Любов і сімейне спілкування Мото: «Любов — це життя, бережи її до останнього подиху».

Спілкування в сім'ї

Майстерність у міжособистісному спілкуванні в сім'ї необхідна людині тому, що здатність оптимально спілкуватися є невід'ємною частиною життєвої компетентності для сімейного життя. Здатність оптимально спілкуватися є важливою особистісною передумовою та значним внеском у те, який вигляд, результат і вплив має міжособистісне спілкування на сімейне життя в окремих сім'ях.

Сім'я є місцем первинного і довічного вкорінення людини в соціальній, психологічній та духовній реальності життя. Як інтимна соціальна група, вона тримається на здатності, готовності та бажанні кожного з членів сім'ї засвоювати та виконувати завдання в межах ієрархії компетенцій у сім'ї.

Сім'я має бути тим справжнім місцем для життя кожної людини, місцем безкорисливого і сповненого любові обміну духовною, психічною та тілесною енергією її членів у межах найвужчого психологічного середовища сім'ї. Сім'я — це унікальна і неповторна соціальна істота, в якій згруповані унікальні та неповторні члени сім'ї. Сім'я є більш-менш компактним і згуртованим цілим та більш-менш функціонуючою системою сімейної констеляції, яка є наслідком міжособистісних стосунків, спілкування в сім'ї та діяльності й поведінки членів сім'ї (батька і матері, дітей, дідусів і бабусь, ширшого кола родичів).

Сім'я як унікальна групова істота свідчить про себе через поведінку та дії окремих своїх членів, як всередині самої сім'ї, так і зовні, поза середовищем сім'ї. Це видиме свідчення сімейного життя кожної окремої сім'ї. Однак свідчення сімей та їхня унікальність не завжди проявляються лише позитивно. У сьогоднішніх соціальних, культурних, психологічних, медичних та інших умовах життя сімей прояви унікальності сімейного буття стають дедалі частіше негативними. Сім'ї перестають бути найкращим місцем для розвитку окремих членів сім'ї. І це серйозна проблема збереження та виживання сімей як безпечного «гнізда» для людської істоти в цьому світі.

Здатність спілкуватися як компетенція для сімейного життя1

Сімейний розвиток залежить від розвитку членів сім'ї. Комунікативний розвиток людини розуміється як процес, що триває від раннього віку протягом усього життя людини. Міжособистісне спілкування є процесом соціального навчання, який охоплює всі етапи розвитку мислення, переживань і поведінки особистості стосовно сімейного життя та життя в інших важливих для людини соціальних групах.

Рівень комунікативної зрілості людей для сімейного життя залежить від психологічного, соціального та духовного рівня членів сім'ї. Міжособистісне спілкування в сім'ї — це взаємний обмін: Енергією — Почуттями — Думками — Емоціями — Цінностями — Ставленнями — Інтересами — Настроями всіх членів первинної (вужчої) сім'ї.2

Важливою компетенцією для сімейного життя, на нашу думку, є психологічна компетенція, яка полягає в особистісній спроможності насамперед батьків, тобто батька і матері в сім'ї. Бути особистісно компетентною людиною в сім'ї означає досягати психічної дорослості, тобто зрілості власної особистості в ролі чоловіка-дружини, партнера-партнерки, матері-батька. Не менш важливою компетенцією для сімейного життя є соціальна компетенція, тобто здатність до соціального спілкування, до міжособистісного спілкування, до встановлення міжособистісних стосунків у первинній сім'ї, а також у ширшому колі родичів та в важливих для членів сім'ї соціальних групах.

Розвиток членів сім'ї у спілкуванні3

Оптимального міжособистісного спілкування люди вчаться протягом усього життя. Його необхідно цілеспрямовано засвоювати та постійно культивувати також членам сім'ї. Сенс спрямування та цілеспрямованої підготовки батьків у сфері міжособистісного спілкування в сім'ї полягає в тому, щоб вести їх до пріоритетної орієнтації: на сімейне спілкування в атмосфері дому; на питання про основні цінності життя людини і сім'ї; на питання, що стосуються унікальних талантів членів сім'ї; на їхню взаємну любов, виявлену в їхньому спілкуванні в сім'ї, у поведінці та вчинках кожного члена сім'ї.

Мудрість — Відвагу — Поміркованість — Терплячість можна розуміти як прояв психічного та соціального рівня переживань, поведінки та дій психічно зрілих батьків, які мають шанс через себе підносити всю сім'ю.4 Право на людську гідність сім'ї та її членів пов'язане з питаннями про основну мету сімейного життя в наш час, який у певному сенсі не сприяє сім'ї, ба більше — дегуманізує її.

Як і окремих осіб, так і сім'ї стосуються питання про основну мету людського життя. Це питання, пов'язані з пошуком справжнього буття людини і справжнього буття сім'ї. Тут ми вважаємо за необхідне навести важливі життєві питання чеського філософа J. Patočka5, які є актуальними і для сучасної сім'ї: - Чому варто жити в сім'ї? Чи маємо ми заради чого жити в сім'ї? - Для чого сім'я існує у світі? Коли і як варто по-справжньому жити в сім'ї? - Коли людині добре в сім'ї? - Коли можна сказати, що життя певної сім'ї є справді добрим? - Коли можна сказати, що життя певної сім'ї вдалося — що це було успішне життя?

Уявлення про добре життя, про якість життя в сім'ї включає в себе психологічні, етичні та соціальні пріоритети, які випливають з уявлення людей про сім'ю як місце реалізації своєї особистості. Сім'я навряд чи обійдеться без певної філософії сімейного життя, яка тісно пов'язана з центральними цінностями та переживаннями членів сім'ї. При створенні нової сім'ї вона тісно пов'язана насамперед із філософією життя партнерської пари, яка засновує сім'ю.

Спосіб спілкування в сім'ї, який шкодить сімейному життю6

У спілкуванні членів сім'ї можуть виникнути два способи незадоволення від соціальної взаємодії: йдеться про комунікативну інвазію та комунікативну депривацію.7

  1. У випадку комунікативної інвазії члену сім'ї нав'язується щось, чого він не хоче і про що не просить. Зрештою, він реагує так, що приймає те, що йому нав'язують, і відступає від своїх вимог. Тоді, професійно кажучи, йдеться про психологічне явище інтроєкції. Особа ніби проти своєї волі «ковтнула» нав'язувану думку, ставлення, прояви іншого тощо. Якщо це стосується сім'ї, то таке прийняття особою коментується тим, що поступитися треба заради збереження доброго співжиття та спокою в сім'ї. Однак член сім'ї може на тиск реагувати також інвазією щодо когось або чогось. Тоді, професійно кажучи, йдеться про психологічне явище проекції. Особа на свою неприязнь до тиску на себе, щоб прийняти нав'язувану думку, ставлення, річ, почуття тощо, реагує вимогою своєї правди, атакою (словесно і буквально). Якщо це стосується сім'ї, то інвазія коментується особою так, що поступитися можна до певної межі, що далі вже не можна відступати, що вона ніколи не поступиться, незалежно від наслідків для співжиття та порушення спокою в сім'ї.

  2. До стану комунікаційної депривації доходить тоді, коли особі не задовольняють її базову соціальну потребу мати з членами сім'ї любовні функціональні стосунки. Зазвичай вона не розуміє комунікаційних пасток у сім'ї, підлаштованих найчастіше за допомогою маніпулятивної комунікації. Особа реагує на ситуацію, в якій вона фрустрована, відступом або атакою. Якщо вона пасивна, то відступає від своїх потреб і вимог на шкоду собі. І навпаки, якщо вона активна й асертивна аж до агресивності, то домагається задоволення своїх потреб і вимог навіть на шкоду іншим.

Спосіб здорової комунікації та взаємодії є таким, що особа рухається десь між інвазією та депривацією у переживанні та діях, така комунікація називається діалог — це означає двосторонню міжособистісну комунікацію.8 Комунікаційний контакт людини з людиною в сім'ї

За найважливіші психологічні «канали» контакту людини з людиною David Boadella9 вважає:

  • погляд (відповідно очі)
  • звук (відповідно голос)
  • дотик (відповідно ноги як контакт із землею і руки як контакт з іншими істотами та речами).

Розвиток особистості членів сім'ї підтримують такі стосунки та комунікація в сім'ї, які дозволяють членам сім'ї виражати свою особистість спонтанно. Оптимальна свобода та оптимальні можливості самовираження членів сім'ї допомагають підвищенню їхнього самовідчуття, тобто того, як вони переживають свою особу. Якщо самовираження людини блоковане, гальмується також її загальна спонтанність, її проявлення, її емоції, її тілесна рухливість, її життєва енергія.

Життя в сім'ї — зміна в житті10

Відкриття своєї особистості в межах сім'ї відбувається в межах соціальної та суспільної ситуації життя сім'ї, а також у межах особистої ситуації членів сім'ї.

Суспільну ситуацію сім'ї висловимо словами Carl Gustav Jung11: «Людина хоч і переконана в тому, що ми на значущому роздоріжжі епох, проте вважає, що причиною цього роздоріжжя було розщеплення та злиття атома або космічні ракети. Як зазвичай, не помічають, що водночас відбувається в людській душі». Ми вважаємо, що цей спосіб погляду досить значно впливає також на ставлення людей сьогодення до сімейного життя.

Члени сім'ї не завжди усвідомлюють, що особиста ситуація та її переживання будь-яким членом сім'ї має значний вплив на переживання та дії сім'ї як цілого. Члени сім'ї можуть переживати, навіть за умов доброго сімейного життя, почуття самотності та відчуження. І при цьому сім'я цього не помітить. Почуття самотності когось із членів сім'ї не з'являться просто так. Вони не випливають лише з того, «що людина не має навколо себе людей». Але скоріше полягають у тому, «що з ними не може ділитися справами, думками та почуттями, які здаються йому важливими».12 До почуття самотності когось із членів, навіть у добре функціонуючій сім'ї, можливо, підходить цей вислів мислителя Lao-c13: «Все ясно, тільки я неясний».

Що ж таке сімейне життя? Як люди готуються до шляху в інтимність переживання сім'ї? І чи готові вони до шляху в життя сімейної констеляції стосунків і комунікації? До подружнього та сімейного життя багато людей вирушають зовсім непідготовленими. Сімейне життя, однак, вони не можуть жити за тією ж програмою, якою керувалися як люди без подружніх і сімейних зобов'язань.

Окремі члени сім'ї повинні знати, що їхній життєвий стиль у сім'ї більш-менш значно зміниться. Сім'я стає важливим життєвим простором, за який потрібно платити певний податок тим, що у них часом і певною мірою звужуються стосунки та комунікація з оточенням. Сім'я є благом насамперед для тих, чиє сімейне життя підтримує розвиток їхньої особистості. Однак покаранням може здаватися, наприклад, таким особам, які звинувачують себе та інших і свої неперероблені страждання проектують у сім'ю. А це має недобрий вплив на співжиття всіх членів сім'ї.

Сім'я — це унікальна соціальна група, яка створює унікальне сімейне середовище. Комунікація та сімейні стосунки мають дозволити члену сім'ї бути автентичною та інтегрованою особою, це означає бути самим собою і бути психічно та тілесно здоровою людиною. Для сім'ї як групової істоти діє закономірність самоорганізації сім'ї, що означає рух сім'ї від менш розвиненої комунікації та стосунків до більш розвиненої комунікації та стосунків. Сімейне життя — це процес, який закономірно прямує з минулого в майбутнє сім'ї.

У сім'ї має панувати любовна сімейна комунікація та любовні сімейні стосунки, якщо сім'я має втриматися разом. Сім'я має бути стимулюючим духовним, психологічним і соціальним середовищем, яке підтримує в розвитку, мотивує до життєвого злету та емоційно наповнює членів сім'ї. Сім'я має бути любовним місцем для життя дітей і дорослих.

Що таке любов? Автентичні висловлювання студенток14

Під час лекції з навчального предмета Освітнє соціальне консультування (у квітні 2016 року) ми несподівано звернулися до 12 студенток Православного богословського факультету Пряшівського університету, щоб у даний момент письмово зафіксували свої спонтанні відповіді на заздалегідь підготовлені 7 запитань, які ми сформулювали на тему Любов. На кожне усно поставлене запитання вони мали одразу, без довгих роздумів, письмово відповісти. Їхні відповіді наводимо в оригінальному звучанні, без коментарів, з усною згодою студенток. У цьому дописі обираємо відповіді лише на одне із запитань. За рідкісну щирість і виявлену мудрість у відповідях моїм студенткам належить велика подяка.

Що таке любов?

Спонтанне письмове висловлювання студенток:

  • «Любов є доброзичлива. У любові ми намагаємося людині допомагати і любимо одне одного. Це прекрасне почуття, якщо ми можемо обійняти людину, яку любимо, і знаємо, що в ній маємо постійну опору. У любові людина жертвує собою заради іншого, щоб йому було краще, ніж мені».
  • «Любов — це слово з величезною силою, любов здатна рухати світом, вміє викликати посмішку на обличчі, любов вміє викликати смуток на душах і всередині, любов — це прекрасне почуття між двома людьми».
  • «Любов — це почуття. Любов — це коли 2 людини або більше людей люблять одне одного. Любов має багато форм, це може бути любов між дітьми та батьками — батьківська любов. Любов між партнерами».
  • «Любов — це БОГ. Це почуття, яке робить людей щасливими. Є багато видів любові — партнерська, батьківська. Батьківська любов — найпрекрасніша і найсильніша любов з усіх. Коли люди не думають лише про себе, але їм небайдужі й інші».
  • «Любов — це любити когось. Піклуватися про нього, допомагати йому. Любов не проявляється лише словами «Люблю Тебе», але головне вчинками, як ми про цю особу піклуємося, боїмося за неї, захищаємо. Любов дуже важлива, без неї нам живеться важко. Це не обов'язково має бути лише любов до друга, але й до БОГА, близьких осіб і так далі».
  • «Любов — це чистота, невинність, крихкість маленького немовляти. Любов — це коли вам стисне палець і хоча ще не вміє говорити, його оченята випромінюють любов. Це його запах, посмішка, поцілунки та дотики. Жодна інша любов не є чистішою. Любов до чоловіка трохи інша, але все ж таки це любов. Це біль, коли він плаче, і сміх, коли він сміється».

  • «Любов — це почуття, у кожному випадку я це сприймаю інакше. Ніжне пещення батьківської любові. Любов всюди навколо нас, вона сприймається іноді навіть болісно».

  • «Любов — це почуття, яке виникає між людьми після взаємного пізнання».

  • «Любов — це почуття, яке ми переживаємо чи то в шлюбі, сім’ї, до друзів, чи то до нашого міста та країни. Любов справедлива, терпляча, не думає про зло, не вихваляється і не заздрить».
  • «Любов — це коли ти допомагаєш людині безкорисливо, не очікуючи від цього жодної відповіді. Це дуже чисте і прекрасне почуття до іншої людини. Коли людина жертвує собою заради іншого».
  • «Любов — це прекрасне відчуття, емоційний стан, стосунки між особами, з моєї точки зору також ставлення до тварин, певна емоційна прив’язаність, ніжність, обійми, гарні слова, коли ми когось любимо, кохаємо, філантропія — любов до людини — ми цінуємо людей, допомагаємо».
  • «Любов — це сильна емоційна прив’язаність, заснована на сильній фізичній або духовній привабливості, як правило, пов’язана з бажанням бути з даною особою РАЗОМ. Людина не може жити без любові. Людина, яка не любить, повільно помирає. Все, що має душу, без любові жити не може».

Резюме

У статті ми зосередилися на комунікативній компетентності в сім’ї, яка є основою для психологічно та соціально здорового сімейного життя. Розвиток членів сім’ї великою мірою залежить від способу їхнього взаємного спілкування. Ми наголошуємо на необхідності приділяти увагу якості спілкування в сім’ї та вказуємо на шкідливу, ранячу комунікацію, якою є комунікативна інвазія та комунікативна депривація. Спосіб спілкування членів сім’ї віч-на-віч зумовлює характер співжиття в сім’ї. Значення любові в сім’ї та в житті ми ілюструємо автентичними письмовими відповідями студенток університету на запитання: Що таке любов?

In this paper we focused on communication competence in the family, which is essential for family life. The development of family members depends on the way of interpersonal communication. We pointed to the attitude of communication in the family, which is harmful to family life – communication invasion and communication deprivation. Communication human contact with humans is a prerequisite for family life because it determines the nature of co-existence in the family. The importance of love in the family and in the life illustrate authentic expression about love of femal students of the university.

Автор: Prof. PhDr. Mária Machalová, CSc.

1 MACHALOVÁ, Mária. 2011. Komunikácia v sociálnej práci. Prešov Pravoslávna bohoslovecká fakulta Prešovskej univerzity. ISBN 978-80-555-0328-8. 2 TAMŽE. 3 TAMŽE. 4 MACHALOVÁ, Mária. 2011. Komunikácia v sociálnej práci. Prešov PBF Prešovskej univerzity. ISBN 978-80-555-0328-8. 5 PATOČKA, Jan. 1996. Péče o duši. s. 143. Praha Oikoyhmenh. 6 MACHALOVÁ, Mária. 2011. Komunikácia v sociálnej práci. Prešov PBF Prešovskej univerzity. ISBN 978-80-555-0328-8. 7 BOADELLA, David. 1987. Lifestreams. An Introduction to Biosynthesis. London-New York Routladge – Kegan – Paul. s. 6. ISBN 0-7102 – 1145-7. 8 MACHALOVÁ, Mária. 2011. Komunikácia v sociálnej práci. Prešov PBF Prešovskej univerzity. ISBN 978-80-55-0328-8. 9 BOADELLA, David. 1987. Lifestreams. An introduction to Biosynthesis. London - New York Rouladge – Kegan - Paul. ISBN 0-7102-1145-7. 10 MACHALOVÁ, Mária. 2010. Biodromálna psychológia pre pomáhajúce profesie. Brno IMS. ISBN 978-80-87182-10-9. 11 JUNG, Carl Gustav. 1994. Duše moderního člověka. Brno Atlantis. s. 286. ISBN 80-7108-087-X. 12 TAMŽE. s. 300. 13 LAO-C.´ 1996. TAO TE ŤING. Bratislava Nestor. ISBN 80-88801-19-2.