Нотатки щодо освіти соціальних працівників у контексті готовності випускників до роботи з клієнтами на практиці У межах цієї статті я хотіла б представити деякі етичні дилеми та питання, з якими я, як викладач вищої школи на Кафедрі соціальної роботи, стикаюся та з якими змушена працювати у своїй практиці. Про згадані рекомендації йдеться у багатьох статтях та дискусіях, проте реальність змін є надто розмитою, тому я спробую знову закликати до реформи освітньої системи, яка б вирішила етичні дилеми багатьох педагогів.

Уявлення громадськості про соціальну роботу як професію, і особливо про навчання за спеціальністю «соціальна робота», у Словаччині не є дуже прихильним чи доброзичливим. Причини цього різні, але як педагоги ми повинні в межах саморефлексії переосмислювати все від самого джерела професійної соціальної роботи, тобто від підготовки студентів до виконання професійних обов'язків. Яке у нас власне ставлення та підхід до професії викладача вищої школи та до професії соціального працівника, а також до самої галузі соціальної роботи? Чи відображаємо ми ці позиції перед студентами? Яке послання та враження ми їм залишаємо? Ми мотивуємо їх, підтримуємо чи знецінюємо їхнє навчання та фах? Чи є ми зразковими моральними та професійними прикладами? Чи представляємо та підтримуємо ми позитивний імідж соціальної роботи? Правда полягає в тому, що ми суттєво впливаємо на думку студентів, а вони, своєю чергою, через свій підхід, погляди та практику транслюють її оточенню. У суспільній думці досі переважають скоріше зневажливі погляди на наших випускників, педагогів, а також узагальнення медійних скандалів, пов'язаних із професією. У цій колективній свідомості є і наша частка, і можливість змін також лежить на наших плечах. На завершення цього етичного питання не можу не навести вислів OSHA: «Ті, хто зачаровані особистістю вчителя, можуть не помічати прогалин у його вченні, але ті, на кого його вчення не справило впливу, побачать лише прогалини».

Наступна етична дилема, з якою я стикаюся на практиці, стосується готовності випускників до виконання професійної діяльності. Система освіти є негнучкою, суттєвих змін з моменту заснування спеціальності не відбулося, тоді як вимоги та зовнішня реальність постійно змінюються. Вища школа в сучасну епоху інформаційних технологій надає мінімум інформації, діючи як дуже слабкий пошуковик порівняно з можливостями інтернету. Факти, теорії, інформація, тексти законів — усе це доступно в інтернеті для кожного. Окрім диплома, ми, по суті, не надаємо жодної значущої переваги. Ми досі не змогли застосувати вислів Коменського «школа через гру», принципи досвідної педагогіки, а також психологію мотивації та навчання. Студенти «сто разів» чують теорію, але не бачать її. Як керівник післядипломних семінарів, дозволю собі сказати, що більшість студентів реально не проходять практику у встановленій кількості годин, а якщо й проходять, то виконують допоміжні роботи, які лише побічно пов'язані із соціальною роботою. Через те, що під час навчання їх не тренують і не готують практично, вони бояться невдачі під час виконання роботи. З іншого боку, ми не можемо звинувачувати організації у частих небажаннях допускати студентів до прямої роботи з клієнтами з цілком зрозумілих причин. Це «замкнене» коло, яке призводить до того, що офіційно, згідно із законом, студенти мають практику, але не мають уявлення про реальність чи досвіду. Помилкою з боку освітніх установ є недостатня співпраця з організаціями при забезпеченні практики: студентів забагато, а організації не мають часу займатися ними, та й не вбачають у цьому жодного значного сенсу чи переваг.

Помилково припускати, що студентів влаштовує нинішня система — лекція — самостійне навчання — іспит. На основі багатьох опитувань самі студенти закликають до необхідності впровадження практичних методів навчання. Одним із результатів опитування в межах проєкту «Ближче до працевлаштування завдяки кращій підготовці до практики під час навчання у ВНЗ», організованого громадською організацією ASSP у 2008 році, було те, що 48 % опитаних студентів не відчувають, що школа дає їм достатні знання, навички та досвід, необхідні для виконання допомагаючої професії. Вони вимагали сильнішого поєднання теорії та практики, тренувань тестів та методів, стандартних процедур, роботи з допоміжними засобами, більше прикладних завдань для закріплення знань, більше інформації про нові тренди, відпрацювання конкретних технік та процедур роботи з різними клієнтами, а також інформації про те, як доцільно ці процедури та техніки поєднувати, активностей, спрямованих на самопізнання та тренування соціальних навичок, інтерактивних предметів, спрямованих на розвиток особистісних та професійних компетенцій. Студентів не влаштовує спосіб викладання, коли викладачі лише переказують вивчену інформацію з книг та публікацій. Рекомендацією цього опитування було, серед іншого, те, що практичні потреби під час виконання професії повинні більше визначати зміст навчання (Gymerská, 2008). В опитуванні магістра Радослава Венгріна (2013), де респондентами були соціальні працівники та кризові інтервенти на практиці, 75 % респондентів не вважають, що комунікативні навички достатньо представлені в освітньому процесі у вищих школах.

У межах заключної дискусії на соціально-психологічних тренінгах я отримую зворотний зв'язок від студентів, які вітали б більше тренінгів та воркшопів, попри те, що вони є заочниками. На тренінгах з консультативних навичок вони часто стикаються з браком комунікативних навичок і не мають досвіду роботи з клієнтами, попри те, що пройшли 4 практики. Студенти хочуть вчитися для життя, а не для школи, як сказав би Сенека.

З цим незнанням реальної соціальної роботи пов'язана і дилема совісті чи відповідальності педагога при оцінюванні. На випускних іспитах ми повинні оцінювати студента, який відповів на теоретичне питання іспиту на відмінно, але не орієнтується у питаннях практики. Дилема полягає в тому, чи видавати диплом студенту, якого ми оцінили на основі гарної здатності запам'ятовувати та очевидно приділеного часу на навчання, але ми відпускаємо його в реальність без практичних навичок та вмінь. Припущення, що він все одно не буде займатися соціальною роботою професійно, оскільки заочники часто працюють в інших галузях, має бути неприпустимим для педагога. Ми завжди повинні думати про те, щоб кожен випускник був здатний виконувати професію одразу після отримання диплома. Вища освіта для випускників має бути реальною можливістю зміни поточної професії. Поклавши руку на серце, ніхто б не пішов до лікаря, якби знав, що той знає людське тіло лише з книг без картинок...

Як я вже зазначала, зміна освітньої системи на кафедрах соціальної роботи могла б суттєво допомогти у зміні громадської думки щодо соціальної роботи як професії, щодо навчання соціальній роботі, а також щодо якості соціальної роботи при наданні соціальних послуг. Як закликали інші колеги, необхідно збільшити частку практичних занять порівняно з теорією, що викладається в межах навчання. У світовій тенденції відбувається відхід від конвенційного навчання, орієнтованого на зміст, до освіти, орієнтованої на компетентність та результативність. Більший акцент робиться на здатності використовувати інформацію, на відміну від вивчення самої інформації (Oliver, 2003). Педагоги переходять із ролі «експерта з певного змісту» до ролі ментора (Zhao, 2011). У центрі уваги — студент, а не вчитель, і навчання адаптується до його потреб, здібностей, інтересів та темпу. Водночас це вимагає більшої активності від студента, який таким чином усвідомлює свою більшу відповідальність у власному процесі навчання. Замість отримання знань йдеться про конструювання, створення знань (Zhao, 2011). Наступні пропозиції мали б цьому посприяти:

Від освітньої системи кожної країни очікується найбільший прогрес у сфері інформаційно-комп'ютерних технологій для підтримки викладання. Школа як соціальний інститут змушена інтегруватися в нову концепцію інформаційного суспільства, яка характеризується зростанням потреби в роботі із засобами інформаційних технологій. Завдяки належному використанню інтернету в освітньому процесі може відбутися підвищення якості викладання, що є створенням цінності, яка до того ж є вимірюваною (додаткова кількість знань, які студенти не отримали б без використання технологій, плюс зекономлені витрати педагога на викладання).

E-learning ми можемо розуміти як мультимедійну підтримку освітнього процесу з використанням сучасних інформаційних та комунікаційних технологій. Його основним завданням є необмежений у часі та просторі доступ до освіти. Він не замінює класичні аудиторії, а підносить їх на вищий рівень і представляє собою спробу взаємної інтеграції освіти та інформаційних технологій. До найбільших переваг e-learning належить можливість його поєднання з класичним навчанням, так званий blended-learning, який поєднує досвід вчителя з перевагами інформаційних технологій. Завдяки цьому освіта виходить на нові рівні, для студентів вона часто є більш захопливою, адресною та ефективною. E-learning створює платформу, про яку пишуть у підручниках з теорії освіти як про платформу освіти майбутнього.

Переваги впровадження e-learning для студентів:

  • презентування інформації навчального матеріалу – порівняно з традиційною навчальною літературою комп'ютер дозволяє надавати доступ до інформації, скоригованої педагогами, що оновлюється майже миттєво в разі потреби,
  • індивідуальне часове та просторове планування навчання,
  • консультації з педагогами у визначеній формі та у визначений час,
  • взаємна кооперація між студентами, співпраця над проєктами,
  • необмежений та багаторазовий доступ до джерел інформації, студент може повторювати навчальний матеріал з попередніх курсів або ж дізнаватися про зміни, що відбулися в теорії,
  • миттєвий зворотний зв'язок,
  • студент стає не лише об'єктом, а й суб'єктом навчального процесу,
  • гнучка робота з новими знаннями та інформацією,
  • компактна література та інші важливі інформаційні ресурси, необхідні для завершення навчання, в одному місці,
  • отримання більшої кількості часу на навчання, оскільки матеріали та умови для проходження курсу доступні вже на початку семестру,
  • наявність матеріалів, орієнтованих на практичні дії та навички соціального працівника – зразкові відео з консультаційного процесу, аудіозаписи, приклади, рішення тощо.

Переваги впровадження e-learning для педагогів:

  • координація роботи педагогів, які викладають один і той самий предмет – уніфікація матеріалів,
  • надання індивідуальних завдань, вправ, посилань для студентів – оскільки вони будуть індивідуальними та надсилатимуться педагогу через інтернет, можна прозоріше перевіряти їхню оригінальність, і всі результати будуть на сервері,
  • можливість для вчителя стати лектором, який приділяє увагу проблемним зонам,
  • можливість консультувати студентів будь-де (за наявності доступу до інтернету),
  • огляд усіх матеріалів, що надаються студентам протягом усього навчання,
  • можливість дискусії зі студентами та педагогами на форумах,
  • можливість презентації власної творчості,
  • якість викладання не такою мірою залежить від презентаційних навичок викладача, велику вагу при оцінюванні якості мають навчальні матеріали.

Переваги впровадження e-learning для школи:

  • зниження витрат на лекційну діяльність педагогів (для деяких предметів),
  • підвищення публікаційної активності педагогів, які створюють спільні конспекти в межах уніфікації лекційної діяльності одного предмета,
  • якісніше, точніше та адресніше оцінювання освітнього процесу,
  • потенціал можливості збільшення кількості студентів без впливу на навчальні потужності,
  • низькі витрати на впровадження e-learning порівняно з минулим – у найпростішому випадку йдеться лише про зарплату програміста,
  • зниження витрат на відрядження та проживання для педагогів.

E-learning ми можемо використовувати для публікації фотографій, аудіозаписів (напр., лекцій), відеозаписів, придатних як практичне доповнення до навчання, презентації організацій, що займаються соціальними послугами (які студенти часто не знають), «ринку» можливостей для практики. Це також створює простір для створення перевірочних тестів, кейс-стаді та їхніх рішень, альтернативних рішень, демонстрації консультаційного процесу, зразків реєстраційних карток для клієнтів тощо. Відхід від традиційного пасивного навчання (слухання, спостереження та ведення нотаток) до інтерактивності та багаторазового каналу отримання інформації допомагає досягати кращих результатів у навчанні. Водночас навчальні матеріали мультимедійного характеру своєю привабливістю та інтерактивністю більше заохочують і мотивують студентів до навчання (Zhao, 2011).

Якби ми надали теоретичну інформацію та вимоги студентам в інтернеті ще до початку курсу, студенти приходили б на лекції вже з вивченою теорією, і з’явився б простір для додаткових роз’яснень та запитань, а головне — для педагога, який би пояснив теорію в реальності та на прикладах, сценках тощо. Результатами курсу могли б бути: практична презентація результатів індивідуальної та командної роботи, дискусія, демонстрування, опрацювання кейс-стаді, вирішення кейс-стаді, написання есе, пропозиції рішень для заданого завдання, запис спостереження з поля, опрацювання запису анамнестичного інтерв’ю, проектна пропозиція, пропозиція щодо зміни законодавства, аналіз тощо. Результати завжди повинні вимагати необхідності вивчення теорії. Цим ми б виключили просте тестування пам’яті студента і спрямували б їх до критичного мислення та поєднання теорії з реальністю. Внеском e-learning навчання для студентів могла б стати широта кругозору, здатність створювати альтернативні рішення, здатність застосовувати теоретичні знання на практиці, здатність робити дедуктивні висновки, оцінювати, приймати рішення, здатність мислити відповідально та зважувати ризики.

Питання не в тому, чи впроваджувати e-learning у систему, а коли. Позитивним прикладом у нас є впровадження e-learning у Trnavská univerzita, Technická univerzita Košice, UKF Nitra, у Slovenská zdravotnícka univerzita тощо. Студенти першого курсу бакалаврської програми (денної та заочної форми навчання) «Прикладна економіка» на Fakulta sociálnych a ekonomických vied UK v Bratislave навчалися за допомогою методу blended-learning на предметі «Техніки академічного письма» та за допомогою e-learning на предметі «Інформатика». Результати оцінювальних листів вказали на простір для частішого використання методу blended-learning, коли лише 17 % студентів вважали ці методи менш прийнятною формою навчання (Decsi - Lovrantová, 2011).

Наступною пропозицією щодо впровадження практики є підтримка студентських проектів. Поки що ми не використовуємо потенціал креативних студентів та досвід зовнішніх фахівців, які працюють у різних сферах. Якби, наприклад, вони отримали завдання на початку четвертого курсу створити в командах проекти, які б за підтримки кафедри реально організували, вони б використали свої теоретичні знання для застосування на практиці, що згодом використали б при створенні випускної дипломної роботи з наданням рекомендацій для практики, які були б справді здійсненними. Педагоги відповідних кафедр могли б бути тьюторами та гарантами проектів, а також використовувати запущені проекти для своєї діяльності та для працевлаштування студентів на професійну практику. Таким чином ми могли б заповнити відсутні та необхідні сфери допомоги в соціальній сфері та створити простір для волонтерства та працевлаштування випускників. Ми б використали креативність, погляди та досвід молодих людей, яких би в такий спосіб мотивували як до навчання, так і до соціального відчуття та мислення. Часто можна почути, що молоді люди не мають правильно сформованих цінностей. Залученням до соціальної сфери, яка допомагає суспільству та іншим людям, і можливістю брати участь у видимому результаті своєї роботи ми б запропонували їм більше, ніж вони очікували б від навчання...

Висновок

J. Taylor сказав: «Наш обов’язок — зробити світ кращим, ніж ми його знайшли». У переносному значенні обов’язком нас, педагогів, має бути зробити освітню систему кращою, ніж ми її знайшли...

Автор: PhDr. Veronika Tolnayová, PhD. Список бібліографічних посилань

ADARSHA, Liana Safi. 2012. (r)Evolúcia vedomia. Martin: Hladohlas, 2012. 219 s. ISBN 978-80-89502-25-7. DECSI, Karol. - LOVRANTOVÁ, Katarína. 2011. Metóda a didaktika blended learning a e-learning vo vyučovaní technických predmetov v akademickom prostredí na Slovensku. Prípadová štúdia. In Medzinárodná vedecká elektronická konferencia pre doktorandov, vedeckých pracovníkov a mladých vysokoškolských učiteľov Prešov 2011. MVEK Prešov, Katedra pedagogiky FHPV PU. s. 381 - 387 [online]. Prešov: Katedra pedagogiky FHPV PU [cit. 2013-10-02]. Dostupné na internete: http://konferenciapresov2011.weebly.com/10/post/2011/06/desci-karol-lovrantov-katarna.html. GYMERSKÁ, Martina. 2008. Stav odborných praxí na katedrách VŠ humanitného smeru z Bratislavského samosprávneho kraja. In Význam odbornej praxe počas VŠ štúdia v sociálnej oblasti pre zamestnanosť. Bratislava: ASSP, 2008, s. 6 - 16. Elektronický zborník z konferencie. [online]. [cit. 2013-10-02]. Dostupné na internete: http://prax.assp.sk/files/dad39881541851cca5703d001381ee49 OLIVER, Ron. 2003. The role of ict in higher education for the 21st century: Ict as a change agent for education. In Proceedings of the higher education for the 21st century conference. Perth : Cowan University. 2003. [online]. [cit. 2013-10-02]. Dostupné na internete: http://citeseerx.ist.psu.edu/viewdoc/download?doi=10.1.1.83.9509&rep=rep1&type=pdf. VENGRIN, Radoslav. 2013. Kvalita komunikácie v krízovej intervencií. Bratislava. VŠ ZaSP sv. Alžbety v Bratislave. Diplomová práca. 84 s. ZHAO, Hong. 2011. Introducing ICT in a Traditional Higher Education Environment. In LIN, Song - HUANG, Xiong. Advances in Computer Science, Enviroment, Ecoinformatics, nad Education, China : CSEE, 2011, s. 129-132. ISBN: 978-3-642-23344-9. [online]. [cit. 2013-10-02]. Dostupné na internete: http://link.springer.com/chapter/10.1007/978-3-642-23345-6_25.

Доповідь була представлена на науковій конференції «Прикладна етика в соціальній роботі II», яка відбулася 16–17 жовтня 2013 року в П’єштянах.