Промова була виголошена на 24-му з'їзді Асоціації міст і сіл Словаччини в Нітрі 28 червня 2013 року.

Вельмишановний пане голово, любі пані, шановні панове, перші громадянки, перші громадяни сіл, подруги та друзі!

Я радий, що 24-й з'їзд ZMOS-у відбувається в колисці словацької державності – у Нітрі.

  1. У січні 1990 року я разом із колегою зареєструвався в ZMOS-і. Організація мала захищати місцеві інтереси громадян та їхнє гідне життя. Через 23 роки ми маємо переобтяжену, негнучку державну адміністрацію без довіри громадян та суспільство в стані кризи.
  2. Держава переклала тягар компетенцій на села без належних ресурсів. Вона не вирішила і навіть не зважала на потреби словацьких сіл. Реформа, яка була проведена, не була вдалою. Порівняно з ЄС ми пропорційно витрачаємо в державному бюджеті надмірно багато на державну адміністрацію та поліцію. Чого ми боїмося? Кого ми найбільше потребуємо? Проте на освіту та здоров'я людей грошей немає.
  3. Словаччина, згідно з Eurostat-ом, є державою з найвищим доходом на душу населення порівняно з Чехією, Польщею, Угорщиною... Ми належимо до багатих держав світу. Ви помітили, що у нас багаті села і задоволені громадяни?
  4. Словаччина має економічну силу понад 73 % від середнього показника ЄС, але зарплати не досягають навіть третини середнього показника в ЄС. Де ті решта грошей? Як тоді можна казати, що тих грошей немає!
  5. Братиславський самоврядний край посідає 7-ме місце за рівнем економічної сили в ЄС (вимірюючи за ВВП на душу населення). Регіональна солідарність? А як щодо Пряшівського самоврядного краю? BSK випередив Відень, Париж. Чи означає це, що Братислава виглядає краще за Відень? Ні!
  6. У нас високе безробіття. Факт, який є штучним. Роботи, навпаки, достатньо. Лише слабка купівельна спроможність людей. Кожен 1 % зростання безробітних означає 0,8 % зростання самогубств! Що тоді є належним рівнем безробіття?
  7. У нас є мінімальна зарплата, яка суперечить міжнародним зобов'язанням Словаччини. Навіть подвійне підвищення зарплат не усунуло б дискримінацію. Проте зріс би попит на послуги, на товари та на нових працівників. Нарешті варто було б працювати, до чого так фальшиво закликали колишні уряди. Світовий банк їм підтвердив, що неможливо знижувати так звані «щедрі» соціальні виплати. Потрібно підвищувати реальні зарплати!
  8. У нас немає нового покоління. Діти не народжуються. Народжуваність як у часи Другої світової війни. Прородинна політика? – 30 – 40 % випускників шкіл не працюють. Чи ми зацікавлені в них? Що з них виросте? - У нас є, власне, немає, комунальна економіка – соціальне некомерційне підприємництво, яке в ЄС працевлаштовує 7 % робочої сили. У Словаччині це скільки відсотків? Кажуть, це порушує конкуренцію на ринку? Прибутковість у школах, у будинках для літніх людей, лікарнях, у вивезенні комунальних відходів? Нісенітниця! - Словаки не вірять своєму уряду. У нас найнижча довіра до політиків у межах клубу найрозвиненіших країн, об'єднаних в OECD. - Ми нездорові. Словачки та словаки мають перед собою лише 3 роки нормального життя після досягнення віку 65 років. У Чехії та в Європі це 9 років. - Ми нещасні. Ми посіли 129-те місце в індексі щастя у світі і ми останні в межах OECD. Держави, куди Словаччина надсилає іноземну допомогу, мають щасливіше населення. Чи не є це марнуванням грошей? Чи не мали б ми нарешті допомагати і своїм? - Міністр у Словаччині припускає дискримінацію на основі віку, тобто порушення зобов'язань перед ЄС, ООН, чи не є це поширенням ненависті? Молоді хочуть вигнати старих з роботи. Кого? Адже більшість у віці 57 років уже не працює. - У нас немає солідарності між багатими та бідними людьми, у нас немає солідарності між регіонами, плекається ненависть між поколіннями, ми вимираємо, сім'ї карають за те, що вони мають дітей! - Де майбутнє? Де сталий гідний рівень життя? Наше суспільство практично в такому стані, в якому воно було в листопаді 1989 року. До чого додалося хіба що високе безробіття. - 20 листопада 1989 року Milan Kňažko говорив про: «...кризу в суспільстві, зниження рівня освіти, погане медичне та соціальне обслуговування, про напруженість між поколіннями, про моральну кризу, про несправедливі зарплати, про поширення неправди, про необґрунтовані привілеї та про потребу змінити удавану демократію на справжню». А сьогодні? - Зробімо депутатів підзвітними – змінімо виборчу систему так, щоб політики були відповідальними перед виборцем, а не лише перед партійними лідерами та людьми, які володіють партією! – Студенти запитують мене, чи було в суспільстві гірше до 1989 року. Я відповів: «Тоді ми мали ідеали». Сьогодні?
    • Нам потрібно почати! Почати змінювати цю державу, суспільство, працювати з людьми і для людей. Ця криза не спричинена стихійним лихом, це нещастя, спричинене суто жадібністю та нелюдяністю. Зробімо життя гіднішим, а суспільство справедливішим.
    • Кожен з нас відповідальний за себе, за свою власну сім'ю, за село, в якому ми живемо, за регіон, але також за державу, за Європу і, власне, ми відповідальні одне перед одним!

Дякую за можливість виступити.

doc. RNDr. Miloslav Hetteš, CSc. Засновник-голова Асоціації міст і сіл Словаччини