Це країна розміром із Західну Європу, але якщо хтось її тут і помічає, то скоріше через конфлікт на сході країни, по сусідству з Руандою.

Руанда і Демократична Республіка Конго вписані в історію кривавими літерами: Руанда у 1994 році як приклад величезного провалу міжнародної спільноти, яка не змогла запобігти геноциду, найшвидшому в сучасній історії. Конфлікт у Демократичній Республіці Конго на початку XXI століття — як африканська «світова війна», у якій власні інтереси та доступ до мінеральних ресурсів «вирішували» шість інших країн. Внаслідок бойових дій, а також недоїдання та хвороб у Конго померло, за оцінками, три мільйони людей.

Гуманітарна організація Magna Deti v núdzi, яка зосереджує свої проєкти у багатьох куточках світу переважно на медичній та соціальній допомозі, вирішила звернути увагу на захід Конго — на столицю Кіншасу. «Більшість уваги світу звернена скоріше на схід Конго. Те, що люди в Кіншасі не мають доступу до медичної допомоги і страждають там від недоїдання, залишається поза увагою», — пояснює рішення організації один із її засновників Martin Bandžák.

У Кіншасі, що розростається, проживає приблизно вісім мільйонів жителів. Переважна більшість живе без каналізації, стабільного доступу до питної води та медичного обслуговування. «Вона справила на мене враження вимерлого міста, коли я побачив порожні будівлі лікарень. Без людей та обладнання», — каже M. Bandžák.

Місцеві лікарі надають медичні послуги як приватний бізнес, за всі процедури потрібно платити. Люди, які живуть від зарплати до зарплати, тобто менш ніж на долар на день, не можуть дозволити собі медичну допомогу. «Ми стали свідками ситуації, коли жінку, яка народила, замкнули разом із дитиною в будівлі. У неї не було грошей на оплату», — додає він.

Минулого року Magna Deti v núdzi відкрила в Конго довгострокову місію, яка, як і в інших країнах, спрямована на зупинення передачі вірусу ВІЛ від матері до дитини, надання лікування людям із ВІЛ, а також на покращення харчування дітей. «Мільйон дітей страждає від важкого недоїдання, що також сприяє тому, що Конго є третьою найбіднішою країною у світі», — наголошує Andrea Stránska, польова координаторка Magna Deti v núdzi в Конго.

З вірусом ВІЛ у Конго живе, за оцінками, понад мільйон людей. Порівняно з іншими державами екваторіальної Африки, це не такий уже й драматичний показник (приблизно 4,2% населення), проте тест на ВІЛ пройшли лише близько чотирьох відсотків дорослих віком 15–49 років.

Конго (тодішній Заїр) після першого зафіксованого випадку у 1983 році належало до перших країн, які запровадили заходи для боротьби з ВІЛ/СНІДом. Однак внаслідок конфліктів, нестабільності та бідності сьогодні країна, навпаки, належить до тих, де вірусу ВІЛ та зупиненню його поширення приділяється недостатньо уваги.

«Наші програми профілактики передачі вірусу від матері до дитини мають 96-відсоткову успішність. Діти, чиї матері мають вірус ВІЛ, мають шанс народитися і жити без вірусу. Чому б нам не спробувати допомогти їм?», — додає до планів у Конго виконавчий директор організації Magna Deti v núdzi.

Конго в цифрах:

  • з 1000 народжених дітей 129 доживають до першого року життя
  • з майже 70 мільйонів жителів 70% живуть у сільській місцевості
  • мільйон дітей страждає від серйозного недоїдання
  • 92% людей у містах не мають доступу до санітарії, туалетів
  • на 10 тисяч людей припадає в середньому 9 лікарняних ліжок і 1 лікар
  • 33% жінок мають доступ до програми профілактики передачі вірусу ВІЛ від матері до дитини
  • 10% людей із ВІЛ мають доступ до ліків — АРВ-терапії

Джерело: http://www.magna.sk

Стаття вийшла у бюлетені Rozvojová pomoc - Jar 2010. Його видає Platforma mimovládnych rozvojových organizácií (MVRO), яка є об'єднанням юридичних осіб — головною організацією 31 (23 дійсних членів і 8 спостерігачів) словацьких неурядових організацій, що займаються переважно закордонною допомогою з розвитку та гуманітарною допомогою.