На запитання, чому варто вивчати соціальну роботу, моєю відповіддю завжди буде допомога людям. Відчуття того, що я потрібна людям, наповнює мене і дає значно більше, ніж звичайне сидіння в офісі за купою паперів.
Змалечку я любила спілкуватися з людьми. Тому, оскільки я хотіла обрати роботу, яка б приносила мені задоволення і водночас радість, робота з людьми була найбільш підходящим вибором. Спочатку я думала, що буду допомагати людям лише у вільний час, але навчання у вищому навчальному закладі за цим фахом багато в чому змінило моє мислення, і я вирішила присвятити себе соціальній роботі на повну ставку.
Суть професії соціального працівника полягає в роботі з людьми, яка спрямована на вирішення їхніх безвихідних ситуацій. Соціальний працівник разом із клієнтом оцінює його життєву ситуацію, переживання та проблеми, які його турбують, а головне — причини, що призвели до нинішнього стану. Наступним кроком, в ідеалі, є пропозиція варіантів вирішення цієї ситуації та покращення рівня життя клієнта в різних сферах.
На мій погляд, спонукання клієнтів до правильного ставлення до життя та соціально прийнятної поведінки приносить велике задоволення, особливо тоді, коли це вдається і людина повертається на правильний шлях.
До вирішення проблеми соціальний працівник намагається прийти разом із клієнтом, тобто йдеться про інтенсивну співпрацю. У межах консультацій клієнти вчаться у соціального працівника, як розвивати свої здібності та вирішувати виниклі проблеми, а також вчаться відповідальності за власну соціальну ініціативу. Деякі клієнти не усвідомлюють своїх сильних сторін та позитивних якостей, які могли б використати як у своїй роботі, так і під час спілкування з людьми у звичайних ситуаціях. Тому соціальний працівник намагається мотивувати клієнта відкривати ці свої позитиви та вміти ними користуватися. Я вважаю, що для кожного соціального працівника, як і для мене, приємно спостерігати, як клієнт рухається вперед, нехай навіть маленькими кроками. Кожен такий крок є для мене та інших працівників сигналом, що ми добре виконуємо свою роботу. Саме в цьому ми бачимо сенс своєї діяльності. Адже нашою метою є допомога у підвищенні рівня життя клієнта та розвиток чи покращення соціальних відносин у соціальному середовищі.
Навчання соціальній роботі не лише мотивувало мене до повноцінної роботи соціального працівника, але й, головне, підготувало мене до неї. Роль соціального працівника має глибше значення, саме тому якість цієї роботи повинна відображатися не лише у фахових знаннях, а насамперед у практичному досвіді. Людина на такій посаді здатна розвиватися як інтелектуально, так і особистісно. Вона розвиває свої практичні знання та навички, які може використати під час роботи з майбутнім клієнтом. Навіть у ролі соціального працівника людина повинна постійно вчитися. Кожен день приносить нових клієнтів, а разом із ними — новий досвід.
А якими якостями повинен володіти соціальний працівник? У його особистісному арсеналі не повинні бути відсутніми ініціатива та динамічність. Це саме ті якості, які допомагають соціальному працівнику шукати нові можливості вирішення проблем клієнта. Насамперед необхідно мати інтерес до людей, до їхніх індивідуальних доль та проблем, при цьому не повинно бракувати бажання допомагати. Справляти враження людини, що викликає довіру, бути відкритою та поважати приватність клієнтів — це також належить до компетенцій соціального працівника.
На сьогодні я працюю переважно з дітьми, які перебувають у несприятливих умовах і потребують допомоги соціального працівника. На основі цієї роботи я навіть заснувала Громадський центр Marienka для дітей, оскільки робота з найменшими мені подобається найбільше. Діти для мене — найвдячніші клієнти, і найбільшою нагородою для мене є їхня щаслива посмішка. Звісно, йдеться не лише про роботу з дитиною, ми в однаковій мірі працюємо також із їхніми батьками або людьми, які проводять із дітьми найбільше часу.
Варто зазначити, що важливим завданням є не лише допомога людям, які самі звертаються до соціального працівника, а й пошук осіб, які потребують допомоги. Мушу наголосити, що необхідно намагатися викликати у клієнта підтримку та здатність самостійно керувати своїм життям, щоб уникнути падіння в несприятливе середовище. Це означає допомагати та мотивувати сім'ї до того, щоб вони утримувалися на «нормальному рівні функціонування». Залучати таких людей до різних заходів, оскільки багато хто навіть не знає про послуги, які можуть їм хоч трохи допомогти. Наприклад, діти, які не надто готуються до занять і пропускають уроки, ніяк не спрямовуються своїми батьками і не мотивуються до досягнення результатів. Батьки не дають їм жодного стимулу, і він не надходить також із громади, в якій вони живуть.
Деякі люди, можливо, потребують допомоги, але не знають, як її знайти. Тому важливо, щоб соціальний працівник також інтенсивно долучався до пошуку таких людей і намагався знайти спільні можливі рішення поточної соціальної ситуації. Соціальні працівники тісно співпрацюють із волонтерами та підтримують функціонування дозвіллєвих освітніх заходів для дітей або створення різних центрів. Мета полягає в тому, щоб залучити до активностей якомога більше людей, оскільки їхня власна діяльність може змінити їхнє суб'єктивне відчуття того, що вони непотрібні. Такі люди не розуміють середовище навколо себе і бояться братися за нові речі, страждають від браку життєвого кругозору та креативності.
У мене дуже гарне відчуття, коли я допомагаю своєму клієнту і бачу, що ці зусилля справді були того варті. Мотивацією для мене є клієнти, які особисто приходять подякувати і розповісти, як у них справи. Це ті успіхи, які наповнюють мене в роботі та мотивують до подальшого прогресу і більшого бажання допомагати.
У будь-якому разі я рекомендую навчання за фахом соціальна робота, а всім охочим вивчати цей напрямок раджу Вищу школу охорони здоров'я та соціальної роботи св. Єлизавети. Цей навчальний заклад дасть вам не лише теоретичні знання, а й у рівній мірі практичний життєвий досвід, який ви зможете пізніше використати у своїй роботі. Окрім перших двох ступенів навчання у цьому закладі, у разі зацікавленості можна пізніше вступити також на докторантуру, як це вирішила зробити я.
Авторка: Mgr. Tímea Csikósová Авторка є докторанткою Вищої школи охорони здоров'я та соціальної роботи св. Єлизавети у Братиславі