Вища освіта за спеціальністю «соціальна робота» не має в Словаччині довготривалої традиції. Початки формування окремої спеціальності ми датуємо 1992 роком, коли виникла окрема кафедра соціальної роботи на Педагогічному факультеті Університету Коменського в Братиславі. Словаччина в процесі подальшого розвитку освіти пішла своїм специфічним шляхом, зокрема тим, що, на відміну від інших країн, ігнорувала вивчення соціальної роботи в системі вищої професійної освіти.

Поступово формувалася навчальна спеціальність у вищих навчальних закладах та університетах при різних факультетах, наприклад, філософському, педагогічному, факультеті охорони здоров’я та соціальної роботи. Зацікавленість у навчанні перевищувала можливості, які надавали державні вищі навчальні заклади, і тому поступово було забезпечено навчання за спеціальністю «соціальна робота» також у приватних вищих навчальних закладах. Ця передумова уможливила доступ до навчання абітурієнтам, які працювали в соціальному секторі, а також тим, хто був працівниками, наприклад, міністерств освіти, внутрішніх справ, юстиції, а також охорони здоров’я. Всюди там можна було шукати працевлаштування та використати спрямованість навчальної спеціальності. Підвищеному інтересу до навчання, особливо в секторі державного управління, сприяв також закон про державну службу, який вимагав для посад у державно-службових відносинах та у трудових відносинах у суспільних інтересах вищої освіти, переважно другого ступеня, причому йшлося про вимогу до ступеня освіти, а не до фахової спрямованості (ця вимога була, на жаль, так само визначена і в каталогах трудових видів діяльності). Навіть цей факт сприяв великій кількості випускників соціальної роботи в Словаччині.

Супутнім явищем прискорення у вищій освіті було також покращення змісту навчання, створення мінімальних змістових стандартів, розмежування навчальної спеціальності відносно інших суспільно-наукових дисциплін, уточнення теорії соціальної роботи, методів соціальної роботи та їх застосування в конкретних видах діяльності в роботі соціального працівника. Цей процес призвів до значного посилення соціальної роботи як окремої суспільно-наукової дисципліни та окремої професійної фахової діяльності.

Велика кількість випускників та поступове формування спеціальності «соціальна робота» вимагали потреби в законодавчих передумовах для виконання окремих видів діяльності у сфері соціальної роботи, що частково вдалося реалізувати в законі про соціально-правовий захист у 2005 році, в якому встановлено вимогу закінченої вищої освіти другого ступеня за спеціальністю «соціальна робота» для виконання діяльності у сфері соціально-правового захисту та соціальної опіки. Цей поодинокий зсув у працевлаштуванні випускників соціальної роботи, проте, не вирішував інших робочих позицій соціальних працівників, до того ж не існувало тиску з боку самих професіоналів, оскільки в Словаччині досі відсутня діяльність професійної організації соціальних працівників. Також міністерство праці не мало створеної цілісної системи безперервної освіти соціальних працівників у межах забезпечення поступової градації фаховості та створення можливостей для спеціалізацій у цій галузі.

На основі цих фактів поступово була створена платформа для дискусії між Міністерством праці, соціальних справ та сім’ї СР (далі — MPSVR SR) та освітянами у сфері соціальної роботи, які вбачали потребу в забезпеченні компетенції для виконання діяльності соціальної роботи фахівцями — професіоналами, які є випускниками соціальної роботи. Перші дискусії відбулися під егідою MPSVR SR у 2011 році, значним актом було прийняття формулювання «Забезпечити створення умов для професіоналізації соціальної роботи» у Програмній заяві Уряду СР у 2012 році. Цим була презентована також політична воля здійснити принципові зміни у працевлаштуванні соціальних працівників на ринку праці, забезпечити посилення статусу соціального працівника, створити умови для безперервної освіти та фахової градації, а водночас створити професійну організацію на принципі професійної палати.

Ці зусилля були завершені прийняттям закону NR SR від 9.7.2014 під назвою: «Закон про соціальну роботу та про умови виконання деяких фахових видів діяльності у сфері соціальних справ та сім’ї» (далі — закон про SP).

У чому конкретно ми можемо бачити позитивні зміни і що приносить прийняття цього закону? Насамперед йдеться про визначення умов для виконання соціальної роботи в межах фахової спроможності, що означає, що соціальну роботу може виконувати випускник спеціальності «соціальна робота» із закінченою вищою освітою другого ступеня (причому, однак, дотримується принцип уникнення ретроактивності, що на практиці означає, що випускники, які виконують діяльність соціальної роботи і мають закінчену вищу освіту другого ступеня за іншою навчальною спеціальністю, можуть цю діяльність виконувати і надалі, але не можуть використовувати професійний титул «соціальний працівник»). Випускники першого ступеня вищої освіти за спеціальністю «соціальна робота» стають асистентами соціальної роботи. Закон про SP також дозволяє виконувати діяльність соціальної роботи через виконання самостійної практики соціального працівника, причому дозвіл на виконання цієї діяльності після виконання законних умов видає палата соціальних працівників.

Закон про SP також створює простір для безперервної освіти, а саме через проходження акредитованої спеціалізаційної освітньої програми, яка буде встановлена для відповідної спеціалізованої галузі соціальної роботи. Систему цих спеціалізованих галузей соціальної роботи встановить Уряд Словацької Республіки своєю постановою. Частиною безперервної освіти є також навчання для виконання деяких «надбудовних фахових видів діяльності» у сфері соціальних справ та сім’ї, спроможність для виконання цих надбудовних фахових видів діяльності буде зумовлена проходженням відповідної акредитованої освітньої програми. Наглядати за якістю освітніх програм у сенсі змісту, лекторського складу, фахового гаранта, а також технічних умов для навчання буде акредитаційна комісія MPSVR SR, яку призначатиме міністр.

У другій частині закон про соціальну роботу (SP) розглядає створення палати соціальних працівників як професійної організації. Палата є юридичною особою, яка об’єднує на принципах добровільності соціальних працівників та асистентів соціальної роботи. Членство в палаті є добровільним, умовою є професійна компетентність для здійснення соціальної роботи, безпосереднє виконання соціальної роботи та заява про внесення до реєстру палати. Палата дозволяє надати фізичній особі статус гостьового члена палати або почесного члена палати. Органами палати є з’їзд палати як найвищий орган, правління палати, наглядова рада палати, професійна рада та дисциплінарна рада палати. Членом професійної ради палати може бути також гостьовий член палати, але він не може бути обраний головою або заступником голови професійної ради. Професійна рада, серед іншого, видає етичний кодекс, рекомендує та сприяє підтримці підвищення якості безперервної освіти у сфері соціальної роботи, подає пропозицію щодо дисциплінарного провадження стосовно члена палати, пропонує представників палати до акредитаційної комісії MPSVR SR для сфери освіти. Палата, серед іншого, захищає інтереси та права своїх членів, веде реєстр своїх членів, видає дозволи на здійснення самостійної практики соціального працівника, видає висновки щодо етичних питань здійснення соціальної роботи, діє у справах пропозицій, ініціатив та скарг своїх членів. Закон про SP у цій частині також перехідними та прикінцевими положеннями визначає порядок початку діяльності палати та створення підготовчого комітету і членської бази. Палата соціальних працівників, отже, є реальністю, здійснилися багаторічні прагнення та очікування багатьох соціальних працівників, які мали природну потребу ідентифікувати себе зі своєю професією через професійну організацію.

Прийняття закону про SP є важливим етапом у забезпеченні професіоналізму соціальних працівників, це величезний крок у підтвердженні соціальної роботи як самостійної професії та суспільно-наукової дисципліни. Слід усвідомити, що для ініціаторів закону, фахівців із практики та викладачів у сфері соціальної роботи створюється простір для необхідної співпраці. Ми маємо шанс надати навчальному напряму та професії соціальної роботи одночасно легітимний статус у межах суспільно-наукових дисциплін у сфері теорії та, особливо, професійної практики. Було б дуже погано, якби у взаємній кооперації зацікавлених сторін цей шанс не було використано.

Автор: prof. PaedDr. Milan Schavel, PhD. Автор працює викладачем у Vysokej škole zdravotníctva a sociálnej práce sv. Alžbety v Bratislave