Молоді люди сьогодні звідусіль засипані порадами про те, як бути красивішими, розумнішими, успішнішими. Соціальні мережі та медіа пропонують нам десять порад для щасливого життя, десять порад для здоровішого життя, десять порад для ефективнішого життя, як привернути увагу, як досягти успіху, як ніколи не здаватися... Саме цьому відомому вислову «never give up» у поєднанні з досягненням цілей молодими дорослими ми присвятимо увагу. Оскільки під впливом швидкої західної культури ми іноді забуваємо, що при недосяжних цілях іноді краще, функціональніше і навіть здоровіше відмовитися від таких цілей, щоб заощадити ресурси, необхідні для досягнення інших, реальніших цілей.

Двадцятирічні в період ранньої дорослості

Рання дорослість у фаховій літературі визначена віковим діапазоном між 20-м та 30-м роком життя. Вона позначає період розвитку, який є проміжним етапом між підлітковим віком та дорослістю. Молода доросла людина поступово виходить з-під батьківського контролю та застосовує власну саморегулятивну поведінку. Завдяки цьому вона здобуває свободу і перетворюється із залежного підлітка на незалежну молоду дорослу людину (Tanner, 2006). У цьому контексті Salmela-Aro (2010) уточнює, що період ранньої дорослості є найважливішим для встановлення довгострокових життєвих цілей. Добре, коли індивіди керують своїм життям, плануючи та відстежуючи цілі протягом усього життєвого циклу, проте в період між 20-м та 30-м роком ці процеси впливають не лише на їхню актуальну життєву ситуацію, а насамперед на їхній подальший шлях (Nurmi, 2004).

Період розвитку ранньої дорослості можна визначити за допомогою п'яти основних ознак (Arnett, 2015). Першою ознакою є дослідження ідентичності. Подібно до підліткового віку, молода доросла людина продовжує шукати та досліджувати можливості, які пропонує їй життя. Arnett пояснює, що порівняно з підлітковим віком, цей період пропонує більше простору для завершення формування ідентичності, оскільки в цьому віці відбувається відокремлення від батьків, більша свобода та емансипація індивіда. Другою ознакою є нестабільність. Нестабільність є звичною для молодих дорослих (Macek, Bejček, & Vaníčková, 2007). Молоді дорослі усвідомлюють необхідність принаймні рамкового плану на життя, проте ці плани швидко та гнучко змінюють (Brandstätter & Herrmann, 2015). Це проявляється також у тому, що молоді люди пробують себе на кількох роботах, не бояться зміни місця проживання, змінюють партнерів або змінюють спосіб життя (Winpenny et al., 2020). Третьою ознакою є зосередженість на собі, яка стимулює формування самодостатності та автономії індивіда. За Arnett, зосередженість на собі у віці між 20-м та 30-м роком життя є найсильнішою за все життя індивіда. Четверта ознака — це відчуття проміжного етапу. Молода доросла людина вже не почувається ні підлітком, ні ще дорослою. Вона усвідомлює свою часткову залежність у прийнятті рішень або в економічно-фінансовій сфері. Також вона відчуває, що не повністю готова самостійно відповідати за свою поведінку. Останньою ознакою є визначення ранньої дорослості як віку можливостей, нагод та експериментування. З усіх періодів розвитку рання дорослість пропонує найбільший спектр відкритих можливостей та нагод. Молода людина в цьому віці має простір для експериментів, проте поступово повинна усвідомити наслідки своїх рішень і взяти за них відповідальність.

Окрім згаданих ознак, молода доросла людина повинна впоратися зі значним соціальним тиском у вигляді очікувань щодо виконання специфічних вікових етапів: відокремлення, завершення освіти, працевлаштування, побудова партнерства, вступ у шлюб та створення сім'ї (Shulman & Nurmi, 2010). Досягнення принаймні деяких згаданих вікових етапів є соціально очікуваним і для молодих людей є передумовою успішного вступу в дорослість, ознакою адаптації до ролі дорослого (Negru, 2008). Однак молодим дорослим не вдається відповідати всім соціальним тискам, тому Arnett (2015) позначає цей вік також терміном «дорослість, що зароджується».

Криза при досягненні цілей та виконанні соціальних очікувань у двадцятирічних

Дослідження (Ranta, Dietrich, & Salmela-Aro, 2014) показують, що особисті цілі молодих дорослих стосуються переважно освіти та пошуку професії. Третьою найважливішою ціллю є побудова романтичних стосунків. Окрім досягнення згаданих вікових етапів, важливим вони також вважають відстеження цілей, спрямованих на особистісний ріст та організацію дозвілля (Salmela-Aro et al., 2012).

Формування цілей та їх подальше досягнення є природною тенденцією кожної людини. Так само природною частиною слідування цілям є перешкоди на цьому шляху. Не всі цілі реалізуються гладко. Деякі цілі навіть внаслідок перешкод виявляються недосяжними (Sheldon & Elliot, 1999). Через накопичення повторюваних невдач або кількох перешкод під час досягнення цілі індивід опиняється в ситуації, яка позначається як криза дії. Brandstätterová, Herrmann та Schülerová (2013) визначають кризу дії як критичну фазу при досягненні цілі, під час якої індивід вирішує, чи продовжувати домагатися довгостроково відстежуваної, важкодосяжної цілі, чи було б краще відмовитися від неї. Криза дії зазвичай сприймається негативно, оскільки може призвести до відмови від омріяної цілі. Негативним наслідком кризи дії буває конфлікт рішень між інтересами індивіда та його цілями; зменшення засобів для досягнення цілі; зниження цінності та бажаності цілі, що відстежується, або відбувається знецінення досяжності цілі (Herrmann, Brandstätter, & Wrosch, 2019). Однак криза дії має і свої позитиви. Вона активізує саморегулятивні процеси індивіда та об'єктивізує відстеження цілі тим, що індивід починає переоцінювати витрати та вигоди досягнення цілі (Herrmann, Baur, Brandstätter, Hänggi, & Jäncke, 2014). Криза дії може сприяти ранньому «протверезінню» та швидкому припиненню досягнення насамперед нереальної або недосяжної цілі. Тим самим вона дозволяє заощадити ресурси, які ми інакше витратили б марно, намагаючись досягти недосяжної та нереальної цілі.

Čopková та Kováčová Holevová (2021) досліджували детермінанти кризи дії у 264 молодих людей у Словаччині, у віковому діапазоні 15–30 років, де вони підкреслюють, що залежно від характерних життєвих викликів цього періоду розвитку, переживання кризи дії стосується переважно стосункових та академічних цілей. Однак, окрім типу особистої цілі, вони перенаправляють свою увагу скоріше на тип перешкод. Водночас пов'язана з перешкодами тріада: негативні емоції, мотивація «мушу» та конфлікт цілей, була ідентифікована як фактор ризику переживання кризи. Ми можемо вважати це підтвердженням дослідження Milyavskayová та ін. (2015), які виявили, що індивіди, мотивовані «мушу» на відміну від мотивації «хочу», зафіксували більшу кількість перешкод при досягненні своїх цілей. Виникненням кризи молодих дорослих, названої також «кризою чверті життя», у наших сусідів у Чеській Республіці займаються Millová та Svárovská (2020). Авторки вказують на те, що перебіг кризи чверті життя у чеських молодих людей є порівнянним з іншими країнами, де цьому концепту приділяють більше уваги, ніж на території Чехії (та Словаччини).

Кризу дії можна подолати трьома способами. У випадку, якщо людині все ще важливо досягти поставленої мети, попри перешкоди вона мобілізує свої ресурси та продовжує рухатися до її досягнення. Другою альтернативною реакцією є продовження руху до мети, проте з її незначним коригуванням. Останню стратегію подолання кризи дії представляє припинення, відмова від досягнення проблемної мети та подальше переспрямування ресурсів (наприклад, часу, енергії, грошей, знань) на нову, альтернативну мету.

Перевага цих трьох способів є індивідуальною і може варіюватися. Проте Wrosch та Miller (2009) несподівано виявили, що індивіди, які змогли припинити особливо дуже проблемне досягнення цілей, мали кращу якість життя, ніж ті, хто лише видозмінив проблемну мету. Відмова від мети є дуже актуальною і для молодих дорослих, оскільки саме досягнення цілей є важливою частиною формування їхньої ідентичності. Це може мати форму експериментування та випробування нових можливостей, які приносить їм життя, або реакції на не завжди внутрішньо вмотивовані цілі, які суспільство вимагає від них як від «дорослих». У гру вступають також ситуативні перешкоди, які гостро унеможливлюють здійсненність даної мети. Для когось це може бути невдале навчання, чіпляння за недосяжну професію, штучне продовження стосунків, що давно не функціонують, або інвестування в нерентабельні економічні зусилля. Відмова від омріяної мети часто супроводжується почуттям невдачі, проте коли за нею слідує формування нової мети, у довгостроковій перспективі це покращує суб'єктивне благополуччя індивіда (Wrosch, Miller, Scheier, & Brun de Pontet, 2007).

Висновок

Своєчасне відсторонення від досягнення, особливо недосяжної мети, представляє адаптивну стратегію з перспективою «кращого майбутнього». У дослідженні з молодими дорослими Brandstätterová та Herrmann (2015) вказали на те, що криза дії призвела до відмови від початкової мети та повторного залучення до бажаних альтернатив, чим було забезпечено прогрес на шляху індивіда до формування ідентичності. Адаптаційна функція кризи дії була застосована, і таким чином переоцінка досягнення та подальша відмова від мети виявилися перевагою. Молоді дорослі змогли зобов'язатися до більш привабливих цілей, що мало вплив на їхнє щастя та розвиток ідентичності. Викликом для подальших досліджень залишається вивчення відмови від соціально очікуваних етапів розвитку. Досі залишається без відповіді питання, чи є відмова від обраних цілей розвитку для молодих дорослих корисною, чи ні. Подібно до цього — відповідь на питання, як підтримати досягнення соціальних етапів попри перешкоди, які можуть виникати на шляху до їхнього досягнення.

MSc Natália Sabolová Кафедра психології, Філософський факультет, Університет P. J. Šafárika в Кошицях Грантова підтримка: APVV-19-0284 Фактори вибору та досягнення довгострокових цілей у молодих людей у період переходу до дорослості

Список бібліографічних посилань

Arnett, J. J. (2015). Emerging adulthood: The winding road from the late teens through the twenties (2nd ed.). New York, NY: Oxford University Press.

Brandstätter, V., & Herrmann, M. (2015). Goal disengagement in emerging adulthood: The adaptive potential of action crises. International Journal of Behavioral Development, 1-9. doi:10.1177/0165025415597550

Brandstätter, V., Herrmann, M., & Schüler, J. (2013). The struggle of giving up personal goals: Affective, physiological, and cognitive consequences of an action crisis. Personality and Social Psychology Bulletin, 39(12), 1668–1682. doi:10.1177/0146167213500151

Čopková, R., & Kováčová Holevová, B. (2021). Procesy a determinanty krízy v dosahovaní cieľa. Publikovaná monografia, Katedra psychológie, Filozofická fakulta, Univerzita Pavla Jozefa Šafárika, Katedra ekonómie, Ekonomická fakulta, Technická univerzita v Košiciach, Košice.

Herrmann, M., Baur, V., Brandstätter, V., Hänggi, J., & Jäncke, L. (2014). Being in two minds: The neural basis of experiencing action crises in personal long-term goals. Society for Neuroscience, 9(6), 548-561. doi: 10.1080/17470919.2014.933715

Herrmann, M., Brandstätter, V., & Wrosch, C. (2019). Downgrading goal-relevant resources in action crises: The moderating role of goal reengagement capacities and effects on well-being. Motivation and Emotion, 43(4), 535–553. doi:10.1007/s11031-019-09755-z

Macek, P., Bejček J., & Vaníčková, J. (2007). Contemporary Czech emerging adults: Generation growing up in the period of social changes. Journal of Adolescent Research, 22 (5), 444-475. doi:10.1177/0743558407305417

Millová, K., & Svárovská, Š. (2020). Čtvrtživotní krize, její výskyt a prediktory u českých mladých dospělých. Psychologie a její kontexty, 11(2), 73–90. doi:10.15452/PsyX.2020.11.0011

Negru, O. (2008). Personal goals: Structures and processes in adult development. Cognitie, Creier, Comportament/Cognition, Brain, Behavior, 12(3), 265–283. Retrieved from https://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.1089.50&rep=rep1&type=pdf

Nurmi, J.-E. (2004). Socialization and self-development: Channeling, selection, adjustment and reflection. In R. Lerner & L. Steinberg (Eds.), Handbook of adolescent psychology (pp. 85-124). New York, NY: Wiley.

Ranta, M., Dietrich, J., & Salmela-Aro, K. (2014). Career and romantic relationship goals and concerns during emerging adulthood. Emerging Adulthood, 2(1), 17-26. doi:10.1177/2167696813515852

Salmela-Aro, K. (2010). Personal goals and well-being: How do young people navigate their lives? In S. Shulman & J.-E. Nurmi (Eds.), The role of goals in navigating individual lives during emerging adulthood. New Directions for Child and Adolescent Development (pp. 13–26). Chichester, United Kingdom: John Wiley and Sons Ltd

Salmela-Aro, K., Read, S., Nurmi, J.-E., Vuoksimaa, E., Siltala, M., Dick, D. D., …Rose, R. J. (2012). Personal goals and personality traits among young adults: Genetic and environmental effects. Journal of Research in Personality, 46(3), 248–257. doi:10.1016/j.jrp.2012.01.007

Sheldon, K. M., & Elliot, A. J. (1999). Goal striving, need satisfaction, and longitudinal well- being: The self-concordance model. Journal of Personality and Social Psychology, 76(3), 482–497. doi:10.1037/0022-3514.76.3.482

Shulman, S., & Nurmi, J. E. (2010). Understanding emerging adulthood from a goal setting perspective. In S. Shulman & J.-E. Nurmi (Eds.), The role of goals in navigating individual lives during emerging adulthood. New Directions for Child and Adolescent Development (pp. 1–11). doi:10.1002/cd.277

Tanner, J. L. (2006). Recentering during emerging adulthood: A critical turning point in life span human development. In J. J. Arnett & J. L. Tanner (Eds.), Emerging adults in America: Coming of age in the 21st century (pp. 21–55). Washington, DC: American Psychological Association. doi:10.1037/11381-002

Winpenny, E. M., Winkler, M. R., Stochl, J., van Sluijs, E. M. F., Larson, N., & Neumark- Sztainer, D. (2020). Associations of early adulthood life transitions with changes in fast food intake: A latent trajectory analysis. International Journal of Behavioral Nutrition and Physical Activity, 17(1), 1-11. doi:10.1186/s12966-020-01024-4

Wrosch, C., & Miller, G. E. (2009). Depressive symptoms can be useful: Self-regulatory and

емоційні переваги дисфоричного настрою в підлітковому віці. Journal of Personality and Social Psychology, 96(6), 1181–1190. doi:10.1037/a0015172

Wrosch, C., Miller, G. E., Scheier, M. F., & Pontet, S. (2007). Відмова від недосяжних цілей: переваги для здоров'я? Personality and Social Psychology Bulletin, 33(2), 251–265. doi:10.1177/0146167206294905