Pavol Štubňa: Umelecký preklad z taliančiny. Dramatické žánre. Bratislava: Univerzita Komenského. 108 s. ISBN 978-80-223-5729-6.

Навчальний посібник для вищих навчальних закладів є другою працею із серії про художній переклад з італійської мови на словацьку, а також результатом наукового гранту VEGA під назвою «Словацько-італійські міжлітературні зв’язки після 1989 року в контексті подолання рецептивної традиції та виникнення нових рецептивних моделей». Автор публікації працює на філософському факультеті Університету Коменського і займається проблематикою художнього перекладу не лише на теоретичному, а й на практичному рівні — як досвідчений перекладач із багаторічною практикою. За свою перекладацьку діяльність він навіть отримав Премію Матея Белла та Премію Міністерства культури Італійської Республіки.

Підручник вільно продовжує монографію Umelecký preklad z taliančiny. Prozaické žánre і водночас передує наступному тому видання під назвою Umelecké preklady talianskej poézie. З цієї причини автор зосереджується переважно на тих аспектах художнього перекладу, які не були проаналізовані в першій частині згаданої серії (наприклад, переклад фразеологізмів, власних назв, історизмів, діалектизмів тощо) і не будуть розглянуті в останній (метрико-ритмічні, римові, віршові та строфічні аспекти поетичного тексту). Отже, посібник з перекладу Štubňa переважно фокусується на перекладі невіршованих театральних п’єс, причому розрізнювальним критерієм для вибору оптимальної перекладацької стратегії автор вважає те, чи призначений (майбутній) переклад для сценічної репрезентації (постановки), чи для читацької рецепції. Застосування цього критерію він вважає ключовим і при перекладі інших драматичних жанрів (лялькова, радіо- чи телевізійна п’єса, мелодрама, опера, оперета, мюзикл), тому аналіз обраного ним матеріалу вважає достатньо репрезентативним для демонстрації основних перекладацьких принципів і стратегій також для інших видів (невіршованого) драматичного тексту.

Особливу увагу автор приділяє так званій перекладацькій концепції як цілеспрямованому вибору перекладацьких принципів і процедур, що застосовуються при перекладі конкретного (літературного) твору. Особливо перекладачі-початківці не звикли надавати достатнього значення підготовчому аналізу тематичних і мовних засобів, що зустрічаються в структурі оригінального літературного твору, і згодом у процесі перекладу припускаються багатьох помилок, які можна загалом підсумувати як повторне порушення принципу функціональної еквівалентності, що передбачає, що переклад справлятиме на цільового читача таке саме (або порівнянне) враження, як і оригінал на читача, що походить із вихідної культури. У випадку помилок йдеться насамперед про небажане викривлення тексту оригінального іншомовного твору шляхом його доповнення або скорочення. У перекладознавстві перше згадане явище називається переінтерпретацією (тобто додаванням таких властивостей тексту, які не обґрунтовані в його структурі), а друге — підінтерпретацією (тобто пропуском тих властивостей тексту, які очевидно присутні в його структурі). Ще одним концептом перекладу, який нерідко ігнорується і на який Štubňa особливо звертає увагу, є принцип інтертекстуальності. Він зазвичай розуміється як загальна властивість літературних текстів посилатися на інші тексти (включаючи нелітературні). У вужчому значенні цей термін позначає зв’язок конкретного літературного тексту з іншим (старішим) текстом, який проявляється безпосередньо в конкретному творі та бере участь у його смисловій структурі (Jambor, 2014). При перекладі драматичних текстів ми відносно часто стикаємося з цим явищем, і автор підручника зрозуміло ілюструє пов’язані з ним перекладацькі труднощі на конкретних прикладах.

У своїх перекладознавчих публікаціях Štubňa також неодноразово наголошує, що професія перекладача художніх текстів передбачає не лише відмінне знання вихідної мови, широкий соціально-культурний світогляд і фахові знання в галузі літературної теорії та історії, а й високу особисту культуру слова в цільовій мові, яку необхідно постійно і цілеспрямовано розвивати (наприклад, Štubňa, 2024: 292).

Окремі розділи публікації (крім згаданої перекладацької концепції) поступово присвячені загальній характеристиці (оригінального) драматичного тексту та його аналізу з перекладознавчої точки зору (тут автор окремо виділяє переклад, призначений для постановки, і переклад, призначений для друкованого видання), далі загальним принципам перекладу драматичних творів і, нарешті, частим помилкам, яких припускаються початківці при перекладі драми.

Рецензований посібник з перекладу вирізняється також однією мовною особливістю. Після викладу словацькою мовою йде його стисла версія італійською, яка призначена як для італійських словакістів, що не володіють словацькою мовою, так і для словацьких студентів-перекладачів, які таким чином можуть ознайомитися з фаховою італійською термінологією, вживаною в галузі перекладознавства.

Методологічно Štubňa у своїй публікації застосовує так званий комунікативно-прагматичний підхід до перекладу, оскільки «перекладознавча теорія останніми роками наголошує саме на дослідженні соціальних, культурних і прагматичних аспектів, що впливають на власне процес перекладу та на результат перекладу» (стор. 6). У цьому контексті автор окремо звертає увагу на той факт, що в контексті перекладу драматичних текстів їхній (імпліцитно присутній) міждисциплінарний характер є надзвичайно вираженим.

Навчальний посібник для вищих навчальних закладів Umelecký preklad z taliančiny. Dramatické žánre призначений насамперед для перекладачів-початківців та студентів спеціальності «переклад і перекладознавство» у поєднанні з італійською мовою. Проте завдяки актуальній тематиці та загальній спрямованості він може зацікавити також фахову громадськість чи аматорів, які цікавляться цією перекладознавчою галуззю.

Бібліографія

JAMBOR, Ján. Intertextualita. In: Hyperlexikon. Bratislava: Ústav svetovej literatúry Slovenskej akadémie vied, 2014, [online]. [cit. 2022-9-24]. URL: http://hyperlexikon.sav.sk/sk/pojem/zobrazit/terminus/a/intertextualita

SEHNAL, Roman – ŠTUBŇA, Pavol. Umelecký preklad z taliančiny. Prozaické žánre. Bratislava: Univerzita Komenského, 2024. 278 s. ISBN 978-80-223-5801-9.

ŠAVELOVÁ, Monika. Umelecké preklady talianskej poézie. Prešov: Vydavateľstvo Prešovskej univerzity, 2024. 134 s. ISBN 978-80-555-3448-0.

ŠTUBŇA, Pavol. La traduzione del testo drammatico (implicazioni didattiche). In: Jezyki specjalistyczne w ujeciu diachronicznym i synchronicznym III. Wydawnictwo naukowe: Kraków, 2024, s. 275-294. ISBN 978-83-68260-20-5.