Коабітація та шлюб: поточний стан — виклики — перспективи

Кohabіtaція та шлюб: теперішній стан – виклики – перспективи

Вступ

З улюбленістю представляється, що суспільство, виховання та освіта перебувають у кризі, що виховання переживає бурхливий період. Сутність проблеми, однак, безперечно глибша. Виховання позначений постійним розвитком та інноваціями не лише в області суспільства, а й насамперед родини. І саме в родині можна спостерігати дедалі частіше змінювані правила у виховному процесі. Чому? Можливо й тому, що класична модель родини нібито висміюється настільки, що спостерігається відсутність навіть прагматичних родинних соціальних мереж. Акселерація часу відчувається дедалі більше. Руйнуються стосунки, атомізуються родини. Ми є свідками нових типів родинного співжиття, таких як сінгл, мінгл, патчворк родини, гомосексуальні родини тощо. Дедалі більше молодих гетеросексуальних пар не вступають у шлюб, оскільки вважають шлюб зайвими формальностями з заявою, що «їм не потрібен папір для того, щоб вони себе любили!». З іншого боку, ніби в опозиції, демонструються молоді гомосексуальні пари, які домагаються легалізації своїх стосунків аж до рівня шлюбу, тобто зареєстрованого партнерства. Отже, ми можемо відобразити, що традиційне розуміння виникнення родини (маємо на увазі саме гетеросексуальний шлюб) вже «папір для легалізації своїх стосунків» не потребує, тоді як новостворені форми шлюбного (та й родинного) співжиття «цей папір» вимагають. Тому ми запитуємо, чому певні групи цей «папір» вже не потребують, і навпаки, чому інші цей «папір» вимагають?

1 Когабітація – новий тренд створення родин

Шлюб представлений майже у всіх країнах світу, чи то у формі цивільного чи церковного укладання шлюбного зв'язку, чи формами, які часто далекі не лише від нашої культури та менталітету людей, а й від їхнього релігійного світогляду, наприклад, як це можна спостерігати в примітивних африканських полігамних племенах. Лат. Matrimonium перекладається як шлюб. Зазначений термін складається з двох слів: «mater» (мати) та «munia» або «munus» (обов'язок, місія). Шлюб в усіх культурах визначається як стосунки одного чоловіка та однієї жінки, причому в деяких країнах (як-от в Україні) шлюб визначається також як рівноправні стосунки між чоловіком та жінкою. Шлюб виконує:

• правовий аспект: є контрактом між чоловіком та жінкою,
• природний аспект: подружжя, яке створює спільноту, спрямоване передусім на добро самого шлюбу: добро подружжя, народження та виховання дітей,
• соціальний аспект: ця спільнота побудована на природності людини,
• культурний, релігійний аспект: традиційний шлюб розуміється як стосунки одного чоловіка та однієї жінки (рівноправність: католицька, євангельська, православна та юдейська релігія; нерівноправність, тобто так звана кастовість: буддизм, синтоїзм, індуїзм, конфуціанство).

Шлюб у сімейному праві України закріплений як постійна спільнота чоловіка та жінки, його головною метою є заснування родини та виховання дітей. Ця спільнота, заснована на правових стосунках, побудована на принципах добровільності та рівноправності. В українській правовій системі ми знаємо два види укладання шлюбного зв'язку, а саме:

• церковною або
• цивільною формою (відомою також як цивільний шлюб).

Шлюб є зв'язком одного чоловіка та однієї жінки, який був укладений способом, встановленим або визнаним Словацькою Республікою. Таким чином не можна укласти інший зв'язок. Особливий захист, який закон надає шлюбу, не можна надати іншому зв'язку, крім шлюбу. Шлюб часто визначають як інституцію, яка забезпечує певні завдання чи функції в суспільстві. Таким чином розуміти шлюб — регулювати стосунки між двома людьми, і це насамперед: майнові, правові. Феномен шлюбу демонструється майже у всіх релігіях однаковим чином, т. і. шлюб розуміється як зв'язок між чоловіком і жінкою, завжди здійснюється сакрально або «урочисто», з метою взаємного кохання, народження та виховання дітей і, нарешті, створення та збереження суспільного статусу (у ширшому та вужчому розумінні, наприклад, родина).

Когабітація, тобто легалізоване партнерство — не модним трендом 21 століття. Про легалізовані партнерства почали говорити вже на межі 19 та 20 століття, хоча феномен гомосексуальності значною мірою проявився на межі 17 та 18 століття. Легалізоване партнерство є правовою формою здійснення зв'язку двох людей однієї статі, щоб укласти взаємні стосунки як альтернативу до шлюбного зв'язку.

Аспекти партнерського життя:

• Правовий аспект: Правовий погляд у країнах, де легалізоване партнерство відсутнє, або відсутній, або в більшій мірі атомізований, тобто з партнерських зв'язків не випливають жодні обов'язки, отже, якщо пара розпадається, для неї не виникають жодні правові санкції.
• Соціальний аспект: стосунки чоловік/жінка (когабітація), чоловік/чоловік або жінка/жінка (гомосексуальні зв'язки), у статистичних показниках менш тривалі (див. табл. далі)
• Природний аспект: відсутній…
• Культурний, релігійний аспект: є альтернативою до традиційного розуміння шлюбу. Шлюб з лат. matrimonium перекладається як mater (мати) та unus або nunus (роль, місія). Гомосексуальний зв'язок з етимологічного погляду може називатися завжди лише партнерством. У державах (Нідерланди...), де законодавчо існує позначення гомосексуальний шлюб, наразі розглядають скарги до конституційного суду за «етимологічний парадокс». Жодна релігія офіційно не схвалює гомосексуальні зв'язки (лише терпимо ставиться).

Проблематика легалізації одностатевих партнерств (до позиції зрівняння з класичною формою шлюбу) є чутливою темою. Не виключаючи того факту, що традиційні гетеросексуальні стосунки відмовляються вступати та укладати шлюб, стверджуючи, що їм не потрібен «папір» як доказ їхнього кохання, тоді як одностатеві стосунки, тобто пари, цей «папір» вимагають. Це парадоксально і змушує замислитись, що є цінним і що є буквально відкидним саме в цьому шматочку «паперу»...? Якщо виходити з усталених конвенцій та моделей родини, така «основна клітинка суспільства» в Словаччині та в усьому європейському регіоні є нетрадиційною. Не лише з біологічної та репродуктивної точки зору, а й з точки зору звичайної парадигми. Традиційні уявлення про шлюб як легалізовану союз чоловіка та жінки з метою народження та виховання дітей в Європі повільно замінює ліберальніший підхід. Закон про зареєстроване партнерство діє вже в вісімнадцяти європейських країнах і дозволяє партнерам однакової статі укладати союзи, подібні до шлюбу. Закон регулює виникнення та припинення партнерського союзу. Такий союз укладається перед органом реєстрації актів цивільного стану. Партнерам гарантується право на інформацію про стан здоров'я та право на спадкування. Він також закріплює взаємний обов'язок утримання та дозволяє спільне виховання дітей, але не усиновлення. Традиційний шлюб захищають різними способами в Європі, наприклад, конституції Польщі, Литви, Латвії, Ірландії або кількох штатів Сполучених Штатів Америки (Аляска, Гавайські острови, Небраска, Невада, Техас = прийняті власні конституційні поправки, що захищають визначення шлюбу; Алабама, Аризона, Арканзас, Колорадо, Делавер, Флорида, Джорджія, Іллінойс, Мічиган, Міннесота, Пенсільванія, Техас, Вірджинія та інші = прийнятий захист шлюбу законом або на референдумі; виняток становить штат Массачусетс, у якому легалізовано одностатевий шлюб, подібно до Канади та Південно-Африканської Республіки).

Табл. № 1: Законодавство традиційного шлюбу в деяких країнах світу

Джерело: TOMÁNEK, P. 2012a. Манжельство, родина та легалізовані партнерства в ЄС. In Родина в третьому тисячолітті – Familiaris consortio – надія для сучасної родини, 2012. s. 308.

У Словаччині, як і в інших країнах ЄС, шлюби укладаються перед державною та церковною владою (відповідно до конфесій, які визнає відповідна держава на своїй території, напр. римо-католицька, греко-католицька, православна, ісламська релігія та інші). Однак у питанні легалізованих партнерств ми можемо спостерігати і більш виражені міждержавні відмінності (з правової точки зору).

Правове регулювання життєвих партнерств двох осіб однакової статі в ЄС та за кордоном здійснюється у трьох формах:

1. фактичне співжиття – взаємні права та обов'язки партнерів виникають із закінченням встановленого строку співжиття, зазвичай незалежно від статі партнерів,
2. зареєстровані партнерства – окремий правовий інститут, який представляє визнане державою співжиття партнерів однакової статі або незалежно від статі, з якого випливають подібні або однакові права, як у випадку шлюбу,
3. шлюби – шлюби одностатевих пар є рівнозначними шлюбам різностатевих партнерів, включаючи можливість виховання дітей.

Першою країною, в якій було легалізовано одностатеві шлюби, було Нідерланди (2001), за ними слідувало Бельгія (2003), Іспанія (2005) та наразі останньою державою, яка схвалила легалізовані одностатеві шлюби, було Франція (2013). У Великій Британії хоча й схвалили одностатеві шлюби (2005), проте — у порівнянні з попередніми державами у Великій Британії офіційно не визнаються. Питання легалізації одностатевих шлюбів часто пов'язане й з усиновленням дітей цими одностатевими подружніми парами. Бельгія, Нідерланди, Іспанія, а також Велика Британія цю ідею схвалили. У Данії, Норвегії, Німеччині та Франції одностатевим парам дозволяється усиновити дитину свого партнера по життю.

Таб. № 2: Одностатеві партнерства, тобто шлюби в Європі

Джерело: TOMÁNEK, P. 2012a. Шлюб, родина та легалізовані партнерства в ЄС. In Родина в третьому тисячолітті – Familiaris consortio –надія для сучасної родини, 2012. s. 309-310.

Here is the translated Markdown:

З опитування, яке проводив Центр дослідження громадської думки (Centrum pre výskum verejnej mienky) разом з агентствами досліджень GEORG та Focus у жовтні 2005 року, було виявлено, що словаки є менш терпимими до гомосексуалістів (включаючи гомосексуальні партнерства та шлюби), ніж люди в Чехії. В опитуванні взяло участь 1075 осіб. Було з'ясовано, що лише 24 % словаків погодилися б з тим, щоб гомосексуальні пари мали право на укладення шлюбу. Опитування також виявило, що на таке саме запитання ствердно відповіли (у відсотковому вираженні) 21 % поляків, 25 % угорців та аж 42 % чехів. Шлюб і родина не набувають особливого суспільного статусу та вищого захисту суспільства заради індивідуального досягнення цілей окремих членів шлюбу, а передовсім завдяки унікальному та корисному для суспільства внеску, який шлюб та заснована на ньому родина приносять суспільству в цілому. Тому ми вважаємо, що держава повинна надавати перевагу зв'язку, який перебуває в її «життєвому інтересі», тобто шлюбному союзу, який забезпечує потенціал для утворення родини, оскільки бездітні шлюби не перебуватимуть у життєвому інтересі цього суспільства. Основним призначенням шлюбу є заснування родини та виховання дітей. Природне становище та дія родини й шлюбу випливають з основних потреб людської істоти. Статус особливого захисту випливає з причин загальнокорисних внесків родини та шлюбу для суспільства. До свідомості кожної людини, яка вступила в шлюбний союз, тому безпосередньо належить і вимір батьківства. Спільне проживання (нім. Wildehe), тобто зареєстровані партнерства (гетеросексуальні та гомосексуальні) та їх пропаганда безпосередньо загрожують інституції шлюбу і, в останню чергу, інституції родини. Гетеросексуальне партнерське співжиття, іншими словами часто також позначуване як конкубінат чи когабітація, виконує функцію взаєзбагачення партнерів, однак решта основних функцій (як-от репродуктивна та виховна) часто залишається непоміченою, оскільки багато сучасних гетеросексуальних партнерств настільки зайняті роботою та суспільним життям, що не бажають брати на себе додатковий тягар — народження та виховання дітей. Гомосексуальне партнерське співжиття не виконує навіть основної репродуктивної функції. Гомосексуальні партнери можуть стати «батьками» лише:

• шляхом усиновлення (якщо йдеться про стосунки чоловік — чоловік), або
• шляхом прямої лінії (напр., коли жінка або чоловік з першого гетеросексуального стосунку приводить до гомосексуального стосунку власну дитину, яка була їм довірена на виховання).

Гомосексуальність стає таким чином частим проміжним етапом перед заснуванням гомосексуальних зареєстрованих партнерств. Інститут шлюбу цими процесами часто применшується. При цьому шлюб завжди розумівся як передумова основної клітини суспільства — родини. Основна означає, що вона здатна ділитися, тобто передавати життя. Клітина — те, що в собі має життя. Суспільства — отже, факт того, що без майбутнього населення світ не існуватиме... А родина є першим соціалізаційним середовищем, де дитина отримує перші моделі поведінки. Це місце, де вперше формується її особистість. І пріоритетний вплив на формування дитячої особистості завжди мають мати та батько.

2 Етапи розвитку шлюбу та родини

Шлюб і родина розвиваються. Розвиток шлюбу рахується від першого спільного вимовленого «ТАК». Шлюб і родина позначені дітьми, сімейними стосунками, обставинами та іншими факторами, які роблять шлюб і родину гнучкішими та стійкішими. Вступати в шлюб з переконанням, що саме ЦЕЙ шлюб буде найкращим, — хибний погляд. Так, як шлюб розвивається, змінюється та дозріває, дозрівають у ньому й люди, діти, стосунки, погляди, думки. З цими реаліями слід рахуватися, оскільки багато людей сьогодення, які вступають у шлюб, після першого конфлікту розходяться та тікають. Це типовий підручниковий приклад незрілої людини, яка в такій ситуації поводиться як дитина, яка запалила вогонь, але не вміє його загасити.

Етапи розвитку шлюбу за Тірпаком (2010, с. 51-52) є:

1. етап шлюбу та родини перші 18 місяців: подружжя знайомляться один з одним, мають спільні інтереси, знають, де хто перебуває. Вони чутливі одне до одного та помічають, як поводяться з оточенням, особливо з протилежною статтю. Починають розуміти зв'язки між членами родини. Часто виникає перша вагітність, перші спонтанні аборти, вирішення перших конфліктів. Якщо досі не вирішене питання житла, подружжя починає інтенсивно над ним замислюватися. Закладаються основи взаємної довіри. З появою дитини приходять інші клопоти та радощі. Чоловік має піклуватися не лише про дружину під час вагітності, але й усвідомити, що світ тепер крутитиметься не навколо нього, а навколо дитини. Дружина не може забувати рівномірно розподіляти свою увагу між дитиною та чоловіком.
2. етап шлюбу та родини до трьох років: у більшості шлюбів з'являється перша, якщо не друга дитина. Родина стабільна, подружжя розуміє одне одного. Вони обережні щодо своєї дитини й пильно стежать, хто що каже про їхню дитину. З появою другої дитини чутливість знижується. Те, на що вони не зважали при першій дитині, напевне будуть ігнорувати при наступній. Не тому, що молодша дитина отримує менше любові та догляду, а тому, що батьки вже досвідченіші та зріліші, і будь-яке спотикання їхнього чада не виведе їх з рівноваги. Якщо подружжя досі жило з батьками, у більшості випадків вони замислюються про переїзд у власне житло. Батьки закладають перші основи етики. Невід'ємною частиною є й перша інформація про релігійну орієнтацію.
3. етап шлюбу та родини до шести років: приходять перші кризи, у деяких випадках — зрада. Посилюються обов'язки обох батьків. Діти починають рости, бешкетувати. Родинні стосунки з ширшою родиною або зміцнюються, або погіршуються. З іншого боку, це найпрекрасніший період для батьків, оскільки вони бачать, як дитина зроста з раннього віку, переживають з нею перші падіння, перші слова, перші запитання чи закоханості в дитячому садку. У родині часто виникають сварки між братами та сестрами, кому належить та чи інша річ тощо. Питання житла зазвичай уже вирішене. Подружжя найчастіше сплачує іпотечний кредит. Розвивають свої особистості, зустрічаються з людьми з такими ж життєвими цілями.
4. етап шлюбу та родини до дванадцяти років: подружжя вже пережило перші кризи. Їхні стосунки стабільніші. Настає повторне взаємне захоплення. Відкривається можливість мати ще одну дитину, дітей. Батьки знають усі шкільні обов'язки своїх дітей. Це період зростання особистості не лише дітей, але й шлюбу. Батьки починають зустрічатися в школі зі своїми однокласниками, а також іншими батьками, та обмінюватися досвідом і враженнями. Вони відносно щасливі й уважні одне до одного. Подружжя вже знає межі одне одного.
5. етап шлюбу та родини до двадцяти п'яти років: шлюб відносно стабільний. Батьки часто вирішують питання підліткового віку, перші серйозні закоханості, сексуальну та духовну орієнтацію своїх дітей. Подружжя відкриває для себе чарівність своїх років, будує кар'єру. У цей період рідко з'являється на світ ще одна дитина. Подружжя відвідує різноманітні зустрічі із задоволенням йде розважатися, поки їхніх дітей доглядає родична родина. Наприкінці цього періоду більшість подружжя погашає іпотечний кредит на житло.
6. етап шлюбу до п'ятдесяти років шлюбу: це період великих турбулентностей. Часто виникають зради, алкоголізм, втрата роботи, почуття меншовартості. Подружжя готує дітей до їхнього майбутнього життя. Коли дитина йде, вони переживають синдром покинутого гнізда. Якщо помирає один з подружжя, інший часто втрачає іскру до життя. Це період весіль їхніх дітей, успішного закінчення навчання, перших онуків. Це період відпусток, відпочинку. Батьки діляться зі своїми дітьми мудрістю життя. Це період красивих спогадів. Це період мудрості, поміркованості, оптимізму та критичності, що, по суті, є ознаками повністю розвиненої та емоційно зрілої особистості.

Пропонуємо також іншу типологію розвиткових стадій шлюбу:

1. молода родина: до 30 років, діти та 5-річне шлюбне життя,
2. «родина середнього віку» (Тамашова, 2007, с. 55): батьки, підлітки, шлюб тривалістю 15–25 років,
3. порожнє гніздо: подружжя разом, діти пішли,
4. родина відвідувачів: після смерті партнера, вдівство та вдовине життя.

3 Соціальні фактори, що впливають на інститут шлюбу та родини

Ю. Ґабура (2006, с. 55) зазначає, що до найпоширеніших соціальних факторів, які найбільше впливають на розвиток та формування родини, належать: «міграція та пов'язана з нею урбанізація населення, атомізація родини та емансипація.» Усі зазначені соціальні фактори пов'язані з роботою, пошуком заробітку та переїздом за ним, що залишає свій слід і на функціонуванні самої родини. Міграція населення є дуже тісно пов'язана з урбанізацією населення та атомізацією родини. Переїзд людей за роботою призвів і нині призмішується до змішування різних культур, що між подружжям найбільше проявляється в різноманітному соціокультурному середовищі, в різності цінностей, уявлень, звичаїв, традицій та способу життя, до яких подружжя було звикле до вступу в шлюб. Ця різноманітність є багато разів причиною різних сварок чи непорозумінь у шлюбі. Переїзд за роботою до міст, урбанізація, крім того, породжує анонімність і становить важливий чинник соціально-патологічних явищ. Залежності різного ґатунку, насилля чи крадіжки мають за умови невдалого самоконтролю людини негативний вплив не лише на неї саму, а й на її родичів. Страждає не лише окрема особа, а й уся родина: психологічно, фізично, соціально, економічно. Ситуацію не полегшує й атомізація родини, яка в разі багатьох молодих подружжів ослаблює та перериває зв'язки подружжя з їхньою широкою родиною. Хоча суспільство оцінює та розуміє емансипацію як прагнення до рівності обох статей, все ж таки емансипація залишається ще одним соціальним фактором, який суттєвим чином впливає на функціонування родини. О. Матоушек (1997, с. 32) стверджує, що: «напруга між традиційними ролями чоловіка та жінки й актуальні зміни в цих ролях негативно впливають на сучасну стабільність родини.» Хоча з одного боку емансипація жінок у поєднанні з освітнім та кар'єрним зростанням призводить до відсутності матері в родині, парадоксом є те, що та сама емансипація з іншого боку є необхідністю для функціонування родини з огляду на потреби оптимального фінансового забезпечення родини, які є реакцією на фінансову вимогливість часу. Погана або слабка фінансова ситуація в родині неминуче призводить до відсутності в родині не лише жінок, а й чоловіків, які прагнуть покращити цей стан надгодинами на роботі чи підробітком. Ситуацію, крім того, ускладнює постійне продовження часу трудової діяльності у зв'язку зі зростаючим віком виходу на пенсію. Б. Дрекслерова (2011, с. 75) зазначає, що саме «недостатнє фінансове забезпечення несприятливо впливає на задоволення потреб усіх членів родини та ведення домашнього господарства. До інших наслідків соціально-економічних проблем родин належать:

• брак часу,
• стрес,
• соціальна невизначеність, що випливає насамперед з можливості втрати роботи, постійної інфляції та високої конкуренції на ринку праці (спричиненої переважно молодим поколінням без зобов'язань)».

Родина є специфічним соціальним середовищем, культурним утворенням, де передається виховання та цінності, чи то матеріальні, чи духовні. Але в останній час родина та шлюб піддаються численним, зокрема демографічним змінам. До найпоширеніших змін належать: підвищення віку жінки при вступі до шлюбу, суттєве зниження народжуваності, скорочення структури родини (макс. 2 дитини), неповні родини, розлучуваність, зареєстровані гомосексуальні та гетеросексуальні партнерства, гомосексуалізм і лесбізм, страх перед дітьми, брак фінансів, житлові умови, імпотенція, депривація (тривало незадоволені потреби), атомізація родини (розпад традиційної родини), ентропія = занепад родини тощо, трудоголізм, проституція та порнографія, залежності (інтернет, наркотики, алкоголь) та гральна залежність, різноманітні девіації, лібералізм, міжпоколінні проблеми, «зростаючий індивідуалізм, доступність контрацепції, зменшення впливу церков і традиційних релігій на родини, абортивність, зміна статусу жінки, підвищена мобільність, розпад традиційних спільнот» (Тамашова, 2007, с. 38).

Основним показником соціально-економічних проблем є саме рівень досягнутого доходу. Якщо соціально-економічна ситуація в родинах, яка супроводжується стресом, напругою, невизначеністю, несприятлива, це також відбивається на якості родинних стосунків. За М. Харді та співавт. (2011), до найбільших соціально-економічних проблем у родинах належать насамперед: безробіття, робота за мінімальну зарплату, здатність утримувати роботу, заборгованість переважно молодих родин у вигляді прострочених платежів, позик, іпотек, заборгованості за комунальні послуги, телефон тощо. До проблем, спричинених недостатнім доходом, які призводять до почуття сорому, безпорадності чи психологічного тиску, також належать: невідповідні житлові умови, перешкоди у доступі до освіти чи культури, недостатня медична допомога тощо.

Ю. Габура (2006) до інших соціальних факторів, що впливають на функціонування родин, зараховує мас-медіа та ослаблений вплив церкви. Маскомунікаційні засоби, які свідомо чи несвідомо впливають на мислення, дії, поведінку та очікування своїх споживачів, пропонують моделі зразкової, ідеальної або патологічної родини як наслідування, що певним чином впливає на порівняння та задоволення чи незадоволення партнерів сімейним життям. Спілкування, спільні розмови, інтерес до дітей чи до партнера замінює пасивне споживання у вигляді телебачення, відео, комп'ютерних ігор чи інтернету. Авторитет, повага та шана до родини зникають також під впливом ослабленої церкви та її поблажливішого ставлення чи погляду на розлучених людей та на передшлюбне статеве життя партнерів.

Зниження шлюбності та народжуваності, шлюб та батьківство у більшому віці та пов'язане з цим загальне старіння населення, збільшення кількості дітей, народжених поза шлюбом, зростання однобатьківських родин чи підвищення розлучуваності становлять у своїй сутності наслідок, що виникає внаслідок дії несприятливих соціальних факторів (Габура, 2006). «Соціальні проблеми, з якими щодня борються численні родини, могли б бути настільки терпимими, щоб не становити життєвої проблеми для нормального та природного існування у суспільстві. Давноочікуване оздоровлення наразі уповільнене, або й взагалі зупинене» (Гашпарікова, 2009, с. 117). Якщо не відбудеться радикальних змін у сфері соціальної політики, які створять систему чи соціальну програму, що буде прозорою, сталого фінансування, з рівністю можливостей для всіх, гарантуватиме збереження та розвиток людських, економічних, соціальних і культурних прав, спрямованих на гідний рівень життя всіх, багато родин, особливо молодих, і надалі боротимуться з соціальними проблемами, що впливатиме на стабільність та очікуване функціонування родини.

Питанням залишається так званий шлюбний ринок. Часто це невиразна назва. По суті, вона замислює цільову деструкцію самого шлюбу. Шлюбний ринок стосується передусім того, що шлюб — як його багато хто знає — подається як товар серед інших полицевих продуктів. На практиці часто презентується як медійний шлюб людей з великим віковим різницею, або як шлюб з метою отримання бажаної винагороди (різноманітні сучасні реаліті-шоу) тощо. З шлюбним ринком тісно пов'язані також шлюбні шахраї. Зазвичай вони організовані в «сутенерських» групах. Часто йдеться про повій, яких «сутенери» підбурюють або змушують підкоряти собі багатих чоловіків. Ті з часом піддаються їхній красі та в наївності беруть повію за дружину. Найменше за місяць, найбільше за півроку настає розлучення та зменшення майна щонайменше на половину (не кажучи про психологічні травми, які переживає інша сторона = жертва). До інших факторів, що загрожують інституту шлюбу та сім'ї, зараховують також так звані допрем'єрні контракти. Термін «попередній шлюбний контракт» відомий широкій громадськості завдяки високій популярності та медійній присутності. Стисло йдеться про договір між двома людьми (нареченими чи майбутніми подружжям), який у найвужчому розумінні зобов'язує обидві сторони дотримуватися умов цього договору. У ньому, зокрема, часто викладаються факти, що стосуються передусім кількості та розміру того чи того внеску, який вноситься до шлюбу. На практиці це найчастіше працює так: коли наречені одружуються і шлюбним контрактом «вносять» до шлюбу свою частку майна, у разі розлучення цей попередній контракт може гарантувати, що вони не втратять майно, з яким вступили до шлюбного зв'язку. Якщо попередній шлюбний контракт не є неконституційним, він принаймні є неетичним уже в своїй основі. З цього випливає нелогічне філософствування про те, що наречені люблять один одного настільки, що вже зараз знають, що не будуть любити один одного дуже (попередній шлюбний контракт, який ще до шлюбу дає обом сторонам пропозицію чи можливість розлучення тощо). Найбільш пропагованим трендом у сучасному суспільстві залишається, попри інші обставини, так зване життя в партнерствах (конкубінат, когабітація). Про цей новітній феномен ми вже писали вище. Багато молодих людей не хочуть шлюбом зобов'язувати себе до постійних стосунків. Вони частіше обирають можливість жити «просто так», купують та набувають спільне майно, зазвичай не планують дітей, і якщо між ними настає розлучення, все ділять відповідно до своїх заслуг або через юрисдикцію. Свою поведінку вони зазвичай обґрунтовують такими твердженнями: ми не будемо одружуватися, щоб потім, можливо, не розлучатися; ми не матимемо дітей, тому що мати дітей у сучасному суспільстві — це розкіш, яку ми не можемо собі дозволити (мати дитину фінансово затратно); нам треба насолодитися життям, перш ніж ми вступимо у шлюб; ми повинні знати, чи нам буде разом «лагодити»; ми хочемо будувати кар'єру, а шлюб нас без потреби обтяжуватиме (дружина, діти, харчування тощо), та інші причини. Проте життя в партнерствах не полегшує вступ до шлюбного зв'язку. Зовсім не правда, що молоді люди хочуть жити разом, щоб пізнати одне одного. У суттєвій мірі це зазвичай задоволення свого сексуального апетиту. Якщо партнер не справляється в сексуальній сфері, багато партнерств приречені на руйнування свого зв'язку. Не кажучи про психологічні та економічні проблеми, які такі розлучення людей за собою тягнуть. У зв'язку з когабітацією останнім часом дедалі частіше зустрічається твердження, що жінки вступають у стосунки з метою МАТИ ДИТИНУ, але НЕ ХОЧУ МАТИ ЧОЛОВІКА! можна було б стверджувати, що це лобістські та гедоністичні мотиви жінки. Проте правда протилежна. Жінки часто обирають цей спосіб життя тому, що досі не знайшли нікого, з ким могли б разом проводити своє життя; після досвіду багатьох жертв домашнього насильства та розлучених жінок вони хочуть таким чином уникнути можливих проблем, і по-третє — вони хочуть вийти переможницями з цього прагматичного стосунку на випробування, залишившись вагітними. Навіть, багато...

The translated Ukrainian markdown has been written to C:\Users\Fox\translated_output.md.

Key translation choices: - single rodina → single-родина - mingle / patchwork rodiny → mingle / patchwork-родини - alimenty → аліменти - swinging → свінгінг - patchwork concept kept as-is ( internationally recognized term) - All table structure, bold/italic formatting, headings, and list formatting preserved exactly

• не родина, але шлюб перебуває в кризі. Молоді люди не одружуються, не вступають або не укладають шлюб, що часто є результатом "синглів, мінглів, патчворк- чи гомосексуальних родин" (Томанек, 2012b, 44-63).- якщо A, то й B: країни, де легалізоване гомосексуальне партнерство (наприклад, у Нідерландах це вже понад 12 років), наразі вирішують питання, що робити з дітьми, які виховувалися гомосексуальними партнерами? Аж 57% дітей з гомосексуальних родин мають психічні та соціальні проблеми. Чому? Хіба діти, які походять з гетеросексуальних стосунків, не мають подібних проблем? Відповідь — так, але у значно більшій пропорції. У гетеросексуальних стосунках криза частіше призводить до розлучення між 5-7 роком спільного подружнього життя, тоді як у гомосексуальних стосунках це відбувається між 1,5-3,5 роком спільного життя (Пастор, 2012). Це означає, що у гомосексуальних стосунках зміна партнерів відбувається у 2-3 рази раніше, ніж у гетеросексуальних. Не кажучи вже про сам факт виховання дітей (біологічним чи усиновленим способом), які через ці часті розлучення своїх «батьків» втрачають стабільність будь-яких стосунків... (йдеться, наприклад, про Нідерланди, Австралію, Велику Британію,
• будь-яка меншитарна група, яка виходить «на ринок» (наприклад, нова релігія, секта, альтернатива шлюбу...?), має пред'явити щось, чим вона є корисною для суспільства. Що дає гетеросексуальне/гомосексуальне партнерство?
• питання конкубінату (кохабітації): concubine означає подруга, повія. Це стара назва для гетеросексуального спільного проживання партнерів. Від цього слова походить термін конкубінат. Пастор (2012, с. 265-268) цитує німецькі дослідження 2008 року, в яких зазначається, що "шлюби, які виникли після попереднього спільного проживання, розпадаються протягом 10 років після укладення шлюбу."

Сучасна родина піддається впливу багатьох зовнішніх і внутрішніх чинників, якими є (Ковачич, 2002, с. 48): "суспільні впливи, тенденції, настанови та наміри; підприємницьке та ринкове середовище; недостатні заходи з боку суспільства; модернізація та лібералізація суспільства; зменшення сприятливого впливу релігії та релігійності; приниження культури; деструкція родинних стосунків; нестабільність шлюбів; непідготовленість до створення родини; споживчий спосіб життя та інше." Завдяки цим аспектам ми часто зустрічаємо думки, що сучасна родина та пов'язане з нею родинне виховання перебувають у кризі. Але правда значно раніше — при шлюбі. Сучасні люди шукають інші альтернативи подружнього співжиття (наприклад, кохабітація, гомосексуальні зв'язки тощо), які вже за своєю суттю не можуть реалізувати сутності шлюбу і, в першу чергу, родини, а саме — народження дітей. Щодня світ пропонує інформацію про розпад етичних норм суспільства, про розпад шлюбів, родин, брутальність, насильство... Суспільство поступово втрачає контроль над своїми почуттями, занурюється в самотність та якусь емоційну притупленість і байдужість не лише родинних, але й часто робочих стосунків. Рода стає пріоритетним інтересом ринку, вона піддається віртуальному світу, представником якого є віртуальний герой, безстрашний, "агресивний, але й неврівноважений та емоційно лабільний" (Ґалік, 2003, с. 16).

Деякі рекомендації для практики

З попередніх розділів ми можемо запропонувати такі пункти профілактичної системи в межах родин чи родинного виховання:

• включити до навчальних програм більше часу для родинного та медіа виховання, щоб учні дізналися про правильну поведінку з батьками та іншими людьми,
• правильно використовувати вільний час: обмежити комп'ютер лише шкільними обов'язками: більше займатися спортом, грати на музичному інструменті, малювати чи займатися образотворчим та драматичним мистецтвом,

• посилити передшлюбну підготовку: виховання до шлюбу та батьківства (лекції, презентації, дискусії), а також виховання до відповідальної сексуальності. Сексуальність має важливе місце у вихованні. Ставлення до сексуальності не можна ігнорувати, нехтувати чи заперечувати, а тим більше назавжди зупинити. Адже вона є частиною всієї особистості людини.

• робити наголос на родину, шлюб, народження та виховання дітей у рамках навчальних програм релігійного, етичного чи громадянського виховання,

• надавати поштовх проти невідповідних програм: наприклад, до Арбітражної комісії Ради з реклами — www.rpr.sk,
• презентувати позитивні ціннісні зразки (не знаменитостей тощо).

Висновок

Дослідження залишається, попри цю інформацію, відкритою та такою, що розв'язується дилемою. Ми хочемо наголосити, що попри зусилля щодо якомога об'єктивнішого відображення реальностей про феномен шлюбу та зареєстрованого партнерства, наше дослідження все ще залишає простір для додаткової нової інформації з цих сфер завдяки виразній презентації мультикультурності та мультирелігійності в нашому середовищі. Дослідження презентує досі досягнуті результати та отриману інформацію про шлюб та зареєстроване партнерство, які мають допомогти краще відображати ці «форми» спільного життя. Шлюбний зв'язок не може ототожнюватися з гомосексуальним або ж гетеросексуальним, хоча б і легалізованим партнерством, чи коабітацією. До шлюбу не існує жодної альтернативи, жодного наслідування, оскільки шлюб в історії людства завжди визначався як рівноправний зв'язок чоловіка та жінки.

Автор: PaedDr. et Mgr. Павел Томанек, PhD. Педагогічний факультет Університету Коменського в Братиславі, Кафедра педагогіки та соціальної педагогіки Список використаної літератури:

DREXLEROVÁ, B. 2011. Соціально-економічні проблеми сучасної родини. У: Соціальна патологія родини. Збірник міжнародної наукової конференції. Братислава: Вища школа охорони здоров'я та соціальної роботи св. Алжбети, 2011. ISBN 978-80-8132-000-2, с. 72–80. FERRERO, B. 2007. Vychovávej jako Don Bosco. Praha: Portál, 2007. 143 с. ISBN 978-80-7367-294-2. FEŠKOVÁ, Š. 2009. Родина — найризикованіший фактор виникнення порушень поведінки учнів? У: Шкільний психолог і якість школи. Нітра: UKF, 2009. с. 191–199. ISBN 978-80-8094-507-7. FRÝDKOVÁ, E. 2010. Батьки як едукаційні партнери школи. Трнава: Університет св. Кирила і Мефодія в Трнаві, 2010. 174 с. — ISBN 978-80-8105-200-2. GÁLIK, S. 2003. Культура, глобалізація та медіа. У: Медіа на порозі 3-го тисячоліття. Трнава: UCM, 2003. 190 с. ISBN 80-8903-434-9. GABURA, J. 2006. Соціальна робота з родиною. 1-е вид. Братислава: ОЗ соціальна робота, 2006. 59 с. GAŠPARÍKOVÁ, D. 2009. Сучасна родина в соціальній та економічній скруті. У: Соціальна та економічна скрута — безпека окремої особи та суспільства. Братислава: Вища школа охорони здоров'я та соціальної роботи св. Алжбети, 2009. ISBN 978-80-89271-63-4, с. 115–123. HARDY, M. – DUDÁŠOVÁ, T. – VRANKOVÁ, E. – HRAŠKOVÁ, A. 2011. Соціальна патологія родини. Збірник міжнародної наукової конференції. Братислава: ВШЗаСП св. Алжбети. 365 с. ISBN 978-80-8132-000-2. KOVAČIČ, V. 2002. Модель функціональної родини та формування особистості за принципами SVD і SJ. Вру́тки: Про Консульт, 2002. 216 с. ISBN 80-8875-409-7. KOSTRUB, D. 2008. Дитина/учень/студент — навчальний матеріал — вчитель, дидактичний чи бермудський трикутник? 1-е вид. Пряшів: Рокус, 2008. с. 171 ISBN 978-80-89055-87-6 KOSTRUB, D. - TÓTHOVÁ, R. - SEVERINI, E. - SCHERHAUFEROVÁ, M. 2013. Дослідження концепцій студентів щодо процесу навчання та викладання з погляду теорій навчання. У: Edukacja w kreowaniu współczesnej rzeczywistości: możliwości i ograniczenia 2, Седльць: Університет природничо-гуманітарний, 2013. с. 205–215. ISBN 978-83-936635-1-4 KURUC, M. 2013. Порушення поведінки у дітей та підлітків і їх педагогічна діагностика. Братислава: UK, 2013. 65 с. ISBN 978-80-223-3512-6. MATOUŠEK, O. 1997. Родина як інституція та мережа взаємин. Прага: SLON. 1997. 144 с. ISBN 80-85850-24-9. ONDREJKOVIČ, P. 2006. Родина в новому тисячолітті. Нітра: Університет Константина Філософа, Нітра, 2006. 168 с. ISBN 80-8050-982-4. PASTOR, K. 2012. Демографічні фактори стабільності шлюбу. Братислава: Теологічний факультет Католицького університету в Ружомберку. Інститут Яна Павла II у Братиславі. У: Родина в третьому тисячолітті — Familiaris consortio — надія для сучасної родини, 2012. с. 262–268. ISBN 978-80-971162-8-6.

RAO SAHIB, P., GU, X. 2001. Як наречений: модель довгострокового співжиття, навчання та шлюбу. Department of Economics, University of Toronto. Department of International Economics and Bussines, Faculty of Economics, University of Groningen. RAO SAHIB, P., GU, X. 2001. Ризик співжиття та шлюбу. Department of Economics, University of Toronto. SOM Research School and Population Research Centre, University of Groningen, 2001. TAMÁŠOVÁ, V. 2007. Теорія та практика родинної освіти. Ivanka pri Dunaji : Axima, 2007. 210 с. ISBN 978-80-969178-3-9. TIRPÁK, P. 2010. Родинне виховання. Пряшів : Пряшівський університет, ГФКТ, 2010. 146 с. ISBN 978-80-555-0142-0. TOMÁNEK, P. – TOMÁNKOVÁ, M. 2012a. Шлюб, родина та легалізовані партнерства в ЄС. Братислава : Теологічний факультет Католицького університету в Ружомберку. Інститут Яна Павла II в Братиславі. In Родина в третьому тисячолітті – Familiaris consortio – надія для сучасної родини, 2012. с. 294-313. ISBN 978-80-971162-8-6. TOMÁNEK, P. 2012b. Нові форми родини. In Lifelong learning, р. 2, ч. 3, с. 44-63. ISSN1804-526X. TOMÁNEK, P. 2012c. Теоретичні засади родинного виховання. Брно : Tribun. 165 с. ISBN 978-80-263-0233-9. ЗАКОН № 154/1994 Z.z. НР СР про акти цивільного стану, друга частина — параграфи § 27-30. ЗАКОН № 40/1964. Цивільний кодекс. Спільна власність подружжя, § 143-151. ŽILÍNEK, M. 1997. Етос та формування моральної ідентичності особистості. Братислава : Iris, 1997. с. 34-35. ISBN 8088778603.

Зареєстровані партнерства вже й в Чехії: http://www.euractiv.sk/rovnost-sanci/clanok/registrovane-partnerstvo-uz-aj-v-cechach (cit. 16.3.2012) Euroinfo: http://www.euroinfo.gov.sk/index/go.php?id=1418 (cit. 16.3.2012) Euroinfo: http://www.euroinfo.gov.sk/index/go.php?id=1528 (cit. 16.3.2012) Ganymedes: http://www.ganymedes.info/archiv2006/rok2006.asp?intClanek=6 (cit. 16.3.2012) Зареєстровані партнерства: http://www.pramen.info/c/386/registrovane-partnerstvo-v-sr-htm (cit. 16.3.2012) Adoptive couple vs. Baby girl: http://www.law.ufl.edu/academics/centers/childlaw/ (cit. 4.6.2013) Registered partnership: http://www.psychology.org.au/publications/journals/#j0 (cit. 4.6.2013) The negative effects of same sex marriages: http://christocentric.com/main/?p=992 (cit. 4.6.2013) Gay family?: http://www.sltrib.com/sltrib/news/...78/gay-family-parents-lgbt.html.csp (cit. 4.6.2013) Protect the children: http://www.lds.org/general-conference/2012/10/protect-the-children (cit. 4.6.2013)

(1) Protect the children: www.lds.org/general-conference/2012/10/protect-the-children (cit. 4.6.2013)