Існує багато міфів про те, що жінка з інвалідністю не може народити здорову дитину, яка не матиме інвалідності. Ми чуємо, наприклад, такий міф: «Жінка з дитячим церебральним паралічем та епілептичними нападами народить важкохворих дітей».
Я є прикладом протилежного цим вищезгаданим міфам. Я жінка, дружина та мати з фізичною інвалідністю, і я народила двох прекрасних, здорових дітей.
Але давайте спочатку повернемося до початку цієї моєї історії.
Я родом зі Словаччини (із серця Центральної Європи). Я народилася у своїх батьків у дев'яностих роках минулого століття. У ті роки Словаччина ще не входила до Європейського Союзу. У цій маленькій, але дуже гарній країні вже тоді народжувалося багато дітей з інвалідністю, проте таким дітям жилося гірше в селах, де доступ до медичної допомоги, реабілітації та подібної підтримки був складнішим. У ті часи також були гірше налаштовані умови допомоги для дітей та людей з інвалідністю з боку Управлінь праці, соціальних справ та сім'ї або від лікарів-експертів.
Мої батьки возили мене на реабілітаційні вправи аж до сусідньої чеської країни. Там дітям з інвалідністю приділяли значно більше уваги, ніж, наприклад, у нас у Словаччині.
З роками я закінчила не лише початкову та середню школу, а й вирішила залишити своє рідне оравське село і переїхати до столиці — Братислави. Там я закінчила вищий навчальний заклад за спеціальністю «соціальна робота», а саме за навчальною програмою «Місіонерська та благодійна робота».
Протягом п'яти років навчання наші викладачі давали нам не лише теоретичні знання, а й від самого початку мотивували до волонтерської діяльності. Оскільки я завжди була близькою до соціальної групи людей з інвалідністю, свою волонтерську діяльність я присвятила будинкам соціальних послуг, де перебувають люди з інвалідністю. Це дало мені дуже багато, головним чином тому, що я могла бачити, як теоретичні знання працюють або не працюють на практиці. Тому дуже добре, коли молоді люди здобувають свої практичні навички під час навчання. Неважливо, яку соціальну групу людей ви оберете, але принаймні ви будете знати і розуміти, чим захочете займатися після навчання.
Протягом п'яти років навчання наші викладачі навчили нас не лише теоретичним знанням, а й від самого початку мотивували до волонтерської діяльності. Оскільки я завжди була близькою до людей з інвалідністю, свою волонтерську діяльність я присвятила будинкам соціальних послуг. Цей досвід дав мені дуже багато — особливо можливість бачити, як теорія працює (або не працює) на практиці.
Цей особистий блог є моїм внеском у руйнування міфів. Я показую, що жінка з інвалідністю може стати самостійною, закінчити вищий навчальний заклад, знайти партнера без інвалідності та народити здорових дітей. Однак це вимагає великої рішучості — від перших самостійних кроків до щоденних рішень.
Авторка: Mgr. Michaela Lorková Контакт з авторкою: michaela.herdova05@gmail.com