Новий погляд на можливості емоційного здоров'я
Вступ
Останніми роками в психології можна помітити повернення фахового інтересу до проблематики людських схем. Цей факт може бути зумовлений також тим, що організація пізнання людини є однією з найстаріших і найбільш досліджуваних сфер когнітивної психології, а схема належить до найбільш вживаних конструктів для її пояснення (Eysenck, Keane, 1990). Більшість когнітивних психологів також припускають, що мислення не є простою рефлексією зовнішнього середовища, а активною і самостійно утвореною конструкцією, причому саме завдяки конструктивній активності мислення виникає внутрішня, когнітивна репрезентація світу (Ruisel, 2004). І саме таку репрезентацію представляють схеми.
Схеми в когнітивній психології зазвичай визначаються як когнітивні структури або рамки, які допомагають організовувати та інтерпретувати інформацію, з тим, що йдеться про спрощені репрезентації сприйманої реальності (детальніше Kordačová, 2014). Йдеться також про репрезентації, які є суб'єктивними — схеми люди створюють на основі особистого досвіду та переживань, які вони здобувають на індивідуальному шляху життя у прагненні зрозуміти його, орієнтуватися в ньому, надати йому сенсу та організувати здобуте пізнання у змістовні цілісні структури, які згодом, хоч і переважно несвідомо, керують мисленням, переживанням та діями кожного індивіда.
Конструкт схеми в історії психології та в суміжних науках досліджувався в різних контекстах і під різними поняттями (детальніше в Kordačová, 2014). Тут ми хотіли б звернути увагу насамперед на клініко-психологічний погляд на схеми, оскільки саме з-під пера представників клінічної практики, а саме когнітивно орієнтованих авторів і терапевтів, які з різними формами конструктів типу схеми в людському мисленні стикаються найчастіше, виникло кілька значних концепцій схем.
До головних натхненників належить передусім A. T. Beck (1967, 1976, 1989), який одним із перших описав виникнення, функціонування та вплив дисфункціональних схем у житті людини (когнітивна теорія виникнення депресії та так звана когнітивна тріада — негативне бачення себе, світу та майбутнього, так звані депресогенні схеми), проте, як відомо, схеми в клінічній психології вивчалися та розроблялися також під іншими назвами та концептами — як «об'єктні відносини» в динамічній психотерапії (наприклад, поняття інтроєкції у Kernberg), причому зі схемами працюють також у системній та наративній психотерапії (деконструкція, екстерналізація), а також у стратегічній та комунікаційній терапії школи Palo Alto (техніка зміни рамки — reframing) та ін. (детальніше Kordačová, 2013). У цій статті ми хотіли б у контексті нових поглядів на можливості емоційного здоров'я представити один із останніх підходів до схем людини у вигляді теорії емоційних схем та емоційної регуляції R. L. Leahy.
Leahy (2002) вважає виникнення концепту емоційних схем наслідком незадовільного опрацювання місця емоцій у дотеперішніх когнітивних моделях схем. У своєму підході він дозволив вплинути на себе як розумінню емоцій античними філософами (Platón, Epiktetos, Aristoteles та інші), так і пізнішими поглядами (наприклад, Hume), романтизмом, а також позитивно використав історичну дихотомізацію емоцій та раціональності. З релігійних впливів Leahy згадує насамперед буддизм, а з сучасніших поглядів — еволюційний підхід (Cosmides, Tooby, 2002, Ermer та кол., 2006) з акцентом на адаптивну функцію емоцій, а також низку відомих когнітивних підходів (наприклад, Ellis, Harper, 1975, Clark, Beck, 2010, Lazarus, Folkmanová, 1984, Forgas, 1995, детальніше в Leahy, 2015, 2002). Він також нагадує концепцію модів Beck (1996), загальну когнітивну модель Clark, Beck та Alford (1999), теорію емоційного уникнення (Borkovec, 1994, Borkovec, Alcaine та Behar, 2004) та метакогнітивні моделі (Teasdale, 1999, Wells, Carter, 2001). З когнітивно-інтерперсональних та експериментальних підходів автор посилається на підхід Greenberg, орієнтований на емоції (2002), та на психодинамічні моделі (Rogers, Freud), що підкреслюють значення катарсису, а також на теорії про емоційну соціалізацію (наприклад, концепції Gottman (1996) та Linehan (1993)). Усі ці підходи «підписалися» під остаточним виглядом авторської моделі емоційних схем, включаючи зміст її центральних тем та ключових понять.
Основні теми та поняття підходу Leahy до емоційних схем
Проблематика емоційних схем належить у психології до новіших тем, причому відразу на початку слід зазначити, що йдеться про когнітивний підхід до емоцій, попри його назву. Теорія Leahy розглядає емоційні схеми як ставлення та переконання індивіда, що стосуються або його власного переживання, або переживання та емоцій інших людей, а також уявлень, які люди мають про можливості опанування своїх емоцій. У його концепції емоційних схем йдеться, отже, насамперед про те, як люди підходять до емоцій, які теорії про них створюють і як на емоції реагують. Ці індивідуальні теорії про емоції автор називає емоційними схемами (Leahy та кол. 2011, Leahy 2015 та ін.).
У підході Leahy можна зустріти кілька визначень емоційних схем: у значенні інтерпретацій емоцій, які людина переживає, та поведінки або стратегій, які вона використовує під час «роботи» з емоціями; як індивідуальних переконань про причину емоцій, про їхню обґрунтованість, нормальність, тривалість, толерантність та складність; як способу, яким людина розмірковує про емоції інших людей і як на них реагує; а також як планів, концептуалізацій та стратегій, які людина використовує під час реагування на пережиту емоцію (Leahy, 2002, 2015). Ці визначення доводять широту та варіативність авторського підходу до емоцій і відображаються також у головних темах, про які Leahy розмірковує у своїй концепції.
Головні теми підходу Leahy до емоцій та до емоційних схем
Підхід Leahy охоплює опрацювання кількох ключових сфер і тем, які стосуються широкої проблематики людської емоційності та становлять основу як теорії, так і терапії емоційних схем. Перша з таких сфер і тем розглядає проблематику універсальності емоцій, включаючи емоції, які є складними та болісними. Це тема, яка в підході Leahy належить до ключових, оскільки вона пов’язана з проблематикою опанування емоцій, зі здатністю або нездатністю індивіда приймати складні емоції, а отже, і з питанням емоційного здоров’я. Leahy (2015) у своєму підході наголошує, що болісні емоції є звичайною частиною життя кожної людини і що їх виникнення не обов’язково означає патологію, аргументуючи це тим, що «добрих» і «поганих» емоцій не існує, так само як не існує «доброго» чи «поганого» голоду, що це наші реакції на конкретні ситуації або на їх оцінку, завдяки чому емоції також змінюються. Прийняття важких емоцій водночас знижує тенденцію засуджувати їх, пригнічувати або уникати їх. Болісні емоції сигналізують про те, що сталося щось особисто важливе, проте навіть надзвичайна складність емоцій не означає, що життя не має сенсу або що не існує надії. Тому метою терапії емоційних схем є не те, щоб клієнт «почувався добре або щасливо», або щоб він не переживав смуток чи тривогу, а скоріше те, щоб він «відчував усе» (с. 8). Адже справедливо те, що до тривалості емоцій, які зрештою переростають у психічний розлад, призводить не лише саме переживання, а насамперед його інтерпретація, а також стратегії, які відповідна особа використовує для його опанування. Таким чином, складні емоції можуть призвести як до психопатології, так і до адаптивної життєвої стратегії.
Наступна тема в підході Leahy стосується інформаційного аспекту емоцій та їхньої еволюційної сутності. Згідно з Leahy, який спирається на еволюційний підхід, емоції розвинулися для того, щоб попереджати нас про небезпеку та інформувати про наші потреби. Водночас емоції становлять генетично зумовлену, універсальну адаптацію до еволюційно значущих подразників середовища (Nesse, 1994, Nesse, Elsworth, 2002, in Leahy, 2015), що спонукало автора адаптивно розглядати також негативні, соціально непопулярні та патологічні емоції, такі як, наприклад, гнів, агресія, агорафобія, соціальна фобія, ревнощі, заздрість тощо (детальніше Leahy, 2015). Еволюційний погляд на емоції допомагає також у терапії емоційних схем клієнтам зрозуміти, що йдеться про природні реакції, які мають сенс, за які не варто соромитися і які допомагають розуміти те, чому ми відчуваємо те, що відчуваємо.
Наступна тема в концепції Leahy стосується взаємозв’язку емоційних схем із переживанням та стратегіями опанування емоцій у тому сенсі, що емоційні схеми та стратегії їх опанування впливають на те, чи буде пережита емоція підтримуватися або посилюватися. Це припущення стосується насамперед негативних переконань (схем) про емоції (напр., що певна емоція (смуток) триватиме нескінченно довго або що пережитий гнів неможливо опанувати тощо). Конкретна оцінка та інтерпретація емоцій зумовлює також вибір стратегій для їх опанування, які підтримують ці переконання (негативні переконання та оцінки — дезадаптивні стратегії опанування і навпаки). Leahy також вважає емоції контекстуальними реакціями (вони пов’язуються з подією, яка їх викликала), усвідомлення чого може допомогти ідентифікувати проблеми, які з точки зору нашого переживання є важливими (напр., усвідомлення того, які наші цілі перебувають під загрозою). Емоційна реакція, отже, є результатом контексту ситуації та того, як особа її інтерпретує й оцінює, що використовується також у терапії емоційних схем.
Іншою важливою темою в концепції Leahy є тема емоційної валідації. Йдеться про визнання «права» на переживання конкретної емоції та розуміння того, чому відповідна особа переживає те, що переживає (що в міжособистісній комунікації не завжди є самоочевидним). Валідація належить до центральних тем у підході Leahy також тому, що виявилося, що валідація впливає на всі інші емоційні схеми і є, отже, фундаментальною «змінною» у теорії, як і в терапії емоційних схем. Взаємозв’язок валідації з іншими емоційними схемами проявляється, наприклад, у тому, що індивіди, які почуваються валідованими, водночас переконані, що й інші люди мають такі самі емоції, як вони, що вони вміють їх виражати та опановувати, що вони мають сенс тощо, що допомагає в нормалізації переживання. Leahy також уподібнює валідацію до функціонування стосунків прив’язаності, коли невтішний плач дитини призводить до його посилення і навпаки. Також і при емоційних схемах справедливо те, що якщо особа висловить свою неприємну емоцію в надії, що дочекається її валідації (і це справді станеться), вона не відчуває подальшої потреби в емоційній експресії. Тому Leahy вважає валідацію особливо ефективним інструментом зміни емоційних схем.
Окремою темою підходу Leahy до емоційних схем є тема толерантності до фрустрації, резильєнтності та особистісного зростання, яка має безпосередній зв’язок з емоційним здоров’ям індивіда. Навчання толерувати болісні емоції та розвиток толерантності до фрустрації можна в терапії емоційних схем розуміти як частину моделі особистісного зростання та зміцнення в сенсі підвищення відчуття особистої компетентності та змістовнішого життя як мети терапії. Leahy (2015) переконаний, що терапія може бути спрямована продуктивніше, ніж просто на зменшення негативного або неприємного переживання, що зазвичай є запитом клієнтів, які приходять на терапію; за його словами, терапія може бути цілеспрямовано спрямована на підвищення особистої компетентності, сенсу життя та на досягнення бажаних цілей, оскільки допомога клієнтам у здобутті кращої здатності долучатися до складних завдань шляхом розвитку здатності толерувати складні емоції зміцнить їх у тому, щоб досягти змістовнішого життя. Тому Leahy вважає розумнішим працювати над особистою резильєнтністю, ніж ставити собі за мету комфорт, і наголошує на готовності терпіти незручності та фрустрацію, мати самодисципліну та приносити особисті жертви на шляху до мети як частину «контракту». Толерантність до незручностей так може стати головною метою терапії (а мотивацією — усвідомлення того, що справжню гордість людина відчуває тоді, коли долає перешкоди). Валідація емоцій є тому ключовим виміром емоційних схем.
Виміри емоційних схем
Зазначені теми Leahy детальніше опрацював у вимірах емоційних схем, з яких, окрім згаданої валідизації, можна згадати насамперед зрозумілість емоцій – цей вимір говорить про те, чи розуміє особа своє переживання, чи, навпаки, переконана, що її почуття є незвичними, дивними і не мають сенсу. Незрозумілість емоцій тісно пов’язана з емоційним здоров’ям, або ж з його браком – часто зустрічається, наприклад, при межовому розладі особистості. Вимір почуттів провини або сорому за переживання певної емоції (емоцій) знову ж таки пов’язується з переконанням про те, що певні почуття – сексуальні, агресивні, депресивні тощо – людина не повинна мати, і тому намагається їх придушити. Ці почуття пов’язані з нездоровими батьківськими підходами в дитинстві (питання прийняття та валідизації дитячих емоцій). Наступним виміром емоційних схем є спрощений погляд на емоції, часто виражений схемою чорно-білого сприйняття емоцій (або я тебе кохаю, або ненавиджу, але не обоє), і говорить про здатність когнітивної диференціації та комплексності, яка, за Leahy та ін. (2011), відображає вищий рівень Его (деякі автори тут говорять про емоційний інтелект). З погляду емоційного здоров’я важливо зрозуміти, що людина може мати стосовно себе та інших людей змішані й складні почуття, і що це можна прийняти, що водночас допомагає нормалізувати переживання. Іншим виміром є здатність або нездатність керувати емоціями – люди різняться у переконанні, чи можуть вони регулювати та опановувати свої емоції; деякі можуть мати відчуття, що певна сильна емоція, наприклад, смуток або гнів, їх затопить і що вони не зможуть тримати її під контролем, що не сприяє емоційному здоров’ю; якраз навпаки, таке переконання є частиною багатьох психічних розладів (ПТСР, ОКР, тривожний/депресивний розлад). До важливих вимірів емоційних схем належить також переконання про тривалість пережитої емоції, яке може бути різним, і так само, як попередні виміри, пов’язане з емоційним здоров’ям, оскільки виявилося, що переконання про довгу (нескінченну) тривалість, наприклад, страху або безнадії, підтримує їхнє зростання. За Leahy, тут йдеться про вияв труднощів прийняти відповідну емоцію. Подібно, емоційне знечулення як стратегія емоційного опанування та вимір емоційних схем є типовим для людей, які не вміють опрацьовувати інтенсивні емоції (можуть боятися затоплення пережитою емоцією, втрати контролю над нею, травми тощо), і тому намагаються свої емоції притупити, придушити або відсторонитися від них. З погляду емоційного здоров’я Leahy рекомендує приймати свої почуття, тобто дозволити собі їх мати і не намагатися їх гасити, оскільки спроба придушувати небажані думки або почуття веде до їхнього зростання. Виявилося також, що прийняття переживання знижує тривогу та депресію, чим цей вимір так само сприяє емоційному здоров’ю. Окремий вимір емоційних схем представляє вимога деяких людей бути раціональними, яка пов’язана з їхнім переконанням про те, що це найкращий спосіб функціонування. Надмірний акцент на раціональності та логіці, проте, насправді може становити проблему – може, наприклад, обмежувати прийняття певної емоції, розуміння самого себе тощо. Також виявився зв’язок високого ризику цієї вимоги з раком, астмою, серцево-судинними хворобами. Виміри емоційних схем, отже, значною мірою сприяють емоційному здоров’ю кожної людини, що підтвердилося і емпірично. Leahy такі висновки опублікував у багатьох дослідженнях, на які ми відсилаємо потенційного зацікавленого читача (детальніше Leahy, 2015).
Висновок
Концепція емоційних схем Leahy належить, наскільки нам відомо, до останніх із серії когнітивних підходів до людських схем, причому йдеться про новий погляд, який доповнює існуючі концепції акцентом на контекст емоцій та переживання під час опрацювання інформації. Особливістю підходу Leahy є насамперед зосередженість на відмінностях, які існують між людьми у переживанні емоції/емоцій і які зумовлені тим, які теорії про переживання та про емоції (свої або інших людей) вони створюють. Підхід Leahy також розширений аспектом стратегій, які пов’язані з цими теоріями (переконаннями) про переживання, які люди використовують у спробі опанувати свої емоції або впоратися з ними. Концепція Leahy також підкреслює соціальний характер емоцій, де емоції вважаються явищем, яке є особистим і соціальним, і яке підлягає інтерпретації.
Наш допис не претендує на вичерпний погляд на концепцію емоційних схем Leahy. Ми зосередилися переважно на наданні доступу до її ключових сфер так, щоб дозволити читачеві створити базове уявлення про те, чим ця тема є корисною для теорії та практики психології і які нові можливості вона пропонує для побудови та підтримки емоційного здоров’я. У цьому напрямку можна розуміти модель особистісного зростання та резильєнтності Leahy як оригінальну частину авторського підходу до емоційних схем, завдяки чому можна дивитися на можливості емоційного здоров’я (вирішення негативних та неприємних емоцій) з аспекту витрачання необхідних зусиль та принесення жертв як регулярної складової досягнення мети. Віримо, що наведені погляди можуть бути натхненними для нового підходу до емоцій та можливостей їхньої регуляції чи то в межах теоретичного опрацювання різних психологічних контекстів проблематики людської емоційності, чи то в підході до емоцій клієнтів, які звертаються за фаховою психологічною допомогою.
PhDr. Jana Kordačová, CSc. Центр суспільних та психологічних наук SAV, Інститут експериментальної психології SAV, Братислава Дослідження було підтримане грантом VEGA № 2/0048/18 Прим.: Скорочена версія цього допису прозвучала на 11-й загальнословацькій конференції Психологія здоров’я «Куди ми дійшли через 10 років» у Братиславі у 2016 р. Література
Beck, A. T. (1967). Depression: Clinical, experimental, and theoretical aspects. New York, Harper & Row. Beck, A. T. (1976). Cognitive therapy and the emotional disorders. New York, Meridian. Beck, A. T. (1989). Cognitive therapy and the emotional disorders. New York, Penguin Books. Beck, A.T. (1996). Beyond Belief: A Theory of Modes, Personality and Psychopathology. In P.M. Salkovaskis (Ed.), Frontiers of Cognitive Therapy (1-25). New York: Guilford Press. Borkovec, T. D. (1994). The nature, functions, and origins of worry. In G. C. L. Davey & F. Tallis (Eds.), Worrying: Perspectives on theory, assessment, and treatment (5–33). Chichester, UK: Wiley. Borkovec, T. D., Alcaine, O. M., & Behar, E. (2004). Avoidance theory of worry and generalized anxiety disorder. In R. G. Heimberg, C. L. Turk, & D. S.Mennin (Eds.), Generalized anxiety disorder: Advances in research and practice (77–108). New York: Guilford Press. Clark, D. A., & Beck, A. T. (2010). Cognitive therapy of anxiety disorders: Science and practice. New York: Guilford Press. Clark, D.A., Beck, A.T. & Alford, B.A. (1999). Scientific foundations of cognitive therapy and therapy of depression. New York: Wiley & Sons.
Cosmides, L., & Tooby, J. (2002). Unraveling the enigma of human intelligence: Evolutionary psychology and the multimodular mind. In R. J. Sternberg & J. C. Kaufman (Eds.), The evolution of intelligence (145–198). Mahwah, NJ: Erlbaum. Ellis, A., & Harper, R. A. (1975). A new guide to rational living. Englewood Cliffs, NJ: Prentice-Hall. Ermer, E., Guerin, S. A., Cosmides, L., Tooby, J., & Miller, M. B. (2006). Theory of mind broad and narrow: Reasoning about social exchange engages To Mareas, precautionary reasoning does not. Social Neuroscience, 1(3–4), 196–219. Eysenck, M. V., Keane, M. T. (1990). Cognitive Psychology. Lawrence Erlbaum. Forgas, J. P. (1995). Mood and judgment: The affect infusion model (AIM). Psychological Bulletin, 117 (1), 39–66. Gottman, J., Katz, L. & Hooven, C. (1996).Parental meta-emotion philosophy and the emotional life of families: Theoretical models and preliminary data. Journal of Family Psychology, 10 (3), 243-268. Greenberg, L. S. (2002). Emotion-focused therapy: Coaching clients to work through their feelings. Washington, DC: APA. Kordačová, J. (2013). Схеми на межі когнітивної, клінічної та позитивної психології. Čs. psychologie, 57, 554-568. Kordačová, J. (2014). Схеми в людському пізнанні. Вступ до проблематики. Bratislava: Ústav experimentálnej psychológie SAV (198 s.). Lazarus, R. S., & Folkman, S. (1984). Stress, appraisal, and coping. New York: Springer. Leahy, R. L. (2002). A Model of Emotional Schemas. Cognitive and Behavioral Practice, 9, 177-190. Leahy, R. L. (2015). Emotional Schema Therapy. New York: Guilford Press. Leahy, R. L., Tirch, D. & Napolitano, L. A. (2011). Emotion Regulation in Psychotherapy: A Practitioner's Guide. New York: Guilford Press. Linehan, M. M. (1993). Cognitive-behavioral treatment of borderline personality disorder. New York: Guilford Press. Nesse, R. M. (1994). An evolutionary perspective on substance abuse. Ethology and Sociobiology 15 (5-6), 339-348. Nesse, R. M. & Ellsworth, P. C. (2009). Evolution, Emotions, and Emotional Disorders. American Psychologist 64 (2), 129–139. Ruisel, I. (2004). Інтелект і мислення. Bratislava: Ikar Teasdale, J. D. (1999). Metacognition, mindfulness and the modification of mood disorders. Clinical Psychology & Psychotherapy, 6, 146-155. Wells, A.& Carter, K. (2001). Further tests of a cognitive model of generalized anxiety disorder: Metacognitions and worry in GAD, panic disorder, social phobia, depression, and nonpatients. Behavior Therapy, 32 (1), 85-102.