Війну, що тривала на території сучасної Боснії і Герцеговини, завершила після чотирьох років кривавих зіткнень у 1995 році Дейтонська мирна угода. По-дилетантськи ми могли б припустити, що через понад двадцять років ситуація в цій балканській країні, яка багата на прекрасну природу, принаймні політично та економічно стабілізована. Проте присутність міжнародних інституцій та потреба в існуванні місцевої організації Nansen Dialogue Centre свідчать про дещо інше.

Хоча від війни 1993-95 років Боснія і Герцеговина (BiH) пройшла певний шлях до досягнення демократії, етнічний розподіл населення становить і сьогодні загрозу для боснійського суспільства. Загроза полягає у взаємозв'язку змінних етнічності та політичних партій. Протягом усього повоєнного періоду жодна політична партія не змогла значно просунутися до влади, не підтримуючи своєю риторикою та своїм заснуванням одну з трьох етнічних груп. Адже завершення воєнного конфлікту не принесло суттєвого зрушення у вирішенні питання географічного розміщення трьох етносів, оскільки і в сучасності боснійські серби, мусульмани та хорвати надалі перемішані, що призводить до того, що навіть сьогоднішня BiH у дуже спрощеній схемі внутрішньополітично розділена на Республіку Сербську та Федерацію Боснії і Герцеговини. Це, однак, не означає, що в Республіці Сербській живуть лише боснійські серби. Скоріше це означає, що на території Республіки Сербської боснійські серби становлять домінантну сутність, і на всій території BiH так само і сьогодні існує багато поліетнічних громад.

Дипломована лікарка Ljuljjeta Goranci Brkić велику частину свого професійно-особистого життя присвятила намаганню впоратися з воєнними стигмами у своїй рідній країні. У формі просвітницьких семінарів вона знайомить ширшу громадськість навіть за межами країни зі способом, у який намагається досягти суспільного зрушення. Свій спосіб роботи та мислення вона представила також студентам Кафедри досліджень розвитку та довкілля (KRES) Університету Палацького в Оломоуці під час їхнього червневого візиту до BiH у межах проєкту «Співпраця у сфері розвитку на власні очі».

У сучасності д-р Goranci Brkić разом зі своїм колегою Nebojsa Šavija-Valha є провідною особою організації Nansen Dialogue Centre (NDC) у Сараєві, яка прийняла за свої ідеї норвезького полярного дослідника, вченого, дипломата та лауреата Нобелівської премії миру Fridtjof Nansen (1861-1930). Він, наприклад, у своєму творі «Nestekjærlighet» 1922 року зазначив, що «жодна реалістична політика в цивілізованому суспільстві не є мислимою, якщо вона не ґрунтується на любові до ближніх, взаємності, привітності та довірі. Це камінь, на якому має бути побудована вся людська співпраця».

Отже, якби ми мали перенести ідеї Nansen на сучасну ситуацію на Балканах, то головним наміром NDC є сприяння вищому рівню національного примирення та толерантності в BiH, а також сприяння вищій участі громадян у демократичних процесах та інституціях за допомогою семінарів про міжетнічний діалог, а також тренінгів, курсів, конференцій, публічних лекцій, видання брошур, книг, наукових досліджень або культурних проєктів.

Самі студенти проти сегрегації шкіл

Проєкти, які реалізує NDC, спрямовані на групи, що часто мають принциповий вплив на ситуацію в місцевій громаді, коли йдеться про процеси демократизації, дотримання прав людини, толерантності та примирення. Ними є місцеві органи (комунальні працівники, мери, чиновники), вчителі, політичні партії, населення, що повернулося, біженці та, зрештою, молодь.

Саме остання згадана цільова група дала про себе знати значно виразніше минулого літа в місті Jajce, де NDC розпочала свою діяльність у 2009 році. Місцеві студенти середніх шкіл, незалежно від етнічної приналежності, незгодливо відреагували на рішення представників Середньобоснійського кантону: сегрегувати школу на мусульманську частину (босняки) та хорватську частину. Їхні дії підтримуються з боку NDC і можуть по праву вважатися прикладом так званої «success story». Залишається лише вірити, що це встановлення тренду, яким буде рухатися особливо молоде покоління. Тренду, який з часом змусить повністю забути воєнні жахи, які всі три етноси вчинили одне одному.

NDC у Сараєві від моменту свого введення в життя у 2000 році фінансувалося норвезьким урядом. У сучасності в його фінансуванні бере участь більше донорів, проте, за словами д-р Goranci Brkić, є лише мало дверей, у які вона не постукала в намаганні зберегти цей проєкт життєздатним. Хоча BiH має перед собою ще довгий шлях, з погляду донорів допомоги на розвиток вона повільно зміщується на периферію інтересу. Донори повільно залишають BiH і переміщуються на місця нових болючих конфліктів, наприклад, до Сирії.

Доброю новиною можна вважати той факт, що NDC у Сараєві не є єдиним центром, що діє відповідно до принципів та методик мережі Nansen Dialogue Network. Рушійною силою активних членів NDC залишається внутрішнє переконання в доцільності та необхідності такого підходу до розвитку боснійського суспільства, тобто підходу знизу вгору (з англ. «bottom-up approach»). Результати, зрозуміло, не можуть з'явитися відразу, оскільки ментальне переналаштування індивіда, а згодом і всього суспільства, можна було б порівняти з ультрамарафоном серед бігу на довгі дистанції.

Текст: Michal Blaško, Фото: Veronika Rojová та Fabio Iguavita, KRES PřF UP в Оломоуці