Кожен народ або держава має власну культуру. Сам концепт культури можна розуміти з кількох точок зору. Одне з визначень говорить, що поняття культура може загалом стосуватися сукупності досягнень та властивостей спільноти, які люди загалом вважають проявом «вищого» розвитку (напр. людська культура), аналогічних досягнень/властивостей індивідів у їхніх проявах, поведінці чи діяльності, ввічливості, витонченості, а також мистецтва та освіти. У цьому сенсі ми можемо, спираючись на Claytona та Tomlinsona (2000), а також Tushneta (1996), стверджувати, що культура є невід’ємною частиною прав людини. У соціальних науках це сукупність звичаїв, відносин, інституцій, мистецтва та інших властивостей, що характеризують суспільство або соціальну групу. У 2002 році UNESCO визначило культуру як «комплекс специфічних духовних, матеріальних, інтелектуальних та емоційних ознак суспільства або соціальної групи, який містить, окрім мистецтва та літератури, також звичайний спосіб життя, стиль життя, ціннісну систему, традиції та вірування.» (http://www.unesco.org/education/imld_2002/unversal_decla.shtml)

З етимологічного погляду поняття культура визначив Zimmermann (2017). У цьому сенсі ми розуміємо культуру як різні групи людей у суспільстві, які визначені мовою, релігією, їжею, суспільними звичаями, музикою та мистецтвом. Зауважимо, що ці характеристики найчастіше змінюються в межах різних територіальних одиниць, таких як світові, національні, регіональні тощо. Культури також підлягають змінам з плином часу, що випливають із поступового розвитку глобального суспільства. Ці фактори впливають на широке розуміння звичаїв, якими передаються різні моделі поведінки та взаємодії з покоління в покоління, а також когнітивні концепти та ідеології. Ще одним автором, який визначив поняття культура, є Ondrejkovič (2000). Він розуміє культуру як єдине ціле, що має свій специфічний спосіб організації, реалізації та розвитку діяльності, який об’єктивується в результатах поведінки, особливо в результатах праці. Згідно з Juszczykom та Kimem (2017), культура — це «змістовна система, яку поділяє більшість людей, що живуть або взаємодіють у певному просторі, яка допомагає визначати, як люди працюють один з одним, як спілкуються, як керують собою, як взаємодіють із краєвидом та як здобувають освіту.» Це визначення досить хороше, але не зовсім точне. Воно містить елемент більшості (мажоритарності) і тому є більш придатним для визначення домінантної культури, яку ми розглянемо нижче. Останнім із визначень культури, яке ми наводимо, є визначення Strieženca (1996), який визначає її як «сукупність результатів людського виховання, матеріальних і духовних цінностей, соціальних цінностей і процесів, соціальних відносин, сформованих протягом існування людського суспільства, спосіб їх створення, здобуття, збереження і, особливо, трансформації у внутрішню особисту культуру людини.» Саме це визначення є дуже хорошим, особливо тому, що воно вказує на особистий, суб’єктивний аспект культури. Значення цього визначення ми вбачаємо також у тому, що поняття культура охоплює, окрім результатів самої людської діяльності, також спосіб їх здобуття та фактичного передавання культури наступним поколінням. У сенсі цього визначення поняття культура відповідає не лише на запитання «Що?», а й на запитання «Як?», тобто воно включає в себе також аспект сталості. Отже, коли ми розуміємо культуру як певну множину або систему, з цього випливає, що вона складається з різних підсистем.

Ми можемо зустрітися з різними поглядами на поділ культурної системи на окремі підсистеми. Наприклад, Mistrík (1999) наводить підсистеми: домінантна культура, яка базується на домінантному стилі життя переважно середніх соціальних верств, та альтернативні культури, які ми називаємо так завдяки їхній нейтральності, проте він зазначає, що йдеться про альтернативу до домінантної культури, яка відкриває можливості для інших, глибших альтернатив. Він додає сюди ще консервативну культуру, спрямовану на збереження традиційних цінностей, які є беззаперечними для її носіїв, та маргінальні культури, які звертаються проти домінантної культури, і члени цих культур часто живуть на узбіччі суспільства, а також на узбіччі закону. Хоча цей поділ є відносно влучним, він все ще не є цілком точним, оскільки, наприклад, він уже не деталізує альтернативні культури. Тому ми створили подібний, також простий, але трохи точніший поділ. У його межах ми можемо первинно розділити культурну систему на дві основні підсистеми.

Першою є домінантна культура, яка означає мажоритарну культуру даного суспільства, тобто культуру, яка є найбільш поширеною в суспільстві, стандартну культуру, спрямовану на легко «споживані» культурні продукти, такі як, наприклад, мейнстрім популярної музики, бестселери та популярна література. Її базова орієнтація має споживчий характер, що означає, що вона не надає такого великого значення творчості індивіда, але, з іншого боку, не ставить під сумнів загальновизнані цінності. Важливу роль у цій культурі відіграють мас-медіа, через які «стандартна» (домінантна) культура поширюється в суспільстві.

Друга підсистема складається з альтернативних культур, які, як уже підказує їхня назва, пропонують різні альтернативи до домінантної культури. Однак їх ми можемо далі розділити на три інші підсистеми (або, якби ми хотіли, на субпідсистеми). Першими є субкультури, які доповнюють головну культуру, не заперечують її і не намагаються протиставити себе їй як цілому в опозиції. Другими є контракультури, які вже перебувають у прямому протиріччі з мажоритарною культурою (наприклад, анархісти). Цим терміном вперше позначили протест проти тогочасної домінантної культури, виражений молоддю 60-х та 70-х років XX століття, який проявився у відкритому відкиданні суспільних цінностей, моральних норм, моральних ідеалів споживчого суспільства, стандарту та стереотипів масової культури, способу життя, заснованого на соціальному престижі та матеріальному добробуті (йдеться переважно про США). (http://ii.fmph.uniba.sk/~filit/fvk/kontrakultura.html) У сучасності ми розуміємо їх також як протест, відкриту боротьбу проти домінантної культури конкретного суспільства. Вони діють руйнівно на мажоритарну культуру, демонструють елементи різних соціально-патологічних явищ.

Окрім субкультур і контркультур існують у кожному суспільстві (або даній соцієті, до чого ми ще дійдемо) також культури, які є домінантними в інших соцієтах, а отже, не перебувають у прямому протиріччі з домінантною культурою нашого суспільства, не намагаються її повністю замінити, а вдало її доповнюють. Ми називаємо їх меншинними культурами (культури іншої національності та етнічної приналежності в країні). У цьому контексті ми, ймовірно, уявимо, що при визначенні того, що є домінантною, а що альтернативною культурою, домінантну культуру нам визначають кордони держави. Це не є точним, а отже, і правильним сприйняттям. Доцільніше сприймати це через конкретну оцінювану соцієту. Наведемо це на прикладі глобалізації Європи та нашої країни — Словаччини. Словацька Республіка межує з такими країнами, як Польща, Австрія, Угорщина, Чеська Республіка та Україна. У межах своїх кордонів, отже, на території Словаччини домінантною є словацька культура, а культура угорців, чехів, австрійців та поляків, які проживають у Словаччині, є меншинною. Якби ми, однак, як оцінювану соцієту сприймали кордони Чеської Республіки, там уже була б домінантною чеська культура, а культура словаків, які проживають у Чеській Республіці, сприймалася б як меншинна.

Те саме стосується й інших випадків. Якби ми, проте, подивилися на це глобально і за оцінювану соцієту вважали, наприклад, Європейський Союз, то в його межах домінантною є європейська культура, яка хоч і містить у собі елементи культур окремих держав-членів, але самостійні культури всіх країн-членів у ній все одно сприймаються як меншинні культури. Дуже важливо також згадати, що культурна система не є статичною, а є дуже динамічною. Окремі позиції культур у ній можуть легко змінюватися. Часто трапляється, що вони взаємно замінюються, наприклад, домінантна культура з контркультурою (наприклад, при зміні суспільно-політичного устрою, зміні політичних систем, монархій на республіки тощо). Замінитися легко можуть також позиції домінантної культури та меншинних культур (наприклад, при поділі спільних республік або здобутті незалежності окремими країнами та народами, які раніше не могли функціонувати самостійно, як, наприклад, у Європі країни колишньої Австро-Угорщини). Ми могли б знайти випадки, коли протягом життя однієї людини радикально змінювалася культурна система, в якій вона жила, навіть більше десяти разів.

Хоча на перший погляд здається, що визначити культуру є відносно простим завданням, як ми можемо побачити в цій статті, це не зовсім так. Культурна система є досить складною, оскільки складається з багатьох компонентів, які до того ж перебувають у русі. Пізнання культурної системи, однак, є важливим з погляду її подальшого дослідження та виявлення її аспектів, які могли б з часом бути ризикованими як для суспільства в цілому, так і для окремих його членів.

Висновок

У статті ми поставили собі за мету визначити культуру з різних поглядів і представити її як систему, яка є високодинамічною. Також ми намагалися описати окремі підсистеми цього складного цілого. З погляду подальшого дослідження кожного з цих елементів ми вважаємо це необхідним. Саме для того, щоб ми не плутали субкультури, наприклад, з контркультурами тощо. До кожної з них ми повинні підходити іншим способом, оскільки навіть їхній можливий негативний вплив на молодь і суспільство може бути діаметрально протилежним. Ми віримо, що нам вдалося певною мірою впорядкувати цю систему.

Автор: PhDr. Peter Papšo, PhD. Katedra sociálnej práce PF UMB v Banskej Bystrici

Список бібліографічних посилань

CLAYTON, R. – TOMLINSON, H. 2000. The Law of Human Rights Vol. 1. New York: Oxford University Press, 2000. ISBN 0-19-924360-3

UNESCO Universal Declaration on Cultural Diversity. 2002. [online]. [цитовано: 2020-07-12]. Доступно на: http://unesdoc.unesco.org/images/0012/001271/127162e.pdf

FILIT Otvorená filozofická encyklopédia. [online]. [цитовано: 2020-07-12]. Доступно на: http://dai.fmph.uniba.sk/~filit/fvk/kontrakultura.html

JUSZCZYK, S. – KIM, Y. 2017. Impact of Culture on Education in Poland and South Korea. A Comparative Analysis. In: The New Educational Review, Vol. 48, No. 2, ISSN 1732-6729

MISTRÍK, E. 1999. Kultúra a multikultúrna výchova / Culture and Multicultural Education. 1. edition. Bratislava: Iris, 1999. ISBN 80-88778-81-6

ONDREJKOVIČ, P. ET AL. 2000. Sociálna patológia. Bratislava: VEDA, 2000. ISBN 978-80-224-1074-8

STRIEŽENEC, Š. 1996. Slovník sociálneho pracovníka. Trnava: AD, 1996. ISBN 80-967589-0-X

TUSHNET, M. 1996. Living with Bill of Rights. In: GEARTY, C. – TOMKINS, A. (eds.). Understanding Human Rights. London: Mansell Publishing Limited, 1996. ISBN 1-85567-609-5

ZIMMERMANN, K. A. 2017. What is Culture? Definition of Culture. In: http://www.livescience.com/21478-what-is-culture-definition-ofculture.html