Самотність та освіта: оцінки самотності підлітків Проблема самотності в наш час є дуже актуальною і притаманною кожній людині. Хоча самотність може бути як позитивною, так і негативною, люди схильні пов'язувати її скоріше з негативними фактами. Негативна самотність дедалі більше впливає на життя молодих людей. Фактори, що «сприяють» виникненню почуття самотності, є різними, і причиною цього є сучасний прискорений спосіб життя. Тому під загрозою може опинитися кожен. На жаль, не кожен вміє собі допомогти і не кожен знає, де шукати допомоги. Метою роботи буде саме висвітлення проблеми самотності в підлітковому віці та факторів, які пов'язані з цим досвідом, впливають на нього або сприяють його виникненню. У роботі ми зосередилися на самотності в період підліткового віку, приділяючи найбільшу увагу тому, як такі фактори, як успішність у навчанні, статус особистості, вік, стать, соціальні мережі тощо, можуть впливати на виникнення почуття самотності у молодих людей.

Самотність часто характеризується як неприємне, болісне, тривожне прагнення до іншої особи або осіб (Hartog, J., 1980; Ponzetti, J. J., 1990). Це складне явище, і людський досвід свідчить, що більшою чи меншою мірою всі люди відчувають самотність на певному етапі свого життя. Попри те, що самотність є явищем, яке часто вивчається, досі не існує консенсусу щодо її однозначного визначення. Існує багато визначень самотності. На основі аналізу їхніх головних характеристик, Pinquart та Sorensen (2001) дійшли висновку, що переважають два типи визначень. Перші — це визначення, у яких головною характеристикою почуття самотності вказують страждання через брак контактів. Rook (1984; In: McWhirter, B., 1997) також зазначає, що це неприємний емоційний стан, який виникає, коли людина відчуває себе відкинутою, відчуженою та незрозумілою іншими, і їй бракує спілкування, соціальної активності та емоційної близькості. J. C. Woodward (1988; In: Woodward, J. C., Kalyan-Masih, V., 1990) визначає усамітнення як почуття самотності та відключення або відчуження від позитивних людей, місць чи речей. Другий, соціально-когнітивний погляд, визначає самотність як невідповідність між тими міжособистісними стосунками, які люди мають, і тими, які вони хотіли б мати. Ця модель бере до уваги можливість того, що людина не почувається самотньою попри відносно низьку частоту соціальних контактів, а також те, що хтось почувається самотнім попри високий рівень соціальної інтеграції (Pinquart, M., Sorensen, S., 2001). До цієї групи також належить найбільш цитоване визначення самотності A. Peplau та D. Perlman (1982): «Самотність — це суб'єктивне незадоволення міжособистісними стосунками, що випливає з поточних змін у соціальних стосунках або зі змін у бажаннях і потребах у соціальних стосунках».

Кореляти самотності в освітньому середовищі

Самотність корелює з різними факторами, у деяких випадках йдеться про позитивну кореляцію, а в деяких — про протилежне, тобто про негативну кореляцію. У цьому розділі ми наведемо деякі найважливіші кореляції самотності, такі як вік особистості, стать, соціально-економічний статус особистості, її соціальні мережі та успішність у навчанні. Це також важливі фактори, з якими учень стикається під час навчання.

Перший фактор, про який ми хотіли б згадати, що корелює з самотністю, — це вік особистості. Крива зв'язку віку та самотності має форму «U» (Andersson, L., 1998). Це означає, що найвищий рівень самотності спостерігається у підлітків, тобто учнів або студентів, та у найстарших вікових групах понад 75 років. Багато авторів наголошують, що самотність є дуже інтенсивною під час дорослішання (Brennan, T., 1982; Weiss, R. S., 1973; Woodward, J. C., 1988; In: Kozjak, G., 2005). Підвищена експресія самотності в підлітковому віці приписується впливу низки змін розвитку, які посилюють почуття ізоляції та потребу в дружбі. Дослідження самотності у підлітків є дуже важливим, оскільки багато досліджень показали зв'язок із зловживанням наркотиками та алкоголем, делінквентністю та самогубством (Brennan, T., Ausländer, N., 1979; In: Kozjak, G., 2005). Це патологічні явища, з якими ми часто можемо зустрітися в сучасній школі.

Далі ми хотіли б згадати про кореляцію статі з самотністю. Існують суперечливі результати щодо масштабу самотності стосовно статі. У той час як деякі дослідники вказують, що жінки більш самотні, ніж чоловіки (наприклад, Weiss, P., 1973; In: Kozjak, G., 2005), інші не знайшли жодних гендерних відмінностей у вираженні самотності (наприклад, Russell, D., 1980; In: Kozjak, G., 2005). Автори, такі як A. Rokach та H. Brock (1995; In: Penezić, Z., 1999), вказали на існування гендерних відмінностей у проявах самотності, але ці відмінності були в різних напрямках на різних факторах. Інше дослідження вказує на те, що хлопці та дівчата переживають самотність по-різному (наприклад, Schmitt, J.P., Kurdek, L.A., 1985; In: Kozjak, G., 2005). Schmitt стверджує, що дівчата піддаються серйознішій самотності, коли їм бракує близькості та довіри у міжособистісних стосунках (інтимна самотність), тоді як хлопці почуваються самотнішими, коли їм бракує групи друзів, на підтримку яких вони могли б розраховувати (соціальна самотність, In: McWhirter, B., 1997). Це могло б бути поясненням суперечливих висновків. У різних дослідженнях використовуються різні інструменти для вимірювання самотності, внаслідок чого існують суперечливі результати. У кількох дослідженнях, які були проведені в Хорватії і в яких була використана коротка форма шкали самотності UCLA, не було виявлено відмінностей між статями (Lacković - Grgin, K., 1998; Penezić, Z., 1999).

Наступний фактор, який значно корелює з самотністю, — це соціально-економічний статус. Два загальновживані показники економічного становища — це освіта та фінансова ситуація. Учнів у цьому випадку насамперед впливає фінансова ситуація їхньої сім'ї. Вищий дохід дозволяє особі брати участь у різних соціальних заходах (поїздки, прогулянки, курси тощо), що знижує ймовірність самотності. Крім того, низькі доходи часто пов'язують із низькою самооцінкою (Pinquart, M., Sorensen, S., 2001; In: Kozjak, G., 2005), що може перешкоджати пошуку нових соціальних контактів. Причини, які призвели до асоціації соціально-економічного статусу з самотністю у старших учасників, можуть призвести до зв'язку між цими змінними і у підлітків. Наприклад, кращий фінансовий стан підлітка надає більші можливості (наприклад, відвідувати кращі місця, подорожі, кращий одяг тощо), відкриває можливості для соціального контакту, підвищує його статус у групі та задовольняє потребу в соціальному житті. Крім того, соціально-економічний статус може впливати на самотність учня опосередковано — через вплив на якість сімейних стосунків. Само собою зрозуміло, що проблеми в сімейному середовищі переносяться і до школи. Насправді деякі дослідження (наприклад, Lempers, N., 1997) показали, що слабкий економічний статус впливає на подружні стосунки та стосунки батьків із дітьми. Наслідком може бути їхня важча соціальна адаптація, і з цим пов'язане також почуття самотності (Pinquart, M., Sorensen, S., 2001; In: Kozjak, G., 2005).

Варто також згадати про кореляцію між успішністю в навчанні та самотністю. Що стосується зв’язку між самотністю та академічною успішністю, А. П. Добсон та ін. (1987; In: Kozjak, G., 2005) виявили, що студенти/учні, які відчувають самотність, менше приділяють уваги навчанню, мають більше негативних реакцій на своїх вчителів і мають гірші оцінки, ніж ті, хто не є самотніми. Деякі інші дослідження (Brennan, T., 1982; In: Kozjak, G., 2005) також виявили негативний зв’язок між самотністю та успішністю в навчанні. Однак такі дослідження не є численними і зазвичай проводяться на дещо старших підлітках. Наступний фактор, який корелює з самотністю, — це однозначно соціальні мережі. Концепція соціальної мережі зазвичай стосувалася мережі, яка складається з конкретної особи та всіх людей, яких вона знає або з якими регулярно взаємодіє (Andersson, L., 1998). Це зазвичай родичі, друзі, колеги по роботі або, що нас цікавить, однокласники. Дослідження Е. Еріксона (1984, In: Andersson, L., 1998) показало, що середня соціальна мережа дорослої людини складається з 25–40 осіб, з яких 3–6 є близькими друзями. Розмір і якість соціальних зв’язків були одними з частих об’єктів інтересу досліджень кореляції самотності (Jackson, T., 2000). Дослідження зв’язку між самотністю та розміром соціальної мережі не дали послідовних результатів. У той час як деякі дослідження показали, що існує негативна кореляція, в інших такий зв’язок не був знайдений (Jones, W.H., 1985; In: Jackson, T., 2000).

Дослідження

Наше дослідження зосереджується на існуванні самотності у підлітків. Метою дослідження було з’ясувати, чи зустрічається самотність у студентів вищих навчальних закладів та учнів середніх шкіл. Далі ми хотіли дізнатися, чи існують відмінності в рівні самотності у підлітків, які під час навчання живуть вдома, та підлітків, які під час навчання залишають дім. Ми також зосередилися на кореляції успішності в навчанні та самотності.

Гіпотези дослідження Гіпотеза 1 – Ми припускаємо, що підлітки, які залишають дім, матимуть нижчі показники самотності, ніж підлітки, які не залишають дім.

До гіпотези 1 ми дійшли на основі дослідження Г. Козякової (2005), яка вивчала кореляти самотності у підлітків середніх шкіл.

Гіпотеза 2 – Ми припускаємо, що у підлітків середніх шкіл буде позитивний зв’язок між рівнем самотності та успішністю в навчанні.

До гіпотези № 2 ми дійшли на основі дослідження А. П. Добсона (1987), який виявив, що студенти/учні, які є самотніми, менше приділяють уваги навчанню, мають більше негативних реакцій на своїх вчителів і мають гірші оцінки, ніж ті, хто не є самотніми.

Дослідницька вибірка

Дослідницька вибірка складалася з 292 респондентів, якими були учні середніх шкіл та студенти вищих навчальних закладів віком від 15 до 25 років (Табл. 1). У дослідницькій вибірці ми визначили наступні категорії респондентів: студенти ВНЗ, які під час навчання живуть поза домом; студенти ВНЗ, які під час навчання живуть вдома; учні середніх шкіл, які під час навчання живуть поза домом, та учні середніх шкіл, які під час навчання живуть вдома. У дослідженні взяли участь 178 студентів ВНЗ від загальної кількості респондентів. Йшлося про студентів словацьких, сербських та чеських університетів. Респондентів із середніх шкіл було загалом 114. Із загальної кількості респондентів було 210 дівчат та 82 хлопці.

Табл. 1: Презентація вибірки з погляду віку.

Методика роботи та методи дослідження

З огляду на те, що в Словаччині проблема самотності не є достатньо дослідженою і для її вимірювання не існує жодної вітчизняної стандартизованої техніки, ми вирішили застосувати часто використовувану за кордоном Шкалу самотності UCLA. Скорочена форма шкали самотності UCLA (University of California Los Angeles Loneliness Scale) містить 20 пунктів, на які відповідають за п’ятибальною шкалою типу Лайкерта (1–5). Вона була стабільною на різних вибірках учасників (різних за віком, статтю, расою, освітою та економічним становищем тощо). Альфа Кронбаха надійності нашого тесту становить α=0,87. Авторами шкали самотності UCLA є Д. Рассел та К. А. Куртона (Hupková, M., 2002). На словацьку мову переклала та адаптувала до наших умов доц. PaedDr. Маріанна Хупкова, PhD., на сербську мову переклав Bc. Роберт Томшик. Результати дослідження ми опрацьовували за допомогою статистичної програми SPSS 19.0. (Statistical Package for Social Sciences). Для опису вибірки ми використали дескриптивну статистику. При статистичній обробці даних ми використали T-тест Стьюдента для двох незалежних вибірок та коефіцієнт кореляції Пірсона, який служить для вимірювання сили лінійного зв’язку між двома кількісними змінними в одній популяції.

РЕЗУЛЬТАТИ

Дослідницька вибірка складалася з 292 респондентів, якими були учні середніх шкіл та студенти вищих навчальних закладів віком від 15 до 25 років (Табл. 1). За допомогою графіка (Граф. 1) ми можемо побачити відповіді респондентів.

Граф. 1 Крива самотності в підлітковому віці

Крива самотності в підлітковому віці має два піки. Рівень самотності коливається нижче середнього та вище середнього. Середнє значення відповідей становило 51,38 (за шкалою від 20 до 100), а стандартне відхилення — 11,51.

Гіпотеза № 1

Ми припускаємо, що студенти, які залишають дім під час навчання, тобто живуть у гуртожитку або на приватній квартирі, матимуть нижчі показники самотності, ніж підлітки, які під час навчання живуть вдома. За допомогою шкали самотності UCLA ми визначили рівень самотності студентів і розділили результати на дві групи: вдома (студенти, які живуть вдома) та поза домом (студенти, які живуть у гуртожитку та на приватній квартирі). Для визначення різниці ми використали T-тест.

Табл. 2: Порівняння студентів, які живуть вдома та поза домом, за рівнем самотності (UCLA).

За допомогою таблиці (Табл. 2) ми можемо помітити, що між групами студентів існує статистично значуща різниця в загальному показнику самотності (t=2,008; p=0,046). Студенти, які живуть вдома під час навчання, мають вищі показники самотності. На основі цих висновків ми можемо дійти висновку, що перша гіпотеза була підтверджена.

Гіпотеза № 2

Ми припускали, що у підлітків середніх шкіл буде негативний зв’язок між рівнем самотності та успішністю в навчанні. За допомогою шкали самотності UCLA ми визначали рівень самотності учнів середніх шкіл та кореляцію показника самотності з успішністю в навчанні. Для визначення кореляції ми використали коефіцієнт кореляції Пірсона.

Табл. 3: Кореляція між рівнем самотності та успішністю учнів середніх шкіл.

Ми припускали, що існує кореляція між успішністю в навчанні та самотністю, а саме: учні, які матимуть високий показник самотності, матимуть нижчу успішність у навчанні. За допомогою коефіцієнта Пірсона ми дійшли висновків, що зв’язок між самотністю та успішністю в навчанні був нейтральним (r=0,074). На основі цих висновків ми можемо дійти висновку, що друга гіпотеза не була підтверджена.

Інтерпретація результатів та дискусія

Метою дослідження було перевірити відмінності в рівні самотності з огляду на вік, стать, успішність у навчанні та місце проживання під час відвідування школи. Ми припускали, що існує статистично значуща різниця в рівні самотності у студентів середніх та вищих навчальних закладів, різниця в рівні самотності у чоловіків і жінок, різниця в рівні самотності з погляду віку та місця проживання.

У першій гіпотезі ми припускали, що існує статистично значуща різниця в рівні самотності та її кореляції з місцем проживання студента під час відвідування школи. Ми припускали, що студенти, які під час навчання проживають у гуртожитку або на приватній квартирі, матимуть нижчий показник самотності, ніж студенти, які живуть вдома. Ми виходили з припущення, що студенти, які живуть поза домом, мають більше соціальних взаємодій та соціальних мереж, ніж студенти, які не залишають дім. У нашому дослідженні, яке ми провели на вибірці словацьких, сербських та чеських студентів вищих і середніх шкіл, було встановлено, що студенти, які живуть поза домом під час навчання, характеризуються нижчим рівнем самотності, ніж студенти, які живуть вдома. У дослідженні дана гіпотеза була підтверджена. Існують статистично значущі відмінності між студентами у переживанні самотності. Ми вважаємо, що вищий показник самотності мали студенти, які не залишають дім під час навчання, тому що вони мають більше простору проводити час наодинці і не контактують з людьми так часто, як студенти, які живуть у гуртожитку або на приватній квартирі.

Наступною сферою, яку ми розглядали в моєму дослідженні, було виявлення кореляції самотності та успішності в навчанні у старшокласників. На основі дослідження Dobson (1987) ми припускали негативну кореляцію самотності та успішності в навчанні. Ми припускали, що старшокласники, які матимуть вищий показник за шкалою самотності, матимуть нижчу успішність у навчанні.

Ми були тієї думки, що самотні учні менше приділяють увагу школі та шкільним справам, ніж несамотні студенти, і це також відобразиться на успішності в навчанні. За допомогою коефіцієнта кореляції Пірсона ми порівнювали показник за шкалою самотності та середній бал учня за останнє півріччя. Коефіцієнт кореляції Пірсона не вказав на значущу кореляцію між самотністю та успішністю в навчанні. Причиною міг бути той факт, що у дослідницькій вибірці ми мали більше респондентів жіночої статі, які загалом мають вищу успішність у навчанні, ніж хлопці. Також ми вважаємо, що причиною могла бути й та обставина, що у дослідницькій вибірці я мав більше респондентів — старшокласників зі студентських гуртожитків, де вони мають чітко визначений час на виконання шкільних обов'язків, і тому самотність не відобразилася на успішності в навчанні. У таких умовах гіпотеза не була підтверджена, але натяк на існування певного зв'язку існує.

ВИСНОВОК

У нашій дослідницькій частині ми займалися проблематикою самотності у підлітків. Суттю дослідження було перевірка питань, що стосуються самотності, і того, як самотність може впливати на життя студента. З величезної кількості сфер, у яких самотність може проявитися, ми обрали одну, а саме — освіту. Відповідь, чому саме освіта, полягає в тому, що вона належить до найважливіших факторів, які впливають на функціонування індивіда, його розвиток, реалізацію в житті та якість життя в майбутньому. Це дуже важливо, тому що самотність у індивіда несе з собою також свої наслідки, а нерідко і патологічну поведінку. Конкретніше ми зосередилися на виявленні рівня самотності в учнів, відмінностях у переживанні самотності у жінок і чоловіків, відмінностях у вираженні самотності у двох вікових категоріях, і ми хотіли дізнатися, як самотність відобразиться на успішності учня в навчанні.

Нашим дослідженням ми хотіли вказати на серйозність поширення самотності в учнів. Це явище, яке є небезпечним, загрожує життю учня, а також його майбутньому. Дуже важливо усвідомити, як самотність впливає на стан здоров'я учня, які є попереджувальні сигнали і як ми повинні діяти в даній ситуації, коли дізнаємося, що хтось кличе на допомогу. Ця проблематика в останні роки є дуже актуальною, проте практично мало хто її вирішує. Тому ми вважаємо, що потрібно бути поінформованим про цю тему, оскільки самотність має великий вплив на формування особистості, почуттів та майбутнього життя учня.

Автор: Bc. Robert Tomšik Univerzita Konštantína filozofa, Pedagogická fakulta

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ANDERSSON, Lars. 1998. Loneliness research and interventions: A review of the literature. In Aging and Mental Healt. 1998, vol. 2, no. 4, p. 264 – 275. HARTOG, Joseph. 1980. The anlage and ontogeny of loneliness. In The anatomy of loneliness.1980, New York: International Universities Press. p. 13 – 33. HUPKOVÁ, Marianna. 2002. Osamelosť a zmysel života u adolescentov: diplomová práca. UKF, Nitra. 2002, 74 s. IVANOV, Lozena. – PENEZIČ, Zvjezdan. – GREGOV, Ljiljana. 1998. Relacije usamljenosti i samoefikasnosti s nekim osobnim varijablama. In Radovi Filozofskog fakulteta u Zadru. Razdio FPSP. 1998, vol. 37, no. 14, p. 53 – 66. JACKSON, Todd. – SODERLIND, Adam. – WEISS, Karen. 2000. Personality traits and quality of relationships as predictors of future loneliness among American college students. In Social Behavior and Personality. 2000, vol. 28, no. 5, p. 463 – 470. KENDRA, Cherry. 2008, Loneliness: Causes, Effects and Treatments for Loneliness. [online], [cit. 2013-03-19]. Dostupné na internete: KOZJAK, Grozdana. 2005. Korelati usamljenosti kod srednjoškolaca : diplomová praca. Zagreb : Sveučilište, 2005. 48 s. LACKOVIČ-GRGIN, Katica. 1998. Usamljenost i samoća studenata : uloga afilijativne motivacije i nekih osobnih značajki. In Društvena istraživanja.1998, vol. 7, no. 4 – 5, ISSN 159-942-057-87. McWHIRTER, Benedict. 1997. Loneliness, learned resourcefulness, and self-esteem in college students. In Journal of counseling & development. 1997, vol. 75, no. 6, p. 460 – 470. PEPLAU, Letitia Anne – PERLMAN, Daniel. 1982. Loneliness: A sourcebook of current theory, research and therapy. New York: Wiley-Interscience. 1982. p. 430. ISBN 0-4710-8028-4. PENEZIĆ, Zvjezdan. 1999. Zadovoljstvo životom: relacije sa životnom dobi i nekim osobnim značajkama.: diplomová práca. Zagreb : Sveučilište. 1999. 132 s. PINQUART, Martin – SORENSEN, Silvia. 2001. Influences on loneliness in older adults. In Basic & Applied Social Psychology. 2001. vol. 23,no. 4, p. 245-266. PONZETTI, J. James. 1990. Loneliness among college students. Family relations. 1990. vol. 39, no. 3, p. 336 -341. WOODWARD, John. C., & KALYAN-MASIH, Violet. 1990. Loneliness, coping strategies and cognitive styles of the gifted rural adolescent. In Adolescence. 1990. no. 25, p. 977-988.