Міцно тримаймося стародавнього шляху, щоб опанувати те, що маємо сьогодні. Лао-цзи
Девіація — це слово з нейтральним забарвленням, ні плюс, ні мінус, і означає «відхилення». У цьому сенсі я вживаю цей термін у подальшому тексті. Стільки щодо необхідного роз’яснення термінології.
Сенс життя — це життя. Поки що ніхто нічого кращого не винайшов. Життя і його продовження, мабуть, також подальший розвиток. З певного моменту розвитку закінчується самозапліднення (партеногенез) і життя продовжується зустріччю статевих клітин, чоловічих і жіночих. Так воно йде, не зважаючи на те, що існують істоти, які є іншими і не мають у жодному продовженні життя своєї визначеної ролі. Тварини не дискримінують уражені девіацією види, не відправляють їх у резервації і не нагороджують. Продовження життя можна підсумувати простою формулою: для розваги та радості самок самці дають один одному по пиці, і переможець отримує все, що означає, що його ген поширюється далі.
Соціальні інженери повинні усвідомити, що саме так це працює, якщо життя має бути збережене. Двадцята стать, попри захисників різноманітних девіацій, не буде продовженням життя, і немає жодної причини, чому її слід було б прославляти та надавати їй переваги. Оскільки також у інших видів, ніж у приматів, ми знаходимо гомосексуальність, немає потреби зупинятися на її існуванні. Психіатр Ari Kiev об’їздив минулого століття світ уздовж і впоперек, результатом його пізнання є те, що всюди — незалежно від будь-яких умов і обставин — існує 1 % шизофреніків. Вони здебільшого не залишають багато нащадків, оскільки розлад починається рано і здебільшого виключає їх зі звичайного статевого змагання. Попри це, їх завжди однакова кількість — це, отже, мабуть, якась «лабораторія природи», так само як 6 % важких депресій з подібним, хоча менш соціально серйозним гандикапом. Від кожної норми ми знайдемо певний відсоток відхилень.
Усі проповідники на тему захисту найдивніших форм сексуальної ідентичності повинні ознайомитися з теорією розвитку Erik Erikson, яка видається в нинішній збоченій добі досить вірогідною. Період підліткового віку (раніше пубертат) є періодом пошуку власної ідентичності. Це не просто непередбачуване бомбардування статевими гормонами, а й період фундаментальних змін у мозку та складного соціального дорослішання. Гормони не дозуються за передбаченою схемою, і тому не дивно, що молода людина почувається сьогодні так, а завтра зовсім інакше, починаючи від самовпевненості й закінчуючи сексуальною впевненістю. «Примітивні» суспільства мали розумні пристрої, окремі будинки, де підлітки зростали і звикалися зі своєю дорослою роллю. Їм при цьому пропонувалися чіткі та полярно визначені зразки та приклади. Їх не плутали жодними модними вибриками, не збивали з пантелику, навпаки, їх запевняли у їхній дорослій ідентичності.
Це були «примітивні дурні», тоді як наше суспільство дозволяє дітям дошкільного віку визначати, що мають робити батьки, пропагуючи це як «пермісивне виховання», і горе тим, хто хотів би навпаки, і залишає підлітків напризволяще їхнім невпевненостям, що посилюється легким доступом до психоактивних речовин з деструктивним впливом на розвиток мозку та пропагандою різноманітних девіацій. Крім того, у повсякденному житті — через піддання сумніву жіночих і чоловічих ролей, які є справді двома різними статями з різними біопсихосоціальними даностями та цілями. Тому як нація і як велика спільнота ми вимираємо, і так само, як Рим, тут усе скоро належатиме «варварам». Хоч би як ми опиралися імміграції, як одержимі.
Колись мені один спеціаліст з латеральності пояснив, що народжується багато невизначених індивідів, спочатку ні правшів, ні лівшів, але оскільки цей світ побудований для праворуких, то більшість з них пристосовується, лише ті, хто повністю визначився, залишаються лівшами. При цьому для ЦІЄЇ меншини ми поки що не маємо правового регулювання. Хіба що ми вже дозволяємо їм писати лівою рукою. Що, однак, ми дозволяємо й іншим відхиленням. Без потреби щодня писати про ліворукість, її переваги та проблеми. І вимагати для них права! І з тих невпевнених робити «переконаних» лівшів.
MUDr. Radkin Honzák психіатр Блог автора: http://blog.aktualne.cz/blogy/radkin-honzak.php