Необхідною умовою існування закладів соціальних послуг є правильно налаштований менеджмент, достатня кількість ресурсів та ефективність економіки самого функціонування. Соціальні послуги в Словаччині далеко не покривають потреби населення і тривалий час стикаються з нерівномірним розподілом та браком фінансових ресурсів. Крім того, законодавчі умови існування та функціонування цих важливих послуг постійно змінюються зі змінами політичних суб'єктів на чолі уряду та з просуванням різноманітних лобістських інтересів зацікавлених сторін (уряд, державні та регіональні установи, засновники, менеджмент, працівники, прихильники, постачальники, спонсори, волонтери, а також клієнти та їхні близькі) (1). При цьому кожна зацікавлена сторона декларує свій першочерговий інтерес до клієнта, але насправді клієнт часто є останнім, і в найгіршому випадку він навіть не доживає до адекватної та належної йому соціальної допомоги.

Вступ

Цей допис присвячений менеджменту та економіці цілодобових стаціонарних соціальних послуг (2) у закладах соціальних послуг, таких як будинок соціальних послуг (DSS) та заклад для людей похилого віку (ZpS). В інших типах закладів соціальної допомоги менеджмент та економіка є аналогічними, застосованими відповідно до типу діяльності, що надається. Для клієнта ідеально, якщо йому надається соціальна послуга в закладах так званого сімейного типу, проте економіка такого закладу може бути фінансово більш витратною. Дуже багато організацій надають соціальну допомогу кількох типів і для багатьох клієнтів, або в поєднанні з медичною допомогою. Загалом діє правило: якщо організація надає мікс соціально-медичних або суто соціальних послуг для ширшої клієнтури, економіка є ефективнішою, але менеджмент — складнішим у забезпеченні допомоги, орієнтованої на клієнта. З точки зору клієнта, ідеальною є домашня опікунська або медсестринська допомога, де клієнт залишається в колі своєї сім'ї та у власному середовищі. Не завжди можливо надавати таку допомогу в домашніх умовах, чи то через відсутність або неспроможність сім'ї (соціальний аспект), чи через залежність клієнта від безперервної допомоги іншої особи (медичний аспект).

Менеджмент соціальних послуг

Для менеджменту будь-якої організації найважливішими є люди, їхня фахова кваліфікація та навички, а також їхня відданість справі та здатність співпрацювати з усіма зацікавленими сторонами. Вибір правильних людей та визначення їхніх обов'язків і компетенцій у межах відповідної організаційної структури є ключем до успішного менеджменту. Організація, яка має намір надавати послуги у сфері соціальної допомоги, повинна виконати умови отримання ліцензії, яку видає відповідний самоврядний край згідно із законом NR SR № 448/2008 Зб. зак., про соціальні послуги (2), причому для початку функціонування соціального закладу необхідно виконати гігієнічні умови, мінімальні вимоги до кадрового забезпечення та матеріально-технічного оснащення згідно з відповідними законами.

Мінімальне кадрове забезпечення з управлінської точки зору формує так званий лінійний персонал, який перебуває у прямому контакті з клієнтом і який забезпечує головну діяльність організації або її одного центру — у цьому випадку DSS або ZpS. На основі теорії Henry Mintzberg та його концепції організаційної структури, яку він опублікував у 80-х роках минулого століття (3), окрім лінійного персоналу, організація має інший допоміжний персонал та так звану техноструктуру. Ці допоміжні центри, окрім управління та адміністрації, включають: кухню, пральню, прибирання, реабілітацію тощо (рисунок 1 — Організаційне забезпечення закладу соціальних послуг).

Ці допоміжні види діяльності організація може забезпечувати власними працівниками або субпідрядом, причому рішення залежить від розміру організації, кількості клієнтів та умов функціонування. Наприклад, загальноприйнятий принцип полягає в тому, що функціонування закладу харчування не є фінансово ефективним, якщо він має менше ніж 100 споживачів. Конкретний заклад з більшою місткістю споживачів, однак, може не мати просторових або фінансових можливостей для створення власної кухні. Працівники допоміжних служб повинні бути налаштовані на максимальну підтримку лінійних працівників, які є їхніми внутрішніми клієнтами, і їхня задоволеність проявиться у якісній послузі кінцевому, тобто зовнішньому клієнту, яким у випадку соціальної допомоги є не лише клієнт, а й його сім'я та близькі.

Функціонування головної та допоміжних видів діяльності закладу соціальних послуг має максимізувати ефективність та якість забезпечення головних цілей і завдань організації відповідно до її місії та закону 448/2008, про соціальні послуги (2):

  • Виконання фахових видів діяльності (соціальне консультування, медсестринська допомога в закладі, соціальна реабілітація та інші) § 16.
  • Виконання обслуговуючих видів діяльності (проживання, харчування, прибирання, прання, прасування та догляд за білизною та одягом) § 17.
  • Виконання інших видів діяльності (таких як приготування та видача їжі, виконання необхідної базової особистої гігієни, навчання, заходи за інтересами та інші) § 18.

Вищезазначені цілі є ресурсомісткими, насамперед щодо якості та кількості фахового та допоміжного персоналу. Встановлені цілі на перший погляд важко виміряти та оцінити, тому надзвичайно важливою є співпраця добре функціонуючої команди, а також навчання та формування працівників. Служіння людей, які працюють у соціальних закладах, є більше покликанням і місією, ніж просто звичайною роботою. При цьому праця людей у соціальній сфері не оцінюється фінансово так, як вона того заслуговує з погляду справедливості.

Економіка соціальних послуг у SR

Середні витрати на клієнта на день у закладі соціальних послуг у Словаччині коливаються від 20 € до 40 € залежно від ступеня залежності клієнта від соціальної послуги, фінансових умов та рівня зарплат необхідного персоналу в регіоні, де розташований заклад. Фінансування соціальних послуг має складатися з кількох джерел: клієнт та його сім'я, держава, самоврядування та медичні страхові компанії (курсивом позначені джерела, що на сьогодні не існують). Згідно з чинним на сьогодні законом у Словаччині, кожен клієнт закладу соціальних послуг повинен отримувати від відповідного самоврядування фінансовий внесок на залежність (при максимальному ступені VI. це становить приблизно суму 10 € на день) та фінансовий внесок на функціонування (розрахований для даного регіону з економічно обґрунтованих витрат, що становить приблизно 2-5 € на день). Якби клієнт платив за послугу лише на рівні своєї пенсії, він міг би в середньому робити внесок у розмірі 10-15 € на день (у Словаччині станом на 1. 7. 2011 середня пенсія становила 366 €). Насправді самоврядування трактують чинний закон по-своєму, головним чином через брак ресурсів. На практиці це означає, що багато недержавних надавачів не отримують внесок на кожного клієнта, а внесок на функціонування розраховується з економічно обґрунтованих витрат закладів відповідного самоврядного краю або муніципалітету, а не як стандартна вартість, встановлена на основі емпіричного дослідження економічно обґрунтованих витрат.

Витрати на догляд за клієнтом закладу соціальних послуг — це добровільно пожертвувані ресурси для якісного забезпечення цього догляду. З точки зору пошуку фінансової ефективності з боку витрат, неабияким фактом є те, що 70 % витрат становлять витрати на персонал. Вище було згадано, що люди є найважливішою складовою соціального догляду, і їхня фінансова винагорода вже зараз є недооціненою, тому економити на цій статті майже неможливо. Інші прямі витрати — це харчування, прання, прасування та витрати на інші види діяльності. Економія на цих статтях можлива на рівні прийняття рішення, чи виконувати ці дії власними працівниками, чи через контрактне постачання.

Можливий пошук подальшої економії полягає в непрямих витратах та енергоносіях. Організації, які керують закладами соціальних послуг, є частими заявниками у грантових конкурсах та проектах, оскільки через вищезазначені факти проблематично забезпечити саму діяльність, не кажучи вже про фінансування закупівлі та обслуговування обладнання або інвестування в навчання працівників.

Парадокси (не тільки) соціальних послуг

  1. Законодавство та органи місцевого самоврядування Кадрове забезпечення соціального догляду визначено законом, причому невиконання цих умов може стати причиною втрати ліцензії або фінансових внесків з боку органів місцевого самоврядування. Якщо надавач соціальної послуги не отримує внесок на кожного клієнта, це змушує його економити на витратах на заробітну плату персоналу або обтяжувати клієнта та його родину вищими зборами.
  2. Клієнти Майже кожен пацієнт протягом свого життя сплачував внески до соціальної та медичної страхової компанії, тому дуже дивується, що за соціальний догляд він повинен непропорційно доплачувати. З іншого боку, люди в Словаччині не привчені платити за послуги догляду, оскільки звикли, що все було безкоштовно. Також парадоксом є факт, що часто клієнт переписує своє майно на свою родину, яка не бажає доплачувати за догляд за своїм родичем. Парадоксом є те, що ми можемо пожертвувати великі фінансові кошти на дорогу відпустку, одяг та обладнання, але нам шкода заплатити людям, які подбають про нас, коли ми на це розраховуємо.
  3. Спонсори Парадоксально, але найбільшими спонсорами закладів соціальних послуг є їхні власні працівники (занижені зарплати) та волонтери. Однак ця ситуація є нестерпною, якщо спонсорство не є добровільним, а вимушеним через погану та несправедливу економічну ситуацію. Парадоксом є те, що в багатьох відношеннях опосередкованим отримувачем спонсорства є не заклад соціальних послуг або клієнт, а сама держава та її інституції, які не створили умов для справедливого та багатоджерельного фінансування цього догляду.

Висновок

Незважаючи на песимізм цієї статті та складну ситуацію в сфері соціального догляду, є надія, що існує багато прихильників соціальних послуг, наприклад, і з боку урядових та державних інституцій, і головним чином органів місцевого самоврядування, які шукатимуть задовільні рішення в інтересах цільового клієнта, а також сама словацька спільнота, яка доводить свою зрілість та гуманність здатністю подбати про своїх старих, слабких та безпорадних людей.

Ing. Magdaléna Veselská, Dip Mgmt (Open) фінансовий менеджер та голова наглядової ради DOM Božieho milosrdenstva, n. o., Ul. Tibora Andrašovana 44, 974 01 Banská Bystrica Література

(1) J. Arnold, T. Hope: “Accounting for Management Decisions”, 2nd edition, Prentice Hall International (UK) 1990 (2) Zákon NR SR č. 448/2008 Z. z. o sociálnych službách a o zmene a doplnení zákona č. 455/1991 Zb. o živnostenskom podnikaní (živnostenský zákon) v znení neskorších predpisov. (3) Henry Mintzberg, Structure in 5's: Designing Effective Organizations, 1983, Prentice Hall United States ISBN 013855479X (4) Zákon NR SR č. 311/2001 Z. z. § 120 Minimálne mzdové nároky, ods. 3 a 4

Фаховий щомісячник Sociální služby є найпоширенішим періодичним виданням у сфері соціальних послуг у Чеській Республіці. Його видавцем є Asociace poskytovatelů sociálních služeb České republiky (APSS ČR), найбільша професійна організація, що об'єднує надавачів усіх типів і видів соціальних послуг у ЧР. Її членську базу наразі складають понад 720 організацій, що означає понад 1600 зареєстрованих послуг.

Обкладинка та зміст номера ТУТ (PDF, 290KB)

Журнал Sociální služby виник у 2009 році шляхом трансформації тодішнього Zpravodaje APSS ČR. Виходить десять разів на рік на 36-48 сторінках формату А4 накладом 3500-4000 примірників для приблизно 16 000 читачів з числа надавачів, засновників та користувачів соціальних послуг, представників державного управління, студентів та педагогів вищих навчальних закладів як у Чеській Республіці, так і в Словаччині.

Більше інформації можна отримати на веб-сайтах http://www.socialnisluzby.eu та http://www.apsscr.cz.

Замовлення для організацій-членів APSS ČR оформляє безпосередньо видавець або редакція за адресою: APSS ČR, Vančurova 2904, 390 01 Tábor, Česká republika, тел./факс: +420 381 213 332 або +420 606 832 551, e-mail: redakce@apsscr.cz

Минулі номери: Повний номер - Січень 2010 (PDF, 4,54 MB)