Словацька Республіка загалом характеризується як держава з відносно високою часткою ромського етносу. Це особливо характерно для східної частини Словаччини. Якщо цей етнос характеризує також певний вид культури, то до нього застосовуються слова Папи Бенедикта XVI, написані в енцикліці «Caritas in veritate»: «До культур просто підходять і сприймають їх так, ніби вони в принципі є еквівалентними та взаємозамінними між собою. Це сприяє проникненню релятивізму, який не сприяє справжньому культурному діалогу. На соціальному рівні культурний релятивізм призводить до того, що культурні групи зближуються і живуть разом або живуть поруч, але окремо, без автентичного діалогу, а отже, без справжньої інтеграції» кінець цитати. Однією з можливостей вирішення проблематики маргіналізованих ромських громад, яка пропонується в Словаччині і яка намагається охопити комплексне вирішення, є заснування та робота громадських центрів. На сьогодні їх по всій Словаччині приблизно сто. Свою діяльність вони здійснюють на користь усього суспільства.

Громадський центр, як інституційна установа, надає насамперед первинні програми, що реагують на актуальні болючі проблеми та потреби місцевої громади. У Словацькій Республіці перші громадські центри офіційно почали виникати у 2003 році в рамках проєкту «Підтримка заснування громадських центрів у Словацькій Республіці» як інструмент вирішення інтеграції місцевих ромських громад. Фінансову підтримку вони отримували з фондів Європейського Союзу через програму Phare. Метою цього проєкту було заснування 10 громадських центрів у вибраних локаціях, які мали слугувати допомогою при інтеграції переважно сегрегованих чи сепарованих місцевих ромських громад. Його тривалість становила кілька місяців. З того часу значнішої, комплекснішої та довгостроковішої підтримки з боку держави існуючим або новоствореним громадським центрам не пропонувалося.

Сьогодні роботу громадських центрів забезпечують організації третього, некомерційного сектору, де реалізуються також церковні організації. У меншій мірі громадські центри працюють і при деяких місцевих органах самоврядування, які дійсно мають реальний інтерес до зрушень у вирішенні інтеграції меншинного населення. У багатьох випадках це не так.

Метою та місією громадських центрів, які в Словаччині здійснюють свою заслужену діяльність, є надання комплексної послуги індивіду, родині, а також усій місцевій громаді, яка з різних причин не має можливостей для власної допомоги, соціальної мобільності, здобуття соціальних навичок чи власної самореалізації. Окрім головної мети та місії, кожен громадський центр, відповідно до актуальних потреб та місцевих проблем мешканців, має й інші специфічні цілі. Йдеться, наприклад, про підтримку змістовного проведення вільного часу, презентування своєї культури, звичаїв, традицій, допомогу при працевлаштуванні на ринку праці, профілактику небажаних патологічних явищ у цих громадах, підтримку під час навчання; причому всі послуги та підтримка громадських центрів громадянину мають вести до його інтеграції та самодостатності.

Первинною цільовою групою громадських центрів є переважно соціально виключені групи населення, індивіди, а також цілі родини. Вони мають ускладнений доступ до отримання інституційної допомоги чи працевлаштування. Вторинною цільовою групою є всі інші мешканці даної громади та міста, де діє громадський центр. Окрім цих двох цільових груп, у громадському центрі є інші специфічні цільові групи, визначені за віком, на які спрямовані активності центру: 1. діти дошкільного віку (3-6 років); 2. діти під час виконання обов'язкового шкільного навчання (7-16 років); 3. молодь та молоді дорослі (16-21 рік); 4. дорослі та родини; 5. люди похилого віку.

Програми та пропозиція мобілізаційних активностей у кожному громадському центрі реалізуються на основі потреб, але головним чином інтересу з боку самих мешканців громади. Громадські центри надають місцевим мешканцям послуги соціального консультування, польової медичної допомоги, низькопорогові програми для дітей та молоді, виховання та навчання, підтримку зайнятості, громадську роботу та реабілітацію, фахове та спеціальне консультування, а також центри особистої гігієни.

Для надання цих послуг необхідне адекватне матеріально-технічне забезпечення. Від цього значною мірою залежить, у якій формі та якості пропонуються дані послуги. Просторові, матеріальні та кадрові можливості громадського центру мають враховувати чисельність місцевої громади, кількість та глибину проблем, з якими вона бореться. Проте зрозуміло, що при багаточисельних громадах та роботі громадських центрів третім сектором неможливо побудувати комплекс, який би надавав комплексне охоплення діяльності. Тому необхідно будувати співпрацю з іншими установами в даній громаді або місті, чи в місці дії такого закладу. Необхідно, щоб активізаційні заходи для дітей та молоді, наприклад, у сфері спорту чи культури, здійснювалися за співпраці та з використанням приміщень і можливостей шкіл, культурних центрів чи просвітницьких центрів. Дуже вітається, якщо сам громадський центр знаходиться поблизу громади, для якої він має здійснювати свою діяльність, тобто поблизу помешкань маргіналізованих ромських громад.

Кожна робота такого закладу потребує також достатньої кількості фінансових коштів, які сприяють якості надаваних послуг. На сьогодні можливості фінансування дуже слабкі. Громадські центри борються з нестачею та неможливістю забезпечення роботи закладу. Якщо не знайдеться відповідний спосіб фінансування та підтримки громадських центрів з боку держави, оператори окремих центрів будуть змушені припинити існування своїх закладів, призупиниться діяльність, що підтримує активізацію індивідів маргіналізованих громад, що є передумовою для погіршення і без того негативних відносин меншини та більшості на всій території Словаччини.

Архідієцезіальна благодійна організація Košice як церковна організація вже кілька років керує 2 громадськими центрами на сході Словаччини – у Lipany та у Stropkov. Обидва мають для місцевого самоврядування та самого міста свою обґрунтованість. Ромський громадський центр у Stropkov виник у 2001 році як результат волонтерської роботи за ініціативою місцевої черниці. Ця черниця разом із волонтерами бачила потреби маргіналізованої ромської громади, їхній інтерес до допомоги при власному вирішенні своєї несприятливої соціальної та духовної ситуації. Громадський центр протягом усього свого існування боровся і бореться з проблемами фінансового характеру, які ускладнюють його безперебійну та безпроблемну роботу. Він проходив через різні зміни, особливо у сфері просторового розміщення. Сьогодні він має штаб-квартиру поблизу локацій своєї цільової групи, що має позитивний вплив на активне використання пропозиції його послуг.

Громадський центр інтенсивно співпрацює з багатьма установами в місті: з органом місцевого самоврядування, управлінням праці, соціальних справ та сім’ї, керівництвом міста та його окремими відділами, школами та шкільними закладами, центром дозвілля, громадськими об’єднаннями різного спрямування, парафіяльним управлінням, а також місцевими фірмами.

Поступово формувалася й організаційна структура закладу. Центр дбає про якісний персонал, оскільки прийняття рішень та ведення діяльності в багатьох сферах допомоги цільовій групі є складним, і водночас ця робота вимагає від працівника емпатичного підходу. Окрім стабільного фахового персоналу, використовується праця волонтерів, діяльність яких має для центру величезну користь. Волонтерську групу завжди формують і самі мешканці місцевої громади, завдяки чому вони самі долучаються до власної та громадської активізації.

Діяльність громадського центру поділена на кілька сфер роботи. Спеціалізоване соціальне консультування надається кваліфікованим соціальним працівником насамперед дорослому населенню з питань господарювання, професійного консультування, вирішення кризових життєвих ситуацій. Діяльність соціального працівника також спрямована на профілактику соціально-патологічних явищ, насамперед серед дітей та молоді. Для дітей та молоді реалізуються регулярні гуртки за інтересами з різним спрямуванням – спорт, культура, мистецтво, освіта. Завдяки їхній діяльності діти можуть активно презентувати свої успіхи громадськості. Окрім них, готуються одноразові заходи, що відображають події календарного та церковного року. Для дітей дошкільного віку відведена дообідня частина дня роботи громадського центру. Вони спільно збираються у клубній кімнаті, яка своїм обладнанням та приладдям нагадує дошкільний заклад, де під керівництвом працівників здобувають знання та навички, необхідні для підготовки до шкільного середовища. Згодом із дітьми шкільного віку працюють волонтери, які допомагають їм із навчанням. Молодь залучається до підготовки багатьох проєктів, які вони реалізують разом із працівниками та волонтерами закладу. Громадський центр змушений через фінансові причини реагувати на виклики різних донорів, проте молодь завдяки їм отримує широке уявлення про події в суспільстві, вчиться на практиці, як впливати на власне життя та керувати ним.

Для дорослого безробітного населення у співпраці з іншими об’єднаннями реалізуються різні лекції, семінари та курси, які, окрім знань, пропонують їм можливість активного проведення вільного часу. У співпраці з продовольчим банком центр допомагає клієнтам у наданні продуктів харчування та одягу, що допомагає їм долати несприятливу життєву ситуацію.

Діяльність працівників громадських центрів є дуже виснажливою щодо часу та терпіння, оскільки помітні результати з боку меншини, як і позитивна оцінка діяльності працівника центру з боку широкої громадськості, є мінімальними, дуже швидко і легко настає фрустрація та синдром вигорання. З побіжного погляду більшості на нашу роботу ми своєю діяльністю досягли небагато, маргіналізована група населення продовжує сприйматися в усіх своїх негативах. Однак при оцінці конкретного клієнта – людини з цільової групи – можна помітити, наскільки ми допомогли змінити ситуацію, змусили замислитися, активізували, допомогли знайти новий напрямок у житті, вирішити начебто нерозв’язну проблему, спрямували до інтеграції в суспільство. Усього цього можна досягти лише шляхом вступу в автентичний діалог, який поважає та заохочує внутрішню свідомість специфічної ідентичності. Результат цього прагнення до діалогу важко виміряти. Кожна така конкретна людина є тоді заохоченням, викликом і результатом.

Ing. Cyril Korpesio директор Arcidiecézna charita Košice Використана література:

Asociácia komunitných centier: Atlas komunitných centier. Tlačiareň Kubík 2007. Encyklika: Caritas in veritate, pápež Benedikt XVI. HUBAČ, D.: Rómske komunitné centrum v Stropkove. Stropkov: interný zdroj zariadenia 2008. LEHOCZKÁ, L. – HABURAJOVÁ –ILAVSKÁ, L.: Komunitné sociálne služby v kontexte kultúrnej identity obyvateľov rómsych osád. Nitra: Vydavateľstvo Michala Vaška, Prešov 2006. HAŽÍROVÁ, J.: Podpora založenia komunitných centier Phare. In: http://phare.osf.sk/dokumenty.html. Asociácia komunitných centier: Čo robíme a poskytujeme. In: http://www.akc.sk (8.11.2008). Projekt podpora komunitných centier oficiálne ukončený. In: http://www.rnl.sk/modules.php?name=News&file=article&sid=1902 Návrhy štandardov komunitných centier.

Фаховий журнал Sociální služby - 2/2012

Фаховий щомісячник Sociální služby є найпоширенішим періодичним виданням у сфері соціальних послуг у Чеській Республіці. Його видавцем є Asociace poskytovatelů sociálních služeb České republiky (APSS ČR), найбільша професійна організація, що об’єднує надавачів усіх типів і видів соціальних послуг у ЧР. Її членську базу на сьогодні складають понад 720 організацій, що означає понад 1600 зареєстрованих послуг.

Обкладинка та зміст номера ТУТ (PDF, 360KB)

Журнал Sociální služby виник у 2009 році шляхом трансформації тодішнього Zpravodaj APSS ČR. Виходить десять разів на рік на 36-48 сторінках формату А4 накладом 3500-4000 примірників для приблизно 16 000 читачів з-поміж надавачів, засновників та користувачів соціальних послуг, представників державного управління, студентів та педагогів вищих навчальних закладів як у Чеській Республіці, так і в Словаччині.

Більше інформації можна отримати на вебсайтах http://www.socialnisluzby.eu та http://www.apsscr.cz.

Замовлення для членських організацій APSS ČR опрацьовує безпосередньо видавець або редакція за адресою: APSS ČR, Vančurova 2904, 390 01 Tábor, Česká republika, тел./факс: +420 381 213 332 або +420 606 832 551, e-mail: redakce@apsscr.cz