Нові потреби дітей та молоді, що виникають

Вступ

У творі Арістотеля «Риторика» ми знайдемо роздуми «Про вдачу молодих». Він каже, що почуття молодих є честолюбними, вони хочуть якнайшвидше виконати те, що задумали, але водночас вони непостійні: так само швидко, як вони чимось захоплюються, вони досить швидко стають до цього байдужими. Вони запальні, гарячкові, не терплять недооцінювання чи кривди. Вони намагаються виділитися серед інших, привернути їхню увагу, бути в центрі уваги, здобути визнання чи перемогу. Вони схильні ставати довірливими, бо ще не багато разів розчаровувалися, тому необхідно захищати дітей та молодь і пояснювати їм, кому і за яких обставин вони можуть вірити, а кому ні. Вони живуть надією, часто мріють про те, ким стануть, коли виростуть, оскільки в дитинстві та юності ще немає про що згадувати, проте вірити вони можуть у все. Вони палко віддають перевагу тому, що здається їм гарним, що приносить їм радість, а не тому, що є корисним. Їм потрібно мати навколо себе своїх однолітків, і вони обирають їх за власним бажанням, а не за тим, що кожен із них може їм дати. Вони також часто відчувають співчуття, бо вірять, що кожна жива істота наділена власною невинністю. Вони люблять сміятися та жартувати, і, хоч би з якої причини це відбувалося, для нас, дорослих, це шлях до того, щоб наблизитися до них. Арістотель описував архаїчних дітей та молодь, проте умови та обставини в наш час змінилися, як і вплив на дітей та молодь, але все ж таки він влучно описав вдачу, яку мають діти та молодь і сьогодні (Aristoteles, 2009).

Нові потреби дітей та молоді, що виникають

Ми можемо констатувати, що, наприклад, діти віком від 6 до 12 років мають інші потреби, ніж діти віком від 12 до 18 років, і їхні потреби змінюються також на основі змін, що відбуваються в їхньому середовищі. Позначення «нові потреби дітей та молоді, що виникають» — це назва для викликів, можливостей та проблем, пов'язаних із розвитком дітей та молоді (Oudenhowen, Wazir, 2006). Нові потреби дітей та молоді, що виникають, ми визначаємо як сукупність викликів, можливостей та ризиків, що втручаються в їхній розвиток, причому взаємодія сучасних дітей та молоді з цими потребами відбувається зі значно вищою інтенсивністю порівняно з їхньою появою в минулому (Piovariová a kol., 2009). Нові потреби, що виникають, з'явилися під впливом медіа, батьківського виховання, школи та є відображенням природи сучасної епохи: такою є, наприклад, потреба в безпеці в інтернеті, потреба в здоровому довкіллі, потреба в здоровому способі життя та русі тощо. Покоління Z, до якого ми відносимо людей, народжених після 2000 року, — це покоління, типове для пошуку речей в інтернеті та багатозадачності, тобто вони здебільшого можуть одночасно слухати музику і працювати, або дивитися телевізор і працювати над поставленими завданнями. Проте воно також типове тим, що для них дуже важливі свобода, справедливість і можливість висловлювати свої думки, причому вони значною мірою відкриті до тем, які для попередніх поколінь були табу. Наймолодшим поколінням ми можемо назвати покоління альфа, яке мають складати особи, народжені після 2020 року. Оскільки це покоління — ще лише маленькі діти, ми не можемо повністю визначити, чим має бути специфічною ця демографічна когорта, проте можемо прогнозувати, що вони будуть вправними в роботі з обчислювальною технікою, а віртуальний простір для них поєднається з реальним в одне ціле (Trezova, 2015). У період пандемії коронавірусу спілкування між дітьми було значно змінене та збіднене на фізичний контакт і особисті зустрічі. Діти спілкувалися та мали навчальні заняття лише за допомогою комунікаційних програм. У випадку онлайн-уроків це здебільшого були Zoom та MS Teams, а з однокласниками вони спілкувалися, наприклад, через Messenger, WhatsApp, Discord або через чат в онлайн-грі. Деякі діти та дорослі, наслідуючи приклад онлайн-уроків, також здійснювали відеодзвінки зі своїми знайомими, родиною та друзями. Загальне спілкування з людьми та установами обмежилося майже виключно онлайн-простором. Діти в початковій школі поступово поєднали онлайн-спілкування та особисте в одне ціле, і ми вважаємо, що в майбутньому вони сприйматимуть його не лише як додаток, а як частину свого життя та функціонування. Таким чином, діти навчаться користуватися пристроями та онлайн-платформами, і з часом вони стануть надзвичайно досвідченими у використанні технологій та програм порівняно з дітьми, які навчалися в початковій школі, наприклад, 10 років тому. При спостереженні за сучасною молоддю важливо замислитися над потребами, які існують у кіберпросторі. Які можливості та мотиви вони мають для того, щоб брати в ньому участь?:

• Бути на зв'язку з людьми.
• Сподобатися.
• Здобути повагу.
• Покращити уявлення про самого себе.
• Дізнатися щось нове.
• Розважитися відео, зображеннями та сучасними іграми, де ми на мить переносимося у світ, у якому можливо майже все.

Потреба встановлення контактів в інтернеті: насичується в соціальних мережах. На цих серверах вони можуть зустріти втрачену родину, найкращих друзів, кохання всього свого життя, але також педофілів, маніпуляторів, членів культів і сект, агресорів, учасників цькування, кібербулінгу та людей, які з посмішкою на обличчі нададуть або продадуть дані, які ми їм надали і надаємо в соціальних мережах у своїх дописах та повідомленнях. Безпечніше листуватися лише з людьми, яких ми знаємо особисто, і надавати про себе якомога менше особистої інформації, особливо профілям, які є явно «несправжніми», тобто профілям, де описана та зображена особа є явно вигаданою або видає себе за когось іншого. Проте на фальшиві профілі та шахрайство потрапляють не лише діти, а й дорослі люди чи люди похилого віку. Захист від таких пасток інтернету є складною справою, і превентивні заходи щодо загроз, які на нас чатують, повинні реалізовувати мультидисциплінарні команди, що складаються з IT-фахівців, психологів, юристів та інших експертів. Створення такої команди та організація акцій або забезпечення безперервної оперативної підтримки та допомоги ми вважаємо однією з нових потреб, що виникають, які мають не лише діти, а й люди дорослого віку.

Потреба подобатися: потреба подобатися та покращення уявлення про самого себе знову пов’язані з обміном фотографіями та функціонуванням у соціальних мережах, що слугують для знайомств, так званих сайтів знайомств. Ризики, що випливають із цієї потреби, є очевидними — педофіли, агресивні люди, сексуальні хижаки, люди, які граються з почуттями молоді, глузливі повідомлення, поширення наших фотографій із сексуальним підтекстом іншим користувачам тощо. Усі ці питання можуть призвести навіть до суїцидальних нахилів у дітей та молоді. Якщо вчасно не помітити супровідні ознаки з боку батьків та педагогів, які могли б виявити поганий настрій, депресію, розчарування або втрату належного уявлення про себе та про життя, може бути запізно. У межах захисту від токсичних людей в інтернеті та загроз, що чатують на них, необхідно було б запровадити кампанії та навчально-виховні програми, які б фокусувалися на захисті дітей та людей в інтернеті, а також на покращенні уявлення про самого себе. Наразі в межах своєї програми Safekids компанія Eset створює статті, дописи та в межах свого захисту надає функцію, яка б захищала дітей в інтернеті (Parrental Control). Крім того, у їхніх статтях та відео ми знайдемо багато порад для дітей та батьків, які могли б допомогти нам захиститися. Однак програми та кампанії, які мали б бути присвячені захисту дітей як найбільш вразливої групи людей, необхідно було б створювати також з боку третього сектору чи місцевих органів самоврядування, оскільки освіта, надання інформації та консультацій сьогодні є необхідними для захисту дітей. Потреба подобатися, чи скоріше бажання дитини чогось, може також вилитися навіть у форму небажаної платіжної транзакції для батьків. Сьогодні люди мають свої комп’ютери та мобільні телефони, підключені до кредитної картки, і якщо цей рахунок не захищений подвійно, може статися так, що дитина, навмисно чи ні, замовить продукт або послугу, яку її батьки не хочуть і на яку не дають згоди. Тому необхідно також налаштувати технічні аспекти пристроїв і належним чином проінструктувати дитину про серйозність купівлі продуктів в інтернеті та наполягати на консультації перед таким вчинком. Не кажучи вже про можливі шахрайства, жертвою яких вони можуть стати.

Здобути повагу: потреба відчувати, що інші виявляють до нас повагу, пов’язана з потребою подобатися, у досягненні результатів чи у створенні свого іміджу, який був би популярним серед інших, у тому числі в онлайн-просторі ігор або, наприклад, в Instagram.

Покращити уявлення про самого себе: краще уявлення про самого себе діти можуть мати лише в колективі, який би їх достатньо цінував і підтримував за зусилля, які дитина докладає. Це може бути задоволено в соціальних мережах або онлайн-іграх.

Потреба навчитися чогось нового: ця потреба здається «хорошою», і ми кажемо собі: «дитина навчається, і їй це подобається», але навіть ця потреба може бути палицею з двома кінцями. Ми повинні бити на сполох, якщо йдеться, зокрема, про знання та філософію, що стосуються або спонукають до расизму, вживання наркотиків, насильства, пропаганди анорексії та булімії, самоушкодження, самогубств та небезпечної поведінки, що випливає з ідеології якогось культу чи секти. Діти швидко захоплюються речами, і відмовити їх від чогось, що є явно невідповідним для них, зовсім не просто. Особливо в підлітковому віці дітей афінітет до батьків є очевидним, тому, щоб з дітьми нічого не сталося, ми повинні покладатися на те, що їм це має пояснити хтось інший. У цьому випадку це можуть бути, наприклад, кумири, яких вони мають, яких бачать у медіа, у соціальних мережах тощо. Якби це завдання взяли на себе, наприклад, інфлюенсери, ютубери чи стрімери на Twitch, вони могли б швидше прийняти той факт, що важливо критично мислити та зважувати інформацію і контент, з якими вони знайомляться. При цій потребі, звісно, свою роль відіграють і батьки, і за довірливих стосунків, коли батьки та дитина говорять про багато речей, батьки можуть вчасно проаналізувати можливі ризики. Необхідно виявляти інтерес до дитини, цікавитися тим, кого вона любить, що її турбує, з ким вона знаходить спільну мову, а з ким ні, і спрямовувати дитину до критичного мислення, що не все, що є в інтернеті, є правдивим і має добрий намір, і що необхідно обирати те, що є для нас прийнятним, а що ні. І це здається належною профілактикою небажаних рішень дітей та молоді.

Потреба розважитися: дітей та молодь в інтернеті цікавлять саме фотографії та відео, які вони переглядають, поширюють і розповсюджують далі в соціальних мережах, таких як Instagram, Facebook або, останнім часом, дуже популярний TikTok. Діти хочуть заявити про себе, створювати контент, здобути прихильників і познайомитися з цікавими людьми та друзями. Проте діти, як і дорослі, сьогодні проводять у середньому щодня принаймні 4 години в соціальних мережах, і соціальні мережі є важливим джерелом інформації. Можливою профілактикою ризиків може бути також прагнення популярних авторів контенту до того, щоб їхні прихильники створювали та поширювали відео й зображення на основі моральних принципів, з повагою та шаною до кожного. Потребу розважитися ми також пов’язуємо з ризиком залежності від комп’ютерних ігор; сьогодні це, як правило, ігри, що відбуваються на інтернет-серверах, вони є онлайн і забезпечують також спілкування між гравцями. Така залежність часто проявляється неуважністю дитини, мріями про те, як дитина грає, і незосередженістю, що випливає з постійно «зав’язлого в грі розуму». Ці ігри, як правило, мають певну вартість придбання, яка є немалою, проте існують і ігри, які є «повністю безкоштовними», але при ближчому знайомстві з інтернет-грою ми виявляємо, що для того, щоб ми могли нею насолодитися, нам потрібно сплачувати додаткові внески за вдосконалення, які приносять нам відчуття перемоги, а також згадану раніше потребу в повазі, яка задовольняється з боку інших гравців. У грі ми на мить можемо стати тим героєм, якого іноді самі ж і створюємо; діти та молодь створюють таких персонажів-аватарів, якими вони хотіли б бути в реальності, стають такими, якими в цей момент хочуть бути, бо так вони «круті». Повернення назад у реальне життя, однак, може бути нелегким, якщо дитина не має можливості відчути розвагу та збудження, подібні до тих, що в грі, і змушена виконувати дії та сприймати інформацію, які вона вважає нецікавими. Часто також трапляється, що дитина стає великим фанатом ігрової серії, як-от Assasins Creed чи Grand Theft Auto, і намагається в певних прийнятних межах наслідувати поведінку та одяг головних героїв. У Assasins Creed це може бути, наприклад, лазіння по деревах, будівлях, а у випадку GTA може йтися, наприклад, про перейняття словника, який є характерним для певної частини. Така поведінка часто є звичайною і, як правило, не має виражених негативних наслідків. Проте, безумовно, необхідно показати дитині, чи то як батько, вчитель або аніматор, що існує безліч занять, які є розважальними і для яких нам не потрібен ігровий комп’ютер чи ігрова консоль. У такому разі необхідно м’яко запропонувати дитині інші можливості використання вільного часу, переконати їх у привабливості інших занять і приділяти їм трохи більше уваги. Причиною проблеми є те, що дитина нудьгує, їй просто нічого робити. Коли вона приходить зі школи, батьки проводять з нею дуже мало часу, і якщо до того ж у неї небагато друзів, як це може трапитися в деяких менших селах, дитина піддається віртуальності. Дитина часто сама не організовує собі програму, а іноді навіть не вміє вибрати та знайти гру, яка б її розважала. Звісно, це залежить від маркетингу деяких ігор, візуальної сторони, її ігрового процесу та від спільноти, яку має гра. Наприклад, якщо дитина має в колективі однокласників, друзів, гравців Dota2, вона, ймовірно, також встановить цю гру.

Новопосталі потреби дітей у місті Rimavská Sobota

Дослідження було проведено в Rimavská Sobota. Ми усвідомлюємо, що результати, які ми презентуватимемо, специфічно стосуються місця, у якому вони були ідентифіковані, і генералізація в цьому випадку мала б бути дуже обережною, проте щодо дітей та молоді, які є віково близькими до наших учасників (12–17 років), можна прогнозувати виявлені потреби дітей та молоді й в іншому місті. Ми вважаємо, що проблеми, які виникають на території, де живуть діти, і безпосередньо стосуються їхніх батьків, стають проблемами їхніх дітей і водночас ідентифікують майже ідентичні рішення та потреби, як і в їхніх батьків. Цікавим є те, наскільки сьогоднішні діти чутливі та уважні до свого оточення. Діти помічають і є чутливими до зовнішніх подразників. Ми, безумовно, можемо відкинути стереотипне розуміння того, що дітей та молодь цікавлять лише речі, які їх безпосередньо стосуються, і на них не впливають інші обставини. На основі свідчень, які ми отримали, можемо констатувати, що діти реєструють проблеми своїх батьків, актуальні ситуації у світі та цікавляться екологічними проблемами, які описуються в медіа.

Дослідження, яке ми реалізували в Rimavská Sobota, було спрямоване на вивчення потреб дітей методом групового напівструктурованого інтерв’ю. До дослідницької вибірки входили діти міста Rimavská Sobota віком від 12 до 17 років з місцевої Stredná škola technická a agropotravinárska RS, з Centrum pre deti a rodinu RS, з Centrum voľného času Relax RS та із Základná škola Dobšinského в Rimavská Sobota. Під час періоду дослідження було реалізовано 7 дослідницьких зустрічей з 89 дітьми. Отже, до дослідження долучилися 34 дівчини та 55 хлопців.

У межах дослідження було ідентифіковано багато проблем, які сприймають діти. Як одна з найважливіших проблем, від якої розвиваються інші, — це нестача робочих можливостей для батьків, що впливає на брак фінансів, і тому батьки часто змушені працювати на двох роботах одночасно, або один із батьків змушений виїхати на роботу за кордон.

Отже, як проблемний вони сприймають велику кількість відпрацьованих годин на роботі та, як наслідок, поєднання сімейного та робочого життя своїх батьків. Тривалий робочий час батьків на роботі, на їхню думку, негативно впливає на зв’язок між батьками та дітьми. Згадаємо також кілька висловлювань дітей, які будуть документувати ці та наступні твердження. «Це не все лише на батьках, а в тій системі, що є в цій державі, що просто тих батьків змушують працювати, працювати, працювати, щоб змогли ті сім’ї прогодувати, бо просто без грошей у цей час серйозно неможливо майже нічого. Все функціонує на матеріальному принципі. Що, наприклад, тут у Словаччині не так фінансово оплачуються деякі роботи, тому мусять іти, скажімо, деякі матері, йдуть доглядати в Австрію, отже, не проводять з тими дітьми стільки часу, або навіть коли якісь батьки йдуть, теж мусять іти на фурі, або я не знаю працювати, так теж не проводять зі своїми дітьми багато часу». Учасники вважають, що батьки мали б проводити більше часу зі своїми дітьми, і роботодавці мали б зважати на цю вимогу респондентів. Навіть роботодавець, на їхню думку, міг би долучитися до підтримки стосунків батько – дитина. «Ну, день відкритих дверей, наприклад, щоб туди прийшли, як то кажуть, сім’ї з дітьми, щоб там розважилися або щось таке». А це, зокрема, шляхом організації заходів для сімей працівників, наданням довших відпусток для працівників, які мають дітей, підвищенням зарплати працівників з кількома дітьми та утриманням працівників на своєму підприємстві чи в установі. «Можливо, відпустки давати краще тим батькам, щоб вони могли, коли мають канікули діти, щоб більше могли проводити часу зі своїми дітьми, або краще оцінити роботу тих своїх працівників, щоб принесли більше грошей додому». Діти також побоюються, що у разі від’їзду одного з батьків на роботу за кордон цей від’їзд може мати наслідком знаходження нового життєвого партнера за кордоном і створення нової сім’ї за кордоном з новим партнером. «Скажімо, що поїхали на роботу, або мають нову сім’ю і не хочуть нічого мати зі старою». Що мало б наслідком не лише тимчасову втрату батька, а тривалішу втрату, оскільки свій час батько присвячував би новій сім’ї, і стосунки батько – дитина таким чином втратили б свою первісну автентичність. Крім іншого, вони вважають, що навіть якби такий сценарій не настав, від’їзд одного з батьків міг би мати наслідком втрату відкритих стосунків з дітьми. Також через такі страхи діти та молодь приділяють достатню увагу проблематиці робочих можливостей. Окрім роботодавців, вони бачать можливість допомоги батькам з дітьми також з боку працівників, які дітей не мають. Допомогою сім’ям, на їхню думку, було б, щоб бездітні працівники пішли назустріч працівникам, які мають дітей, у тому числі в межах зміни робочих графіків. «На мою думку, такі люди мали б, можливо, на шкоду тим людям, що мають сім’ї, взяти двічі на місяць понаднормові, оскільки ті 4 години додатково на роботі не дадуть, наприклад».

Діти в місті також сприймають нестачу можливостей для дозвілля та просторів для проведення вільного часу. Більшість свого вільного часу, за їхніми словами, вони проводять вдома, перед комп’ютерами чи мобільними телефонами. «Вони такі самотні, як ніби, що вони самі, що не вийдуть назовні нікуди». Вони б привітали більше спортивних гуртків: «Коли є тут у Sobota якась дитина, яку цікавить волейбол або баскетбол, куди їй іти?», «Наприклад, мене цікавить також волейбол, мені ніде пограти у волейбол». І більше культурних заходів: «Цікавіші люди, щоб сюди прийшли, якісь вистави, такі, як то кажуть, ходять тут, але щось таке цікавіше».

Діти також стверджували, що для молоді в цьому місті не є чимось винятковим, коли молоді люди проводять свій довгий час за вживанням наркотичних речовин. Наприклад, таким мотивом пиття може бути вливання в колектив: «Так думаю, але я якби знала, наприклад, уявіть собі, що ви б не пили, гей, щось, то там виглядаю як якийсь аутист». Також, проте, кажуть, що причиною вживання наркотиків та пиття алкоголю може бути також нудьга або ж нестача можливостей для дітей та молоді. «Молодші люди тут усі не знають, що робити, і всі вживають наркотики, просто, всі, ціле місто, не мають що робити, не знають, що робити, вживають наркотики, не скажу, що всі, але велика частина».

На основі проєкту Європейського шкільного опитування щодо алкоголю та інших наркотиків (ESPAD) 15-16-річні студенти зі Словаччини навели у 2015 році дані, які свідчать про те, що вживання наркотичних речовин у Словаччині є більш-менш ідентичним із середнім показником інших країн, проте було помічено незначне збільшення вживання канабісу. Крім того, майже половина зазначила, що мають досвід вживання алкоголю. Алкоголь належить до найдоступніших наркотиків, і тому більшість дітей та молоді при вживанні вдаються саме до нього. При глибшому аналізі ми прийшли також у наших учасників до того, що під наркотиками вони мали на увазі саме в першу чергу алкоголь, сигарети та канабіс. У місті, проте, вживають діти зі слабших соціальних умов також толуен, що становить у наш час у Словаччині велику проблему, наприклад, у ромських поселеннях (Správa o dorogách, 2019). На основі оперативної інформації Національного кримінального агентства поліцейського корпусу в Banskobystrický kraj найчастіше траплялися нелегальні наркотики, такі як марихуана, первітин, екстазі та героїн. З 2012 року поступово до південних районів, а отже, і до Rimavská Sobota, поширився розподіл сушеної речовини під назвою «herba». На основі інформації, встановлений найнижчий вік споживачів у Banskobystrický kraj був 12 років, і випадки інтоксикації дітей були у віці від 12 до 15 років. Йдеться про споживачів марихуани, асинтетичних канабіноїдів (а отже, і «herba») із соціально слабших верств, переважно ромського етносу (Správa o stave a vývoji drogovej scény na území Slovenskej republiky za rok 2018).

Учасники також сприймають як проблему те, що дії на смартфонах замінюють дії в реальному житті, і, крім того, викликають певну звичку у використанні цього пристрою, причому ця звичка проявляється у мисленні індивіда про дії у віртуальному світі, і він ігнорує стимули та можливості фізичного світу. «Я б сказав, що мобільні телефони або комп’ютери, електроніка впливають на життя дітей. Скоріше негативно, діти проводять більше часу, ніж мали б, за цим» «Я дуже помічаю, що це покоління, таке від 2014 до, від 2004 до 2006, неймовірно постійно в мобільних телефонах, дурниці, це неймовірно» «Вже навіть не таке, що надворі, або ці речі, але вони в мобільних телефонах, і так, і вже навіть коли вони надворі, я був з другом, ми зустрілися через чотири роки, пішли посидіти, і вже було таке, що ми більше були в мобільному, ніж розмовляли» З цих висловлювань відчувається, що учасники усвідомлюють, що сучасні додатки на мобільних телефонах значно знижують повну когнітивну присутність у реальності, і часто вони думками в додатках та соціальних мережах, таких як Facebook, Instagram, TikTok тощо. Однак з цим поширеним використанням соціальних мереж пов’язані й інші негативні сценарії, такі як, наприклад, кібербулінг. «Однокласники писали подрузі, що вона товста, або, типу, як вона виглядає, щодо зовнішності, і це навіть неправда, але їм потрібно було щось компенсувати, скажімо». Під час глибшої дискусії учасники запропонували, щоб такими випадками займалися фахівці, які б мали у своїх обов’язках спілкування з дитиною та контактування з серверами з метою припинення такої поведінки, видалення образливого контенту або надання профілактичних порад щодо безпечного використання таких додатків. «Якогось хакера, який би контролював соціальні мережі, або, отже, якогось фахівця, який, можливо, вмів би видаляти якісь речі. Тобто надати якусь психологічну допомогу цим жертвам і якогось фахівця в IT-мережах, який би допоміг йому також у тому віртуальному світі, бо, як ми знаємо, траплялося, що ці, хто знущався, звикли видавати себе за когось іншого і писати якісь образливі речі про нього»

Серед іншої чутливої теми, яку учасники реєстрували, було забруднення навколишнього середовища у світі «Боже, люди, сортуйте відходи, бо, по-перше, земля вже виглядає так, як виглядає, кити буквально дохнуть у великій кількості, бо задихаються якимось пластиком, не знаю, пластиковими відходами. Це проблема не тільки, типу, Словаччини, як Rimavská Sobota, а всього світу.» «Екологічно треба мислити, сортувати все.»

Учасники навели багато проблемних ситуацій, які стосуються міста чи ширшого середовища. У їхніх висловлюваннях ми іноді неявно, а іноді прямо, експліцитно знаходимо потреби, які вони мають і які презентували. Згадаємо їх у такому концентрованому вигляді:

• Потреба зростати у здоровому сімейному середовищі.
• Потреба жити у гарному середовищі.
• Потреба часткової фінансової свободи.
• Потреба відчуття корисності.
• Потреба відчуття причетності та участі у процесах прийняття рішень.
• Потреба солідарного та соціального погляду на речі.
• Потреба впевненості.
• Потреба мати роботу.
• Потреба орієнтації у можливостях використання вільного часу.
• Потреба знаходження сенсу в діяльності під час вільного часу.
• Потреба мати у розпорядженні простір для зустрічей з однолітками.
• Потреба культурно відпочити (розважитися).
• Потреба бути членом групи.
• Потреба безпеки у кіберпросторі (в інтернеті, соціальних мережах).
• Потреба отримати захоплення.
• Потреба знаходження та створення ідентичності у кіберпросторі, яка є привабливішою, ніж у фізичному просторі.
• Потреба безпеки.
• Потреба можливості самореалізації без страху перед звинуваченнями та тероризуванням.
• Потреба індивідуального підходу.
• Потреба самореалізації.
• Потреба адекватних стимулів для свого розвитку.
• Потреба захищати планету Земля.
• Потреба жити у чистому середовищі.
• Потреба відкритого майбутнього.

Висновок

Новопосталі потреби дітей та молоді є, отже, викликами, яким необхідно приділяти увагу, оскільки взаємодія та гострота задоволення цих потреб є значно інтенсивнішими, ніж у минулому. Може йтися про потреби, які давно були тут, лише не сприймалися так чутливо, або про потреби, які виникли під впливом розвитку науки і техніки, чи потреби, які відчутні в контексті проблем і ситуацій, яких тут у минулому не було.

З нашого дослідження випливає, що найбільшою проблемою та викликом для стабілізації є брак робочих можливостей у місті Rimavská Sobota. Суттєвою проблемою для дітей та молоді у Rimavská Sobota є також брак можливостей для дозвілля та спорту. Люди мають потребу в самореалізації, і якщо не знаходиться форма задоволення цієї потреби через діяльність та можливості, виникають ускладнення. Учасники стверджують, що такі діти часто сумні, розчаровані і вдаються до вживання наркотиків та відвідування розваг, де вживаються наркотики. Другим альтернативним наслідком браку можливостей для дозвілля є проведення часу за комп’ютером або смартфоном. Бажаний ефект, якого ми хочемо досягти, — це цифровий баланс та спрямування дітей до відповідальності та діяльності, завдяки якій вони були б задоволені. Дітей та молодь необхідно слухати і забезпечувати їм якомога більше можливостей для того, щоб вони розвивалися і були щасливими. Діти та молодь — це майбутнє, і необхідно, щоб ми залишили його у незабрудненому середовищі та повним виняткових дорослих людей, які будуть задоволені тим, що мають сьогодні, і з любов’ю згадували про те, що було.

Автор: Mgr. Roland Sivok

Список бібліографічних посилань

ARISTOTELES, Rétorika, Thetis 2009 ISBN 978-80-970115-1-2

OUDENHOVEN, N.,WAZIR, R., Newly Emerging Needs of Children: An Exploration, 2006. ISBN 90-441-1913-3

PIOVARIOVÁ, T.,a kol., NADÁCIA PRE DETI SLOVENSKA, Novo vynárajúce sa potreby detí na Slovensku prieskumná štúdia, Bratislava 2009. [cit. 2020.03.24.] Dostupné na internete:https://www.iuventa.sk/files/cfba2d6d6e7745e6ca7a297612843d86 _leonardo.pdf)

TREZOVÁ, L., Generácia X vs Y. alebo akí sú tí dnešní mladí dospelí v porovnaní s nami – generáciou X? Časť 1. , 2015. [cit. 2020.03.6.] Dostupné na internete: https://www.linkedin.com/

TREZOVÁ, L., Česká generace Y Časť 2., 2015. [cit. 2020.03.8.] Dostupné na internete: https://www.linkedin.com/

EURÓPSKE MONITOROVACIE CENTRUM PRE DROGY A DROGOVÚ ZÁVISLOSŤ, Správa o drogách 2019, dostupné online : https://www.emcdda.europa.eu/system/files/09abd5080c491078a950e06ebdfd2fd6

NAKA PZ, Správa o stave a vývoji drogovej scény na území Slovenskej republiky za rok 2018, Bratislava 2019, Dostupné online: https://www.minv.sk/?drogova-scena-na-uzemi-slovenskej-republiky