Проблеми та зміни в сім'ї Соціально-економічні, політичні, природні та спричинені людиною зміни вплинули на життя суспільства, а отже, і на життя сім'ї. Сім'я проходить шлях трансформації від традиційної до сучасної, а згодом і до постмодерної сім'ї.

Глобалізація (Hrechová, 2005) посилює об'єднання народів, культур, релігій, проте в умовах глобалізації сучасна людина залишається самотньою, і ця самотність впливає на її особисті рішення у питаннях моралі. Типовим для цього суспільства є підвищення продуктивності праці, наслідком чого є гонитва за прибутком, а ціною — екологічні кризи, а також перетворення культури на культуру споживання.

У зв'язку з модернізацією та індустріалізацією Sopóci (2001) констатує, що функції сім'ї змінилися, багато з них частково перебрала на себе держава. Також Matoušek (1997) дотримується думки, що сучасна епоха звільнила людей від зв'язків із ширшою родиною, громадою, від підпорядкування церкві, але ціною цього звільнення став поділ людського життя на сфери, керовані бюрократичними апаратами нової держави, які не є достатньо узгодженими та пов'язаними між собою. Через це послаблюються компетенції сучасної сім'ї. Тому сучасній сім'ї ми можемо приписати такі ознаки (De Singly, 1999, с. 10): 1. більша залежність від держави, 2. більша незалежність від кола родичів, 3. більша незалежність подружжя від сім'ї.

Від традиційної сім'ї до сучасної сім'ї (Možný, 2008)

50-ті роки

  • ретрочас, тобто спроба відновлення центрального положення сім'ї в суспільстві (щасливі сім'ї, функціонально розділені та взаємодоповнюючі ролі чоловіка і жінки, принаймні з трьома дітьми). З кінця 50-х років жінки залишають домашнє господарство і присвячують себе професійній кар'єрі. Змінюється зміст і характер ролей у сім'ї, тобто чоловічої та жіночої ролей.

60-ті роки

є типовим початком зниження кількості дітей та збільшення кількості розлучень.

70-ті роки

збільшується кількість позашлюбних дітей. Сім'я як монополія на легітимний секс впала, кохання базується на сексуальній привабливості. Сім'я втратила монополію і на народження дітей під впливом нової технології (напр., вплив гормональної контрацепції).

Guráň, Filadelfiová, Ritomský (1997) описують структурні зміни сім'ї: 1. демократизація сімейних відносин, яку характеризує поступове перетворення традиційних, патріархальних сімейних відносин (домінантний авторитет чоловіка, підпорядкованість дітей батькам) на сучасні відносини, що базуються на партнерстві та рівноправності. 2. індивідуалізація сімейних відносин, тобто перехід від відносин, пріоритетно визначених походженням людини, до відносин, обраних вільним вибором, що базуються на взаємній дискусії. 3. динамізація сім'ї проявляється в тому, що сім'я стає відкритішою, доступнішою і гнучкіше реагує на зміни, які приносить розвиток суспільства та розвиток членів сім'ї. 4. плюралізація сімейних структур означає, що до традиційної форми сім'ї додаються інші форми зі специфічною структурою відносин у сім'ї.

У сучасній сім'ї, на відміну від традиційної, члени досягають більшої індивідуальності. У минулому родинні зв'язки базувалися також на передачі економічної спадщини, сьогодні «дух сім'ї» формують відносини між чоловіком, жінкою та між батьками і дітьми.

Гендерна рівність належить до основних пріоритетів Європейського Союзу. Перестає діяти традиційний поділ ролей у сім'ї за статтю. Жінки здатні реалізувати себе на ринку праці, стають фінансово незалежними від чоловіків, здобувають таку ж освіту, як і чоловіки.

З розвитком сучасного суспільства змінюється розподіл ролей у сім'ях. Jankovský (2003) говорить, що шлюб є найвразливішою ланкою сім'ї, оскільки йдеться про процес, який розвивається протягом нашого життя. Якість шлюбу пов'язана з якістю особистості чоловіка та жінки, які укладають шлюб.

Сенсом шлюбу є взаємність, розділення особистих та інтимних стосунків. Змінюється становище матері, батька та дітей у сім'ї. У минулому дитина становила для сім'ї економічний внесок, тобто допоміжну робочу силу. Сьогодні про дитину говорять також як про економічний тягар (Šrajer, Musil, 2008), наслідком чого є також зниження народжуваності, зростає кількість сімей, які мають лише одну дитину, через що не покривається природне відтворення.

Батьки не здатні достатньо реагувати на потреби власних дітей, оскільки не вміють цього, не навчилися реагувати на дітей чуйно та з розумінням. Škoviera (2010) у цьому контексті говорить про «виховну безпорадність» або знижені батьківські компетенції.

Giddens (1992, In Hašková, 2009) стверджує, що в сучасному суспільстві модерності змінюються принципи заснування інтимних стосунків. Прокреативна роль інтимних стосунків змінюється на рефлексивність, уособлену сексуальною привабливістю, розділеною інтимністю та емоційною комунікацією. У стосунках йдеться не про знаходження першого, єдиного партнера на все життя, а про емоційний зв'язок. Він триває доти, доки партнери знаходять у стосунках задоволення.

Шлюби сьогодні відкладаються на пізніший вік. Цьому сприяло поширення контрацепції, планування батьківства, перевага кар'єрі, для багатьох молодих людей також недоступність власного житла. З одного боку, це позитивно, бо діти народжуються у більш зріле сімейне середовище та зріліші стосунки між партнерами, сім'я матеріально підготовлена до дитини. З іншого боку, подружжя вирішує мати лише одну дитину.

Сім'ї з одним з батьків виникають найчастіше через розлучення, іншою причиною є вдівство або народження дитини поза шлюбом. Частина громадян живе у неформальних союзах, без інтересу до укладення шлюбу. Наслідком є збільшена кількість дітей, народжених поза шлюбом.

Догляд за дитиною/дітьми, сімейне виховання

Сім'я і сьогодні в багатьох аспектах є незамінною, у своєму існуванні залежною від суспільства, а тому є набагато вразливішою. У сім'ї дитина соціалізується (включається в мережу соціальних відносин), де батьки є важливими ідентифікаційними зразками. Функціональна сім'я створює для дитини відчуття безпеки, впевненості, довіри, відчуття дому, де головним сенсом сім'ї є виховання дітей. Значення сім'ї полягає також у впливі на якість життя її окремих членів. Сім'я виконує свою місію через функції: репродуктивну, економічну, емоційну, соціалізаційно-виховну, відпочинкову та регенераційну.

Сімейне виховання має формуватися як визвольна функція, спрямована на автономізацію та відповідальність. Проблема сім'ї (Di Fellice, 1999) виявляється, якщо один із батьків залишається у глибокому інфантилізмі, не вміє увійти у правильні стосунки з власною дитиною/дітьми (напр., члени сім'ї зайняті власною самореалізацією, тоді не вдається зосередитися на спільних проблемах). Добра і відповідальна сім'я розвиває довіру через кооперацію, підтримує і зміцнює те, що є добрим у кожній дитині, і розвиває її асоціюючий та солідаризуючий вимір. Відповідальна сім'я ставить у центр сенс спільноти, в якій має цінність кожен окремий суб'єкт. Взаємна повага, розмова та співпраця виявляються правильним шляхом для відновлення етичної чутливості.

У сучасній сім’ї виховання дітей не є чимось само собою зрозумілим, також недостатньо оцінюється виховна функція сім’ї. Існують індивіди, які на певному етапі свого життя виховувалися недостатньо або не виховувалися взагалі. Поширеною тенденцією стає те, що батьки перекладають свою роль на виховні установи, як-от сучасні ясла, дитячі садки та початкові школи. De Singly (2000) вказує також на інший бік поняття «інтерес дитини». У деяких випадках це поняття слугує вагомим приводом для втручання держави в сім’ю, а саме через посилений контроль держави за приватним життям сім’ї, що гарантує певні умови її належного функціонування у формі соціальних працівників, соціальних асистентів, сімейних консультантів, сімейних медіаторів, і цей список постійно зростає.

Група соціологів (Di Fellice, 1999), своєю чергою, вказує на той факт, що в суспільстві існують також батьки, які не здатні гнучко адаптуватися до нових обов’язків, які приносять із собою соціальні та технологічні зміни.

Несприятливе виховне середовище фруструє дітей і є ґрунтом для патологічного розвитку особистості дитини. Також неузгодженість виховного підходу батьків може створювати в дитині внутрішній конфлікт. Тому немає нічого кращого за спокійну виховну атмосферу, сповнену любовних стосунків між батьком і дитиною.

У сучасному суспільстві та в сім’ях зростають діти та молодь, які мають проблеми в поведінці. Делінквентна поведінка з’являється все частіше у дітей молодшого віку. Мас-медіа впливають на уявлення, погляди, ставлення та потреби споживачів. Наслідком несприятливого впливу медіа стає послаблення комунікації та стосунків у сім’ї. Дослідження доводять, що молодь проводить перед телевізором і за комп’ютерами більше часу, ніж це було б прийнятно. Спільні заходи та ритуали сім’ї послабилися, у багатьох сім’ях окремі члени живуть не «разом», а «поруч». З дослідження Sejčová та Mišinská (2005) випливає, що до 40% дітей проводять вільний час за переглядом телебачення, іграми на комп’ютерах. Вплив медіа та комп’ютерних ігор має наслідки для поведінки дітей, які наслідують, «воюють» із ворогами та стають героями.

Розлучення як ознака модерності

У 1563 році Тридентський собор проголосив шлюб таїнством, а моногамію — обов’язком. 60-ті роки ми називаємо другою революцією розлучень. У минулому подружжя одружувалися з переконанням, що залишаться в шлюбі до смерті. Навіть суспільство мало засоби, які унеможливлювали розлучення, як-от громадська думка. Шлюб зберігався за будь-яку ціну, але в деяких випадках це травмувало дітей чи одного з партнерів, що спонукало суспільство до впровадження розлучення як гуманного засобу (у разі нерозв’язної проблеми, катування та зловживання). У наш час вплив громадської думки настільки послабився, що розлучення стало легітимним завершенням шлюбу (Levická, 2004).

Виходячи зі статистики Статистичного управління Словацької Республіки, у 2007 році 13 048 шлюбів було завершено шлюборозлучним процесом (In Zborník príspevkov z vedeckej konferencie, 2009). До головних причин розлучення ми відносимо: Чоловіки — 1. різниця характерів, поглядів, інтересів, 2. зрада і 3. алкоголізм. Жінки — 1. різниця характерів, поглядів та інтересів, 2. суд не встановив вини, 3. інші причини.

Зростає кількість дорослих і дітей, на яких розлучення залишає наслідки. Діти здебільшого залишаються на вихованні матері, стають частиною неповної сім’ї. Неповна сім’я може бути в сучасних соціально-економічних умовах джерелом фрустрацій для всіх членів (недостатні фінансові кошти на прожиття). Повторні шлюби більш схильні до розлучення. De Singly (2000) вказує на той факт, що існують діти, які рухаються в «батьківській мережі», яку утворюють початковий батько, новий партнер кожного з батьків, або колишній партнер їхніх нерідних батьків.

Проблема відповідальності та формування ціннісної системи

Відповідальність належить до свободи конкретної, унікальної людини, яка відповідає за власну поведінку. Людська сутність не дає нам права перекладати її на колектив, спільноту. Частину своєї свободи та відповідальності може передати лише людина, але й то лише сама за себе. Якщо спільнота зловживає прийнятою відповідальністю, зрештою наслідки несе індивід, бо він несе індивідуальну частку відповідальності за цей провал (Diatka, 2001).

Розвиток ціннісної системи людини пов’язаний із соціальним середовищем та з її поглядом на саму себе. Він виходить із почуттів ідентичності та самообразу, які формуються у виховному середовищі та детерміновані особистісними якостями, що беруть участь у вихованні (Turček, 2003). Недостатня ціннісна система індивіда є наслідком виховання в малостимулюючому середовищі, а також недостатньою стимуляцією до еволюційно вищих цінностей. У разі неприйняття індивіда суспільством відбувається відмова від ціннісної ієрархії, визнаної макросоціумом, і розвиток небажаних проявів поведінки.

Висновок

На завершення нам залишається замислитися над сім’єю і поставити собі питання, що спричиняє її занепад. Vella (1999) говорить про три причини, які спричиняють цей факт. Першою є індивідуалізм, який замінив сім’ю. Суспільство є агрегацією індивідуалістів, які реалізують своє право на автономію, персональне наповнення, сексуальну сатисфакцію, і все це стоїть вище за сім’ю. Автономія та права замінили етику та мораль. Другим головним наслідком є стосунки між «взаємною залежністю» та «незалежністю». Як третю причину авторка вбачає в тому, що ми стаємо такими, що не оцінюють, і моральне судження поведінки стає табу. Право судити отримали лише медіа та перші сторінки в газетах. Тому нам залишається пам’ятати про речення: «Те, що люди роблять, і те, що є правильним, — це дві різні речі».

Автор: PaedDr. Martina Kravárová Факультет охорони здоров’я та соціальної роботи Трнавського університету в Трнаві

Список бібліографічних посилань

[1] DE SINGLY, Francois. 1999. Sociológie současné rodiny. Bratislava : Univerzita Komenského, 1999. 196 s. ISBN 80-223-1375-0. [2] DIATKA, Cyril. 2001. Etika a súčasnosť. Nitra : UKF, 2001. 154 s. ISBN 80-8050-493-8. [3] DI FELICE, Francesco. 1999. Rodina a etika. In: ĎURKOVIČ, Vladimír. Rodina na prelome tisícročí – subjekt kultúry, kresťanských a všeľudských hodnôt, 1999. Trnava : Univerzita sv. Cyrila a Metoda. s. 15 – 21. ISBN 80-968191-3-5. [4] HAŠKOVÁ, Hana. Fenomén bezdetnosti. 2009. Praha : SLON, 2009. 264 s. ISBN 978-80-7419-020-9. [5] HRECHOVÁ, Helena. Etika – sociálne vzťahy – spoločnosť. Bratislava : Veda, 2005. 337 s. ISBN 80-224-0849-2. [6] GURÁŇ, Peter, - FILADELFIOVÁ, Jarmila, - RITOMSKÝ, Alojz. 1997. Tradičné verzus moderné: zmeny a život súčasných rodín. In: Sociológia. ISSN 0049-1225, 1997, roč. 29, č. 1, s. 5-20. [7] LEVICKÁ, Jana. Sociálna práca s rodinou I. 2004. Trnava : Mosty, 2004. 177 s. ISBN 80- 89074-93-6. [8] MATOUŠEK, Oldřich. Rodina jako instituce a vztahová síť. 1997. Praha : Sociologické nakladatelství, 1997. 144 s. ISBN 80-85850-24-9. [9] MOŽNÝ, Ivo. Rodina a společnost. 2008. Praha: SLON, 2008. 323 s. ISBN 80-86429-58-X [10] SEJČOVÁ, Ľuboslava - MIŠINSKÁ, Eva. 2005. Náčrt charakteristiky dieťaťa s výchovne problémovým správaním. In: Vychovávateľ. ISSN 0139-6919, 2005, roč. LI, č. 6, s. 7-12.

[11] SOPÓCI, Ján. 2000. Sociálne inštitúcie a sociálna zmena (Соціальні інституції та соціальні зміни). Bratislava : Univerzita Komenského, 2000. 210 s. ISBN 80-223-1473-0. [12] ŠKOVIERA, Albín. 2010. Posilňovanie rodičovských kompetencií a zodpovednosti v procese (pre)výchovy dieťaťa (Посилення батьківських компетенцій та відповідальності у процесі (пере)виховання дитини). In: HUDEČKOVÁ, Viera, BRYNDZÁK, Pavel. Križovatky (Перехрестя), Bratislava : Maclix, 2010. s. 87 – 92. ISBN 978-80-969253-1-5. [13] ŠRAJER, Jindřich - MUSIL, Libor (eds.) 2008. Etické kontexty sociální práce s rodinou (Етичні контексти соціальної роботи з сім'єю). Brno : Albert, 2008. 150 s. ISBN 978-80-7326-145-0. [14] TURČEK, Karol. 2003. Psychopatologické a sociálno-patologické prejavy detí a mládeže (Психопатологічні та соціально-патологічні прояви дітей та молоді). Bratislava : IRIS, 2003. 168 s. ISBN 80-88778-99-9. [15] VELLA, G. Charles. 1999. A family strategy for the new millenium (Сімейна стратегія для нового тисячоліття). In: ĎURKOVIČ, Vladimír. Rodina na prelome tisícročí – subjekt kultúry, kresťanských a všeľudských hodnôt (Сім'я на зламі тисячоліть – суб'єкт культури, християнських та загальнолюдських цінностей), 1999. Trnava : Univerzita sv. Cyrila a Metoda. s. 22 – 29. ISBN 80-968191-3-5. [16] Zborník príspevkov z vedeckej konferencie s medzinárodnou účasťou: Dni sociálnej práce. Sociálna sféra Slovenskej republiky a sociálna práca (Európa, právo a prax) (Збірник доповідей з наукової конференції з міжнародною участю: Дні соціальної роботи. Соціальна сфера Словацької Республіки та соціальна робота (Європа, право та практика)). 12.-13. november 2008. Nitra: UKF, 2009. 270 s. ISBN 978-80-8094-454-4.

Лекція була виголошена на міжнародній науковій конференції Aplikovaná etika v sociálnej práci a ďalších pomáhajúcich profesiách (Прикладна етика в соціальній роботі та інших допоміжних професіях), яка відбулася 20 – 21 жовтня 2010 року в П'єштянах і була опублікована у збірнику цієї конференції: MÁTEL, A. – SCHAVEL, M. – MÜHLPACHR, P. – ROMAN, T. 2010. Aplikovaná etika v sociálne práci a ďalších pomáhajúcich profesiách (Прикладна етика в соціальній роботі та інших допоміжних професіях). Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie (Збірник з міжнародної наукової конференції). Bratislava : VŠZaSP sv. Alžbety. 413 s. ISBN 978-80-89271-89-4.