«Перш ніж баобаби виростуть, вони спочатку маленькі». «Правильно! Але чому ти хочеш, щоб твої вівці обгризали маленькі баобаби?» Він відповів мені: «Просто так!» Ніби йшлося про щось самоочевидне. І мені довелося докласти чимало кмітливості, щоб самому зрозуміти цю проблему.
І справді, на планеті Маленького принца, як і на всіх планетах, росли корисні й некорисні рослини. Тобто з доброго насіння — корисні, а з поганого — бур’ян. Але насіння невидиме. Воно спить глибоко в землі, поки якомусь із них не спаде на думку прокинутися. Тоді воно потягнеться і спочатку боязко вижене до сонця чарівний нешкідливий паросток. Якщо це паросток редиски чи троянди, ми можемо дозволити йому рости. Але якщо це бур’ян, його треба вирвати, як тільки ми зможемо його розпізнати. Ну а на планеті Маленького принца траплялося жахливе насіння... це було насіння баобабів.
Ґрунт планети був ним заражений. Якщо ми візьмемося за баобаб занадто пізно, ми ніколи його не позбудемося. Він заповнить усю планету. Просвердлить її своїм корінням. Якщо планета дуже маленька, а баобабів дуже багато, вони розірвуть її на шматки. «Це питання дисципліни!» — сказав мені пізніше Маленький принц: «Коли я вранці приводжу до ладу себе, треба ретельно прибрати й планету. Я мушу змушувати себе регулярно виривати баобаби, як тільки їх можна розрізнити від троянд, на які вони дуже схожі, коли ще маленькі. Це дуже нудна, але дуже легка робота». ...Іноді немає неприємних наслідків, якщо відкласти роботу на потім. Але якщо йдеться про баобаби, це завжди катастрофа.
Коли я малював баобаби, мене підбадьорювало усвідомлення того, що це нагальна справа». Антуан де Сент-Екзюпері; Маленький принц
Любі колеги та прихильники соціальних служб, коли я вирішувала, чи братися за ініціативу «Лише серця недостатньо», я поставила собі кілька запитань. Чому? З ким? Як?
Я знала, що перше запитання найважливіше і що я повинна дуже чесно на нього відповісти. У соціальні служби в межах професійного спрямування я прийшла рівно двадцять років тому. Вже тоді я зосередилася на роботі з людьми похилого віку. Я почала вивчати цю проблематику, відвідала десятки закладів для літніх людей у Сполучених Штатах Америки, у Шотландії, в Англії, у скандинавських країнах, а також у сусідніх країнах. Не важливо, скільки країн я відвідала, а скільки знань я звідти привезла. Багато. Багато з них я використовувала під час лекцій, написання фахової літератури та проєктів, у межах воркшопів чи конференцій. Знання = відомості мають слугувати тому, щоб із теорії перейти до практики. Двадцять років навчання, двадцять років написання проєктів, а результат нульовий. Нічого, абсолютно нічого не було реалізовано. Навіть знання з перевіреної практики нам не вдалося впровадити в національні концепції, стратегії чи проєкти. Міністерство праці, соціальних справ та сім'ї замкнуло двері на кілька замків так, щоб нам не вдалося внести за них щось системне, довгостроково стале і, перш за все, фахово правильне. Чому? Якщо ви запитуєте про це десять років, то кажете собі, що, мабуть, десь припускаєтеся помилки, і тому намагаєтеся знайти якісь точки дотику або досліджуєте, де ви помиляєтеся.
Однак, коли кілька років ви не можете відкомунікувати навіть найсуттєвіші питання, але інші експерти, які в Міністерстві праці, соціальних справ та сім'ї почуваються як удома (тому що вони отримали ключ від міністерських дверей) і можуть проштовхнути в закони несистемні, без якісних аналізів, не перевірені на практиці концептуальні елементи та навіть концепції, і, більше того, реалізувати їх проєктно за мільйони євро, тоді вам не залишається нічого іншого, як капітулювати.
Але якщо ви вирішуєте залишитися працювати в цій сфері, тоді ви повинні знайти своє місце. І я його знайшла. Замість критичних зауважень та написання проєктів, які ніколи не були затверджені, я створила команду людей навколо себе, і ми почали творити. З чоловіком ми розробили освітні програми, аналізи, процеси, методичні посібники, документи процедур, і тисячі даних ми опрацювали в записах у керованій документаційній системі.
Ця творча робота, однак, виходила не з нашого офісу від письмових столів, а безпосередньо з практики. Ми провели понад 200 глибоких аудитів і навчили понад 1300 випускників наших освітніх програм. І так минуло ще десять років. З вдячністю та смиренням ми приймаємо благословення від робочої діяльності, а також від робочих зустрічей із колегами. Після цих років творчих успіхів ми могли б сказати, що це був правильний шлях і що потрібно ним продовжувати йти. Ми й хотіли. Але неможливо. Чому? Через баобаби.
Поки ми дбали про себе, планету (словацькі соціальні служби) заразив бур’ян. Уявіть, що ви вирощуєте троянди, і у вас це виходить. До вас приходять люди, які теж хочуть їх посадити. Їхнє перше запитання — чи можуть вони їх купити? Ми кажемо їм, що так. Друге запитання нас, однак, дивує. А коли ми їх посадимо, чи не будемо ми мати проблем? Чому б ви мали мати проблеми, адже це троянди.
Можливо, ви здивуєтеся символіці цієї історії. Ті ж, хто вміє розрізняти троянди від бур’яну, погодяться з нами, що сьогоднішні контрольні органи, а також ті, хто готував закон, кілька років жили з лекцій про значення та вплив їхніх новел, а також із проєктів їхньої власної імплементації, будуть і надалі стояти перед дилемою, чи виривати бур’ян, чи краще троянди, оскільки бур’ян корисний, наприклад, тим, що в ньому можна ховатися і полювати.
Абсурдно? Ви маєте рацію. Так само абсурдно, як і те, що за двадцять років ці фахівці не змогли підготувати концепцію довгострокового догляду. Так абсурдно, що політики затверджували ідеологічні та неекономічні концепції. Так абсурдно, як те, що на кілька років зупинилася гуманізація соціальних служб і забули про підготовку персоналу в соціальних службах.
Це причини, через які я вирішила інвестувати час і власні гроші в ініціативу «Лише серця недостатньо». Антуан де Сент-Екзюпері чудово висловив це словами: «Це нагальна справа».
Друге запитання також дуже важливе. З ким? З Вами. Любі друзі, якщо ви знаєте нашу роботу, якщо я звернулася до Вас своїми блогами в журналі Prohuman (www.prohuman.sk), або ви згодні з пунктами ініціативи, будь ласка, приєднуйтесь. Зробімо те, що зробив Маленький принц. Коли він вранці привів себе до ладу, він ретельно прибрав і планету. Він визнав, що це вимагає дисципліни. Але водночас сказав, що це не буде важка робота. Іноді, проте, набридлива і нудна.
А ось і моя відповідь на третє запитання. Як? Достатньо, якщо ви придбаєте футболку, на якій символічно зображена сучасна ситуація в соціальних службах і ситуація, якої ми хочемо досягти. Футболку ви можете подарувати і своїм близьким. Від продажу футболок ми не маємо жодного прибутку. Носячи футболку, ви приєднаєтеся до боротьби за професійні та безпечні соціальні служби для всіх. Щоб ми разом переконали політиків, надсилайте нам свої зауваження, пропозиції. Напишіть про проблеми, які у вас є, на нашу адресу. А якщо ви не соромитеся і не боїтеся, то покажіться нам на вашому або нашому Facebook (aopss). Коли нас не хочуть слухати, то нехай нас принаймні бачать.
Дякую всім, хто з серцем працює в соціальних службах.
Дякую всім, хто будь-яким чином підтримує соціальні послуги.
PhDr. Mária Kovaľová, PhD. MHA президентка Асоціації фахівців із соціальних послуг
Дорогі друзі, на сьогодні в соціальних службах ще працюють люди з великим серцем, які сприймають свою роботу як покликання. Проте все більше і більше відповідальності перекладається на нас та на членів сімей.
Ініціатива за професійні та якісні послуги бореться за:
- Достатнє фінансування державних і недержавних соціальних послуг.
- Методичну підтримку та правовий захист керівних працівників, які несуть цілодобову відповідальність.
- Стабільність персоналу на всіх рівнях.
- Підвищення соціального статусу працівників у громадській свідомості.
- Забезпечення такого навчання персоналу, яке підвищить професіоналізм як у керівній, так і у фаховій діяльності.
- Створення безпечного та якісного робочого середовища.
- Новий закон про соціальні послуги.
Ми самі та наші близькі одного разу можемо стати отримувачами соціальних послуг. Не дозвольмо піти тим, хто працює у нас добре і з душею. Підтримаймо цю ініціативу!
PhDr. Mária Kovaľová, PhD. MHA президентка Асоціації фахівців із соціальних послуг