Після періоду післявиборчих заворушень та політичного невдоволення Кенію охопив передчасний сезон дощів. Разом із дощами прийшли й повені. Рівно в середині березня після кількагодинної зливи кілька річок вийшли з берегів і затопили цілі райони. Місце нашого проєкту розвитку в Джосці, де ми утримуємо школу-інтернат для 385 дітей, не стало винятком.

Вже кілька днів Кенію потерпає від повеней, спричинених раптовим сезоном дощів. Вода, що вийшла з річок, 15. 03. затопила багато районів, змивши при цьому кілька мостів, десятки автомобілів, навіси, тварин, а також людей. На сьогодні загинуло близько п'ятдесяти кенійців. Найбільше постраждали райони навколо Найробі, Мачакоса, Кітуї, Накуру, Нарока та Таїта-Тавети. Наш проєкт у Джосці також постраждав.

У сезон дощів шкільний автобус не проїде

Інфраструктура, зруйнована після однієї зливи

Проблеми з повенями виникають у Кенії майже щороку, а через негативні наслідки зміни клімату вони з'являтимуться ще частіше. Особливо в містах повені є справжньою катастрофою через недостатню або майже відсутню каналізаційну систему, яка б відводила воду з доріг у канали. Під час дощів дороги стають ґрунтовими, і більшість із них є непроїзними. Після сильних дощів вони бувають зруйновані, і їх потрібно будувати заново. Житлові приміщення в деяких (особливо нетрях) районах зараз у березні також були затоплені, і сім'ї втратили навіть те небагато, що мали – вода знищила меблі та електроніку.

Багато шкіл у нетрях також постраждали від згаданих повеней, і діти залишилися без навчання на кілька днів. Зливи та подальші повені можуть суттєво сповільнити або повністю зупинити відвідування школи. Навіть у нас у Джосці, де ми з 2013 року (у співпраці з VŠ zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety та завдяки підтримці SlovakAid) керуємо денною школою та школою-інтернатом ім. Св. Філіпа Нері, вода завдала величезних збитків. Вона забрала у нас усіх 16 кіз, яких ми там тримали, і це далеко не все. Втрати життів торкнулися не лише тварин, а й людей. У Джосці вода забрала життя чотирьох людей – батьків і матерів, які намагалися врятувати від загибелі свою худобу як єдине джерело засобів до існування. Деякі люди врятувалися лише тим, що вилізли разом із дітьми високо на крони дерев, і таким чином уникнули утоплення. З дерев вони з сумом спостерігали, як вода забирала їхні будинки та худобу.

Сильні дощі в нашій школі завжди можна сприймати як великий виклик. Оскільки в селі немає асфальтованої дороги (усюди ведуть лише польові шляхи), після двох-трьох днів інтенсивних дощів дороги стають непроїзними. Денні школярі, які залежать від транспортування шкільним автобусом, зараз не можуть ходити до школи. Деякі старші учні намагаються долати бруд у гумових чоботях. Оскільки вони люблять вчитися, вони намагаються не пропускати багато занять і якось дістатися до школи.

Під час сезону дощів уже стало правилом, що в будівлях зникає електрика. Для нашого проєкту досі це не було проблемою, але в грудні 2017 року у нас вибухнув генератор. Це наразі означає, що діти з 19:00 здебільшого перебувають у темряві. Це досить серйозна ситуація, оскільки в межах проєкту розвитку в інтернаті ми розмістили 385 дітей віком від 6 до 15 років, і вони зазвичай увечері роблять домашні завдання. З травня до класів у цій початковій школі (єдиній в Африці, якою керують словаки) додадуться інші діти – з фізичними вадами та з альбінізмом. Генератор для школи є необхідним, але наразі фінансово недоступним.

Допомогти школі, відрізаній від світу

Коли надворі починає дощити, все сповільнюється, і деякі заходи доводиться відверто призупиняти. Будівництво не просувається, оскільки необхідні матеріали неможливо доставити на об'єкт розмитими дорогами (а часто навіть і робітників). Батьки не в змозі належним чином відвідати своїх дітей в інтернаті, оскільки навіть на мотоциклі (єдиному транспортному засобі в селі) до нас не дістатися. Ми в сезон дощів просто відрізані від світу – ми знаходимося на відстані близько 2 км від останньої більш-менш пристойної укріпленої польової дороги.

Діти намагаються впоратися з ситуацією, що склалася, дисципліновано, молитвами та виконанням частини завдань ще до настання темряви. Краще боротися з ситуацією, що склалася, вони поки що не вміють. Потенційні донори та донорки зі Словаччини могли б допомогти вирішити ситуацію, наприклад, індивідуальним фінансовим внеском. Дуже ефективною є форма дистанційного усиновлення, де прийомні батьки спонсорують навчання обраних дітей. Або (оскільки ми знаходимося в період подання податкових декларацій) люди можуть пожертвувати 2 % податку саме нашому громадському об'єднанню JUA, яке наразі повністю керує школою-інтернатом (у співпраці з VŠ sv. Alžbety) у Джосці.

Зібрані кошти ми використаємо в повному обсязі для наших кенійських дітей шкільного віку, які стикаються з проблемами, які люди в СР не можуть собі досить добре уявити. Подолання наслідків зливи та повеней – це лише частина проблеми... Всю необхідну інформацію про можливість надання внеску ГО Jua ви знайдете на сторінці: https://www.juapredeti.com/2-percenta

Текст: Dária Kimuli ГО Juahttps://www.juapredeti.com**