Вступ
Соціальні медіа мають вплив на особистість підлітка. Оскільки в літературі не існує єдиного визначення сучасного покоління, його назви та вікових меж (див. покоління Z, постміленіали, iGeneration, цифрові аборигени), для позначення підлітків ми обираємо термін скрінейджер, який, на нашу думку, надійно характеризує сьогоднішнє покоління. Цифрова ера, пандемія COVID-19 з дистанційним навчанням, воєнний конфлікт та інші соціальні й економічні наслідки без винятку торкнулися кожної людини суспільства XXI століття. Особливо вразливою групою є скрінейджери, які ще більше часу проводять, використовуючи соціальні медіа (соціальні мережі — Facebook, Twitter, Pokec, а також сторінки, призначені для публікації фотографій та відео — Instagram, YouTube тощо), звідки вони дізнаються не лише різну інформацію, а й одночасно стикаються з іншими користувачами, друзями та однолітками, фоловерами (підписниками своїх профілів та статусів). Комунікація через соціальні мережі може бути, з одного боку, збагачувальною, а з іншого — під впливом багатьох факторів може поставити під сумнів самосприйняття та самообраз підлітка, призвести до зниження впевненості в собі та самоповаги. Метою статті є інформування про вплив соціальних медіа на самосприйняття та самоповагу скрінейджера, а також інформування про проєкт методики превентивної стратегії CYBER, спрямованої на профілактику кіберагресії, зокрема шляхом зміцнення самоповаги у скрінейджерів.
Соціальні медіа та їхній вплив на самосприйняття та самоповагу скрінейджера
Сьогоднішні діти та підлітки живуть паралельно у двох світах: реальній офлайн-дійсності та безпосередньому для них онлайн-світі. Через частоту, з якою вони співіснують у кіберпросторі та використовують соціальні медіа, відбувається експериментування з власною ідентичністю. Одним із компонентів розвитку власної особистості є самосприйняття (self-concept), яке можна розуміти як сприйняття самого себе, що формується під впливом людей, атрибутів власної поведінки та підкріплення з боку середовища (Chen, Garcia, Fuentes, et al. 2020). Самосприйняття відіграє важливу роль у здоровому розвитку підлітків, воно впливає на соціальну поведінку та міжособистісні стосунки протягом дитинства та підліткового віку і саме зазнає їхнього впливу (Fanti, Henrich 2014). Під час формування самосприйняття, самообразу та ідентичності скрінейджери схильні як до більшої самосвідомості, з чим пов'язана і самоповага, так і до піддавання впливу однолітків та медіа, насамперед інтернету (Sebastian, Burnett a Blakemore, 2008). Сьогодні концепція самосприйняття детермінована впливом соціальних медіа. Їх використання змінило можливості самопрезентації в цифровому середовищі. Експансія цифрових медіа та створення онлайн-профілів у соціальних мережах дозволили підліткам ще більше експериментувати зі своєю ідентичністю та окремими аспектами свого «я». Скрінейджери витрачають певний час у соціальних мережах на оновлення своїх профілів та публікацію дописів. Вони презентують свою ідентичність через фотографії, враження, інтереси тощо. Водночас вони переглядають профілі та фотографії однолітків, що веде до постійного порівняння. Інші стають їхніми підписниками — фоловерами, тим самим впливаючи (свідомо чи несвідомо) на сприйняття індивідом самого себе.
У контексті соціальних медіа можуть:
- коментарі та оцінки (лайки) сигналізувати про індикатори зворотного зв'язку, завдяки чому соціальні медіа стають мірилами популярності або непопулярності, симпатій — антипатій, прийняття — відторгнення тощо. Підлітки таким чином отримують позитивну або негативну оцінку. Тоді як позитивний зворотний зв'язок зміцнює самообраз та самоповагу, негативний зворотний зв'язок знижує їх і може бути індикатором насмішок, приниження, відторгнення індивіда, що, своєю чергою, може бути пов'язано з кіберагресією або навіть кібербулінгом. Якщо виникає соціальна стигма — дискримінація індивіда на основі культури, стосунків, національності, рис характеру, а також висловлених думок в онлайн-середовищі — змінюється самосприйняття та соціальна ідентичність підлітків (Macionis, Geber, 2010).
- Профілі інших можуть бути використані як засіб порівняння, на що вказує теорія соціального порівняння Фестінгера. Згідно з теорією, йдеться про порівняння власних здібностей, навичок та свого «я» з іншими так, щоб сформувати судження про самого себе, завдяки чому створюється самосприйняття. Теорія також класифікує три види соціального порівняння:
- висхідне соціальне порівняння здійснюється з особами, про яких людина думає, що вони в чомусь кращі за неї. Таке порівняння викликає почуття меншовартості та замкнутості;
- соціальне порівняння в напрямку «вниз», коли відбувається порівняння з особами, які перебувають у гіршому становищі, що викликає почуття впевненості в собі;
- латеральне соціальне порівняння з кимось, кого ми вважаємо «рівним» у різних сферах.
Залежно від того, яке порівняння відбувається, підліток може відчувати роздратування, фрустрацію, меншовартість або, навпаки, у нього підвищується впевненість у собі та самоповага. Скрінейджери, які практикують висхідне порівняння в межах соціальних медіа, можуть мати нижчу впевненість у собі та самоповагу. Наприклад, під час перегляду профілів, на яких однолітки публікують дописи про здорові харчові звички, спортивні досягнення, цікаві світські події тощо. Навпаки, під час перегляду профілів однолітків з меншою кількістю друзів та успіхів (порівняння «вниз») їхня самоповага та впевненість у собі зростають (Valkenburg, et al. 2021).
Вибрані дослідження самоповаги та кіберагресії
Формування ідентичності в онлайн-середовищі дозволяє реагувати на ті аспекти самообразу, які можуть прояснити або поставити під сумнів думку підлітків про те, хто вони, які вони та як їх сприймають інші. Негативні взаємодії в цифровому середовищі можуть значною мірою вплинути на самообраз, а також на рівень самоповаги та впевненості в собі підлітків. Зазначені психосоціальні змінні можуть корелювати з виникненням кіберагресії, кібербулінгу та кібервіктимізації, як це було показано в дослідженні Брюера та Керслейка (2015), які звернули увагу на те, що самоповага була значущим індивідуальним предиктором віктимізації та вчинення кібербулінгу, оскільки підлітки віком 16–18 років з низькою самоповагою демонстрували досвід кібербулінгу. Дещо пізніше дослідження провели Вендт, Аппель-Сілва та ін. (2018) на вибірці з 454 бразильських підлітків, де було доведено, що кібернетична агресія та віктимізація пов'язані з депресією, а кіберагресія значущо корелювала з низьким рівнем самоповаги у підлітків.
Метааналіз авторів Lei, Mao, Cheong et al. (2019) ідентифікував за допомогою 61 статті з 49 406 респондентами сильний кореляційний зв'язок між самооцінкою та кібербулінгом. Також було доведено, що на цей зв'язок впливають такі чинники, як розмір вибірки, вік респондентів та культурні особливості. Кореляція між самооцінкою та кібербулінгом виявилася сильнішою у дослідженнях, що використовували Шкалу самооцінки Розенберга (RSES), і слабшою у дослідженнях, що застосовували інші дослідницькі інструменти. Дослідження Rodrígueza-Hidalgo et al. (2020) вказало на те (N = 24 943; Іспанія = 14 206 та Еквадор = 10 737; середній вік = 13,92; SD = 1,30, дівчата = 49,9 %), що віктимізація у кіберпросторі відбувається у зв'язку з низьким рівнем самооцінки, самоприниженням, недостатніми комунікаційними та міжособистісними навичками, а також низьким рівнем асертивності та нездатністю вирішувати конфлікти. Низький рівень самооцінки може спричинити формування нереалістичного образу ідеального «я» і може бути тригером онлайн-загроз, оскільки віртуальне середовище є частиною життя дітей та підлітків.
Хоча ми посилаємося лише на вибрані закордонні дослідження, очевидно, що проблематика кібернетичної агресії у стосунку до самооцінки тривалий час досліджується за кордоном. У Словацькій Республіці авторки Valihorová, Holáková та Milánová (2017) досліджували на вибірці зі 183 старшокласників (середній вік 16,6 року) зв'язок між самооцінкою та кібербулінгом у підлітків. Було доведено, що самооцінка (у домашньому, шкільному, ровесників self) була індивідуальним предиктором залучення до кібербулінгу в ролі жертви, а самооцінка (у шкільному self) була предиктором при залученні учня до кібербулінгу в ролі агресора. Ті, хто мав низький рівень самооцінки, частіше залучалися до кібербулінгу. Новішим дослідженням Zošákovej (2022) під керівництвом prof. Niklovej було доведено (N = 693 учні, 414 дівчат та 223 хлопці, середній вік = 16,63 року), що з погляду статі сучасні скрінейджери мають нижчу самооцінку, ніж скрінейджерки. Дослідженням не було підтверджено кореляцію між використанням соціальної мережі Instagram та самооцінкою респондентів, що, однак, не досліджувалося з гендерного погляду.
Методика CYBER як профілактика кіберагресії
Дослідницькі висновки мають значний внесок у педагогічно-психологічну та соціально-педагогічну теорію і практику, включаючи розробку профілактики кіберагресії. Виходячи з теоретичної та емпіричної платформи досліджуваної проблематики, ми пропонуємо при профілактиці кіберагресії у соціально-виховній, спеціально-педагогічній та психологічній практиці підтримувати соціально-емоційну освіту з метою: усунути негативну самооцінку, стимулювати розвиток афективної та когнітивної емпатії, підтримувати асертивну поведінку та здатність вирішувати конфлікти. Зазначені цілі ми втілили у проєкт превентивної стратегії/методики, заснованої на акронімі CYBER, яка – подібно до моделі творчо-гуманістичного виховання Zelinu (2011) – є натхненням для нових виховних перспектив. Теоретичним фундаментом моделі/системи CYBER є повага до некогнітивних функцій та стратегій:
- C (англ. cognitive) когнітивізації
- Y (англ. You, yourself) самосприйняття, самообразу та самооцінки
- B (англ. Behaviour) поведінки та комунікації
- E (англ. Emotion) емоціоналізації
- R (англ. Resilio) резилієнтності – стійкості, які ми згодом розробили у цілі:
C
(англ. cognitive) когнітивізація – навчити індивіда пізнавати, мислити, вирішувати конфлікти, розвивати критичне мислення, навчити розрізняти факти від фікції, ідентифікувати маніпулятивні техніки у кіберсередовищі, знати пастки кіберпростору та їхні ризики й наслідки, навчити захищатися від пасток кіберпростору, вміти шукати та селектувати інформацію.
Y
(англ. You, yourself) самосприйняття, самообраз та самооцінка – метою є навчити дитину та підлітка формувати позитивний самообраз, навчити розрізняти позитивний та негативний самообраз, вміти цінувати самого себе (тобто визнати та усвідомити свою цінність – прийняти себе таким, яким я є), вміти прийняти відповідальність за розвиток власних талантів та навчити розвивати свої таланти, усвідомити «хто я», «який я» та «як я себе приймаю», зрозуміти власні думки та почуття.
B
(англ. Behaviour) поведінка та комунікація – навчити індивіда розвивати просоціальну поведінку, а також розвивати навички для співпраці та комунікації з іншими, розвивати здатність допомагати та створювати прогресивні міжособистісні стосунки, розвивати соціально-емоційні навички та вміти конструктивно і креативно вирішувати конфлікти.
E
(англ. Emotive) емоціоналізація – метою є навчити індивіда розвивати почуття, вміти комунікувати емоції, вміти регулювати негативні емоції та переживання і розвивати емпатію, включаючи афективну та когнітивну емпатію.
R
(англ. Resilio) стійкість – наміром є розвивати у дітей та підлітків здатність долати перешкоди, ефективно вирішувати конфлікти в реальному середовищі та онлайн-середовищі, розвивати стратегії подолання стресових ситуацій, розвивати повагу до себе та інших, розвивати здатність інтерпретувати перешкоди як можливості для навчання та росту і навчити індивідів вміти розуміти самих себе.
Висновок
Зазначена методика є частиною вирішення проєкту KEGA (e-)Профілактика кіберагресії у покоління Z, яка після доопрацювання слугуватиме інструментом первинної профілактики кіберагресії для педагогічних та фахових працівників шкіл і шкільних закладів. Апріорі методика буде призначена для соціальних педагогів, шкільних психологів, спеціальних педагогів, а також вихователів та вчителів під час їхньої соціально-виховної роботи з дітьми та учнями. Ми вважаємо, що зміцнення самооцінки, самообразу та самоідентичності скрінейджерів відобразиться на їхніх соціально-емоційних навичках, при розвитку стосункових компетенцій, а також здатності долати перешкоди та бачити їх як можливості для самореалізації та власного формування особистості. Передумовою розвитку самооцінки, самообразу та самосприйняття індивіда є як співпраця між допоміжними професіями, включаючи підтримувальну шкільну команду, так і довгострокова реалізація активностей та діяльності, що стимулюють позитивні аспекти особистості скрінейджера, як з когнітивної, афективної, так і з психомоторної сторін.
Авторки: doc. PaedDr. Katarína Hollá, PhD. Mgr. Kristína Bielčiková Univerzita Konštantína Filozofa v Nitre Katedra pedagogiky PF
Використана література
BREWER, G., KERSLAKE, J. (2015). Cyberbullying, self-esteem, empathy and loneliness. Computers in Human Behavior, 48, 255–260. https://doi.org/10.1016/j.chb.2015.01.073
FANTI K.A., HENRICH C.C. (2014). Effects of Self-Esteem and Narcissism on Bullying and Victimization during Early Adolescence. J. Early Adolesc. 2014;35:5–29. doi: 10.1177/0272431613519498. CHEN, F., GARCIA, O. F., FUENTES, M. C. et al. (2020). Self-Concept in China: Validation of the Chinese Version of the Five-Factor Self-Concept (AF5) Questionnaire. In Symmetry vol. 12, no. 5 ISSN 2073-8994. Dostupné z: doi:10.3390/sym12050798.
MACIONIS, J. J. AND GERBER, L. M., (2010). Sociology, Seventh Canadian Edition, Pearson Education, Canada.
LEI, H., MAO, W., CHEONG, CH.M. et al. (2019). The relationship between self-esteem and cyberbullying: A meta-analysis of children and youth students. Current Psychology https://doi.org/10.1007/s12144-019-00407-6.
RODRÍGUEZ-HIDALGO, A.J., PANTALEÓN, I., DIOS, I., FALLA, D. (2020) Fear of COVID-19, Stress, and Anxiety in University Undergraduate Students: A Predictive Model for Depression Front Psychol. 2020; 11: 591797. doi: 10.3389/fpsyg.2020.591797
VALIHOROVÁ, M., HOLÁKOVÁ, B., MILANOVÁ, M. (2017). Шкільний психолог та підтримка самооцінки у профілактиці виникнення кібербулінгу. In Školský psychológ / Školní psycholog, рік 18, № 1, с. 94 – 101. ISSN: 2695-0154. Доступно за адресою: https://journals.muni.cz/skolnipsycholog/article/view/12187
VALKENBURG, P.M., VAN DRIEL, I., BEYENS, I. (2021) The associations of active and passive social media use with well-being: A critical scoping review. New Media and Society. https://doi.org/10.1177/14614448211065425.
WENDT, W.G., APPEL-SILVA, M., KOVAS, Y., BLONIEWSKI, T. (2019). Links Between Cyberbullying, Depression And Self-Esteem In A Sample Of Brazilian Adolescents. In S. Malykh, & E. Nikulchev (Eds.), Psychology and Education - ICPE 2018, vol 49. European Proceedings of Social and Behavioural Sciences (pp. 782-793). Future Academy. https://doi.org/10.15405/epsbs.2018.11.02.90
ZELINA, M. 1996. Стратегії та методи розвитку особистості дитини. Братислава: Iris. 230 с. ISBN: 80-967013-4-7 ZOŠÁKOVÁ, K. (2022). Віртуальні загрози для учнів середньої школи у XXI столітті та можливості їхньої профілактики у шкільному середовищі. ДИСЕРТАЦІЙНА РОБОТА. БАНСЬКА БИСТРИЦЯ : UNIVERZITA MATEJA BELA.