Juma Haydary. Екзотично звучне ім'я, під яким пересічний словак, ймовірно, уявляє собі людину, віддалену від нього на тисячі й тисячі кілометрів, і життя, абсолютно відмінне від того, яке ми називаємо звичайним. Тому тим цікавіше, що йдеться про доцента, який тривалий час активно працює у Словацькому технічному університеті в Братиславі, але, перш за все, про людину, яка навіть на відстані змогла змінити обличчя університетської освіти у своїй рідній країні.

Чому саме Словаччина?

У 1988 році він приїхав до колишньої Чехословаччини з метою навчання у вищому навчальному закладі за спеціальністю «хімічна технологія». У той час він не здогадувався, що буде студентом у Словаччині. «У Празі нас розділили на кілька груп, і мене направили саме до Братислави. Однак перед самим навчанням я пройшов ще річну мовну та фахову підготовку в Кошицях, оскільки тоді я ще не вмів сказати словацькою мовою взагалі нічого».

Після її завершення він почав навчатися у Словацькому технічному університеті та отримав диплом у 1995 році. Згодом вступив до аспірантури на Факультет хімічної та харчової технології STU. Причиною стало погіршення ситуації в Афганістані, що унеможливило його повернення на батьківщину. Зі сміхом він додає: «Тим часом змінилася моя життєва ситуація у Словаччині, оскільки я тут одружився, і в мене народилися діти. Таким чином, я вже не міг повернутися додому, навіть якби хотів». Після закінчення аспірантури він почав працювати в університеті асистентом на Кафедрі хімічної інженерії. Зараз він працює на ній уже як доцент: «Моєю метою завжди було займатися наукою, тому я навіть не замислювався про те, щоб працювати деінде, окрім університету».

Проєкти розвитку

Перший імпульс, який спонукав пана Haydary зайнятися проєктами розвитку в Афганістані, виник після падіння режиму Талібану та в період, коли міжнародна спільнота вирішила зайнятися ситуацією в його рідній країні: «Я, як афганець за кордоном, почав інтенсивно думати про те, як я можу зробити свій внесок з моєї позиції науковця у Словаччині. У 2005 році я подав заявку на грант для проєкту розвитку у співпраці з Гератським університетом в Афганістані. Йшлося про створення лабораторії для тестування властивостей будівельних матеріалів. Особисто я працював скоріше на позиції менеджера, оскільки будівництво не є моєю сферою». Найактивніше до проєкту були залучені його колеги з Будівельного факультету STU. Проєкт був реалізований з успіхом, який перевершив очікування. Лабораторія функціонує донині. Місцевих педагогів навчали здатності ефективно викладати не лише безпосередньо в приміщеннях Гератського університету, а й у Братиславі. Це був перший проєкт, здійснений за допомогою Slovak Aid, словацької допомоги у сфері розвитку, у 2006–2007 роках.

Другий і водночас найбільший на сьогодні проєкт фінансувався Європейським Союзом. Він розпочався у 2008 році та підтримував співпрацю між європейськими та азійськими вищими навчальними закладами. Окрім STU, до нього долучилися Віденський технічний університет, згаданий Гератський університет, а також Кабульський політехнічний університет та Азійський технологічний інститут у Бангкоку. Змістом роботи було створення так званого євро-азійського консорціуму для допомоги технічній освіті в Афганістані. Метою було підвищення потенціалу та навичок викладачів у вищих навчальних закладах технічного спрямування. Доцент Haydary каже: «Ми допомогли їм досягти достатнього кваліфікаційного рівня освіти, необхідного для виконання їхньої професії. Завдяки проєкту приблизно десять молодих людей у партнерських університетах здобули інженерну освіту». Ще двадцять потенційних педагогів взяли участь у кількамісячних тренувальних стажуваннях за кордоном, зосереджених на конкретному предметі, який вони викладають в Афганістані. У межах проєкту вдалося організувати три великі міжнародні конференції в Кабулі та Гераті, центральними темами яких були, наприклад, енергетика, будівництво та довкілля. У конференціях взяли участь експерти з усього світу. Отже, вторинним значенням їх проведення було також налагодження контактів між окремими країнами. Проєкт завершився у 2011 році.

Останні два проєкти відбулися під егідою Словацької допомоги у сфері розвитку. Один був спрямований на розробку навчальних програм і лабораторій у технічних вищих навчальних закладах. Оскільки освічені люди в Афганістані протягом останніх двадцяти років мали лише обмежений, а то й зовсім відсутній доступ до актуальної літератури, приладів та процедур у межах прогресу технологій, зміст навчання залишався дуже застарілим. Ключові моменти проєкту, який відбувся у 2010–2011 роках, Juma Haydary пояснює так: «Ми займалися цілим процесом розробки — від елементарних проєктів навчальних планів, надання фахової літератури та вигляду лабораторій до навчання майже 50 викладачів різного технічного спрямування з Афганістану у Словаччині. Випускники тренувального стажування згодом написали на основі свого досвіду роботи в середовищі словацької технічної освіти працю, яку вони могли використовувати під час викладання вдома, а також з метою особистого розвитку, тобто здобуття наступного ступеня».

Четвертий і поки що останній проєкт, розпочатий на початку 2012 року, досі триває. Йдеться про створення лабораторій харчової мікробіології та хімічної інженерії в приміщеннях Кабульського політехнічного університету. Тут найвагомішим внеском діяльності з розвитку, безперечно, є створення нового Факультету хімічної та харчової технології. Виникнення цієї спеціальності було необхідним також через її зв'язок із охороною здоров'я в країні. Згадані лабораторії найближчим часом будуть фізично побудовані.

В Афганістані попит на освіту непропорційно перевищує можливий потенціал університетів. За словами Haydary, тамтешні технічні вищі навчальні заклади поки що мають величезні резерви порівняно зі Словацьким технічним університетом. І це попри той факт, що навіть Словаччина поки що не досягла в цій галузі світового рівня. Природний розвиток в Афганістані був перерваний через воєнні конфлікти та зміни режиму. Саме це було головною причиною, через яку країна десятиліттями залишалася буквально відрізаною від навколишнього світу та його прогресу. Від цього страждав насамперед Кабульський університет (аналог словацького Університету Коменського), який цього року хоч і святкує поважне 80-річчя від дня заснування, проте за останні тридцять років не мав достатньо можливостей адаптуватися до сучасних умов. Отже, першочергова потреба для розвитку освіти в Афганістані зараз навіть не стільки матеріальна, скільки кадрова, у сенсі можливості підвищення потенціалу педагогів. Однак цей процес є довготривалим.

Бачення майбутнього

Щодо питання про тематику проєктів розвитку в майбутньому, Juma Haydary має чітку позицію — і надалі залишатися в технічній сфері. Він переконаний, що саме вона може суттєво сприяти розбудові більш розвиненого Афганістану та вихованню якісних фахівців. Доцент Haydary підтримує тісний контакт з афганською академічною спільнотою і особисто відвідує свою рідну країну приблизно двічі на рік. Ефект від чотирьох реалізованих проєктів був відчутним, і STU стала відомим поняттям на території Афганістану. У майбутньому місцеві технічні вищі навчальні заклади прагнуть здобувати нові контакти та працювати над проєктами не лише зі Словаччиною.

Свою розповідь доцент Haydary завершує словами: «Важливо, щоб проєктами розвитку займалися саме особи, які походять з цієї країни. Це, звісно, за умови, що така людина не лише знає ситуацію з перших вуст, а й є належним чином кваліфікованою для виконання своєї роботи в межах допомоги з розвитку. У такому разі особиста зацікавленість у проблемі є лише перевагою. Однак це не означає, що інші люди не повинні займатися проєктами».

Автор: Miroslava Čembová