Малі дива в художньому музеї
Галерея як культурно-творча інституція дозволяє, окрім зберігання та презентації творів мистецтва й артефактів, також здійснювати неформальну освіту для широкого загалу. Однією з її цільових груп є сім'я. Професор Lynn Dierking (1989), який займається вивченням сімейних відвідувачів у музеях, зазначає, що сім'ї становлять основну частину відвідувачів у неформальних освітніх середовищах. На його думку, сім'ї розглядають музеї з погляду проведення вільного часу як соціалізаційний та освітній простір.
Сімейні програми у вільний час орієнтовані насамперед на сім'ї з дітьми дошкільного та молодшого шкільного віку. Батьки значною мірою впливають на активність та діяльність дітей, незалежно від того, позитивно чи негативно. Виховання — це постійний, складний процес протягом усього життя індивіда. Батьківське виховання формує дитину в ранній період найбільш виразно. Середовище галереї стає і для сім'ї природним місцем, де можна спільно й активно провести свій вільний час. Pat Sterry та Ela Beaumont (2006) у дослідженні, присвяченому методам вивчення сімейних відвідувачів у галереях, виокремлюють галерейну освіту, за допомогою якої відвідувачі можуть зрозуміти ставлення, мотивацію, навчання, сприйняття та культуру. Ефективніших результатів можна досягти при залученні сім'ї до освітніх заходів, які пропонує галерея.
Освітній відділ галереї створює як одноразові акції, так і регулярні програми, що відбуваються на щотижневій або щомісячній основі. Регулярні програми можуть мати форму цілісного циклу з гомогенною групою або відбуватися регулярно в певний час із гетерогенною групою. Такі програми зазвичай розподілені за рекомендованою віковою категорією учасників. Сімейні програми реалізує не кожна галерея, але останнім часом інтерес до них зростає, і словацькі галереї поступово приєднуються до тренду закордонних, саме шляхом реалізації програм, призначених для найменших відвідувачів від одного року. Якщо дитина з раннього дитинства відвідує з батьками галерею і бере участь у галерейних програмах, її середовище перестає бути для неї чужим. Часто під час регулярної програми трапляється, що дитина після завершення курсу хоче продовжити навчання на курсі наступної вікової категорії. Галерея таким чином поступово виховує майбутнього відвідувача.
У державних галереях Словаччини пропозиції для сімей з дітьми віком від 1 до 4 років не є частими. З 29 галерей, внесених до Реєстру музеїв та галерей Словацької Республіки, 5 галерей реалізують курси для батьків з малюками. У наступній частині ми розглянемо одну з цих програм — «Малі дива» у Словацькій національній галереї. Вона триває з вересня 2017 року раз на місяць. Через великий інтерес з боку учасників та сама програма реалізується двічі на місяць. Уже той факт, що батьки записуються на програму за досить довгий час наперед і бронюють місця на кілька програм наперед, свідчить про потребу батьків з малюками відвідувати культурні інституції та долучатися до творчих заходів. Навіть у галереї вони можуть спільно переживати та сприймати творчі імпульси, нові враження та можливості для пізнання світу через твори мистецтва, формуючи таким чином змалечку позитивне ставлення до мистецтва, розвиваючи фантазію та креативне мислення. У галереї їм це повною мірою дозволено.
Програма «Малі дива» триває 45 хвилин. Цього часу цілком достатньо для утримання уваги дітей. Трирічна дитина здатна утримувати увагу 20–30 хвилин, якщо діяльність її зацікавить. Сім'ї зустрічаються у вступній кімнаті виставки, де одночасно починається програма, і під час очікування на інших учасників підготовлено першу активність, що функціонує самостійно — за допомогою короткої інструкції музейного педагога щодо виконання завдання. У грайливій формі проста активність має зацікавити дітей і ввести в тему зустрічі. Наприклад, обведення рук на великоформатному папері, наклеєному на підлозі, до теми про руки; прикріплення природних і створених людиною предметів до обведених контурів цих предметів на папері до теми про природні матеріали; або пошук кришки до посудини та ловіння повітря шляхом закриття посудини до теми про повітря. Тут добре видно, як діти з мамами й татами знайомляться з середовищем галереї та разом з іншими учасниками. Лектор оцінює активність і представляє тему. Зазвичай усю програму супроводжує казка, пов'язана з темою, у виконанні лектора. Історія об'єднує тему і постійно до неї повертається, тим самим утримуючи дитячу увагу. Пам'ять малюка короткочасна, але він запам'ятовує те, що його зацікавить. Якщо це для нього щось нове, він краще запам'ятає, якщо це подано в цікавому контексті. У сфері пам'яті Ľuba Končeková (2014, с. 101) характеризує основні ознаки пам'яті малюка щодо зберігання та відтворення вражень, які емоційно на нього вплинули. Вона стверджує, що дитина запам'ятовує і відтворює конкретні образи, власні враження та досвід швидше, ніж слова та поняття. Дворічна дитина здатна впізнати особу навіть після тривалого часу. Уявлення та фантазія є конкретними, і саме в іграх або малюванні вони повною мірою реалізуються.
Кожна зустріч містить рухові, сенсомоторні та творчі елементи. У простих рухових активностях розвивається локомоція, утримання рівноваги, дрібна моторика. Завдяки тому, що дитина зосереджується на діяльності, одночасно розвивається її інтелект. Подолання смуги перешкод (ходьба, стрибки, підлізання), слідування за позначеними знаками, збирання предметів у просторі чи ходіння по різних поверхнях повною мірою застосовуються і в галереї. Діти вправляють дрібну моторику короткими творчими активностями та елементарними хапальними рухами, які часто пов’язані з функціональністю предмета чи інструмента. Інструменти, художні засоби та матеріали найбільше використовуються під час творчості у завершальній частині. Оскільки програма відбувається безпосередньо у приміщеннях виставки, з міркувань захисту виставлених творів техніка та робота з матеріалом обмежені. Якщо «мокра техніка» є важливою для теми, вся програма проходить в ательє. Творчість завжди ґрунтується на цілях теми або на історії. Наприклад, тема про погоду може вилитися у мрійливу площину зі створенням пов’язки на голову з хмар. Як це — мати голову в хмарах? Виготовленню наплічника передують дії дослідження предметів, їх збирання та хапання різними способами. У наплічник дитина може вкладати зібрані предмети, і зовсім не заважає, якщо вони фіктивні — зібрані з картин. Під час програми варто пам’ятати про поєднання вражень із виставкою. Поєднання творчої діяльності з мистецькими творами є невід’ємною частиною галерейної освіти. Для дітей віком до 6 років інтерпретація виставки зосереджується переважно на конкретних зображальних компонентах і роботі з темою виставки. Суттєвим є пізнання візуальних вражень, які діти можуть спостерігати не лише в галереї, а й у своєму оточенні. Katarína Sokolová (2010, с. 12) вважає принципом галерейних інтерпретацій мистецтва з освітньою метою зв’язок слова та образу. Галерейний педагог уможливлює безпосереднє сприйняття, пізнання та декодування творів. Водночас він дозволяє, щоб твори сприймалися в контексті галереї, а також у контексті життя, і щоб освітній процес адаптувався до індивідуальних когнітивних диспозицій реципієнтів.
У галереї найбільше застосовується чуттєве пізнання. За Šobáňová (2014, с. 59-62), саме це вважається перевагою галерейної педагогіки порівняно з навчанням у школі, що відбувається переважно через вербальні схеми, які не мають достатньої опори в конкретних уявленнях дітей. Завдяки освіті, дидактичним експонатам та засобам відбувається ефективне та змістовне пізнання й засвоєння нових знань. Відбувається трансформація певного аспекту особистості відвідувача — його інтересів, ставлень чи цінностей.
Věra Mišurcová та Marie Severová (1997, с. 9-10) вважають розвиткові зміни в ранньому дитинстві сталими та дуже значущими для всього розвитку людини. Діти мають дуже добре розвинену чутливість сенсорних органів, за допомогою яких розвивається чуттєве сприйняття. Вони дуже добре приймають інформацію із зовнішнього середовища і здатні швидше адаптуватися до умов виховання та життєвих ситуацій. Вже від народження вони вчаться спонтанно, швидко та продуктивно. Вони хочуть пізнавати нові речі, які є для них привабливими, виявляють радість від кожного успіху. Jitka Oravcová (2006, с. 42) описує сприйняття малюка (зір і слух) як важливий пізнавальний засіб (раніше важливим був переважно дотик). Органи чуття доповнюють одне одного, завдяки їм дитина пізнає предмети навколо себе — якщо бачить яблуко, здатна уявити також його запах і смак. Вчиться називати основні та додаткові кольори, здатна приєднати частину до цілого і навпаки, чим удосконалюється аналітико-синтетичне сприйняття. На курсах для дітей у період перших 6 років інтенсивно працюють із пізнанням та впорядкуванням предметів і їхніх частин. Перевагою середовища галереї є те, що діти мають прямий контакт із мистецькими творами, які можуть підтримуватися вибором інших предметів в активностях програми.
За Jean Piaget (1993, с. 11-21 та 51-59), який займався розвитком пізнавальних процесів, позначення чогось іншим символом, словом або жестом з’являється на 2-му році життя. Розвиток мислення відбувається від сенсомоторної фази, яка триває перші 18 місяців, через символічну, допонятійну, і веде до наочного мислення. У сенсомоторному періоді не утворюються уявлення та процеси мислення, дитина сприймає візуальні стимули, на які вміє реагувати, а також асимілюватися і здобувати навички. Наприкінці першого року починає шукати нові засоби на основі диференціації відомих схем, наприклад, тягнення предмета до себе, що виливається в процес розуміння та створення стосунків між схемами. Символічну функцію, яка є основою для пізнішої дії, представляє виникнення мови та логіки, образних уявлень, пам’яті.
Діти швидко засвоюють мову, мислення досягає вищого рівня. Вони створюють перші символи для різних об'єктів і за допомогою інших засобів можуть позначати реальність, наприклад, через художнє вираження. Маленькі діти часто в іграх замінюють речі, яких не мають у розпорядженні, іншими символічними зображеннями. (Mišurcová & Severová, 1997, с. 11-13) Твори мистецтва впливають на дітей, підтримують створення уявлень і комунікують з ними через керівництво музейного педагога. Важливими формами символічної функції є гра та малювання. Через символічну гру дитина адаптується до світу, який пізнає. Ľuba Končeková (2010, с. 130) описує у дворічної дитини переважання маніпулятивної гри, перенесення предметів, тягання рухомих іграшок, витягування речей із шафок, маніпуляцію з предметами. Наслідувальні ігри в третьому році вдосконалюються, і дитина здатна робити більше речей одночасно. Серед інших ігор малюків є рецептивні ігри та рольові ігри, що виходять із наслідувальних. Вони разом із конструктивними іграми повною мірою виправдовують себе в програмі Malé divy. У рецептивних іграх ведеться робота зі сприйняттям стимулів у галереї з виходом на сприйняття особистого простору та оточення. Конструктивні ігри розвивають мислення, фантазію, увагу та систематичність. Дитина вдосконалює навички роботи з різноманітним матеріалом. Гра підтримує соціалізацію та розслаблює атмосферу, діти перестають соромитися. При всіх активностях у програмі дуже важливою є функція батьків, які не лише спрямовують дитину та допомагають їй у виконанні завдань, а й разом із нею долучаються до активностей та покращують соціалізацію з іншими дітьми. За Končeková (2014, с. 104 - 105), малюк має сильний емоційний зв'язок із матір'ю та батьком, поступово починає формуватися зв'язок з іншими близькими, а пізніше і з однолітками. Наприкінці другого року починає налагоджувати ігровий контакт з іншими дітьми. Susie Wilkening (Wilkening, 2011 in Herman, 2012) з'ясувала, що відвідування музею батьками з дітьми стає успішним саме завдяки якісній співпраці між ними. Naomi Lifschitz-Grant (2018) зосередилася на сімейній програмі для найменших дітей (3-5 років) у музеї американського мистецтва Reynolda House of American Art у Північній Кароліні. Вона стала успішною завдяки тому, що лектори активно залучили до неї батьків. Сімейна освіта складається з навчання, коли члени сім'ї спільно беруть участь в активностях. Дорослі можуть допомогти дітям реагувати на твори мистецтва тим, що розширюють розмову з ними і водночас допомагають їм будувати знання.
Висновок
Розвиток дитини до 6 років є дуже важливим у засвоєнні нових навичок і звичок, відбувається відтворення уявлень, виникнення ідей і бажань. Освітні зустрічі в культурних інституціях підтримують ці процеси та надають членам сім'ї з маленькими дітьми можливості навчання в ігровій формі. Батькам не потрібно боятися приходити з візком до галереї, і завдяки спеціальним програмам вони можуть забути про страх заважати іншим відвідувачам, оскільки програма зарезервована на конкретний час у конкретній виставці для них і пристосована до їхніх потреб. Разом із дітьми вони можуть розважитися в ігрових художніх, сенсорних чи рухових активностях у приємному середовищі галереї та отримувати змістовну освітню складову програми під керівництвом музейного педагога. Галерея може стати місцем, яке регулярно відвідують сім'ї, а водночас і місцем для черпання натхнення для активностей, що відбуваються і поза межами галерейного середовища.
Інформація про програму Malé divy: (джерело: https://www.sng.sk/sk/programy/1416_male-divy) Malé divy — це новий формат SNG, що дозволяє найменшим змістовно проводити час у галереї. Серія 45-хвилинних зустрічей для дітей віком 1-4 роки та їхніх батьків спрямована на пізнання навколишнього світу через твори мистецтва. Відбувається кожну першу та другу середу місяця о 10:15. Музейна педагогиня: Barbora Danišová
Авторка: Mgr. art. Soňa Patúcová Soňa Patúcová працює як художня педагогиня у Slovenská národná galéria з 2016 року та як докторантка на Кафедрі художньої освіти Педагогічного факультету Univerzita Komenského v Bratislave з дисертаційною темою, спрямованою на сімейні програми, що реалізуються в музейних та галерейних інституціях. Одночасно у своїй творчості висловлюється через живописний медіум, у якому розвиває тему пейзажу. У 2004 – 2010 роках вивчала вчительство художньої освіти на Педагогічному факультеті Univerzita Komenského, а у 2008 – 2014 роках — спеціальність живопис та інші медіа у VŠVU в Ательє ±XXI під керівництвом Daniela Fischera.
Список бібліографічних посилань
DIERKING, L. D. 1989. The Family Museum Experience: Implications from Research. Journal of Museum Education, 14(2), 9-11, DOI: 10.1080/10598650.1989.11510106 STERRY, P., BEAUMONT, E. 2006. Methods for studying family visitors in art museums: A cross-disciplinary review of current research. Museum Management and Curatorship, 21(3), 222-239. DOI: 10.1016/j.musmancur.2005.11.003 KONČEKOVÁ, Ľuba, 2010. Vývinová psychológia. Prešov: Vydavateľstvo Michala Vaška, 2010, 312 s. ISBN 80-7165-811-5 KONČEKOVÁ, Ľ. 2014. Vývinová psychológia. Prešov: Vydavateľstvo Michala Vaška, 2014, 295 s. ISBN 80-7165-945-7 LIFTSCHITZ-GRANT, N. 2018. Mornings at the Museums: A Family Friendly Early Childhood Program. Journal of Museum Education, 43(3), 260-273, DOI: 10.1080/10598650.2018.1483159 ORAVCOVÁ, J. 2006. Vývinová psychológia (vysokoškolské učebné texty). Žilina: EDIS, 2006, 102 s. ISBN 80-8070-510-0 PIAGET, J., INHELDEROVÁ, B. 1993. Psychológia dieťaťa. Trnava : LIAMA, 1993, 144 s. ISBN 80-85752-33-6 SOKOLOVÁ, K. 2010. Galerijná pedagogika – stručný nárys jej vývoja, teórie a praxe. Banská Bystrica : PF UMB, 2010, 131 s. ISBN 978-80-8083-981-9 ŠOBÁŇOVÁ, P. 2014. Muzejní expozice jako edukační médium. Přístupy k tvorbě a jejich inovace. 1. díl. Olomouc : Univerzita Palackého v Olomouci, 2014, 361 s. ISBN 80-244-4302-7 MIŠURCOVÁ, V., SEVEROVÁ, M.. 1997. Děti, hry a umění. Praha: ISV, 1997, 195 s. ISBN 80-85866-18-8 WILKENING, S. 2011. Mother Lode: Five Ultra Moms and Why You Want Them to Visit Your Museum. In: HERMAN, A. 2012. Bringing New Families to the Museum One Baby at a Time, Journal of Museum Education, 37(2), 79-87, DOI: 10.1080/10598650.2012.11510733