Чи є у нас жива археологія в Словаччині?

На археологічні джерела як факти зовнішнього минулого світу можна дивитися з двох точок зору: або вони служать джерелами знань про минуле (у цьому сенсі їх використовує академічна археологія), або вони є частинами сьогоднішнього світу, в якому виступають як пам'ятки. (1) У звичайній презентації в музейній практиці можна використовувати переважно другу позицію — позицію пам'ятки. Проте я вважаю, що їх можна представити і в першій функції, як частини минулої живої культури, реконструйованої теоретичними дослідженнями. Не виключена також презентація процедур, які пояснюють цикл процесів, пов'язаних із пошуком, здобуттям, упорядкуванням та інтерпретацією археологічних джерел, оскільки вони ведуть до виконання одного із завдань, які має музей, незалежно від типу музею, а саме — охорони культурної спадщини та виховання на її основі.

Найвищим ступенем презентації археології в польових умовах є скансени — археоскансени, археологічні музеї просто неба та археологічні парки — археопарки. У використанні цих термінів панує досить велика свобода. За значенням вирази «скансен» і «музей просто неба» зливаються. Термін «скансен» походить від нібито першого музею просто неба, який заснував Артур Хазеліус у 1891 році в Стокгольмі на території колишнього королівського саду на пагорбі під назвою Skansen (Укріплення).(2)

Стокгольмський приклад знайшов у Європі багатьох послідовників, і назва «скансен» закріпилася. Вона стала синонімом музеїв просто неба. Все було б добре, якби обидва вирази використовувалися однаково в якомога ширшому сенсі. Однак у спробі якомога точніше висловити це поняття в «Короткому словнику туризму» використовується таке визначення: «Скансен — музей народної архітектури просто неба, в якому знаходяться об'єкти, перенесені з початкового місця».(3) Ідея про перенесені експонати запозичена з етнографічного уявлення і є обмежувальною для презентації археологічних нерухомих пам'яток. (4) Відомі інтерпретації, які намагаються пом'якшити традиційну концепцію скансену як експозиції об'єктів, перенесених шляхом трансферу в нове природне середовище, визначаючи скансен — археоскансен як наукову конструкцію (реконструкцію) зниклих частин об'єктів на місці археологічної знахідки (in situ) або поруч із нею. (5) Питання в тому, чи достатньо цього для подолання суперечностей і чи не доцільніше для презентаційної практики уніфікувати термінологію, навіть ціною певної широти змісту.

Археологічні музеї просто неба як окрему категорію можна також класифікувати детальніше. У концепції Baxa, Gregorová та Poláček (6) це можуть бути класичні археологічні музеї просто неба у значенні статичних презентацій законсервованих оригіналів на відкритому повітрі або в інтер'єрі. У деяких випадках вони включають також гіпотетичні або аналогічні реконструкції зниклих об'єктів in situ або з околиць (ця категорія близька до терміну «скансен»). Іншою категорією за тими ж авторами (7) є археологічні музеї просто неба, орієнтовані на експериментальні традиційні види діяльності — живі археологічні музеї просто неба — експериментальні поселення, для яких характерне створення нових угруповань об'єктів, що імітують початкові зв'язки між ними в соціально-економічній сфері. Важливе місце при проектуванні цієї категорії музею просто неба відіграє тісна співпраця з фахівцями з експериментальної археології.

Експериментальна археологія — це молода наукова дисципліна, яка виникла в шістдесятих роках XX століття. Її визначення за J. R. Mathieu звучить так: «Експериментальна археологія — це підгалузь археологічного дослідження, яка використовує безліч різних методів, технік, аналізів і підходів у контексті контрольованого повторюваного експерименту для реплікації минулих явищ (від предметів до систем) з метою створення та тестування гіпотез, для отримання або посилення аналогій для археологічної інтерпретації». (8) Метою цієї наукової дисципліни є практична перевірка та доповнення знань і уявлень про прадавні або середньовічні робочі процеси. Її методом є реконструкція виробничої діяльності, технік, інструментів та об'єктів з метою доповнення інформації, отриманої шляхом археологічних досліджень. Ця спеціальна частина археології містить у собі великий освітній та виховний потенціал і викликає інтерес широкої громадськості, але насамперед дитячої аудиторії, яка має можливість пізнати і спробувати на власному досвіді, яким було повсякденне життя наших давніх предків. (9) Терміном «експериментальна археологія» іноді позначають також суто комерційні популяризаційні заходи для громадськості, організовані в археопарках або музеях просто неба. Прагнення залучити відвідувачів є похвальним, але існує небезпека, що якщо перейти межу допустимого, може статися порушення автентичності середовища та фізичної сутності оригіналу, заради якої ми й вирішили проводити презентацію. (10) Позначення популярних акцій (так звана «жива історія») терміном «експериментальна археологія» дискредитує сутність дослідження через експеримент. (11) Часто за археологічний експеримент вважають і саме будівництво археологічного музею просто неба — скансену, який, звісно, може виникнути таким шляхом як результат експерименту, але в більшості випадків це не так. (12)

Археологічний парк — археопарк за значенням дуже близький до музею просто неба, про що свідчить і його звичайне визначення як презентації статичних законсервованих оригіналів in situ або їхніх реконструкцій на відкритому повітрі. Суто спекулятивно він мав би відрізнятися від музею просто неба саме відсутністю виставкового простору в інтер'єрі. За R. Tichý (13), саме будівля з постійною експозицією та виставковими залами доповнює повноту і є необхідною складовою археопарку. Водночас термін «парк» може викликати асоціації з природою, тобто прогулянкою на природі, і чітко вказує на музей просто неба, на практиці пов'язаний із будівельними продуктами експериментальної археології в найширшому сенсі цього слова. (14)

Як я вже зазначила у вступі до цього роздуму, у термінології панує велика неясність, що, звісно, відображається і на практиці, і часто творці свого проекту археологічного музею просто неба — скансену — археопарку називають його без детальнішого пояснення або відповідно до власного визначення.

Презентація законсервованих оригіналів in situ у польових умовах є формою, що потребує значних зусиль для підтримання. Її успішність у Словаччині залежить від можливостей установи, яка управляє локацією (негативними прикладами є, наприклад, занедбані залишки досліджень середньовічного цвинтаря та церкви в Краснянах, городище Молпір у Смоленицях; протилежним доказом є вельможний двір у Дуцовому, великоморавська базиліка на Братиславському граді, ротонда в Михайлівцях, садиба римської доби в Братиславі – Дубравці; цікавим прикладом, гідним наслідування, є Підземний музей у Кошицях, що використовує залишки Нижньої брами міських укріплень). Презентація стосується як окремих об'єктів, так і цілих комплексів, деякі з яких мають характер «open air» музеїв. Окрему категорію становить презентація архітектурних залишків на живих локаціях, де безперервно тривають систематичні археологічні дослідження (Іжа – Leányvár, НКП Девін, Клашторіско). Специфічною ознакою цієї категорії є те, що вона, як правило, є лише тимчасовою, а після завершення досліджень локації трансформуються в музеї просто неба. Інші локації з архітектурними залишками (Ціфер – Пац, Ступава, Фіґа) поки що не використовуються для презентації.

Найкомплекснішою формою презентації археологічних джерел на природі є музей просто неба та його споріднені паралелі (археоскансени, археопарки). Ситуація у Словаччині за останній час суттєво змінюється, і музеї просто неба стали привабливими посередниками минулого, проте існують відмінності в якості, масштабах та рівні представленого матеріалу. Я не вважаю, що проблема полягає в малій кількості придатних археологічних локацій для такого типу музейної презентації, а скоріше в економічних та матеріальних передумовах, а також у зацікавленості чи незацікавленості сучасної археологічної спільноти. На передній план дедалі частіше виходять громадські об'єднання та ентузіасти археології й експерименту з-поміж неархеологів.

У наступній частині відображено археологічні музеї просто неба – скансени – археопарки, як живі, так і статичні, на нашій території з прикладами в сусідній Чехії.

Археологічний музей просто неба (археопарк): Archeologické múzeum Havránok - Liptovská Mara наразі перебуває під управлінням Liptovské múzeum v Ružomberku. Археологічна локація Havránok (Liptovská Mara – локація I) належить до найвизначніших пам'яток пуховської культури пізньої латенської доби / ранньої римської доби (II ст. до н. е. – II ст. н. е.). (15) Городище Havránok та його околиці відігравали важливу роль і в середньовіччі, особливо в період від Великої Моравії до кінця готики (IX–XVI ст.). (16) З 1965 року тут проводить археологічні польові дослідження Archeologický ústav SAV під керівництвом Karol Pieta. Дотепер в археопарку різними методами були реконструйовані: цілісна селянська садиба з головною житловою будівлею та кількома господарськими спорудами, фрагменти мурів жертовника на східній терасі з вхідною вежею та простором для жертвоприношень, вхідна брама до городища разом із фрагментами мурів та дерев'яною напівземлянкою, а також середньовічний замок на вершині пагорба. (17) Городище Havránok у 1991 році було оголошено національною культурною пам'яткою. (18) Археопарк має дуже вигідне розташування з погляду туризму, він лежить у туристично привабливій зоні – поблизу водосховища Liptovská Mara з можливістю відпочинку або туризму. Окрім популяризації археології для громадськості, цей археологічний музей водночас є центром наукового експерименту.

Múzeum antickej Gerulaty – римський табір належить до визначних пам'яток римської античності. Римський табір у місцевості Bergl був відкритий у 1961 році. Після завершення археологічних досліджень у 1985 році на центральній локації було відкрито Múzeum antickej Gerulaty. Ареал складається із законсервованої архітектури in situ та експозиції, розміщеної в музейній будівлі (лапідарії). Múzeum antickej Gerulaty перебуває під управлінням Múzeum mesta Bratislava. Відкрита частина табору у вісімдесятих роках була оголошена національною культурною пам'яткою, а решта території належить до пам'яткової зони Rusovce. Музей під фаховим керівництвом Jaroslava Schmidtová постійно виявляє ініціативу не лише у фаховій, а й у популяризаторській сфері, подаючи різноманітні проєкти та гранти в цій галузі. Вже кілька років тут тривають зусилля зі створення навчальної стежки, літнього денного табору для дітей, комп'ютерної програми «побудуй табір у Gerulata», моделі римського табору, а також виготовлення реплік артефактів, знайдених на цій локації. [1] Останнім часом досягає піку ініціатива щодо включення всього римського лімесу (включаючи словацьку ділянку) до категорії світової культурної спадщини. Сучасний ареал уже не відповідає вимогам сьогодення і потребує реконструкції, поєднаної з модернізацією та підвищенням привабливості. Як приклад має слугувати музей у сусідньому Carnuntum [2]. Метою зацікавлених сторін є те, щоб Múzeum antickej Gerulaty безперервно вписувалося у світову концепцію презентації локацій інших країн на лінії кордонів колишньої Римської імперії. (19)

Презентація археологічних джерел на живих локаціях: Римський табір Iža біля Komárno, подібно до археологічного музею просто неба Gerulata - Rusovce, належить до визначних пам'яток римської доби. У 1991 році він був оголошений національною культурною пам'яткою. На площі 3 га відвідувач може побачити частини оригінальної та реконструйованої архітектури кам'яного кастелу, наочну реконструкцію південного укріплення із силуетною реконструкцією південної брами. Ареал ефектно доповнює туристична навчальна стежка. (20)

Kláštorisko n. o. (некомерційна організація) – Skala útočišťa (Letanovce). Археологічно-архітектурна пам'ятка картезіанського монастиря розташована на території села Letanovce, у туристичному центрі Slovenský raj на нагірному плато Čertova sihoť. Окрім монастирського об'єкта, цей ареал складається з інших трьох археологічних пам'яток: праісторичного гальштатського городища, середньовічної фортеці-притулку та об'єктів виробничого характеру – печей для випалювання вапна. (21) З 1983 року систематичні археологічні дослідження цієї визначної локації веде Michal Slivka. Завдяки його ініціативі це визначне археологічне місце стало туристичною цікавинкою з прагненням створення музею просто неба – законсервованих оригіналів in situ та наочних реконструкцій у польових умовах. Весь монастирський ареал несе в собі величезний потенціал не лише у сфері туризму, а й у пізнанні історії нашого минулого.

Великоморавське городище Бойна – належить до визначних свідчень заселення нашої території. На основі останніх досліджень його можна визначити як велику агломерацію, що включає не лише городище Бойна I, а й Бойна II, III, а віднедавна і Бойна IV. Згідно з інтерпретацією керівника археологічних досліджень K. Pieta (22), його можна порівняти з Mikulčice, оскільки його загибель відбулася раптовим чином, що принесло поки що невичерпні можливості для археологів і дає простір для доповнення мозаїки життя тогочасного суспільства. З городища Бойна походять також унікальні знахідки позолочених плакеток, які прикрашали переносний вівтар, і частини відлитих дзвонів, а також один цілий дзвін, який донині дзвонить. (24) Метою археологів з AÚ SAV в Nitra та Муніципального управління Бойна є побудова археоскансену, в рамках якого методами експериментальної археології були б збудовані репліки слов’янських жител або ціле поселення, де були б не лише житлові будинки, а й майстерні та господарське приміщення. Ідеальною уявою, за словами K. Pieta, було б показати відвідувачам, як жили в Бойній, з можливістю презентації знахідок, які були виявлені на локації. (25) Наразі безпосередньо на локації вдалося збудувати два слов’янські зруби і готується будівництво оборонного валу.

Проблематика презентації – популяризації археології в полі, конкретно пов’язана з будівництвом археологічних музеїв просто неба – скансенів, має свою довгу традицію в сусідній Чеській Республіці. Доказом цього є вже мережа археологічних музеїв просто неба, які успішно розвиваються, але також стагнують, занепадають і виникають нові. Важливою, проте, є якість представлених реконструкцій об’єктів. (26) Як приклад я б навела два проекти: Archeopark pravěku у Všestary та археологічний музей просто неба – скансен Villa Nova Uhřínov pod Deštnou із зосередженням на середньовічному селі. Обидва «музеї» є водночас центрами експериментальної археології.

Метою Archeoparku Pravěku ve Všestarech є використання експерименту для моделювання культурного середовища даного періоду, підтвердженого археологічним матеріалом. У цьому випадку йдеться про комплекс взаємопов’язаних експериментів, де часткові інтерпретації формують інтерпретацію моделі як цілого. (27) Основою Archeoparku був Центр експериментальної археології у Všestary, до якого у 2013 році була відкрита будівля зі сталою експозицією, виставковими просторами, а також приміщеннями для творчих майстерень. Archeopark має, окрім фахового рівня, яким є експеримент в археології, також освітній рівень. Реальний експеримент і реконструкції використовуються як зручний дидактичний інструмент при викладанні праісторії:

Наступним прикладом такого типу є Archeologický skanzen v Březne u Loun. Це не класичний скансен, змістом якого є порятунок і консервація об’єктів, що перебувають під загрозою, проте вже існуючих. У випадку скансену в Březno u Loun йдеться про новостворені реконструкції. Об’єкти на цій локації будувалися з початку 80-х років з метою наукового експерименту. Будівництво цього ареалу допомагало реконструювати в процесі зведення окремих об’єктів і споруд технологічні процеси творців і дозволяло перевіряти гіпотези про робочі техніки та традиційні заняття. Під час реалізації цього проекту житлові об’єкти перевірялися з погляду їхніх житлових властивостей – експериментальними перебуваннями добровольців у формі літніх і зимових таборів. Музейна функція цього скансену виникла як вторинний продукт спочатку задуманого наукового експерименту. З 1994 року археологічний скансен є частиною Окружного музею в Louny і є доступним для широкого загалу. Скансен організовує різні заходи, особливо для дітей та шкільної молоді. (28)

Підсумовуючи, можна констатувати, що порівняно з довгостроковою цілеспрямованою діяльністю в інших країнах, Словаччина при будівництві археологічних презентацій просто неба все ще перебуває на початку довгого і складного шляху.

Наразі у підготовчій фазі перебуває проект археологічного скансену на території колишніх казарм на Martinskom vrchu в Nitra, де мало б бути представлене заселення від кам’яної доби до середньовіччя разом із наочною реконструкцією романського Martinského kostolíka. Розраховують також на використання археологічного експерименту в рамках скансену. Наразі триває стадія підготовки фахового дослідження, яке замовив Archeologický ústav SAV в Nitra, який був би оператором і адміністратором скансену. (29)

Наступним проектом є Archeopark Živá archeológia v Hanušovciach nad Topľou як центр експериментальної археології та освітньої діяльності, творцем якого є Vlastivedné múzeum v Hanušovciach nad Topľou. Йдеться про спільний проект з Muzeum Podkarpackie в Krosno (Польща). Весь ареал повинен мати п’ять основних об’єктів з п’яти періодів (палеоліт, неоліт, бронзова доба, латенська доба та слов’янський період). Весь ареал оточуватиме масивна дерев’яна палісада та інші додаткові об’єкти, як-от печі, майстерні та місце зборів. (30) Обидва згадані проекти гальмують переважно економічні та бюрократичні проблеми.

Не в останню чергу згадаю проект Archeoparku Mokrý kút у Vyšný Kubín, спрямований на праісторичне життя людини. Виникнення праісторичного поселення на Orava ґрунтується на експериментальній археології. Реалізатори проекту, випускники археології та музеології на FF UKF в Nitra, планують відкриття Archeoparku вже цього літнього сезону. Оператором є громадське об’єднання Ipea. (31)

Безсумнівно, у стані вирішення або візії є, можливо, й інші, про які говорять лише у вузькому колі зацікавлених осіб.

Автор: PhDr. Stanislava Gogová, PhD. Katedra muzeológie FFUKF v Nitre Використана література:

Baxa, P. - Gregorová, J. - Poláček, L.: Projekt archeologického parku Mikulčice – Kopčany. Pamiatky a múzea 1, 2003, 53-57. Dragoun, Z.: Několik poznámek k budováni a provozu archeologického muzea v přírodě. (Re)konstrukce a experiment v archeologii 7, 2006, 88. Dvořáková, J. K. : James R. Mathieu (ed): Experimental Archaeology: Replicating past objects, behaviors, and processes. (Re)konstrukce a experiment v archeologii 5, 2004, 144-148. (recenzia). Gogová, S.: Archeológia a múzejná prezentácia. Nitra 2011. Gregorová, J.: Ranostredoveké centrum Mikulčice - Kopčany - chrániť a oživiť. Veřejná archeologie II. Praha 2008, 41-51. Gučík, M. (ed.): Krátky slovník cestovného ruchu. Banská Bystrica 2004. Kol. autorov: Encyklopédia ľudovej kultúry. Slovenska. Bratislava 1995. Kol. autorov: Slovenské múzeá v prírode. Liptovská Sielnica 2001. Kotorová - Jenčová, M. - Vatecha, M.: Zámer vybudovať Archeopark. Živá archeológia pri Vlastivednom múzeu v Hanušovciach nad Topľou. Skanseny archeologiczne i Archeologia eksperymentalna. Krosno 2012, 201-219. Kuzmová, K. - Rajtár, J.: Kelementia - Brigetio: po stopách Rimanov na oboch brehoch Dunaja. In: Veda na oboch brehoch Dunaja. Prednášky z konferencie „Naše spoločné akademické výskumy“. Bratislava 2002, 135 - 138. Neustupný, E.: Metoda archeologie. Plzeň 2007. Pieta, K. a): Liptovská Mara. Bratislava 1996.

Pieta, K. b): Ergebnisse der Grabungen in Liptovská Mara bis 1992. In: Die Kelten in den Alpenund der Donau. Akten des Internationalen Sypmosions St. Pölten, 14.-18. Oktober 1992. Budapest - Wien 1996, 403-414. Osipowicz, G.: Яке майбутнє експерименту в археології? Повернутися від популярних акцій для громадськості до коріння серйозних експериментів. (Re)konstrukce a experiment v archeologii 7, 2006, 4. Slivka, M.: Letanovce – Kláštorisko – що далі? Pamiatky a príroda, 20, 1989, 22-24. Štauber, B.: Археологічний скансен Březno та його музейне використання. REA 1, 2000, 149 – 150. Thér, R./Tichý, R.: Centrum experimentálni archeologieVšestary. (Re)konstrukce a experiment v archeologii 1, 2000, 164 - 169. Tichý, R.: Archeopark pravěku ve Všestaroch: základní téze. (Re)konstrukce a experiment v archeologii 10, 2009, 83-89. www.archeologicke.misto.cz/zabava/turistika/reportaze/carnuntum.htm). www.botanicka.cz http://bratislava.sme.sk/c/6661349/anticku-gerulatu-chcu-zapisat-do-unesco.html. http://www.hradiska.sk/2010/05/bojna-i.html. http://www.hlavnespravy.sk/nitra-prve-objekty-archeologickeho-skanzenu-mozu-vzniknut-uz-tento-rok/196284/. http://hn.hnonline.sk/ekonomika-a-firmy-117/hanusovce-brzdi-pri-projekte-archeoparku-legislativa-562848). http://orava.sme.sk/c/6979005/na-oravu-sa-vratil-pravek.html.

Примітки: (1) Neustupný, E.: Metoda archeologie, с. 23. (2) Kol. autorov: Slovenské múzeá v prírode, с. 9. (3) Gučík, M. (ed.): Krátky slovník cestovného ruchu, с. 114. (4) Kol. autorov: Encyklopédia ľudovej kultúry, с. 380. (5) Baxa, P./Gregorová, J. - Poláček, L.: Projekt archeologického parku Mikulčice – Kopčany, с. 53. (6) Baxa, P. - Gregorová, J. - Poláček, L.: Projekt archeologického parku Mikulčice – Kopčany, с. 53. (7) Baxa, P./Gregorová, J./Poláček, L.: Projekt archeologického parku Mikulčice – Kopčany, с. 53. (8) Dvořáková, J. K. : James R. Mathieu (ed): Experimental Archaeology: Replicating past objects, behaviors, and processes, с. 144. (9) /files/a5116606ed4c4898ae5b0ffae74c3856 (10) Gregorová, J.: Ranostredoveké centrum Mikulčice - Kopčany - chrániť a oživiť, с. 41. (11) Osipowicz, G.: Jaká je budoucnost experimentu v archeologii? Vrátit se od populárnich akcí pro veřejnost ke kořenům serióznich experimentu, с. 4. (12) Dragoun, Z.: Několik poznámek k budováni a provozu archeologického muzea v přírodě, с. 89. (13) Tichý, R.: Archeopark pravěku ve Všestaroch: základní téze, с. 83. (14) Tichý, R.: Archeopark pravěku ve Všestaroch: základní téze, с. 83. (15) Pieta, K. a): Liptovská Mara, с. 109. (16) Pieta, K. a): Liptovská Mara (17) Pieta, K. b): Ergebnisse der Grabungen in Liptovská Mara bis 1992, с. 404-408. (18) Pieta, K. a): Liptovská Mara, с. 109. (19) /files/03cecb073349a55a252b66c649d4be1a. (20) Kuzmová, K. - Rajtár, J.: Kelementia - Brigetio: по слідах римлян на обох берегах Дунаю, с. 137. (21) Slivka, M.: Letanovce – Kláštorisko – що далі?, с. 22. (22) PhDr. Karol Pieta, DrSc., Vedecká cukráreň, 27. 10. 2009. (23) www.archeologicke.misto.cz/zabava/turistika/reportaze/carnuntum.htm). (24) 06.08.2011; www.aktuality.sk; Regióny, 15.15, с. ; TASR. (25) http://www.hradiska.sk/2010/05/bojna-i.html. (26) Dragoun, Z.: Několik poznámek k budováni a provozu archeologického muzea v přírodě, с. 88. (27) Thér, R./Tichý, R.: Centrum experimentálni archeologie Všestary, с. 164 (28) Štauber, B.: Archeologický skanzen Březno a jeho múzejní využití, с. 149, 150. (29) http://www.hlavnespravy.sk/nitra-prve-objekty-archeologickeho-skanzenu-mozu-vzniknut-uz-tento-rok/196284/. (30) Kotorová - Jenčová, M. - Vatecha, M.: Zámer vybudovať Archeopark Živá archeológia pri Vlastivednom múzeu v Hanušovciach nad Topľou, с. 202; http://hn.hnonline.sk/ekonomika-a-firmy-117/hanusovce-brzdi-pri-projekte-archeoparku-legislativa-562848). (31) http://orava.sme.sk/c/6979005/na-oravu-sa-vratil-pravek.html.

Опис до зображень: Мал. 1. Археоскансен Праісторичне поселення Mokrý Kút, Vyšný Kubín. (фото: Tomáš Demian, IPEA n.o.). Мал. 2. Археоскансен Праісторичне поселення Mokrý Kút, Vyšný Kubín. Експериментальна археологія – випалювання кераміки. (фото: Tomáš Demian, IPEA n.o.). Мал. 3. Археологічний музей Liptovská Mara – Havránok. (http://www.mikulas.sk/sk/navstevnik/vylety_do_okolia/po_stopach_keltov_-_na_vlnach_liptovskej_mary.php). Мал. 4. Археологічний музей Liptovská Mara – Havránok. (http://www.liptovskemuzeum.sk/na-havranku-opat-ozila-minulost/).

[1] За інформацію дякую PhDr. J. Schmidtovej. [2] Carnuntum: археопарк Carnuntum, колишня столиця римської провінції Верхня Паннонія, розкинувся в кадастрах сіл Petronell-Carnuntum та курорту Bad Deutsch-Altenburg. Ареал археопарку складається з трьох частин. Ядро утворює археологічний музей просто неба в Petronelli, де відвідувача вітає величезна площа з відкритими та законсервованими залишками архітектури in situ на території початкового античного цивільного міста. Цікавинкою є реконструкція Храму богині Діани, покровительки гладіаторів, побудована прямо на відкритому плані початкового храму, всередині з експозицією найцінніших знахідок з локації. Частиною археопарку є також цивільний амфітеатр у Bad Deutsch-Altenburgu.(23)