Студенти вищих навчальних закладів, науковці, а також фахівці-практики пишуть велику кількість текстів. Для першої згаданої групи це, як мінімум, випускна робота, яку вони готують під час навчання (звісно, студент бакалаврського чи магістерського/інженерного ступеня також може публікуватися), для другої та третьої груп — це дослідницькі студії, матеріали конференцій чи фахові статті. Щороку в Словаччині, а також за кордоном, організовується багато наукових заходів, за результатами яких публікуються різноманітні матеріали. Природно, що вимоги до формального оформлення та техніки цитування можуть відрізнятися від організатора до організатора заходу, і, як правило, вони дійсно відрізняються.

Різні тексти, різні заходи, різні вимоги

Якщо ви пишете випускну роботу, завжди необхідно керуватися директивою чи внутрішнім розпорядженням (зазвичай з назвами на кшталт «директива про випускні роботи», «директива про вимоги до випускних робіт»), які зазвичай має кожен університет чи факультет. У такому документі міститься інформація, наприклад, про характеристику випускних робіт чи порядок їх подання, а також формальні вимоги, такі як обсяг, структура, техніка цитування та оформлення бібліографічних посилань, зразки обкладинки чи титульної сторінки. Ці директиви чи внутрішні розпорядження здебільшого є вільно доступними для завантаження на вебсайті вашого факультету чи університету. При створенні вашої випускної (бакалаврської, дипломної, дисертаційної), ригорозної чи габілітаційної роботи завжди керуйтеся вказівками, що містяться в директиві чи розпорядженні вашого факультету. Ці вказівки ви можете загалом застосовувати і при написанні семінарських чи курсових робіт, які ви готуєте протягом семестру з окремих дисциплін вашого навчання.

Якщо ви готуєте текст для збірника конференції, журналу чи іншого видання, упорядником якого не обов'язково є ваш факультет або університет, організатор зазвичай разом із заявкою на науковий захід оприлюднює також так звані вказівки для авторів щодо написання матеріалів — їх ви також знайдете на вебсайті журналу, в якому плануєте публікуватися. Отже, якщо такі вказівки є в наявності, також завжди керуйтеся ними та опрацьовуйте текст згідно з шаблоном.

Що ж робити, якщо вам незрозуміло, як формально оформити текст, або такий шаблон відсутній? Існують міжнародні стандарти, якими ви точно не зіпсуєте роботу. У цій статті ми коротко і, наскільки це можливо, зрозуміло їх охарактеризуємо.

Основні типи фахових текстів

Кожен фаховий чи науковий текст може мати різний характер. У той час як деякі журнали приймають лише емпіричні дослідження, для інших заходів, результатом яких є, наприклад, збірники конференцій, ви можете написати й оглядові дослідження — це залежить від характеру заходу. Це стосується і випускних робіт — хоча бакалаврська робота може, але не обов'язково повинна мати емпіричну частину, дипломна робота повинна її мати, а дисертаційна чи ригорозна — зобов'язана — і тут усе залежить від вашого наукового керівника. Отже, фахові тексти ми б розділили на дві великі групи, а саме:

  • теоретичні або також оглядові дослідження — за Mareš (2013), вони використовуються переважно на початку дослідження і слугують для картографування того, що було дотепер зроблено в конкретній дослідницькій галузі. Це специфічний жанр фахової літератури (детальніше див. дослідження зазначеного автора Přehledové studie: jejich typologie, funkce a způsob vytváření, 2013). Оглядове дослідження може мати, наприклад, і компаративний характер. Суттєвою ознакою є те, що таке теоретичне дослідження не містить ваших власних результатів дослідження, та
  • емпіричні дослідження — містять результати дослідження, отримані за допомогою якісних методів дослідження, кількісних методів дослідження або їх комбінації (змішаний дизайн дослідження). Оскільки ця методологічна тема є широкою, рекомендуємо вивчити з цієї теми, наприклад, дослідження Mareš – Vlčková (K metodologickým standardům kvantitativních studií v pedagogice: Jak psát o výzkumných zjištěních?, 2013) та Šeďová – Svaříček (Jak psát kvalitativně orientované výzkumné studie. Kvalita v kvalitativním výzkumu, 2013), а також багато інших методологічних публікацій. Як констатує Maczkó (2011, in Tomšik, 2016), завдяки публікації результатів дослідження нові знання швидко поширюються по всьому світу.

Міжнародні стандарти для цитувань та бібліографічних посилань

Проблематикою цитування та бібліографічних посилань займається міжнародний стандарт ISO 690 та ISO 690-2. У нашу практику ці стандарти були перейняті як словацька норма STN ISO 690 Dokumentácia – Bibliografické odkazy – Obsah, forma a štruktúra від 1998 року, і згідно з домовленістю з Чеською Республікою у нас також діє ČSN ISO 690-2 Informace a dokumentace – Bibliografické citace – Část 2: Elektronické dokumenty nebo jejich části, яку переклали та прийняли в Чеській Республіці у 2000 році. Повні тексти цих стандартів не є вільно доступними, їх можна придбати (наприклад, у Словацького інституту технічної стандартизації чи в Міжнародної організації зі стандартизації (ISO)). Проте доступні також огляди цих стандартів від різних авторів, які можна знайти в інтернеті. (www.library.umb.sk, цит. 2016)

Техніка цитування

Цитування — це спосіб наведення цитат, а також парафраз. Воно охоплює два аспекти:

  • етика цитування — чи і як автор дотримується етичних норм стосовно чужих думок та результатів, що містяться в інших документах та у використаній літературі, та
  • техніка цитування — чи і як правильно та згідно з нормою автор здійснює записи в цитованих документах. (Katuščák, 1998 in Višňovský – Brincková – Zólyomiová, 2013)

Проблематиці етики цитування ми вже приділяли увагу в статті Etika publikovania v záverečných prácach – niekoľko rád pre vysokoškolských študentov (вид. 08.09.2016), яка доступна на вебсторінці журналу Prohuman.

Перш ніж ми перейдемо до різних технік цитування, вважаємо за важливе роз'яснити, у чому полягає різниця між цитатою та парафразою. Průcha (2011) зазначає, що функцією цитат є документування знань, досягнутих у певній проблематиці. Цитування у прямому розумінні слова означає точне, дослівне відтворення частини тексту з твору іншого автора, яке наведено в лапках (і таким чином формально позначено), і це джерело вказано точними бібліографічними даними. Ще частіше у фахових роботах використовується парафразування. Йдеться про висловлення певних думок, знань із твору іншого автора так, що не використовується дослівне відтворення, а дана інформація переформульована, здебільшого скорочена або інакше впорядкована. Парафразування використовується також з метою ущільнення, стиснення початкової інформації великого обсягу, проте і тут, як застерігає Průcha (2011), завжди необхідно коректно вказувати початкового автора думки.

Виходячи з Knechta – Dvořáka (2013), можемо доповнити, що загалом діє правило: текст, взятий дослівно, має бути в лапках із зазначенням імені, року та сторінки документа, а текст, перефразований, не обов’язково брати в лапки, причому вказується лише ім’я та рік видання документа, номер сторінки тут не є обов’язковим. Однак автори рекомендують в обох випадках позначати джерело інформації так, щоб його можна було знайти, тобто вказувати й номер сторінки в оригінальному документі.

Поєднати цитований текст із посиланням на першоджерело, з якого ви черпаєте, можна відповідно до стандарту ISO 690 за допомогою однієї з трьох технік цитування в тексті, причому всі три є рівноцінними, але в одному документі (випускній кваліфікаційній роботі, дослідженні, статті) слід використовувати лише один метод:

  • метод числових посилань – використовується порядковий номер, який розміщується як верхній індекс1 або в дужках (1). Якщо поспіль іде кілька цитат одного й того самого документа, вони мають такий самий номер, як і перша цитата. У цьому випадку рекомендується до номера додавати також примітки під рискою для кращої наочності – достатньо в них вказати автора, назву, рік видання, а список бібліографічних посилань потім упорядковується відповідно до черговості появи автора в тексті. Приклад: «цитата» (1, с. 25) або парафраз (1) якщо той самий автор, (2) якщо інший
  • метод наскрізних приміток – використовує той самий принцип, що й метод числових посилань, але з тією різницею, що якщо якийсь документ цитується кілька разів, наступні цитати отримують інші, а не однакові номери. Приклад: «цитата» (1, с. 25) або парафраз (2) якщо той самий або інший автор, але в списку бібліографічних посилань кожен цитований документ вказується лише один раз, а саме в алфавітному порядку без нумерації.
  • метод першого елемента та дати – у нас найбільш вживаний. У тексті в дужках вказується перший елемент (прізвище автора або назва документа) і рік видання цитованого документа, або номер сторінки. Окремі позиції в списку бібліографічних посилань наводяться в алфавітному порядку і впорядковані за першим елементом (прізвищем). Тут не використовуються примітки під рискою. Приклад: «цитата» (Šikovná, 2015, с. 32-33) або парафраз (Šikovná, 2015), або ви можете посилатися безпосередньо в реченні, наприклад: Як зазначає Šikovná (2015, с. 32-33) «цитата» або Згідно з Šikovná (2015) парафраз. (www.library.umb.sk, цит. 2016)

Можемо констатувати, що перші два методи не є настільки популярними в наших умовах, навіть у випускних кваліфікаційних роботах (проте знову наголошуємо, що це залежить насамперед від інструкцій університетів, організаторів чи видавців). Примітки під рискою скоріше використовуються для пояснення чи доповнення тексту.

Спосіб запису даних у бібліографічних посиланнях

Виходячи зі згаданих міжнародних стандартів ISO, можна коротко підсумувати ці основні атрибути запису даних у посиланнях, причому для кращого огляду наводимо також приклади:

  • Ім’я автора (авторів) вказується в порядку ПРІЗВИЩЕ, Ім’я. Ім’я можна скоротити до ініціала. Титули та звання авторів не вказуються. У публікаціях двох і трьох авторів вказуються всі автори. Їхні імена розділяються тире або комою. Якщо документ має більше трьох авторів, вказується перший автор або перші три, після останнього імені вказується скорочення і i., a kol. або et al. Якщо в документі немає імені автора, ці дані можна пропустити. Приклад: ПРІЗВИЩЕ, Ім’я. або ПРІЗВИЩЕ, І. ПРІЗВИЩЕ, І. – ПРІЗВИЩЕ, І. – ПРІЗВИЩЕ, І. (або розділені комою) ПРІЗВИЩЕ, І. і i./ ПРІЗВИЩЕ, І. et al.
  • Назва та підзаголовок вказуються мовою документа і курсивом. Якщо в документі є назва кількома мовами, вказується лише одна (типографічно найбільш виразна). Підзаголовок вказується тоді, коли це корисно з точки зору ідентифікації. Від назви він відділяється пробілом, двокрапкою і пробілом. Подібно пишеться також позначення звітів та випускних кваліфікаційних робіт. Приклад: ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа. ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа : Підзаголовок. ПРІЗВИЩЕ, І. Назва дисертаційної роботи : дисертаційна робота.
  • Порядок видання вказується лише при посиланні на монографію як ціле або електронний документ (якщо вказано). Перше видання не вказується, але наступні вже так, навіть якщо з наступним виданням пов’язані зміни. Пишеться завжди мовою та правописом твору, використовуються арабські цифри та звичайні скорочення (напр. vyd. (видання), ed.(edition)). Приклад: ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа. 1 vyd. не вказуємо, але: ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа. 2., доповнене і розширене вид.
  • Місце видання, видавець та рік видання пишуться в такій формі, в якій вони наведені в документі. Якщо документ має кілька місць видання або видавців, вказується типографічно найбільш виразне або перше. Якщо ці дані в друкованій публікації не вказані, вони замінюються скороченням b.m. або b.v. (без місця видання або без видавця). Увага – видавцем не є, наприклад, друкарня, в якій була надрукована книга, а установа чи організація, яка видала твір. Рік видання записується арабськими цифрами. Якщо його неможливо визначити, він замінюється роком надання copyright, роком друку або передбачуваним роком видання у квадратних дужках (напр. [друк 1975], [c 1970] або [ca 1996]). Приклад: ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа. Місце видання : Видавець. Рік видання. ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа. 2., доповнене і розширене видання. Місце видання : Видавець. [друк Рік].
  • Рік та номер періодичного видання - вказуються лише при посиланні на статтю в журналі. Обидва пишуться завжди арабською цифрою. У випадку періодичних видань назва статті не пишеться курсивом, але джерельний документ (журнал) – так. Перед назвою джерельного документа вказується скорочення In (у значенні «в»). Приклад: ПРІЗВИЩЕ, І. Назва статті мовою документа. In Назва журналу, рік видання, рік X, № X.
  • Обсяг - для цілих творів вказується остання пронумерована сторінка, для розділів, внесків чи статей журналів (тобто частин творів) – діапазон сторінок. Приклад: ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа. Місце видання : Видавець. Рік видання. X с. ПРІЗВИЩЕ, І. Назва статті мовою документа. In Назва журналу, рік видання, рік X, № X, с. X - X.
  • Стандартний номер – книги мають номер ISBN, а періодичні видання – ISSN. ISBN є обов’язковим даними при описі монографій (книг, навчальних посібників), але якщо в документі він відсутній, то не вказується. Для частин документів і статей (у журналах, збірниках, розділах у книгах) дані не є обов’язковими, проте ми рекомендуємо їх вказувати. Приклад: ПРІЗВИЩЕ, І. Назва мовою документа. Місце видання : Видавець. Рік видання. X с. ISBN XXX-XX-XXX-X. ПРІЗВИЩЕ, І. Назва статті мовою документа. In Назва журналу, рік видання, рік X, № X. ISSN XXXX-XXX. с. X – X.

Ще раз наведемо деякі приклади записів, цього разу з точки зору джерельного документа.

Монографія або частина монографії (книга, підручник, навчальний посібник): ŠIKOVNÁ, J. a kol. Ako napísať záverečnú prácu. 2. vyd. Nitra : Gaudeamus, 2015. 40 s. ISBN 80-04-0567-5.

ŠIKOVNÝ, M. Ako citovať. In ŠIKOVNÁ, J. a kol. 2015. Ako napísať záverečnú prácu. 2. vyd. Nitra : Gaudeamus, 2015. ISBN 80-04-0567-5. s. 27-40.

Завершальна робота: ŠIKOVNÁ, J. Ako napísať záverečnú prácu : diplomová práca. Nitra : UKF, 2015. 40 s.

Стаття з журналу (друкованого та електронного): ŠIKOVNÁ, J. – ŠIKOVNÝ, J. Ako napísať záverečnú prácu. In Metodologický časopis, 2015, roč. 1, č. 3. ISSN 5524-4789. s. 27-40. ŠIKOVNÁ, J., ŠIKOVNÝ, J. Ako napísať záverečnú prácu. In Metodologický časopis [online]. 2015, roč. 1, č. 3, s. 27-40. [cit. 2015-12-21]. Доступно в інтернеті: www.akonapisatzaverecnupracu/metodologickycasopis.sk

Стаття зі збірника (друкованого та на CD): ŠIKOVNÁ, J. Ako napísať záverečnú prácu. In MÚDRY, A. (ed.). 4. Medzinárodná metodologická konferencia : zborník referátov. Nitra : UKF, 2015. ISBN 80-04-0567-5. s. 27-40. ŠIKOVNÁ, J. Ako napísať záverečnú prácu. In MÚDRY, A. – MÚDRA, E. (eds.). Medzinárodná metodologická konferencia : zborník referátov [CD-ROM]. Nitra : UKF, 2015. Nitra : UKF, 2015. ISBN 80-04-0567-5. s. 27-40.

Норма: STN 22 06789 Citácie a parafrázy, 2015.

Указ, закон: Vyhláška č. 131/1997 Zb. Ministerstva školstva Slovenskej republiky zo 7. mája 1997 o doktorandskom štúdiu. Zákon č.131/2002 Zb. o vysokých školách a o zmene a doplnení niektorých zákonov.

Усі дані, які вам потрібні для створення запису, ви знайдете на титульному аркуші або на звороті, тобто на першому та останньому аркушах публікації.

Спосіб запису електронних документів Багато інформації при створенні текстів ми черпаємо з джерел, які доступні лише або також в інтернеті. Якщо електронний документ містить усі звичайні дані, які містяться в друкованих публікаціях, запис ми робимо так само. Відмінності полягають у тому, що необхідно вказувати вид документа відразу після його назви у квадратних дужках, напр. [online], [databáza], [CD-ROM], а також у тому, що оскільки електронні джерела можуть змінювати свій зміст, слід вказати і точну дату, або час отримання даних (напр. [cit. рік-місяць-день]), а також необхідно вказати точну локацію, тобто вебсторінку (напр. Доступно в інтернеті: http://www.X.sk. – для кращої наочності авторка має звичку підкреслювати посилання на вебсторінку). Деякі документи мають присвоєний так званий DOI – постійний ідентифікатор електронного документа, який перенаправляє вас безпосередньо на URL-адресу (присвоюється переважно книгам, журналам та статтям у мережі). Якщо документ або вебсторінка не мають номерів сторінок, ви можете вказати рядок або діапазон рядків. Приклад: PRIEZVISKO, M. Názov v jazyku dokumentu [CD-ROM]. Miesto vydania : Vydavateľ. Rok vydania. X s. ISBN XXX-XX-XXX-X. PRIEZVISKO, M. Názov článku v jazyku dokumentu. In Názov časopisu [online], rok vydania, roč. X, č. X, s. X-X, [cit. rok-місяць-день]. Доступно в інтернеті: повне посилання або DOI. Názov webovej stránky [online], рік (напр. з дати останнього оновлення), рядки X-X. [cit. рік-місяць-день]. Доступно в інтернеті: повне посилання. Для електронних джерел діє правило: завжди намагайтеся знайти якомога більше даних, які можна внести до запису.

Міжнародний стандарт структури наукових статей

Однією з найбільш вживаних структур є стандарт IMRaD. Слово IMRaD є абревіатурою англійських слів, метою якої є краще запам'ятати структуру майбутнього тексту. Ця норма є придатною як для якісних, так і для кількісних емпіричних досліджень. Окремі ініціали означають: I = Introduction & Importance (вступ та значення) M = Methods (методи) R = Results (результати) a = and (і) D = Discussion (дискусія)

Анотацію Meško (2005, с. 63), виходячи з норми ISO, характеризує як «скорочене, точне вираження змісту документа без додаткової інтерпретації його тлумачення чи критики та без оціночної позиції того, хто є автором анотації». Автор далі розрізняє два типи анотацій – неструктурована (пишеться суцільно як один абзац – використовується переважно в завершальних роботах) та структурована (копіює базовий поділ документа). Виходячи з Meško (2005), ми можемо підсумувати, що завданням анотації є ідентифікація змісту документа, визначення релевантності стосовно читача (вирішує, чи буде він взагалі читати текст, отже, має також завдання зацікавити), а також окреслення головних пунктів вашого тексту.

Вимога до обсягу анотації може відрізнятися (деякі організатори вказують обсяг у кількості знаків) – анотація може бути довжиною в один абзац, але й у кілька сторінок. Згідно з нормою IMRaD, вона, однак, змістовно складається, так само як і все дослідження, з: - вступу та значення дослідження (25% обсягу) - методів (25%) - результатів (35%, це найважливіша частина анотації) - дискусії (15%). (www.cmu.edu, cit. 2016) Приклад: Якщо ваша анотація має обсяг близько 10 речень, то приблизно 2-3 речення мають бути присвячені вступу та значенню вашого дослідження, 2-3 речення – методам, за допомогою яких ви досліджували проблему, 4 речення – результатам і близько 2 речень – дискусії (рекомендація є лише орієнтовною). - Вступ та значення (Яке значення дослідження?) Почніть з того, що поясните читачам, якою була проблема, яку ви досліджували, і чому ваше дослідження взагалі є важливим. Переконайте їх, що важливо, щоб вони читали далі. У вступі висвітліть сучасний стан дослідження вашої проблеми, вкажіть на «прогалину» або проблему в цій галузі, а потім поясніть, чому ваше дослідження є актуальним і необхідним вирішенням цієї прогалини. (www.cmu.edu, cit. 2016) - Методи (Що ви зробили?) Методи здебільшого описуються в минулому часі в пасивному стані з великою кількістю підрозділів. - Результати (Що ви виявили?) Результати презентують висновки та виходи дослідження. Презентувати дані можна двома способами: повідомляючи та коментуючи. Повідомлення виявлених даних, наприклад, у вигляді математико-статистичних розрахунків, ми відносимо до цієї частини, тоді як їх коментування ми можемо реалізувати в наступній частині, у дискусії. Переконайтеся, що всі таблиці та зображення окремо позначені та пронумеровані. Назву таблиці ми пишемо над нею, а назву зображення – під ним. Посилайтеся на свої таблиці чи зображення та встановлюйте головні тренди. Підкріплюйте ці тренди виявленими даними, встановлюйте також інші, вторинні тренди, і підтверджуйте їх даними. Якщо це необхідно, вказуйте очікування трендів або неочікувані виходи. (www.cmu.edu, cit. 2016) - Дискусія (Що це означає?) У дискусії необхідно підсумувати головні висновки, порівняти або поєднати ці висновки з висновками інших досліджень, вказати на недоліки в дослідженні та використати ці недоліки як причини для подальших, майбутніх досліджень. У разі потреби вкажіть наслідки своїх висновків для політики чи практики. У дискусії пояснюйте, порівнюйте ваші результати з іншими дослідженнями. Якщо йдеться про якісне дослідження, підтвердьте або спростуйте гіпотези. Простіше кажучи, підрахуйте та підсумуйте, що означають дані. (www.cmu.edu, cit. 2016)

Описаний стандарт IMRaD не є єдиним існуючим публікаційним стандартом. Як зазначають Mareš – Vlčková (2013), існують також інші публікаційні стандарти, що приймаються (зокрема) у педагогічних науках. Автори згадують, наприклад, стандарт APA (American Psychological Association, 2009, див. www.apastyle.org), а також стислий стандарт для написання дослідницьких студій, виданий AERA (American Educational Research Association, 2006) у журналі Educational Researcher.

Висновок

Опанувати техніку цитування для студентів необхідно вже на початку навчання у вищому навчальному закладі. Хоча створення посилань може здаватися складним, не варто хвилюватися. З часом ця діяльність стане автоматичною і не буде проблемою. Щодо представленої структури IMRaD діє правило, про яке ми вже неодноразово наголошували: це питання галузевого консенсусу – деякі галузі можуть її застосовувати, інші ні. Тому завжди керуйтеся директивами чи інструкціями університету у випадку випускних кваліфікаційних робіт або інструкціями для авторів від організаторів чи видавців у випадку збірників, журналів чи інших публікацій. Міжнародні структури використовуйте у випадку, якщо такі директиви чи інструкції відсутні.

Однак те, що стосується кожного тексту без винятку, — це одне з правил Šeďová – Svaříček (2013), яке ми можемо застосувати до будь-якого типу тексту: сплетіть тонку червону нитку, яка буде проходити крізь увесь текст. Почніть її плести у вступі та продовжуйте через теоретичні засади, стан вирішення проблеми (вступ та значення), проект дослідження (методи), інтерпретацію результатів дослідження (результати) аж до дискусії та висновку (дискусія), де вона досягне кульмінації. Так ви забезпечите послідовність та логічність вашої роботи.

Автор: PhDr. Dominika Kadlubeková, PhD. Авторка належить до наймолодшого покоління словацьких андрагогів. З академічного 2015/2016 року працює на посаді асистента на Кафедрі педагогіки Педагогічного факультету Університету Костянтина Філософа в Нітрі. Спеціалізується переважно на галузі освіти засуджених та осіб, звільнених з місць позбавлення волі, та пробації, професійної андрагогіки та кадрової справи, методики освіти дорослих та методології андрагогічного дослідження. У 2015 році видала свою першу монографію під назвою Penitenciárna a postpenitenciárna edukácia dospelých.

Список бібліографічних посилань

Citácie : Normy platné pre citácie a bibliografické odkazy [online]. Banská Bystrica : UMB. [cit. 2016-09-18]. Доступно в інтернеті: http://www.library.umb.sk/publikacna-cinnost/citacie.html

IMRAD Cheat Sheet [online]. [cit. 2016-09-12]. Pittsburgh : Carnegie Mellon University. Доступно в інтернеті: https://www.cmu.edu/gcc/handouts/IMRD%20with%20Examples.pdf

KADLUBEKOVÁ, Dominika. 2016. Etika publikovania v záverečných prácach – niekoľko rád pre vysokoškolských študentov. In PROHUMAN. Vedecko-odborný recenzovaný internetový časopis – sociálna práca, psychológia, pedagogika, sociálna politika, ošetrovateľstvo [online], вид. 2016-09-08. [cit. 2016-09-15]. Доступно в інтернеті: http://www.prohuman.sk/pedagogika/etika-publikovania-v-zaverecnych-pracach-niekolko-rad-pre-vysokoskolskych-studentov

KNECHT, Petr – DVOŘÁK, Dominik. 2013. Etika vědecké práce a publikování pro mírně pokročilé. In Pedagogická orientace, рік 23, № 4, с. 554-578. [cit. 2016-09-05]. Доступно в інтернеті: http://dx.doi.org/10.5817/PedOr2013-4-554

MAREŠ, Jiří. 2013. Přehledové studie: jejich typologie, funkce a způsob vytváření. In Pedagogická orientace, рік 23, № 4, с. 427-454. [cit. 2016-09-12]. Доступно в інтернеті: http://dx.doi.org/10.5817/PedOr2013-4-427

MAREŠ, Jan – VLČKOVÁ, Kateřina. 2013. K metodologickým standardům kvantitativních studií v pedagogice: Jak psát o výzkumných zjištěních? In Pedagogická orientace, рік 23, № 4, с. 455-477. [cit. 2016-09-14]. Доступно в інтернеті: http://dx.doi.org/10.5817/PedOr2013-4-455

MEŠKO, Dušan. 2005. Abstrakt. In MEŠKO, Dušan a kol. 2005. Akademická príručka. 2., upravené a doplnené vydanie. Martin : Osveta, 2005. ISBN 8080632006. с. 63-70.

PRŮCHA, Jan. 2011. Etické principy v pedagogickém výzkumu. In SKUTIL, M. a kol. Základy pedagogicko-psychologického výzkumu pro studenty učitelství. Praha : Portál, 2011, с. 23-44. ISBN 9788073677787.

ŠEĎOVÁ, Klára – SVAŘÍČEK, Roman. 2013. Jak psát kvalitativně orientované výzkumné studie. Kvalita v kvalitativním výzkumu. In Pedagogická orientace, рік 23, № 4, с. 478-510. [cit. 2016-09-12]. Доступно в інтернеті: http://dx.doi.org/10.5817/PedOr2013-4-478

TOMŠIK, Robert. 2016. Štatistika v pedagogickom výskume. Aplikácia komparačných a korelačných metód pomocou programu Microsoft Excel [CD-ROM]. Nitra : PF UKF, 2016. 302 с. ISBN 9788055810270.

VIŠŇOVSKÝ, Ľudovít – BRINCKOVÁ, Jaroslava – ZOLYOMIOVÁ, Patrícia. 2013. Pedagogická metodológia a jej využitie pri tvorbe záverečných prác. Banská Bystrica : Belianum, 2013. 198 с. ISBN 9788055705330.