Багато людей дедалі частіше скаржаться на те, яким є сьогоднішній час. Подібне ставлення переноситься і на родину. Комусь зовсім байдуже, що справжня родина відходить на другий план і поступово руйнується. Вони постійно повторюють одні й ті самі слова: «ну, такий зараз час». Не забуваймо про те, наскільки важливо стати на захист родини, оскільки вона є єдиним найважливішим місцем із відчуттям безпеки для дитини, яка від самого народження не має нікого іншого.

Відчуття безпеки дитини в родині

Родина надзвичайно впливає на емоційний розвиток дитини. Дитина здатна дуже гостро сприймати події в родині, оскільки перебуває в ній щодня. Родина є основою для розвитку її особистості. Вона допомагає дитині інтегруватися в суспільство, допомагає засвоїти культурні звички, вчитися толерантності.1 Вона допомагає їй визначати власні цінності, але також піддає її певним конфліктам, щоб вона навчилася долати свої майбутні розбіжності з друзями, партнерами, а також у своїй майбутній сім'ї. Для фізичного та психічного розвитку дитини надзвичайно важливою є присутність обох батьків.2

У кожній родині є нормальним, якщо в ній переживається «війна» і «мир». Чи то між батьками, чи то між батьками та їхніми дітьми. Для дитини дуже повчально, коли вона бачить, як у родині вдалося подолати конфлікт і батьки помирилися. Вона бачить, як її батьки змогли примиритися, і завдяки цьому набуває впевненості, що навіть після сварки з нею всі помиряться, тому що вони люблять одне одного.3

Для правильного функціонування в родині мають діяти певні правила. Окрім правил, родина має також свої власні «ритуали», які є унікальними. Першим ритуалом може бути повернення кожного члена сім'ї додому з роботи, школи чи якихось розваг. Якщо хтось із членів родини відсутній, ми відчуваємо це як неповноту цілого.4 Тут виникає простір для запитань: «Як батьки вітають дитину зі школи? Як дружина вітає чоловіка з роботи і навпаки?» Вони повинні радіти приходу одне одного, щоб відчувалася важливість конкретної людини. Ця радість гарантує в родині гармонію та щастя.

Вище ми згадали, як це має працювати в родинах. Але якою є дійсність? Численні дослідження підтверджують, що дитині бракує в родині душевного спокою, важливого для її особистісного розвитку. Її батьки приходять додому з роботи (якщо вони її мають), дуже знервовані і не мають бажання розмовляти з нею. Коли ж тоді дитина має довіритися батькам із тим, що вона переживає і що її турбує?5

Так, сьогодні суспільство налаштоване так, що в родині має хоча б раз статися криза, під час якої найбільше страждають діти. Вони стають мішенню гніву своїх батьків. Цього необхідно уникати. Ми усвідомлюємо, що шлюб без сварок — це лише утопія. Але завдання батьків — впоратися із ситуацією так, щоб бути впевненими, що їхня маленька дитина не почує, як вони сваряться, щоб вона від цього не страждала.6

Для набуття відчуття безпеки дитини в родині, за словами A. Škoviera, однією з можливостей є стіл. За ним усі разом збираються, споживають їжу і при цьому спілкуються. Але перед цим мати має приготувати їжу, діти — розставити столові прибори та тарілки, а батько — посадити всіх за стіл. Такий час, проведений із родиною, означає справжню впевненість для дитини в тому, що вона важлива для своїх батьків і її завжди вислухають.7

Правильний спосіб виховання

Ми запитуємо, який тип виховання є найправильнішим? Важко дійти згоди щодо одного конкретного. Часто ми зі свого дитинства виносимо певне виховання, цінності, які хочемо передати і нашим дітям. Якщо дитина неслухняна, правильний батько чи мати мають поставити собі запитання: «чому так сталося?» і шукати на нього відповідь. З часом батьки усвідомлюють, як важливо проводити більше часу разом із родиною під час різних поїздок або покращувати спілкування між собою.8

Для правильного виховання важливо, щоб дитина навчилася розуміти, що означає ТАК і що означає НІ. Саме матері є тими, хто хоче дати своїй дитині все, аби вона була задоволеною і щасливою, навіть ціною брехні, через яку дитина розчаровується і починає не довіряти своїм батькам.

Ситуація, коли батьки не можуть дійти згоди щодо одного способу виховання, де мати стверджує одне, а батько — інше, спричиняє у дитини нерішучість. Вона не знає, кого має слухатися, і впадає у глибокий смуток. Такі розбіжності призводять родину до сварок, які повільно вбивають любов.9

Під час участі в одному колоквіумі під назвою Dieťa – istoty a neistoty v tomto svete, я почула чудове пояснення виховання в родині. Виховання — це як коли до дерева прив'язують з одного і з іншого боку палицю. Обидві важливі, щоб дерево могло почати рости рівно. У вихованні одна палиця замінена любов'ю, а інша — покаранням. Без жодної з цих палиць людина не може бути правильно вихована. Якщо виховувати без любові, з дитини виросте безсердечна людина. Якщо ж без покарання, з неї може вирости людина, яка ніколи нічого в житті не буде цінувати.

Родина має бути справді тим місцем, де дитина почувається задоволеною, де вона відчуває міцну родинну гавань, до якої завжди може з упевненістю повернутися. Якщо дитина починає почуватися у своїй родині неприйнятою і нелюбою, у родині настає велика зміна, і родинна гавань починає руйнуватися.

Висновок

Дана стаття пояснила важливість родини для життя дитини. Вона запропонувала можливість правильного виховання, щоб дитина почувалася коханою і щасливою. Звісно, нелегко виховати дитину слухняною, щоб батькам не довелося за неї соромитися. Але якщо батьки справді люблять її, вони готові і здатні виховати її так, щоб вона протягом усього їхнього життя приносила їм радість і вони пишалися нею.

На самому завершенні доречно згадати думку однієї матері, яка відповіла педагогам на запитання, як вона виховує свою дитину. Вона сказала: «Достатньо, коли ми вміємо в потрібний момент деякі речі дитині пояснити. І коли вона хоче говорити, ми вміємо її слухати. Достатньо, коли вона знає, що навіть якщо ми суворі, ми хочемо бути справедливими. Достатньо, коли ми поводимося так, щоб вона нас визнавала і їй не доводилося за нас соромитися. Достатньо, коли вона має впевненість, що ми дбаємо про неї не заради нас, а заради неї. Що вона важлива для нас, а ми важливі для неї. Достатньо, коли вона знає, що ми справді належимо одне одному».10

Так могло б виглядати правильне виховання в родині, яка вважається міцною гаванню для дитини.

Автор: Mgr. Ľubica Durajdová

Література

LOMNICKÝ, I.: Pochopenie podstaty rodiny ako najprirodzenejšieho ľudského spoločenstva. In Rodina na prelome tisícročí – subjekt kultúry, kresťanských a všeľudských hodnôt. Medzinárodná vedecká konferencia 23. – 24.11.1999. Trnava: Univerzita sv. Cyrila a Metoda, 1999. s.136 - 144. ISBN 80-968191-3-5. MATOUŠEK, J.: Rodina jako instituce a vztahová síť. Praha : Sociologické nakladatelství, 1997. 144 s. ISBN 8085850249. PREKOPOVÁ, J.: Rodina žije z lásky. Bratislava : Premedia Group, 2014. 137 s. ISBN 978-80-8159-059-7 ŠKOVIERA, A.: Malá polepšovňa (per rodičov). Bratislava : FICE – NS v SR, 2015. 120 s. ISBN 978-80-971901-0-1.

1 Порів. LOMNICKÝ, I.: Pochopenie podstaty rodiny ako najprirodzenejšieho ľudského spoločenstva. In Rodina na prelome tisícročí – subjekt kultúry, kresťanských a všeľudských hodnôt. Medzinárodná vedecká konferencia 23. – 24.11.1999. Trnava : Univerzita sv. Cyrila a Metoda, 1999, s. 142 – 143. 2 Порів. MATOUŠEK, O.: Rodina jako instituce a vztahová síť. Praha : Sociologické nakladatelství, 1997, s. 8.

3 Порів. ŠKOVIERA, A.: Malá polepšovňa (per rodičov). Bratislava : FICE – NS v SR, с. 87-88. 4 Порів. ŠKOVIERA, A.: Malá polepšovňa (per rodičov). Bratislava : FICE – NS v SR, с. 113. 5 Порів. PREKOPOVÁ, J.: Rodina žije z lásky. Bratislava : Premedia Group, 2014, с. 37. 6 Порів. LOMNICKÝ, I.: Pochopenie podstaty rodiny ako najprirodzenejšieho ľudského spoločenstva. In Rodina na prelome tisícročí – subjekt kultúry, kresťanských a všeľudských hodnôt. Medzinárodná vedecká konferencia 23. 7 Порів. ŠKOVIERA, A.: Malá polepšovňa (per rodičov). Bratislava : FICE – NS v SR, 2015, с. 114. 8 Порів. ŠKOVIERA, A.: Malá polepšovňa (per rodičov). Bratislava : FICE – NS v SR, 2015, с. 96-98. 9 Порів. PREKOPOVÁ, J.: Rodina žije z lásky. Bratislava : Premedia Group, 2014, с. 87-89. 10 ŠKOVIERA, A.: Malá polepšovňa (per rodičov). Bratislava : FICE – NS v SR, 2015, с. 116.