Батьківський контроль перед цифровими загрозами для дітей

Вступ

Сьогодні ми переживаємо нову цифрову та комерційну еру, яка поглинає передусім наше наймолодше покоління — покоління Z (народжені з 2000 року). Їхній перший контакт з онлайн-світом нерідко відбувається ще в утробі матері у формі публікації перших ультразвукових знімків для широкого загалу в соціальних мережах. Після появи на світ, після перерізання природної пуповини, невдовзі вони отримують нову — у вигляді сучасних пристроїв, чи то мобільний телефон, планшет, ноутбук, розумний годинник тощо, за допомогою яких вони постійно, вдень і вночі, доступні — онлайн.

Безмежний онлайн-світ приваблює найменших насамперед своєю барвистістю, грайливістю, авантюрністю та жвавістю, проте ні вони, ні самі дорослі не усвідомлюють його несприятливих, ба навіть загрозливих впливів і наслідків. Однак цьому не варто дивуватися, оскільки сьогоднішні дорослі не народилися в цьому новому цифровому світі, і попри те, що серед них є технічно більш підковані, значна більшість досі не володіє достатніми знаннями чи досвідом щодо інтернет-загроз та небезпек, а тому вони не лише не припускають їхньої наявності, а часто просто навіть не знають про них, що було б першочерговим у профілактиці.

Попри те, що відповідна проблематика онлайн-небезпек є дуже актуальною, а палітра інтернет-ризиків постійно розширюється, батьки та відповідальні особи приділяють їй порівняно мало уваги, і саме цей прикрий факт надихнув нас на те, щоб у цій роботі присвятити увагу окремим онлайн-ризикам та можливостям профілактики проти них. Ми також значно зосередили нашу увагу на контенті онлайн-ігор, з якими діти найбільше контактують під час перебування в мережі.

Метою нашої роботи було запропонувати стислий огляд найсерйозніших ризиків сучасного кіберпростору та за допомогою проведених досліджень вказати на нагальну потребу вирішення проблеми несприятливого та небезпечного зв'язку неповнолітніх з інтернетом, головним чином з акцентом на сфери онлайн-ігор та батьківської медіації.

Ризики кіберпростору

Віртуальний світ може беззаперечно збагатити не лише фантазію, а й реальне життя неповнолітніх. Він пропонує не лише можливості та шанси для гнучкого мислення, формування та пізнання особистості, випробування нових ролей1, але й надає різноманітні джерела та матеріали для навчання та освіти, можливість для обміну знаннями, досвідом, думками та інтересами2, покращує увагу, інформаційну та медіаграмотність, навички вирішення проблем, комунікативні здібності та візуалізацію3. Так само він є зручним інструментом для простого відволікання від щоденних проблем та від щоденного постійного «коловороту життя».

Однак слід усвідомлювати, що віртуальний світ дедалі більше нагадує реальний, тобто, як і все в ньому, він має і тіньову сторону, яка становить величезну загрозу передусім для беззахисних неповнолітніх, які є легкою здобиччю для інтернет-злочинців.

Сьогодні інтернет-небезпек незліченна кількість, і їхня кількість через проникнення глобальної мережі навіть у мобільні пристрої лише зростає. Після тривалого вивчення проблематики ми вирішили, що для наочного розгляду найчастіших і найсерйозніших онлайн-ризиків, що загрожують нашим дітям, ми використаємо класифікацію відомої, високоповажної професорки Соні Лівінгстон, яка, попри свою «неактуальність» (з 2009 року), залишається чинною і донині.

Таблиця № 1: Класифікація онлайн-ризиків 4, 5

Професорка С. Лівінгстон6 поділила онлайн-небезпеки щодо неповнолітніх на чотири основні сфери за їхнім характером: агресивні, сексуальні, ціннісні або комерційні, а також звернула увагу на той факт, що діти можуть бути не лише об'єктами даних атак, а й можуть активно брати в них участь і навіть самі їх створювати.

Агресивний контент та активність

Глобальна мережа переповнена різними вебсайтами, фотографіями, відео, іграми та комерційним контентом з агресивним відтінком (насильство, ненависть, бійки, вбивства, катування, жорстокість тощо) без будь-яких обмежень. З таким контентом діти часто стикаються як випадково під час серфінгу в інтернеті, так і внаслідок цілеспрямованого пошуку. Нерідко молодь сама шукає, поширює та пересилає агресивні сцени в межах колективу, переважно через хибне уявлення про те, що відповідними діями (чи то участю в поширенні, чи то власною творчістю агресивного контенту) вони доведуть свою сміливість, мужність та здобудуть визнання, не зважаючи на безпеку себе та оточення. Відповідні уявлення та тенденції виникають у дітей не лише через щоденне оточення таким медіаконтентом, а й через легкодоступні, дедалі привабливіші так звані «ненормальні», «винищувальні» ігри з «антигероями» 7.

Агресія беззаперечно присутня також у так званому кібербулінгу, кіберсталкінгу та кібергрумінгу, які також поширені в колі молоді, попри те, що часто самі дорослі та батьки не хочуть цього усвідомлювати.

Кібербулінг, тобто кіберзнущання з використанням інтернету, за наявними даними, присутній у житті близько половини молоді (див. 8, 9). Кіберсталкінг, кіберпереслідування, або «повторюване, тривале, систематичне та ескалуюче переслідування» 10 онлайн, також часто зустрічається в колі молоді, причому нерідко має вигляд безневинної гри, що вийшла з-під контролю11, 12. Неприємним залишається і той факт, що, згідно з проведеними закордонними дослідженнями, близько 15% респондентів шкільного віку вже принаймні раз встановлювали контакт із незнайомцем, причому 84% з них зустрічалися з ними особисто. Деякі респонденти того ж дослідження зізналися, що на таких зустрічах вони зазнавали прямого нападу13. Відповідні події зазвичай відбуваються через тривалу повну маніпуляцію жертвою, так званий кібергрумінг, кінцевою метою якого зазвичай є зловживання безневинними дітьми — чи то у формі фізичного нападу, зґвалтування, примусу до злочину, чи то викрадення14. Грумери — це кваліфіковані зловмисники, яким важко уникнути та протистояти неповнолітнім, які не є достатньо підготовленими до появи таких онлайн-загроз.

Агресивний контент може бути не лише тимчасовим неприємним досвідом, але й контакт з ним беззаперечно може залишити на дітях довічний психічний і фізичний слід, чи то у формі різних розладів, шрамів або негативного спрямування в майбутньому.

Онлайн-сексуальність

Покоління Z має схильність швидше «дорослішати» порівняно з попередніми поколіннями. Сучасна молодь уже після початку навчання в початковій школі є досить ґрунтовно поінформованою про секс, ба більше, ще до її закінчення вони нерідко вже є сексуально активними. Характер, достовірність і реальність цих відомостей, проте, часто є дискусійними, адже на відповідний сексуальний та порнографічний контент вони часто натрапляють лише випадково, наприклад, під час безневинного серфінгу в інтернеті, але нерідко вони й самі шукають його через природну цікавість, проте слід усвідомлювати, що ні в одній, ні в іншій версії не гарантована якість джерела онлайн-контенту. Діти, та й самі батьки часто не усвідомлюють, які несприятливі наслідки для подальшого психічного та сексуального розвитку дитини може мати занадто ранній контакт із відповідним контентом, особливо у випадках, коли сам акт зображується неприродно, фальшиво.

Попри те, що боротьба проти сексуального онлайн-контенту та уникнення його в кіберпросторі щодо неповнолітніх є для більшості батьків першочерговим завданням, оскільки інтернет однозначно переповнений таким контентом, мало хто з них знає про різні види та форми цього контенту, через що навіть сама медіація щодо нього є недостатньою. Окрім різного прямого чи непрямого сексуального контенту, як-от онлайн-банери або вебсайти, призначені для дорослих, необхідно зважати також на надані інтернетом можливості для сексуальних домагань, кіберсталкінгу із сексуальним підтекстом, секстингу, атак педофілів, виробництва та розповсюдження дитячої порнографії.

Онлайн-сексуальний контент, з яким неповнолітні без будь-яких обмежень стикаються під час перебування в кіберпросторі, може бути відповідальним не лише за порушення здорового розвитку дітей, а й може стати причиною збільшення кількості самогубств, клінічних випадків та сексуальних злочинців15.

Неналежні цінності

Оскільки інтернет є вільним медіа, творцями його наповнення є самі користувачі, які доповнюють його також контентом, що може несприятливо впливати на неповнолітніх, негативно формувати їхні погляди, думки та поведінку. Попри те, що сучасна молодь у кіберпросторі орієнтується набагато вправніше за дорослих, вони не мають достатньо досвіду для того, щоб належним чином оцінювати адекватність поділюваних цінностей, тобто вони можуть вважати правдивою та правильною інформацію та побачені онлайн-активності, які не мають жодного реального підґрунтя, або є сфальсифікованими, постановочними, небезпечними чи шкідливими. Цей факт є дуже загрозливим, особливо у випадках, коли онлайн поширюються та підтримуються такі явища, як расизм, нетерпимість, екстремістські рухи, дискримінація, різні секти, залежності, психоактивні та наркотичні речовини, харчові добавки (анаболічні стероїди, таблетки для схуднення тощо), булімія, аноректичні, самоушкоджувальні або суїцидальні практики. Хоча менш очевидними, проте так само некорисними та такими, що збивають дітей з пантелику, є також різні викривлені та фальшиві дані, опубліковані дилетантами, які можуть бути засобами навмисної маніпуляції, зловживання і можуть спрямувати розвиток неповнолітніх хибним шляхом16. Для того, щоб неповнолітні могли правильно оцінити та згодом відфільтрувати достовірність доступної онлайн-інформації, необхідно, щоб за допомогою дорослих у них розвивалося критичне мислення.

Комерційний контент та недобросовісні маркетингові практики

Про прикрий факт, що діти постійно перебувають онлайн, знають і працівники маркетингових комунікацій та реклами, які дедалі більше звертають свою увагу на онлайн-покоління, тобто покоління Z, як на цільову групу та сегмент майбутніх споживачів. У відповідного покоління вони ще досить легко зловживають своїми часто недобросовісними онлайн-маркетингово-комунікаційними практиками переконання, до яких дорослі вже «імунні», і за допомогою яких, попри це, «через» дітей вони ще можуть «змусити» досягти своїх комерційних цілей, якими, звісно, здебільшого є продаж і прибуток.

Дорослі часто вже навіть не усвідомлюють переповненість онлайн-середовища (так званого «повнознакового») різним рекламним контентом17, оскільки в них з часом виробилася не лише здатність до «банерної сліпоти», тобто автоматичного ігнорування рекламних банерів, а й здатність ігнорувати більшість інших інструментів онлайн-просування. Ця тенденція, проте, ще не характерна для неповнолітніх, вони помічають онлайн-рекламу, часто навіть раніше, ніж сам контент сторінок, повідомлень, відео тощо, які вони шукали.

Оскільки інтернет є медіа, для якого не діють загальні правила традиційних медіа, слід усвідомлювати, що дітям також доступний рекламний контент, який є невідповідним і часто неадекватним їхньому віку (з агресивним, еротичним, порнографічним, расистським, азартним, насильницьким контентом, з пропагандою алкоголю, наркотиків, хірургічних втручань, нездорової їжі тощо).

Інструментів онлайн-маркетингових комунікацій на сьогодні вже незліченна кількість, оскільки з постійним розвитком техніки завжди з’являються нові й нові можливості для комунікації компаній. Серед найпопулярніших інструментів щодо неповнолітніх можна знайти різні вебсайти, блоги, площинну рекламу (банери, спливаючі вікна, кнопки), SEM, SEO, PPC та контекстну рекламу, поведінкову рекламу, віральний, електронний та мобільний маркетинг, маркетинг у соціальних мережах та адвергеймінг18. Усі ці інструменти мають тенденцію певним чином шкодити дитині, чи то з погляду контенту, чи то повідомлення, чи то розміщення комерції.

Зважаючи на той факт, що інтернет більше впливає на користувача порівняно з традиційними медіа (через довший час контакту та індивідуально адаптовані для користувача пропозиції, наприклад, за допомогою файлів cookie), дуже примітними і так само невтішними є факти, що навіть переважна більшість суто дитячих вебсайтів містить якусь форму реклами або комерційні посилання19, 20, 21, 22.

Професорка S. Livingstonová до небезпечного онлайн-комерційного контенту у своїй класифікації відносить також той, метою якого є виманити особисті дані у дітей (чи то на користь замовників, чи то для зловживання та завдання шкоди), так само як і такі дії, як нелегальне завантаження, хакінг та різні ігрові, азартні активності з боку дітей як учасників.

Окрім зазначених сфер інтернет-небезпек, звісно, існує також багато інших, які такою ж мірою загрожують здоровому, чи то психічному, чи то фізичному розвитку молоді, як-от різні види онлайн-залежностей (залежність від комп’ютерних ігор, онлайн-торгівлі, інформації, віртуальних стосунків, гемблінгу, порнографії тощо), яким дедалі частіше піддаються навіть наймолодші, або небезпечне використання соціальних мереж (зловживання особистими даними, фальсифікація даних, зловживання невідповідними фотографіями та відео тощо), атаки небажаним контентом (malware, фішинг, фармінг, містифікації тощо) тощо. Як одну з найсерйозніших проблем з погляду онлайн-ризиків не можна оминути й дедалі частішу тенденцію серед неповнолітніх – втрату зв’язку з реальністю та надання переваги віртуальному життю на шкоду реальному.

Онлайн-ігри та адвергеймінг

Беззаперечним фактом є те, що найприроднішою діяльністю дітей є гра. Нещодавно проведені дослідження підтвердили, що це не є винятком і в кіберпросторі, адже приблизно 90% опитаних неповнолітніх грають в онлайн-ігри, причому половина з них робить це щодня23, 24, 25. Окрім самого факту, що діти проводять свій вільний час, сидячи перед моніторами або з телефонами та планшетами в руках, тривожним є також те, що вибір ігор, у які вони грають, часто відбувається за недостатньої або навіть повної відсутності батьківського медіаторства. З цієї причини не варто дивуватися, що їх нерідко цікавлять і, як наслідок, вони обирають ігри, які є для них невідповідними за змістом (агресивні, сексистські, вульгарні, расистські тощо), а також ігри, що зосереджені на адвергеймінгу, тобто ігри, що містять рекламу (in-game advertising), або ігри, створені безпосередньо з метою реклами (advergames).

З точки зору адвергеймінгу дуже важливо усвідомити, що неповнолітні однозначно не здатні розпізнати мету відповідних ігор, ба більше, вони часто не в змозі навіть відрізнити адвергейми від «класичних» онлайн-ігор (наприклад, згідно з опитуванням Media Awareness Network26 серед 5200 дітей віком 4-11 років, понад ¾ респондентів не можуть відрізнити адвергейми від ігор без реклами; згідно з дослідженням Wollslagera28 на вебсайті Neopets.com, що містить забагато адвергеймів, респонденти змогли розпізнати лише 23% з них; згідно з дослідженням Hanga28 адвергейм «Buď Popstar» на сайті компанії Kraft Postopia розпізнала лише 1 дитина зі 112 респондентів віком 8-10 років). Як ще один негативний аспект адвергеймів можна навести той факт, що їх переважна більшість створена компаніями, які пропонують нездорові продукти харчування з високим вмістом цукру, солі та жиру29, 30, 31, 32, 33, які є небезпечними через свій шкідливий вплив на здорове харчування дитини та сприяння ожирінню.

До тіньових сторін онлайн-ігор ми б також віднесли тенденцію до формування ігрової залежності, неправомірний збір даних про дітей, а також наявність невідповідного контенту (агресивний, еротичний, матеріалістичний, азартні ігри, неетичний тощо).

Минулого року в країні було проведено цікаве дослідження34 у відповідній галузі, у якому, по-перше, збирали дані про актуальні популярні онлайн-ігри серед молоді віком 10–15 років, а по-друге, проводили якісний контент-аналіз 5 ігор (Grand Theft Auto, Counter Strike, Call of Duty, Dead Rising, League of Legends), які найчастіше згадувалися відповідними реципієнтами та містили явний (експліцитний) in-game advertising. Результати їхнього анкетування реципієнтів підтвердили інформацію, оприлюднену іншими дослідниками35, 36, про те, що: більшість, а саме 97% реципієнтів, грають в онлайн-ігри; 49% з них — щодня або через день; при цьому 64% ігор містили in-game advertising; 29% — адвергейми, і лише 7% ігор не містили комерційного контенту. Аналіз обраних популярних ігор, під час якого увагу зосередили на дослідженні їхнього загального характеру на основі чотирьох головних категорій (агресивність, сексуальність, цінності, комерція), обраних ідентично до згаданого в попередній частині поділу професорки S. Livingston, приніс напрочуд тривожні, навіть шокуючі результати. Було встановлено, що кожна проаналізована гра містила високий рівень агресії, а також велику кількість невідповідних і шкідливих цінностей, як-от насильство, нетерпимість, кров, цькування, жорстокі та неетичні дії. Також у кожній грі був присутній комерційний контент, окрім навмисного експліцитного, також і імпліцитний (менш явний, прихований) in-game advertising. З огляду на наповнення, без винятку вони містили явну пропаганду власного бренду та бренду свого виробника, також часто зустрічалася реклама різних відеоігор, електроніки, кінопродукції, автомобілів та фінансових послуг. Дві гри (Grand Theft Auto та Dead Rising), на жаль, містили рекламу нездорових харчових продуктів з високим вмістом цукру, солі та жиру, алкогольних напоїв, а також тютюну. З п'яти ігор у трьох (Grand Theft Auto, Dead Rising, League of Legends) був присутній сексуальний контент — від легких сексуальних натяків до відвертих порнографічних сцен, що з огляду на вік гравців, подібно до комерції, невідповідних цінностей та агресії, є однозначно неприйнятним.

На основі отриманих даних авторка дослідження T. Tóthová37 беззаперечно констатувала, що відповідні ігри не відповідають віку дітей, є для них невідповідними та навіть прямо небезпечними. Вона однозначно запропонувала, що необхідно, аби вибір ігор, у які діти грають онлайн, відбувався спільно з дорослими, оскільки діти самі ще не здатні правильно приймати рішення, ще не розуміють мети адвергеймів, а також не здатні правильно і критично оцінити, наскільки невідповідна і небезпечна поведінка героїв ігор є неприйнятною в реальному світі.

Попри те, що відповідні дослідження принесли тривожні результати, саме в них полягає їхня цінність — вони привертають нашу увагу до проблеми шкідливих онлайн-ігор, вільно доступних для дітей, і підкреслюють важливість необхідності роботи з нею.

Медіація в кіберпросторі

До актуальних проблем не лише батьків неповнолітніх, а й вихователів та вчителів у сучасному світі додалося перебування дітей у віртуальному світі. Сьогодні важливо усвідомити, що діти не перебувають у безпеці, сидячи перед монітором, з телефоном чи планшетом у руках, навіть у комфорті власного дому чи за шкільною партою. Онлайн-світ постійно оточує їх, невіддільно від його небезпек і ризиків.

Попри те, що першочерговим у кожному домі, де є неповнолітні, мало б бути забезпечення відповідних технічних пристроїв та застосування батьківського медіаторства, як активного, так і обмежувального, його актуальний рівень, згідно з наявними даними, є занадто низьким і недостатнім38, 39

Батьки не вважають технічне забезпечення (встановлення різноманітних фільтрувальних, блокувальних програм тощо) пристроїв від невідповідного контенту, до якого діти мають доступ, суттєвим, хоча цей крок мав би бути першим, ще до будь-якого контакту дитини з інтернетом40. Рівень батьківської медіації у Словаччині є дуже невтішним – активну медіацію, яка включає насамперед інтерес до онлайн-активності, уважність до поведінки, розмови та навчання неповнолітніх щодо інтернет-небезпек, загроз, правильного використання технічних засобів, належної поведінки та захисту в кіберпросторі, застосовує вдома в середньому менше половини батьків (згідно з результатами опитування41 41% дорослих реципієнтів), тоді як рестриктивну медіацію, що включає встановлення правил використання відповідних технічних засобів з доступом до інтернету, зокрема встановлення часових лімітів, обмеження та вибір відвідуваних вебсайтів, правила встановлення нових контактів онлайн, заборони на надання персональних даних, поширення невідповідного контенту, онлайн-покупки, відкриття та завантаження невідомих файлів, а також контроль, застосовує приблизно на 10-15% більше батьків, ніж активну медіацію. Ці цифри, безперечно, є дуже низькими, навіть без урахування порівняння із закордонними дослідженнями42, 43, у яких відповідні відсотки для обох видів медіації сягають понад 80%.

Для ретельного захисту своїх дітей батьки повинні завжди мати актуальний детальний огляд цієї проблематики, бути обізнаними про всі ризики та небезпеки, їхні ознаки, а також можливості їх уникнення, і на основі цих знань вони повинні вміти правильно виховувати своїх дітей та забезпечити їм безпечне перебування онлайн.

До правильного інтернет-виховання повинні надалі долучатися і вчителі молоді, не лише тому, що в школі вони проводять більшу частину свого часу, а й через те, що під час навчання вони також нерідко перебувають онлайн. Для забезпечення правильного спрямування та загального розвитку дітей ми вважали б за необхідне введення до навчальної програми медіаосвіти (онлайн-освіти) як окремого навчального предмета, у межах якого діти ознайомлювалися б із реальними історіями онлайн-злочинності, і де вони вчилися б правильно поводитися в кіберпросторі, розпізнавати атаку та швидко реагувати на потенційні небезпеки.

Окрім самих батьків та системи освіти, до захисту дітей онлайн повинні долучатися також спеціалізовані державні та міжнародні організації, об'єднання та проєкти, що забезпечують корисні матеріали та різноманітні посібники, які стосуються цієї проблематики, а також надають консультації та допомогу (наприклад, eSlovensko, o. z. Zodpovedne.sk, Pomoc.sk, Ovce.sk, Bezpečnýinternet.sk).

Висновок

Вплив аналізованого медіа, інтернету, є різнорідним; він може бути безперечно корисним, але так само і небезпечним, шкідливим, і необхідно, щоб ми вміли вчасно розпізнавати ці аспекти та вирішувати, які з них підтримувати, а які зменшувати44.

Метою нашої роботи було надати стислу інформацію про актуальну проблематику інтернету та його небезпечного контенту щодо неповнолітніх. Ми відчували потребу наголосити на необхідності вирішення віртуальних атак, спрямованих на неповнолітніх, та на невідкладній потребі застосування захисних заходів не лише батьками, а й учителями та державою, з огляду на невтішні результати проведених досі досліджень, які підтверджують нехтування відповідною, проте особливо важливою проблематикою, що є однозначно актуальною вже і в Словаччині. Наші діти безперечно повинні бути в сучасному технічному світі медіаграмотними та під належним контролем дорослих, щоб була гарантована їхня безпека не лише в реальному, а й у віртуальному світі.

Автори: Mgr. Györgyi Janková, PhD. Mgr. Tímea Tóthová Проєктна підтримка: Дослідження було підтримане грантом і є частковим результатом проєктів KEGA: 035UKF-4/2015 Соціалізаційні та освітні функції маркетингового повідомлення як відображення медіакультури та UGA III/9/2014 Орторексія в масмедійному просторі. Список використаної літератури CALVERT, S. 2008. Children as Consumers: Advertising and Marketing. In The Future of Children. ISSN 1054-8289. 2008, vol. 18, no. 1, p. 205 – 234. CULP, J. et al. 2010. Characteristics of Food Industry Web Sites and „Advergames“ Targeting Children. In Journal of Nutrition Education and Behavior. ISSN 1499-4046. 2010, vol. 42, no. 3, p. 197-201. DULOVICS, M. 2011. Deti a mládež ako recipienti mediálnych obsahov. In Technology of education. ISSN 1335-1202, 2011, vol. 19, no. 4. GREGUSSOVÁ, M. – DROBNÝ, M. 2013. Deti v sieti: Ako chrániť seba a naše deti na internete [online]. Bratislava : Občianske združenie eSlovensko, 2013. 106 s. [stiahnuté dňa: 2013.01.06.] Dostupné na internete: http://sheeplive.eu/sites/default/files/fe60a14952205f7624f7ca02b99c53e5 ISBN 978-80-970676-6-3. HANG, H. 2014. Advergames: It´s not child´s play : výskumná správa. [online]. UK : University of Bath, 2014. p. 5. [cit. 2015.11.15.] Dostupné na internete: http://opus.bath.ac.uk/40437/1/advergames.pdf. HULANOVÁ, L. 2012. Internetová kriminalita páchaná na dětech. Praha : Triton, 2012. 224 s. ISBN 978-80-7387-5. KOPECKÝ, K. 2010. Stalking a kyberstalking – nebezpečné pronásledovaní: štúdia. Olomouc : NET UNIVERSITY, 2010. 14 s. ISBN 978-80-254-7737-3. KRČMÁROVÁ, B. – VACKOVÁ, K. 2012. Dítě předškolního a mladšího školního věku a internet. In Děti a online rizika: sborník studií [online]. Praha : Sdružení Linka Bezpečí, 2012. p. 13-28. [stiahnuté dňa 2015.10.15.] Dostupné na internete: http://www.pomoc-online.cz/data/articles/down_183.pdf . ISBN 978-80-904920-3-5. LIVINGSTONE, S. – DUERAGER, A. 2012. How can parents support children´s internet sagety? [online] London: The London School of Economics and Political Science (EU Kids Online). 2012. [cit. 2014.03.11.] Dostupné na internete: http://eprints.lse.ac.uk/42872/1/How%20can%20parents%20support%20children%E2%80%99s%20internet%20safety%28lsero%29.pdf ISSN 2045-256X. LIVINGSTONE, S. – HADDON, L. 2009. Shrnutí projektu EU Kids Online : záverečná správa. [online]. London : London School of Economics and Polotical Science, 2009. p. 9 [cit. 2015.11.11.] Dostupné na internete: [. LIVINGSTONE, S. 2009. Children and the Internet: Great Expectations, Challenging Realities. Cambridge : Polity Press, 2009. 301 p. ISBN 978-0-7456-3194-3. LIVINGSTONE, S. et al. 2012. Risks and safety on the internet: the perspective of European children: full findings and policy implications from the EU Kids Online survey of 9-16 year olds and their parents in 25 countries [online] London: The London School of Economics and Political Science. 2012. [cit. 2014.01.09.] Dostupné na internete: http://eprints.lse.ac.uk/33731/1/Risks%20and%20safety%20on%20the%20internet%28lsero%29.pdf NAIRN, A. – DEW, A. 2007. Pop-ups, pop-unders, banners and buttons: The ethics of online advertising to primary school children. In Journal of Direct, Data and Digital Marketing Practice [online]. ISSN 1746-0174. 2007, vol. 9. [cit. 2015.10.10.] Dostupné na internete: http://www.palgrave-journals.com/dddmp/journal/v9/n1/full/4350076a.html. PACHNER, J. – ANDROI, A. 2011. Kids in play. In Marketing Magazine. ISSN 1196-4650. vol. 116, no. 3, p. 26-31.

RIDEOUT, V. 2014. Advertising to Children and Teens: Current Practices : дослідницький звіт. звіт [online]. San Francisco : Common Sense Media, 2014. [цит. 2015.11.15.] Доступно в інтернеті: https://www.commonsensemedia.org/research/advertising-to-children-and-teens-current-practices# . SOONTAE, A. et al. 2014. Children´s Advertising Literacy for Advergames: Perception of the Game as Advertising. In Journal of Advertising. ISSN 0091-3367. 2014, vol. 43, no. 1, p. 63 – 72. TARI, A. 2011. Z generáció. Budapest : Tericium Kiadó, 2011. 351 с. ISBN 978-963-9633-92-6. TÓTHOVÁ, T. 2014. Небезпеки інтернету та альтернативи захисту неповнолітніх : бакалаврська робота. Nitra : UKF, 2014. 79 с. TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина : дипломна робота. Nitra : UKF, 2016. 115 с. VALCKE, M. et al. 2011. Long-term study of safe Internet use of young children. In Computers & Education / An International Journal. ISSN 036-1315. 2011. vol. 57, no. 1, p. 1292-1305. VELŠIČ, M. 2015. Діти та батьки у кіберпросторі: дослідницький звіт [online]. Bratislava : Inštitút pre verejné otázky a Nadačný Fond Telekom, 2015. [цит. 2015.10.10.] 18 с. Доступно в інтернеті: http://www.ivo.sk/buxus/docs//publikacie/subory/Deti_a_rodicia_v_kyberpriestore.pdf . WALRAVE, M. – HEIRMAN, W. 2012. Adolescents, Online Markting and Privacy: Predicting Adolescents´ Willingness to Disclose Personal Information for Marketing Purposes. In Children & Society. ISSN 1099-0860. 2012, vol. 27, no. 6, p. 434-447.](http://www.lse.ac.uk/media@lse/research/EUKidsOnline/EU%20Kids%20I%20(2006-9)/EU%20Kids%20Online%20I%20Reports/cz_summary.pdf</a)

1 TARI, A. 2011. Z generáció. Budapest : Tericium Kiadó, 2011. 2 LIVINGSTONE, S. – HADDON, L. 2009. Підсумок проєкту EU Kids Online [online], [цит. 2015.11.11.] Доступно в інтернеті: http://www.lse.ac.uk/media@lse/research/EUKidsOnline/EU%20Kids%20I%20(2006-9)/EU%20Kids%20Online%20I%20Reports/cz_summary.pdf . 3 KRČMÁROVÁ, B. – VACKOVÁ, K. 2012. Дитина дошкільного та молодшого шкільного віку і інтернет. In Děti a online rizika [online], [завантажено 2015.10.15.] Доступно в інтернеті: http://www.pomoc-online.cz/data/articles/down_183.pdf. 4 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 5 LIVINGSTONE, S. 2009. Children and the Internet: Great Expectations, Challenging Realities. Cambridge : Polity Press, 2009. 6 LIVINGSTONE, S. 2009. Children and the Internet: Great Expectations, Challenging Realities. Cambridge : Polity Press, 2009. 7 DULOVICS, M. 2011. Діти та молодь як реципієнти медійного контенту. In Technology of education; vol. 19, no. 4. 8 LIVINGSTONE, S. et al. 2012. Risks and safety on the internet: the perspective of European children: full findings and policy implications from the EU Kids Online survey of 9-16 year olds and their parents in 25 countries [online], [цит. 2014.01.09.] Доступно в інтернеті: http://eprints.lse.ac.uk/33731/1/Risks%20and%20safety%20on%20the%20internet%28lsero%29.pdf . 9 GREGUSSOVÁ, M. – DROBNÝ, M. 2013. Діти в мережі: Як захистити себе та наших дітей в інтернеті [online], [завантажено: 2013.01.06.] Доступно в інтернеті: 10 KOPECKÝ, K. 2010. Stalking a kyberstalking – nebezpečné pronásledovaní. Olomouc : NET UNIVERSITY, 2010. 11 HULANOVÁ, L. 2012. Internetová kriminalita páchaná na dětech. Praha : Triton, 2012. 12 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 13 VALCKE, M. et al. 2011. Long-term study of safe Internet use of young children. In Computers & Education / An International Journal; vol. 57, no. 1, p. 1292-1305. 14 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 15 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 16 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 17 RIDEOUT, V. 2014. Advertising to Children and Teens: Current Practices [online], [цит. 2015.11.15.] Доступно в інтернеті: https://www.commonsensemedia.org/research/advertising-to-children-and-teens-current-practices#. 18 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 19 RIDEOUT, V. 2014. Advertising to Children and Teens: Current Practices [online], [цит. 2015.11.15.] Доступно в інтернеті: < https://www.commonsensemedia.org/research/advertising-to-children-and-teens-current-practices#>. 20 PACHNER, J. – ANDROI, A. 2011. Kids in play. In Marketing Magazine. vol. 116, no. 3, p. 26-31. 21 NAIRN, A. – DEW, A. 2007. Pop-ups, pop-unders, banners and buttons: The ethics of online advertising to primary school children. In Journal of Direct, Data and Digital Marketing Practice [online]. vol. 9. Доступно в інтернеті: . 22 WALRAVE, M. – HEIRMAN, W. 2012. Adolescents, Online Markting and Privacy: Predicting Adolescents´ Willingness to Disclose Personal Information for Marketing Purposes. In Children & Society; vol. 27, no. 6, p. 434-447. 23 CULP, J. et al. 2010. Characteristics of Food Industry Web Sites and „Advergames“ Targeting Children. In Journal of Nutrition Education and Behavior; vol. 42, no. 3, p. 197-201. 24 VELŠIČ, M. 2015. Діти та батьки у кіберпросторі: дослідницький звіт [online], [цит. 2015.10.10.] Доступно в інтернеті: http://www.ivo.sk/buxus/docs//publikacie/subory/Deti_a_rodicia_v_kyberpriestore.pdf . 25 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 26 SOONTAE, A. et al. 2014. Children´s Advertising Literacy for Advergames: Perception of the Game as Advertising. In Journal of Advertising; vol. 43, no. 1, p. 63 – 72. 27 SOONTAE, A. et al. 2014. Children´s Advertising Literacy for Advergames: Perception of the Game as Advertising. In Journal of Advertising; vol. 43, no. 1, p. 63 – 72. 28 HANG, H. 2014. Advergames: It´s not child´s play [online], [цит. 2015.11.15.] Доступно в інтернеті: . 29 CULP, J. et al. 2010. Characteristics of Food Industry Web Sites and „Advergames“ Targeting Children. In Journal of Nutrition Education and Behavior; vol. 42, no. 3, p. 197-201. 30 PACHNER, J. – ANDROI, A. 2011. Kids in play. In Marketing Magazine. vol. 116, no. 3, p. 26-31. 31 CALVERT, S. 2008. Children as Consumers: Advertising and Marketing. In The Future of Children; vol. 18, no. 1, p. 205 – 234. 32 HANG, H. 2014. Advergames: It´s not child´s play [online], [цит. 2015.11.15.] Доступно в інтернеті: http://opus.bath.ac.uk/40437/1/advergames.pdf. 33 SOONTAE, A. et al. 2014. Children´s Advertising Literacy for Advergames: Perception of the Game as Advertising. In Journal of Advertising; vol. 43, no. 1, p. 63 – 72. 34 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 35 VELŠIČ, M. 2015. Діти та батьки у кіберпросторі: дослідницький звіт [online], [цит. 2015.10.10.] Доступно в інтернеті: http://www.ivo.sk/buxus/docs//publikacie/subory/Deti_a_rodicia_v_kyberpriestore.pdf. 36 CULP, J. et al. 2010. Characteristics of Food Industry Web Sites and „Advergames“ Targeting Children. In Journal of Nutrition Education and Behavior; vol. 42, no. 3, p. 197-201. 37 TÓTHOVÁ, T. 2016. Онлайн-маркетинг і дитина. Nitra : UKF, 2016. 38 TÓTHOVÁ, T. 2014. Небезпеки інтернету та альтернативи захисту неповнолітніх. Nitra : UKF, 2014.

39 VALCKE, M. et al. 2011. Long-term study of safe Internet use of young children. In Computers & Education / An International Journal; vol. 57, no. 1, p. 1292-1305. 40 TÓTHOVÁ, T. 2014. Небезпеки інтернету та альтернативи захисту неповнолітніх. Nitra : UKF, 2014. 41 TÓTHOVÁ, T. 2014. Небезпеки інтернету та альтернативи захисту неповнолітніх. Nitra : UKF, 2014. 42 LIVINGSTONE, S. – DUERAGER, A. 2012. How can parents support children´s internet sagety? [онлайн], [цит. 2014.03.11.] Доступно в інтернеті: http://eprints.lse.ac.uk/42872/1/How%20can%20parents%20support%20children%E2%80%99s%20internet%20safety%28lsero%29.pdf . 43 LIVINGSTONE, S. et al. 2012. Risks and safety on the internet: the perspective of European children: full findings and policy implications from the EU Kids Online survey of 9-16 year olds and their parents in 25 countries [онлайн], [цит. 2014.01.09.] Доступно в інтернеті: http://eprints.lse.ac.uk/33731/1/Risks%20and%20safety%20on%20the%20internet%28lsero%29.pdf . 44 TÓTHOVÁ, T. 2016. Online marketing a dieťa. Nitra : UKF, 2016.