Родина як стовп культури у ромів Передумовою збалансованого розвитку суспільства є також процвітання родини. З погляду соціальної політики вона є основною одиницею держави, у ній реалізуються найважливіші відносини солідарності, взаємної соціальної допомоги та формується особиста відповідальність громадянина за власну долю. По суті, кожна людина, незалежно від раси, кольору шкіри, національності чи інших відмінностей, проходить через родину і на різних етапах життя виконує в ній різні ролі. Родина є модельною майстернею поведінки людини, у ній вона засвоює «моральний кодекс» поведінки, який є специфічним у кожній родині, наслідує батьківські зразки та формує ціннісну систему. (1)

1 Ромська родина

Загалом можна сказати, що ромська родина і сьогодні репрезентує традиційний тип багатопоколінної родини. Це також найвиразніша відмінність між ромською та мажоритарною родиною — традиційне ромське домогосподарство розпадається на ядерну форму лише в наш час, а не як у неромського населення в першій половині XX століття. Тим самим ромська родина до сьогодні представляє відмінний тип родини, але її відмінність зумовлена не етнічністю, а скоріше зсувом у часі.(2)

Під тонкою шкаралупою пристосування ромів до оточення, в якому вони жили, можна було відчути пульс зовсім іншого життя, іншого життєвого ритму. Зрозуміти «інакшість» ромської спільноти означає усвідомити, що їхня традиція набагато віддаленіша від традиції осілих народів. Ті, хто вважає ромів паразитами, не усвідомлюють, що саме вони відіграють важливу роль у багатьох сферах. Ромську культуру можна зрозуміти лише через розуміння «циганської душі». Їхня культурна розпорошеність і ставлення оточення не дозволили їм створити сталі цінності, і тому вони не будували будівель, міст чи пам’яток, як інші спільноти. Вони створили власний світ, який є відображенням їхньої душі. У ромів домінує сильна звичка і потреба тілесної близькості. «До сутності ромства належить також готовність ділитися. Повага до гостя стоїть на першому місці і залишається, навіть у найвідсталіших поселеннях, серед ромських чеснот. Емоційна спонтанність і живий темперамент ромів проявляються в їхніх веселощах, розвагах і танцях. Почуття і любов виражаються скоріше мовою тіла».(3)

Подружній союз, «офіційно» підтверджений, роми переважно не визнають. У партнерському союзі часто живуть з 16 років. Велику роль у виборі майбутньої нареченої відіграє мати сина. У наш час молоді вже більш прогресивні, але, попри це, сини чекають на згоду матері, схвалення, чи підходить дівчина. Якщо відповідь позитивна, син дуже щасливий.(4)

Однак ми можемо констатувати, що протягом останнього покоління ромська родина послабшала. Йдеться насамперед про її виривання з традиційної великої родини. Лихом для них стала добре намірена спроба соціальних працівників, які, бачачи голодну і брудну дитину, вирішили, що її потрібно забрати від батьків. Дитячий будинок забезпечив якісне харчування, гігієну та регулярне відвідування школи, проте пошкодив здатність встановлювати міцні емоційні стосунки. Він не міг замінити родину. Сьогодні ми можемо зафіксувати в ромських родинах насильство над дітьми, яке, за словами істориків, було винятком. Частим є також нехтування обов'язками внаслідок алкогольної та наркотичної залежності. Поодиноко можна зустріти випадки «кровозмішення» (інцесту), коли подружнім життям живуть батько з дочкою, мати з сином або брат із сестрою.(5)

«Соціальний статус, культурний рівень ромів і міра їхнього «ромства — ромської ідентичності» дуже різноманітні: від ромських мільйонерів до соціально незахищених родин, від закритих спільнот із сильною внутрішньою родовою ієрархією до відносно адаптованих, індивідуалізованих родин, що не ідентифікують себе з початковою спільнотою, шукаючи нову ідентичність».(6)

На початку зацікавленості культурою та соціальним життям ромів ми повинні усвідомити, що порушену тему слід розуміти і рефлексувати не як проблему асоціальної та бідної групи людей, з якою суспільство «не знає, що робити», а як проблему, що випливає з різноманітності культурних традицій, норм, цінностей, культурних зразків, інституцій, що структурують ромську спільноту. Вивчення культури ромів у наших країнах означає водночас і рефлексію змін власної мажоритарної культури, насамперед її культурних зразків. Ми живемо тут разом чи поруч уже кілька століть. Усвідомлення відносин між традиційним, політичним, економічним, внутрішньогруповим та екстрагруповим моделями комунікації в останні десятиліття в ромській меншині та неромських мажоритарних суспільствах спонукає до подальших роздумів і досліджень культурних змін.(7)

2 Погляд ромів на освіту

Роми сприймають школу як закритий простір на противагу «відкритому простору їхнього життєвого контексту». Сходи, закриті кімнати, які вимагають певного виду поведінки: не кричати, не бігати тощо. Ромські діти виховуються вільно в родинній групі, тоді як у школі вони змушені поважати зовнішні норми та обов'язки, які для них не мають сенсу.(8) «Школа обмежує дитину і водночас карає, якщо мова і світ, про який вона має вчитися, далекі від її світу. Поведінку, якої вона навчилася і яку її родина підтримувала та визнавала, у школі таврують і унеможливлюють. Дитина має відчуття, що її культура заборонена, і через це вона розгублена та невпевнена».(9).

Багато років ми намагаємося ніби ззовні впровадити життя в тіло. Ми атакуємо фортецю, про яку не знаємо, хто в ній і яку має силу. Ми відкриваємо явища, але не відкриваємо і не знаємо глибини проблеми ромської вдачі, ромської душі. Нам бракує візії, як роми мають змінитися, як маємо змінитися ми, решта... Така перспектива вимагає терпіння, систематичності, повинна свідомо нехтувати миттєвим політичним ефектом чи витрачанням визначених фінансових коштів. Це вимагає безперервних зусиль, незалежних від того, який уряд буде при владі. У зв'язку з цією ситуацією ми можемо серед основних проблем, характерних для всіх акторів, які беруть участь у покращенні соціального та соціально-економічного статусу ромів у Словаччині, виділити саме нескоординованість окремих заходів, розпорошення зусиль і витрачених фінансових коштів, які лише примножують загальну неефективність рішень.(10)

Однією з ознак, що відображає покращення ситуації ромів у Словаччині, є також самоусвідомлення ромського народу. Воно полягає насамперед у підвищеному попиті на власну пресу, медіа, політичні партії, а також організації, що забезпечують захист прав національних меншин. Ромські медіа повинні відображати своєю структурою внутрішню структуру спільноти. Адже у ромів йдеться не лише про задоволення стандартних потреб народу в межах розвитку власної культури, а водночас і про можливе усунення зайвої напруги в суспільстві. Варто згадати принаймні найважливіші з них, які дозволяють ромам повноцінно долучитися до суспільства:

  • У 1992 році Міністерство культури СР своїм декретом підтримало створення ромського професійного театру ROMATHAN. Виникнення було вмотивоване прагненням до зрівняння умов для поширення, розвитку та зміцнення культури і культурності національних меншин (зокрема ромської), що живуть у Словаччині.

  • У 1998 році було створено Секретаріат уповноваженого уряду СР з питань вирішення проблем ромської меншини. Уряд Словацької Республіки станом на 1 липня 2001 року призначив новою уповноваженою уряду у справах ромських громад Клару Оргаванову (Klára Orgovánová).

  • У 1998 році уряд Словацької Республіки запровадив посаду віце-прем'єр-міністра з питань прав людини, меншин та регіонального розвитку, який є координуючим органом з питань національних меншин та прав людини.
  • У 1999 році було створено Раду уряду Словацької Республіки з питань національних меншин та етнічних груп – це дорадчий, ініціативний та координуючий орган уряду Словацької Республіки у сфері державної політики щодо національних меншин. Рада рекомендує уряду Словацької Республіки шляхи вирішення становища національних меншин у Словаччині.
  • «Romano Nevo Ľil» (Ромський новий лист) – незалежна культурно-суспільна газета ромів у Словаччині. Метою є надання ромам (та більшості) правдивої інформації про ромів у Словацькій Республіці, а також за кордоном.
  • Ромське інформаційне агентство (Roma Press Agency) RPA – його метою є підтримка поваги до прав ромської громади, навчання ромських журналістів і, зрештою, підтримка інтеграції ромської меншини в суспільство.(11)

Якщо взяти до уваги той факт, що роми живуть на території Словаччини майже 700 років, ми повинні констатувати величезну силу їхнього самозбереження, яка привела їх до того, що саме вони не розчинилися в іншій культурі. «Який інший народ протягом довгих століть без власної території та літературної мови зберіг і не втратив свою власну ідентичність?» Необхідно, щоб ми перестали сприймати ромів як щось негативне і зосередилися на багатьох позитивних фактах. Проте перед очима ми завжди повинні мати чітку мету. У цьому випадку йдеться про взаємне співжиття двох відмінних, і все ж рівноправних культур. Ромської та неромської.

Висновок

Кожен народ, кожна національність, кожна людина має власне, таємниче внутрішнє відчуття прекрасного. Найбільша краса і багатство полягають саме в їхній оригінальності. Кожен етнос має щось, що притаманне лише йому. Це менталітет, культура, звичаї, традиції, писані та неписані правила життя. Є дуже багато речей, які могли б звести бар'єри між нами. Проте найгірші з них знаходяться не між нами, а в нас самих. Упередження та невігластво заважають нам любити ромів такими, якими вони є. Люди складають собі уявлення про ромів за бульварними листками, медіа та іншими плітками. Ми віддаємо перевагу сенсації, а не справжній правді. Ми не здатні побачити в них нічого позитивного. Ми постійно сприймаємо їх як щось інше, що не належить до суспільства, а знаходиться десь на узбіччі. Роми справді інші, ніж інші етноси, але те, що хтось інший, не означає, що він гірший за мене, або що я кращий. У кожній людині можна знайти щось хороше. Якщо ми цього не знаходимо, помилка в нас.

Автор: PhDr. Tatiana Zdravecká

(1) LEŠKOVÁ, Lýdia: Deti zo znevýhodneného rodinného prostredia a jeho vplyv na utváranie ich hodnotovej orientácie. In: Výchova k hodnotám v škole a rodine. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie 24-25.máj 2005 v Ružomberku.. Ružomberok: Ústav pedagogických vied Pedagogickej fakulty Katolíckej univerzity , 2006, s.291 (2) RADIČOVÁ, Iveta: Hic Sunt Romales. Bratislava: Nadácia S:P:A:C:E:, 2001, s.64 (3) KUHNOVÁ, D.: http://putnici.sk/newsread.php?newsid=225 (04. 02. 2007). (4) MAGDOLENOVÁ, K.: http://www.chantenet.sk/section=forum&x=146241 (04. 02. 2007). (5) Пор.: ŘÍČAN, P. : S Romy žít budeme – jde o to jak. Praha : Portál, 2000, s. 47-48. (6) POLÁKOVÁ, E. - FABIÁNOVÁ, V. : Postavenie a rola rómskej ženy v spoločnosti. Nitra : Vyd. Pedagogická fakulta UKF, 2003, s. 102. (7) Пор.: DUBAYOVÁ, M. : Rómovia v procesoch kultúrnej zmeny. Prešov : Vyd. Filozofická fakulta Prešovskej univerzity, 2001, s. 8-48. (8) Пор.: VZDELÁVANIE: SPOLOČNÝ PROJEKT : Kľúčové otázky a stratégie pre integráciu rómskej mládeže do vzdelávania. Madrid : Fundación Secretariado Gitano, s. 5-20. (9) LIÉGEOIS, J. P. : Rómovia, Cigáni, Kočovníci. Bratislava : Vyd. Academia Istropolitana, 1995, s. 194. (10) Пор.: VALACHOVÁ, D. – a kol. : Vzdelávanie Rómov. Bratislava : SPN, 2002, s. 11. (11) Пор.: VAŠEČKA, M. : Súhrnná správa o Rómoch na Slovensku. Bratislava : PaP, 2002, s. 171-190.

Список бібліографічних посилань DUBAYOVÁ, M. : Rómovia v procesoch kultúrnej zmeny. Prešov : Vyd. Filozofická fakulta Prešovskej univerzity, 2001. ISBN 80-8068-059-0 LEŠKOVÁ, Lýdia: Deti zo znevýhodneného rodinného prostredia a jeho vplyv na utváranie ich hodnotovej orientácie. In: Výchova k hodnotám v škole a rodine. Zborník z medzinárodnej vedeckej konferencie 24-25.máj 2005 v Ružomberku.. Ružomberok: Ústav pedagogických vied Pedagogickej fakulty Katolíckej univerzity , 2006, ISBN 80-8084-065-2 LIÉGEOIS, J. P. : Rómovia, Cigáni, Kočovníci. Bratislava : Vyd. Academia Istropolitana, 1995. ISBN 80-967380-4-6 POLÁKOVÁ, E. - FABIÁNOVÁ, V. : Postavenie a rola rómskej ženy v spoločnosti. Nitra : Vyd. Pedagogická fakulta UKF, 2003. ISBN 80-8050-738-4 RADIČOVÁ, Iveta: Hic Sunt Romales. Bratislava: Nadácia S:P:A:C:E:, 2001, 318 s. ISBN 80-88991-13-7 ŘÍČAN, P. : S Romy žít budeme – jde o to jak. Praha : Portál, 2000. ISBN 80-7178-41-9 VALACHOVÁ, D. – a kol. : Vzdelávanie Rómov. Bratislava : SPN, 2002. ISBN 80-08-03339-8 VAŠEČKA, M. : Rómovia. Bratislava : In: Kollár, M. – Mesežnikov, G. (Eds.) : Slovensko, 2001. VAŠEČKA, M. : Súhrnná správa o Rómoch na Slovensku. Bratislava : PaP, 2002. ISBN 80-88935-41-5 VZDELÁVANIE: SPOLOČNÝ PROJEKT : Kľúčové otázky a stratégie pre integráciu rómskej mládeže do vzdelávania. Madrid : Fundación Secretariado Gitano. Електронні джерела KUHNOVÁ, D. http://putnici.sk/newsread.php?newsid=225 (04. 02. 2007). MAGDOLENOVÁ, K. http://www.chantenet.sk/section=forum&x=146241 (04. 02. 2007).