Якщо ви понад двадцять років намагаєтеся працювати в соціальних службах у Словаччині не лише відповідально та професійно, а й з душею, і жертвуєте їм не лише свої роки життя, а й своє здоров’я, то ви маєте право запитувати. Чому мудрі люди не сидять там, де готується наше майбутнє?
Я відмовляюся вірити в те, що у Словаччині немає мудрих людей. Вони тут є, просто вони відійшли в тінь. Де вони сховані? Хто загнав їх у мовчання? Чому ми їх не шукаємо? Хіба вони нам не потрібні? Тиждень тому я щось шукала у своїх робочих архівах. Натрапила на стару газету від 18.08.2001. На сторінці «Вихідні: Долі» є дві фотографії. Одна, менша, належить мені. Приблизно втричі більша належить Mikuláš Černák. Мій матеріал був опублікований як «Духовне слово» під назвою «Серпневі сльози». Не знаю, що хотіла висловити редакція цим зображенням і словами, коли розмістила нас на одній сторінці. Але сьогодні я усвідомила сильну символіку. Символіку страху перед злом і прагнення жити в доброму світі. Вбивство двох молодих людей через свободу слова та боротьбу проти зла.
Що поганого може зі мною статися, якщо я буду запитувати? Якщо ви ще не втомилися, я дозволила собі переписати для вас частину мого тексту з 2001 року, щоб ви самі оцінили, що змінилося за ці 17 років. «Було мале місто, і в ньому було небагато людей. Прийшов до нього могутній цар, оточив його і спорудив проти нього великі укріплення. Але знайшовся в ньому бідний мудрий чоловік, і він врятував би місто своєю мудрістю. Але ніхто не згадав про того бідного чоловіка». Екклезіяст 9,14-15 Ця історія коротка, але сповнена людської трагедії. Одне місто було знищене, бо люди не згадали про мудрого бідного чоловіка. Ми запитуємо, що це було за місто, яке було захоплене і знищене? Хто був руйнівником, а хто — бідним мудрим чоловіком, про якого ніхто не згадав? У чому полягала його мудрість, що рятувала місто?
Запитання залишаються відкритими, і нас попереджають про те, що ті самі події під іншим іменем і в інший час можуть повторитися.
Схожа історія сталася в Єрусалимі, у «малому» провінційному місті Римської імперії. «Його» могутнім царем був Titus, син римського імператора Vespasianus. Він оточив його, здобув і залишив у руїнах 10 серпня 70 року. Але до того в ньому жив один бідний мудрий чоловік — Ісус. «І як наблизився і побачив місто, Він заплакав над ним і сказав: О, якби і ти в цей день пізнало, що служить твоєму миру! Але тепер це сховане від твоїх очей: бо прийдуть на тебе дні, коли твої вороги оточать тебе валом і, оточивши, стиснуть тебе з усіх боків і зрівняють тебе із землею». (Євангеліє від Луки, 19, 41-44) Люди, однак, змусили Його замовкнути смертю.
На дату 10 серпня ми знаходимо в деяких календарях ім’я Laurentius. Чоловік з цим іменем — диякон — був схоплений під час переслідування християн у Римі. Кажуть, люди знали його як охоронця скарбів, схованих у катакомбах. Імператор Valerianus вимагав від нього видати скарб. Laurentius попросив три дні, щоб покласти йому до ніг усе багатство церкви. Протягом цих днів він збирав у Римі людей, про яких піклувався як диякон. А потім цих бідних, хворих, сліпих, кульгавих, старих, а також переслідуваних демонстративно привів перед імператора. Ставши перед ним, він вказав на натовп і заявив: «Дивись, це і є скарб церкви». Імператор образився, що його вважають за дурня, і наказав спалити бідного чоловіка.
Мудрість є одним із скарбів церкви, з нею приходить милосердя і служіння любові. Події повторюються. А Словаччина? Це мала держава. Її міста малі. Чи заплакав би Ісус над нашою країною, містами? Можливо, Він заплакав би над тим, що добре слово, слово мудрості та милосердя втрачає свою цінність, і, можливо, заплакав би також над тим, що за добре служіння ми повинні «добре» платити. А гроші ми повинні дістати, бо бути хворим, старим і бідним означає в наш час поступово занурюватися в забуття. Найкраще, якби такі люди, які все життя працювали в цій державі, у момент, коли вони стають непотрібними, просто випарувалися.
Що є скарбом нашої християнської держави? Які цінності визнають і за якими християнськими цінностями живуть наші державні віруючі політики, а також християнські політики самоврядувань, міст і сіл, для яких заклади для людей похилого віку є лише електоральною базою, а в інший, звичайний період — лише фінансовим тягарем.
Місяць тому під час службового відрядження в Данії я попросила чоловіка залишити мене там. Він бо вже давно стверджує, що Словаччина не потребує жодних зовнішніх ворогів, бо в цьому ми цілком самодостатні. Отже, я хотіла, щоб ми залишилися працювати і жити в країні, де цінують фахівців, підтримують фахівців і де фахівці (експерти) відповідально створюють закони, готують концепції соціальної політики та оцінюють їхній вплив. Тому вони вважаються найщасливішими людьми.
Коли ми повернулися, я не могла повірити своїм очам. Забуті соціальні служби прокинулися від зимового сну, але не від поганого сну. Поганий сон триває. Не тільки те, що нам бракує фахових працівників біля ліжок клієнтів та експертів у державній адміністрації, але після виборів у самоврядуваннях починається полювання на директорів закладів соціальних служб у підпорядкуванні країв, а восени — і самоврядувань. Це улюблений спорт. Цікаво, що цькування тварин заборонене, а людей — це нічого. Мені, однак, хочеться при цьому закликати. Перш ніж ви їх звільните, якщо ви цього ще не зробили, переконайтеся, хто насправді ці люди. Дайте їм час, щоб вони представили вам результати своєї роботи, яку вони часто змушені були виконувати без підтримки Міністерства, а також підтримки свого засновника. Перш ніж ви їх звільните, представте їм свою власну візію і запитайте їх, як вони можуть до неї долучитися своєю роботою. Спробуйте разом спочатку знайти ту наймудрішу візію і стратегію, яка допоможе громадянам, що потребують нашої фахової допомоги. У Данії є гарне прислів’я: «лікар і селянин знають разом більше, ніж лікар сам». Це дуже мудре прислів’я. У нас, однак, слово «селянин» — це щось на кшталт образи.
Що поганого мені можуть зробити, коли я буду запитувати? Спробує мені «хтось» нагнати страху? Спробує мене дискредитувати? Нашле на мене якісь каральні перевірки? Спробує знищити моє професійне чи громадянське ім’я? Спробує знищити мої засоби до існування? Фірму? Почне про мене розповідати щось, що хоч і не є правдою, але кого вже буде цікавити нудна правда, коли брехня така пікантна?
Я знаю, страх як базовий інструмент комунікації немудрої влади працює на багатьох людей, які мають дітей, іпотеки, передпенсійний вік або просто не мають на кого спертися. Саме так це працює, саме на це можна розраховувати. Символіка страху і прагнення добра сьогодні переконала мене в тому, що не завжди мовчати — золото. Необхідно запитувати. І не тільки це. Зло не підтримується лише вчиненням поганих речей, а й невчиненням і нехтуванням добрими речами. Як президентка Асоціації фахових працівників соціальних служб я буду захищати тих, кого звільняють з певною метою, і буду ретельно вивчати результати мільйонних проєктів, а також концепцій.
Є одне маленьке Словаччина, парадоксально, але його оточили його власні мешканці, які будують навколо нього власні укріплення, окопи та облогові машини взаємної ворожнечі, заздрості, залякування, наклепів та брехні. Для знищення хорошого життя у Словаччині нам достатньо самих себе. І це лише завдяки страху протистояти злу.
Серпневі сльози падаючих зірок — це також і сьогоднішні травневі сльози, які можуть нас врятувати, а не знищити. Кажуть, сльози очищають душу. Маємо віру в добро і шукаймо разом мудрих людей, які були забуті, і дозвольмо їм врятувати нашу країну та допомагати будувати гідні та якісні соціальні послуги. «Експерти», які народилися за одну ніч, нам справді не допоможуть. Ті справжні експерти змогли б це зробити. Якщо хтось взагалі про них згадає, буде їх слухати і не буде при цьому ображатися.
Автор: PhDr. Mária Kovaľová, PhD. MHA
Авторка — теологиня зі спеціалізацією на дияконічній соціальній роботі та магістерка громадського здоров’я зі спеціалізацією на керованій документації та управлінні ризиками. З 1991 року займається опікунською допомогою, зосередженою на людях похилого віку. Вона є консультанткою та аудиторкою якості в соціальних послугах. З 2014 року є президенткою Asociácia odborných pracovníkov v sociálnych službách та співзасновницею OZ Planéta malého prínca. www.aopss.sk