Кенія, яка є програмною країною словацької допомоги з метою розвитку, має багато передумов для економічного зростання. Вона є транспортним вузлом, фінансовим, логістичним та економічним центром Східної Африки, місцем розташування офісу ООН для Африки та інших агентств.

Попри це, економіка не зростала так, як могла б. Цьому сприяли політична нестабільність, поширена бідність, посухи, а також висока державна заборгованість і корупція. Високе економічне зростання на рівні 7%, якого вдалося досягти у 2007 році, було нівельоване післявиборчими заворушеннями на межі 2007/2008 років. Через кілька місяців ситуацію ускладнили екстремальна посуха та слабкий врожай. А до наслідків світової продовольчої кризи додалися ще фінансова та економічна кризи.

Кенія — це країна великих розбіжностей. Географічних і соціальних. Вона має не лише розлогі національні парки та пляжі біля Індійського океану, які приваблюють іноземних туристів. Її також утворюють родючі схили, на яких вирощують чайні та кавові дерева, поля з ананасами, бананами, манго, авокадо, рисом, пшеницею, цукровою тростиною, бавовною та квітами на експорт, або ж городи дрібних фермерів з кукурудзою, квасолею, картоплею...

Однак у Кенії є і випалені сухі напівпустельні райони, де вода під час копання колодязів з’являється іноді лише на глибині 70 метрів і де під час екстремальної посухи люди втрачали худобу, а отже, і все майно.

Десять років тому в сільській місцевості проживало приблизно 70 відсотків населення. Проте в останні роки багато хто подався до міст, частка людей у містах стрімко зростає. У країні говорять про «бомбу уповільненої дії» – столиця Найробі переповнена мільйонами людей, які приїхали і продовжують приїжджати в надії отримати робоче місце та в очікуванні кращого життя. Вони живуть у нетрях, що розростаються, які спочатку виникли «за воротами» багатих кварталів – для багатіїв вони були і є джерелом дешевої робочої сили.

Люди в нетрях живуть з того, що вдається заробити, чого зазвичай вистачає лише на базове існування та оплату оренди за кімнату з глини та бляхи. Того, хто не має власного будиночка і не може дозволити собі заплатити оренду, виселяють. Тому особливо вразливими є жінки та дівчата. Загалом у Найробі зростає злочинність, і багато жінок намагаються забезпечити собі існування через проституцію.

Навіть у сільській місцевості люди борються за виживання. Мало хто володіє великою ділянкою землі, права власності нечіткі. Багато хто раніше жив у колись родючих районах, але їхня земля страждає від наслідків знищення лісів та водних ресурсів.

У Кенії загалом починають усвідомлювати проблему кліматичних змін – змінюються сезони дощів, опадів стає менше або, навпаки, з сильними зливами приходять повені, фермери втрачають врожай. Нестача води є проблемою не лише в селах, а й у містах.

Саме тому, серед іншого, рекомендується впроваджувати в програми допомоги підтримку охорони довкілля (наприклад, збір та утримання води, висаджування дерев або систему переробки відходів).

Увагу слід приділяти стратегіям забезпечення продовольчої стабільності. Для подолання бідності також важливими є економічне зростання, створення робочих місць та підтримка підприємницької діяльності, які допоможуть людям досягти власної самодостатності.

Зосереджуватися потрібно не лише на містах, а й на селах, щоб запобігти масовому переселенню людей до міст, стрімкому розширенню нетрів та проблемам у них. Проте інвестувати слід також у розширення освіти та обізнаності людей про їхні громадянські права. Місцевий уряд і парламент повинні намагатися краще використовувати ресурси та фонди для покращення умов життя мешканців країни.

У 90-х роках економіка Кенії була на дні. Попри структурні реформи та кращий менеджмент, Кенію досі турбує слабке планування та неготовність до катастроф. Збільшується кількість людей, які намагаються прогодуватися за рахунок неформального дрібного підприємництва – продажу продуктів на ринку чи в маленьких крамницях, виготовлення меблів, ремонту взуття, продажу деревного вугілля, кравецтва, дрібного фермерства тощо. Великим викликом є офіційне визнання цього сектору, покращення технологій та отримання доступу до ринку.

Попри багато невдач, Кенія має шанс на економічне зростання. Вона залишається фінансовим та інвестиційним центром Східної Африки, а Найробі — транспортною артерією також для більшої частини Центральної Африки.

Опрацьовано на основі Стратегічного плану 2010-2012 спільного Офісу підтримки DKA та eRko у Найробі. Офіс координує використання фінансів зі збірок австрійської DKA та словацької Dobrá novina. Колядницька акція Dobrá novina /eRko/ є найбільшою словацькою збіркою на проєкти в Африці.

SlovakAid у Кенії

У 2009 році підтримку від SlovakAid отримали 5 проєктів на суму понад 680 тисяч €:

  • о. з. SAVIO – столярна майстерня в Bosco Boys у Найробі
  • Гуманістичний рух Na Rovinu – розширення громадського центру та будівництво медичного пункту в районі Rusinga Island
  • Інститут зоології, SAV – обладнання для виробництва стерильних самців мух цеце з метою винищення цих мух на уражених територіях
  • о. з. Človek v ohrození - розвиток сільської місцевості в Західній Кенії – підтримка зайнятості та підприємництва
  • Nadácia Pontis – підвищення комп’ютерної грамотності в Південно-Східній Кенії

З 2009 року Кенія, згідно з середньостроковою стратегією, є однією з програмних країн словацької допомоги з метою розвитку. Проєкти в Кенії з попередньою фінансовою підтримкою SlovakAid мають також інші неурядові організації: Ten Senses – підтримка фермерів та імпорт горіхів макадамії в рамках Fair Trade, Кооператив Integra – екотуристичний проєкт у Kasigau неподалік Національного парку Tsavo, Magna Deti v núdzi – програма зупинення передачі вірусу ВІЛ від матері до дитини та інші.

Кілька словацьких організацій – наприклад, eRko, SAVIO, Nadácia Integra - підтримують проєкти в Кенії і без фінансової підтримки Slovak Aid. Відомими також є медичні проєкти Трнавського університету та Вищої школи св. Єлизавети.

Стаття вийшла у бюлетені Rozvojová pomoc - Jar 2010. Його видає Platforma mimovládnych rozvojových organizácií (MVRO), яка є об’єднанням юридичних осіб - парасольковою організацією 31 (23 дійсні члени та 8 спостерігачів) словацьких неурядових організацій, що займаються переважно закордонною розвивальною та гуманітарною допомогою.