Відмінності у самооцінці серед підлітків Самооцінка – це, простіше кажучи, самообраз, те, як ми оцінюємо те, ким ми є, те, що ми робимо, і результати, яких ми досягаємо. Самооцінка розвивається ще з дитинства і протягом життя зазнає впливу життєвого досвіду та реакцій оточення на нашу поведінку. Батьки є найважливішими особами в житті дитини, і тому вони відіграють значну роль у розвитку позитивної самооцінки.
Самооцінка є одним із компонентів самосвідомості і формується як результат соціального порівняння та самооцінювання. Самооцінювання здійснюється на основі спостереження за власною діяльністю. Якщо самооцінка знижена, це є основною проблемою при неврозах та розладах поведінки; метою корекції в цьому випадку є такий вплив на людину, щоб вона примирилася з собою, адаптувала свою поведінку і змінила сприйняття самої себе так, щоб бути здатною адекватно оцінювати та приймати (Kohoutek, 2000).
Kohoutek (2000) у своїй публікації стосовно самооцінки говорить про три типи людей:
- люди зі зниженою самооцінкою
- люди з підвищеною самооцінкою
- люди з нормальною самооцінкою
Низька самооцінка Низька самооцінка пов’язана з браком впевненості в собі та почуттям меншовартості. На жаль, сьогодні ми часто зустрічаємо людей, які не мають про себе позитивної думки. Проблеми, які приносить сучасний спосіб життя, суттєво впливають на самооцінку людей та їхнє життя. «Низька самооцінка сприяє виникненню проблем, а потім проблеми лише далі погіршують самооцінку» (Miljković a Rijavec, 1996). Що далі, то більше стає похмурих людей, які скаржаться на все. Багато з них не бачать виходу з кризи.
Батьки та вчителі є важливими факторами у розвитку та вихованні дитини, а також у розвитку самооцінки. По суті, все залежить від них, і без них дитина не могла б нормально розвиватися. Дитині слід встановити чіткі правила, або, ще краще, вони повинні створити їх разом. Дитина повинна знати, якими будуть наслідки, якщо правила не будуть дотримані. Однак невиявлення любові не повинно бути одним із покарань за недотримання правил. Дитину слід навчити боротися за свої права і діяти відповідно до своїх потреб, але також поважати потреби інших (Marx, 1989). Це означає, що дітям потрібно навчитися створювати якісні стосунки з іншими людьми, оскільки в цьому криється найбільший скарб нашого життя.
Висока самооцінка Miljković a Rijaveć (1996) у своїй публікації «Розмова з дзеркалом» вважають високу самооцінку дуже важливим аспектом, від якого значною мірою залежить наше психічне здоров’я та адаптивність. Люди, які мають високу самооцінку, не означає, що вони вважають себе досконалими, а навпаки – вони усвідомлюють свої недоліки і прагнуть їх змінити. Звісно, вони також мають позитивне мислення про себе.
Miljković a Rijaveć (1996) наголошують на важливості освіти у розвитку позитивної самооцінки. Діти мають високу самооцінку тоді, коли її мають і їхні батьки, бо батьки слугують їм як взірець, модель. Високу самооцінку зазвичай мають діти, чиї батьки:
- виховують своїх дітей з любов’ю та повагою
- прийняли їх такими, якими вони є
- встановлюють розумні правила та очікування
- усвідомлюють свої дії
- не насміхаються з дітей, не принижують їх і не карають фізично
- не бояться показати, як вірять у здібності дитини (Miljković, Rijaveć, 1996).
27 вересня 2005 року було проведено міжнародне дослідження самооцінки. Це дослідження поставило на перше місце Сербію як країну з найвищим показником самооцінки. Японія опинилася на останньому місці.
Дослідження реалізував David Schmitt, PhD, який є професором і завідувачем кафедри психології в Bradley University в Peoria, Illinois. Результати були опубліковані в журналі Journal of Personality and Social Psychology. Дослідження було реалізовано у 53 країнах, а кількість респондентів перевищувала 17 000. Як інструмент для вимірювання самооцінки була використана Rosenberg Self-esteem scale – Rosenbergova Škála sebahodnotenia, яка була перекладена 28 мовами.
Таблиця 1. Показник самооцінки за країнами (Schmitt, 2005).
Rosenberg Self-esteem scale – Rosenbergova Škála sebahodnotenia Rosenbergova Škála sebahodnotenia є найбільш вживаним методом для вимірювання глобальної самооцінки. Вона містить 10 декларативних речень, щодо яких особа висловлюється стосовно своєї згоди чи незгоди за 4-бальною (або 5-бальною) шкалою Лайкерта. Максимальна кількість балів, яку можна отримати, становить 40 (найвища самооцінка), мінімальна – 10 (найнижча самооцінка). Людина з високою самооцінкою, за Розенбергом, має до себе високу повагу, цінує свої переваги, але також розпізнає свої помилки (Halama, Biščad, 2006).
Згідно з найновішим дослідженням (Tomšik, 2014), яке було реалізовано лише в деяких країнах Європи (Бельгія, Чехія, Франція, Норвегія, Німеччина, Угорщина, Сербія, Словаччина, Іспанія), середня самооцінка підлітків у Словаччині становила 23.68 (у Чехії 23.87), але за 5-бальною шкалою Лайкерта. Після спливу майже цілого десятиліття загальний показник самооцінки знизився майже в усіх досліджуваних країнах. На відміну від Чехії, Словаччина тепер у рейтингу розмістилася вище, але все одно залишається серед останніх.
Позитивне сприйняття самого себе є дуже важливою частиною людської особистості. Який образ ми маємо про себе, значною мірою залежить від середовища, в якому ми виростаємо. Школа як інституція, в якій діти проводять багато часу, повинна бути середовищем, де учні отримають не лише освіту, а й позитивний самообраз. Таким чином школа виховуватиме не лише освічених і розумних людей, а й людей щасливих і задоволених собою. Залишається питанням, чому словаки як нація мають низьку самооцінку? Це «провина» батьків чи вчителів? Хто не виконує свою роль так, як слід? Або це лише риси особистості нації?
Автор: Bc. Robert Tomšik Univerzita Konštantína filozofa, Pedagogická fakulta Список бібліографічних посилань
HALAMA, Peter., BIEŠČAD, Matúš. 2006. Psychometrická analýza Rosenbergovej škály sebahodnotenias použitím metód klasickej teórie testov (CTT) a teórie odpovede na položku (IRT). In Československá psychologie. ISSN 0009-062X, 2006, 50, 4, s. 569 – 583. KOHOUTEK, Rudolf. 2000. Základy psychologie osobnosti. Brno: CERM, 2000. ISBN 80-7204-156-8. MARX, Karl - ENGELS, Fridrih. 1989. Rani radovi. Zagreb: Naprijed, 1989. 246 s. MILJKOVIĆ, Dubravka. - RIJAVEC, Majda. 1996. Razgovori sa zrcalom - psihologija samopouzdanja. Zagreb: IEP, 1996, 250 s. ISBN 978-953-7057-21-3. SCHMITT, David. 2005, Simultaneous Administration of the Rosenberg Self-Esteem Scale in 53 Nations: Exploring the Universal and Culture-Specific Features of Global Self-Esteem. In Journal of Personality and Social Psychology. ISSN 0022-3514, 2005, 89, 623-642.