Photo by Mikey Harris on Unsplash

Вступ

Оцінити якість прикладних досліджень можна за тим, чи створюється якась нова технологія або новий успішний продукт. Результатом фундаментальних досліджень є насамперед публікації — наукові праці, у яких автори повідомляють фаховій спільноті, що і за допомогою яких процедур вони відкрили.

Оцінювання наукових праць можна розділити за способом на якісне та кількісне. Якісне оцінювання наукових праць здійснюється через думки фахівців у даній галузі — у межах рецензування (так званий peer review) чи тематичного дослідження. Сюди ми також відносимо з’ясування думок працівників сфери досліджень (user survey) або опитування, що проводяться керівниками чи установами. Кількісне оцінювання базується на використанні наукометричних показників та бібліометричних даних — індекси цитування, індекс Гірша, Impact Factor, національні інформаційні бази даних науки та досліджень, а також дані з власних опитувань.

Визнанням якісної праці є те, коли інші вчені цитують її у своїх публікаціях — зазначають певний результат із посиланням на оригінальну публікацію. Як правило, наукова праця цитується частіше, якщо вона є важливішою та цікавішою. Однак це не завжди так. Не лише актуальність чи вражаючість праці є значущим фактором, але суттєвим є також спрямованість теми та галузь, у якій автор публікується. Чим вужче специфікована тема, тим менше цитувань може мати праця. Також кількість фахівців-науковців, які займаються даною темою, впливає на цитованість. Специфічніша стаття, призначена для певної групи фахівців-науковців, зазвичай має нижчу цитованість. Варто згадати, що вплив на кількість цитувань може мати також мова, якою опублікована праця, а також країна, у якій працює автор, чи журнал (установа), де була оприлюднена праця. Якість і важливість наукових праць, таким чином, можна принаймні приблизно оцінювати за їхньою цитованістю. Дані про цитованість часто вимагаються при оцінюванні кандидатів на науково-педагогічні звання, під час конкурсів на важливі науково-адміністративні посади, а також часто при подачі заявок на гранти. Однією з можливостей є підрахунок фактичних цитувань праць конкретного автора за певний період. Для оцінювання цитованості, однак, необхідно зачекати кілька років, тому часто використовується так званий імпакт-фактор журналу («коефіцієнт впливу журналу»), у якому була опублікована праця.

Рецензування

Кваліфіковане оцінювання твору гарантує його якість. Функцією рецензування є відсіювання неякісних та несуттєвих дописів, а також усунення помилок і неточностей із прийнятих текстів так, щоб читач отримав надійні та достовірні знання.

Рецензування займається такими елементами:

  • новизна дослідження,
  • важливість для проблематики,
  • релевантність (цікавість) для читачів,
  • оригінальність, автентичність — дослідження, проведене особисто автором,
  • правильність методичного боку дослідження.

Рецензія має бути насамперед чітким висловлюванням рецензента щодо обґрунтованості видання оцінюваної праці. Таку позицію завжди необхідно зазначати наприкінці рецензії.

Головним критерієм для цього висловлювання має бути фахова якість твору. Важливим критерієм далі є оцінювання роботи автора з літературою (вітчизняною та закордонною). Оцінюється комплексність та актуальність використаної літератури. У випадку конспектів лекцій та підручників рецензент має приділити увагу зрозумілості тексту з погляду адресата. При оцінюванні підручників необхідно з’ясувати (і висловити), чи має поданий текст характер університетського підручника. Наукова монографія — рецензент оцінює, чи виходить автор із власного дослідження, яке необхідно стисло охарактеризувати, чи опрацьована тема автором у необхідній мірі та оригінальним способом (тобто висловити внесок автора у розвиток даної дисципліни).1 Фахова книжкова публікація — не вимагає оцінювання внеску автора у розвиток наукової дисципліни.

Рецензент повинен дотримуватися принципів:

  • погоджуватися на рецензування допису лише у випадку, якщо він усвідомлює свою фаховість у проблематиці,
  • шанувати конфіденційність рецензування і не поширювати інформацію про процес (винятком є необхідна комунікація з редакцією),
  • не зловживати інформацією рецензування для своєї вигоди або на шкоду іншим особам,
  • заздалегідь висловити можливий конфлікт інтересів чи упередженість щодо автора або теми допису,
  • опрацювати об’єктивну та конструктивну рецензію,
  • уникати особистих нападів та приниження автора.

Рецензент при оцінюванні рукопису оцінює наступне:

  • чи чітко визначена мета матеріалу,
  • оригінальність,
  • структуру, стилістичний та мовний рівень допису,
  • використані методи,
  • правильність цитування,
  • влучність анотації та ключових слів,
  • рівень графічних додатків.2

Рецензент наприкінці своєї рецензії зазначає: а) рукопис рекомендує до друку без зауважень, б) рукопис рекомендує до друку із зауваженнями (рецензент згодом висловлюється, чи були враховані зауваження автором і чи рекомендує він рукопис до друку без зауважень), або в) рукопис не рекомендує до друку.

Категорії обліку публікаційної діяльності

Згідно з розпорядженням Міністерства освіти, науки, досліджень та спорту Словацької Республіки № 397/2020 про центральний реєстр обліку публікаційної діяльності та центральний реєстр обліку мистецької діяльності від 5 грудня 2020 року встановлені такі категорії обліку публікаційної діяльності та категорії обліку відгуків на вихід публікаційної діяльності:

V – Науковий вихід публікаційної діяльності V1 – науковий вихід публікаційної діяльності як ціле — монографія, критичне джерельне видання, критичний коментований переклад, картографічний твір, каталог мистецьких творів, відредагована книга, збірник. V2 – науковий вихід публікаційної діяльності як частина відредагованої книги або збірника — розділ, допис, анотація, анотація з заходу, постер з заходу, допис з заходу. V3 – науковий вихід публікаційної діяльності з журналу — анотація, стаття, анотація з заходу, постер з заходу, стаття з заходу.

O – Фаховий вихід публікаційної діяльності O1 – фаховий вихід публікаційної діяльності як ціле — книжкова публікація, оглядова праця, коментований виклад, антологія, каталог мистецьких творів, картографічний твір, словник, енциклопедія, збірник. O2 – фаховий вихід публікаційної діяльності як частина книжкової публікації або збірника — розділ, допис, анотація, анотація з заходу, постер з заходу, допис з заходу, рецензія, гасло. O3 – фаховий вихід публікаційної діяльності з журналу — анотація, стаття, анотація з заходу, постер з заходу, стаття з заходу, рецензія. P – Педагогічний вихід публікаційної діяльності P1 – педагогічний вихід публікаційної діяльності як ціле — підручник для університетів, підручник для середніх шкіл, підручник для початкових шкіл, конспект лекцій, навчальний текст, робочий зошит, дидактичний посібник. P2 – педагогічний вихід публікаційної діяльності як частина підручника або конспекту лекцій — розділ.

U – Мистецький вихід публікаційної діяльності

U1 – мистецький вихід публікаційної діяльності як ціле – книжкова публікація, антологія, каталог мистецьких творів, партитура музичного твору (нотний матеріал), драматичний твір, архітектурна студія, белетристика, збірка оповідань, збірка поезії, збірник. U2 – мистецький вихід публікаційної діяльності як частина книжкової публікації або збірника – розділ, внесок. U3 – мистецький вихід публікаційної діяльності з журналу – стаття.

D – Документ прав інтелектуальної власності D1 – документ прав інтелектуальної власності – патентна заявка, патент, заявка на корисну модель, корисна модель, дизайн, топографія напівпровідникових виробів, зазначення походження виробів, географічне зазначення виробів, селекційне свідоцтво.

I – Інший вихід публікаційної діяльності I1 – інший вихід публікаційної діяльності як ціле – публікації, які неможливо віднести до категорії V, O, P, U або D. I2 – інший вихід публікаційної діяльності як частина публікації або збірника – частини, які неможливо віднести до категорії V, O, P, U або D. I3 – інший вихід публікаційної діяльності з журналу – статті, які неможливо віднести до категорії V, O, P, U або D.

Категорії обліку відгуку на вихід публікаційної діяльності:

  1. цитування в публікації, зареєстроване в цитаційних індексах,
  2. цитування в публікації, включаючи цитування в публікації, зареєстрованій в інших базах даних, крім цитаційних індексів,
  3. рецензія та мистецька критика в публікації. 3

Рецензійне провадження в журналах

Великі журнали з відкритим доступом у рецензійному провадженні зосереджуються лише на критеріях: оригінальність (справжність, оригінальність – дослідження, здійснене особисто автором) та правильність методичної сторони дослідження (soundness – only peer review).

У наш час найбільш вживаним видом рецензійного провадження є оцінювання рукопису перед його публікацією. Після відправлення статті до журналу статтю спочатку оцінює редактор. Якщо редактор дотримується думки, що тема не відповідає спрямованості журналу, він може статтю негайно відхилити (так званий desk rejection). Приблизно 20% поданих рукописів закінчують на цій фазі (Ware 2008). Ще 40% зазвичай відхиляються після оцінювання рецензентами (йдеться про середні дані, Greaves et al. 2006). Внаслідок великої кількості текстів, що очікують на оцінювання в редакціях, навіть негайне відхилення може бути доставлене автору лише через кілька місяців. Ці випадки, однак, трапляються нечасто, і це скоріше помилка з боку редакції. У разі, якщо редактор вирішить, що стаття могла б бути за своєю тематичною спрямованістю та опрацюванням придатною для журналу, він контактує з рецензентами. Ті можуть погодитися на оцінювання статті, але можуть і відмовитися. Якщо автор у своєму супровідному листі вкаже можливих оцінювачів, редактор може їх вибрати, проте не зобов'язаний приймати пропозицію. Редактор використовує такі контакти тоді, коли є проблема знайти відповідну кількість рецензентів у власній базі даних з даної галузі. Редактор обов'язково має перевірити, чи не є вони упередженими, чи не походять з того самого робочого місця, що й автор, або чи не написали вони за останні 3–5 років спільних публікацій. Редактор співпрацює з двома рецензентами, у разі згодових висновків рецензентів стаття після погодження редакційною радою та редакційних правок публікується в журналі. Якщо думки рецензентів не збігаються, запрошується третій рецензент, чия думка стає вирішальною.

Критичне мислення є головним інструментом рецензента. Йдеться про здатність незалежно оцінити подану інформацію в сенсі своїх знань та досвіду, сформувати думку та прийняти рішення. Рукопис він оцінює з належною увагою, здатний відокремити суттєве від несуттєвого, знайти сильні та слабкі місця методики та сформулювати спонукальні зауваження.

Перший крок рецензента – зважити власні здібності та межі своєї експертизи – рецензію він має відхилити, якщо має оцінювати статтю з проблематики, якою не володіє в достатній мірі. Також він не повинен приховувати можливий конфлікт інтересів щодо рукопису, чи йдеться про конфлікт інтересів особистого, фінансового, професійного, політичного чи іншого характеру, чим можна було б викликати сумніви в об'єктивності, неупередженості рецензента. Рецензент повинен думати також про те, чи має він достатню кількість часу на опрацювання свого оцінювання. У разі відмови від рецензування він може допомогти редакції тим, що порекомендує іншого відповідного рецензента (COPE 2017). Журнали відрізняються у формі вимог рецензійного провадження, наприклад, чи вимагають вони перевірку матеріалів, дозволяють (або підтримують) контакт рецензента та автора, або йдеться про іншу політику щодо поширення контенту. Дані, отримані рецензентом під час провадження, є конфіденційними, і без дозволу редакції він не має права інформувати про них навіть своїх студентів чи співробітників. Рецензент має бути під час свого зворотного зв'язку неупередженим, детальним, спонукальним, без особистих зауважень, а думки має підкріплювати фактами або посиланням на літературу. Редакції зазвичай дозволяють рецензентам вставляти зауваження для редактора, а також зауваження, доступні автору. Важливою є незмінність оцінювання – зауваження для редактора і для автора не повинні відрізнятися, остаточна рекомендація щодо прийняття чи відхилення рукопису не повинна бути в суперечності із зауваженнями. У разі, якщо результати не є вирішальними, рецензент може попросити про додаткові результати, контролювати мовний (термінологічний) рівень, оцінити огляд проблематики, новаторство, доречність методів, їх застосування. Рецензент навіть після здачі оцінювання залишається в контакті з редакцією, коментує нові версії рукопису.

Прийняття статті із зауваженнями означає, що рукопис надсилається автору на доопрацювання в сенсі зауважень, які можуть мати вигляд дрібниць формального характеру (minor revisions). Зауваження є суттєвими (major revisions), якщо йдеться про серйозні недоліки в опрацюванні, методах чи інтерпретації. Велика кількість суттєвих недоліків у статті, проте цікаві результати та постійний інтерес редактора дозволяють відхилити статтю з можливістю повторного подання з тим, що автор ґрунтовно переробить статтю (reject with the possibility to resubmit). Якщо редактор працю не приймає в даному журналі, деякі видавництва дозволяють рукопис передати до іншого журналу у своєму портфоліо, тоді може бути переданий відгук, і рецензійний процес таким чином не повинен починатися спочатку (portable peer review). Якщо другий журнал має інші вимоги, а автор статтю переробив (чи залишив у початковій версії), у цьому сенсі рецензент коригує своє оцінювання. Рукопис може бути повернутий навіть кілька разів, аж поки рецензенти, редактор та автор не дійдуть згоди. Після прийняття статті, редакційних правок та верстки (упорядкування тексту, зображень у фінальний вигляд), автор отримує статтю на останню перевірку, і згодом стаття публікується. Виконання формальних вимог журналу включає укладення ліцензійного договору, іноді й перепис авторських прав на видавця. При відхиленні статті автор має кілька можливостей. Він може подати апеляцію та повторно попросити про оцінювання, проте зазвичай простіше надіслати статтю до іншого журналу. Якщо автор приймає зауваження рецензентів як належні, він мав би переробити статтю в їхньому сенсі.

Протягом другої половини минулого століття спеціалізація наукових дисциплін та зростаюча кількість статей призвели до запровадження процедури рецензування в усіх наукових журналах. Процес peer review почав застосовуватися і в інших академічних сферах, як-от оцінювання заявок на гранти. З метою уникнення конфліктів, які могли б виникнути в науковій спільноті, процес рецензування почав здійснюватися з різним ступенем анонімності. Single-blind peer review (односторонньо анонімне рецензування) — автор роботи не володіє інформацією про особу рецензентів; Double-blind peer review (двосторонньо анонімне рецензування) — автор не знає імен рецензентів, а рецензенти не знають автора, з метою запобігання виникненню упередженості (свідомої чи підсвідомої). Однак у високоспеціалізованій науковій спільноті автора може викрити характер роботи, місце, використаний матеріал чи інший елемент, за допомогою якого можна ідентифікувати особу. Багато авторів наголошують на необхідності двосторонньої анонімності рецензування, проте дедалі більше вчених не мають історичних упереджень і не вимагають анонімності процедури, якщо мають вибір. Навпаки, занадто велика кількість рукописів створює проблему через складність пошуку компетентного та охочого рецензента. Відкрите рецензування мало б гарантувати, що громадськість оцінить роботу рецензентів, які через це ставитимуться до рукописів професійніше. Якщо рецензент схвалить неякісний рукопис або відхилить хороший рукопис без достатнього обґрунтування, це може зіпсувати його репутацію. Журнал British Medical Journal з 2014 року публікує підписані відгуки рецензентів разом зі статтею, що було схвально сприйнято як авторами, так і рецензентами. Журнал PeerJ надає рецензентам можливість підписувати свої рецензії, а авторам — можливість публікувати історію рецензування (PeerJ 2014). Відкриття процесу рецензування нерідко викликає дискусії щодо побоювань про зменшення кількості рецензентів, проте це не обов'язково має статися.4

Сцинтометричні показники як критерій оцінювання наукової роботи

1. Цитувальні індекси

  • предметом цитувальних індексів є відстеження кількості цитувань у значенні цитувальних відгуків,
  • цитувальний відгук (cited reference) є одним із критеріїв оцінювання якості наукової роботи окремої особи, або ж установи, групи авторів тощо,
  • цитувальні відгуки також слугують первинним джерелом інформації для визначення значущості наукових журналів згідно з імпакт-фактором та іншими мірилами оцінювання журналів,
  • цитувальний індекс автора — кількість цитувань, що припадають на його опубліковані роботи за певний період,
  • автор має вищий цитувальний індекс, чим частіше його публікації цитуються іншими авторами,
  • результати не є цілком точними, оскільки як цитування рахуються і негативні цитування, що ставлять під сумнів дану публікацію, та самоцитування — автор цитує власні статті; результати також залежать від наукової дисципліни та інших аспектів, відрізняються залежно від бази даних, з якої отримані дані, і змінюються з часом.

До найзначущіших цитувальних баз даних належать Web of Science Core Collection, Scopus (цитування з 1995 року), далі вільно доступні ресурси Google Scholar, Pubmed (для галузі біомедицини), NASA ADS (для галузі астрономії, астрофізики, фізики та геофізики) тощо.

2. Індекс Гірша (h-індекс)

  • індекс, названий на честь Jorge Eduardo Hirsch (запропонував його у 2005 році),
  • йдеться про кількісне оцінювання якості наукових статей, опублікованих одним науковим працівником, або ж установою, групою авторів,
  • індекс Гірша окремої особи (або установи) можна визначити за цитувальними індексами окремих наукових робіт. Це число h, що позначає кількість статей, які мають цитувальний індекс, рівний або вищий за h. Коли, наприклад, восьма найбільш цитована стаття автора має цитувальний індекс 15, а дев'ята стаття — цитувальний індекс 7, тоді для цього вченого індекс Гірша h=8.

Значення h-індексу певного автора (або установи) можна отримати в базі даних Web of Science Core Collection (h-індекс включає самоцитування; h-індекс без самоцитувань необхідно визначати вручну), у базі даних Scopus, де h-індекс включає самоцитування, які можна видалити — «Exclude from citation overview» (результатом є h-індекс без самоцитувань усіх співавторів — «Self citations of all authors», або ж відповідного автора — «Self citations of selected author»); у Google Scholar (який є вільно доступним), для визначення можна використати додаток для Firefox — Scholar H-Index Calculator. Далі в специфічних базах даних, як-от INSPIRE-HEP, яка вміє автоматично генерувати h-індекс для наукових працівників у галузі фізики елементарних частинок. Приклади помилкових висновків при h-індексі можна підсумувати так: під час пошуку слід зважати на збіг імен чи варіанти назви установи; h-індекс з часом змінюється — він дійсний на дату визначення; можуть виникати помилки в базах даних; порівняння продуктивності вчених у різних галузях; також у вченого, який працює в галузі довше за колегу, можна припустити вищий h-індекс; можливо, що кожна база даних розрахує для того самого вченого інше число через різне охоплення; WoS та Scopus мають різну глибину реєстрів і не індексують однакові джерела; можливий інший результат у Google Scholar; необхідно вказувати джерело або метод визначення; h-індекс може відрізнятися навіть у межах WoSCC (згенерований автоматично, значення включає самоцитування).

3. Імпакт-фактор (impact factor)

  • показник впливу журналу,
  • міститься в базі даних Journal Citation Reports (JCR), яка є однією з баз даних на платформі Web of Science — продукт Clarivate Analytics. JCR є джерелом інших мірил оцінювання журналів,
  • імпакт-фактор дійсний лише для журналу як цілого (journal impact factor) і для даного року. Він дозволяє оцінювати та порівнювати наукові журнали. Не діє для окремих статей, з яких був розрахований, ані для їхніх авторів,
  • імпакт-фактор завдяки своїй простоті та доступності є одним із критеріїв для оцінювання публікаційної діяльності окремих осіб та установ,
  • не замінює цитованість статті (автора), тобто її окремі конкретні цитувальні відгуки, проте якщо автор публікується в журналі з високим значенням імпакт-фактора, то його робота краще «оцінюється» в межах оцінювання наукової та публікаційної діяльності.5

IF журналу для даного року = кількість цитувань (A) / кількість публікацій за попередні 2 роки (B) (A) кількість цитувань усіх статей, опублікованих у журналі за попередні 2 роки, які були процитовані індексованими журналами протягом даного року (B) загальна кількість публікацій у даному журналі за попередні 2 роки * * не включає едіторіали, виправлення (еррати), примітки, відкликання, дискусії

Висновок

Сьогодні можна знайти авторів, які оцінювання якості своєї наукової роботи залишають на розсуд самого змісту роботи та думки фахівців з тієї самої наукової дисципліни, які здатні об'єктивно оцінити якісний зміст роботи, а не на оцінювання у вигляді кількості цитувань та впливовості імпакт-фактора журналу. Так само можна знайти авторів, які зосереджуються переважно на публікації в журналах з великим імпакт-фактором, іноді навіть заради власного престижу.

Правдою є те, що наукометричні показники не завжди повністю відображають якість наукової праці, її внесок, важливість чи оригінальність. Ці показники можуть бути викривлені багатьма явищами, такими як, наприклад, негативні цитування, підвищення особистого рейтингу шляхом самоцитування або об'єднання в певну спільноту колег, які надають перевагу цитуванню праць своїх колег, а не конкурентів з наукової галузі. Багато вчених також ставлять під сумнів значення імпакт-фактора і звертають увагу на те, що великі світові журнали надають перевагу вченим з певних кіл, держав. У минулому траплялися випадки, коли журнали відмовляли вченим у публікації праць, і попри це ці вчені згодом ставали всесвітньо відомими та визнаними. Важко оцінювати ретроспективно той час, чи йшлося про некомпетентність рецензентів та редакторів, яка спричинила нездатність оцінити якість праці, чи про конфлікти інтересів з особистих або фінансових причин.

У будь-якому разі оцінювання наукових праць за допомогою наукометричних показників не можна вважати необ'єктивним способом оцінювання, оскільки воно здійснюється шляхом розгляду людьми з відповідної наукової галузі або іншими людьми, які цитують ці праці. Не в останню чергу варто відзначити діяльність досвідчених рецензентів, які відповідально та з високим рівнем фаховості оцінюють наукові праці й у свій спосіб долучаються до прогресу в науці, а також сприяють її популяризації.

Автор: JUDr. Branislav Benkovič

Використана література

COPE Council. Ethical Guidelines For Peer Reviewers. Committee on Publication Ethics. 2017. Доступно онлайн: https://publicationethics.org/files/4111798b762b4349e6124a7f15dc7aac ČIŽNÁR, I. Základy vedeckovýskumnej práce. Bratislava, 2012, s. 143. ISBN 978-80-89352-68-5 DOBBERSTEIONOVÁ, J., HUDECOVÁ, S., STOŽICKÁ, Z. Sprievodca svetom vedeckého publikovania. Bratislava: Vydavateľstvo otvorenej vedy, Centrum vedecko-technických informácií SR, 2019, s. 294. ISBN 978-80-89965-17-5 GREAVES, S., SCOTT, J., CLARKE, M., MILLER, L., HANNAY, T., THOMAS, A., CAMPBELL, P. Nature's trial of open peer review. In: Nature, 444 (7122), 2006, pp. 971-972. Доступно онлайн: http://www.nature.com/nature/peerreview/debate/nature05535.html HENDERSON, M. Problems with peer review. In: BMJ, 340 (1409), 2010. ISSN 1468-5833. Доступно онлайн: https://doi.org/10.1136/bmj.c1409 HIRSCH, J.,E. An index to quantify an individual's scientific research output. 2005. Доступно онлайн: https://www.pnas.org/content/102/46/16569.full HOŘEJŠÍ, V. Můžeme měřit kvalitu vědecké práce? In: Vesmír, č. 2, 2000. Доступно онлайн: https://vesmir.cz/cz/casopis/serialy/scientometrie-aneb-muzeme-merit-kvalitu-vedecke-prace.html ILAVSKÁ, J. Hodnotenie vedy a výskumu na Univerzite Komenského v Bratislave. Bratislava: Univerzita Komenského. 2018. Доступно онлайн: http://www.sakba.sk/dokumenty/2018/SAK-scientometriaUK-2018.pdf Kritériá na hodnotenie úrovne výskumnej, vývojovej, umeleckej a ďalšej tvorivej činnosti v rámci komplexnej akreditácie činností vysokej školy. Bratislava: EUBA. 2013. Доступно онлайн: https://www.euba.sk/www_write/files/916cf2faa309cda6158fec2e3dd3903c PEERJ STAFF. Who’s Afraid of Open Peer Review? PeerJ Blog, 2014. Доступно на: https://peerj.com/blog/post/100580518238/whos-afraid-of-open-peerreview/ Podrobné pravidlá hodnotenia podľa ktorých sa postupuje pri hodnotení v príslušných oblastiach výskumu. Akreditačná komisia, poradný orgán vlády Slovenskej republiky. Доступно онлайн: http://www.akredkom.sk/zapis/364fo/Pravidla_hodnotenia_vyskumu_AK_uplne%20znenie.pdf Recenzné konanie a pravidlá pre recenzentov. Ústav etnológie a sociálnej antropológie Slovenskej akadémie vied. Доступно онлайн: https://uesa.sav.sk/?q=sk/recenzne-konanie-pravidla-pre-recenzentov Smernica pre edičnú činnosť. Fakulta špeciálnej techniky. Trenčín: Trenčianska univerzita Alexandra Dubčeka v Trenčíne, 2013. Доступно онлайн: https://fst.tnuni.sk/fileadmin/smernice/Smernica_pre_EC_FST_2013.pdf Smernica rektora č. 5/2006 Smernica pre edičnú činnosť. Bratislava: Bratislavská vysoká škola práva. 2006. Доступно онлайн: https://www.paneurouni.com/wp-content/uploads/2017/03/smernica-c_5_2006.pdf Středisko vědeckých informací, Fyziologický ústav Akademie věd ČR, v.v.i. Доступно онлайн: http://sun2.biomed.cas.cz/fgu/knihovna/veda_hodnoceni.html SULLIVAN, G., M. What to Do When Your Paper Is Rejected. In Journal of Graduate Medical Education, 2015, vol. 7, nr. 1. Доступно онлайн: https://www.jgme.org/doi/10.4300/JGME-D-14-00686.1?mobileUi=0 WARE, M. Peer review: benefits, perceptions and alternatives. Publishing Research Consortium, 2008, vol. 4. Доступно онлайн: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.214.9676&rep=rep1&type=pdf WARE, M., MABE, M. The STM Report - An overview of scientific and scholarly journal publishing. Netherlands: International Association of Scientific, Technical and Medical Publishers, 2018. Доступно онлайн: http://www.stmassoc.org/2015_02_20_STM_Report_2015.pdf Vyhláška Ministerstva školstva, vedy, výskumu a športu Slovenskej republiky č. 397/2020 o centrálnom registri evidencie publikačnej činnosti a centrálnom registri evidencie umeleckej činnosti

1 Smernica pre edičnú činnosť. Fakulta špeciálnej techniky. Trenčín: Trenčianska univerzita Alexandra Dubčeka v Trenčíne, 2013. (s. 17) 2 Recenzné konanie a pravidlá pre recenzentov. Ústav etnológie a sociálnej antropológie Slovenskej akadémie vied 3 Vyhláška Ministerstva školstva, vedy, výskumu a športu Slovenskej republiky č. 397/2020 o centrálnom registri evidencie publikačnej činnosti a centrálnom registri evidencie umeleckej činnosti (s. 8-11) 4 DOBBERSTEINOVÁ, J., HUDECOVÁ, S., STOŽICKÁ, Z., Sprievodca svetom vedeckého publikovania. Bratislava: Vydavateľstvo otvorenej vedy, Centrum vedecko-technických informácií SR, 2019. ISBN 978-80-89965-17-5, (s. 67-74) 5 Středisko vědeckých informací, Fyziologický ústav Akademie věd ČR