Roman Sehnal – Pavol Štubňa: Umelecký preklad z taliančiny. Prozaické žánre. Bratislava: Univerzita Komenského, 2024. 278 s. ISBN 978-80-223-5801-9.

Наукова монографія є першою працею із серії про художній переклад з італійської мови та водночас результатом наукового гранту VEGA під назвою Slovensko-talianske medziliterárne vzťahy po roku 1989 v kontexte prekonávania recepčnej tradície a vzniku nových recepčných modelov. Автори публікації походять із Філософського факультету Університету Коменського і тривалий час займаються проблематикою художнього перекладу не лише як теоретики, а й як досвідчені перекладачі, які за свою діяльність отримали вітчизняні та закордонні нагороди. Науковим підґрунтям праці є комунікативно-лінгвістичний поворот кінця XX століття (як у мовознавстві, так і в транслатології), коли увага вчених перемістилася з мовної системи на реальну мовленнєву комунікацію — при одночасному врахуванні взаємодії мовних і позамовних факторів — як у продукуванні, так і в рецепції мовленнєвих комунікатів. Автори рецензованої публікації вважають, що «на трансляцію неможливо дивитися лише як на мовну операцію, перекладач повинен осягнути твір як ціле, звертати увагу на контекст його виникнення — культуру країни, з якої походить твір, період, у який його створив автор, різноманітні суспільні впливи, аудиторію, для якої був призначений твір тощо» (стор. 7).

Перша частина монографії під назвою Preklad talianskej prózy аналізує трансляційні операції, спрямовані на перенесення конкретного лексичного або синтаксичного елемента у словацьку мову як цільову, причому автори звертають увагу на пов’язані з цим перекладацькі труднощі. Наведені транслатологічні явища вони ілюструють на перекладацьких рішеннях відомих транслаторів і особливо наголошують на тому, що загалом не існує єдиного — універсального чи ідеального — способу передати читачеві словацького трансляту художні якості оригіналу, водночас вважаючи необхідністю (будь-якого адекватно обраного та реалізованого трансляційного процесу) дотримання принципу функціональної еквівалентності, що на практиці означає, що переклад має справляти на читача в цільовій мові такий самий (подібний) вплив, як оригінал на читача у вихідній мові. Автори в окремих розділах приділяють увагу трансляції на лексичному (фразеологізми, етноніми тощо) та синтаксичному (щільність структури речення, синтаксичні фігури та синтаксично експресивні конструкції, втрати та компенсації в перекладі) рівнях, проте у заключній частині вони розширюють своє дослідження також проблематикою трансляції діалекту.

Друга частина монографії має назву Translácia vybraných prozaických žánrov. Автори в ній розглядають переклад літературної фантастики та науково-популярної літератури. Фантастична література вирізняється притаманним складом і впорядкуванням композиційних елементів, і ставить перед транслатором інші вимоги, ніж переклад інших белетристичних творів, оскільки змальовує нереальний (ілюзорний) світ, який багато в чому відрізняється від справжнього. Літературна фантастика таким чином зіставляє уявлення, створені фантазією, з тими, що ґрунтуються на звичайному людському пізнанні та досвіді.

У процесі трансляції її окремих видів і жанрів (sci-fi, горор, фентезі та їхні кросовери) особливої важливості набуває теоретичне знання формальних і змістових характеристик, оскільки до кодів літературної фантастики, які повинен вміти дешифрувати читач або перекладач, належать симуляція, оксиморонність, автореферентність, рекурсивність, паратаксис, дискурсивність та інші типові виражальні засоби (стор. 147). У цій частині монографії автори окремо виділяють також так звану художню літературну фантастику, яка не пріоритезує «втечу читацького досвіду в альтернативний фантазійний світ», оскільки фікційний світ, зображений у цих творах, є лише метафорою реального. Наступні підрозділи присвячені проблематиці перекладу власних назв (особливо літературних), далі так званих функціональних назв (зберегли апелятивну семантику) та стилістично маркованої мови персонажів (включаючи архаїчні комунікаційні норми, анахронізми, історизми, нестандартні та субстандартні мовні елементи, а також іншомовні слова та фрази).

Останній розділ монографії зосереджується на перекладі науково-популярної літератури та виявлених транслатологічних труднощах, що виникають при перекладі тих змішаних жанрів, у яких поєднується оповідний та викладний стилі, а також присутня фахова лексика (термінологія). Автори ілюструють проблематику трансляції цього типу публікацій (сюди належать також хроніки, мемуари, літературна публіцистика, філософські діалоги чи трактати) на обраному репрезентативному жанрі — науково-популярних публікаціях про образотворче мистецтво. В окремих підрозділах вони аналізують текстові імплікації художнього та наукового стилів та їхні характерні складники — лексику (включаючи так звану безеквівалентну лексику, книжні та запозичені слова, антропоніми, хрематоніми та топоніми), прагматичні специфіки мистецтвознавчих перекладів чи редагування.

Лейтмотивом, що проходить крізь усю монографію, є привернення уваги до вибору відповідної перекладацької концепції з боку транслатора. Вона загалом становить сукупність специфічних перекладацьких принципів і процедур, що застосовуються при перекладі конкретного (літературного) твору з першочерговим акцентом на «аналіз вихідного тексту як на інвентаризацію мовно-стилістичних особливостей твору — фонічного (графічного), морфологічного, синтаксичного, лексичного та стилістичного зв’язування» (Štubňa, 2023: 9). Її складовою є, наприклад, рішення перекладати чи не перекладати (або перекладати лише у специфічно обґрунтованих випадках) новотвори, гру слів, семантично прозорі пропрії та інше, причому виникненню перекладацької концепції передує ретельний аналіз тематичних і мовних засобів, що зустрічаються у структурі оригіналу літературного твору.

Монографія Umelecký preklad z taliančiny. Prozaické žánre насамперед призначена для транслатологів-теоретиків, а також для фахівців із перекладацької практики та викладачів вищої школи, проте водночас вона має потенціал стати важливим експертним інструментом для слухачів транслатологічних навчальних програм чи фахової громадськості.

Бібліографія

ŠTUBŇA, Pavol. Umelecký preklad z taliančiny. Dramatické žánre. Bratislava: Univerzita Komenského, 2023. 108 s. ISBN 978-80-223-5729-6.