.de/en/facilities/central-institutions/international-center-for-ethics-in-the-sciences-and-humanities/team/dr-thilo-hagendorff/)

Monique Mann (Австралія) зосереджується на транснаціональній злочинності, поліцейських технологіях, стеженні та транснаціональній онлайн-поліцейській службі. Вона є членом правління Австралійського фонду захисту приватності. (доступно за адресою: https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1907/1907.03848.pdf) Вона є автором книги Politicising and Policing Organised Crime (Політика та поліцейський організований злочин) (Routledge 2019), у якій розглядає проблему організованої злочинності, зокрема за допомогою інтернету або штучного інтелекту. (основна інформація доступна за адресою: https://www.routledge.com/Politicising-and-Policing-Organised-Crime-1st-Edition/Mann/p/book/9781138067332) Водночас вона є співавтором публікації Biometrics, Crime and Security (Routledge 2018), де головним мотивом є співвідношення між біометричними даними — ідентифікацією ДНК, відбитками пальців, скануванням обличчя — як інструментом раннього виявлення злочинної діяльності та правами людини й особистості. Вона досліджує розвиток цих технологій у країнах Європи, США, Великої Британії та Австралії, зосереджуючись переважно на їхній юрисдикції.

Vidushi Marda (Індія) — юристка, яка займається дослідженням штучного інтелекту та прав людини. Наразі вона вивчає вплив систем машинного навчання на здійснення прав в Азії. Згадана авторка своїми дослідженнями вплинула на Верховний суд Індії, який у 2017 році ухвалював рішення щодо права на приватність. Вона є автором та співавтором фахових праць, як-от: Marda, V. Artificial Intelligence Policy in India: A framework for engaging the limits of data-driven decision making, або Lockwood, G., & Marda, V. Harassment in the Workplace : The Legal Context, “JURISPRUDENCE”, The International Association of Law and Politics. Авторка є нерезидентним аналітиком з питань ШІ та права в Carnegie India. (Доступно за адресою: http://vidushimarda.com/writing/)

Ben Wagner працює в компанії Stiftung Wissenschaft und Politik (SWP) у Берліні. У своїх дослідженнях зосереджується на технологіях, правах людини та відповідальних інформаційних системах. У 2014–2016 роках був засновником і директором Центру інтернету та прав людини при Європейському університеті Віадріна. Займається етикою та алгоритмами — він є алгоетиком. У межах своєї професійної діяльності він є частиною проєкту «Етика алгоритмів», який розробила компанія Bertelsmann Stiftung (доступно за адресою: https://ethicsofalgorithms.org/project/). Метою цього проєкту є підвищення обізнаності про можливості та ризики використання алгоритмів у повсякденній практиці. Саме використання алгоритмів вимагає чітких етичних правил, щоб вони використовувалися на благо людства. Проєкт є командною роботою, де окремі працівники на сайті компанії презентують свої результати у вигляді коротких звітів. Для поглиблення знань у цій галузі вони нерідко пропонують повні документи у форматі PDF англійською та німецькою мовами. Таким документом є також How algorithmic processes impact opportunities to be part of society Discussion paper Ethics of Algorithms #2, доступний у форматі PDF (https://ethicsofalgorithms.org/2017/06/02/calculating-participation-how-algorithmic) від авторського колективу Kilian Vieth та Ben Wagner. Основною ідеєю згаданого документа є можливості алгоритмів, які вже є частиною нашого життя. Вони наголошують на тому, що алгоритми є частиною влади в цифровому суспільстві та стають інструментом влади. У документі пояснюються основні поняття, надається загальний огляд процесів алгоритмів (Algorithm decision making — ADM), визначається відповідна сфера аналізу процесів ADM та пропонуються типові сценарії й функції, що стосуються їхнього використання. Водночас вони вказують на проблему соціальної автономної ідентичності працівників, яких система алгоритмів на основі робочої платформи може переміщувати відповідно до потреб ринку, проте автономне самовизначення працівників має лише слабку силу. Саме цей момент людської потреби в автономному особистісному рішенні в соціальній (робочій) сфері може вказувати на недостатність ADM. З іншого боку, у сфері поліцейських систем оцінювання виявляється, що алгоритми розпізнавання так званих «гарячих точок» — тобто місць із вищою злочинною діяльністю — виправдали себе і використовуються у великих містах Європи, а також в інших місцях. Водночас відомою є система COMPAS, де алгоритмічне прийняття рішень застосовується при прогнозуванні рецидивів у злочинців. Ця система була розроблена для передбачення людської поведінки та класифікації людей. Отже, ми можемо бачити широке застосування алгоритмічного прийняття рішень на практиці, що, однак, несе із собою багато етичних питань, на що вказують автори цього документа Kilian Vieth та Ben Wagner.

Авторки Carla Hustedt та Lajla Fetic працювали над робочим документом компанії Bertelsmann Stiftung, про який детальніше йдеться у дискусійній статті під назвою From principles to practice: How can we make AI ethics measurable?, де вирішується проблема впровадження штучного інтелекту та його етичних правил. Як зазначають авторки, вони намагаються подолати бар'єр між приватним, політичним, громадським та науковим секторами за допомогою робочого документа, який би надав етичні правила для впровадження AI (штучного інтелекту) у практику. Як далі продовжують авторки на вебсторінці, йдеться головним чином про збереження цінностей приватності, справедливості та прозорості. На цій же вебсторінці ми також можемо прочитати в тій самій дискусії, що у 2019 році компанія Bertelsmann Stiftung видала свій набір Algo.Rules. Це набір із дев'яти принципів етичної розробки та використання алгоритмічних систем. Наразі, зауважують авторки, вони стикаються з викликом імплементувати ці правила в практику. Проблему в цій імплементації етичних алгоритмів вони вбачають у тому, що немає точного визначення таких цінностей, як справедливість, прозорість, приватність, що ускладнює створення надійних алгоритмів, які були б вимірюваними та контрольованими. Авторки та автори цього документа пропонують етичне маркування для систем AI, подібно до того, як це зроблено для електронних приладів, де ми поінформовані про їхній стандарт, який можна виміряти. У робочому документі після ретельного аналізу пропонується обрати 6 ключових цінностей, якими були б прозорість, приватність, відповідальність, справедливість, надійність та екологічна сталість. Окремі продукти AI отримували б рейтингове маркування (подібне до того, що використовується для побутової техніки або шин – примітка авторки). Авторки також вказують на потребу в системних нормах, а також процесуальних нормах, які б показували важливу інформацію як для компаній, так і для цільових користувачів, і регулювали б відносини між ними. Вони також вказують на різноманітність шкали дії окремих матриць, оскільки оцінювання буде різним у промисловій сфері та, наприклад, у сфері медицини. Вони зауважують, що це має бути тривимірний алгоритм, який оцінював би багатовимірну етичну шкалу. Далі вони пропонують запровадити 5-класову шкалу ризику використання AI відповідно до ризику від 0 (жодного ризику) до 4, де система штучного інтелекту взагалі не повинна використовуватися. (доступно на: https://ethicsofalgorithms.org/category/publications/)

Наступною у сфері AI є Saskia Witteborn, яка спеціалізується на транснаціональній міграції та технологіях. Авторка має фахові знання з питань вимушеної міграції, сфери мобільності та простору, цифрової гетеротопії, емоцій та процесів групування. Вона є авторкою багатьох статей та розділів, як-от «Цифрова сила у вимушеній міграції: Уявні прогалини та гендерні практики», стаття була опублікована в журналі Popular Communication. (доступно на: https://www.researchgate.net/profile/Saskia_Witteborn)

Wei Wang наразі є членом Міжнародної асоціації штучного інтелекту та права, азійської мережі експертів із захисту персональних даних та глобальної мережі компанії Creative Commons Global Network. (доступно на: https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1907/1907.03848.pdf)

Li Hui є асоційованим науковим співробітником Шанхайського інституту науки про науку. Він зосереджується на нових медіа та науковій комунікації, науково-технічних революціях і промислових трансформаціях, а також на соціальному впливі та управлінні штучним інтелектом (AI). (доступно на: https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1907/1907.03848.pdf) Він є автором низки публікацій, як-от «Дослідження нової промислової технології на 2011 рік – інтелектуальний робот 1», що є виданим у формі книги звітом про дослідження промислових карт та інновацій, таких як, наприклад, промислові роботи (детальніша інформація доступна на: http://eng.siss.sh.cn/expert/learnteam/553714.shtml)

Ще один попередній звіт, який вийшов у 2019 році у Швейцарії від авторського тріо Jobin, A., Ienca, M., Vayena, E під назвою Artificial Intelligence: the global landscape of ethics guidelines. Цей попередній звіт після завершення був опублікований під назвою «Глобальне середовище етичних настанов AI»: (https://www.nature.com/articles/s42256-019-0088-2), і він наполегливо закликає до єдиної етичної платформи на кожному рівні. Не лише приватний сектор чи урядові сектори, а й рівень Європейського Союзу відображає цю потребу, і тому, як зазначається у згаданому звіті, посилюються зусилля, щоб уповноважені органи займалися проблемою етики штучного інтелекту на основі її уніфікації та єдиного підходу до роботи зі штучним інтелектом, обов'язкового для всіх секторів. Йдеться про групу експертів високого рівня з питань штучного інтелекту, призначену Європейською комісією, групу експертів зі штучного інтелекту в Організації економічного співробітництва та розвитку (OECD), далі консультативну раду з питань етичного використання штучного інтелекту та даних у Сінгапурі, а також спеціальний комітет зі штучного інтелекту Палати лордів Сполученого Королівства (UK). У межах своїх інституційних функцій ці комітети розробили або, як повідомляється, готують звіти та настанови щодо AI, як можна прочитати на сторінках документа. Самою метою авторок та авторів було відповісти на питання, що виникають. З цієї причини авторки та автори провели перевірку обсягу існуючих настанов щодо етичного штучного інтелекту (AI). Метою аналізу було картографування глобального середовища існуючих принципів та настанов для етичного AI, і тим самим також з'ясування, чи формується глобальна конвергенція щодо принципів етичного AI. Найбільше, як вказують авторки та автори, проблемою етичних настанов займаються США та Сполучене Королівство, за ними одразу йдуть Японія, Німеччина, Франція та Фінляндія. Отже, ми можемо бачити, що йдеться про економічно сильніші держави. (https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1906/1906.11668.pdf) В аналізованих документах хоч і не було знайдено єдиної платформи, проте можна сказати, що головну увагу привертають такі цінності: прозорість, справедливість і чесність, нешкідливість, відповідальність та приватність. Авторки та автори цієї роботи порушують цікаве питання відповідальності. Йдеться про те, чи повинен штучний інтелект бути відповідальним перед людиною, як людина, чи ця відповідальність має бути перекладена виключно на людей як відповідальних за технічні артефакти. Якщо взяти до уваги певну міру свідомості у штучного інтелекту, це питання стає надзвичайно актуальним і потребує уніфікації, чи то етичної, правової, чи політичної. (https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1906/1906.11668.pdf). Як ми можемо помітити, про цінності приватності, справедливості та прозорості згадують також авторки Carla Hustedt та Lajla Fetic.

У межах цього оглядового дослідження ми ближче познайомимося з авторами та авторками дослідження, про яке я згадувала вище (Artificial Intelligence: the global landscape of ethics guidelines).

Anna Jobin у даний час працює в Лабораторії здоров’я, етики та політики в ETH у Цюриху, яка є афілійованою з Лабораторією цифрових гуманітарних наук і культур та Лабораторією наукових і технологічних досліджень в Університеті Лозанни. Її поточні дослідницькі проєкти знаходяться на межі науки, техніки та суспільства з особливим акцентом на етику в дослідженнях і громадянську науку, взаємодію з алгоритмічними системами та етичний штучний інтелект (https://sociostrategy.com/about-anna-jobin/). Вона є автором багатьох статей і розділів. Наприклад, La mémoire kaléidoscopique: l'histoire au prisme des algoritmes або Les services numériques grand public et leurs utilisateurs: trois acquches sociotechniques contemporaines. A contrario. (https://sociostrategy.com/about-anna-jobin/)

Marcello Ienca також працює в Лабораторії здоров’я, етики та політики в ETH у Цюриху, займається дослідженнями в галузі етики та управління біомедичними даними, а також етично узгодженим штучним інтелектом та відповідальними інноваціями для новітніх технологій, що знаходяться на стику людини та машини. Він також співпрацює як автор з Anna Jobin. Автор видав окрему монографію під назвою Intelligenza2: Per un'unione di intelligenza naturale e artificiale і публікується в фахових журналах, таких як Neuron, Nature Biotechnology, American Journal of Bioethics. (https://bioethics.ethz.ch/the-group/people/person-detail.marcello-ienca.html)

Mark van Rijmenam є відомим міжнародним спікером у сфері праці та ринку праці майбутнього. Водночас він є визнаним членом асоціації професійних спікерів у Нідерландах, а також членом Global Speakers Federation. Він є засновником Datafloq.com, платформи для контенту про нові технології. Він є автором багатьох публікацій. (https://vanrijmenam.nl/) Найновішою є його публікація «Організація завтрашнього дня» – The organization of tomorrow (2020), у якій він розбирає питання впровадження штучного інтелекту в бізнес, а також займається тим, як нові технології вплинуть на організації, та багатьма іншими питаннями, на які він намагається відповісти. (https://vanrijmenam.nl/)

У межах цього оглядового дослідження я далі хотіла б розглянути Японське товариство штучного інтелекту (Japanese Society for Artificial Intelligence), яке об’єднує фахівців з різних галузей науки та академічного середовища Японії, а також видає власний журнал Journal, де можна ознайомитися з тематичними напрямками та іменами авторів, які зосереджуються на різних сферах досліджень: від біоетики (Ichigaku Takigava) до дослідників з інформаційної сфери, як-от Katsumi Inoe. Це академічне товариство з провідними дослідниками та інженерами. Головною діяльністю Японського товариства штучного інтелекту є проведення щорічної конференції (у 2020 році це буде її 34-та конференція), де презентуються дослідження та проводяться запрошені лекції. (актуальна конференція https://www.ai-gakkai.or.jp/en/). Крім того, раз на рік проводяться симпозіуми, найкращі доповіді з яких публікуються як супровідні матеріали. Ще однією діяльністю товариства є видання журналу, про який я згадувала вище, завданням якого є надання інформації на актуальні теми щодо штучного інтелекту. Журнал виходить 6 разів на рік. Також пропонуються семінари на тему штучного інтелекту та обмін інформацією про дослідження в цій галузі. Саме товариство має задекларовані етичні правила та етичну комісію, яка була створена у 2014 році, і з якими можна ознайомитися в мережі Інтернет (http://ai-elsi.org/archives/514).

Як другу організацію я б представила OpenAI, яка є більш відомою, ніж Японське товариство штучного інтелекту. OpenAI була заснована у 2015 році. Серед її засновників — Elon Musk, Ilya Sutskever, Sam Altman, Greg Brockman, Wojciech Zaremba та John Schulman. Штаб-квартира знаходиться в США. Elon Musk не потребує представлення, більш цікавими для потреб цього дослідження є Ilya Sutskever, який працює в галузі математики та комп’ютерних наук. Він публікується у сфері нейронних мереж. (інформація доступна за адресою: https://www.cs.toronto.edu/~ilya/pubs/). Він також працює в галузі глибокого навчання, коли комп’ютер розпізнає закономірності в даних сам по собі, тобто намагається зрозуміти наше бачення світу. Ця технологія застосовується в перекладачах з іноземних мов на рідні мови. У Словаччині нейронними мережами займається M. Čerňanský (2009). Наступним членом OpenAI є Wojciech Zaremba, який навчався в New York University та Варшавському університеті. Він займається, подібно до Ilya Sutskever, глибоким навчанням, математикою та комп’ютерними науками. (інформація про автора доступна за адресою: https://scholar.google.com/citations?user=XCZpOcAAAAAJ&hl=en)

John Schulman є науковим співробітником, працює в OpenAI, співзасновником якої він також є. Він займається глибоким навчанням, працював також у робототехніці. У дисертаційній роботі (2016) він займався оптимізацією очікувань. У даний час він очолює команду, яка займається розробкою алгоритмів, пов’язаних із навчанням з підкріпленням. (інформація про публікації доступна за адресою: http://joschu.net/publications.html)

Ще однією організацією у сфері штучного інтелекту є група з цифрових прав The Electronic Frontier Foundation (EFF) (Фонд електронних кордонів). Це некомерційна організація, яка відстоює громадянські свободи в цифровому світі. EFF виникла у 1990 році в США. Ця організація вбачає необхідність захисту громадянина та його прав і свобод у зв’язку з використанням або зловживанням комп’ютерними технологіями, штучним інтелектом та його алгоритмами проти громадян. Вона намагається захистити права на приватність, онлайн-свободу вираження поглядів, а також захист від незаконного стеження. Це організація, яка прагне до глобального мережевого об’єднання, у межах якого вона поставила собі за мету захищати людські та громадянські свободи й права своїх користувачів. (інформація доступна за адресою: https://www.eff.org/about)

Висновок

Як ми можемо бачити з цього огляду, це лише крихітна частка того, що в галузі штучного інтелекту розвивається, обстоюється, зловживається, але також допомагає, полегшує життя та підвищує наш комфорт. Природно, це також потужна зброя, яка дає можливості для контролю над іншими та обмеження їхніх свобод, тому дуже важливо не відокремлювати науку, громадськість, політику як окремі сфери, між якими існує величезна прірва, а об’єднувати їх і вести діалоги про співпрацю на користь людства, а не проти нього. Китай і США наразі займають провідні позиції на основі досліджень. Можливо, йдеться не лише про дослідницьке, а насамперед про парадигмальне змагання. Як ми могли бачити, інші сильніші економіки також не хочуть відставати. Питанням залишається те, як у глобальному світі будуть розвиватися ці змагання і якою мірою уряди та урядові угруповання будуть готові поєднати своє бачення світу з іншими. Як можна бачити, у всьому світі тема штучного інтелекту є надзвичайно актуальною як в академічній, приватній, громадській, так і в політичній сферах. Не лише в сучасний період почали активно замислюватися над проблемами, які приносить із собою прогрес у галузі штучного інтелекту, але вже кілька років триває дискусія про правила, якими необхідно керуватися, щоб ми не були поглинуті власною геніальністю. Зрозуміло, що прогрес неможливо зупинити, як і те, що штучний інтелект є нашим майбутнім. Проте необхідно співпрацювати в усіх сферах, щоб дійти єдиних етичних стандартів, які могли б бути прийняті всіма і приносили б не обмеження, а свідомий прогрес. Уся ситуація в галузі досліджень штучного інтелекту вимагає від нас розгляду моральних можливостей та меж відповідального використання штучного інтелекту. У цій сфері виникає одразу кілька питань, які необхідно вирішити. Одним із них є те, чи можемо ми використовувати штучний інтелект виключно для власних, людських цілей як засіб, з огляду на те, що вже зараз доведено, що певним видом свідомості штучний інтелект володіє. Наступна тема, яка постає перед нами, — чи маємо ми взагалі моральне право розвивати такий штучний інтелект, який є розумнішим за саме людство? Чи маємо ми право встановлювати в штучний інтелект етичне програмне забезпечення, яке б пригнічувало його самостійне прийняття рішень і розвиток виключно на користь людини? Водночас, чи будемо ми, як людські істоти, у безпеці перед складними загрозами, які приносить із собою штучний інтелект, з огляду на те, що він не володіє емоціями, а фактично лише виконує накази? Чи ми, люди, взагалі морально, відповідально готові до входу таких інтелектуальних систем у наше життя? Наскільки нам може загрожувати наша власна безвідповідальність у разі неетичних дій людей, які зловживатимуть штучним інтелектом для власних кримінальних, політичних, приватних цілей? Це також питання, якими переймається світова спільнота. Як, однак, можна бачити, поки що консенсусу не досягнуто, що, звісно, може випливати з людської природи загалом, але також існує проблема культурних, суспільних парадигм, неоднозначність яких ускладнює роботу над етичними стандартами. Ще однією проблемою, яку приховують у собі дослідження та використання штучного інтелекту, є його високі можливості у заміні значної частини людської праці. З огляду на зростання населення вже зараз виникають проблеми із зайнятістю багатьох поколінь, причому подальше скорочення робочих місць на користь штучного інтелекту, навіть якщо він досконаліший, могло б стати причиною серйозних соціальних заворушень. Природно, ми не можемо відкинути штучний інтелект як загрозу, це було б занадто просте і не зовсім моральне рішення. Як я вже згадувала, прогрес людства ми не можемо зупинити, ми не можемо зупинити розвиток дедалі складнішого штучного інтелекту, проте ми можемо визначити чіткі цілі нашого розвитку не лише в межах окремих суспільств, а й глобально як людства. Ми можемо крокувати пліч-о-пліч зі штучним інтелектом, який буде нам партнером, а не рабом, у якого ми також можемо вчитися бути людьми, а він — вчитися людяності. Можливостей у нас завжди більше, важливо, які з них ми будемо здатні використати. Чи будуть однозначно діяти закони робототехніки, як їх сформулював A. Asimov? Чи справді робот, або штучний інтелект, чи алгоритм має керуватися цими законами?

  1. «Робот не може заподіяти шкоду людині або своєю бездіяльністю допустити, щоб людині було заподіяно шкоду.
  2. Робот повинен підкорятися наказам людини, крім випадків, коли ці накази суперечать першому закону.
  3. Робот повинен захищати самого себе від знищення, крім випадків, коли цей захист суперечить першому або другому закону.» (Asimov, 2004, с. 209)

Отже, ми вставимо імператив Kant, і робот/штучний інтелект не буде метою сам по собі, а лише засобом. Чи це морально? Ми вставимо також утилітарне правило корисності, він повинен завжди служити людині. Що станеться, якщо людина запрограмує робота/штучний інтелект проти людини? Як впорається штучний інтелект — чи повстане проти наказу, чи краще з точки зору корисності знищить самого себе? Чи має право захищати робот/штучний інтелект самого себе, якщо повинні бути в силі перші два закони робототехніки? Чи будемо ми моральнішими, якщо будемо використовувати штучний інтелект лише і виключно на користь людства? Інтелект, який перевершить нас, залишиться лише засобом для розвитку людства. Питання, яке напрошується: чи буде цей розвиток гуманнішим?

Авторка: PhDr. Jana Bartal, PhD. Кафедра загальної та прикладної етики FF UKF Про авторку: Jana Bartal народилася у 1975 р. у Prešov, де закінчила навчання на Факультеті природничих та гуманітарних наук за спеціальністю вчителювання, у галузі етичне виховання — історія. Докторантуру закінчила на Кафедрі етики та катехетики, тепер Кафедра загальної та прикладної етики Філософського факультету UKF у Nitra. Дисертаційну роботу під назвою «Агресивна поведінка учнів початкових шкіл як етична проблема» захистила у 2008 р. Ригорозну роботу та захист пройшла на Кафедрі загальної та прикладної етики у 2009 р. під назвою «Сучасне обличчя етики буддизму». Є авторкою трьох окремих монографій. На Кафедрі загальної та прикладної етики працювала у 2007-2013 рр., куди знову повернулася у 2019 році. Авторка займається цінностями, штучним інтелектом, а її спеціальною профілізацією є східні етичні системи.

Використана література:

  1. Asimov, A.: Rotohistorie I. Praha: Triton, 2004. ISBN80-7254-477-2
  2. Biela kniha o umelej inteligencii – európsky prístup k excelentnosti a dôvere. (február 2020) dokument pdf. dostupný na: https://op.europa.eu/sk/publication-detail/-/publication/aace9398-594d-11ea-8b81-01aa75ed71a1/language-sk/format-PDF
  3. Čapek, K. : R.U.R. Artur, 2004. 102 s. ISBN 80-86216-46-2
  4. Daly A., Hagendorff T., Li Hui, Mann M., Vidushi Marda, Ben Wagner, Wei Wang and Saskia Witteborn: Artificial Intelligence Governance and Ethics: Global Perspectives dostupné na https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1907/1907.03848.pdf
  5. Daly, A. 2016 : Socio-Legal Aspects of the 3D Printing Revolution. Palgrave : Mcmillan, 2016. ISBN 978-1-137-51556-8

  6. Daly, A.: Private Power, Online Information Flows and EU Law: Mind the Gap, Hart Publishing, 2016, 162 s. ISBN 978- 1-50990-063-3

  7. Етичні настанови для Japanese Society for Artifical Inteligence доступні за адресою: http://ai-elsi.org/archives/514

  8. How algorithmic processes impact opportunities to be part of society Discussion paper Ethics of Algorithms #2 доступний https://uni-tuebingen.de/en/facilities/central-institutions/international-center-for-ethics-in-the-sciences-and-humanities/team/dr-thilo-hagendorff/
  9. Hui L., http://eng.siss.sh.cn/expert/learnteam/553714.shtml Переклад на: https://translate.googleusercontent.com/translate_c?depth=1&hl=sk&prev=search&rurl=translate.google.com&sl=en&sp=nmt4&u=http://eng.siss.sh.cn/publications/publications/555968.shtml&usg=ALkJrhhAZMOYU6HGnJTdSqIFMPPajmmSFw
  10. Hustedt, C., Fetic L.: From principles to practice: How can we make AI ethics measurable? доступно: https://ethicsofalgorithms.org/category/publications/ 2 КВІТНЯ 2020
  11. Ienca, M (2019).: Intelligenza2: Per un'unione di intelligenza naturale e artificiale. Rosenberg & Sellier, Tourin, Italy. Детальніша інформація про автора доступна за адресою: https://bioethics.ethz.ch/the-group/people/person-detail.marcello-ienca.html
  12. Japanese Society for Artifical Inteligence доступне за адресою: https://www.ai-gakkai.or.jp/en/
  13. Jobin, A., Ienca, M., Vayena, E.: Artificial Intelligence: the global landscape of ethics guidelines 2019, повний документ доступний за адресою: https://arxiv.org/ftp/arxiv/papers/1906/1906.11668.pdf,
  14. Jobin, A., Ienca, M., Vayena, E.: The global landscape of AI ethics guidelines «Глобальне середовище етичних настанов AI»: (https://www.nature.com/articles/s42256-019-0088-2 ) доступно також у друкованому вигляді: Jobin, A., M. Ienca, E. Vayena (2019). The global landscape of AI ethics guidelines. Nature Machine Intelligence (ISSN 2522-5839), 389-399, September 2, 2019. (препринт доступний за адресою: https://arxiv.org/abs/1906.11668)
  15. Jobin A.: https://sociostrategy.com/about-anna-jobin/
  16. Jobin. A, Prezioso S.,Glassey O., Kaplan F.: (2019) La mémoire kaléidoscopique: l'histoire au prisme des algoritmes d'autocomplétion Geschichte und Informatik - Histoire et Informatique. Цюрих, Швейцарія ISSN 1420-5955
  17. Jobin A., Bilat, L. (2016): Les services numériques grand public et leurs utilisateurs: trois acquches sociotechniques contemporaines . A contrario . Лозанна: BNS Press. 22 (1)
  18. Колектив авторів: Штучний інтелект та когнітивна наука I. Братислава: STU, 2009 доступно у форматі pdf за адресою: http://www2.fiit.stuba.sk/~kvasnicka/Free%20books/Umela_inteligencia_a_kognitivna_veda_I.pdf
  19. Lockwood, G., & Marda, V. Harassment in the Workplace : The Legal Context, “JURISPRUDENCE”, The International Association of Law and Politics, September 2014. ISSN 1392-6195. (інформація про авторку та її публікаційну діяльність доступна за адресою: http://vidushimarda.com/writing/
  20. Mann M.: Politicising and Policing Organised Crime. Routledge, 2019. 174 с. ISBN 978-1-138-067-33-2 Інформація про публікацію доступна за адресою: https://www.routledge.com/Politicising-and-Policing-Organised-Crime-1st-Edition/Mann/p/book/9781138067332
  21. Marda, V. Artificial Intelligence Policy in India: A framework for engaging the limits of data-driven decision making, Philosophical Transactions A: Mathematical, Physical and Engineering Sciences, October 2018, DOI 10.1098/rsta.2018.0087 доступно за адресою: http://vidushimarda.com/writing/
  22. Rijmenam van M.: The organisation of Tomorrow. London & New York: Routletge Tylor & Francis Group, 2020. ISBN: 978-0-367-23471-3,
  23. Rijmenam van M.: інформація доступна за адресою: https://vanrijmenam.nl/
  24. Smith,M., Mann, M.,Urbas, G.: Biometrics, Crime and Security . Routledge, 2018. 134с. ISBN 978-1138742802, eBook ISBN: 9781315182056
  25. Schulman, J.: інформація про автора та його публікації доступна за адресою: http://joschu.net/ та http://joschu.net/publications.html
  26. Sutskever I.: профільна інформація доступна за адресою: https://www.cs.toronto.edu/~ilya/pubs/
  27. The Electronic Frontier Foundation інформація доступна за адресою: https://www.eff.org/about
  28. Vieth, K., Wagner, B.: How algorithmic processes impact opportunities to be part of society Discussion paper Ethics of Algorithms #2 доступно за адресою: https://ethicsofalgorithms.org/2017/06/02/calculating-participation-how-algorithmic)
  29. Witteborn, S. : The digital force in forced migration: Imagined affordances and gendered practices. in Popular Communication 16(1):21-31 · January 2018 ISSN1540-5702 доступно за адресою: https://www.researchgate.net/profile/Saskia_Witteborn