Ідентифікація освітніх потреб працівників з активації в контексті професійних компетенцій

Вступ

Дуже важливою складовою догляду за клієнтами в будинках для літніх людей є пропозиція програм для проведення вільного часу, їх стимулювання та активізації, що загалом позначається як активаційна діяльність. Працівниками, які забезпечують цю діяльність, є працівники з активації, які також беруть участь у догляді, вносячи в плани догляду заходи з підтримки проведення вільного часу та активізації літніх людей.

Активізація літніх людей є дуже важливою частиною догляду за ними в будинках для літніх людей. «Вона служить для стимулювання потенціалу (внутрішніх передумов) літніх людей, сприяючи при цьому їхньому фізичному, а також психічному здоров'ю та загальній якості життя. Активаційні програми спрямовані на інтервенцію в галузі підтримки навичок, знань, здібностей або на профілактику порушень пам'яті, концентрації та мислення літніх людей.» (Průcha a Veteška, 2014, с. 27).

Клієнти в будинку для літніх людей мають достатньо вільного часу і мають можливість використовувати відповідно до своїх інтересів запропоновані їм педагогічні, освітні та активаційні програми (Pavkova, 2014, In Vinsalia, 2021). У пропозиції для них завжди підготовлені певні заходи фізичного характеру, що відповідають можливостям літніх людей, заходи з підтримки розумової діяльності та культурні й суспільні заходи. Активізація літніх людей є однією з основних цілей при реалізації догляду за літніми людьми. Догляд, звісно, індивідуалізований, оскільки індивідуалізація догляду за літніми людьми є важливим елементом комплексу догляду, дозволяє підтримувати та активізувати літніх людей на основі знань про їхнє попереднє життя, постійно підтримувати їх у їхніх інтересах та надавати їм соціальні імпульси в межах їхнього спілкування з родиною та іншими мешканцями будинку для літніх людей.

З погляду значення соціалізаційної функції активізації, перевага надається спільним заходам літніх людей. Специфічного підходу потребує робота з літніми людьми з деменцією (з літніми людьми із захворюваннями когнітивних здібностей) чи іншим серйозним захворюванням.“ (Průcha a Veteška, 2014, с. 27). Більше щодо проблематики здоров'я та хвороби див., наприклад, Kalvach (2004), Holmerová a kol. (2014) та Vostrý, Veteška a kol. (2021 та 2022).

На старість ми можемо, згідно з Macháčková, Holmerová a kol. (2019), також дивитися через перспективу створення відповідного «середовища, де буде старіти добре – і це не лише сучасним літнім людям. Але пізніше і кожному з нас… З погляду довгострокової сталості йдеться не лише про забезпечення середовища для гарного старіння, але насамперед про прийняття відповідальності за власний перебіг старіння та про свідоме піклування про фізичне та психічне здоров'я протягом усього життя.» (с. 13). Špatenková та Smékalová (2015) доповнюють це ключовою умовою успішного старіння, а саме у вигляді активного та продуктивного залучення індивіда до суспільства.

У випадку заходів для літніх людей їхньою складовою завжди є підтримка самодостатності літніх людей, підтримання їхньої психічної свіжості та подолання гандикапів, від яких вони, можливо, страждають. Невід'ємною частиною активізації літніх людей завжди є педагогічні, андрагогічні та геронтагогічні елементи, разом із певною мірою дидактики та систематичності, які саме дозволяють підтримку літніх людей та анімацію їхнього перебування в будинках для літніх людей (Veteška, 2017).

При активізації літніх людей у будинках для літніх людей не можна забувати про працівників, які реалізують цю частину догляду. Працівники з активації повинні бути здатні адаптуватися не лише до суспільних, технологічних та поколіннєвих змін, пов'язаних зі зміною літніх людей у будинках для літніх людей, але насамперед до передачі нових знань у галузі догляду за літніми людьми. Тому важливою складовою управління будинками для літніх людей є визначення освітніх потреб організації, і це насамперед у працівників з активації, оскільки у них у робочому процесі не відбувається настільки багато передачі нових знань, які здебільшого пов'язані з прямим та медичним доглядом у будинках для літніх людей.

У сучасний час не описано детальніше освітній профіль працівника з активації, а отже, і вимоги до його функціонального робочого навантаження, пов'язаного з конкретними вимогами до його професійної та подальшої освіти. Аналогічно це стосується і самостійних працівників з активації в будинках для літніх людей та описів їхніх робочих функцій. Тим важливіше, щоб керівництво будинків для літніх людей працювало над тим, щоб працівники з активації мали можливість постійно навчатися.

До працівника з активації в будинках для літніх людей висуваються вищі вимоги щодо виконання його робочої функції, але все ж кваліфікаційні вимоги до нього є абсолютно такими ж, як і до працівника в соціальних службах. Проте, з погляду досвіду щоденної практики в будинках для літніх людей, коли діяльність цих працівників у багатьох аспектах має педагогічний характер, необхідно, щоб ці працівники мали вищу кваліфікацію, яка містить додаткові елементи з педагогіки, андрагогіки та геронтагогіки (Veteška, 2017), або андрагогічного консультування (Pavlov, 2021).

Подальша професійна освіта та розвиток працівників у соціальних службах

Працівники будинків для літніх людей належать до так званих допоміжних професій. Цим терміном у фаховій літературі позначаються працівники, які працюють у сферах людської діяльності, що пов'язані з допомогою іншим та роботою для них, чи то в якихось кризових ситуаціях, але також у сфері педагогічних та виховних заходів. Конкретніше описує ці професії Matoušek (2003), зазначаючи, що до допоміжних професій належать ті професії, які базуються на медицині, психології, педагогіці, а також на соціальній роботі.

Значення освіти та розвитку працівників у соціальних службах полягає в адаптації до постійного розвитку та передачі знань у галузі прямого та медичного догляду за літніми людьми. Методи догляду за клієнтами в соціальних службах є, по суті, перетином медичного, прямого та соціального догляду, а отже, і перетином психологічних, медсестринських та терапевтичних методів, і від способу їх реалізації залежить і їхня якість. Сфера догляду за літніми людьми постійно розвивається, і сучасні знання з цієї галузі досить швидко проникають у щоденну практику, і з цієї причини важливо, щоб працівники з активації постійно продовжували навчатися.

Догляд за літніми людьми завжди йде пліч-о-пліч з урахуванням їхньої особистості, характеру та інтересів, а також з урахуванням їхнього здоров'я та психічних обмежень, або можливостей. Цьому має відповідати і подальша професійна освіта працівників у будинках для літніх людей. Подальша освіта працівників у будинках для літніх людей не повинна нехтувати навчанням працівників у галузі андрагогіки та геронтагогіки (Veteška, 2016). Дві освітні дисципліни присвячені проблематиці літніх людей з урахуванням очевидних специфік у галузі психосоціальній, економічній та культурній. Андрагогіка досліджує, зокрема, процеси того, як літня людина здатна вчитися, а також які різні форми навчання є для неї за своїм стилем відповідними, корисними та ефективними (Veteška, 2016, 2017 та 2018; Vostrý, Veteška a kol., 2021). Основою активізації літніх людей є завжди прагнення якомога довше підтримувати їхні когнітивні здібності для підтримки їхніх можливостей орієнтуватися в середовищі та часі.

Holmerová та ін. (2007) зазначають, що когнітивний тренінг складається з різних типів вправ, які допомагають покращувати функціонування окремих рівнів пізнавальних функцій (до яких зазвичай відносять насамперед пам'ять, орієнтацію, мовленнєву продукцію, візуально-просторові функції тощо). Метою цієї часткової діяльності є покращення окремих здібностей, а отже, зменшення проблем, які зазвичай виникають у зв'язку з різними формами деменції. До обраних заходів, що реалізуються в межах когнітивного тренінгу, належать, наприклад, регулярне читання з простим аналізом тексту або повторенням головних думок. Доцільним є також вивчення іноземних мов. Під час когнітивного тренінгу тренується переважно короткочасна пам'ять, але розвивається також довготривала, слухова та зорова пам'ять (Vostrý, Veteška та ін., 2021), що загалом сприяє ефективній цілісній когнітивній реабілітації.

Розвиток працівників у формі професійної освіти в будинках для літніх людей є не менш важливою частиною кадрової роботи, і засобом для цього є корпоративне навчання. Специфікою будинків для літніх людей є те, що це часто відбувається у формі організації, що навчається, а частково — у неформальний спосіб обміну інформацією та знаннями в повсякденній практиці. Тому цілком значущим є те, що ключовою дисципліною, яку в прикладному аспекті використовують фахівці з розвитку людських ресурсів (персоналісти та корпоративні андрагоги), є освіта дорослих, або її складова, що позначається як професійна освіта (Veteška, 2016).

Можливості будинків для літніх людей у сфері використання вільного часу та діяльності для літніх людей є майже безмежними. У випадку діяльності для літніх людей її складовою завжди є підтримка самодостатності літніх людей, підтримання їхньої психічної свіжості та подолання гандикапів, від яких вони, можливо, страждають. Невід'ємною частиною активізації літніх людей є — і повинні бути — педагогічні, андрагогічні та геронтагогічні елементи, які дозволяють підтримувати літніх людей та їхню ефективну активізацію й анімацію в межах будинків для літніх людей (Veteška, 2017).

Matoušek та ін. (2020) зазначають, що для виконання професії працівника активізаційної служби для літніх людей необхідно, щоб працівник володів цілою низкою передумов. Серед найважливіших вони вказують на формальну кваліфікацію, здобуту під час навчання у вищому навчальному закладі або вищій професійній школі за фахом соціальна робота; необхідні знання про дану соціальну послугу, проблематику цільової групи, про їхні специфічні потреби та способи компенсації можливих гандикапів, знання закону про соціальні послуги та іншого законодавства, що стосується надання соціальних послуг, а також орієнтацію в мережі соціальних послуг. Також дуже важливо, щоб працівник володів комунікаційними навичками, саморефлексією, гнучкістю, відкритістю, вмів співпрацювати, був командним гравцем, самостійним і терплячим, був здатним планувати, організовувати та структурно мислити. Бажаними є також ставлення та ціннісна орієнтація. Тут Matoušek та ін. (2020) відносять повагу до місії, цінностей та етичного кодексу, шану, дискретність, довіру, конфіденційність, толерантність та партнерство щодо клієнтів.

Діяльність, яку забезпечують активізаційні працівники, має дуже широкий діапазон і варіюється від рукоділля, через мистецьку, розумову до фізкультурної діяльності. До активізаційного працівника в будинках для літніх людей висуваються вищі вимоги щодо виконання його робочої функції, але все ж таки кваліфікаційні вимоги до нього є абсолютно такими ж, як і до звичайного працівника в соціальних послугах. Певною мірою це має свою логіку, оскільки активізаційний працівник також повинен справлятися з доглядом за клієнтами, оскільки працює у звичайному режимі з іншими працівниками в мультидисциплінарній команді, і клієнти потребують комплексного догляду, включаючи дозвіллєву діяльність.

Дослідження проблематики компетентності активізаційних працівників та їхньої подальшої професійної освіти

Темою нижчепрезентованого дослідження є ідентифікація та аналіз компетенцій активізаційних працівників будинків для літніх людей. Метою дослідження є створення компетентнісної моделі активізаційного працівника, ідентифікація освітніх потреб та пропозиція подальшої професійної освіти активізаційного працівника.

Проблематика компетентності активізаційних працівників у будинках для літніх людей тривалий час і жодним чином систематично не вирішується. На практиці здебільшого йдеться про те, що активізаційні працівники не мають загальновстановленої професійної освіти, навіть надбудовної, і їхня професійна компетентність значною мірою залежить від їхніх індивідуальних інтересів та мотивації до подальшого професійного розвитку, чи то йдеться про поглиблення, чи про підвищення кваліфікації.

Їхнє практичне функціонування залежить від індивідуальних вимог до цих працівників, і цьому відповідає їхня професійна компетентність, компетенції, встановлені їм керівництвом будинку, а також так само подальший професійний розвиток, тобто вимоги до подальшої освіти.

Формально єдиною вимогою до кваліфікації активізаційного працівника є закінчена базова освіта та проходження курсу догляду. Сам курс теоретично та практично спрямований на безпосередній обслуговуючий догляд за клієнтами в будинках для літніх людей і лише дуже побіжно — на активізацію літніх людей.

Суто практичною метою нашого дослідження є встановлення на основі цього дослідження в будинках для літніх людей компетентнісної моделі активізаційного працівника, створеної на основі знань, отриманих під час вивчення думок і поглядів на виконання робочої функції активізаційного працівника очима самих активізаційних працівників, а також керівників будинків для літніх людей та їхніх спостережень, а також на основі вимог повсякденної практики.

Саме реалізоване дослідження є якісним, і його дизайн базується на підході, що позначається як обґрунтована теорія (Grounded Theory). Обґрунтована теорія представляє набір індуктивних процедур для проведення якісного дослідження, спирається на систематичне збирання даних про явище, яке вона представляє, та аналіз цих явищ. Якісний підхід є доречним для ситуацій, де мало відомо про суб'єкт, який має бути проаналізований, як це є у нашому випадку.

Використаним методом дослідження є опитування за допомогою структурованого інтерв'ю та подальше кодування. Метою інтерв'ю було перевірити правильність дослідження обраних і використовуваних понять і тем. Для збору даних з реалізації структурованих інтерв'ю в межах дослідження та їхнього подальшого порівняння й оцінювання було використано також метод професіографії, досить часто вживаний при опрацюванні описів робочих функцій або компетентнісних моделей в організаціях, який фокусується на робочій функції більш користувацьки та практично.

Методологічно професіографія посилається насамперед на психологію і є близькою до методів якісного дослідження. Професіографічні дослідження в межах своїх методів можуть вивчати ті риси особистості людини — працівника, які можуть мати вплив на роботу організації як цілого, так і на виконання професії конкретного працівника. Зазвичай він використовується під час кадрової роботи в організаціях та при описі вимог до виконання робочої функції. Результативний професіограма також має характер документа з якісно встановленим описом вимог до конкретного працівника (Vronský, 2012).

Мета дослідження та методологія

Як уже було зазначено, сам вихідний висновок мав на меті дати відповідь на проблематику компетентності активізаційних працівників у будинках для літніх людей та пов'язаних із цим інших наслідків, що стосуються виконання їхньої робочої функції, а саме:

• створення компетентнісної моделі активізаційного працівника,
• ідентифікація освітніх потреб,
• пропозиція подальшої професійної освіти активізаційного працівника.

Дослідницькі питання по суті копіюють потреби організацій мати відповідним чином закріплений опис функції активізаційного працівника, тобто у формі компетентнісної моделі та встановлення його освітнього профілю і вимог до його професійної фахової підготовки, і ними є:

1. Які компетенції повинен мати активізаційний працівник будинку для літніх людей з погляду виконання своєї функції?
2. Які компетенції він повинен мати як особистість?
3. У яких сферах повинен безперервно навчатися активізаційний працівник?

Результатом дослідження має стати практично застосовний перелік вимог до АП та його професійного і особистісного профілю. Встановленою дослідницькою парадигмою дослідження є дескрипція та інтерпретація відповідей щодо відповідного налаштування компетенцій активізаційного працівника:

1. На професійну кваліфікацію активізаційних працівників необхідно дивитися з двох точок зору. З точки зору роботодавця і того, що він очікує від цього типу працівників у межах організаційного підпорядкування на рівні робочої функції, та з точки зору професійної кваліфікованості працівника, тобто того, що він повинен опанувати для виконання своєї робочої функції, якими мають бути його знання, навички та робочі звички.
2. Для оптимального виконання робочої функції активізаційного працівника відповідно до інтересів відповідної організації (у нашому випадку будинку для літніх людей) необхідно зайнятися трьома проблемними сферами у зв'язку з необхідною кваліфікацією активізаційних працівників, а саме у формі дослідження на практиці в цих основних сферах: а) базовим описом робочої функції активізаційного працівника, б) налаштуванням загальної компетентнісної моделі активізаційного працівника, в) освітнім профілем активізаційного працівника.

Цьому відповідає і рамка реалізованого дослідження, вона буде виходити саме з цього моменту, коли необхідно, щоб на практиці були чітко підсумовані вимоги до активізаційного працівника, тобто його формальна, професійна та фахова (надбудовна) структура компетенцій, або ж дослідницька рамка спрямована на вивчення спектра вимог до компетентності активізаційних працівників та їхньої кваліфікації на практиці.

Збір даних має послужити, а отримані знання мають бути використані у трьох сферах:

• вивчення компетенцій активізаційних працівників будинків для літніх людей,
• створення компетентнісної моделі активізаційного працівника будинку для літніх людей,
• подальше створення програми кваліфікації активізаційних працівників будинків для літніх людей з елементами педагогіки та дидактики, геронтагогіки та специфіки освіти літніх людей.

З огляду на те, що вимоги до освіти та кваліфікації активізаційних працівників не встановлює формально навіть каталог робіт, і тому вимоги до виконання цієї робочої функції завжди самостійно встановлює організація, в якій має працювати працівник, а також з огляду на те, що низка керівників організацій не має педагогічної або андрагогічної освіти, вони не усвідомлюють потребу формальної освіти активізаційних працівників у дидактиці та методиці активізаційної роботи. Активізаційна робота завжди в багатьох аспектах має педагогічний та андрагогічний характер.

Будинки для літніх людей за допомогою цього дослідження повинні отримати інструмент для більш точного визначення опису робочої функції активізаційного працівника, вимог до відбору цих працівників, а також частково для їхнього, в обмеженій мірі, винагородження.

Вирішення проблематики налаштування компетенцій та компетентнісної моделі буде в цьому дослідженні побудоване на знаннях з трьох сфер практики, а саме:

• з виявлення знань з описів робочих місць активізаційних працівників будинків для літніх людей,
• з інтерв'ю з окремими активізаційними працівниками в будинках для літніх людей,
• з інтерв'ю з керівниками та директорами будинків для літніх людей та підсумовування їхніх вимог до виконання робочої функції активізаційного працівника.

В інтерв'ю ми запитували про ці головні сфери дослідження, від яких відштовхується подальший аналіз та підсумовування отриманих даних. Йдеться про такі сфери: 1. сфера – Фахова спроможність (освіта, професійні компетенції, робочий досвід); 2. сфера – Виконавча спроможність (адаптивність до підвищеного навантаження, робоче навантаження, стрес та зміни робочих умов); 3. сфера – Соціальна спроможність (здатність до кооперації, комунікації, впливу, управління); 4. сфера – Особистісна спроможність (здатність до мотивації, морально-вольові якості, індивідуальність).

Сукупність респондентів

Дослідницькою сукупністю у випадку цієї дисертаційної роботи є працівники будинків для літніх людей, які або виконують робочу функцію активізаційного працівника, або встановлюють опис робочого місця, тобто керівники або директори будинків для літніх людей.

Крім цього, зазначені працівники повинні працювати в будинках для літніх людей, де робоче виконання активізаційних працівників, з огляду на кількість клієнтів та кількість працівників, має більш складну рамку і відбувається у кооперації з іншими працівниками будинку для літніх людей. Їхній вибір є стратифікованим, оскільки для вивчення проблеми необхідно, щоб ці дві досліджені групи працівників відповідали наступним критеріям:

1. Будинок для літніх людей повинен мати більше 100 клієнтів.
2. Будинок для літніх людей повинен мати більше 2 активізаційних працівників.
3. Опитані директори повинні мати більше 3 років практики.
4. Опитані активізаційні працівники повинні мати більше 3 років практики.

Збір даних відбувся у період з серпня по вересень 2022 року у десяти будинках для літніх людей. Було опитано 10 директорів будинків та 24 активізаційних працівники. Було охоплено 25 будинків для літніх людей в Устецькому краї (ЧР), власне дослідження дозволили провести лише 10 будинків для літніх людей. Результати реалізованого дослідження, що базуються на відповідях респондентів, принесли наступні знання у формі відповідей на наведені дослідницькі питання.

1. Які компетенції повинен мати активізаційний працівник будинку для літніх людей з погляду виконання своєї функції?
2. Які компетенції він повинен мати як особистість?
3. У яких сферах повинен безперервно навчатися активізаційний працівник?

Для отримання відповіді на перше дослідницьке питання, тобто які компетенції повинен мати активізаційний працівник будинку для літніх людей з погляду виконання своєї функції, потрібно сказати, що в основі передбачає робота активізаційного працівника. Він не є лише провідником вільного часу літніх людей у будинку для літніх людей. Його функція набагато об'ємніша, оскільки він не тільки повинен вигадати та реалізувати всі активності для літніх людей, він також повинен забезпечити та наповнити їхній підтримуючий та активізаційний каркас для літніх людей, як у груповій, так і в індивідуальній формі.

Він повинен тому володіти наступною структурою компетенцій: а) Знаннями проблематики літніх людей б) Знаннями та навичками з комунікації з літніми людьми та ведення активностей з ними в) Знаннями з соціальної роботи та догляду за літніми людьми г) Знаннями для роботи в будинку для літніх людей та в команді працівників будинку.

Відповідь на друге дослідницьке питання можна назвати ключовою для опису особистості фахівця з активізації як такого та для формування здатності його роботи з людьми похилого віку. Її необхідно розділити на кілька частин: а) На соціальні компетенції, тобто на здатність сприймати, піклуватися, поважати людей похилого віку як особистостей і водночас як клієнтів. б) На особистісні компетенції, тобто повагу, емпатію, чутливість, готовність, доброту та розуміння. в) На компетенції креативності, тобто винахідливість, темпераментність, а також активне вислуховування потреб людей похилого віку.

Для відповіді на третє дослідницьке питання необхідно підсумувати відповіді з опитувань окремих фахівців з активізації та керівників організацій: а) Освіта фахівців з активізації має бути цілісною, логічно структурованою та повинна охоплювати комплексність роботи й активізації людей похилого віку. б) Освіта повинна мати форму акредитованого навчання, завершуватися підсумковим кваліфікаційним іспитом і бути як мінімум середньою спеціальною. в) За змістом освіта повинна охоплювати сфери соціальної роботи, методів догляду за людьми похилого віку, методів і технік активізації людей похилого віку, а також засвоєння презентаційних і комунікаційних технік. Складовою частиною мають бути знання з психології, андрагогіки, геронтагогіки та спеціальної педагогіки.

Для створення компетентнісної моделі ми виходимо з того, що фахівець з активізації має бути особистісно орієнтований:

• на роботу з людьми похилого віку,
• соціально — на допомогу та підтримку цієї групи,
• він повинен бути здатним створювати, організовувати, керувати активізацією людей похилого віку,
• він повинен бути освіченим у соціальній сфері та роботі з людьми похилого віку,
• він повинен бути освіченим в андрагогіці та геронтагогіці — так, як це випливає з отриманих знань.

Результативні знання про компетенції фахівця з активізації розділені на сфери, які відповідають досліджуваним галузям спроможності, тобто професійні, виконавчі, соціальні та особистісні, і підсумовані в наведеній нижче таблиці.

Структура компетенцій для створення компетентнісної моделі фахівця з активізації

Подібно до пропозиції структури компетентнісної моделі фахівця з активізації, результати дослідження дають достатньо інформації для створення структури програми навчання фахівців з активізації.

Структура програми професійної освіти фахівця з активізації:

• Акредитоване навчання, мінімум середня спеціальна освіта, завершене сертифікованим державним іспитом, чотирирічне або післядипломне.
• Цілісне навчання, що охоплює сфери:
• Соціальна робота
• Догляд за людьми похилого віку
• Психіатрія
• Психологія
• Охорона здоров'я та паліативний догляд
• Техніки активізації людей похилого віку
• Педагогіка, андрагогіка, геронтагогіка
• Спеціальна педагогіка
• Комунікаційні техніки
• Презентаційні техніки
• Знання ПК

Дослідження показало, наскільки важливими в роботі працівників допоміжних професій у соціальних службах є їхні компетенції. Компетенції, набуті працівником, ми сприймаємо як його професіоналізм, здатність справлятися зі своєю професією, своєю роллю в організації з усіма її професійними та етичними контекстами. Соціальна вправність і соціальний інтелект є дуже значущими в соціальних стосунках у професіях, що передбачають догляд.

У міжособистісних взаємодіях застосовується соціальна вправність / навички («social skill» – M. Argyle, 1968), тобто здатність вести та розвивати певну змістовну взаємодію, яка є аналогічною до моторних навичок під час якоїсь робочої чи спортивної діяльності (Nakonečný, 1997). Це має своє значення і в тому аспекті, коли відбувається значне старіння населення, і ця популяція людей похилого віку має свої освітні потреби, але також важливо навчати молодші покоління роботі з людьми похилого віку, їхнім потребам, співіснуванню між поколіннями і не забувати, що міжпоколінне співіснування та співпраця мають у суспільстві своє незамінне місце. У цьому відношенні саме незамінним є місце геронтагогіки.

Так само важливо навчати професійну громадськість у сфері геронтагогіки та переносити знання з цієї галузі в практику. Значення перенесення цієї дисципліни я вбачаю і в тому, що освіта у своїх основних функціях, тобто превентивній, антиципаційній, реабілітаційній та підсилювальній, саме в останніх двох функціях є дуже важливим елементом активізації людей похилого віку та підтримки їхнього психічного стану, допомагає підтримувати їхні інтереси, соціальні контакти та активний розум, що суттєво впливає на якість життя в цей період.

Освітні заходи в літньому віці є важливими, тому дуже добре впроваджувати освіту, або активізацію людей похилого віку в практику на основі геронтагогіки. Однак реалізація заходів згідно з чіткими дидактичними або методологічними процедурами не є найважливішою, у цьому відношенні принципово важливо, щоб фахівці з активізації загалом знали ці методи. Тому важливо, щоб фахівці з активізації якимось чином володіли ними, принаймні у формі дидактичних принципів, навіть якщо за початковою професією вони не є педагогами і не володіють комплексно дидактикою та методологією.

Активізація людей похилого віку в собі містить педагогічні елементи, і якщо вона реалізується також із використанням дидактики, вона є значно якіснішою і має більший вплив на учасників активізації (Krystoň, 2011). Тому важливо, щоб фахівці з активізації в межах своєї професійної або подальшої освіти навчалися в галузях педагогіки і, насамперед, андрагогіки та геронтагогіки.

«Сумарно можна констатувати, що андрагогіка та геронтагогіка тісно співпрацюють, функціонально використовують велику частину бази знань (подібно до знань інших наук або наукових дисциплін), здатні ефективно застосовувати їх до специфічних умов освіти людей похилого віку, і все це при широкому та систематичному розвитку наукової продукції» (Krystoň a Selecký, 2021, с. 38).

Не варто, однак, забувати і про те, що умови та середовище будинків для літніх людей повинні бути адаптовані до вимог реалізації діяльності, насамперед освітньої. «Освіта літніх людей зумовлена чинниками двох видів – об’єктивними та суб’єктивними. Об’єктивні чинники мають як загальносуспільний (мікросоціальний) характер, так і специфічний, зумовлений низкою факторів. До об’єктивних факторів належить також середовище, у якому відбувається безпосередньо освітній процес, і середовище, з якого походять учасники освітнього процесу» (Špatenková a Smékalová, 2015, с. 75).

Висновок

Значення активізації літніх людей є підставою для того, щоб фахівці з активізації були належним чином освічені та продовжували (професійно) навчатися, щоб їхні фахові, результативні, соціальні та особистісні компетенції були на відповідному професійному рівні.

Робоча функція фахівця з активізації є надзвичайно комплексною робочою функцією у структурі персоналу будинку для літніх людей. Фахівець з активізації – це працівник, який забезпечує в будинку для літніх людей значну частину догляду, що має і повинен запропонувати клієнтам будинку буквально змістовне проведення їхнього вільного часу, підтримання здібностей до самообслуговування наприкінці життя, а також підтримку психічного та фізичного здоров’я (Veteška, 2017). Спосіб, середовище та форми активізації літніх людей створюють у будинку для літніх людей атмосферу добробуту, позитиву та клімат розуміння клієнтів.

Догляд за літніми людьми в будинках для літніх людей знаходиться на межі медичного та соціального (прямого) догляду за особами, які через свій вік мають певні фізичні, психічні, а часто й соціальні обмеження. Тому непросто вирішити всі особисті проблеми цих людей. У цьому відношенні для виконання професії, або ж у догляді за літніми людьми, набуває великого значення компетентність працівників, що базується на їхній формальній освіті, та їхня мотивація до виконання професії, особистісно побудована на сприйнятті цієї професії як покликання або місії (пор. Malíková, 2011).

Тому вкрай необхідно, щоб фахівець з активізації, окрім особистісних якостей, був насамперед фахово та професійно підготовлений до своєї роботи. Основою для його роботи є знання з прямого обслуговуючого догляду за літніми людьми, але те, що має дозволити йому якісно виконувати свою роботу, – це додатково фахове знання проблематики та технік активізації літніх людей, їхньої підтримки в межах активізаційної діяльності та змістовного проведення вільного часу.

Активізація літніх людей включає в себе велику частину методичного керівництва цим процесом, заснованого на знанні педагогіки, андрагогіки та геронтагогіки, хоча низка цих видів діяльності має непедагогічний характер, але містить елементи керівництва освітнім процесом дорослих.

У своїй роботі фахівці з активізації шляхом пропозиції можливостей проведення вільного часу щодня активізують літніх людей і стимулюють їх до підтримання особистої фізичної та психічної активності, тому вони повинні володіти фаховими знаннями з роботи з літніми людьми.

Вкрай необхідно, і самі фахівці з активізації в багатьох відношеннях це усвідомлюють, щоб вони мали можливість отримати фахову кваліфікаційну сертифіковану освіту для цієї професії.

На це дуже вказує і структура вимог до компетентності фахівця з активізації, що випливає з визначеної для нього моделі компетенцій. У ній помітно, що, окрім особистісних якостей, значна частина вимог стосується фахових та професійних знань і навичок, як випливає з вищенаведеного дослідження в галузі компетентності та подальшої освіти фахівців з активізації.

Автор: PhDr. Jiří Vronský Кафедра андрагогіки та менеджменту освіти, Педагогічний факультет Карлового університету Цей текст створено в межах програми Cooperatio (Карлів університет, Педагогічний факультет, 2022-2026), галузь науки Освіта та педагогіка (GEED).

Використані джерела

Byards, Loyd L., Rue, Leslie W. Human Resource Management. Washington, Irwin: 1991. ISBN 0-256-08113-1.

Cabak, A. The evaluation of changes in the level of positive and negative emotions in seniors after the activation program. Acta neuropsychologica, 2020, 18(2), 195-206. https://doi.org/10.5604/01.3001.0014.1359.

Debnáriková, M. & Koricina, M. Leisure activities and education of seniors in residential facilities. AD ALTA: Journal of Interdisciplinary Research, 2020, 10(2), 195-200. DOI 10.33543/1002.

De Souza (Jr.) E. V., Viana, E. R., Pires Cruz, D., Dos Santos Silva, C., Souza Rosa, R., Siqueira, L. R. & Sawada, N. O. Relationship between family functionality and the quality of life of the elderly. Revista brasileira de enfermagem, 2020, 75(2), 1-8. https://doi.org/10.1590/0034-7167-2021-0106.

Holmerová, I., a kol. Vybrané kapitoly z gerontologie. 3., přeprac. a dopl. vyd. Praha: EV public relations, 2007. ISBN 978-80-254-0179-8.

Klímová, E. et al. Teória a prax v starostlivosti o chorého s Alzhemerovou chorobou. Prešov: Prešovská univerzita, Fakulta zdravotnických oborov, 2013. ISBN 978-80-5550-936-5.

Krystoň, M. & Selecký, E. Inovácie v edukácii seniorov. Praha: Česká andragogická společnost, 2021. ISBN 978-80-907809-9-6.

Krystoň, M. Andragogické aspekty využívania voľného času. Banská Bystrica: Pedagogická fakulta, Univerzita Mateja Bela, 2011. ISBN 978-80-557-0240-7.

Krystoň, M. (ed.) Vzdelávatelia dospelých a ich andragogické pôsobenie. Banská Bystrica: Belianum, 2015. 372 s. ISBN 978-80-557-1008-2.

Lehtoaro, S., Josefsson, K. & Sinervo, T. Professionals' self-rated quality of care and its relation to competence, national guidelines and policies – A cross-sectional study among Finnish elderly care workers. BMC Health Services Research, 2018, 18(1), 896-896. https://doi.org/10.1186/s12913-018-3705-6

Malíková, E. Péče o seniory v pobytových sociálních zařízeních. Praha: Grada, 2011. ISBN 978-80-247-3148-3.

Machačová, K., Holmerová, I., et al. Aktivní gerontologie aneb Jak stárnout dobře. Praha: Mladá fronta, 2019. ISBN 978-80-204-5489-8.

Venglářová, M., Mahrová, G. Sociální práce s lidmi s duševním onemocněním. Praha: Grada, 2008. ISBN: 978-80-247-2138-5.

Matoušek, O. a kol. Základy sociální práce. Praha: Portál, 2007. ISBN 978-80-7367-331-4.

Nakonečný, M. Motivace pracovního jednání a její řízení. Praha: Management Press, 1992. ISBN 80-85603-01-2.

Ondroušová, J. Stáří a smysl života. Praha: Karolinum, 2011. ISBN 978-80-246-1997-2.

Pavlov, I. Andragogicke poradenstvo. 2. rozš. a dopl. vyd. Praha: Česká andragogická společnost, 2021. 155 s. ISBN 978-80-907809-6-5.

Průcha, J. Andragogický výzkum. Praha: Grada, 2014. 152 s. ISBN 978-80-247-5232-7.

Průcha, J. & Veteška, J. Andragogický slovník. 2., aktualiz. a rozš. vyd. Praha: Grada, 2014. ISBN 978-80-247-4748-4.

Rivero, S. C. & Agoiz, A. B. Envejecimiento activo y ciudadanía senior: Active ageing and senior citizen. EMPIRIA. Revista de Metodología de Ciencias Sociales. No 43, mayo-agosto, 2019, 59-87. ISSN 1139-5737, DOI: empiria.43.2019.24299.

Špatenková, N., Smékalová, L. Edukace seniorů: geragogika a gerontodidaktika. Praha: Grada, 2015. ISBN 978-80-247-5446-8.

Veteška, J. Gerontagogika. 2. vyd. Praha: Česká andragogická společnost, 2017. ISBN 978-80-905460-7-3.

Veteška, J. Přehled andragogiky: úvod do studia vzdělávání a učení se dospělých. Praha: Portál, 2016. ISBN 978-80-262-1026-9.

Vinsalia, T. Life satisfaction is the most significant determinant of quality of life in the elderly. Universa medicina, 2021, 40(1). https://doi.org/10.18051/Univ-Med.2021.v40.14-22

Vostrý, M., Veteška, J. a kol. Kognitivní rehabilitace seniorů. Praha: Grada, 2021. ISBN 978-80-271-2866-2.

Vronský, J. Further professional training of activation workers in the field of andragogy and gerontagogy. In Veteška, J. a J. Kříž (eds.). Adult Education 2022 - Balance in the Context of Strategic Changes: proceedings of the 12th International Adult Education Conference: 22-23 November 2022 Prague, Czech Republic. Prague: Czech Andragogy Society, 2023, с. 257–264. ISBN 978-80-908330-4-3.

Vronský, J. Можливості подальшої освіти та розвитку компетенцій активізаційних працівників у будинках для літніх людей. In Kříž, J. a D. Dvořáková (eds.). Vzdělávání dospělých 2021 – v rozmanitých edukačních prostředích: Sborník referátů a pracovních příspěvků z 11. roč. mezinárodní vědecké konference, 14. a 15. prosince 2021. Praha: Česká andragogická společnost, 2022, с. 116–127. ISBN 978-80-908330-3-6.

Vronský, J. Розвиток компетенцій працівників будинків для літніх людей. In Veteška, J. (ed.) Vzdělávání dospělých 2019 – v kontextu profesního rozvoje a sociálního kapitálu = Adult Education 2019 – in the context of professional development and social capital : proceedings of the 9th International Adult Education Conference : 11-12 December 2019, Prague. Praha: Česká andragogická společnost, 2020, с. 311–320. ISBN 978-80-906894-8-0. ISSN 2571-3841. ISSN 2571-385X.

Vronský, J. Професіографія та її практичне використання при управлінні людськими ресурсами в організації. Praha: Wolters Kluwer, 2012. ISBN 978-80-7357-747 6.