Виконання покарання в сучасному розумінні передбачає підхід, відмінний від минулого. В історії пенітенціарної системи виконання покарання у вигляді позбавлення волі пов’язувалося із затриманням делінквента, причому затримання мало слугувати тому, щоб він не уникнув виконання покарання — смертної кари, або щоб не втік від обов’язку сплатити борг своєму кредитору. Лише в останні два століття переважає концепція виховного та ресоціалізаційного характеру виконання покарання у вигляді позбавлення волі. Тому в цьому процесі соціальна робота тісно поєднується із соціальною педагогікою. Термін «пенітенціарна педагогіка» для позначення виховної та освітньої діяльності, що реалізується в умовах виконання покарання у вигляді позбавлення волі, використовується не повсюдно.

Деякі автори, зокрема німецькі, використовували для неї назву «кримінальна педагогіка», автори країн колишнього Радянського Союзу говорили про «виправно-трудову педагогіку», інші, зокрема польські автори, говорили про «ресоціалізаційну педагогіку». Проблема, однак, в іншому. Поки делінквент перебуває у щоденній взаємодії з виховним педагогом, ми можемо говорити про більш-менш успішний процес ресоціалізації. Але проблема виникає в момент звільнення на волю. Раптом колишній делінквент залишається сам на сам із собою, своєю сім’єю (якщо вона від нього не відвернулася). Існує, звісно, система постпенітенціарної опіки, але ми ставимо питання: чи є вона адекватною? Чи є вона ефективною? Насамперед ми повинні виходити з кількох фактів:

  1. Повернення додому після закінчення відбування тривалого покарання у вигляді позбавлення волі є стресовим досвідом. Звільнений делінквент потрапляє в нове середовище. Виросли нові будівлі, вулиці, знання місцевості втрачається. Колишній засуджений часто втрачає житло, помешкання, роботу, підтримку.
  2. Його зв’язки та стосунки розірвані. Шлюб часто розпався, друзі знайшли собі нових друзів, батьки переїхали або могли померти. Немає до кого звернутися.
  3. Звільнений повинен знайти роботу або інше джерело легального існування. Озиваються старі боржники, які вимагають погасити свої вимоги. У багатьох колишніх в’язнів дається взнаки пригнічена наркотична залежність, брак сексу, пригнічена залежність від алкоголю тощо.
  4. У сьогоднішній державній службі, а також у багатьох приватних юридичних та фізичних осіб при прийомі на роботу вимагається довідка про несудимість, що для цієї групи людей робить пошук робочого місця недосяжною мрією.

Тут звільнений потрапляє в глухий кут. Він може звернутися до органу соціального кураторства для дорослих. Але що йому може надати соціальний куратор?

Соціальне кураторство для дорослих Забезпечується органом соціально-правового захисту дітей та соціального кураторства для повнолітньої фізичної особи, при цьому надаються такі поради та послуги:

  • після звільнення з виконання покарання у вигляді позбавлення волі або з-під варти, якщо він є учасником пробації або медіації згідно з окремими нормами,
  • якщо зловживає наркотиками або є залежним від наркотиків,
  • після припинення інституційного догляду або виховних заходів після досягнення повноліття,
  • якщо був звільнений із медичного закладу для лікування наркотичної залежності або інших залежностей,
  • якщо був звільнений із закладу для ресоціалізації наркозалежних,
  • якщо звернеться по допомогу у вирішенні несприятливої життєвої ситуації.

Захисний нагляд та пробаційний нагляд

Захисний нагляд та пробаційний нагляд у нашому кримінальному кодексі вирішуються у § 76 та § 119. § 76 «(1) Захисний нагляд призначає суд правопорушнику, якого засуджує за особливо тяжкий злочин до безумовного покарання у вигляді позбавлення волі». Порівняно з минулим це зміна, оскільки захисний нагляд у такому розумінні забезпечується лише для дуже вузької групи делінквентів.

Існує також пробаційний нагляд згідно з § 119 Кримінального кодексу, який призначається у зв’язку з умовним відстроченням виконання покарання. І він також призначається не кожному засудженому. (1) Якщо суд неповнолітньому умовно відстрочує виконання покарання у вигляді позбавлення волі на випробувальний термін або умовно відстрочує покарання у вигляді позбавлення волі на випробувальний термін із пробаційним наглядом, одночасно він визначає випробувальний термін від одного до трьох років.

Цей нагляд здійснює пробаційний та медіаційний офіцер суду. На жаль, у судовій практиці все ще залишається група делінквентів, яка навіть в умовах умовного відстрочення виконання покарання у вигляді позбавлення волі або одразу після відбуття покарання у вигляді позбавлення волі продовжує злочинну діяльність. Йдеться насамперед про осіб, залежних від наркотичних речовин, де забезпечення доступу до цієї речовини пов’язане зі вчиненням злочинів насамперед майнового характеру (передусім згідно з § 212 КК (крадіжка)).

Тому ми пропонуємо такі рішення. Узаконити два види захисного нагляду, а саме:

а) суворий захисний нагляд, який був би в межах сьогоднішнього розуміння захисного нагляду.

б) Звичайний захисний нагляд як обов’язкова послуга та обов’язок для кожного засудженого до покарання у вигляді позбавлення волі на період одного року після закінчення відбування покарання, а також для кожного засудженого під час відбування умовного відстрочення виконання покарання. На відміну від суворого захисного нагляду, його здійснював би спеціальний куратор кураторства дорослих відділу соціально-правового захисту дітей, молоді та дорослих.

Обґрунтування:

а) Наша думка ґрунтується на припущенні, що виховання дорослих через покарання у вигляді позбавлення волі є досить дорогим і малоефективним, про що свідчить досить висока рецидивність засуджених. За даними Ronec (Ronec, 2008), рецидивність серед засуджених жінок становить близько 40%.

б) Безвихідна ситуація індивіда після закінчення відбування покарання у вигляді позбавлення волі, окрім високого стресу для постраждалої особи, має також той вплив на суспільство, що ця особа часто швидко повертається до повторного вчинення злочинів. Попри нові цінності, які делінквент засвоює під час перевиховання під час відбування покарання, попри ресоціалізацію, якщо система соціального кураторства не буде заснована на обов’язковості, а не на добровільності, багато таких клієнтів швидше знайдуть колишніх спільників і друзів, ніж спеціаліста. Проблема виникає також у малих громадах, де в муніципалітетах важко знайти фахівця із соціальних питань, не кажучи вже про спеціального куратора. Експерт із питань самоврядування Doktorov зазначає, що: «Міста мають у своєму розпорядженні установи з високим кваліфікаційним рівнем і високою спеціалізацією працівників, тоді як у малих громадах у Словаччині (до 1000 жителів) типовий склад муніципалітету складається з мера і зазвичай двох адміністративних працівниць із середньою освітою» (Doktorov, 2007, с. 56). (Hašková & Doktorov, 2005).

Соціальний куратор захисного нагляду

Концепція двох рівнів обов’язкового захисного нагляду в межах постпенітенціарної соціальної опіки була б нереалістичною без законодавчо чітко визначеного статусу соціального куратора захисного нагляду. Цей куратор мав би такі характеристики:

а) Особливі повноваження та захист як посадової особи. До його повноважень можуть належати також:

  • Зміна виконання умовного відстрочення покарання з випробувальним терміном на безумовне виконання покарання у вигляді позбавлення волі за поданням суду,
  • контроль місця проживання, джерела існування його клієнтів,

  • соціальна гарантія для працевлаштування клієнтів разом із системою пільг щодо обов’язкових внесків як підтримка працевлаштування засуджених осіб.

  • дозвіл на залишення місця визначеного проживання для клієнта,

  • подати клопотання до суду про скорочення випробувального терміну умовного відтермінування покарання за належну поведінку клієнта;

b) Суворим територіальним поділом. Кожен такий куратор повинен мати чітко і точно визначений округ своєї діяльності (за місцем постійного проживання або останнім постійним місцем проживання клієнта);

c) Співпраця з органами поліції та судами.

Ситуацію, однак, ускладнюють громадяни з сільських районів, представники маргіналізованої ромської меншини, які, окрім проблем з поведінкою, мають серйозні комунікаційні проблеми. Згідно з Loran (2008, с. 22): «За маргіналізованого рома ми вважаємо громадянина СР, який має дещо темніший або темний колір шкіри, більшою мірою міжособистісно спілкується лише ромською мовою і реально перебуває у стані соціальної та економічної деградації».

У цих сферах, мабуть, рішенням буде створення посади асистента куратора захисного нагляду, який би володів ромською мовою, а також навичками комунікації з ромською меншиною, або ж національною меншиною, яка перебуває в окрузі цього куратора.

Висновок

Нашою короткою статтею ми хотіли вказати на недооцінене значення постпенітенціарної соціальної опіки, запропонувати новий спосіб, який би спрямовував до оптимізації даного стану і водночас допоміг би суспільству у кращому вирішенні та підході до осіб з патологічною соціальною поведінкою.

Автор: PhDr. Jarmila Doktorovová Вища школа охорони здоров'я та соціальної роботи св. Єлизавети Інститут ромських європейських студій

Список бібліографічних посилань

[1] HAŠKOVÁ, A., – DOKTOROV, A. 2005. Závery výskumu efektívnosti prevádzkovania základných škôl. Nitra : UKF Nitra - Pedagogická fakulta. ISBN 80-8050-934-4. [2] LORAN, T. 2008. Ľudský kapitál u marginalizovaných Rómov z aspektu adukácie a potrieb znalostného trhu práce. In TÓTH, K. – LELKES, G. Národnostné a etnické menšiny na Slovensku. Šamorín : Fórum, inštitút pre výskum menšín. ISBN 978-80-89249-24-4, s. 1-95. [3] RONEC, P. Š. (24. 04 2008). www.edukos.sk/user/files/6956462e9190776cfcfe6c4f0023e4df Cit. 3. 9 2010. Dostupné na Internete: www.edukos.sk/user/files/bf5bf403ad28caff880980e26c0a7e46 www.edukos.sk [4] Zákon číslo 300/2005 Z.z. Trestný zákon v znení neskorších doplnkov a novi. Slovensko.

Доповідь була виголошена на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách, яка відбулася 20 – 21 жовтня 2010 року в П'єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie. Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.