Вступ
Агресивність серед дітей сьогодні не є поодинокою. Чи то йдеться про агресивність у сімейному середовищі, у школі або, наприклад, на ігровому майданчику. Важливо вміти відрізняти одноразові прояви агресивності від повторюваних проявів. Якщо прояви агресивної поведінки відбуваються повторно і спрямовані на одну й ту саму дитину, йдеться вже про цькування. Визначення цькування донині не є однозначно окресленим. Існує кілька характеристик цього соціально-патологічного явища. За Роландом (Lines, 2007), цькування — це довготривале насильство, фізичне або психологічне, що здійснюється індивідом або групою проти індивіда, який не здатний захиститися в актуальній ситуації. Меллор (Lines, 2007), своєю чергою, визначив акт цькування так, що він виникає, якщо одна особа або група намагається порушити цілісність іншої особи тим, що знову і знову говорить образливі або болючі речі. Іноді це бійки, штовхання людей або примушування їх до віддачі грошей. Особа, яку цькують, не може зупинити те, що відбувається, і побоюється, що це станеться знову. Ми не говоримо про цькування у випадку, коли є дві людини приблизно однакової сили. Кожне визначення цькування, включаючи вищезгадані, звісно, є правильним, оскільки вони мають спільні ознаки. Цей акт відбувається різними способами. Форм цькування є кілька, залежить лише від того, з якого погляду ми дивимося на це негативне явище. Найчастіше ми розрізняємо цькування фізичне, психічне та нову, сучасну форму, якою є кібербулінг — специфічна форма психічного цькування. Часто атаки, орієнтовані на психічну сторону дитини, є набагато болючішими, ніж фізичні, і мають руйнівні наслідки, оскільки впливають на подальше соціальне функціонування індивіда в негативному сенсі. З іншого боку, цькування в будь-якій формі є також злочинною діяльністю. Багато разів вчителі чи батьки так його не сприймають, але цькування з погляду кримінального закону може також містити склад злочину обмеження особистої свободи, злочину вимагання, злочину розбою, злочину зґвалтування та злочину сексуального насильства, злочину заподіяння шкоди здоров'ю чи злочину пошкодження чужого майна. Тому очевидно, що цькування може мати в кінцевому підсумку негативний вплив не лише на жертву, а й на агресора. Існує безліч досліджень, присвячених цій проблематиці. Особливо в закордонних дослідженнях вчені вивчають не лише поширеність чи найчастіші форми цькування, а й займаються цією темою комплексніше. Тому необхідно приділяти цій темі увагу і реалізовувати також на вітчизняному ґрунті дослідження, спрямовані на детермінанти, які його спричиняють або впливають на нього.
Предмет і мета дослідження
Предметом дослідження було за допомогою якісних дослідницьких методів вивчати соціальні контексти цькування дітей. Метою було проаналізувати популярність окремих учнів у групі, проаналізувати соціально-економічний статус сімей, з яких походили учні, а також гендерні відмінності в контексті реляційної агресії.
Учасники
Дослідницьку вибірку формували як 25 учнів восьмого класу початкової школи віком приблизно 13 років, так і батьки учнів. Допоміжними при отриманні даних були також вчителі — інформатори.
Дослідницькі методи
Довготривале польове дослідження було реалізовано насамперед за допомогою включеного спостереження. Іншими використаними методами були анкетний метод та метод напівструктурованого інтерв'ю. У статті, однак, я зосереджуся на спостереженні та анкетах.
Результати дослідження
У наступній підглаві я підсумую, що можна було з'ясувати під час дослідження за допомогою анкетних інструментів, а що — за допомогою довготривалого спостереження.
Перед початком довготривалої роботи в класі я у співпраці з класним керівником дала учням заповнити дві анкети. Перша була спрямована на з'ясування того, що діти вважають цькуванням і в якій формі та де воно найчастіше трапляється. Також я з'ясовувала, кому б учні довірилися, якби зіткнулися з цькуванням, і хто, на їхню думку, мав би вирішувати це негативне явище. Друга, більш суттєва, була анкета Thornberg, яка була спрямована на особистість жертви та особистість агресора. Після оцінки першої анкети я з'ясувала, що, згідно з відповідями учнів, цькування в колективі трапляється, найчастіше відбувається в класі, і йдеться переважно про вербальну форму цькування та відбирання речей. Такі ситуації, на думку учнів, мав би вирішувати класний керівник. З іншого боку, про цькування вони б найшвидше розповіли батькам, а до класного керівника виявили найменшу довіру. Друга анкета запропонувала відповіді на питання, чому в конкретному класі жертву цькують і чому агресор цькує. З оцінених результатів дослідження можна констатувати, що найчастіше цькують учнів, які є якимось чином «дивними» або «незвичайними», і навпаки, що найчастіше агресорами стають учні, які прагнуть влади або самі почуваються погано. Ці висновки необхідно було перевірити за допомогою довготривалого спостереження. Комбінація кількісних та якісних методів є методологічно дуже корисною, оскільки дозволяє зібрати достатньо даних (кількісна частина), щоб опис випадків цькування не міг вважатися унікальним, а з іншого боку, глибше та ретельне етнографічне польове дослідження дозволить включити процеси та причини цькування в соціальний контекст і надати набагато ретельніший аналітичний погляд на це явище. Таким чином цькування в Словаччині досліджувалося вперше.
Первинним методом під час мого польового дослідження було саме довготривале включене спостереження групи учнів, насамперед у середовищі школи. За завершене цькування в цих діадичних взаємодіях я вважала такий прояв, коли спостережувана дитина однозначно домінувала над іншою дитиною, причому це домінування було миттєво проявленим і чітко спостережуваним, причому мало йтися про повторювані атаки, сконцентровані на одному й тому самому індивіді чи групі. Необхідно було спостерігати за їхньою поведінкою не лише в класах, а й під час перерв та поза школою в місцях, де учні після школи збираються (шкільний майданчик, автобусна зупинка, зовнішні простори будинку культури), оскільки в результатах анкети підтвердилося, що цькування відбувається найчастіше в класі та поза школою. Більшість часу я проводила в конкретному класі, оскільки там учні перебували найчастіше, навіть під час перерв. На початку дослідження, особливо дівчата, були недовірливими та обережними. Хлопці поводилися природно, ніби мене там і не було. У межах дослідження мені за допомогою спостереження вдалося зафіксувати багато інформації. Зокрема й такої, що не була предметом дослідження (соціально-економічний статус, популярність, гендерні відмінності при проявах реляційної агресії).
Наприклад, можна було відстежити емоційні прояви жертв. Як жертви реагували на конкретні взаємодії, їхні переживання, психічний стан. Завдяки спостереженню також можна було відстежити процес інтеграції нового учня в класі. Його інтеграція була пов’язана з певним класовим ритуалом, частиною якого було також цькування однокласника. Цькування як таке було присутнє в класі майже щодня. За допомогою спостереження я з’ясувала, що цькування учня було вже на вищій стадії (відбувалося вже кілька років), і жертва сприймала цькування як форму гри, проте лише у випадку двох агресорів. Оскільки учень був виключений майже всім колективом, він був радий, що хоча б хтось ним «займався». На третього агресора, однак, він реагував інакше. Він відчував до нього страх. Коли вже згадую агресорів, також завдяки спостереженню можна було відстежити й особистості агресорів як такі та визначити типи агресорів. Kolář (як цитує Koštrnová, 2014) поділяє агресорів на три типи:
- Грубий, імпульсивний, з порушеним ставленням до авторитетів.
- Дуже ввічливий, культурний, замкнутий індивід із садистськими тенденціями в сексуальному сенсі.
- Оптимістичний, авантюрний, самовпевнений, популярний і впливовий.
Першого з агресорів можна було визначити як агресора – тип 3 (оптимістичний, авантюрний, самовпевнений, популярний і впливовий. Своїх жертв цькує заради розваги себе та інших). І в цьому випадку також для отримання уваги. Як агресора – тип 1 можна на основі відстеженої поведінки позначити другого агресора (грубий, імпульсивний, з порушеним ставленням до авторитетів. Агресор цькує жорстко і вимагає абсолютної слухняності, цькування використовує цілеспрямовано для залякування інших. Часто походить із сім’ї, де зустрічається агресія з боку батьків. Дуже часто йому бракує моральних, духовних і емоційних цінностей у сім’ї, з якої він походить). Третій агресор був специфічним випадком. Йшлося про агресора-маніпулятора. Свої атаки він реалізовував через іншого учня, який мав легку розумову відсталість, тому був також легко маніпульованим. Він мав послаблену здатність розрізняти добре і зле, а також мав знижену здатність усвідомлювати наслідки своїх дій. Третій агресор, отже, алібістично неодноразово спонукав його до атак на жертву та інтерпретував це як форму гри чи розваги.
Спостереженням були зафіксовані також реакції спостерігачів у ролі глядачів, стосунки в класі або рівень домінантності учасників.
Висновок
До найчастіших дослідницьких методів, що використовуються в гуманітарних науках, можна віднести спостереження, анкетування та інтерв’ю. Анкетний метод хоч і дозволяє нам отримати велику кількість даних за короткий час, проте чи є анкети достатніми при дослідженні, наприклад, цькування? Якщо ми досліджуємо частоту цькування, проводимо моніторинг, то так. Вони запропонують нам відповіді на заздалегідь визначені питання. Якщо ми хочемо, однак, досліджувати це явище глибше і знайти нові знання, я вважаю, що цього недостатньо. Спостереження є часозатратним, але воно може надати нам безліч цікавої інформації, яка відстежується в природному середовищі. Багато сфер, які є релевантними для проблематики цькування, можна найкраще досліджувати саме за допомогою включеного спостереження. Чи йдеться про цькування як форму ритуалу при інтеграції в групу однолітків, чи про дослідження ситуативно-контекстуальних обставин, коли учні, попри негативне ставлення до цькування, беруть участь у його процесі тощо. Попри це, комбінація якісних і кількісних методів у дослідженнях цькування відсутня. Таким чином можна було б зосередитися також на дослідженні особистості агресорів. Чому вони цькують однокласників, що в них підтримує жагу до насильства? Чи має вплив на цькування при особистості агресора, наприклад, тип виховання? Чи можливо знайти зв’язок? І безліч інших питань, на які можна відповісти саме так, що під час дослідження ми поєднаємо саме кількісні та якісні методи.
Авторка: Mgr. Veronika Poláková, PhD.
Використана література
Koštrnová, D. 2014. Tvorba a rozvoj pozitívnej klímy v triede. Bratislava : Metodicko-pedagogické centrum Linnes, D., 2007, The Bullies: Understanding bullies and bullying, Jessica Kingsley Publishers : London