Розширення інтернету
Початки інтернету сягають 1969 року, коли американська агенція ARPA (Advanced Research Project Agency) висунула ідею об'єднання комп'ютерів дослідницьких центрів. Офіційною датою виникнення інтернету ми вважаємо 1.01.1983. У 1984 році інтернет був частиною американського та британського академічного середовища. У 1990 році стратегія використання інтернету змінилася, і його почали використовувати з комерційною метою (Leiner et al., 1997). У 1998 році до інтернету було підключено понад 36 мільйонів комп'ютерів у світі. У 2000 році це було понад 1 мільярд пристроїв. Наразі до інтернету підключено понад 30 мільярдів пристроїв.
Коли ми порівняємо малюнки 1 та 2, на яких відображено частку населення, що користується інтернетом у різних країнах у 1996 році (перша згадка про інтернет-залежність) та у 2022 році (останні відносно повні дані згідно з цитованим джерелом), ми бачимо, що об'єднання комп'ютерів/пристроїв в інтернет-мережу відбувалося надзвичайно швидко. Опоненти використання технологій, ймовірно, сказали б, що він поширюється як вірус. Висновки, що випливають із опитувань та досліджень, підтверджують деякі тривожні тенденції.
Малюнок 1 Частка населення, що користується інтернетом у 1996 році
Джерело: World Bank Group (2025); невідредаговано
Малюнок 2 Частка населення, що користується інтернетом у 2022 році
Джерело: World Bank Group (2025); невідредаговано
Час, проведений в інтернеті
Згідно зі звітом Digital 2023, ми проводимо в онлайн-просторі в світовому масштабі в середньому понад 6 з половиною годин на день, з них 2 з половиною години в соціальних мережах і 1 з чвертю годину за іграми. Понад 92 % людей постійно перебувають онлайн за допомогою мобільного телефону. Згідно з платформою Statista (2025), люди зазначають, що найчастіше (завжди понад 50 %) присвячують час в онлайн-просторі пошуку інформації, підтримці контакту з родиною та друзями, перегляду новин, перегляду відео та інструкцій, як щось зробити.
Згідно зі звітом EU Kids Online 2020 (Šmahel et al., 2020), діти віком від 9 до 16 років проводять в інтернеті в середньому 167 хвилин. У Словацькій Республіці це 145 хвилин, а в Чеській Республіці — 134. Найчастіше використовуваним пристроєм, підключеним до інтернету, є смартфон. Вісімдесят відсотків підлітків у Європі віком 15 та 16 років використовують його щодня. У Словаччині це 56 %, а в Чеській Республіці — 88 %.
При величезному зростанні кількості пристроїв, підключених до інтернету, та фінансових коштів, інвестованих в інтернет- та комунікаційні технології (вони обчислюються трильйонами доларів), було необхідно враховувати, що комерційне використання інтернету за специфічних умов і в специфічних ситуаціях перетвориться на абузус, і багато людей стануть залежними від інтернету або активностей, які з ним пов'язані.
Патологічне використання інтернету
На ризик інтернет-залежності як клінічного синдрому вказала ще в 1996 році Youngová, яка вивела її діагностичні критерії з критеріїв, що стосуються патологічного гравства, як вони були визначені в Діагностичному та статистичному посібнику в 4-й редакції DSM-IV (Young, 1998). Вони стали основою для діагностики інтернет-залежності.
Розлад інтернет-залежності (Internet Addiction Disorder) досі не фігурує як окрема нозологічна одиниця в класифікаційних системах DSM-5 та ICD-11. Але він має свої ознаки, серед яких:
- перевантаження інтернетом;
- абстинентні симптоми;
- зростаюча толерантність;
- невдалі спроби контролювати використання інтернету;
- продовження надмірного використання інтернету попри усвідомлення негативних психосоціальних проблем;
- втрата інтересів, попередніх хобі, розваг внаслідок використання інтернету;
- використання інтернету для втечі або полегшення дисфоричного настрою;
- обман членів родини, терапевтів або інших осіб (Tao et al., 2010).
Метааналіз Menga et al. (2022) призвів до оцінок поширеності окремих типів залежностей. Оцінки були такими: 26.99 % (95 % CI, 22.73 – 31.73) для залежності від смартфонів, 17.42 % (95 % CI, 12.42 – 23.89) для залежності від соціальних медіа, 14.22 % (95 % CI, 12.90 – 15.65) для залежності від інтернету, 8.23 % (95 % CI, 5.75 – 11.66) для залежності від кіберсексу та 6.04 % (95 % CI, 4.80 – 7.57) для залежності від ігор.
Розширення доступного контенту інтернету (соціальні мережі, покупки, новини, кіберсекс, е-спорти, онлайн-ігри тощо) призвело до потреби відрізняти специфічні та генералізовані залежності, пов'язані з інтернетом (Davis, 2001).
Специфічне патологічне використання інтернету (specific pathological internet use SPIU) стосується людей, які залежні від специфічної функції інтернету. Клінічні та медійні записи включають надмірне використання (зловживання) онлайн-сексуальним матеріалом/послугами, онлайн-аукціонними послугами, онлайн-торгівлею акціями та онлайн-азартними іграми. Ці залежності є змістовно специфічними і існували б навіть без інтернету. Але інтернет їх полегшує. Специфічна залежність від інтернету пов'язується з діяльністю, спочатку не пов'язаною з інтернет-середовищем. Їх може бути відносно багато. Найчастішими є залежність від віртуальної сексуальності, залежність від віртуальних стосунків, інтернет-компульсії (торгівля, покупки), перевантаження інформацією, залежність від комп'ютера (ігри) (Young, 2004). Цей поділ підтверджує також аналітичне дослідження Müllerovej et al. (2022), яке призвело до розробки діагностичного методу Assessment of Criteria for Specific Internet-use Disorders (ACSID-11).
Генералізоване патологічне використання інтернету (generalised pathological internet use GPIU) — це загальне багатовимірне надмірне використання інтернету. Воно включає марнування часу в онлайн-просторі без чіткої мети. GPIU може бути пов'язане з онлайн-чатами та залежністю від електронної пошти. Передбачається, що воно пов'язане із соціальним аспектом інтернету. Потреба в соціальному контакті та підкріпленні, отриманому онлайн, веде до бажання залишатися у віртуальному суспільному житті. Генералізована залежність від інтернету, отже, скоріше стосується потреби уникнути почуття самотності та підтвердження своєї соціальної цінності за допомогою онлайн-засобів.
Парадоксом надмірного використання інтернету є те, що за його допомогою ми хочемо розвивати людське природне прагнення до стосунків і близькості. Але, як застерігають багато джерел (наприклад, Koukolík (2016, 2024) або Американська педіатрична асоціація (2016, 2022)), зловживання технологіями та інтернетом з раннього дитячого віку призводить до деструктивних змін у біофізіології та біохімії мозку. Нейронні мережі, відповідальні за менталізацію, емпатію, дзеркалення, та автореферентна нейронна мережа розвиваються недостатньо, через що ми як люди втрачаємо специфічні вияви нашої людяності в сенсі соціальної чутливості або самопізнання.
Моделі, що пояснюють інтернет-залежність
Існує багато моделей, які пояснюють інтернет-залежність. Найчастіше цитованими є біологічна, когнітивно-поведінкова, компонентна модель та модель I-PACE.
Біологічна модель (заснована на знаннях нейронауки та результатах нейровізуалізаційних досліджень; актуальний огляд, наприклад, Weinstein & Lejoyeux, 2020) зосереджується на таких симптомах, як імпульсивність, потяг, зниження дофамінової активності. Залежність від інтернету вона пояснює зміною сірої речовини мозку та підвищеною активністю в інших ділянках мозку.
Когнітивно-поведінкова модель (Davis, 2001) зосереджується на когнітивних, особливо обсесивних, думках. Вона розрізняє дистальні та проксимальні причини залежності від інтернету, які ми в тексті вище назвали специфічною та генералізованою залежністю від інтернету. Компонентна модель (Griffiths, 2005) зосереджується, як випливає з назви, на компонентах залежності, до яких належать салієнтність, модифікація настрою, толерантність, абстинентний синдром, конфлікти, рецидив. Залежність від інтернету характеризується через виконання цих компонентів.
Модель I-PACE (An Interaction of Person-Affect-Cognition-Execution; Brand et al. (2016)) долає проблеми попередніх моделей і водночас інтегрує багато їхніх переваг.
Модель I-PACE
Інтегративна модель I-PACE пропонує комплексну відповідь на питання, які люди більш схильні стати залежними від речовин або процесів. Як основні складові залежності від інтернету в ній були ідентифіковані (1) схильні фактори, (2) афективні та когнітивні реакції, (3) виконавчий гальмівний контроль, (4) прийняття рішень та (5) наслідки, що стосуються використання інтернету. У переглянутій версії авторський колектив (Brand et al., 2019) розрізняє (1) контекстуальні змінні, (2) реакції людини та (3) наслідки залежності від інтернету, які перебувають у взаємозв'язку. До контекстуальних змінних він зараховує можливість отримати винагороду, переривчасте підкріплення (як найефективніший режим оперантного обумовлення), доступність (технологій та додатків) та цінову доступність (наприклад, зниження ціни на пристрої, безкоштовні додатки). До реакцій людини він зараховує специфічну поведінку, досвід винагороди, почуття задоволення та зниження негативного настрою, розвиток реактивності на стимули, розвиток імпліцитних когніцій та зміни в очікуваннях. Наслідками є нейрональна адаптація, розвиток звичок та спонукання продовжувати залежну поведінку попри негативні наслідки для повсякденного життя.
Спробуймо застосувати модель I-PACE для пояснення залежної поведінки, яка пов'язана з віртуальними соціальними стосунками (згідно зі схемою на рисунку 3). Кожна людина, навіть людина із залежністю, має певні ядерні характеристики (через них ми можемо її описати та охарактеризувати), на які впливають багато змінних. Згідно з моделлю I-PACE, йдеться насамперед про зв'язок із біопсихологічними конституціями, які пов'язані з генетичними факторами (те, що ми успадкували як потенціал від своїх батьків). Далі це досвід дитинства, особливо в сенсі можливості покладатися на батьків, коли дитина їх потребує, та отримати емоційний відгук на свою актуальну ситуацію. Не в останню чергу це вразливість до стресу, яку часто називають браком резилієнтності, тобто стійкості організму до несприятливих впливів.
Важливими зв'язками моделі I-PACE є зв'язки ядерних характеристик з особистісними рисами. Люди, які мають тенденцію поводитися залежно, характеризуються імпульсивністю (їхня поведінка не переслідує жодної мети), низькою самооцінкою, яка випливає насамперед із девальвуючих стосунків батько-дитина, та слабо розвиненою сумлінністю, яка стосується таких якостей, як, наприклад, тенденція завершувати завдання або долати перешкоди.
Особистісне налаштування впливає також на процес соціального пізнання. Люди, яким загрожує залежність, зазвичай почуваються самотніми, відчувають слабку соціальну підтримку від свого оточення. Наслідком викривленого сприйняття власної цінності є недостатньо широка соціальна мережа людей, на яких вони могли б покластися. Досвід спілкування з іншими людьми часто веде їх до генералізованої недовіри.
Усі згадані досі характеристики можуть брати участь також у наявності проявів психопатології. У людей із залежністю ми можемо частіше ідентифікувати депресивне переживання, тривожне переживання, особливо тенденцію до соціальної тривожності, та проблеми зі спрямуванням своєї уваги, або ж із досягненням цілей, які є типовими для розладу ADHD.
Усі ці ядерні характеристики людини, які репрезентують її особистий досвід, відображені в тому, яким чином людина сприймає реальність і як її інтерпретує. Вищеописаний контекст досвіду дитинства, генетичних схильностей, особистісних факторів, соціального досвіду та соціальної компетентності, наявності патологічних одиниць, а також мотивації використання інтернету надає рамку для пояснення того, чому хтось стає залежним від інтернету, а хтось інший — ні.
Людина, якій загрожує залежність, дуже інтенсивно сприймає стрес, зовнішні конфлікти та негативний настрій, причому має тенденцію позбутися цих проблем. Вона шукає якісь стимули, засоби, які допомогли б їй у цій ситуації. Якщо вона знаходить якийсь засіб, який допомагає їй зменшити негативне переживання, то вона повторно його використовує. На основі засобів, які вона використовує для зменшення неприємних станів, змінюються також її афективні та когнітивні відповіді стосовно реального соціального середовища. Як же реагує людина, у якої розвивається залежність від інтернету?
Рисунок 3 Інтеграційна модель I-PACE
Джерело: Brand et al. (2016, 255); адаптовано
У випадку залежності від віртуальних соціальних стосунків використання соціальних мереж, електронної пошти, чату є засобом, який зменшує негативне та незадовільне переживання реальних стосунків і доповнює відсутню соціальну мережу (переважно, проте, кількісно, рідко якісно). Людина шукає стимули, які підтверджуватимуть, що вона має цінність у віртуальних стосунках і є в них активною. У наш час це відносно просто, оскільки кожен смартфон надає його користувачеві можливість увімкнути сповіщення з різних додатків, які надають ці послуги. Якщо людина таким чином отримує інформацію, що «її помітили інші», то це допомагає їй покращити настрій. Водночас вона постійно очікує на реакції інших, прагне їх. Її увага спрямована саме в цьому напрямку.
У весь процес зменшення негативного переживання через активність у інтернет-соціальних мережах втручаються також інші змінні.
Когнітивні викривлення, які проявляються як часто нереалістичні очікування (наприклад, у формі: «Всі повинні мене любити») та ілюзії, коли людина неправильно інтерпретує діючі стимули (наприклад: «Кожен звук телефону означає, що зі мною хтось хоче спілкуватися»). Сюди належать також імпліцитні асоціації, тобто приватно визначені стосунки між передбачуваною причиною та наслідком (наприклад: «Коли мені не дзвонить телефон, ніхто мене не любить»).
У цей момент ми ще не говоримо про залежність, а вирішальну роль у тому, чи стане компенсаторна поведінка залежною, відіграють стилі подолання складних ситуацій, дискомфорту, конфліктів. Walker (2013) визначив чотири з них у ставленні до реакції на перешкоду (англійською fight, flight, freeze, fawn). До історично наймолодших належить використання соціальної підтримки (fawn). У контексті соціальних відносин саме запитана соціальна підтримка, що надається віч-на-віч, є ефективною стратегією подолання складних ситуацій (Mareš, 2001). Ефективність полягає в насиченні соціальних і психологічних потреб людини, якій не потрібно використовувати інтернет для їх задоволення. Проте соціальна підтримка у залежних людей, як ми зазначаємо вище, є дуже низькою або повністю відсутньою. Решта стилів подолання — це класичні стилі типу «бий або біжи» (fight or flight), або заціпеніння (freeze), чи нічогонероблення. Щодо залежності від віртуальних стосунків, можна сказати, що найпоширенішою стратегією подолання є втеча від реальних проблем у віртуальне середовище, яке надає миттєві винагороди, що інтерпретуються як увага, визнання, стосунки. Попри таке сприйняття, наслідком якого мало б бути зміцнення впевненості у стосунках, комунікація в онлайн-середовищі у цих людей не є партнерською, а скоріше орієнтована на підтвердження власної сприйманої домінантної або субмісивної позиції (що підтверджують клінічні висновки та медіааналізи, як-от «хейтерські» висловлювання, негативізм і цинізм в онлайн-середовищі, напр.: Saha, Chandrasekharan & De Choudhury (2019); Schmid, Kümpel & Rieger (2024)).
Втеча у віртуальний соціальний світ згодом впливає на когнітивну та афективну обробку інформації, і у людей із залежністю ми загалом можемо ідентифікувати погіршені виконавчі функції, які пов’язані із саморегуляцією. До них належать, наприклад, здатність планувати, здатність творити, використовувати робочу пам’ять або адаптуватися до соціальних норм. Для людей із залежністю типовою є дерегульована поведінка. Вона веде їх до миттєвого задоволення потреби та пошуку позитивних вражень за будь-яку ціну.
Багато людей у реальному житті не мають задовільних стосунків. Вони шукають їм заміну в онлайн-середовищі, де можуть працювати зі своєю віртуальною ідентичністю та самопрезентацією. Часто вони обирають паралельне використання кількох додатків, спрямованих на презентацію себе та на стосунки (різні соціальні мережі, додатки для знайомств тощо). Вони шукають у них заміну нефункціональним реальним стосункам. Чим менше задоволена їхня потреба в соціальних стосунках у реальному житті, тим більша компенсація у віртуальному середовищі в них відбувається. Вони витрачають багато енергії на те, щоб розвивати свої стосунки в онлайн-середовищі. Вони не мають контролю над часом, який присвячують цій діяльності, що негативно впливає на їхнє повсякденне життя в сенсі нехтування реальними соціальними взаємодіями, кар’єрою, освітою, доглядом за домом тощо.
Так виникають умови для розвитку специфічної залежності від інтернету, при якій, звісно, необхідний зворотний зв’язок у сенсі підкріплення цієї поведінки, її стабілізації та інтенсифікації. При залежності від віртуальних соціальних стосунків підкріпленням є те, що люди все ж таки знаходять когось, хто їх у віртуальному середовищі приймає, хто дає їм позитивний зворотний зв’язок, приділяє їм свій час, хто позитивно оцінює те, яким чином вони презентують себе в інтернет-середовищі. Звісно, вся система є комплексною і залежною від петель зворотного зв’язку, які підтримують таку установку в житті.
Висновок
Модель I-PACE інтегрує когнітивні, афективні та регуляторні компоненти особистості, вичерпуючи таким чином психологічний інтерпретаційний потенціал. Її перевагою при інтерпретації залежності від віртуальних стосунків є підкреслення субституційної природи цих стосунків і ринкове розуміння самопрезентації (коли людина втрачає свою власну унікальність, вирішуючи бути товаром на продаж, або реагуючи лише на вимоги інших, а не на свої власні; Fromm, 2020) в інтернет-середовищі.
Її прикладна цінність у сенсі психологічної інтервенції полягає в можливості ідентифікувати та модифікувати дисфункційні когнітивні схеми та неадаптивні стратегії подолання, зміцнити виконавчі функції (напр., прийняття рішень, планування), контролювати вплив тригерів залежної поведінки з метою зниження реактивності на них.
Щодо побудови мультидисциплінарних інтервенційних команд, вона відкриває можливості підтримки співпраці між різними фахівцями (з галузі психіатрії, психології, нейронауки, соціальної роботи тощо), які беруть участь у вирішенні проблеми залежностей.
Доступність інтернету та соціальних мереж є для людини можливістю, викликом, але також і ризиком. Парадоксально, але саме соціальні мережі можуть бути в майбутньому найбільшою загрозою нашій соціальності. Ключове місце в мультидисциплінарних командах тому має належати творцям віртуальних мереж і продуктів. Вони стоять перед завданням налаштовувати інтерфейси користувача так, щоб залучення до віртуального світу не випереджало залучення до реального людського світу. У сфері профілактики залежності від інтернету необхідно зміцнювати батьківські компетенції та постійно вчити дітей жити в реальному світі. Лише тоді вони будуть готові й до життя в інтернет-мережах.
Автори: doc. PhDr. Michal Čerešník, PhD. Інститут загальної психології, Факультет психології, Paneurópska vysoká škola PhDr. Miroslava Čerešníková, PhD. Інститут ромологічних студій, Факультет соціальних наук та охорони здоров’я, Univerzita Konštantína Filozofa v Nitre
Список бібліографічних посилань
AAP council on communication and media. (2016). Media and Young Minds. Pediatrics, 138(5), e20162591.
Brand, M., Young, K. S., Laier, C., Wölfling, K., & Potenza, M. N. (2016). Integrating psychological and neurobiological considerations regarding the development and maintenance of specific Internet-use disorders: An Interaction of Person-Affect-Cognition-Execution (I-PACE) model. Neuroscience and biobehavioral reviews, 71, 252–266. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2016.08.033
Brand, M., Wegmann, E., Stark, R., Müller, A., Wölfling, K., Robbins, T. W., & Potenza, M. N. (2019). The Interaction of Person-Affect-Cognition-Execution (I-PACE) model for addictive behaviors: Update, generalization to addictive behaviors beyond internet-use disorders, and specification of the process character of addictive behaviors. Neuroscience and biobehavioral reviews, 104, 1–10. https://doi.org/10.1016/j.neubiorev.2019.06.032
Davis, R. A. (2001). A cognitive–behavioral model of pathological Internet use. Computers in Human Behavior, 17(2), 187–195. https://doi.org/10.1016/S0747-5632(00)00041-8
Digital 2023. Global overview report. Essential guide to the world's connected behaviours. Melt water. Доступно: https://wearesocial.com/wp-content/uploads/2023/03/Digital-2023-Global-Overview-Report.pdf Завантажено: 04/03/2025 Fromm, E. (2020). Mít nebo být. Portál.
Griffiths, M. (2005). A 'components' model of addiction within a biopsychosocial framework. Journal of Substance Use, 10(4), 191–197. https://doi.org/10.1080/14659890500114359
Koukolík, F. (2016). Sociální mozek (Соціальний мозок). Univerzita Karlova v Praze.
Koukolík, F. (2024). Já. O mozku, vědomí a sebeuvědomování (Я. Про мозок, свідомість та самоусвідомлення). Karolinum. Leiner, B. M. et al. (1997). Brief History of the Internet (Коротка історія Інтернету). Internet Society.
Mareš, J. (2001). Sociální opora u dětí a dospívajících I. (Соціальна підтримка у дітей та підлітків I). Nucleus.
Meng, S. Q., Cheng, J. L., Li, Y. Y., Yang, X. Q., Zheng, J. W., Chang, X. W., Shi, Y., Chen, Y., Lu, L., Sun, Y., Bao, Y. P., & Shi, J. (2022). Global prevalence of digital addiction in general population: A systematic review and meta-analysis (Глобальна поширеність цифрової залежності серед населення: систематичний огляд та мета-аналіз). Clinical psychology review, 92, 102128. https://doi.org/10.1016/j.cpr.2022.102128
Müller, S. M., Wegmann, E., Oelker, A., Stark, R., Müller, A., Montag, C., Wölfling, K., Rumpf, H. J., & Brand, M. (2022). Assessment of Criteria for Specific Internet-use Disorders (ACSID-11): Introduction of a new screening instrument capturing ICD-11 criteria for gaming disorder and other potential Internet-use disorders (Оцінка критеріїв специфічних розладів, пов'язаних із використанням Інтернету (ACSID-11): представлення нового інструменту скринінгу, що охоплює критерії МКХ-11 для ігрового розладу та інших потенційних розладів, пов'язаних із використанням Інтернету). Journal of behavioral addictions, 11(2), 427–450. https://doi.org/10.1556/2006.2022.00013
Oelker, A., Rumpf, H.J., Brand, M., & Müller, S.M. (2024). Validation of the ACSID-11 for consistent screening of specific Internet-use disorders based on ICD-11 criteria for gaming disorder: A multitrait-multimethod approach (Валідація ACSID-11 для послідовного скринінгу специфічних розладів, пов'язаних із використанням Інтернету, на основі критеріїв МКХ-11 для ігрового розладу: багатоознаковий багатометодологічний підхід). Comprehensive psychiatry, 132, 152470 .
Saha, K., Chandrasekharan, E., & De Choudhury, M. (2019). Prevalence and Psychological Effects of Hateful Speech in Online College Communities (Поширеність та психологічні наслідки мови ворожнечі в онлайн-спільнотах коледжів). Proceedings of the ACM Web Science Conference. ACM Web Science Conference, 2019, 255–264. https://doi.org/10.1145/3292522.3326032
Smahel, D., Machackova, H., Mascheroni, G., Dedkova, L., Staksrud, E., Ólafsson, K., Livingstone, S., & Hasebrink, U. (2020). EU Kids Online 2020: Survey results from 19 countries (EU Kids Online 2020: результати опитування у 19 країнах). EU Kids Online. https://doi.org/10.21953/lse.47fdeqj01ofo
Schmid, U. K., Kümpel, A. S., & Rieger, D. (2024). How social media users perceive different forms of online hate speech: A qualitative multi-method study (Як користувачі соціальних мереж сприймають різні форми онлайн-мови ворожнечі: якісне багатометодологічне дослідження). New Media & Society, 26(5), 2614-2632. https://doi.org/10.1177/14614448221091185
Statista (2025). Most popular reasons for using the internet worldwide (Найпопулярніші причини використання Інтернету в усьому світі). Доступно: https://www.statista.com/statistics/1387375/internet-using-global-reasons/. Завантажено: 05/03/2025
Tao, R., Huang, X., Wang, J., Zhang, H., Zhang, Y., & Li, M. (2010). Proposed diagnostic criteria for internet addiction (Запропоновані діагностичні критерії інтернет-залежності). Addiction, 105(3), 556–564. https://doi.org/10.1111/j.1360-0443.2009.02828.x
Young, K. S. (1996). Psychology of computer use: XL. Addictive use of the Internet: A case that breaks the stereotype (Психологія використання комп'ютера: XL. Адиктивне використання Інтернету: випадок, що руйнує стереотип). Psychological Reports, 79(3, Pt 1), 899–902. https://doi.org/10.2466/pr0.1996.79.3.899
Young, K. S. (1998). Internet addiction: The emergence of a new clinical disorder (Інтернет-залежність: поява нового клінічного розладу). CyberPsychology & Behavior, 1(3), 237–244. https://doi.org/10.1089/cpb.1998.1.237
Young, K. S. (2004). Internet Addiction: A New Clinical Phenomenon and Its Consequences (Інтернет-залежність: новий клінічний феномен та його наслідки). American Behavioral Scientist, 48(4), 402–415. https://doi.org/10.1177/0002764204270278
Walker, P. (2013). Complex PTSD: From Surviving to Thriving: A Guide and Map for Recovering from Childhood Trauma (Комплексний ПТСР: від виживання до процвітання: посібник і карта для відновлення після дитячої травми). CreateSpace Independent Publishing Platform.
Weinstein, A., & Lejoyeux, M. (2020). Neurobiological mechanisms underlying internet gaming disorder (Нейробіологічні механізми, що лежать в основі ігрового розладу в Інтернеті). Dialogues in clinical neuroscience, 22(2), 113–126. https://doi.org/10.31887/DCNS.2020.22.2/aweinstein
World Bank Group (2025). Individuals using the Internet (% of population) (Особи, що використовують Інтернет (% населення)). Доступно: https://data.worldbank.org/indicator/IT.NET.USER.ZS. Завантажено: 03/03/2025
Zhao, Y., Wang, M. (2023). Digital sociology: origin, development, and prospects from a global perspective (Цифрова соціологія: походження, розвиток та перспективи у глобальній перспективі). Journal of Chinese Sociology. 10, 19. https://doi.org/10.1186/s40711-023-00198-1