ВСТУП
Ця стаття презентує результати дослідницького вивчення, яке було проведене як частина ригорозної роботи, захищеної у 2020 році у Вищій школі охорони здоров'я та соціальної роботи св. Єлизавети (Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžběty). Дослідницьке вивчення було зосереджене на вивченні соціально-культурних та релігійних особливостей в інтеркультурних партнерських стосунках чоловіка, який сповідує іслам і походить із країни, де домінує ісламська релігія, що формує релігійні та суспільні норми, та жінки, яка походить із Центральної Європи, є невіруючою або сповідує християнську віру. Для вивчення цього інтеркультурного процесу нам слугували свідчення шести респонденток, які мають особистий досвід цього явища. Результати, отримані зі свідчень, були систематично розподілені за окремими сферами так, щоб якомога наочніше відобразити особливості та можливі ризики досліджуваних інтеркультурних стосунків. Результати можуть бути корисними для кращої орієнтації соціальних працівників, поліцейських та інших професій, які можуть у межах своєї практики зіткнутися з інтеркультурними стосунками такого типу. Це дослідницьке вивчення має лише описовий характер, і його метою є вивчення інтеркультурних стосунків, що відбуваються, воно не ставить за мету створення нової гіпотези.
ТЕОРЕТИЧНІ РАМКИ ДОСЛІДЖУВАНОЇ ПРОБЛЕМАТИКИ
Перед початком дослідницького вивчення, спрямованого на респонденток, ми намагалися детально проаналізувати теоретичні джерела, які описують досліджувану проблематику, а саме становище жінок у середовищі, сформованому ісламом. До цих теоретичних джерел належать тексти, що містять основну догматику ісламської віри. Ними є Коран та повідомлення про поведінку та вчинки пророка Мухаммеда, тобто хадиси. Нашої уваги не оминуло й ісламське право та його встановлення у сфері особистого статусу в низці країн із домінуючим становищем ісламської віри. Нагадаємо, що право шаріат до сьогодні звично застосовується у сімейній та спадковій сферах у більшості арабських країн. Згідно з нашими висновками, у первинних джерелах ісламської віри та ісламському праві, що з них випливає, становище жінок є значно нерівним і проблематичним.
Далі ми зосередилися на суперечливих факторах, які трапляються в ісламських суспільствах. Йдеться про сильно домінуюче становище чоловіків або про випадки насильства щодо жінок у цих суспільствах. Ми також приділили увагу темам полігамії та закриття обличчя жінками, що є явищами, з якими часто пов'язують суспільства, що сповідують іслам. Аналізом теоретичних джерел ми зосереджувалися не лише на характеристиці та описі вищезазначених соціальних та релігійних практик, а й на ставленні індивідів у даному суспільстві до цих явищ. З теоретичних джерел було встановлено, що деякі норми в мусульманських спільнотах розходяться з уявленням про рівність і свободу жінок, як це розуміється та регулюється конвенціями та деклараціями, прийнятими міжнародними спільнотами, і як це прийнято в європейському чи християнському культурному колі.
У межах вивчення теоретичних джерел ми дійшли висновку, що значний вплив на індивіда, який сповідує іслам, та його можливі партнерські стосунки має також практикуваня приписаних щоденних ритуалів та розпоряджень. Згодом ми зосередилися і на можливому тиску щодо навернення, який чоловіки, що сповідують іслам, можуть чинити в інтеркультурних стосунках на своїх партнерок. Нашим аналізом теоретичних джерел були виявлені й інші явища, характерні для послідовників ісламської віри, якими є суттєво відмінні харчові звички, пов'язані із забороною споживання свинини та алкоголю.
Оцінені нами авторитетні дослідження, спрямовані на вищезазначені специфічні сфери, характерні для мусульман, свідчать про те, що в низці країн із мусульманською більшістю становище жінок у суспільстві є цілком незадовільним, і це в багатьох сферах повсякденного життя. Норми, які впливають на становище жінок, згідно з доступними джерелами, формуються догматичним вченням ісламської віри. З доступних даних видно, що ці звички та ставлення до устрою суспільства за ісламськими правилами мусульмани зберігають навіть у тому випадку, якщо вони оселяються в європейському просторі.
Метою теоретичного переліку було ідентифікувати моделі, які є типовими для суспільства, що сповідує іслам, і з яких можуть виходити соціально-культурні та релігійні вимоги партнерів наших респонденток, а також можливі соціально-патологічні явища, що трапляються в таких стосунках.
Повний перелік використаних теоретичних джерел та електронних посилань, включаючи їх детальний аналіз, доступний на сервері CRZP.sk, де оприлюднено повний текст ригорозної роботи, яка була основою цього тексту, див. (Cvrček, 2020).
МЕТОДОЛОГІЯ
На основі висновків, отриманих із детального аналізу теоретичних джерел, що стосуються досліджуваної проблематики, ми змогли встановити такі робочі припущення: 1) Становище жінок у стосунках із мусульманином, ймовірно, буде підпорядкованим порівняно із сильно домінуючим становищем мусульманських чоловіків, яке буде примусово нав'язуватися незалежно від того, чи є жінка мусульманкою, чи ні. 2) Партнерські стосунки з чоловіком, який сповідує іслам, будуть сильно під впливом ісламських релігійних та суспільних елементів, які будуть дотримуватися та вимагатися з боку чоловіка, навіть якщо партнерка не походить із того самого культурного та релігійного середовища. 3) Релігійні та культурні моделі партнери переносять зі свого рідного середовища і згодом застосовують їх і в новому середовищі. На основі цих робочих припущень можна було скласти дослідницьке запитання, яке було таким: «З яким становищем та соціально-культурними особливостями стикаються чеські жінки в інтеркультурних партнерських стосунках із чоловіками, які сповідують іслам».
Досить складним процесом був вибір відповідної вибірки респонденток. Критерії відбору ми встановили наступним чином. Респондентка повинна була мати особистий досвід партнерського співжиття з чоловіком, який сповідує ісламську віру і водночас походить з культурно відмінного середовища, тобто з середовища, де іслам домінує у суспільстві. Оскільки не існує жодної установи чи об’єднання, які б об’єднували жінок з таким досвідом, дослідницьку вибірку, що налічувала загалом шість жінок, ми забезпечили поєднанням інтернет-заклику в соціальній мережі, особистих контактів, отриманих з попередніх дослідницьких заходів, та рекомендацій від родичів відповідних респонденток. Респондентки мали різний рівень освіти. Дві здобули вищу освіту, три — середню освіту з атестатом зрілості, одна — професійно-технічну. Вік опитаних на момент тривання стосунків був у діапазоні від 20 до 30 років. Особливим висновком у сфері характеристики респонденток є той факт, що загалом 5 з них походять з розлучених сімей, одна не висловилася щодо цієї сфери. Питання в тому, чи могло сімейне середовище, зокрема розлучення батьків, сприяти пошуку міжкультурних стосунків цими жінками. Однак цією темою ми в нашому дослідницькому вивченні не займалися через дійсно малу кількість респонденток, проте цей висновок варто було б опрацювати глибше. Респонденток ми згодом у тексті позначили лише літерою R та цифрою з метою забезпечення анонімності. Партнери наших респонденток походили з Єгипту, Марокко, Алжиру, Туреччини, Палестинських територій та країни, що розташована в межах Аравійського півострова (навмисно не деталізовано).
Наступний збір даних ми провели у п’яти випадках шляхом особистої зустрічі та реалізації структурованого інтерв’ю з відкритими запитаннями. Відповіді ми одразу на місці записували. В одному випадку ми провели інтерв’ю у формі електронного спілкування, у такій же формі ми провели і наступне додаткове опитування всіх респонденток.
При оцінюванні свідчень респонденток ми використали техніку кодування і згодом створили кілька окремих тематичних розділів. За допомогою цих розділів ми змогли чітко відобразити перебіг міжкультурних стосунків від початкової фази до завершення стосунків. При аналізі даних ми дотримувалися процедури, яку рекомендує Jan Hendl. (Hendl, 2016).
РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕННЯ
Чеські жінки вступали у міжкультурні партнерські стосунки з чоловіком, який сповідує ісламську віру, з очікуванням, що побудують стосунки, які не будуть надто відрізнятися від стосунків, які вони переживали б з людиною, що походить з того ж культурного та суспільного середовища, наприклад, з чеським чоловіком. Отже, респондентки очікували, що це будуть стосунки, які спрямовані на спільне майбутнє і що це буде партнер для життя R1: «Я очікувала, що це буде партнер для життя, для сім’ї. Я виходила з того, як він до мене на початку гарно ставився, був інтелігентним, мав кругозір». Мотивація для вступу в ці міжкультурні партнерські стосунки була підсилена часто красномовністю та веселістю цих чоловіків, а також певною таємничістю та невідомістю, які представляють потенційні стосунки з чоловіком з іншої культури.
У таких міжкультурних партнерських стосунках вирішальну роль відігравала релігійна практика та культурно-суспільні уявлення і вимоги партнерів, які відображалися у низці сфер повсякденного життя. У всіх досліджуваних нами випадках партнери мали відмінні харчові звички, які були типовими, зокрема, повною відмовою від споживання свинини, а в більшості випадків — і від споживання алкогольних напоїв. R3: «Він не їв свинину і не пив алкоголь, не пив взагалі, і свинину б не проковтнув». У більшості випадків для чоловіків було незрозумілим і неприйнятним, щоб їхні партнерки перебували у товаристві інших чоловіків або щоб вони були з ними у будь-якому контакті. Це нерозуміння висловлювалося в деяких випадках також стосовно роботи, де партнерки зустрічалися з чоловіками. R2: «Жахливою проблемою для нього було те, що я працюю в ресторані і що маю контакт з чоловіками, цього він абсолютно не розумів, йому заважало, що на мене на роботі дивляться і що він не розуміє цієї роботи для жінок». Також висловлювалося нерозуміння та засудження способу розваг за європейським стилем, як-от відвідування барів та дискотек, де разом перебувають чоловіки та жінки і споживається алкоголь. У більшості випадків критикувалася поведінка європейських жінок як надто розкута, аморальна та неприйнятна. Різноманітний погляд мали партнери на одяг жінок. Тоді як один партнер підтримував більш зухвалий одяг, в інших випадках вимагався цнотливий одяг, а в одному випадку було навіть висловлено нерозуміння того, як можливо, що жінки не ходять закритими у хіджабі. Партнери, як правило, дотримувалися своїх релігійних звичаїв, зокрема дотримання посту в місяць Рамадан та виконання регулярних молитов, які повторювалися кілька разів на день. R4: «Він молився кілька разів на день, але я ніколи не могла бути при цьому». У деяких партнерів відбувалися також відвідування мечеті чи молитовного будинку. У половині випадків зі свідчень респонденток було зафіксовано певне ставлення до ісламського права, яке, проте, стосувалося лише персонального статусу, зокрема у сфері шлюбу. Партнери часто проводили час лише з людьми зі спільноти своїх земляків або просто мусульман. Вирішальною вимогою, висунутою з боку більшості партнерів, була вимога щодо ісламської віри дітей, які потенційно могли народитися у цих стосунках. R5: «Однак коли він планував спільне майбутнє, діти, звісно, були б справжніми мусульманами». Ці культурні та релігійні вимоги опитані жінки під час виникнення стосунків не очікували, тому така значна відмінність звичаїв та принципів, а також їхнє нав’язування, у низці випадків їх здивували.
Партнерки на релігійні та соціальні вимоги чоловіків у всіх випадках реагували частковим або повним підпорядкуванням. У всіх випадках жінки погоджувалися на зміну харчових звичок, за яких було неприйнятним приготування страв зі свинини, і більшість респонденток перестали вживати також алкоголь. Типовим для більшості жінок у міжкультурних стосунках було те, що вони частково або повністю припиняли спілкуватися з друзями, особливо з чоловіками, і починали проводити час лише зі своїми партнерами або вдома, чим виконували вимоги своїх чоловіків. R6: «Що я мусила, так це перестати бачитися з хлопцями, це була б проблема, і він казав, що не розуміє, чому я повинна мати друзів». В одному випадку це обмеження зайшло так далеко, що респондентка під тиском змінила навіть свого лікаря, оскільки це був чоловік. Одяг опитані підпорядковували вимогам чоловіків, більшість почали одягатися незухвало. Під час відвідування рідних країн партнерів у двох випадках траплялося так, що жінки починали закриватися хіджабом. Деякі жінки почали вивчати ісламські релігійні тексти або спробували дотримуватися посту в місяць Рамадан. Один стосунок дійшов до фази шлюбу, в якому партнерка почала дотримуватися практично всіх приписів, що випливають з ісламської віри, і неформально прийняла іслам R6: «Потім він хотів від мене, щоб я прийняла іслам, казав, що був би радий, якби я так зробила. Я йому пообіцяла, що зроблю це, і сказала навіть формулу про прийняття ісламської віри». У наступних двох випадках з боку чоловіка була висловлена вимога, щоб партнерка прийняла хоча б якусь віру, ідеально іслам. На це одна респондентка почала думати, що прийме хрещення, а інша почала неправдиво презентувати себе як непрактикуючу християнку, що було для партнерів на той момент достатнім.
Наведені релігійні та культурні звичаї, вимоги чоловіків та їхнє примушування призвели в половині випадків до припинення стосунків з боку респонденток, а в другій половині випадків — до погіршення стосунків, що згодом призвело до припинення стосунків з боку партнерів. Для більшості респонденток було неприйнятним, щоб діти, народжені в цих стосунках, обов'язково виховувалися в традиціях і звичаях як мусульмани R2: «Дивним було те, що він одразу повідомив мене про те, що діти були б як він, мав на увазі, що вони були б за вірою як він. Як я сказала, виховання він хотів тримати в своїх руках, і це, за його словами, була вирішена справа, про це він не хотів дискутувати, і це з самого малечку, це мене дуже здивувало і було імпульсом до припинення стосунків». Іншою проблемою виявилося дотримання звичаїв і практик та культурна відмінність.
Стосунки були припинені різними способами. Через мобільний телефон було припинено двоє, ще одні були припинені розлученням, і у двох випадках стосунки закінчилися тим, що жінки виїхали назад до Чеської Республіки. Одні стосунки були припинені тривалим процесом, що тривав півтора року. У кількох випадках розрив був забарвлений страхом і погрозами фізичної ліквідації або фактичним фізичним нападом.
Вирішальним фактором, який впливав на всі стосунки, була сильна домінантність чоловіків, вона була присутня в більшості, точно у п'яти з шести досліджуваних стосунків. Домінантність проявлялася в тому, що завжди все мало бути за уявленнями та бажаннями партнера. Чоловік завжди задавав напрямок, і про його розпорядження та уявлення в принципі не дискутувалося. Ця домінантність проявлялася особливо в низці заборон і наказів, які примусово впроваджувалися у стосунках. Багато з цих заборон і розпоряджень мали походження в культурних і релігійних звичаях та вимогах, описаних вище. Йшлося особливо про заборони, що стосувалися спілкування з чоловіками або участі в конкретних видах розваг. Укріплення цієї домінантної позиції здійснювалося чоловіками через психологічний тиск або погрози, фізичний напад, а в одному випадку навіть через повторний фізичний напад. Одна респондентка описувала також випадок, коли її вигнали зі спільного житла, в іншому випадку «неслухняність» партнерки вирішувалася з її матір'ю. Респондентки погоджуються на тому, що таке сильне домінантне становище чоловіків має витоки в культурних і релігійних практиках, типових для мусульманського суспільства, з якого походять партнери. R6: «Його домінантне становище і задавання напрямку в усьому однозначно виходить з релігійних і культурних звичаїв у його рідній країні. В Єгипті домінантне становище чоловіків є само собою зрозумілим».
ДИСКУСІЯ
З проведеного нами дослідницького вивчення виникло кілька конкретних висновків, які в цій частині ми спробуємо обговорити з результатами аналогічно спрямованих джерел.
Домінантність, ролі та примушування
У проведеному нами дослідженні загалом п'ять із загальної кількості шести респонденток висловилися так, що їхні стосунки з партнером, який сповідує ісламську віру, були побудовані на чіткому розподілі ролей, причому жінки в цих стосунках займали роль чітко підпорядковану. Чоловіки ж з позиції домінантного становища задавали напрямок у де-факто всіх сферах партнерського співжиття, і про цей напрямок в принципі не дискутувалося. Причину цієї домінантної поведінки чоловіків респондентки ідентифікували у зразках поведінки, які є звичними в країнах походження партнерів і формуються місцевим суспільством та ісламською релігією. Цікаве відкриття щодо цієї сфери нам може надати дослідження під назвою Muslim Immigrant Men's and Women's Attitudes Towards Intimat Partner авторок: Marialuisa Gennari, Cristina Giuliani, Monica Accordini, які в наведеному дослідженні зосередилися на проблематиці домашнього насильства та становища жінок у подружніх парах мігрантів з Марокко, Єгипту та Пакистану. Наведене дослідження було опубліковане в 2017 році на сервері Europe´s Journal of Psychology і було проведене в Італії. Авторки походять з Università Cattolica del Sacro Cuore і для аналізу даних використали стратегію контент-аналізу. Результати цього дослідження вказують на те, що мусульманські подружні союзи проявляються чітким розподілом ролей і владною нерівновагою, заснованою на підпорядкованому становищі жінки в цьому союзі. Дивно, що на привілейованому і вищому становищі чоловіків погоджуються як мусульманські чоловіки, так і їхні мусульманські дружини. Жінки самі вказують, що вони повинні бути слухняними своїм чоловікам. Жінки не виключають також насильницької поведінки з боку своїх чоловіків, яку слід було б заради добра і збереження сім'ї скоріше терпіти. Також без різниці вказують на обмежену можливість самовизначення та обмежену можливість вибору порівняно з їхніми чоловічими відповідниками. Авторки як причину цього вищого становища чоловіків і примушування до послуху вказують на повторення традиційних гендерних ролей, які були прийняті в країнах походження. (Gennari, Giuliani, & Accordini, 2017). Результати наведеного дослідження, отже, збігаються з виявленими нами результатами у сфері чіткого розподілу ролей і домінантної поведінки чоловіків. Також і насильство чи погрози насильством вказуються як у дослідженні авторок, так і у свідченнях деяких наших респонденток. Різниця, однак, полягає в прийнятті цієї поведінки. У той час як мусульманські жінки цю поведінку і становище своїх чоловіків приймають, респондентки, що походять з Чеської Республіки, з цими позиціями довгостроково не можуть змиритися, і в деяких випадках вони є навіть причиною припинення стосунків з їхнього боку.
Про те, що домінування чоловіків у мусульманських суспільствах є цілком звичним і соціально прийнятним з боку мусульманських жінок, включаючи можливе фізичне насильство, що чиниться щодо цих жінок, свідчить інше дослідження, яке було розроблене в Пакистані авторами: Tazeen Saeed Ali, Noureen Karamali, Omer Malik. З дослідження однозначно випливає, що жінки в цьому суспільстві виконують суто підпорядковану роль і переконані, що їхнім обов'язком є йти назустріч чоловікові та слухатися його, і що чоловік є керівною особою всього домогосподарства. Автори зазначають, що причиною цієї домінантності та великого тиску на жінок є неправильне тлумачення релігійних текстів. (Ali, Karamali, & Malik, 2014).
Отже, можна констатувати, що домінантне становище чоловіків, чітке визначення напрямку та вимога підпорядкованого становища жінок є типовою рисою партнерських стосунків, у яких перебуває чоловік, що сповідує ісламську віру. Ці риси є однаковими незалежно від того, чи йдеться про інтеркультурні стосунки, чи про гомогенні стосунки між партнерами, які обидва сповідують ісламську віру. Як підтвердило це дослідження, не має значення навіть те, чи переживаються стосунки в країні, де іслам є домінуючим, чи в європейському просторі. Наведені факти відповідають і висловленим припущенням наших респонденток про те, що домінантна поведінка та чіткий розподіл ролей походять із культурних і релігійних норм, вкорінених у мусульманських суспільствах, і переносяться чоловіками в цілком відмінне культурне та релігійне середовище, у якому вони знову застосовуються у стосунках.
Обмеження свободи пересування та розваг
Зі свідчень наших респонденток у більшості випадків було зрозуміло, що партнери, які сповідують ісламську віру, не мають наміру приймати дружбу своїх партнерок з іншими чоловіками, а в деяких випадках відмовлялися приймати і місцеві європейські розваги, де чоловіки та жінки розважаються разом. Проблемою була і певна зайнятість респонденток. Наприклад, одна респондентка в нашому дослідженні зазначала, що її марокканський хлопець не бажав, щоб вона працювала в ресторані, оскільки там вона контактує з іншими чоловіками, що, як стверджується, у Марокко є немислимим. Аргументація марокканського партнера у випадку респондентки корелює з аргументами, які звучать у випадку частини марокканських чоловіків також у дослідженні авторок Marialuisa Gennari, Cristina Giuliani, Monica Accordini. Авторки у своєму дослідженні, серед іншого, зазначають, що деякі марокканські мігранти мають побоювання щодо того, щоб їхні марокканські дружини працювали, наприклад, у сфері гостинності, де вони контактували б з іншими чоловіками. Проте підхід марокканських чоловіків є ще досить відкритим до інтеграції жінок на ринок праці, натомість пакистанські та єгипетські чоловіки взагалі не бажають, щоб їхні дружини працювали. (Gennari, Giuliani, & Accordini, 2017).
Про можливість обмеження вільного пересування чи контактів жінок з боку чоловіків згадує Bezoušková, яка при детальному аналізі ісламського сімейного права, що практикується зазвичай в арабських країнах, зазначає, що чоловік може за певних обставин заборонити жінці виходити з дому або відвідувати конкретних осіб. (Bezoušková, 2013).
У країнах і спільнотах, де іслам домінуюче представлений, є звичайною практикою, що жінки виконують ролі в домогосподарстві і більшість часу проводять усередині своєї родини, а в житті суспільства чи на ринку праці майже не беруть участі. На це ми вказували в минулому в іншому власному дослідницькому опитуванні, див. (Cvrček T. , 2018). Отже, ймовірно, що низка заборон та обмежень партнерів наших респонденток походитиме зі звичайної практики, яка вкорінена в країнах їхнього походження. Чоловіки згодом застосовують цю практику не лише в шлюбних, а вже й у партнерських стосунках, що переживаються з жінкою, яка походить із чеського культурного середовища, у якому представництво жінок і чоловіків на ринку праці, у суспільстві та розвагах є рівноцінним і без обмежень.
Релігійна практика та культурно-суспільні уявлення і вимоги партнерів
Респондентки розповіли, що їхні партнери, які сповідують ісламську віру, у більшості випадків дотримуються принаймні деяких із релігійних обов'язків, що містяться в п'яти стовпах віри (шахада, регулярна п'ятиразова молитва, закят, піст у місяці Рамадан, паломництво до Мекки). У всіх випадках було згадано дотримання посту в місяці Рамадан. Часто респондентками згадувалося практикування особистої молитви, а в деяких випадках респондентки зазначали, що партнери відвідували мечеть або вивчали релігійні тексти. Ці висновки щодо релігійної практики партнерів респонденток не є жодним чином дивними в контексті результатів опитування, проведеного в мусульманських суспільствах з боку Pew Research Center. Опитування було проведене у 2012 році на обраних територіях, де знаходяться мусульманські популяції, і опитування було зосереджене лише на мусульманах. У цьому опитуванні респондентів запитували про те, чи дотримуються вони посту в місяці Рамадан. Результатом було виявлення того, що в Туреччині дотримується посту 84 % мусульман, у Марокко 98 %, у Єгипті 95 % і на Палестинських територіях 94 %. Молитву кілька разів на день практикує 42 % турків, 69 % марокканців, 60 % єгиптян і 74 % палестинців. Мечеть відвідує принаймні один і більше разів на тиждень загалом 44 % турків, 54 % марокканців, 61 % єгиптян і 55 % палестинців. Релігійні тексти, конкретно читання чи прослуховування коранських віршів, практикує 72 % турків, 97 % марокканців, 99 % єгиптян і 98 % палестинців. Дані щодо Алжиру, звідки походив партнер однієї з респонденток, у цьому опитуванні відсутні. (Pew, 2012). Область, звідки походить партнер, вищезазначений як такий, що походить з Аравійського півострова, не обговорювалася навмисно, щоб неможливо було ідентифікувати країну походження, що було виразним бажанням респондентки. Нагадаємо, однак, що країни, які знаходяться на Аравійському півострові, зараховуються до сильно консервативних.
Часто згадуваною принциповою проблемою для продовження інтеркультурних стосунків із партнером, який сповідує ісламську віру, була вимога, щоб діти, народжені з цих стосунків, були мусульманами, тобто за вірою батька. Нагадаємо, що цей принцип застосовується зазвичай у мусульманських країнах, і на нього вказує також Bezoušková. (2013). Bezoušková, однак, зазначає й інші факти, які випливають із низки сучасних правових норм, чинних у мусульманських країнах, а саме, наприклад, що для доброго виховання дитини необхідно, щоб жінка-мати зразково дотримувалася релігійних обов'язків, щоб не сталося морального зіпсуття дитини. Проблема виникає тоді, коли жінка є іновіркою чи невіруючою. Якщо йдеться про християнку чи юдейку, їй, згідно з деякими сьогоднішніми правовими розпорядженнями, дозволено виховання дитини лише до певного віку. Правова норма Бахрейну не дозволяє виховання іновіркою взагалі. (Bezoušková, 2013). Наведені норми мусульманських країн можуть бути, на нашу думку, причиною, чому ці вимоги з боку мусульманських чоловіків в інтеркультурних стосунках висуваються і поза межами мусульманських країн, вони просто можуть бути прийняті як норма і перенесені також в інше середовище.
Одяг
Ми отримали від наших респонденток досить різні відповіді щодо вимог до одягу, які висували їхні партнери. Нагадаємо, що в одному випадку вимагалося покриття голови у вигляді хіджабу, йшлося про партнера родом з Марокко. В інших випадках вимагався лише пристойний, незухвалий одяг, а в одному випадку сексуальний одяг купував сам партнер. Нам не вдалося знайти дослідження на тему вимог мусульманських чоловіків до одягу їхніх немусульманських партнерок. Так само нам не вдалося знайти для обговорення цієї сфери жодного дослідження, яке було б зосереджене на вимогах мусульман до одягу своїх дружин у європейському просторі. Однак нам може стати в пригоді частина опитування, представленого в Pew research center у січні 2014 року, все дослідження було проведене University of Michigan’s Institute for Social Research. З цього опитування випливає, що навіть у мусульманських країнах ставлення до одягу жінок є досить різним. До зазначеного опитування було включено загалом 7 країн, де мусульмани становлять більшість (Туніс, Єгипет, Туреччина, Ірак, Ліван, Пакистан, Саудівська Аравія). Однак із зазначених країн лише дві є рідними й для партнерів наших респонденток, а саме Єгипет і Туреччина. Результати показують, що за непокриття жінок виступає загалом 4 % єгиптян, натомість за принаймні часткове покриття, особливо волосся, — 85 %, 9 % виступають за покриття у формі нікабу і 1 % вважає прийнятним одягом паранджу. У Туреччині 32 % опитаних віддають перевагу непокриттю жінок у громадських місцях, 65 % віддають перевагу якомусь зі способів покриття волосся і 2 % — нікабу, паранджа тут не представлена взагалі. Лише для ілюстрації зазначимо, що в Лівані 49 % опитаних віддають перевагу непокриттю, 47 % віддають перевагу якомусь способу покриття волосся, 1 % віддає перевагу нікабу і 2 % віддають перевагу паранджі (Pew, 2014). Незвично ліберальні результати щодо одягу жінок у Лівані, на нашу думку, зумовлені тим, що в цій країні значна частина населення сповідує християнство, яке ставиться до цього питання далеко не так стримано, як іслам.
Алкоголь і харчування
У нашому дослідженні всі респондентки без винятку чітко зазначили, що їхні партнери засуджують вживання свинини. Нагадаємо, що вживання свинини заборонено вже в первинних релігійних текстах, зокрема, наприклад, у текстах Корану (Hrbek, 2012). У контексті вищеобговорюваних результатів уже було зазначено, що релігійні тексти вивчає переважна більшість мусульман у Туреччині, Марокко, Єгипті та на Палестинських територіях. Отже, можна підтвердити загальновідомий факт, що відраза до свинини матиме насамперед релігійне підґрунтя, з яким партнери респонденток знайомляться під час згаданого вивчення релігійних текстів. У дослідженні Drápalová та Kolářová, проведеному у 2001 році в Пльзені, у свідченнях респондентів ісламського віросповідання іноді з'являлися випадки, коли від заборони вживання свинини відмовлялися (Drápalová & Kolářová, 2003), це відкриття є дивовижним, оскільки у випадку партнерів наших респонденток про свідому відмову від вживання свинини не могло бути й мови.
ВНЕСОК У ПРАКТИКУ
На нашу думку, проблематика співжиття чеських жінок із партнерами, що походять із мусульманських країн, є науково сильно недооціненою сферою. Мусульманська спільнота на території Чеської Республіки порівняно з країнами Західної Європи є досить нечисленною, і змішаних стосунків чеських жінок із чоловіками, які сповідують ісламську віру і походять із культурно та соціально відмінного середовища, небагато, але все ж таки міжкультурні стосунки такого характеру трапляються. Ці стосунки, як було підтверджено проведеним нами дослідженням, можуть містити низку важкозрозумілих для нас соціально-культурних та релігійних особливостей, які можуть, на нашу думку, призвести до краху стосунків або, можливо, шлюбу, а отже, і до розпаду сім'ї.
Якщо станеться розпад такої міжкультурної сім'ї, ймовірно, що тут проводитимуть інтервенцію фахівці низки професій, насамперед соціальні працівники, психологи та поліцейські. У разі такої інтервенції необхідно знати підводні камені, особливості та можливі соціально-патологічні ризики, які можуть виникати в таких міжкультурних стосунках або вже латентно існувати в них. При виникненні такої ситуації знання з проведеного нами дослідження, включаючи представлені тут результати, могли б добре послужити цим фахівцям для ідентифікації можливої соціально-патологічної поведінки та полегшити її вирішення.
ВИСНОВОК
На завершення можна констатувати, що нам успішно вдалося детально описати весь перебіг міжкультурних партнерських стосунків між чеською жінкою, що походить із середовища Центральної Європи, яка є невіруючою або сповідує християнську віру, і партнером, який сповідує іслам і походить із країни, де суспільство сформоване ісламськими звичаями та приписами.
Картографуючи цей процес, ми дійшли висновку, що в даних стосунках відбувається взаємодія двох осіб, які, як правило, мають абсолютно різне уявлення про організацію багатьох сфер життя. Для чоловіків, які сповідують ісламську віру, у більшості випадків є абсолютно неприйнятним, щоб їхні партнерки проводили час у компанії друзів чоловічої статі та щоб у стосунках вимагали рівного розподілу ролей. Мусульмани в даних стосунках намагаються утримати абсолютно домінантну позицію, причому за будь-яку ціну, і про вимоги своїх партнерок у переважній більшості випадків взагалі не дискутують.
Чоловіки в цих стосунках мають до своїх партнерок багато вимог, які випливають із релігійних та культурних звичаїв, поширених у країнах їхнього походження. Варто згадати вимоги щодо зміни харчування, часто також вимоги щодо прийняття віри або спрямування релігійної орієнтації дітей, народжених у цих стосунках. Частим явищем є також заборона вживання алкогольних напоїв, участь у низці видів розваг і вже згадане неприйняття контактів з іншими чоловіками, як на особистому дружньому рівні, так і в деяких випадках на професійному рівні.
На основі отриманих нами результатів даних необхідно констатувати, що чоловіки, які сповідують іслам, приносять у стосунки з чеськими партнерками релігійні, соціальні та культурні уявлення, які є звичними в їхніх країнах походження, і не мають наміру від них відступати навіть у тому випадку, якщо партнерки не визнають ці цінності та позиції. Низка виявлених нами моделей поведінки та вимог, що висуваються до чеських партнерок, знаходить підтримку в релігійних текстах, таких як Коран і збірки хадисів, яким понад 1400 років, і тому закладені в них позиції, що передаються з покоління в покоління, міцно вкорінені в чоловіках, які сповідують іслам. Були зафіксовані й випадки, коли чоловіки у сфері сімейного життя часто посилаються на практику ісламського права, яку, однак, хочуть застосовувати й на території європейських держав, де відбувалися міжкультурні стосунки. Тут ми маємо на увазі насамперед можливі шлюби та розлучення. Дану тему, проте, не вдалося детальніше опрацювати, оскільки не було знайдено відповідних респонденток, які мали б досвід шлюбу, заснованого на ісламських правових нормах.
Це, іноді навіть ригідне дотримання релігійних і культурних приписів та звичаїв, а також сильно домінантне становище мусульманських чоловіків у партнерських стосунках, як правило, є причиною припинення цих міжкультурних стосунків.
Ставлення жінок у більшості випадків є спільним: на початкових етапах стосунків вони пристосовуються до вимог і розпоряджень своїх партнерів. Проте в певний момент настає перелом, і відбувається розпад цих стосунків. Головною причиною припинення стосунків з боку жінки є вимога партнерів, щоб діти, які можуть народитися в цих стосунках, виховувалися в ісламській вірі. Частою причиною також є нульова акцептація вимог жінок щодо можливості впливати на розвиток стосунків. Згідно з нашими висновками, можна констатувати, що у випадку міжкультурних партнерських стосунків чеських жінок із чоловіками, які сповідують ісламську віру і походять із середовища мусульманських країн, йдеться про поєднання двох цілком відмінних людських істот, які мають абсолютно різне сприйняття суспільства та цінностей. Отже, доречно ретельно зважити, чи варто інвестувати час та енергію в такі стосунки. Як було встановлено, жінки часто вступають у такі стосунки з уявленням, що вони будуть розвиватися подібно до стосунків із партнером, який походить із того самого культурного середовища. З нашого дослідження очевидно, що ці уявлення не справджуються.
З міжкультурними стосунками соціальні працівники, поліцейські та представники інших професій у Чеській Республіці дотепер стикалися радше епізодично. У досліджуваних тут випадках з боку соціальних працівників та інших фахівців не було здійснено жодного втручання.
Проте ймовірно, що в межах міграції або навчання студентів із мусульманських країн стосунки такого характеру в ЧР будуть і надалі зберігатися, і, можливо, їхня кількість зростатиме. Проведеним дослідницьким вивченням було встановлено, що такі стосунки можуть демонструвати певні соціально-патологічні явища, а саме: фізичне насильство або значне обмеження особистої свободи. Обмеження особистої свободи, згідно з нашими висновками, може виникати у вільній виборі професії, або у встановленні соціальних контактів, чи у вільному пересуванні партнерки. Низка інших соціально-патологічних явищ може виникнути в межах виховання спільної дитини, що могло б вимагати втручання, наприклад, OSPOD. Для успішного входу в середовище такої міжкультурної сім'ї, ймовірно, буде доцільно рефлексувати культурно-релігійні та соціальні звички мусульманських партнерів. Це буде можливо лише за умови доброї теоретичної обізнаності з ісламською вірою та нормами, які пов'язані з мусульманським суспільством. Однак ми не маємо на увазі, що будь-яке втручання в це середовище повинно підпорядковуватися нормам і звичаям, що випливають із віри партнера. Навпаки, будь-яке втручання має здійснюватися з метою усунення патологічної поведінки або захисту особи, яка перебуває під загрозою, а не з метою захисту та підтримки ісламських цінностей у цій сім'ї. Добре знання такого середовища та застосовуваних норм, проте, може допомогти у виявленні низки інших прихованих явищ.
Ми твердо віримо, що результати нашого дослідницького вивчення могли б допомогти зорієнтуватися в такій складній сфері, якою, безумовно, є міжкультурні стосунки з особою, що сповідує ісламську віру.
Автор: PhDr. Tomáš Cvrček Автор займається проблематикою ісламу та міграції вже багато років, зокрема в межах вищої освіти. З проблематикою міграції та соціально-патологічних явищ у сфері міжособистісних стосунків автор часто стикається також під час своєї професійної практики.
Попередня публікаційна діяльність автора:
Cvrček, T. (30. červen 2018). Proces integrace migrantů z muslimských zemí do německé společnosti, pohledem českých lékařů a zdravotníků pracujících ve Spolkové republice Německo. Analýza rozhovorů. [online]. [cit. 2019-01-08].,Prohuman.cz.Dostupné z: https://www.prohuman.sk/zdravotnictvo/proces-integrace-migrantu-z-muslimskych-zemi-do-nemecke-spolecnosti-pohledem-ceskych-zdravoniku-v-nemecku
Список бібліографічних посилань
ЕЛ. РЕСУРСИ
Gennari, M., Cristina GIULIANI a Monica ACCORDINI. Muslim immigrantmen'sand women'sattitudestowardsintimate partner violence.Europe’sJournalof Psychology [online]. [cit. 2019-07-29]. DOI: 10.5964/ejop.v13i4.1411. ISSN 1841-0413. Dostupné z: https://ejop.psychopen.eu/article/view/1411
Ali, T. S., Karamali, N., &Malik, O. (21. červenec 2014). OpinionArticle Open Access Women’sPerception and Attitudetowards Male Dominancy and Controlling Behaviors. Arts and SocialSciencesJournal, [online]. [cit. 2019-01-08]Dostupné z:https://www.omicsonline.org/open-access/womens-perception-and-attitude-towards-male-dominancy-and-controlling-behaviors-2151-6200-S1-004.php?aid=28652.
Cvrček, T. (30. červen 2018). Proces integrace migrantů z muslimských zemí do německé společnosti, pohledem českých lékařů a zdravotníků pracujících ve Spolkové republice Německo. Analýza rozhovorů. [online]. [cit. 2019-01-08].,Prohuman.cz.Dostupné z: https://www.prohuman.sk/zdravotnictvo/proces-integrace-migrantu-z-muslimskych-zemi-do-nemecke-spolecnosti-pohledem-ceskych-zdravoniku-v-nemecku
CVRČEK, Tomáš. (Cvrček, Postavení žen a sociálně-kulturní specifika v interkulturním partnerském vztahu s mužem vyznávajícím islámskou víru , 2020)[online]. Příbram, 2020 [cit. 2021-03-29]. Dostupné z: https://opac.crzp.sk/?fn=detailBiblioForm&sid=42FF770CB0BE777972F62B521E7F. Rigorózní. Vysoká škola zdravotníctva a sociálnej práce Sv. Alžbety v Bratislave.
Pew. (8. leden 2014). Howpeople in Muslim countriespreferwomen to dress in public. [online]. [cit. 2019-06-06], Pewresearch center. Dostupné z: https://www.pewresearch.org/fact-tank/2014/01/08/what-is-appropriate-attire-for-women-in-muslim-countries/
The World’s Muslims: Unity and Diversity. Pew Research Center: Religion & Public Life [online]. Washington, DC USA, AUGUST 9, 2012 [cit. 2021-04-01]. Dostupné z: https://www.pewforum.org/2012/08/09/the-worlds-muslims-unity-and-diversity-executive-summary/
Drápalová, B., & Kolářová, I. (květen 2003). Manželství s cizincem (cizinkou) muslimského vyznání (Etnologický ústav AV ČR). [online]. [cit. 2019-06-20], cizinci.cz. Dostupné z: http://cizinci.cz/cs/2227-2003-manzelstvi-s-cizincem-cizinkou-muslimskeho-vyznani-etno
КНИГИ
Bezoušková, L. (2013). Islámské rodinné právo se zaměřením na právo manželské. Praha: Leges, s.r.o. ISBN 978-80-87576-55-7.
Hrbek, I. (2012). Korán. Brno: Československý spisovatel s.r.o.
Hendl, Jan. Kvalitativní výzkum: základní teorie, metody a aplikace. Čtvrté, přepracované a rozšířené vydání. Praha: Portál, 2016, 440 s. ISBN 978-80-262-0982-9.