Вступ

Вплив західної культури вчить нас іти до своєї мети, попри все, і що завдяки такому підходу жодна мета не є недосяжною. Навпаки, про тих, хто відмовляється від мети, часто говорять як про слабаків і боягузів. Однак перешкоди є природною частиною досягнення цілей. Різні життєві зміни, особливо складні ситуації у вигляді серйозного захворювання або погіршення стану здоров'я, є частими джерелами перешкод на шляху до мети. Вони можуть призвести до реакції індивіда змінити або відмовитися від досягнення особистої мети. Соціально-психологічна теорія ревізії мети як адаптивної форми реакцій на перешкоди є відносно новою у сфері здоров'я та охорони здоров'я. Тому метою цієї статті є представлення альтернатив адаптивного подолання перешкод, які є актуальним трендом у сфері дослідження цілей у соціальній психології. Тим самим пропонується пояснення специфіки досягнення особистих цілей, порушених серйозним діагнозом.

Перешкоди на шляху до мети та концепція кризи дії

Попри те, що людина ставить перед собою цілі, вона не завжди їх досягає. За невдачею в досягненні цілей можуть стояти кілька перемінних. Однією з них можуть бути суб'єктивні перешкоди, які втручаються в процес саморегуляції і призводять до того, що людині не вдається досягти обраних особистих цілей.

Margus, Forster, Vam Kleef (2011) визначають перешкоди на шляху до мети загалом як певні сили, що втручаються і заважають людині досягти поставленої мети, причому це можуть бути як ситуативні, соціальні, фізичні, так і ментальні явища. Нас цікавлять насамперед останні згадані. Milyavskaya, Inzlicht, Hope та Koestner (2015) уточнюють, що важливо те, що індивід сприймає і оцінює як перешкоду і причину невдачі. Тобто обставини, що сприймаються індивідом як суб'єктивні труднощі, на противагу традиційному розумінню перешкод як об'єктивних, зовнішніх бар'єрів (Higgins et al., 1994). До найчастіше вимірюваних характеристик суб'єктивних перешкод належать частота і ступінь впливу або втручання в процес досягнення мети (Leduc-Cummings, Milyavskaya, Peetz, 2017). З'являється також спроба певної категоризації перешкод. Зокрема, Hofmann, Vohs, Baumeister (2012) вказали на те, що цілі, пов'язані зі здоров'ям, послаблювали такі перешкоди, як залежності (тютюн 47%, алкоголь 29%) або знижений самоконтроль при дотриманні здорового харчування (27%).

Накопичення кількох перешкод або висока інтенсивність навіть однієї перешкоди в психології охоплюється концепцією кризи дії (action crisis), якій донедавна не приділялося багато уваги (Holding et al, 2017). Криза дії визначається як критична фаза при переслідуванні мети у випадку, якщо мета здається важкодосяжною або недосяжною внаслідок перешкод (Brandstätter, Herrmann, Schueller, 2012). Криза найчастіше настає, якщо індивід переживає повторювані невдачі при досягненні мети або стикається з ситуаціями, які не може вирішити (наприклад, раптове погіршення стану здоров'я) (Brandstätter, Herrmann, Schueller, 2012). Він переживає значний внутрішньоособистісний конфлікт між тим, чи варто залишатися на шляху до мети, чи відхилитися від нього. Індивід постійно в думках повертається до того, що йому не вдається досягти мети. Попри те, що він дуже хотів би досягти мети, він часто обирає стратегії уникнення або відкладання діяльності, спрямованої на досягнення мети.

Вищий рівень кризи дії в дослідницькій літературі пов'язували з такими факторами, як нижчий рівень суб'єктивного благополуччя та здоров'я (Brandstätter, Schueller, 2013). Однак у довгостроковій перспективі це може сприйматися і позитивно. Наприклад, завдяки кризі дії людина швидше відмовляється від досягнення нереальної мети і переносить енергію, що залишилася, на досягнення інших цілей. Крім того, криза дії опосередковує зміну в налаштуванні мислення. У ситуації, коли індивід зосереджений на досягненні мети, його мислення має імплементаційну форму (Golwitzer, 2013). Це означає, що воно звужено спрямоване дуже локально, лише на інформацію, пов'язану з переслідуванням мети. Навпаки, криза дії активує деліберативне мислення, тобто більш глобальний «погляд з висоти пташиного польоту» на проблемну ситуацію. Це дозволяє людині відсторонитися і дає можливість побачити ширшу комплексність проблеми (Margus, Foster, Van Kleff, 2011).

Стратегії подолання перешкод і кризи дії

У разі виникнення перешкод і кризи дії індивід має кілька варіантів. Він може докласти більше зусиль і продовжувати досягнення мети (goal engagement), або має можливість повністю відмовитися від мети (goal disengagement), а також змінити її на більш реалістичну, досяжну форму – переформулювання мети (goal reengagement) (Wrosch et al, 2003). Саме переформулювання мети та відмова від мети представляють процес ревізії цілей і зазвичай позначаються як стратегії адаптивної зміни мети.

Ревізія цілей — це процес, який є результатом саморегуляції тоді, коли поставлена мета є важкодосяжною або внаслідок специфічних ситуативних умов у вигляді перешкод стає нереальною. Легко припинити досягнення або змінити цілі, які для нас не є настільки важливими, проте важче це зробити з цілями, які для нас значущі або є особистими (Carver, Scheier, 2003).

Ревізія цілі найчастіше має дві форми. Першою є стратегія ревізії намірів у формі відмови від цілі (goal disengagement), другою — стратегія створення нової, зміненої, реальнішої альтернативи шляхом перевизначення цілі (goal reengagement) (Wrosch et al., 2003). Wrosch та Miller (2009) пояснюють, що адаптивним компонентом саморегуляції є не лише пристосування до цілі, її активне переслідування, а й можливість адекватно реагувати, зокрема на нереальну, нездійсненну ціль у формі того, що індивід від такої цілі відмовляється. Тим самим він відкриває новий сенс (Boudrenghein, Frenay, Bourgeois, 2012). Відмова або перевизначення цілі включає три процеси. По-перше, індивід повинен відмовитися від енергії, яку вже витратив на досягнення цілі, і мінімізувати зобов'язання щодо неї. По-друге, необхідно, щоб він сформулював альтернативні цілі та переспрямував на них свої зусилля та зобов'язання. Згодом — щоб почав досягнення альтернативних цілей. Wrosch, Miller (2009) додають, що відмова та перевизначення цілі є індивідуальними, тому для когось це може бути просто і природно, а для іншого — складніше і повільніше.

Ревізія цілей, що переслідуються, пов'язана з багатьма перевагами:

  • Індивід не переживає негативних емоційних наслідків як результат повторної невдачі на шляху до цілі (Wrosch, Miller, 2009).
  • Знижується виникнення депресивних симптомів.
  • Знижується інтенсивність сприйнятого стресу (Wrosch et al., 2003).
  • Знижується частота та інтенсивність інтрузивних (нав'язливих) думок, які стосуються проблемної цілі.
  • Підвищується життєва задоволеність.
  • Покращується фізичний стан.
  • Покращується загальне суб'єктивне благополуччя (Wrosch et al., 2003).

Wrosch та його співробітники (2003) виявили, що студенти, які легше відмовлялися від своїх нереальних цілей, переживали менший стрес, мали менше інтрузивних думок і, навпаки, досягали кращої якості життя. Duke et al. (2002) виявили, що стратегія відмови від цілі вела також до кращого фізичного здоров'я. Для порівняння, ті респонденти, які свої цілі лише помірно ревізували, мали нижчу якість життя порівняно з тими, хто від них повністю відмовився і створив нові (Wrosch, Miller, 2009). Brandstätter, Herrmann, Schüler (2012) пояснюють, що у випадку, якщо ціль є складною для досягнення, індивід втрачає інтерес через накопичення проблемних ситуацій, пов'язаних із намаганням її реалізувати.

Для порівняння, Carver та Scheier (2003) запропонували розширені альтернативи того, як індивід може вирішити ситуацію, коли ціль через перешкоди стає недосяжною (рисунок). Першою можливістю (А) є те, що він хоч і припиняє витрачати зусилля на досягнення цілі, проте самої цілі не відмовляється. Наслідком цього є переживання негативних емоцій у формі стресу та безпорадності. Другим шляхом (В) є те, що він відмовляється від цілі. Свої зусилля згодом спрямовує на те, що досягає цілі, яка є альтернативою до попереднього наміру (В1), або створює та переслідує зовсім нову ціль (В2), або ж початкову ціль полегшує у значенні прислів'я: «Краще синиця в руках, ніж журавель у небі» (В3). Альтернативи В1, В2 та В3 зазвичай супроводжуються позитивними емоціями та представляють адаптивні форми саморегуляції при перешкодах на шляху до цілі. Carver та Scheier (4) проте пропонують ще четверту можливість відмови від цілі (В4) у формі того, що індивід не створює жодної нової цілі або її альтернативи, оскільки це неможливо або він не може її знайти. Ця альтернатива є для нього найгіршою, оскільки він переживає почуття самотності, порожнечі та безцільності. Вона не є адаптивною, бо індивід не відкрив новий сенс. Реакції на перешкоди на шляху до цілі В1, В2 та В3 є синонімом стратегії перевизначення цілі за Wrosch та його співробітниками (Wrosch et al, 2003). Carver, Scheier (2003) ще додають, що іноді адаптивним є також залишатися на шляху до цілі попри перешкоди та докласти підвищених зусиль для досягнення вже переслідуваної цілі (goal engagement). Це доцільно особливо у випадку, якщо індивід надалі переконаний у тому, що має сили для досягнення цілі, і вірить у свій майбутній успіх (Carver, Scheier, 2003).

Рисунок Реакції на перешкоди на шляху до цілі (Carver, Scheier, 2003)

Ревізія особистих цілей, порушених серйозним діагнозом

Різні життєві зміни, наприклад, також складні ситуації у формі захворювання або погіршення стану здоров'я, є частими причинами виникнення кризи дії та потреби ревізувати цілі (Wrosch et al., 2003b). Можливість відмови від цілі часто у випадку проблем зі здоров'ям, як значущої стресової події, є необхідною. Загроза здоров'ю може зробити раніше реальні цілі недосяжними, оскільки вона представляє перешкоду на шляху до цілі. Саме вимушене чіпляння за нездійсненну ціль, наприклад, подолати важковиліковне захворювання, може в індивіда призвести до фрустрації та подальшої втрати мотивації в межах лікування (Moskowitz et al, 1996). Серйозна хвороба вимагає повторних візитів до лікарів та безлічі обстежень, що є, окрім її довготривалого характеру, додатковим джерелом стресу. Крім того, пацієнти часто переживають почуття невпевненості, страху перед майбутнім, або почуття ізоляції чи виключення (Pollin, 1994). Саме стрес може виступати як значуща інтерферуюча змінна та перешкода на шляху до цілі, роблячи її недосяжною (Wrosch, Amir, Miller, 2013). Стрес можуть пом'якшити добре обрані стратегії подолання стресу, а також запустити стратегії ревізії цілі. Проблеми зі здоров'ям часто супроводжують причини виникнення потреби ревізувати цілі внаслідок невдачі при їх досягненні.

Wettstein, Wahl та Heylová (2019) провели дослідження з дорослими з сенсорними порушеннями та без них. Вимірювання суб'єктивного благополуччя виявили, що учасники з порушеннями зору, які підкоригували свою актуальну ситуацію відповідно до особистих цілей, демонстрували значно вищий негативний афект, виміряний через 4 роки. Навпаки, індивіди, які пристосували цілі до нововиниклих обмежень, мали в майбутньому домінантну позитивну афективність. Для порівняння, в іншому дослідженні батьки дітей з раком, які відмовилися від своїх цілей (наприклад, призупинення орієнтації на кар'єрні цілі на користь догляду за дитиною), демонстрували менше симптомів депресії, навіть багато хто з них за психічним здоров'ям був порівнянний з батьками здорових дітей (Wrosch et al, 2003b).

Дискусія та висновок

Намагання досягати особисто значущих цілей є необхідною умовою суб'єктивного благополуччя та адекватного розвитку індивіда протягом його життя (Heckhausen, 1999). З огляду на теорію розвитку протягом усього життя, індивіди мають обмежені ресурси та час на досягнення всіх бажаних цілей, тому необхідно, щоб вони обрали, яким цілям будуть присвячувати себе. Крім того, процес досягнення цілі представляє шлях, протягом якого з'являються також обставини або специфічні перешкоди, що ведуть до того, що визначена ціль змінюється або її необхідно змінити. Іноді набагато краще відмовитися від нездійсненних цілей і залишок енергії інвестувати в щось нове. Це дозволить оптимальне відновлення після кризи дії.

Авторки:

doc. Mgr. Monika Hricová, PhD.

Авторка працює на посаді завідувачки кафедри психології на філософському факультеті Університету Павла Йозефа Шафарика в Кошицях.

MSc. Natália Sopková, PhD. Авторка є зовнішнім викладачем дисциплін «Дослідження в клінічній психології» та «Методологія психологічного дослідження: якісний підхід» на кафедрі психології Університету Павла Йозефа Шафарика в Кошицях.

Список бібліографічних даних

BOUDRENGHIEN, G., FRENAY, M., BOURGEOIS, E. 2012. Unattainable educational goals: Disengagement, reengagement with alternative goals, and consequences for subjective well-being. European Review of Applied Psychology, 62, № 3, с. 147-159.

BRANDSTÄTTER V., HERRMANN M., SCHÜLER J. 2012. The struggle of giving up personal goals: Affective, physiological, and cognitive consequences of an action crisis. Pers Soc Psychol Bull, 39, № 12, с. 1668–1682.

BRANDSTÄTTER, V., SCHÜLER, J. 2013. Action crisis and cost–benefit thinking: A cognitive analysis of a goal-disengagement phase. J Exp Soc Psychol, 49, № 3., с. 543-553.

CARVER, C. S., SCHEIER, M. F. 2003. Self-regulatory perspectives on personality. In I. B. Weiner (Ed.), Handbook of Psychology. London: John Wiley and Sons, с. 185-208.

DUKE, J., LEVENTHAL, H., BROWNLEE, S., LEVENTHAL, E. A. 2002. Giving up and replacing activities in response to illness, J Gerontol B Psychol Sci Soc Sci, 57, № 4, с. 367-376.

GOLLWITZER, P. M. 2012. Mindset Theory of Action Phases. V P. Van Lange, A. Kruglanski, & E. Higgins, Handbook of Theories of Social Psychology: Volume 1. United Kingdom: SAGE Publications Ltd, с. 526–546.

HECKHAUSEN, J. 1999. Developmental regulation in adulthood: Age-Normative and Sociostructural Constraints as Adaptive Challenges. NY: Cambridge University Press, с. 213-231.

HECKHAUSEN, J., WROSCH, C., & SCHULZ, R. 2010. A motivational theory of life-span development. Psychol Rev, 117, № 1, с. 32–60.

HIGGINS, E. T., RONEY, C., CROWE, E., HYMES, C. 1994. Ideal versus ought predilections for approach and avoidance: Distinct self-regulatory systems. J Peers Soc Psychology, 66, № 2, с. 276-286.

HOFMANN, W., VOHS, K. D., & BAUMEISTER, R. F. 2012. What people desire, feel conflicted about, and try to resist in everyday life. Psychological Science, 23, № 6, с. 582–588.

HOLDING, A. C., HOPE, N. H., HARVEY, B., MARION JETTEN, A. S., & KOESTNER, R. 2017. Stuck in limbo: Motivational antecedents and consequences of experiencing action crises in personal goal pursuit. J Pers, 85, № 6, с. 893–905.

LEDUC-CUMMINGS, I., MILYAVSKAYA, M., PEETZ, J. 2017. Goal Motivation and the Subjective Perception of Past and Future Obstacles. Person Indiv Dif, 109, с. 160-165.

MARGUS, J., FOSTER, J., & VAN KLEEF, G.A. 2011. Stepping back to see the big picture: When obstacles elicit global processing. J Peers Soc Psychology, 101, № 5, с. 883–901.

MARTIN, L. L., STRACK, F., & STAPEL, D. A. 2004. How the Mind Moves: Knowledge Accessibility and the Fine-tuning of the Cognitive System. In M. B. Brewer & M. Hewstone (Eds.), Social cognition. Blackwell Publishing, с. 54–74.

MILYAVSKAYA, M., INZLICHT, M., HOPE, N., KOESTNER, R. 2015. Saying “no” to temptation: Want-to motivation improves self-regulation by reducing temptation rather than by increasing self-control. J Peers Soc Psychology, 109, № 4, с. 677–693.

MOSKOWITZ, J.T., FOLKMAN, S., COLLETTE, L., VITTINGHOFF, E. 1996. Coping and mood during AIDS-related caregiving and bereavement. Annal Behav Med, 18, с. 49 -57.

POLLIN, I. 1994. Taking Charge: Overcoming the Challenge of Long-Term Illness. Int J Evid Based Health., 9, № 1, с. 3-24

THOMPSON, E.H., WOODWARD, J.T., STANTON, A.L. 2011. Moving forward during major goal blockage: situational goal adjustment in women facing infertility. J Behav Med, 34, № 4, с. 275-287.

WETTSTEIN, M., WAHL, H.-W., & HEYL, V. 2019. Assimilative and accommodative coping in older adults with and without sensory impairment: Four- year change and prospective relations with affective well-being. Aging Ment Health, 23, № 3, с. 1255-1262.

WROSCH C, AMIR, E., MILLER, G.E. 2013. Goal adjustment capacities, coping and subjective well-being: The sample case of caregiving for a family member with mental illness. J Peers Soc Psychology, 100, № 5, с. 934-946.

WROSCH, C., MILLER, G. E. 2009. Depressive symptoms can be useful: self-regulatory and emotional benefits of dysphoric mood in adolescence. J Pers Soc Psychol , 96, № 6, с. 1181-1190.

WROSCH, C, SABISTON, C. M. 2013. Goal adjustment, physical and sedentary activity, and well-being and health among breast cancer survivors. Psychooncology, 22, № 3, с. 581–589.

WROSCH, C., SCHEIER, M., CARVER, C., SCHULZ, R. 2003. The importance of goal disengagement in adaptive self-regulation: When giving up is beneficial. Self and Identity, № 2., с. 1-20.

WROSCH, C., SCHEIER, M., MILLER, G., SCHULZ, R., CARVER, C. 2003. Adaptive self-regulation of unattainable goals: goal disengagement, goal reengagement, and subjective well-being. Pers Soc Psychol Bull, 29, № 12, с. 1494-1508.