Жертвами цькування в класі найчастіше стають найслабші. Через свою сором’язливість, нерішучість, почуття меншовартості та, наважуся сказати, вихованість. Своєю позицією та характером такі жертви буквально подають агресору сигнал, що вони є для нього підходящою здобиччю. У своїй практиці я дуже часто стикалася з цькуванням дітей, які були успішними в навчанні, старанними, досягали успіхів у спорті. Мішенню для цькування часто стають учні з ментальними або фізичними вадами (порушення навчання, надмірна вага, носіння окулярів, ластовиння, порушення мовлення), а також учні, які мають привабливу зовнішність, гарні дівчата чи хлопці. Жертвами цькування бувають і нові учні, які стають легкою мішенню в уже сформованому колективі класу. Жертви може стати будь-яка дитина, яка з певних причин не може або не здатна захиститися. Частіше це ті, хто має мало друзів, чимось відрізняється від інших — зовнішністю, одягом, походженням, релігійними переконаннями. Окрему категорію складають жертви, що походять із сімей із низьким соціально-економічним статусом. У таких сім’ях зазвичай вищий рівень толерантності до насильства та менша ймовірність того, що такі батьки будуть захищати дитину.
Попереджувальні сигнали у жертви
Знання попереджувальних сигналів, які вказують на те, що дитина піддається цькуванню, є вирішальним кроком у боротьбі з цим явищем. Не всі діти вміють просити про допомогу. Багато дітей не можуть відкритися навіть батькам чи педагогу. Тому знання попереджувальних сигналів підкаже вам, що дитина є жертвою цькування:
- незрозумілі травми (синці, подряпини, набряки),
- втрачений або знищений одяг, книги, електроніка, прикраси,
- часті головні болі або болі в животі, відчуття нудоти або удавана хвороба, загальне відчуття втоми дитини,
- зміни харчових звичок — відмова від їжі, відсутність апетиту або переїдання (дитина приходить додому голодною, тому що в школі в неї забрали перекус, обід),
- труднощі зі сном, часті нічні жахи, проблеми із засинанням,
- погіршення успішності, втрата інтересу до школи, втрата мотивації вчитися або взагалі ходити до школи,
- втрата друзів, уникнення соціальних ситуацій,
- почуття безпорадності, знижена самооцінка, перепади настрою,
- втечі з дому,
- деструктивна поведінка — самоушкодження або розмови про самогубство.
Я вважаю важливим розпізнавати попереджувальні сигнали потенційного виникнення цькування та негайно починати його вирішувати. У практиці я зустрічала дітей, які демонстрували кілька сигналів, але цькування не було. Це були депресивні, тривожні або діти, що зазнавали насильства.
Наслідки цькування
Наслідки цькування часто проявляються ще дуже довго після закінчення навчання як у жертв, так і в агресорів. Наприклад, агресори, які під час навчання засвоюють, що цькування та насильство приносять вигоду, використовують цю стратегію поведінки і в дорослому віці.
Для жертв цькування я вважаю дуже важливим мати підтримку в особі близької людини, наприклад, батьків. Відчуваючи підтримку та любов, вони відкриваються батькам швидше, ніж ті жертви, на яких у батьків немає часу або з якими у них не склалися добрі стосунки. Жертва починає тікати зі школи або взагалі не йде до неї. З’являються пропуски без поважної причини, і батьків викликають до школи. Є два варіанти реакції батьків, коли вони повертаються додому після розмови. Вони або негайно надають дитині емоційну підтримку та раціональні рішення. Відповідальні батьки беруть ініціативу на себе і співпрацюють зі школою та іншими організаціями для вирішення проблеми цькування їхньої дитини. Але є й такі батьки, які повертаються додому і кричать на дитину, не розуміючи її. Вони не запитують, чому вона не пішла до школи, що її до цього спонукало, чи є у неї проблеми в школі? Дитина повинна відчувати, що батьки зацікавлені вислухати її та хочуть надати допомогу. Проблеми часто загострюються, бо дитина не бачить такої зацікавленості. Погіршується успішність, через прогули знижується оцінка за поведінку, і в кінцевому підсумку дитина стає проблемним учнем. Причини не шукали, і дитина не зізналася в цькуванні. Чим довше триває це соціально-патологічне явище, тим серйознішими є його наслідки.
Цькування тривало шкодить психічному та фізичному здоров’ю жертви. Може здатися, що легкі форми цькування не можуть мати небажаних наслідків, проте правда в тому, що «остракізовані» учні не почуваються в школі добре, з чого випливає негативне ставлення до школи або часті пропуски. Такі учні часто мають проблеми з успішністю, неуважні на уроках, з’являються прогули, порушення навчання, порушення самооцінки, невпевненість і постійний страх. Початкові стадії цькування (1–3 ступені) зрештою можуть спровокувати невротичні розлади або психосоматичні проблеми. У жертв 4–5 ступенів цькування наслідки торкаються всієї особистості. На запущених стадіях життя жертви вже перебуває під загрозою. Коли вона вважає ситуацію нестерпною, вона може «вирішити» її самогубством.
M. Valihorová (2011) зазначає, що наслідки цькування є психічними та фізичними, і якщо цькування не вирішити в дитинстві, це може спричинити довічні проблеми у жертви. Авторка стверджує, що у того, хто був жертвою цькування в дитинстві, у дорослому віці можуть виникнути проблеми з меншовартістю та депресіями. До психічних наслідків належать фрустрація соціальних потреб, емоційний тиск і постійна напруга. У гіршому випадку, на більш пізній стадії, може виникнути всюдисущий страх, невдачі в навчанні, а також в особистому житті. За фізичними наслідками стоїть низка хвороб, таких як астма, діабет, гіперфункція щитоподібної залози. Наслідки бувають і соціальними, що відображається на самооцінці жертви, її поганому соціальному статусі та нездатності налагодити нормальну комунікацію. S. Bendl (2003) вказує на проблеми, які виникають у жертви, і класифікує їх як посттравматичний стресовий розлад. Він проявляється психічними та соматичними симптомами.
Що робити, якщо ти став жертвою цькування
Цькування — це завжди неправильно, де б воно не відбувалося. У школі, на вулиці, на гуртках, у соціальних мережах. Тому уважно прочитай кілька порад, як діяти:
- Не залишайся з цим наодинці! Подумай, кому зі свого оточення ти можеш довіритися, хто міг би подбати про тебе і забезпечити твій захист. Запевняю тебе, важливо сказати про це комусь — батькам, друзям, вчительці... У школі ти також маєш можливість звернутися до шкільного психолога чи іншого фахівця (соціального педагога, виховного консультанта, спеціального педагога), які порадять, що робити далі.
- Можливо, ти переживаєш почуття сорому та провини. Запам’ятай: це ніколи не твоя провина, коли інші завдають тобі болю! Так само це не твій сором.
- Не є другом той, хто завдає тобі болю. Хороші друзі зазвичай ладнають між собою, навіть якщо бувають моменти, коли вони сваряться. Проте хороший друг вміє визнати помилку, вибачитися, і тоді дружба може тривати. Якщо він не припиняє цього, навіть попри те, що ти сказав йому, як тобі неприємно і як це завдає тобі болю, якнайшвидше припини з ним контакт.
-
Подумай про те, як друзі поводилися з тобою! Іноді вони можуть самі не усвідомлювати, що своєю поведінкою завдають тобі болю.
-
Не бійся говорити про свої почуття! Скажи їм, як ти почуваєшся! Говори про конкретні ситуації! (наприклад, «Мені сумно, коли ти з мене смієшся», «Мене злить, коли ти постійно мене штовхаєш».) Так друг може усвідомити, що його поведінка є недоречною та неправильною.
- Пам’ятай, що якби ти хотів відповісти тим самим, ти можеш лише погіршити всю ситуацію!
- Не мовчи! Подолай свій страх і розкажи про це комусь із дорослих. Чим довше ти будеш чекати, тим гірше може стати. Мовчання ті, хто чинить насильство, сприймають як «мовчазну згоду» продовжувати цькування.
Батьки жертви
Вчитель і, головне, батьки можуть помітити у жертви наступні ознаки:
- до дитини не приходять додому однокласники чи інші друзі;
- дитина не має жодного друга, з яким би проводила вільний час, розмовляла по телефону;
- дитину не запрошують у гості до інших дітей;
- небажання йти вранці до школи (особливо, якщо раніше дитина любила школу). Дитина відкладає вихід з дому, або ж при більш уважному спостереженні можна помітити страх. Втрачає апетит;
- дитина не ходить до школи і зі школи найкоротшим шляхом, або ж змінює різні маршрути, просить відвозити та забирати її на авто;
- дитина приходить додому зі школи голодною (агресори забирають у неї перекус або гроші на перекус, вона боїться ходити на обід);
- засинає з плачем, має неспокійний сон, кричить уві сні;
- дитина втрачає інтерес до навчання та здатність зосереджуватися;
- дитина вдома буває сумною чи апатичною, або з’являються перепади настрою, згадки про можливе самогубство. Відмовляється розповісти про те, що її турбує;
- дитина просить гроші, при цьому називаючи малоймовірні причини (наприклад, повторювано каже, що загубила їх), або ж краде гроші вдома;
- дитина помітно часто повідомляє про втрату особистих речей;
- дитина зазвичай несподівано агресивна щодо братів, сестер чи інших дітей, можливо, виявляє злість щодо батьків;
- дитина скаржиться на невизначені болі в животі чи голові, можливо, вранці її нудить, намагається залишитися вдома. Свої проблеми зі здоров’ям може перебільшувати або симулювати;
- дитина перебуває вдома більше, ніж зазвичай.
Дитина, яку цькують, може відчувати провину та сором. Часто вона почувається у безвихідній ситуації. Має почуття безпорадності, страху та тривоги. Деякі діти, які зазнали цькування, кажуть, що думали, ніби повинні це терпіти, що це частина дорослішання, або що вони повинні впоратися з цим самі. Їм не спадає на думку, що можна довіритися дорослому, який міг би допомогти, або вони бояться, що після цього ситуація стане ще гіршою.
Авторка: кпт. PhDr. Ľudmila Húsková, PhD.
ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА
BENDL, S., 2003. Prevence a řešení šikany ve škole. Praha: ISV nakladatelství, 2003. 123 s. ISBN 80-86642-08-9.
HÚSKOVÁ, Ľ. 2022. Šikanovanie a kyberšikanovanie v praxi. Martin: A-Knihy, 2022. 111 s. ISBN 978-80-914306-4-1. www. kriminalitamladeze.sk
HÚSKOVÁ, Ľ. 2023. Šikanovanie a kyberšikanovanie mládeže. Turany: P+M, 2023. 112 s. ISBN 978-80-974306-4-1. www. kriminalitamladeze.sk
VALIHOROVÁ, M., 2011. Psychológia výchovy. Banská Bystrica: 2011 121 s. ISBN 9788055701974. Projekty eSlovensko-Zodpovedne.sk, Ovce.sk, Kybersikanovanie.sk, Sidliskovysen.sk.
Nehejtuj.sk, neZavislost.sk, Pomoc.sk, Stopline.sk. [online].[cit.2022-06-03].URL: https://www.kybersikanovanie.sk/index.php.