Ми хочемо любові, хороших стосунків, грошей, роботи, яка б нас тішила... і чому ми досі цього не маємо? Я відвідала своїх батьків під час свят. Щоразу, коли я туди їду, з одного боку, я дуже радію, що знову їх побачу, а з іншого — відчуваю тривогу. Мій батько хворий, і коли я «вдома», він поводиться з нами дуже неприємно. Завжди є привід, щоб «сказати правду», як він це називає, але ця його правда завжди болісно мене зачіпає. Завжди є привід знайти уїдливе зауваження або причину, на кого чи на що поскаржитися. Раніше я боролася з ним і гостро відповідала йому, як годиться. Потім я почала його виховувати, говорити йому, що я відчуваю, що мені неприємно, як він зі мною поводиться. Що він мав би, а чого не мав би робити. Тепер, під час свят, я відчувала сильний біль у грудях і величезний смуток. Я дуже хотіла, щоб батько обійняв мене і сказав: «Доню моя, я люблю тебе». У мене вже не було сил боротися з ним чи говорити йому про свої почуття. Це було боляче. Після свят я поїхала і забула про це.
Через деякий час у мене була зустріч з Evkou, яка виглядала змученою і без смаку до життя. «Я не можу ні на чому зосередитися. Хлопець мене покинув. Ми були заручені і вже перебудовували батьківський будиночок». Вона замовкла. «У нього інша». Сльози текли по її обличчю. Вона була дуже розгублена, і нам довелося пройти через кілька технік, щоб вона змогла хоч трохи зосередитися на собі та своїх почуттях. Вона не бачила жодного виходу зі своєї ситуації. Її найчастішою відповіддю було «Не знаю». «Уяви своє найщасливіше життя, де б ти була, що б ти робила?» — запитую я Evka. Вона тихо лежить із заплющеними очима, у неї напружене обличчя, і вона хмуриться. «Я лежу на траві біля нашого будиночка і знаю, що я кудись належу. Я знаю, що всередині на мене чекає чоловік і мої діти». Щасливою вона, отже, не виглядала. Обличчя в неї все ще було напруженим і похмурим. Сльози почали текти по її обличчю, і раптом вона вигукнула: «Я ніколи цього не відчую, бо не заслуговую на це. Я недостатньо хороша». Моє серце стиснулося, і я відчула такий самий біль, як і біля свого батька, коли була в гостях «вдома». Я не розуміла цього.
Одного разу на прогулянці мені було важко. Я сіла на камінь і почала плакати. У мене в голові почали з'являтися образи, які поступово почали набувати сенсу. «Я відмовляюся від свого чоловіка, від його любові, не хочу підпустити його до себе, віддатися йому і любити його, я боюся, що втрачу його. Я не заслуговую на нього, я не заслуговую бути щасливою, я недостатньо хороша». Образ батька — батько відмовляється від нас, своїх дітей, боїться, що втратить нас. Він має почуття провини, що він недостатньо хороший батько, не заслуговує на щасливу сім'ю. Почуття, яке я хотіла відчути від свого батька, я підсвідомо шукала у свого чоловіка, але водночас не знала, чого насправді від нього хочу, і відчувала в собі нестерпний біль і смуток від нездійснених стосунків. Після цього усвідомлення прийшло величезне полегшення, біль зник, і залишився лише смуток, який є відлунням того, як я поводилася з собою та своїми близькими.
Коли ми відмовляємося через страх, щоб одного разу не відчути біль від того, що можемо втратити те, що любимо, життя вислизає крізь пальці і заважає нам жити на повну. Чоловік на все це сказав мені: «Статися може будь-що, тому дякуймо Богу за кожен день, який ми прожили разом, і насолоджуймося ним».
Єдиний спосіб, яким ми можемо справді пізнати самих себе, — це через інших. Люди навколо нас діють як наші дзеркала, щоб ми дізналися про себе щось нове. Те, як інші поводяться з нами, є відображенням того, як ми самі себе цінуємо. Те, що нас в інших найбільше дратує, зазвичай є нашою найбільшою проблемою, і те саме робимо ми самі.
Тож не будемо дратуватися через те, чому інші люди роблять те, що роблять, а краще запитаймо себе, чому вони є в нашому житті або чому вони роблять це саме щодо нас? Адже жодні зустрічі не є випадковими. Нам завжди є чому в них повчитися.
Автор: Michaela Košalková Авторка — коуч у сфері особистісного розвитку, за методом Kineziológia 'Poskladaj si svoje súvislosti a nájdi príčinu svojho problému.' www.mojesuvislosti.sk https://www.facebook.com/mojesuvislosti/